|
25 лютого 2009 р. у Тернополі з ініціативи Всеукраїнської аптечної асоціації відбувся круглий стіл, присвячений впровадженню програми обміну шприців в аптечних закладах. У засіданні взяли участь: Валентина Москаленко, президент Всеукраїнської аптечної асоціації; Галина Квасницька, голова Тернопільської обласної асоціації фармацевтичних працівників; Віктор Овчарук, представник Головного управління охорони здоров’я Тернопільської обласної держадміністрації; Володимир Носков, головний лікар Тернопільського обласного комунального центру профілактики і боротьби з ВІЧ/СНІД; Аліна Моршовська, заступник голови Центру духовної і психологічної підтримки «Джерело»; Володимир Тригуб, начальник Відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків МВС України у Тернопільській обл.; Сергій Стецюк, інспектор з організаційно-фармацевтичної роботи Тернопільського обласного виробничо-торгового аптечного об’єднання; завідуючі аптеками Тернополя та інших міст області.
В. Москаленко розповіла кореспонденту «Щотижневика АПТЕКА» про мету цього заходу і відповіла на запитання.
— У липні 2008 р. Всеукраїнська аптечна асоціація отримала грант від Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні для реалізації в аптеках заходів, спрямованих на профілактику поширення ВІЛ, а саме організацію для споживачів ін’єкційних наркотиків безкоштовного обміну використаних шприців на нові. Ці заходи отримали статус пілотного проекту, ціль якого — не лише завадити розповсюдженню інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків, а й захистити інших членів суспільства від загрози випадкового інфікування при контакті зі шприцами, що безконтрольно викидаються і не знешкоджуються.
У нашій країні пункти обміну шприців функціонують на базі наркологічних диспансерів. Також цим займаються деякі громадські організації, навіть існують пересувні пункти обміну. Але їх діяльність не впорядкована, кількість шприців, що обмінюються — недостатня. Враховуючи європейський досвід можемо стверджувати, що найбільш ефективним є обмін саме в аптеках, куди особи, які мають залежність від ін’єкційних наркотиків, приходять щодня.
Згідно з умовами проекту на першому етапі потрібно залучити до програми безкоштовного обміну шприців лише 10 аптек по всій країні. Така незначна кількість, звісно, не вирішить проблему, але дасть можливість відпрацювати всі механізми взаємодії між суміжними структурами, а також виявити перешкоди. Згодом у програмі обміну шприців буде задіяна більша кількість аптек і це дасть позитивний результат. У країнах, де аналогічна програма впроваджена більше 10 років тому, кількість аптек, які обмінюють використані шприці, значно вища. Наприклад у Португалії протягом 2005 р. 1327 залучених до програми аптек обміняли майже 1,5 млн шприців (EMCDDA. Table HSR-4).
В Україні цей проект працівниками аптечних закладів був сприйнятий позитивно. Навіть більше 10 аптек виявили бажання приєднатися до його реалізації, і ми дуже вдячні їх керівникам за розуміння та бажання першими взяти участь у такій соціально важливій справі. МОЗ України підготувало наказ, яким затверджується перелік аптек-учасниць проекту та регламентується їх діяльність, пов’язана з обміном використаних шприців.
Крім того, для впровадження в дію положень проекту дуже важливо налагодити систему інформування цільової групи населення — споживачів ін’єкційних наркотиків — про можливість обміну шприців. Основним джерелом інформації, в першу чергу, повинні стати медичні заклади, які у зв’язку зі своєю спеціалізацією працюють зі споживачами ін’єкційних наркотиків, а також громадські організації, котрі стоять на перешкоді розповсюдженню ВІЛ і, звісно, аптечні заклади.
Потрібно визнати, що ті заходи, які ми запланували і впроваджуємо нині, — початкові. Залишилося ще багато питань, які потрібно узгодити з санітарно-епідеміологічною службою та іншими державними організаціями, що займаються проблемою поширення ВІЛ в Україні. Без об’єднання зусиль неможливо досягти позитивного результату. Тому, щоб детально інформувати ці та інші установи про наші наміри, а також для того, щоб врахувати умови, специфічні для кожної області, ми проводимо серію круглих столів за участю обласних керівників медичних та аптечних закладів, представників правоохоронних органів. Крім Тернополя, вже проведені круглі столи у Рівному, Хмельницьку, Полтаві та Житомирі. Ця робота виявилася дуже плідною. Під час таких засідань ми виявили проблеми обласного рівня, які можуть перешкодити організації обміну шприців, тому їх потрібно оперативно вирішувати. На черзі інші області України. Нас чекає копітка праця, і, враховуючи досвід європейських країн, вона неодмінно сприятиме уповільненню темпів поширення ВІЛ/СНІДу в Україні.
— Як технічно буде організовано обмін шприців? Чи не виникне загрози інфікування персоналу та відвідувачів аптек?
— Ані персонал, ані, тим паче, відвідувачі аптек не матимуть жодного контакту з використаними шприцами. В аптеках будуть встановлені спеціальні скриньки з отвором, через який потрібно вкинути шприц — працівник аптеки тільки спостерігатиме за цим. Всередині скриньки знаходиться контейнер, у котрому накопичуються шприци, він змінюватиметься по мірі наповнення. Заміну контейнерів та їх транспортування до місць знешкодження проводитиме спеціально підготовлена людина. Скринька зачинятиметься на ключ, що виключатиме доступ до контейнера сторонніх осіб. Працівники аптек зобов’язані лише слідкувати за тим, щоб кількість виданих шприців відповідала кількості зданих, і щоб нові шприци отримували тільки ті, для кого вони призначені. Тому особа, яка хоче обміняти шприц, повинна пред’явити працівнику аптеки облікову картку. Дані з картки та кількість виданих шприців реєструються для звіту.
— А якщо картки немає?
— Вона видається всім, хто стоїть на обліку у наркологічному диспансері. Як правило, рано чи пізно всі особи з наркотичною залежністю добровільно звертаються туди. Той, хто стоїть на обліку, може отримати замісну терапію, що попереджає явища абстиненції.
— Як під час обміну шприців реалізується право людини на анонімність?
— Дані, які вказані в обліковій картці, не містять особистої інформації. Для звітності працівник аптеки записує тільки номер картки. Для того щоб особа, яка обмінює шприц, не відчувала себе некомфортно під поглядами інших відвідувачів аптеки, ми будемо рекомендувати розміщувати скриньки для прийому шприців в місцях, де це буде зручно зробити, не привертаючи зайвої уваги.
— Як, на Вашу думку, буде сприйнята відвідувачами аптеки інформація про те, що вона — учасник програми обміну шприців? Чи не відлякає це їх?
— Навпаки. Досвід інших країн свідчить, що громадськість підтримує таку діяльність аптек. І річ не тільки у тому, що люди розуміють велике соціальне значення організації обміну шприців, а ще й у прямій зацікавленості тих, хто мешкає поряд з такою аптекою. У мешканців району звістка про те, що в їхній аптеці споживачі ін’єкційних наркотиків обмінюватимуть шприци, не викличе негативної реакції, адже вони і раніше бачили, як наркозалежні купували або навіть отримували безкоштовно шприци у цій аптеці. Але якщо раніше використані шприци можна було знайти повсюди, то після впровадження програми обміну шприців з’являться певні гарантії, що розкиданих по вулиці шприців буде значно менше. Це сподобається людям, оскільки вони знають про загрозу інфікування, розуміють необхідність знешкодження використаних шприців і бачать у діяльності аптек, спрямованій на це, переваги особисто для себе.
— Наркозалежні змушені витрачати багато грошей на придбання наркотиків. Невже для них буде привабливою можливість заощадити всього 2–3 грн. при обміні шприців?
— Сказати, що споживачі ін’єкційних наркотиків витрачають на їх придбання великі суми, замало. Правильніше буде сказати, що вони витрачають на це всі гроші до останньої копійки. Тому і змушені користуватися єдиним шприцом на всіх. Крім того, існує хибна думка, що всі наркозалежні — це люди, які опустилися до самого дна, і ніякі людські почуття їм не властиві. Частково це правда. Але саме суспільство інколи винне у тому, що серед наркозалежних відсутнє почуття соціальної відповідальності. Європейський досвід показує — коли наркозалежний відчуває, що оточуючі розуміють його хворобу і може розраховувати на співчуття громади та бажання допомогти, він не має підстав протиставляти себе суспільству. У Португалії, Франції, Іспанії та інших розвинутих країнах, де розуміють, що із наркоманією не варто боротися тільки жорстокими методами, а потрібні й такі заходи, які дозволяють особам з наркотичною залежністю адаптуватися у суспільстві, програма обміну шприців дала високі результати. За рік у пункти обміну здаються і потім безпечно знешкоджуються сотні тисяч і навіть мільйони шприців, які являють собою потенційну загрозу інфікування ВІЛ. Як результат — в країнах ЄС питома вага ВІЛ-позитивних споживачів ін’єкційних наркотиків у загальній кількості нових випадків інфікування знизилася з 52,4% у 2002 р. до 40% у 2007 р. (Український центр СНІД,
— Скільки потрібно часу на те, щоб в Україні програма обміну шприців набула такого ж масштабу, як за кордоном?
— Це залежить від того, наскільки швидко ми зможемо скоординувати наші зусилля з державними і громадськими організаціями, котрі мають відношення до цієї проблеми. Крім того, ще відсутні механізми інформування населення. Про точний термін казати важко, але можна сміливо стверджувати, що ми знаходимося на початку шляху, який розвинуті країни світу визнали настільки ефективним у запобіганні розповсюдженню ВІЛ/СНІДу, що навіть виділяють кошти на організацію подібних заходів у інших. Безсумнівно, користь від реалізації цього проекту, яка полягає у зменшенні кількості випадків інфікування ВІЛ через споживання ін’єкційних наркотиків, буде відчутною вже найближчим часом.
Олег Іванченко, фото автора
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим