Мошка та її укуси: наслідки для здоров’я і що рекомендувати в аптеці

Особливості мошок: від укусу до проявів

Кому вже доводилося особисто зіткнутися з мошкою, той напевно знає, наскільки ця «зустріч» може бути неприємною та болісною та до яких тривалих наслідків призводити.

Членистоногі, що живляться кров’ю, є одним із найважливіших біологічних факторів гіперчутливості у людей і тварин. Вони представлені мошками (серед 2330 видів мошок, виявлених у світі, 230 видів трапляються в Європі), які характеризуються значним географічним поширенням і здатністю чинити сильний вплив на хазяїна (Sitarz M. et al., 2022).

На відміну від комара, який здебільшого проколює шкіру тонким хоботком, мошка прогризає шкірний покрив та живиться кров’ю з утвореної ранки, вводячи при цьому слину зі значно складнішим біологічно активним складом — з анти­коагулянтними, судинорозширювальними та імуногенними компонентами, які й зумовлюють виразнішу запальну відповідь (Sitarz M. et al., 2022).

Масштабне спостереження 418 пацієнтів, що зазнали укусів мошки у східній частині Європейського Союзу, виявило, що найбільша кількість атак мошок у досліджуваному районі реєструється з травня до липня, з піком у червні (38,73%) вдень (37,10%) та ввечері (33,03%), коли пацієнти перебувають у полях, лісах або у своїх домогосподарствах. Місцеві реакції на укус відмічаються практично в усіх постраждалих (88,52% мали виключно шкірні прояви). Особи з тяжкими ураженнями шкіри зазнавали одночасного нападу на різні частини тіла, але найчастіше на нижні (40%) та верхні (34,29%) кінцівки, а також голову (28,57%). Найбільшу кількість укусів мошок зафіксовано на нижніх та верхніх кінцівках (аж 243 укуси на нижній кінцівці у 14 пацієнтів та 227 — на верхній кінцівці у 12 пацієнтів); меншу кількість укусів виявлено на голові. Гомілка, передпліччя, лоб та щока були найчастіше відкритими ділянками, що зазнавали нападу мошок. Вік пацієнтів з тяжкими симптомами коливався в діапазоні 4–65 років. Характерною ознакою укусів мошки є формування згрупованих дрібних папул, а також папульозних і пурпурових (геморагічних) висипів, які, на відміну від типового комариного укусу, можуть зберігатися не кілька годин чи 1 день, а кілька днів або навіть тижнів. Окрім місцевої шкірної реакції, укуси мошки в частини постраждалих (за даними польського дослідження — 11,5%) супроводжуються системними симптомами: головним болем, підвищенням температури тіла, артралгією (болем у суглобах) та лімфаденопатією (збільшенням лімфатичних вузлів), а в жінок додатково фіксувалися навіть порушення менструального циклу (Sitarz M. et al., 2022).

Варто зауважити, що хоча мошки не здатні прокусувати одяг, вони легко заповзають під нього, викликаючи укуси, що часто супроводжуються формуванням папул, які можуть триматися до кількох тижнів. У осіб із підвищеною чутливістю або алергією на їхню отруту може розвинутися значний місцевий набряк, а значно виражений свербіж після укусів часто спричиняє роздряпування, що загрожує утворенням виразок та занесенням інфекції (guidelines.moz.gov.ua).

Окрім того, у медичній літературі відомо про такий стан, як «лихоманка від мошки» (blackfly fever) — системна реакція на компоненти слини комах, яка може включати головний біль, нудоту, підвищення температури тіла та виражену слабкість. Задокументований клінічний випадок ілюструє тяжкість можливої реакції: у чоловіка після численних укусів мошки під час риболовлі за кілька годин розвинулися виражений набряк місць укусів, збільшення лімфатичних вузлів, біль у суглобах і підвищення температури тіла до 40 °C, що потребувало термінового звернення по медичну допомогу (Tabatabaei F. et al., 2020; hhs.iowa.gov).

Дослідження тяжких випадків шкірних реакцій на укуси мошки додатково свідчать, що особливо виражені запальні реакції розвивалися в пацієнтів із супутніми серцево-судинними захворюваннями, зокрема венозною недостатністю, та метаболічними порушеннями, а в частини пацієнтів шкірні ураження ускладнювалися приєднанням бактеріальної інфекції, яка в одному з випадків зберігалася 21 день, попри проведену анти­біотикотерапію (Sitarz M. et al., 2022). Тобто для осіб із хронічною венозною недостатністю, серцево-судинними чи метаболічними захворюваннями укус мошки становить підвищений ризик ускладненого перебігу та потребує уважнішого спостереження.

Цікаво, що близько 14% людей є природно непривабливими для кусаючих комах, зокрема мошок. І, як виявлено у дослідженні, найбільше рівень цієї привабливості має спадковий характер та контролюється генетично через індивідуальні профілі запаху тіла. Окрім того, вчені встановили чіткий зв’язок із фізичними параметрами: мошки частіше кусають високих людей та осіб із вищим індексом маси тіла, оскільки вони є помітнішою візуальною мішенню та виділяють більше тепла, вологи й вуглекислого газу, а також частіше перетинаються з траєкторією польоту комах, які зазвичай тримаються на висоті. Водночас у дослідженні повністю спростовано популярні міфи про вплив способу життя, адже вживання алкоголю, куріння, заняття спортом чи споживання гострої їжі та часнику жодним чином не змінили привабливість людини для комах (Logan J.G. et al., 2010).

Алгоритм дій при укусах мошки (адаптовано з рекомендацій moz.gov.ua)

Крок № 1. Очищення та охолодження місця укусу

Потрібно ретельно промити уражену ділянку водою та прикласти холодний компрес, щоб зменшити локальний набряк.

Крок № 2. Зменшення вираженості місцевих симптомів

Якщо місце укусу значно болить або свербить, варто прийняти знеболювальні препарати. У клінічних рекомендаціях показаний прийом анальгетику-антипіретику — парацетамолу та нестероїдного протизапального препарату — ібупрофену (Finnikin S.J. et al., 2023).

При алергічних проявах, що можуть виникати після укусів комах, основою терапевтичної підтримки є антигістамінні препарати. Вони чинять дію шляхом конкурентного блокування H₁-гістамінових рецепторів, тим самим зменшуючи вираженість запальної реакції, яка викликає свербіж, набряк і почервоніння (Fukasawa T. et al., 2022). Пероральні антигістамінні препарати 2-го покоління є доцільним вибором за поширеного свербежу чи множинних укусів, оскільки діють системно, тривало (до 24 год) та викликають менше седації порівняно з препаратами 1-го покоління (Farzam K. et al., 2026).

Окрім фармакологічних втручань, важливо порадити відвідувачу не розчісувати місця укусів, оскільки пошкодження шкіри нігтями підвищує ризик приєднання вторинної бактеріальної інфекції (Sitarz M. et al., 2022).

Крок № 3. Контроль реакції організму

До лікаря слід скерувати постраждалого, який на тлі укусу мошки скаржиться на підвищення температури тіла, головний біль, біль у суглобах чи збільшення лімфатичних вузлів — ознаки можливої системної реакції («лихоманки від мошки»), яка потребує медичної оцінки та втручань (Tabatabaei F. et al., 2020) або ж має ознаки приєднання вторинної бактеріальної інфекції — підвищення інтенсивності почервоніння, відчуття жару шкіри, гнійні виділення. Особливо уважного ставлення заслуговують особи з хронічною венозною недостатністю, серцево-судинними чи метаболічними захворюваннями, у яких, за даними досліджень, найчастіше фіксується більш тяжкий перебіг шкірної реакції (Sitarz M. et al., 2022).

Крок № 4. Профілактика

Оскільки мошка активно кусає у світлий час доби, найчастіше вранці та надвечір, поблизу річок зі швидкою течією, профілактика укусів є не менш важливою темою для консультування, ніж їх лікування.

Для запобігання новим укусам комах варто регулярно користуватися репелентами.

Офіційні рекомендації щодо захисту від укусів комах визначають репеленти на основі ДЕТА (діетилтолуаміду) у концентрації 20–50% як найбільш ефективний і водночас безпечний варіант — придатний, зокрема, під час вагітності та годування грудьми за дотримання інструкції для медичного застосування, хоча й не рекомендований дітям віком до 2 міс. Альтернативою для дітей та осіб, які надають перевагу засобам зі слабшим запахом, є репеленти на основі ікаридину (пікаридину) чи IR3535, які добре переносяться і підходять для застосування у дітей та під час вагітності за дотримання інструкції.

Польові дослідження ефективності репелентів підтверджують високий рівень захисту: 20% розчин IR3535 та 25% ДЕТА зменшували кількість укусів комах на 98 і 95% відповідно порівняно з контрольною групою, забезпечуючи захист протягом щонайменше 9 год (Abudu M. et al., 2025).

Додатково варто встановити москітні сітки на вікна та намагатися уникати місць накопичення комах, носити захисний одяг із довгим рукавом і довгими штанинами світлих кольорів, оскільки мошка, на відміну від комарів, активніша вдень і легше знаходить темні ділянки одягу, а для тривалого перебування на природі — проводити обробку одягу перметрином, який діє як контактний інсектицид та добре поєднується із застосуванням репелентів на шкірі (hhs.iowa.gov).

Поширені запитання

• Чому укуси мошки викликають більший набряк, ніж укуси комара? — Мошка не проколює шкіру, а пошкоджує її та вводить слину, що містить антикоагулянтні, судинорозширювальні та імуногенні компоненти.
• Скільки можуть зберігатися сліди від укусів мошки? — Папули та геморагічний висип можуть зберігатися не лише кілька днів, а інколи й кілька тижнів.
• Коли після укусу мошки необхідно звернутися до лікаря? — Медична консультація потрібна в разі підвищення температури тіла, головного болю, болю в суглобах, збільшення лімфатичних вузлів або виникнення ознак бактеріальної інфекції.
• Які препарати можуть допомогти при свербежі після укусу мошки? — За вираженого свербежу та алергічних проявах можуть застосовуватися антигістамінні препарати, а для зменшення вираженості болю — парацетамол або ібупрофен.
• Як захиститися від укусів мошки? — Для профілактики рекомендується застосовувати репеленти, носити світлий закритий одяг, встановлювати москітні сітки та уникати місць скупчення комах.

Коротко: головне

• Укуси мошки можуть викликати значно вираженіші місцеві реакції, ніж укуси комарів.
• Найчастішими проявами є набряк, свербіж, папульозний та геморагічний висип.
• У частини людей можливий розвиток системної реакції — «лихоманки від мошки».
• Найвищий ризик тяжкого перебігу відмічається у пацієнтів із серцево-судинними та метаболічними захворюваннями.
• Для профілактики рекомендовано застосування репелентів і захисного одягу.

Список використаної літератури

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!