Вітамін D дітям навесні: сучасні обґрунтування

Чому в дитячому віці необхідний вітамін D?

Протягом дитинства та підліткового віку організм швидко росте, що потребує великої кількості незамінних поживних речовин, як-от вітамін D, для сприяння цьому процесу.

• Вітамін D насправді є плейотропним секостероїдним гормоном, який синтезується у шкірі під впливом ультрафіолетового випромінювання або надходить із їжею, проходячи шлях метаболізації в печінці до 25-гідроксивітаміну (25-OH D), а згодом у нирках — до біологічно активної форми 1,25-дигідроксивітаміну D (1,25(OH)2D; кальцитріол). Його робота базується на взаємодії з рецепторами VDR (Vitamin D Receptor), які наявні майже в усіх тканинах організму, через два основні механізми: в межах геномного шляху комплекс вітаміну з рецептором проникає безпосередньо в ядро клітини, де регулює експресію сотень генів, відповідальних за ріст клітин, імунітет та метаболізм; водночас негеномний шлях дозволяє вітаміну викликати миттєві реакції через мембранні рецептори, що забезпечує швидку мобілізацію потоків кальцію всередині клітини.

Зокрема, у дитячому віці, цей гормон важливий для підтримання рівня кальцію та фосфору в крові. Окрім регуляції опорно-рухового апарату, він впливає на імунну систему, секрецію інсуліну та здоров’я шкіри. Також цей вітамін може діяти як «природний антибіотик», стимулюючи вироблення кателіцидинів, які знищують бактерії та віруси. Поліморфізми (варіації) гена VDR визначають індивідуальну чутливість людини до вітаміну D. Доведено, що певні генетичні варіанти (наприклад FokI чи BsmI) корелюють із ризиком розвитку серцево-судинних хвороб, цукрового діабету, розсіяного склерозу та деяких видів раку. Таким чином, статус вітаміну D є фундаментальним фактором системного здоров’я, що впливає на все — від міцності кісток до ефективності протипухлинного та противірусного імунітету (Corsello A. et al., 2023; Xi L. et al., 2024; Liu Y. et al., 2025; Chauhan K. et al., 2026).

А от будь-який дисбаланс або дефіцит вітаміну D може призвести до розвитку низки патологічних станів, включаючи зниження м’язової сили, схильність до респіраторних інфекцій та аліментарний рахіт.

Дефіцит та недостатність: слова, які не слід плутати

Різниця між дефіцитом та недостатністю вітаміну D полягає насамперед у кількісному показнику концентрації 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D) у сироватці крові та симптоматиці. Рівень вітаміну D >30 нг/мл (50 нмоль/л) вважається адекватним статусом, що забезпечує нормальний метаболізм кальцію та підтримку здоров’я організму, у тому числі і у дітей (Kaur J. et al., 2026).

• Недостатність вітаміну D — дефіцитний стан, при якому рівень 25(OH)D коливається в межах 20–30 нг/мл (50–75 нмоль/л). У цьому випадку організм вже відчуває брак ресурсу для оптимального функціонування імунної та ендокринної систем, проте тяжкі кісткові хвороби зазвичай ще не розвиваються (Siobhan E.M. Brodrick et al., 2026).
• Дефіцитом вважається стан, при якому рівень вітаміну D становить <20 нг/мл (<50 нмоль/л) та супроводжується явними порушеннями обміну речовин, наприклад, значним підвищенням рівня паратиреоїдного гормону та розм’якшенням кісткової тканини (остеомаляцією). У дітей глибокий брак вітаміну D порушує мінералізацію зон росту, що спричиняє розвиток рахіту, а підвищення рівня паратиреоїдного гормону у відповідь на знижений рівень кальцію активує руйнування кісткової тканини остеокластами. Окрім того, низька концентрація вітаміну D корелює з ризиком розвитку таких аутоімунних станів, як цукровий діабет І типу, тиреоїдит Хашимото та запальні захворювання кишечнику. Хоча випадки рахіту та клінічні прояви симптоматичного дефіциту вітаміну D в наш час насправді рідкісні, багато досліджень у всьому світі демонструють високі показники дефіциту та недостатності вітаміну D у дітей, причому показники коливаються в середньому в межах 40–75%, навіть у розвинених країнах (Corsello A. et al., 2023; Liu Y. et al., 2025; Chauhan K. et al., 2026; Siobhan E.M. Brodrick et al., 2026).

Раніше довкола вітаміну D виникало чимало упереджень: низький рівень його в крові пов’язували з багатьма хворобами без чітких доказів, що призводило до масового та часто необґрунтованого тестування та надмірної і часом не зовсім потрібної «вітамінізації». З огляду на це, Рекомендації^** були оновлені, зосередивши увагу на групах ризику та конкретних профілактичних дозах, обмежуючи рутинне тестування рівня 25(OH)D^**. Найбільш вразливою групою залишаються немовлята віком до 12 міс, особливо недоношені діти та малюки на грудному вигодовуванні, оскільки вміст вітаміну D у материнському молоці є природно низьким. Ризик зберігається і в старшому віці, де основними чинниками стають низький харчовий статус та наявність надмірної маси тіла чи ожиріння: у таких випадках жирова тканина депонує вітамін D, суттєво знижуючи його біодоступність для організму. Особливої уваги потребують пацієнти, які приймають глюкокортикоїди чи протиепілептичні засоби, а також діти з патологією печінки, нирок або мальабсорбцією, зокрема при целіакії та муковісцидозі (Corsello A. et al., 2023; Xi L. et al., 2024).

Профілактика в основі

Варто відмітити, що для профілактики дефіциту вітаміну D традиційно рекомендують збалансоване харчування та сонячні ванни, а за потреби — додатковий прийом препаратів та збагачення раціону дієтичними добавками, які його містять. Так, з початком введення прикорму раціон дитини варто наповнювати продуктами, багатими на вітамін D, як-от лосось, тунець, яйця, а також спеціально збагаченими йогуртами та злаками. Важливим джерелом вітаміну після першого року життя стає звичайне пастеризоване незбиране коров’яче молоко. Проте варто пам’ятати, що до 12 міс коров’яче молоко суворо не рекомендується, оскільки воно створює надмірне навантаження на нирки малюка та може спровокувати кишкові кровотечі^***.

У випадках, коли дієта не забезпечує достатньої кількості вітаміну D, профілактичні втручання за допомогою додаткового прийому цього важливого нутрієнту залишаються одним з основних інструментів підтримки здоров’я^***.

• Для ухвалення рішення про додаткове вживання добавок вітаміну D важливо враховувати комплекс факторів ризику, що безпосередньо впливають на статус вітаміну D у дитини, включаючи вживання їжі, вік, расу, індекс маси тіла (ІМТ) та елементи, пов’язані з впливом сонячного світла, як-от географічна широта, пора року, використання сонцезахисного крему та активний відпочинок на свіжому повітрі. Ключову роль відіграють етнічна приналежність, генетична схильність та фототип шкіри, адже темніша пігментація потребує тривалішого перебування на сонці для синтезу нутрієнту (Corsello A. et al., 2023; Xi L. et al., 2024).

Профілактичне введення вітаміну D рекомендується усім немовлятам протягом першого року життя, щоб запобігти можливим станам дефіциту, а також через часте, непередбачуване та недостатнє постачання, типове для раннього віку немовлят. Зокрема, за даними Американської академії педіатрії, немовлятам, які перебувають на грудному вигодовуванні, та дітям, які споживають менше 1 л молока, збагаченого вітаміном D, рекомендовано давати щоденно по 400 МО вітаміну D (Kaur J. et al., 2026). Примітно, що протягом першого року життя призначення доз, які перевищують 400 МО на добу, не демонструє значущих переваг для зміцнення кісткової тканини або досягнення оптимального рівня достатності нутрієнту в організмі немовляти (Gharibeh N. et al., 2022).

• Підвищені дози обґрунтовані насамперед у разі передчасних пологів, коли необхідно оперативно скоригувати низький стартовий рівень 25(OH)D у немовлят. Так, для недоношених дітей рекомендується профілактична доза в межах 800–1000 МО на добу протягом перших місяців життя. При цьому наголошується на доцільності застосування фіксованої дози замість розрахунку на кілограм маси тіла****.

Після досягнення дитиною 12-місячного віку доказова база щодо необхідності рутинного прийому вітаміну D стає менш однозначною, що потребує переходу до індивідуальної оцінки способу життя. Особливу увагу варто приділяти підліткам, чиї потреби в нутрієнтах стрімко зростають через активний розвиток скелета та пубертатний стрибок росту. Відповідно до позиції Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), доцільність призначення добавок вітаміну D у цей період має ґрунтуватися не стільки на віці, скільки на географічному розташуванні та реальному рівні сонячного опромінення дитини. Зокрема, як безпечний та ефективний альтернативний захід для профілактики недостатності 25(OH)D у дітей віком 2–6 років, особливо в періоди низької сонячної активності, розглядається вживання харчових продуктів, зокрема молока, збагачених вітаміном D. Поряд із цим такі авторитетні інституції, як Ендокринологічне товариство та Інститут медицини, дотримуються чіткої позиції щодо підтримки дитячого організму, рекомендуючи щоденне споживання вітаміну D у межах 600–1000 МО для всієї вікової групи 1–18 років. Такий підхід спрямований на забезпечення стабільного рівня нутрієнту впродовж усього періоду активного розвитку, незалежно від індивідуальних коливань у способі життя чи харчуванні (Corsello A. et al., 2023).

Додатковим аспектом профілактики є вибір форми препарату: хоча холекальциферол (вітамін D₃) демонструє дещо вищу ефективність у підвищенні концентрації 25(OH)D у сироватці крові, наукові дані не виявляють суттєвої клінічної різниці між використанням вітамінів D₂ та D₃ для запобігання дефіциту (Tripkovic L. et al., 2012).

Що стосується дітей з підтвердженим дефіцитом вітаміну D, то вони повинні отримувати 2000 МО вітаміну D₃ щодня або 50 000 МО вітаміну D₃ один раз на тиждень протягом 6 тиж. Як тільки рівень 25(O­H)D у сироватці крові перевищить 30 нг/мл, рекомендується підтримувальна доза 1000 МО щодня (Kaur J. et al., 2026).

Вектор — індивідуальний підхід

Попри оновлення міжнародних протоколів, які закликають до стриманості в рутинному тестуванні, ключем до здоров’я дитини залишається баланс між загальними рекомендаціями та індивідуальним підходом. Врахування генетичних особливостей, способу життя та наявності супутніх станів дозволяє вчасно скоригувати дози, переходячи від шаблонної вітамінізації до персоналізованої підтримки організму в період активного росту. Зокрема, навесні потреба в індивідуальному підході до режиму дозування вітаміну D у дітей стає критичною, оскільки стандартні протоколи часто ігнорують явище резистентності. Генетичні поліморфізми рецепторів (VDR), перенесені за зиму інфекції та сезонний дефіцит мікроелементів можуть фактично «вимикати» дію звичайних доз, роблячи їх неефективними для корекції дефіциту. Тому сучасні дослідження демонструють, що для дітей, наприклад, з аутоімунними процесами або вираженим метаболічним дисбалансом застосування підвищених доз — аж до 1000 МО на добу — є виправданою та потенційно безпечною стратегією за умови контролю рівнів кальцію та паратгормону. Хоча такий підхід прямо дискутує з консервативними рекомендаціями 2024 р., для дитячого організму навесні особливо важливо відійти від шаблонів: якщо стандартний прийом не дає приросту рівня 25(OH)D, стратегію слід негайно переглядати на користь персоналізованих підвищених дозувань під наглядом лікаря (Grant W.B. et al., 2025).

Підбиваючи підсумок, варто зазначити, що проблема дефіциту вітаміну D у дітей залишається актуальною навіть через століття після його відкриття. А весна вимагає від батьків та лікарів особливої пильності, адже сонячного проміння ще недостатньо для природного синтезу, а «зимові» вже можуть бути вичерпані.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!