Відпустка мрії чи відпустка з циститом?

Про цистит та причини його виникнення

Цистит — це інфекція сечового міхура, що часто розвивається, коли бактерії потрапляють в нього через уретру. Захисні механізми організму зазвичай перешкоджають цьому, але деякі бактерії (уропатогени) мають фактори вірулентності, які допомагають їм колонізувати сечовивідні шляхи. У чоловіків порівняно з жінками захист є ефективнішим завдяки довшій уретрі та антибактеріальним властивостям рідини передміхурової залози (Li R. et al., 2023).

Симптоми циститу зазвичай з’являються раптово та можуть викликати значний дискомфорт. Найчастіше пацієнти скаржаться на часте болюче сечовипускання, відчуття печіння або різі під час сечовипускання, гострі позиви до сечо­випускання, навіть якщо сечовий міхур майже порожній, біль або відчуття тиску в нижній частині живота, каламутну сечу з різким неприємним запахом, в якій іноді може з’являтися кров¹.

Цистит поділяється на неускладнений, що у переважній більшості випадків (75–95%) спричиняється бакте­рією Escherichia coli (кишкова паличка), рідше — Klebsiella, Proteus mirabilis, а також Staphylococcus saprophyticus та Enterococcus (фактори ризику — підвищена сексуальна активність, використання сперміцидів, поява нового сексуального партнера, попередні випадки ІСШ та сімейний анамнез), та ускладнений, пов’язаний з додатковими чинниками ризику, що можуть збільшити вираженість інфекції, зробити її небезпечнішою або знизити ефективність лікування антибіотиками, серед причин якого — бактерії Enterobacter, Citrobacter, Serratia, Pseudomonas, а також ентерококи, стафілококи та навіть гриби (може виникати на фоні цукрового діабету, вагітності, ослабленого імунітету, нефролітіазу, наявних катетерів або стентів, аномалії сечовивідних шляхів тощо) (Li R. et al., 2023). Неускладнені ІСШ можуть бути ізольованими, спорадичними або рецидивуючими (2 або більше симптоматичних епізодів протягом 6 міс або 3 або більше симптоматичних епізодів протягом 12 міс) та мають доброякісний самообмежувальний характер (ризик рецидиву у жінок становить 30–50% на рік; особливо страждають сексуально активні жінки та жінки в постменопаузальний період) (Kranz J. et al., 2022).

Причини літнього загострення циститу

Помиляється той, хто вважає, що «підчепити» інфекцію можна лише в прохолодну погоду! І цистит тут — не виняток! Збільшення числа випадків інфекції влітку та на початку осені пояснюється комплексом факторів, що зумовлюють розмноження бактерій та порушення захисних механізмів сечовивідних шляхів. Хоча точні причини можуть бути різними, найчастіше це пов’язують із високими температурними показниками повітря.

Так, одним з основних «літніх» чинників розвитку є зневоднення, спричинене підвищеним потовиділенням. Коли людина втрачає багато рідини, зменшується об’єм сечі, що призводить до зниження діурезу (організм виробляє менше сечі, що зменшує природне механічне вимивання бактерій із сечовивідних шляхів) та підвищення концентрації бактерій (сеча стає більш концентрованою, що створює сприятливе середовище для розмноження бактерій).

Літня поширеність циститу може бути також зумовлена певними особливостями поведінки, що особливо помітні у молодих людей в теплу пору року під час відпочинку (Simmering J.E. et al., 2021). Зокрема, підвищувати ризик може тривале перебування у мокрому купальнику (волога та тепло створюють майже ідеальне середовище для розмноження бактерій, а контакт промежини з вологою тканиною протягом тривалого часу викликає міграцію патогенів з навколоуретральної зони в уретру) (Flores-Mireles A.L. et al., 2015; Abney S.E. et al., 2021) та купання в холодних водоймах (після перебування на сонці охолодження у воді може призводити до спазму судин та локального зниження імунного захисту в органах малого таза, що робитиме їх більш вразливими до інфекції) (Knechtle B. et al., 2020). Не слід забувати, що часто літній відпочинок асоціюється з численними гастрономічними експериментами, адже, мандруючи світом, часом важко утриматися від місцевих смаколиків. Гострі екзотичні страви, особливо гострі соуси, прянощі та надмірно солодкі десерти — це додатковий подразник для слизової оболонки сечового міхура, а надмірне їх споживання — підвищений ризик розвитку ІСШ (Almutairi S., 2024). До того ж влітку відзначається підвищення сексуальної активності (зокрема, на стан бадьорості та енергії у людей впливає сонячне світло, підвищуючи сексуальне бажання (Kontula O. et al., 2013)), що є визнаним тригером розвитку циститу (Stamatiou C. et al., 2005).

Примітно, що зв’язок між сезоном і циститом найменш виражений у людей віком старше 70 років, оскільки у них захворювання частіше пов’язане з іншими факторами розвитку (Rowe T.A. et al., 2013; Simmering J.E. et al., 2021).

Принципи терапії циститу

Основним методом лікування гострого циститу є застосування антибактеріальних препаратів, вибір яких, як і тривалість курсу лікування, визначає лікар¹.

Оскільки резистентність до антибіотиків зростає у всьому світі, підвищується суспільний інтерес до альтернативних варіантів лікування, як-от модифікація поведінки, акупунктура, вживання деяких дієтичних добавок, застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), пробіотиків, D-манози, гіпурату метенаміну, естрогенів, внутрішньоміхурових глікозаміногліканів, імуностимуляторів, гіалуронової кислоти та низки фітопрепаратів (Kranz J. et al., 2022).

Зокрема, рослинні препарати привернули увагу як потенційні терапевтичні вручання при інфекціях, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), завдяки багатому вмісту біо­активних сполук, що можуть чинити антимікробну, протизапальну, антиоксидантну та імуномодулювальну дію, впливаючи на різні стадії патогенезу ІПСШ, від бактеріальної адгезії та утворення біоплівки до запалення та оксидативного стресу. Важливо, що фітотерапія зумовлює нижчий ризик розвитку побічних ефектів та стійкості до антибіотиків порівняно зі звичайними антибіотиками, що робить їх привабливими кандидатами для довгострокового лікування ІПСШ (Hsu Y.-T. et al., 2025). Зокрема, результати дослідження свідчать про те, що рослинні препарати можуть бути ефективними на початку інфекції та для короткострокової профілактики ІПСШ (Elbadry A.M.M. et al., 2025), а у певних випадках навіть можуть стати альтернативою антибіо­тикотерапії (Kranz J. et al., 2022). Оскільки фіто­препарати зазвичай відпускаються без рецепта², вони можуть рекомендуватися фармацевтами при ІПСШ, у тому числі при проявах циститу.

Одним з найбільш досліджуваних дієтичних втручань при ІПСШ є споживання ягід журавлини та застосування препаратів на їх основі, що може сприяти суттєвому зниженню рівня рецидивів порівняно з плацебо або відсутністю лікування (Xia J.Y. et al., 2021; Kranz J. et al., 2022). Плоди журавлини містять флавоноїди, антоціани, фенольні кислоти та тритерпеноїди, які чинять антиоксидантну, протизапальну, антимікробну та імуномодулювальну дію, серед яких проантоціанідини типу А, які можуть пригнічувати адгезію Escherichia coli, порушувати формування біо­плівок та зберігати активність проти резистентних штамів (фіксується зниження ризику розвитку ІПСШ на ~24% при щоденному споживанні ≥36 мг проантоціанідинів типу А та помірне зниження частоти ІПСШ при комбінації журавлини з D-манозою) (Hsu Y.-T. et al., 2025).

Як відомо, рясне пиття знижує частоту ІПСШ порівняно з відсутністю лікування. З огляду на це, сік журавлини — обґрунтоване рішення, що може сприяти зменшенню вираженості проявів ІПСШ та має враховуватися при лікуванні ІПСШ (Moro С. et al., 2024).

У терапії ІПСШ, зокрема при циститі, можуть бути актуальними й інші терапевтичні втручання.

Так, біологічні сполуки у складі шкірки плодів гранату продемонстрували чи не найсильнішу антибактеріальну активність проти бактерій, що викликають ІСШ (зокрема, проти кишкової палички).

Мучниця — природний рослинний «антисептик» для сечових шляхів, у листі якої міститься арбутин — речовина, що в організмі у лужному середовищі сечі розкладається на гідрохінон — сполуку, яка може пригнічувати ріст бактерій.

Деякі трави — наприклад, чебрець, орегано та розмарин — виробляють ефірні олії, в яких містяться активні речовини (тимол, карвакрол і розмаринова кислота), що можуть порушувати роботу клітинної мембрани бактерій та пригнічувати активність певних їх генів (Hsu Y.-T. et al., 2025).

Біосполуки з сечогінними та протизапальними властивостями можна виявити у складі золотушника, петрушки чи кропиви.

Ліпостерольні екстракти гарбузового насіння та пальми сереноа впливають на гормональні рецептори та нервові сигнали, що сприяє покращенню випорожнення сечового міхура, знижуючи ризик розвитку ІПСШ.

Органосульфати та поліфеноли у складі часнику, імбиру та куркуми чинять антимікробну дію, впливаючи на тіолвмісні ферменти, ДНК-гіразу та шляхи оксидативного стресу.

Біосполуки у складі солодки, мирри та барбарису демонструють широкий спектр антимікробних властивостей, включаючи антибактеріальну, протигрибкову та проти­вірусну активність.

Екстракти, отримані з брусниці, ялівця, гібіскусу та зеленого чаю, демонструють менш виражений, однак також доволі значимий терапевтичний потенціал при ІПСШ (Hsu Y.-T. et al., 2025).

Окрім вищезазначеного втручання, важливо при проя­вах циститу дотримуватися щадного режиму харчування, надаючи перевагу молочно-рослинній дієті з виключенням гострих приправ, консервів, м’ясних відварів, вживання достатньої кількості рідини. Також можуть бути рекомендовані (крім випадків геморагічного циститу) теп­лові процедури — сидячі ванни, грілка, теплові мікроклізми та спринцювання відварами трав, фізіотерапевтичні процедури¹.

Важливо відзначити, що легкі випадки циститу за умови виконання вищезазначених рекомендацій можна усунути навіть без антибіотиків. Однак якщо симптоми не зникають протягом 3 днів, варто обов’язково звернутися до лікаря.

Особливо важливо негайно звернутися по медичну допомогу, якщо у пацієнта з циститом відмічають супутні скарги на біль у спині або в боку, підвищену температуру тіла, озноб, нудоту або блювання, що може свідчити про поширення інфекції на нирки¹. Обов’язкової консультації лікаря потребує також хворобливий стан у вагітних, чоловіків, дітей або пацієнтів з цукровим діабетом³.

З метою профілактики розвитку циститу актуальним є вживання достатньої кількості рідини, своєчасне випорожнення сечового міхура (обов’язково після статевого акту), дотримання правил гігієни зовнішніх статевих органів та уникнення переохолодження¹.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!