З першим теплом — перші кліщі

Сезонне пробудження тих, що «не стрибають», а «чекають»

Повідомляється*, що метеорологічна зима 2025–2026 рр. в Україні тривала лише 67 днів, що на 25 днів менше за середні багаторічні показники. Що цікаво, стабільне перевищення середньодобової температури 0 °С фіксувалося «за календарем» — з 1 березня^*. Ну звичайно, примітно й те, що вже майже з перших березневих днів встановилася відносно тепла денна весняна температура, подекуди навіть перетинаючи позначку у 10 °C^**.

Втім, така сезонна трансформація погоди принес­ла радість не тільки людям, однак чому важливо знати про це саме зараз? Запитання «чому саме зараз» має під собою цілком конкретне біологічне та кліматичне обґрунтування. Початок і середина весни — це критичний період, коли ризики зустрічі з іксодовими кліщами зростають у геометричній прогресії. Хоча період їхньої максимальної активності зазвичай припадає на пізніші місяці, цьогорічне березневе потепління вже «розбудило» цих членистоногих. Вони стають активними, щойно стовпчики термометрів сягають 5–10 °C, а нічна температура перестає опускатися нижче нуля, особливо в дні після дощу. Крім того, під впливом низки екологічних та соціально-економічних чинників межі їхніх біотопів постійно розширюються. Зокрема, відзначається тенденція до поширення кліщів навіть у лісопаркових зонах мегаполісів та передмість (Rahlenbeck S. et al., 2016; Домацький В.М. та ін., 2023).

Тож пильність варто зберігати кожному: і в лісі, і в сільській місцевості, і навіть під час прогулянки в міському сквері чи навіть біля будинку на дитячому майданчику.

Водночас варто нагадати, що поширене твердження про кліщів, які нібито падають із дерев, є науково необґрунтованим. Насправді ці павукоподібні зазвичай чатують у низькій траві чи чагарниках на висоті до 1 м, оскільки не мають крил чи стрибальних м’язів і вразливі до висихання на сонці. Замість активного переслідування вони використовують стратегію пасивного очікування та орган Галлера на передніх лапках, який може «вловлювати» тепло тіл живих істот, видих CO₂ та специфічні запахи жертви. Як тільки людина чи тварина торкається рослини, кліщ миттєво чіпляється за одяг або шерсть і починає рух угору. Саме через те, що паразитів часто виявляють уже на шиї чи голові, виникає ілюзія їхнього падіння з висоти, хоча насправді вони потрапляють на тіло на рівні гомілок і непомітно повзуть до ділянок із найтоншою шкірою (Rahlenbeck S. et al., 2016; Leal B. et al., 2020; InformedHealth.org, 2025).

Але в чому ж завинили ці малесенькі створіння, які ще й, як виявляється, доволі «сором’язливі», адже не стрибають з дерев, не наздоганяють, а просто чекають на «зустріч» у траві?

Основні причини актуальності проблеми: чим небезпечний укус кліща?

Найперше слід відмітити, що кліщі — це паразити, які після зимової анабіотичної сплячки навесні максимально голодні: їм потрібна кров для переходу на наступну стадію розвитку (з німфи в імаго) або для відкладання яєць. У цей час вони найбільш агресивно шукають жертву. Навіть якщо на деревах ще немає листя, у торішній сухій траві кліщі вже «чекають».

Однак небезпека контакту з кліщами полягає не в самому факті механічного пошкодження шкіри при укусі, а в ризику трансмісивної передачі небезпечних патогенів, здатних викликати низку небезпечних інфекційних захворювань (Eisen R.J. et al., 2018).

Зокрема, серед основних хвороб, що передаються кліщами, такі: хвороба Лайма (бореліоз) та кліщовий енцефаліт, а також поворотний тиф, плямиста лихоманка Скелястих гір, анаплазмоз, бабезіоз, вірус Бурбона, колорадська кліщова лихоманка, ерліхіоз, вірус Хартленда, вірус Повассан, рикетсіоз, туляремія тощо. Найпоширеніші симптоми цих захворювань включають підвищення температури тіла, озноб, головний біль, втому та біль у м’язах (при хворобі Лайма також може відчуватися біль у суглобах), висип (хвороба Лайма, плямиста лихоманка Скелястих гір, ерліхіоз, туляремія)^***.

Важливо відзначити, що не кожен кліщ є заразним, але пильність необхідна завжди!

Профілактика, або Як не стати «обідом» у кліща?

Щоб не стати їжею для кліщів, варто дотримуватися профілактичних заходів, а саме — використовувати різні способи механічного дистанціювання та репеленти (хімічні або натуральні речовини, які відлякують комах, кліщів, гризунів або птахів, не знищуючи їх, а змушуючи уникати обробленої зони, та які діють шляхом маскування запаху або створення неприємного для шкідників аромату).

Один із кращих способів захиститися від трансмісивних інфекцій — це мінімізувати саму можливість контакту з паразитом. Тому, виходячи на вулицю на прогулянку, варто обирати світлі однотонні речі з довгими рукавами та щільними манжетами (полегшує візуальне виявлення паразита). Штани слід обов’язково заправляти у шкарпетки, а голову захищати головним убором. Для обробки одягу та спорядження слід використовувати засоби, що містять 0,5% перметрину (можна обробляти взуття, одяг та туристичне спорядження)^***.

Для безпосереднього захисту поверхні тіла від кліщів у нагоді стануть засоби, що містять:

• ДЕТА (N,N-діетилметатолуамід) (у концентрації 15–30% підтримує 6–12 год захисту (нижчі концентрації можуть забезпечити лише 2 год захисту));
• пікаридин (10–20% концентрація підтримує 6–12 год захисту);
• IR3535 (3-[N-бутил-N-ацетил]-амінопропіонова кислота, етиловий естер) доступний у ефективних концентраціях 7,5 та 20%;
• олію лимонного евкаліпта (ПМД (п-ментан-3,8-діол) пара-ментандіол) у 30% концентрації може захищати близько 6 год);
• 2-ундеканон міститься в таких рослинах, як рута, банани, гвоздика та імбир (лабораторно виготовлений 8% засіб може забезпечити захист до 5 год) (MotherToBaby, 2024).

За умови використання згідно з інструкцією, зареєстровані Агентством з охорони навколишнього середовища (Environmental Protection Agency — EPA) засоби від комах є потенційно безпечними та ефективними, навіть для вагітних та жінок, які годують грудьми^***.

• Важливо зазначити, що продукти, що містять олію лимонного евкаліпта, не слід використовувати у дітей віком до 3 років.
• У разі використання сонцезахисних кремів, їх наносять у першу чергу перед репелентами.

Безпосередньо під час прогулянки варто намагатися йти посередині стежки (алеї), уникаючи контакту з високою травою, густими чагарниками та шаром опалого листя***.

Після повернення з прогулянки критично важливо провести ретельний огляд тіла, приділяючи увагу зонам з інтенсивним кровопостачанням (пахвові западини та пахові складки, ділянки за вухами та волосиста частина голови, підколінні ямки та ліктьові згини^***.

Що робити, якщо кліщ «прорвав оборону»?

У разі виявлення кліща, що вже присмоктався, голов­ним правилом є його негайне та правильне видалення. Для цього слід використовувати спеціальний викручувач (гачок) або тонкий пінцет, захоплюючи членистоногого якомога ближче до шкіри, за гіпостом (хоботок). Рухи мають бути плавними та перпендикулярними до поверхні шкіри, без різких ривків чи викручування руками (рисунок).

Рисунок. Техніка видалення кліща***

Після видалення паразита важливо правильно його утилізувати. У жодному разі не треба розчавлювати кліща пальцями: слід помістити його в герметичний контейнер, щільно обмотати скотчем, занурити у спирт або просто змити в унітаз. Одразу після цього ретельно промити місце укусу та руки водою з милом, обробити антисептиками^***.

Категорично заборонено використовувати народні методи, як-от змащування кліща олією, спиртом чи лаком для нігтів. Такі маніпуляції перекривають доступ кисню до дихальців паразита, викликаючи в нього стрес, і можуть призвести до потрапляння інфікованої рідини з кліща під шкіру чи в кровотік^***.

Подальша тактика полягає в медичному нагляді за станом здоров’я протягом наступних тижнів. Лабораторне дослідження самого кліща наразі не вважається діагностичним стандартом, оскільки наявність патогену в кліщі не завжди означає його передачу людині^***.

Натомість сучасною медичною практикою передбачена екстрена антибіотикопрофілактика, якщо кліщ знаходився в тілі понад 36 год, а з моменту видалення минуло не більше 72 год (за потреби застосування антибіотика має призначити лікар) (Benzoni T. et al., 2026).

Попри те що видалення кліща зазвичай є нескладною процедурою, воно може призвести до певних ускладнень. Зокрема, неповне вилучення паразита часто залишає в шкірі фрагменти його ротового апарату, що може спровокувати місцеве запалення або стати осередком вторинної інфекції. Типовими ознаками такого інфікування є виражена еритема, локальний набряк, болючість та поява гнійних виділень.

Окрему загрозу становить слина кліща, яка є потужним алергеном: якщо незначне почервоніння навколо укусу вважається нормою, то поява пухирів, кропив’янки чи задишки свідчить про серйозну алергічну реакцію. Крім того, не слід забувати про ризик бактеріальних, вірусних та протозойних інфекцій, які можуть передатися людині безпосередньо під час укусу. При появі будь-яких нетипових патологічних проявів — лихоманки, м’язового болю або зростаючої плями на шкірі — необхідно негайно звернутися до лікаря (Benzoni T. et al., 2026). Своєчасна діагностика та правильна превентивна стратегія, а за потреби — своєчасна терапія, дають змогу мінімізувати ризики для здоров’я та уникнути хронізації захворювань.

Як бачимо, прогулянки на природі — корисні для здоров’я, однак вони можуть спровокувати неочікувані «зустрічі». Своєю чергою, обізнаність з ризиками — щит, який може допомогти зробити цей вид активності потенційно безпечним.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!