Як правильно приймати залізо та з чим не поєднувати

Залізо: приймати чи ні

Iron Supplement Concept with Pills and Drop Icon

Залізо є життєво необхідним мікроелементом для забезпечення широкого спектра клітинних функцій, серед яких ключову роль відіграють ферментативні процеси, синтез ДНК, транспорт кисню та генерація енергії мітохондріями. Основою метаболізму заліза є ретельний контроль його надходження з їжею, кишкового всмоктування та постійної рециркуляції в організмі. У харчових продуктах залізо міститься у двох формах: гемове (входить до складу гемоглобіну та міоглобіну (міститься в м’ясі, птиці та рибі) і засвоюється організмом досить легко) та негемове (переважно надходить із рослинної їжі та засвоюється гірше). Його поглинання суттєво гальмується такими сполуками, як фітати, оксалати, поліфеноли й таніни, а також деякими лікарськими засобами на кшталт інгібіторів протонної помпи. Навпаки, аскорбінова кислота, цитрат і шлункова кислота активно сприяють процесу всмоктування заліза. У рамках збалансованого раціону людина щодня має споживати близько 5–15 мгм загального заліза та 1–5 мгм гемової форми, проте в кишечнику успішно абсорбується лише 1–2 мгм, що відбувається переважно у дванадцятипалій кишці та проксимальному відділі порожньої кишки.

Через дефіцит заліза, що, зокрема, може бути зумовлений недостатнім надходженням заліза, підвищеними потребами організму (наприклад у період вагітності), порушенням всмоктування або хронічною крововтратою та пов’язаною з цим анемією, можуть виникати різноманітні клінічні симптоми. Зокрема, зниження рівня кисню в крові призводить до задишки, втоми, підвищеного серцебиття, тахікардії та стенокардії. Ця гіпоксемія здатна спровокувати компенсаторне зниження кишкового кровотоку, що проявляється порушенням моторики, мальабсорбцією, нудотою, зменшенням маси тіла й болем у животі. Водночас центральна гіпоксія спричиняє головний біль, запаморочення, млявість та когнітивні розлади, причому численні дослідження підтверджують відновлення когнітивних функцій після лікування анемії. Загалом залізодефіцитна анемія суттєво погіршує якість життя пацієнтів (Kumar A. et al., 2022).

Однак перш ніж вирішувати, коли краще приймати залізовмісні препарати чи збагатити раціон дієтичними добавками, які його містять, важливо підтвердити, що організм справді потребує його додаткового надходження. Згідно з визначенням ВООЗ, анемія констатується при зниженні рівня гемоглобіну нижче 130 г/л у чоловіків та 120 г/л у жінок. У разі ізольованого дефіциту заліза показник феритину, який слугує головним сховищем заліза в сироватці крові, становить менше 30 мкг/л. Проте слід враховувати, що феритин є білком гострої фази і його рівень може хибно підвищуватися на тлі запальних процесів. Саме тому за наявності ознак супутнього запалення, наприклад, підвищеного рівня С-реактивного білка, про залізодефіцитну анемію свідчить уже показник феритину менше 100 мкг/л. Трансферин, який відповідає за транспортування заліза, зазвичай підвищується, проте як негативний білок гострої фази він може залишатися нормальним або зниженим при хронічних запаленнях. Одночасно рівень сироваткового заліза та насичення трансферину знижуються, причому для діагностики патології критично важливим є показник насичення трансферину менше 20%.

Окрему увагу варто звернути на те, що наявність нормального рівня гемоглобіну аж ніяк не виключає дефіциту заліза, оскільки значна частина запасів мікроелемента виснажується задовго до зниження рівня гемоглобіну. Відтак зниження середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті на тлі нормального загального гемоглобіну або збільшення ширини розподілу еритроцитів чітко вказують на початковий, легкий дефіцит заліза ще до розвитку повноцінної анемії (Kumar A. et al., 2022).

Отже, відповідь на запитання «для чого приймати залізо?» не повинна зводитися лише до підвищення гемоглобіну. Препарати заліза застосовують за наявності відповідних показань, а паралельно важливо встановити та, за можливості, усунути причину відповідного дефіциту.

Як правильно приймати залізо

На всмоктування пероральних препаратів заліза впливають як форма препарату, так і час прийому та їжа. Британське товариство гастроентерології зазначає, що всмоктування солей заліза може суттєво знижуватися при одночасному прийомі з їжею. Для досягнення кращої біодоступності їх традиційно рекомендують приймати натще або в проміжках між прийомами їжі — якщо це відповідає інструкції конкретного препарату та добре переноситься пацієнтом (Snook J. et al., 2021).

Проте «натще» не означає, що людина повинна продовжувати прийом у такому режимі за будь-яку ціну. Препарати заліза можуть спричиняти нудоту, дискомфорт у животі, запор або інші небажані реакції з боку травного тракту (Tolkien Z. et al., 2015). Якщо препарат погано переноситься, подальшу тактику варто обговорити з лікарем або фармацевтом, а не самостійно припиняти лікування.

Важливо також не переносити схему прийому з одного препарату на інший. Різні лікарські форми та сполуки заліза можуть мати власні особливості застосування, тому як правильно приймати залізо в конкретному випадку, слід уточнювати в офіційній інструкції для застосування лікарського засобу та зважати на рекомендації лікаря.

Коли краще приймати залізо — вранці, вдень чи ввечері?

Універсального правила, що залізо слід приймати лише вранці або лише ввечері, немає. Важливо забезпечити оптимальні умови для всмоктування та дотримуватися рекомендованого режиму.

Зокрема, одне з досліджень показує, що вживання чаю одночасно з кашею, що містить залізо, призводить до зниження абсорбції негемового заліза, а годинний інтервал між прийомом їжі та вживанням чаю послаблює інгібуючий ефект, що призводить до підвищення абсорбції негемового заліза. Ці результати важливі не лише для лікування дефіциту заліза, але й повинні бути основою для рекомендацій щодо харчування, особливо тим, хто має ризик розвитку дефіциту (Fuzi S.А. et al., 2017). Тому для багатьох пацієнтів потенційно зручним варіантом може бути прийом уранці за 1 год до сніданку або між прийомами їжі з інтервалом 1 год.

Чи можна вживати залізо на ніч?

Вечірній або нічний час не є універсальним протипоказанням до прийому препаратів заліза. Водночас перед сном може бути складніше витримати достатній інтервал щодо прийому їжі або інших препаратів, а в деяких людей він може супроводжуватися дискомфортом із боку шлунково-кишкового тракту. Тому, зважаючи на відповідні аспекти, приймати залізо вранці чи ввечері варто вирішувати індивідуально, з огляду на конкретний фармакологічний продукт, його переносимість, режим харчування та інші лікарські засоби.

З чим не можна приймати залізо одночасно?

Залізо є важливим елементом для життя людини, оскільки воно бере участь у багатьох функціях в організмі людини, включаючи транспорт кисню, імунітет, поділ і диференціацію клітин, а також енергетичний обмін. Гомеостаз заліза головним чином контролюється кишковим всмоктуванням, оскільки залізо не має активних механізмів виділення для людини. Таким чином, ефективна біодоступність заліза в кишечнику є важливою для зниження ризику залізодефіцитної анемії. Оскільки в організмі людини відсутня активна система виділення заліза, його кишкове всмоктування є критично важливим процесом для підтримки загального балансу. Абсорбція мікроелемента здійснюється переважно через ентероцити дванадцятипалої кишки та верхньої частини тонкої кишки. За типової західної дієти, яка містить близько 7 мг заліза на 1000 кілокалорій, щодня успішно всмоктується лише 1–2 мг.

Негемове залізо у формі комплексів тривалентного заліза становить до 90% споживаного з їжею мікроелемента, а на швидкість його поглинання значно впливають сторонні дієтичні фактори та загальний запас заліза в організмі. Натомість гемове залізо забезпечує близько 10% надходження, має високу швидкість всмоктування і набагато менше залежить від особливостей раціону. Хоча для гемової та негемової форм існують два різні молекулярні механізми транспортування, після всмоктування вони потрапляють до єдиного внутрішньоклітинного пулу, де можуть накопичуватися за допомогою спеціальних білків-депо. Додатковим джерелом елемента може служити приготування їжі в чавунному посуді.

Для забезпечення здорової життєдіяльності вкрай важливо отримувати достатню кількість заліза згідно з офіційними рекомендаціями Інституту медицини (IOM). Для немовлят віком від народження до 6 міс встановлено середнє споживання на рівні 0,27 мг/добу, тоді як для дітей віком 7–13 міс рекомендована добова норма (RDA) становить 11 мг/добу. У вікових категоріях 1–3, 4–8 та 9–13 років цей показник становить відповідно 7; 10 і 8 мг/добу. У підлітковому віці (14–18 років) норми починають відрізнятися за статтю: для хлопців RDA становить 11 мг/добу, а для дівчат — 15 мг/добу. Для дорослих віком старше 19 років норма становить 8 мг/добу для чоловіків та 18 мг/добу для жінок. Окремі норми розраховані для періоду грудного вигодовування — для матерів віком до 18 років RDA становить 10 мг/добу, а старше 18 років — 9 мг/добу. Крім того, потреби зростають для людей, які дотримуються рослинної дієти: для вегетаріанців рекомендована норма становить 14 мг/добу, тоді як для жінок-вегетаріанок віком 14–18, 19–50 і старше 51 року вона становить відповідно 26; 14 та 33 мг/добу. Невиконання цих фізіологічних потреб неминуче призводить до дефіциту заліза та серйозних проблем зі здоров’ям.

Залізо, що надходить з їжею, поділяється на дві основні форми — гемове та негемове. Гемове залізо міститься у продуктах тваринного походження (м’ясі, птиці та рибі), становить до 10–15% від загального споживання та характеризується високою біодоступністю, засвоюючись на рівні 15–35%. Завдяки цьому воно може забезпечувати понад 40% загального всмоктування заліза в кишечнику, слугуючи головним джерелом мікроелемента в розвинених країнах. Натомість негемове залізо міститься як у рослинній їжі (злаках, бобових, травах), так і в продуктах тваринного походження та збагачених виробах. У країнах, що розвиваються, раціон переважно базується на рослинних продуктах із негемовим залізом, чиє засвоєння часто становить менше 10%. Загалом вміст заліза в продуктах не гарантує його біодоступності, оскільки на процес абсорбції ключовий вплив чинять форма мікроелемента та склад харчової матриці.

Фізичний стан заліза визначає його здатність до всмоктування: хоча негемове залізо переважно надходить в окисненій тривалентній формі, клітини ентероцитів здатні транспортувати лише двовалентне залізо. У шлунку з pH вище 3 тривалентне залізо має розчинитися та утворити хелатні сполуки з компонентами їжі, перш ніж потрапити в менш кислий проксимальний відділ тонкої кишки. У цьому середовищі дієтичні компоненти діють як посилювачі або інгібітори, безпосередньо впливаючи на розчинність та доступність мікроелемента.

Серед найпотужніших посилювачів засвоєння виділяють аскорбінову кислоту (вітамін С). Вона створює розчинні хелати з тривалентним залізом в окисненому середовищі шлунка і діє як відновник, переводячи його у двовалентну форму, придатну для поглинання транспортерами ентероцитів. Дослідження підтверджують, що вітамін С здатний нівелювати інгібуючу дію фітатів, оксалатів та поліфенолів, проте його ефект є дозозалежним і найбільш ефективним лише за умови одночасного вживання з їжею.

Позитивний вплив на абсорбцію негемового заліза чинять також тваринні тканини (м’ясо яловичини, птиці, свинини, риби та баранини), відомі як «м’ясний фактор». Додавання навіть невеликої кількості м’яса до страв із низькою біодоступністю заліза суттєво підвищує його всмоктування дозозалежним шляхом. Точний механізм цього явища остаточно не з’ясований, проте припускається участь певних білків, пептидів або глікозаміногліканів, які утворюють розчинні люмінальні транспортні комплекси.

З іншого боку, значна кількість харчових компонентів діє як інгібітори всмоктування заліза:

• рослинні сполуки, що містяться у злаках, бобових, овочах, спеціях, чаї, каві та какао. Вони утворюють міцні нерозчинні комплекси із залізом у шлунково-кишковому тракті, роблячи його недоступним для абсорбції. Інгібуюча дія цих речовин зазвичай залежить від дози, хоча регулярне вживання певних продуктів може частково адаптувати організм до зниження цього ефекту;
• на відміну від інших інгібіторів, кальцій здатний пригнічувати всмоктування як негемового, так і гемового заліза, впливаючи на функціонування кишкових білків-транспортерів. Його негативний вплив відзначається як при вживанні збагачених молочних продуктів, так і у вигляді добавок, хоча довгострокові ефекти можуть нівелюватися завдяки компенсаторним механізмам гомеостазу;
• протеїни різного походження демонструють протилежний ефект. Якщо м’ясні білки виступають посилювачами, то білки яєчного жовтка, казеїн та ізоляти соєвого білка (останні — завдяки зв’язку з фітатами та фракціями конгліцину) помітно знижують розчинність і біодоступність заліза;
• вплив нерозчинних волокон зазвичай розцінюється як пригнічувальний, тоді як розчинні волокна демонструють менш виражений ефект або навіть потенціал до покращення кишкового середовища через ферментацію короткими ланцюгами жирних кислот. Щодо щавлевої кислоти та оксалатів дані досліджень суперечливі: хоча частина експериментів вказує на їх незначний або нейтральний вплив, інші визначають їх як важливі фактори обмеження всмоктування мінералів із зелених листових овочів.

Отже, статус заліза в організмі людини безпосередньо залежить від складної взаємодії промоторів та інгібіторів у харчовій матриці раціону, що має критичне значення для профілактики та корекції залізодефіцитних станів (Piskin E. et al., 2022).

Чому не варто самостійно підвищувати дозу або частоту прийому залізовмісних препаратів?

Більше заліза — не завжди означає краще. Вищі дози можуть частіше спричиняти небажані реакції.

Рекомендації для дорослих із залізодефіцитною анемією передбачають можливість застосування традиційних пероральних препаратів заліза в різних режимах залежно від переносимості та клінічної відповіді. Зокрема, якщо початковий режим погано переноситься, може розглядатися менш частий прийом, альтернативний пероральний препарат або парентеральне введення заліза — залежно від клінічної ситуації (Das S.N. et al., 2020).

Для пацієнта це означає, що не варто самостійно подвоювати дозу, якщо результат аналізів покращується повільно, або підвищувати частоту прийому після пропуску. Оцінювати ефективність лікування потрібно за лабораторними показниками та клінічною ситуацією за узгодженням зі своїм лікарем.

Які запитання має уточнити фармацевт?

У межах фармдопомоги при скаргах відвідувача, які вказують на прояви залізодефіциту, або при запиті на залізовмісні препарати або дієтичні добавки, які містять у своєму складі залізо, фармацевту варто уточнити, чи є підтверджений лабораторними дослідженнями дефіцит заліза або залізодефіцитна анемія, чи призначив препарат лікар і який режим застосування рекомендовано, які ще лікарські засоби та дієтичні добавки приймає людина, чи є захворювання шлунково-кишкового тракту або проблеми з переносимістю препаратів заліза, чи були епізоди незрозумілої крововтрати, чи йдеться про дитину, вагітну або людину похилого віку.

Коли треба до лікаря?

Звернутися до лікаря варто, якщо людина планує розпочати прийом заліза самостійно лише через втому, слабкість або блідість, лабораторні показники свідчать про анемію або можливий дефіцит заліза, але причина не встановлена, з’явилися чорні випорожнення до початку лікування препаратами заліза, кров у калі або блювання з домішками крові, є незрозуміле зменшення маси тіла, тривалий біль у животі або стійка зміна характеру випорожнень, препарат заліза викликає виражені небажані реакції та людина не може продовжувати його застосування, показники крові не поліпшуються відповідно до очікуваної клінічної відповіді, дефіцит або анемія повторюються після завершення лікування, йдеться про дитину, вагітність або наявність значущих супутніх захворювань.

Особливо важливо встановити причину залізодефіцитної анемії, а не обмежуватися лише тривалим прийомом препаратів заліза. У частини дорослих пацієнтів, особливо чоловіків і жінок після менопаузи, залізодефіцитна анемія може бути пов’язана з патологією шлунково-кишкового тракту, що потребує окремої діагностики (Tolkien Z. et al., 2015).

Поширені запитання

• Коли краще «пити» залізо — до чи після їди? — Для багатьох пероральних препаратів заліза прийом натще або між прийомами їжі може забезпечувати краще всмоктування, але конкретний режим залежить від лікарської форми та переносимості. Якщо препарат викликає виражений дискомфорт, змінювати спосіб застосування варто після консультації з лікарем або фармацевтом.
• Чи можна приймати залізо на ніч? — Вечірній прийом сам по собі не є забороненим. Важливо дотримуватися рекомендацій щодо конкретного препарату та враховувати його поєднання з їжею й іншими лікарськими засобами.
• Чи можна пити каву після препарату заліза? — Кава може знижувати всмоктування заліза, тому одночасно поєднувати її з препаратом небажано. Оптимальний часовий інтервал залежить від конкретного препарату та рекомендацій лікаря або інструкції.
• Чи потрібно запивати залізо апельсиновим соком? — Спеціально додавати вітамін С або апельсиновий сік до кожного прийому препарату заліза не потрібно. Сучасні дані не підтверджують переваг рутинного додавання аскорбінової кислоти до пероральної терапії залізодефіцитної анемії.
• Чи можна приймати залізо разом із кальцієм? — Одночасний прийом може впливати на всмоктування заліза. Якщо людина приймає препарати кальцію регулярно, режим їх застосування варто узгодити з лікарем або фармацевтом.
• Чому після прийому заліза змінюється колір випорожнень? — Потемніння випорожнень може виникати під час прийому пероральних препаратів заліза і є відомим явищем. Водночас поява чорних випорожнень до початку лікування, а також наявність інших тривожних симптомів потребують медичної оцінки.

Коротко: головне

• Прийом заліза варто розпочинати за наявності підтверджених показань, а не лише через втому чи слабкість.
• На всмоктування препаратів заліза можуть впливати їжа, чай, кава, кальцій, антациди та деякі лікарські засоби.
• Для багатьох традиційних пероральних препаратів заліза кращу біодоступність може забезпечувати прийом натще або між прийомами їжі, якщо це відповідає інструкції та добре переноситься.
• Не існує універсального найкращого часу доби для всіх препаратів заліза: режим залежить від лікарської форми, переносимості та супутньої терапії.
• Рутинно додавати вітамін С до кожного прийому препарату заліза не потрібно.
• Не слід самостійно підвищувати дозу або частоту прийому: ефективність лікування оцінюють за клінічною ситуацією та лабораторними показниками.
• При залізодефіцитній анемії важливо не лише поповнити запаси заліза, а й встановити причину їхнього зниження.

Інна Грабова, за даними www.who.int

Використана література

1. Kumar A., Sharma E., Marley A. et al. (2022) Iron deficiency anaemia: pathophysiology, assessment, practical management. BMJ Open Gastroenterol., 9(1): e000759. doi: 10.1136/bmjgast-2021-000759. PMID: 34996762; PMCID: PMC8744124.
2. Piskin E., Cianciosi D., Gulec S. et al. (2022) Iron Absorption: Factors, Limitations, and Improvement Methods. ACS Omega, 10; 7(24): 20441–20456. doi: 10.1021/acsomega.2c01833. PMID: 35755397; PMCID: PMC9219084.
3. Snook J., Bhala N., Beales I.L.P. et al. (2021) British Society of Gastroenterology guidelines for the management of iron deficiency anaemia in adults. Gut, Nov; 70(11): 2030–2051. doi: 10.1136/gutjnl-2021-325210. Epub 2021 Sep 8. PMID: 34497146; PMCID: PMC8515119.
4. Tolkien Z., Stecher L., Mander A.P. et al. (2015) Ferrous sulfate supplementation causes significant gastrointestinal side-effects in adults: a systematic review and meta-analysis. PLoS One, Feb 20; 10(2): e0117383. doi: 10.1371/journal.pone.0117383. PMID: 25700159; PMCID: PMC4336293.
5. Fuzi S.А., Koller D., Bruggraber S. et al. (2017) A 1-h time interval between a meal containing iron and consumption of tea attenuates the inhibitory effects on iron absorption: a controlled trial in a cohort of healthy UK women using a stable iron isotope†‡§1. The American Journal of Clinical Nutrition, 106: 1413–1421.
6. Das S.N., Devi A., Mohanta B.B. et al. (2020) Oral versus intravenous iron therapy in iron deficiency anemia: An observational study. J. Family Med. Prim. Care, Jul 30; 9(7): 3619–3622. doi: 10.4103/jfmpc.jfmpc_559_20. PMID: 33102339; PMCID: PMC7567229.
7. World Health Organization. Serum ferritin concentrations for the assessment of iron status in individuals and populations: technical brief. Geneva: World Health Organization; 2020. Технічний документ ВООЗ.
8. Snook J., Bhala N., Beales I.L.P. et al. (2021) British Society of Gastroenterology guidelines for the management of iron deficiency anaemia in adults. Gut, 70(11): 2030–2051. doi:10.1136/gutjnl-2021-325210. PMID: 34497146. PMCID: PMC8515119. Повний текст настанови.
9. British Society of Gastroenterology. Guidelines for the Management of Iron Deficiency Anaemia in Adults. Reviewed 2026. Актуальна сторінка рекомендацій BSG.
10. Snook J., Bhala N., Beales I.L.P. et al. (2021) British Society of Gastroenterology guidelines for the management of iron deficiency anaemia in adults. Gut, 70(11): 2030–2051. doi:10.1136/gutjnl-2021-325210. PMID: 34497146. Запис у PubMed.

Редакторська група

Інна Грабова

Автор

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!