З юридичної точки зору, запроваджені обмеження порушують право пацієнтів на вільний вибір лікарського засобу за міжнародною непатентованою назвою (МНН), гарантоване статтями 6, 38 та 39 Основ законодавства України про охорону здоров’я. Встановлення обмежень допуску до торгівлі лише препаратів з трьома найнижчими цінами в межах одного МНН створює необґрунтовані переваги окремим виробникам і порушує принципи добросовісної економічної ринкової конкуренції, визначені статтями 5 і 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Такі обмеження також можуть розглядатися як безпідставне втручання державних органів влади в господарську діяльність фармацевтичних компаній, що суперечить ст. 42 Конституції України та ст. 6 Господарського кодексу України, які гарантують компаніям свободу підприємницької діяльності.
Згадане рішення Уряду країни сфокусовано на розв’язання тільки одного завдання — зниження ціни лікарських засобів, доступних пацієнтам на фармацевтичному ринку. Тобто ми маємо не тільки конкурентний тиск на ціну препарату через механізми реєстрації і реферування цін Національного каталогу цін на лікарські засоби, а й створення умов додаткового адміністративного обмеження, які призводять до поступового витіснення з ринку препаратів із вищою ціною навіть за умови їх належної якості, безпеки та клінічної ефективності.
Такий підхід створює лише короткостроковий ціновий ефект і не забезпечує сталого результату. Міжнародний досвід фармацевтичних ринків — як розвинених, так і країн із перехідною економікою, чітко демонструє, що відбуватиметься в перспективі — спочатку олігополія, коли на ринку залишаться тільки ці «три препарати з найнижчою ціною», яка буде досягатися за рахунок всіх варіантів виробничого здешевлення продукції — від якості пакувальних матеріалів до якості всіх субстанцій, використаних у виробництві. Згодом, коли під впливом постійного цінового тиску продаж препарату стає для виробника комерційно неможливим, він зникає з ринку… Потім починається пошук препарату на інших ринках — пацієнти купують препарат за кордоном, а МОЗ починає шукати можливості «термінового» імпорту вже без врахування стандартних регуляторних процедур.
Досвід як українського, так і інших ринків чітко демонструє, що підтримання вільних конкурентних умов з розумним ціновим регулюванням дозволяє насичувати ринок різноманітними препаратами, задовольняючи потреби пацієнтів і системи охорони здоров’я. Такий стратегічний підхід дає змогу природно обмежувати монопольні надприбутки виробників за рахунок ринкової конкуренції і створює передумови для стабільного доступу населення до якісних, ефективних і безпечних лікарських засобів.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим