Основне про хворобу Крона

Хвороба Крона — це імунологічно опосередковане запальне трансмуральне захворювання шлунково-кишкового тракту, при якому патологія охоплює всю товщину стінки кишечнику. Найчастіше уражуються кінцевий відділ тонкої кишки та права частина товстої кишки. Запальний процес починається навколо кишкових крипт, потім утворюються виразки, які спочатку є поверхневими, але згодом проникають у глибші шари стінки кишечнику. З часом запалення поширюється, що призводить до утворення неказеозних гранульом — скупчень клітин, що виникають як відповідь на хронічне запалення. Вони виявляються у близько 33% пацієнтів, але їх відсутність не виключає діагнозу. Кожен цикл запалення, що закінчується, залишає рубці на уражених ділянках. Повторні загострення та рубцювання можуть призвести до звуження (стриктур) кишечнику, що викликає кишкову непрохідність (Ranasinghe I.R. et al., 2024).

Попри те що перший випадок хвороби Крона описаний у 1859 р. сером Семюелем Вілксом, саме польський хірург Антоні Лесньовський у 1903 р. вперше повідомив про серію випадків ілеїту, пізніше класифікованих як хвороба Крона, задовго до першого детального опису у 1932 р. серії пацієнтів Б.Б. Кроном та його колегами (Kucha Р. et al., 2022).

Чому виникає хвороба Крона?

Точна етіологія хвороби Крона невідома. Вважається, що генетичні, інфекційні, імунологічні, екологічні та дієтичні фактори можуть зумовлювати розвиток цього стану. Тобто, вірогідно, що цей стан може бути наслідком неадекватної імунної відповіді на антигени навколишнього середовища, такі як ліки, токсини, інфекції або кишкові мікроби, у генетично схильного хазяїна (Ranasinghe I.R. et al., 2024). Зокрема, дослідження геному виявили понад 200 генів, пов’язаних із хворобою Крона, та понад 71 локус схильності до хвороби Крона (Franke A. et al., 2010).

Як би іронічно це не звучало, але у людей з хворобою Крона імунітет надто сильний, а не слабкий. Однак вони страждають по суті від хвороби гіперімунітету, при якій імунна система атакує власний кишечник хворого, ніби це «ворог». Таке собі «самознищення» організму ¹.

Хвороба Крона — це захворювання, що найчастіше відмічається в Північній Америці, Північній Європі та Новій Зеландії. Захворювання має бімодальний розподіл, причому початок найчастіше фіксується у віці 15–30 років та 40–60 років, більше в міських, ніж у сільських районах (Ranasinghe I.R. et al., 2024).

Цікаво, що у традиційних суспільствах Африки хворобу Крона практично не виявляють. Однак як тільки діти з таких регіонів починають харчуватись, як на Заході — ризики зростають. Тобто це хвороба цивілізації (Alegbeleye B.J., 2019).

Які прояви хвороби Крона?

Хвороба Крона проявляється по-різному, залежно від ураженої ділянки. Пацієнти спочатку повідомляють про рецидивуючі епізоди легкого болю в животі, діареї, метеоризму та лихоманки з проміжними безсимптомними періодами, що тривають від тижнів до місяців. Емоційний або фізичний стрес часто провокує симптоми «загострення». Більш серйозні, локалізовані ознаки починають з’являтися після повторних загострень.

Прояви хвороби Крона залежно від ураженої ділянки:

Ілеоколіт (ураження тонкої та товстої кишки) — найпоширеніша форма, при якій фіксуються скарги на біль (рецидивуючий, спастичний біль у правій нижній частині живота, який часто полегшується після випорожнення), діарею, субфебрильну температуру тіла, зменшення маси тіла (виникає через діарею та страх їсти, що погіршує стан). З часом хронічне запалення призводить до утворення рубців та стриктур (звужень), що спочатку замінює діарею на хронічну кишкову непрохідність. Стоншання стінки кишечнику може призвести до утворення фістул (патологічних каналів) між кишкою та сусідніми органами. Ці фістули можуть спричинити низку порушень, як-от кишково-міхурові (розлади сечовипускання, часті інфекції сечовивідних шляхів), кишково-шкірні (виділення гною або калу через післяопераційний рубець), кишково-вагінальні (біль під час статевого акту, виділення калу з піхви).
Єюноілеальна хвороба (ураження тонкої кишки) порушує всмоктування поживних речовин, що призводить до мальабсорбції та стеатореї (жирний стул). Зокрема, хронічна діарея та погане всмоктування, що відмічаються при цьому підтипові захворювання, можуть спричинити дефіцит заліза, вітамінів (A, D, E, K, B₁₂, фолієвої кислоти), кальцію, магнію та мікроелементів (цинку, селену, міді). Також можуть виникати фістули та електролітні порушення.
Коліт — ураження товстої кишки та періанальної ділянки, що найчастіше проявляється такими симптомами, як кров’янисті виділення (кровотеча з прямої кишки), біль під час дефекації, аноректальний біль, зміни в прямій кишці (зниження її еластичності, нетримання, анальні стриктури, свищі, абсцеси, гемороїдальні вузли), кишкова непрохідність (може розвинутися через стриктури товстої кишки), фістули (можливе утворення свищів у шлунок (блювання калом), тонку кишку (надмірний ріст бактерій), або у піхву (ректовагінальна фістула).
Гастродуоденальна патологія (ураження шлунка та дванадцятипалої кишки) — рідкісна форма хвороби Крона, яка характеризується патологічними проявами з боку верхніх відділів травного тракту: нудотою, блюванням та болем у верхній частині живота.

Водночас системне запалення, спричинене хворобою Крона, може впливати на інші органи та системи, призводячи до утворення патологічних каналів (нориці) між кишечником та іншими органами (наприклад сечовим міхуром, іншими петлями кишечнику, піхвою або шкірою), розвитку артриту (запалення суглобів), увеїту (запалення судинної оболонки ока), перихолангіту (запалення жовчних проток), захворювань нирок. У рідкісних випадках пізнім наслідком може стати системний амілоїдоз. Окрім того, хвороба Крона підвищує ризик тромбоемболії (утворення тромбів). Це особливо небезпечно для госпіталізованих пацієнтів із обмеженою рухливістю, що може призвести до тромбозу глибоких вен, інсульту чи легеневої емболії (Ranasinghe I.R. et al., 2024).

У людей із хворобою Крона часто відзначаються депресія, тривожність і навіть зміни когнітивних функцій. Причина — порушення осі «кишечник — мозок», адже бактерії в кишечнику можуть впливати на емоції та настрій (Peppas S. et al., 2021).

Варто відзначити, що емоційний або фізичний стрес може спровокувати загострення. З часом, після повторних загострень, симптоми стають більш серйозними та локалізованими (Ranasinghe I.R. et al., 2024).

Терапія хвороби Крона

На жаль, на сьогодні неможливо остаточно вилікувати хворобу Крона, але сучасні методи лікування з кожним роком поліпшуються. Зокрема, застосовувана фармакотерапія сприяє зменшенню вираженості симптомів та збільшенню тривалості періодів ремісії (коли захворювання є неактивним).

Медикаментозна терапія хвороби Крона складається з двох основних етапів:

індукційна фаза, метою якої є швидке пригнічення запалення (зазвичай триває до 3 міс);
підтримувальна фаза (призначається після досягнення ремісії (безсимптомного періоду) для продовження ремісії та запобігання загостренням).

Вибір конкретних лікарських засобів залежить від тяжкості захворювання та профілю ризику пацієнта. Наприклад, при легкому та середньому перебігу захворювання призначаються протизапальні засоби, що застосовуються при захворюваннях кишечнику, імуномодулятори, імуносупресанти та кортикостероїди, при середньому та тяжкому ступені (включаючи фістулізуючу хворобу) — комбіновані імуномодулятори та біологічні препарати. Хірургічне втручання є виправданим, коли виникають ускладнення хвороби Крона, такі як кишкова непрохідність внаслідок фібростенотичних стриктур, утворення нориць, незважаючи на відповідну медикаментозну терапію, рецидивуючі абсцеси, перфорація кишечнику, дисплазія, рак або медикаментозно резистентне захворювання.

Перед призначенням лікування хвороби Крона, яке пригнічує імунну систему, лікар має перевірити історію вакцинації пацієнта. Це необхідно для захисту від інфекційних захворювань, адже ослаблений імунітет робить організм більш вразливим (Ranasinghe I.R. et al., 2024).

Одним з експериментальних способів лікування є фекальна трансплантація. Так, вам не почулося: пересадка фекалій від здорової людини — це реальне лікування! Цей метод наразі випробовують і при хворобі Крона, адже склад мікрофлори кишечнику у таких хворих суттєво змінений. Вважається, що така «пересадка» допомагає зменшити вираженість симптомів хвороби (Sokol H. et al., 2020).

Важливо відзначити, що при хворобі Крона настійно рекомендуються консультація дієтолога та коригування раціону харчування, оскільки у пацієнтів з симптомами відмічають ризик недоїдання та дефіциту поживних речовин. Наприклад, особи з історією запалення термінального відділу клубової кишки або резекції мають підвищений ризик дефіциту вітаміну B₁₂ (Ranasinghe I.R. et al., 2024).

Чи можна попередити хворобу Крона?

Примітно, що науковцям вдалося визначити зміни у ДНК та мікрофлорі, які можуть передбачати розвиток хвороби за 10 років до появи симптомів. Тобто майбутнє — за передбаченням та профілактикою, а не лікуванням! (Marie Vibeke Vestergaard et al., 2023). Однак поки що дослідження продовжуються, профілактика хвороби Крона залишається складною, оскільки точна причина цього стану залишається невідомою. А для зниження ризику розвитку хвороби Крона або пом’якшення її тяжкості рекомендуються:

генетичне консультування;
раннє виявлення та усунення симптомів;
модифікація раціону харчування;
уникнення факторів навколишнього середовища, які можуть зумовлювати розвиток або загострення хвороби Крона.

Вторинна профілактика складається з заходів, які допомагають уникнути ускладнень після встановлення діагнозу хвороби Крона: дотримання режиму лікування, скринінг раку, профілактика остеопорозу та різних інфекцій.

Прогноз для більшості пацієнтів із хворобою Крона є нестабільним, а якість життя часто низька. Міждисциплінарний командний підхід може оптимізувати результати в межах обмежень захворювання (Ranasinghe I.R. et al., 2024).

Інна Грабова

¹За даними www.hopkinsmedicine.org.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!