ПОСІБНИК ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я (ВООЗ) ТА МІЖНАРОДНОЇ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ФЕДЕРАЦІЇ (МФФ), РЕДАКЦІЯ 2006 Р.
УКРАЇНСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД* ПІД ЗАГАЛЬНОЮ РЕДАКЦІЄЮ В.П. ЧЕРНИХА
ГЛАВА 1. ФАРМАЦЕВТИ У СКЛАДІ КОМАНДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: ПОЛІТИЧНА ПЕРСПЕКТИВА (ПРОДОВЖЕННЯ)
1. Нова парадигма фармацевтичної практики
1.7 Фармацевт — член медичної команди
1.7.1. Умови впровадження фармацевтичної практики
У різних країнах світу роль фармацевтів втілюється по-різному. У царині лікарських засобів фармацевти задіяні до таких процесів як дослідження та розробка, фармацевтична розробка, виробництво, забезпечення якості, ліцензування/реєстрація, маркетинг, розподіл, зберігання, постачання, інформаційне забезпечення, відпуск, моніторинг або освіта. Діяльність з постачання та інформаційного забезпечення, яку визначають терміном «фармацевтичне обслуговування», залишається стриженем і основою фармацевтичної практики.
Фармацевти виконують різні функції в залежності від виробничих умов, у яких вони працюють. Йдеться про комунальні аптеки (точки роздрібного продажу та деякі заклади охорони здоров’я), лікарняні аптеки (на базі лікувальних закладів усіх типів, від невеликих місцевих лікарень до великих університетських клінік), фармацевтичну промисловість та навчальні заклади. Також фармацевтів залучено до управління медичним обслуговуванням, проведення досліджень, участі у міжнародних і неурядових організаціях медичного спрямування.
1.7.2. Рівні практики та прийняття рішень
Фармацевтична практика впроваджується на різних рівнях. Принциповою метою діяльності на кожному з них є принесення користі пацієнтам шляхом поліпшення або підтримання стану їх здоров’я.
Діяльність на рівні окремого пацієнта охоплює всі боки надання та ведення медикаментозної терапії (тобто фармацевтичну допомогу включно з послугами клінічної фармації). На цьому рівні рішення приймаються виходячи з міркувань фармацевтичної допомоги та визначення черговості медичної допомоги (а саме: встановлення пріоритетів лікування, нагляд за станом пацієнта та моніторинг одержуваних терапевтичних результатів).
Деякі види діяльності на рівні регулювання постачання (Quick J.D. et all., Managing drug supply. 2nd ed. Hartford, Connecticut, USA: Kumarian Press; 1997.) у комунальних та лікарняних аптеках — такі як виробництво, приготування, закупівля та дистрибуція лікарських препаратів — розглядають як рутинну або «допоміжну» роботу і вони не є предметом розгляду цього посібника. Втім, ці види діяльності мають велике значення, оскільки доступність ліків гарантованої якості за прийнятними цінами є необхідною запорукою фармацевтичної допомоги в усіх її формах. Для офіціного визнання своєї ролі та отримання винагороди за її виконання на теренах системи охорони здоров’я, фармацевтам належить дотримуватись цілого ряду правил, норм та вимог, встановлених в цьому секторі. Важливе значення мають такі аспекти як термінологія, стандарти, документація, відповідальність та підзвітність.
На рівні таких закладів як лікарні, клініки, організації з управління медичною допомогою або аптеки, для вибору лікарських засобів використовують такі інструменти як формуляри, стандарти лікування та тематичні огляди щодо споживання ліків. Розробку таких інструментів зазвичай покладають на комітети з питань лікарських засобів та лікування (Drug and therapeutics committees. A practical guide. Geneva: World Health Organization; 2004. Опубліковано: ) або національні комітети з основних лікарських засобів. Процес розробки цих настановчих документів тепер не є виключною сферою компетенції групи розробників, віднині він залучатиме фахівців усіх рівнів і дедалі більшою мірою базуватиметься на наукових доказах, аніж на експертних поглядах. Кожен спеціаліст, що надає медичну допомогу, має знати ці інструменти та вміти їх застосовувати.
| ? | ? |  |
 |
| ? | World Health Organization Medicines Policy and Standards 20 Avenue Appia 1211 Geneva 27 Switzerland |
International Pharmaceutical Federation P.O. Box 84200 2508 AE The Hague The Netherlands |
|
| ? | Коментарі надсилати: Факс: +41 22 791 41 67; E-mail: Факс: +31 70 302 19 99; E-mail: |
||
На системному рівні (наприклад, національному, федеральному, обласному або регіональному) рушійне середовище для розвитку й функціонування любої системи охорони здоров’я складається з планування, управління, законодавства, регулювання та політики. Системний рівень також охоплює стандарти практики та норми діяльності аптек, що встановлюються на національному, федеральному, регіональному, обласному або районному рівні залежно від країни. Національна політика в сфері лікарських засобів (How to develop and implement a national drug policy. 2nd ed. Geneva: World Health Organization; 2001. Опубліковано: . Опубліковано російською мовою: www.apteka.ua) стала невід’ємною складовою політики в галузі охорони здоров’я багатьох країн. На міжнародному рівні приймаються заходи з гармонізації світових підходів — інтеграційний шлях заслуговує на глибоку увагу з огляду на глобальний характер сучасної фармацевтичної індустрії та аптечної практики.
Ні рівні громад та населення, фармацевтична практика охоплює всі ті види діяльності, що підтримують інші рівні (наприклад, інформацію, освіту, санітарно-прсвітницькі заходи, надання інформації про ліки, дослідження, розповсюдження нової інформації, підготовка та професійне вдосконалення персоналу, споживачів, місцевих організацій та дослідників охорони здоров’я (How to investigate the use of medicines by consumers. Geneva: World Health Organization; 2004. Опубліковано: ).
Санітарна просвіта, профілактика захворювань та оздоровлення способу життя — це заходи, що здійснюються на місцевому рівні, а спрямовані на громадську систему охорони здоров’я загалом. Фармацевти можуть здатні виконувати медичні втручання ефективніше за інші групи медичних працвників, оскільки вони легко досяжні та вважаються експертами у питаннях охорони здоров’я. Фармацевти виступають надійним джерелом інформації та поради щодо стану здоров’я та лікарських засобів. Втім, вони не можуть працювати в ізоляції: щоб служити громаді і виконувати завдання суспільної охорони здоров’я, вони мусять розділити спільну відповідальність з іншими медичними працівниками.
1.7.3. Фармацевт семи зірок
Щоб бути ефективним членом медичної команди, фармацевтові необхідно володіти навичками та якостями, що дозволять їм поєднувати багато різноманітних функцій. Концепцію «фармацевта семи зірок» було запропоновано з боку ВООЗ та приянято з боку МФФ у 2000 р.в її програмному положенні «Належна практика фармацевтичної освіти». Визначно 7 основних функціональних обов’язків фармацевта: фахівець, що надає допомогу; уповноважений приймати рішення; контактна особа; управлінець та розпорядник (менеджер); довічний учень; вчитель та лідер. Автори цього посібника додають восьму іпостась фармацевта — дослідник (The role of the pharmacist in the health care system. Preparing the future pharmacist: curricular development. Report of the third WHO Consultative Group on the Role of the Pharmacist, Vancouver, Canada, 27–29 August 1997. Geneva: World Health Organization; 1997. Document no. WHO/PHARM/97/599. Опубліковано: ).
Отже, роль фармацевта складається з таких головних функцій:
- Фахівець, що надає допомогу (caregiver). Послуги фармацевтів полягають у наданні допомоги. Фармацевти мають розглядати свою практику в контексті діяльності інших медичних працівників та системи охорони здоров’я загалом. Фармацевтів мають надавати послуги найвищої якості.
- Уповноважений приймати рішення (decision-maker). Основу роботи фармацевтів має складати раціональне, ефективне, безпечне та економічне використання ресурсів (у тому числі персоналу, лікарських засобів, хімічних сполук, обладнання, процедур та процесів). Фармацевти відіграють важливу роль у втіленні національної політики в сфері лікарських засобів як на місцевому, так і національному рівні. Досягнення цих завдань потребує від фармацевта здібностей для оцінки та синтезу даних та інформації з метою прийняття рішень щодо найбільш прийнятного способу дій.
- Контактна особа (communicator). Фармацевти посідають ідеальну позицію, щоб слугувати містком між пацієнтом та лікарем, що його веде, а також для постачання суспільству інформації щодо здоров’я та ліків. В рамках спілкування з іншими медичними працівниками або громадськістю, він або вона мають виступати обізнаним та впевненими професіоналами. Ефективний обмін інформацією потребує наявності словесних, несловесних, письмових навичок, уміння слухати.
- Управлінець та розпорядник (менеджер) (manager). Фармацевт має бути готовим ефективно розпоряджатися ресурсами (людськими, матеріальними або фінансовими) та використовувати інформацію; також він має бути дисциплінованим підлеглим, конструктивно сприймаючи вказівки роботодавця чи менеджера/чільника медичної команди. Невпинно зростаючі обсяги інформації та можливості інформаційних технологій накладатимуть на фармацевтів дедалі більшу відповідальність за поширення інформації про ліки та інші продукти для медичного застсоування, а також за забезпечення якості останніх.
- Довічний учень (life-long-learner). Протягом навчання в учбовому закладі неможливо оволодіти усіма знаннями та досвідом, що їх би вистачило фармацевтові для довготривалої карьери. Виховання у фармацевтів принципової прихильності до невпинного навчання протягом усього життя має починатися з етапу базової освіти і тривати протягом усієї професійної карьєри. Фармацевт також має оволодіти приницпами самонавчання та самостійного оновлення власних знань та навичок.
- Вчитель (teacher). Фармацевт зобов’язаний допомагати у навчанні та підготовці майбутніх поколінь своїх колег та інформуванні суспільства. Наставницька роль фармацевтів-практиків не обмежується передачею знань іншим, але й надає їм самим можливість оволодівати новими знаннями та вдосконалювати наявні вміння.
- Лідер (leader). В рамках міждісциплінарного (або командного) надання медичної допомоги, або у випадках нестачі чи відсутності спеціалістів інших медичних спрямувань, фармацевт зобов’язаний перебрати на себе лідерську місію у забезпеченні благополуччя пацієнта та суспільства. Лідерство також передбачає співчуття та доброзичливу увагу, а також здатність до прийняття рішень, спілкування та ефективного управління. Фармацевтам, що посідають керівні позиції, необхідно розуміти механізми лідерства та мати здатність впоратися з тягарем владним повноважень.
І, врешті, додаткова функція:
- Дослідник (researcher). Фармацевт повинен вміти ефективно користуватися доказовою базою (наприклад, науковою, в царині аптечної практики або на рівні системи охорони здоров’я) з метою надання рекомендацій щодо раціонального використання лікарських засобів у складі медичної команди. Шляхом набуття досвіду та обміну інформацією, фармацевт також може робити власний внесок у доказову базу з метою поліпшення лікування пацієнтів та отримуваних терапевтичних результатів. Як дослідник фармацевт може покращувати забезпечення достовірною інформацію про ліки як суспільства в цілому, так і інших медичних працівників зокрема.
1.8. Аптечна практика: готовність до втілення змін
1.8.1. Політичні зміни
Перші засідання консультативних груп ВООЗ щодо ролі фармацевтів відбулися в Нью-Делі у 1988 р. та Токіо у 1993 р. (The role of the pharmacist in the health care system. Report of a WHO Consultative Group, New Delhi, India, 13–16 December 1988. Report of a WHO Meeting, Tokyo, Japan, 31 August–3 September 1993. Geneva: World Health Organization, 1994. Document no. WHO/PHARM/94.569. Опубліковано: ). У 1994 р. 47 Всесвітня асамблея охорони здоров’я закликала до розробки та вдосконалення національної політики в сфері лікарських засобів з метою покращання доступу та раціоналбного використання ліків. Національна політика щодо лікарських засобів (а її розробили для себе понад 100 країн-членів ВООЗ) створює підгрунтя для для належної фармацевтичної прктики. також розглядає роль фармацевтів
Роль фармацевтів також знайшла своє відображення у затвердженій резолюцією 47 Асамблеї «Оновленій стратегію ВООЗ щодо лікарських засобів» (WHO. World Health Assembly. Resolution WHA47.12: Role of the pharmacist in support of the WHO revised drug strategy. WHA47/1994/REC/1). Документ визнає ключову роль фармацевтів у громадській системі охорони здоров’я, зокрема щодо застосування ліків. Підкреслюється також їх обов’язок надавати компетентні та об’єктивні рекомендації щодо ліків та їх застосування, сприяти впровадженню концепції фармацевтичної допомоги, брати активну участь у заходах з профілактики захворювань та санітарної просвіти. Третє та четверте засідання консультативних груп ВООЗ щодо ролі фармацевтів відбулися у 1997 р. у Ванкувері (The role of the pharmacist in the health care system. Preparing the future pharmacist: curricular development. Report of the third WHO Consultative Group on the Role of the Pharmacist, Vancouver, Canada, 27–29 August 1997. Geneva: World Health Organization; 1997. Document no. WHO/PHARM/97/599. Опубліковано: ) та у 1998 р. у Гаазі (The role of the pharmacist in self- care and self-medication. Report of the fourth WHO Consultative Group on the Role of the Pharmacist. Geneva: World Health Organization; 1998. Document no. WHO/DAP/98.13. Опубліковано:).
Серед інших документів з належної аптечної практики — документ ВООЗ «Належна аптечна практика в умовах комунальних та лікарняних аптек» (Good pharmacy practice in community and hospital pharmacy settings. Geneva: World Health Organization; 1996. Document no. WHO/PHARM/DAP/96.1. Good pharmacy practice in the newly independent states: manual on development and implementation of standards. World Health Organization Regional Office for Europe; 2002. Document no. EUR/02/5042302. No.36. Опубліковано російською мовою: www.apteka.ua) та документи МФФ «Настанова з належної аптечно практики», який було прийнято у 1993 та переглянуто у 1997 рр. (Standards for quality of pharmacy services. The Hague, The Netherlands: International Pharmaceutical Federation; 1997. Опубліковано: . Опубліковано російською мовою: www.apteka.ua) і «Належна аптечна практика у країнах, що розвиваються: рекомендації з поетапного впровадження» (Good pharmacy practice in developing countries: recommendation for step-wise implementation. The Hague, The Netherlands: International Pharmaceutical Federation; 1998b. Опубліковано: ). МФФ також видала положення щодо професійних стандартів з невпинного професійного вдосконалення (FIP Statements of Professional Standards. Continuing professional development. The Hague, The Netherlands: International Pharmaceutical Federation; 2002. Опубліковано: ), належної практики фармацевтичної освіти (FIP Statement of Policy. Good pharmacy education practice. The Hague, The Netherlands: International Pharmaceutical Federation; 2000. Опубліковано: ) та фармацевтичної допомоги.
Хоча багато країн вже запровадаили власні настановчі документи з належної практики, рівень знань про них, шляхи, якими вони впроваджуються та моніторуються, та способи, якими фармацевти-практики навчаються іх втіленню, досить розмаїті. Даний посібник призначений для того, щоб змінити таку ситуацію на краще.
Продовження у наступних числах «Щотижневика АПТЕКА» та на www.apteka.ua
* Продовження. Початок див.: www.apteka.ua/online/29117, «Щотижневик АПТЕКА» № 32 (703) від 17 серпня, 33 (704) від 25 серпня, 34 (705) від 31 серпня 2009 р.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим