Про розвиток вітчизняного фармацевтичного підприємництва

Серед тем, що обговорювалися, були розширення структури пропозицій на внутрішньому ринку фармацевтичних товарів та послуг, створення ефективного конкурентного середовища, стимулювання інноваційного розвитку, створення додаткових робочих місць та підвищення гнучкості зайнятості. При цьому неодноразово відмічалося, що невід’ємними складовими сучасного фармбізнесу є малий та середній бізнес, на який покладаються функції прискореної перебудови економіки, підвищення організаційної ефективності використання національних ресурсів. І саме представники малого та середнього фармбізнесу реалізують свої суспільні потреби через регіональні асоціації. За умови виваженої державної політики вітчизняний малий та середній фармацевтичний бізнес здатний створити тисячі нових робочих місць і сприяти становленню України як економічно розвиненої держави.

Разом з тим вітчизняне фармпідприємництво як самостійне соціальне-економічне явище існує і розвивається в складних умовах трансформаційної економіки і зустрічається з безліччю проблем. На зниження життєздатності суб’єктів малого та середнього фармбізнесу впливають значний податковий тиск, наявність різного роду адміністративних бар’єрів, обмеження фінансово-кредитних ресурсів, слабкість матеріальної, фінансової, менеджерської та кадрової складової. Але в умовах сучасної економічної кризи в Україні фармацевтичний бізнес, незважаючи на всі експерименти, що проводяться останнім часом, продовжує розвиватися та виконувати свої соціальні функції. При цьому, як відмічалося на першому засіданні, одним із результатів співпраці органів влади та фармацевтичної спільноти став невеликий крок вперед — це публікація інформації про заборонені до реалізації і застосування лікарські засоби і вироби медичного призначення на електронному безплатному сайті Держлікінспекції після того, як на це звернула увагу вся фармацевтична спільнота України. Наступним кроком, як всі очікують, стане поява інформації про суб’єктів господарювання, що отримали ліцензію щодо обігу лікарських засобів, і це вже одна із останніх вимог КМУ.

Безумовно, окреслені проблеми є надзвичайно важливими. Підхід до їх комплексного аналізу потребує попереднього вивчення широкого кола супутніх питань. Так, для забезпечення сталого і висхідного розвитку фармацевтичного підприємництва Конституція України закріплює необхідні правові та інші передумови. Конституційний лад України як демократична система суспільних відносин, що регулюється законами України, виступає фактичним гарантом ефективності впровадження конституційних положень щодо підприємницької діяльності. На жаль, існують непоодинокі випадки недотримання державними органами влади цих положень, що примушує суб’єктів підприємницької діяльності не сплачувати податки або значно підвищувати ціни на свою продукцію. Усе це негативно впливає на економічний розвиток держави і добробут населення. Отже, конституційний лад та підприємницька діяльність тісно пов’язанні між собою. І Україні потрібно забезпечити функціонування цих чинників відповідно до стандартів ЄС, згідно з якими додержання конституції є основною умовою розвитку підприємництва як фундаментальної основи конституційного ладу.

У ході фармацевтичної підприємницької діяльності особою реалізуються такі конституційні права: право користуватися природними об’єктами власності народу (ст. 13 ч. 1); право на державний захист прав суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки (ст. 13 ч. 1); право кожного володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41) тощо. Єдиним органом у структурі виконавчої влади, що дозволяє у досить консолідованому вигляді вести діалог уряду з бізнесом, є Державний комітет з питань регуляторної політики і підприємництва, проте на сьогодні його роль у цьому процесі досить складна. Така складність полягає в тому, що Держкомпідприємництва не є незалежним органом, як це має бути з огляду на його статус, який відповідно до Законів України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» визначений як спеціально уповноважений орган у цих сферах. Однак, на нашу думку, в контексті Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» також мають бути визначені подібні права спеціально уповноваженого органу саме у Дежкомпідприємництва, що на сьогодні є досить актуальним, у тому числі в сфері державного контролю фармацевтичного ринку України.

Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено особливі функції і повноваження Держкомпідприємництва, що спрямовані на вдосконалення правового регулювання господарських відносин із застосуванням технології розробки та прийняття регуляторних актів. При цьому необхідною умовою ефективної реалізації визначених законом повноважень спеціально уповноваженого органу щодо: прийняття рішень про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики; проведення аналізу проектів регуляторних актів, що подаються на погодження, на відповідність принципам регуляторної політики (доцільності, адекватності, ефективності, збалансованості, передбачуваності, прозорості та врахування громадської думки є прийняття рішень про погодження цих проектів або про відмову в їх погодженні тощо; незалежності спеціально уповноваженого органу щодо здійснення державної регуляторної політики по відношенню до інших органів виконавчої влади. Згідно із Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» Держкомпідприємництва взаємодіє з усіма центральними і місцевими органами влади з питань реформування дозвільної системи, здійснює методичне забезпечення дозвільних центрів.

Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» Держкомпідприємництва в обов’язковому порядку затверджує всі проекти ліцензійних умов, розроблених органами влади. А як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, серед іншого, здійснює нагляд за органами ліцензування, а також розглядає скарги підприємців на дії цих органів.

Згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб — підприємців» Держкомпідприємництва здійснює державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації суб’єктів господарювання, узагальнює практику застосування законодавства з питань державної реєстрації тощо.

Відповідно до Закону України «Про підтримку малого підприємництва» Держкомпідприємництва бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики розвитку малого підприємництва, зокрема аналізує стан його розвитку, здійснює заходи щодо формування інфраструктури підтримки підприємництва.

З прийняттям Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Держкомпідприємництва здійснює функції щодо узагальнення стану реалізації центральними органами виконавчої влади заходів щодо проведення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (постанова КМУ від 26.03.2008 р. № 286).

При обговоренні зазначених проблем учасники засідання торкнулися питання перспективи включення в перелік дозвільних документів паспортів аптечних закладів, при цьому дехто з учасників висловив свої сумніви щодо необхідності скасування такого документу, як паспорт аптечного закладу, оскільки цей документ вже відомий, а що буде застосовано у подальшому замість нього, невідомо.

При обговоренні питання організаційно-правового забезпечення становлення та розвитку фармацевтичного підприємництва увагу присутніх було звернуто на європейські країни, де мале і середнє підприємництво є основою соціально-економічної моделі. В Україні процес формування законодавчої бази малого і середнього підприємництва пройшов декілька етапів. Перший етап пов’язаний з прийняттям Закону України «Про підприємництво» у 1991 р. Другий етап розпочався у 1996 р. з прийняттям Концепції розвитку малого підприємництва, затвердженої постановою КМУ від 03.04.1996 р. № 404. А третій етап фактично розпочався з 1998 р., коли було створено Держкомпідприємництва.

Отже, трансформація адміністративно-командної системи у ринкову супроводжувалася змінами соціальної структури суспільства, формуванням нових прошарків, які відповідають новим майновим та суспільним відносинам. Теоретично існує два альтернативних напрямки соціальних змін: формування середнього класу як основного шару населення або утворення соціально поляризованого суспільства з двома головними соціальними групами — багатими та бідними. Перший напрям — це рух так званим європейським шляхом, другий — латиноамериканським. Підприємці — власники малого та середнього бізнесу — історично були основою середнього класу. Таким чином, з розвитком підприємництва в Україні ми все більше наближаємося до побудови стабільного громадянського суспільства, основу якого становить саме середній клас.

Крім того, загальновизнано, що основними економічними засобами держави в умовах економічної кризи є лібералізація процедур ведення господарської діяльності — зниження податкового навантаження, спрощення дозвільних процедур, правил ліцензування, сертифікації, дотримання органами виконавчої влади регуляторної політики, у тому числі в контексті утворення нових, не завжди дієздатних структур, а також зменшення кількості перевірок. Під час економічної кризи особливо загострилася проблема, пов’язана з недостатністю фінансових ресурсів, необхідних для сталого виробничого процесу. Конкретним економічним інструментом державної підтримки та розвитку внутрішнього ринку в цій ситуації є здійснення оподаткування за зниженою ставкою прибутку, який спрямовується на реінвестування у виробництво, оновлення або модернізацію основних фондів, що дозволить збільшити оборотні кошти підприємств.

Відносини держави та бізнесу, в тому числі фармацевтичного, є вкрай важливими для розвитку країни. Їх стан може відігравати позитивну роль, виступаючи механізмом сприяння та прискорення соціально-економічного розвитку, що і є основним завданням держави. Проведення відкритих конференцій та семінарів за участю представників органів влади і є тим самим механізмом сприяння, на що звернули увагу учасники засідання. Тому всі висловилися про необхідність подальшого проведення таких форм діалогу між МОЗ та представниками фармбізнесу, що відбувається за участю громадських організацій.?

Віталій Пашков, фото автора

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!