Закон України від 20.10.2014 р. № 1708-VII

12 ноября 2014 10:17 Версия для печати

Документ набув чинності 08.11.2014 р. у зв’язку з опублікування у виданні

Голос України від 07.11.2014 р. № 215 та на підставі п.2 Закону

ЗАКОН УКРАЇНИ
від 20.10.2014 р. № 1708-VII
Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми
протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу
на 2014–2018 роки

Верховна Рада України постановляє:

1. Затвердити Загальнодержавну цільову соціальну програму протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 роки, що додається.

2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Президент України
П.Порошенко

ЗАТВЕРДЖЕНО

Законом України

від 20.10.2014 р. № 1708-VII

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ЦІЛЬОВА СОЦІАЛЬНА ПРОГРАМА
протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу
на 2014–2018 роки

Мета Програми

Метою Програми є зниження рівня захворюваності і смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу, надання якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекції, насамперед представникам груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, послуг з лікування, медичної допомоги, догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ, у рамках реформування системи охорони здоров’я.

Питання протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу є одним із пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку та предметом міжнародних зобов’язань України у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, зокрема щодо досягнення цілей розвитку, проголошених у Декларації тисячоліття Організації Об’єднаних Націй, та виконання Політичної декларації 2011 року Організації Об’єднаних Націй з активізації зусиль для викорінення ВІЛ-інфекції/СНІДу.

На сьогодні епідемічна ситуація характеризується високим рівнем поширення ВІЛ-інфекції серед представників різних груп населення, насамперед осіб, які належать до групи підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, переважним ураженням осіб працездатного віку, нерівномірним поширенням та зміною основного шляху передачі ВІЛ з парентерального на статевий. Епідемія ВІЛ-інфекції є чинником негативного впливу на працездатне населення України та призводить до негативних соціально-економічних наслідків.

За період від реєстрації першого випадку ВІЛ-інфекції у 1987 році до 1 січня 2013 року в державі зареєстровано 223530 випадків ВІЛ-інфекції (з них 36830 дітей до 14 років), зокрема 56382 особи із захворюванням на СНІД (з них 1224 дитини до 14 років). Кількість людей, які живуть з ВІЛ та перебувають під медичним наглядом у закладах охорони здоров’я, становить понад 129 тис. осіб, показник поширеності ВІЛ-інфекції — 283,6 особи на 100 тис. населення, у більш як 24 тис. людей, які живуть з ВІЛ, хвороба досягла кінцевої стадії — СНІДу. Показник поширеності СНІДу становить 52,9 особи на 100 тис. населення. За період спостереження з 1987 року до 2012 року 28498 осіб померли від захворювань, зумовлених СНІДом. За оціночними даними, на початку 2012 року в Україні проживало 230 тис. осіб віком від 15 років, які живуть з ВІЛ, що становить 0,58 відсотка загальної кількості населення зазначеної вікової категорії.

Водночас у результаті виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки спостерігається тенденція до стабілізації епідемічної ситуації, зокрема знизився показник темпів приросту нових випадків ВІЛ-інфекції (з 16,8 відсотка у 2006 році до 3,6 відсотка в 2011 році), зменшилася кількість випадків захворювання на ВІЛ-інфекцію у віковій групі від 15 до 24 років (з 2775 у 2005 році до 1647 у 2012 році), майже у шість разів (з 27,8 відсотка у 2004 році до 4,7 відсотка у 2009 році) знизився показник частоти передачі ВІЛ від матері до дитини.

Незважаючи на істотний прогрес, кількість зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції щороку збільшується, при цьому рівень доступу до послуг з лікування, особливо серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, є низьким, а отже, рівень смертності від СНІДу залишається високим.

Шляхи і способи розв’язання проблеми

Можливі три варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає комплексний підхід до протидії епідемії, який застосовувався в рамках виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки. Однак такий підхід потребує удосконалення з урахуванням напряму розвитку епідемічного процесу протягом останніх п’яти років в Україні та світі.

Другий варіант передбачає реалізацію Стратегії ООН щодо подолання епідемії ВІЛ-інфекції у світі на 2011–2015 роки. Проте з огляду на складний соціально-економічний стан та проведення реформування системи охорони здоров’я у регіонах досягнення цілей зазначеної Стратегії до 2015 року в повному обсязі (зменшення удвічі кількості випадків передачі ВІЛ-інфекції статевим шляхом, а також зменшення материнської смертності внаслідок ВІЛ/СНІДу, кількості смертей від туберкульозу серед ВІЛ-інфікованих осіб; унеможливлення передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини, запобігання новим випадкам поширення ВІЛ-інфекції серед осіб, що споживають наркотики) є неможливим.

Третій, оптимальний варіант передбачає створення системи безперервного надання якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекції, насамперед представникам груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, послуг з лікування, догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ, у рамках реформування системи охорони здоров’я шляхом:

  • оптимізації системи надання медичної допомоги і соціальних послуг, забезпечення професійної підготовки кадрів (сімейних лікарів, працівників установ і закладів, які надають послуги представникам груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ та їх партнерам, людям, які живуть з ВІЛ);
  • дотримання прав людей, які живуть з ВІЛ;
  • забезпечення доступу населення до послуг з консультування, тестування на ВІЛ-інфекцію та проведення її діагностики;
  • дотримання прав медичних працівників на здорові і безпечні умови праці;
  • забезпечення в рамках виконання Програми пріоритетності охоплення лікуванням, доглядом і підтримкою людей, які живуть з ВІЛ, та їх оточення;
  • підвищення ефективності профілактичних заходів стосовно представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ з метою зниження темпів поширення ВІЛ-інфекції;
  • формування толерантного ставлення населення до людей, які живуть з ВІЛ, з метою подолання їх дискримінації;
  • застосування гендерно орієнтованого підходу під час планування та здійснення заходів у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу;
  • забезпечення взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади під час реалізації державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу;
  • залучення громадських об’єднань до надання представникам груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ і людям, які живуть з ВІЛ, послуг з профілактики, лікування, догляду та підтримки;
  • розроблення та здійснення заходів щодо продовження виконання ефективних програм протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, в тому числі тих, що виконуються за рахунок благодійних внесків;
  • запровадження постійного соціального діалогу у сфері трудових відносин між органами виконавчої влади, роботодавцями і профспілками щодо людей, які живуть з ВІЛ, та хворих на СНІД (запобігання дискримінації, формування толерантного ставлення до людей, які живуть з ВІЛ, та дотримання їх прав, безпечних щодо інфікування ВІЛ умов праці).

Прогнозні обсяги та джерела фінансування Програми наведені у додатку 1.

Завдання і заходи

Перелік завдань і заходів з виконання Програми наведено у додатку 2.

Очікувані результати, ефективність Програми

Виконання Програми дасть змогу:

  • значно зменшити кількість нових випадків інфікування ВІЛ серед населення з поступовим унеможливленням інфікування;
  • зменшити на 50 відсотків ризик інфікування ВІЛ медичних працівників під час надання медичної допомоги пацієнтам;
  • зменшити на 50 відсотків кількість нових випадків інфікування ВІЛ серед представників груп підвищеного ризику;
  • зменшити до 1 відсотка кількість випадків інфікування внаслідок передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини;
  • забезпечити доступ представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ до участі у профілактичних програмах;
  • охопити 100 відсотків учнів та студентів під час виконання програм профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу та формування здорового способу життя;
  • забезпечити людей, які живуть з ВІЛ та перебувають під медичним наглядом у закладах охорони здоров’я, медичною допомогою та соціальними послугами з догляду та підтримки;
  • забезпечити доступ до безперервного лікування препаратами антиретровірусної терапії людей, які живуть з ВІЛ, та хворих на СНІД, які цього потребують;
  • зменшити на 50 відсотків смертність від туберкульозу серед хворих з поєднаною інфекцією ВІЛ/туберкульоз;
  • залучити до постійної участі у програмах замісної підтримувальної терапії не менш як 35 відсотків споживачів опіоїдних ін’єкційних наркотиків, які цього потребують, а також до участі у програмах їх реабілітації;
  • сформувати у населення толерантне ставлення до людей, які живуть з ВІЛ, та представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ і знизити на 50 відсотків рівень їх дискримінації.

Очікувані результати виконання Програми наведені в додатку 3.

Обсяги та джерела фінансування

Фінансування Програми планується здійснювати за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією, а також інших джерел.

Обсяг фінансування Програми за рахунок коштів державного бюджету визначається щороку виходячи з конкретних завдань та можливостей фінансового забезпечення у відповідному бюджетному періоді.

Додаток 1

до Програми

ПАСПОРТ
Загальнодержавної цільової соціальної програми
протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу
на 2014–2018 роки

1. Концепція Програми схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2013 року № 356.

2. Програма затверджена Законом України від 20.10.2014 р. № 1708-VII.

3. Державний замовник — Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань.

4. Керівник Програми — Голова Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань.

5. Виконавці заходів Програми — Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство молоді та спорту України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Державна пенітенціарна служба України, Державна служба з надзвичайних ситуацій України, Державна санітарно-епідеміологічна служба України, Національна академія медичних наук України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Спільний представницький орган сторони роботодавців на національному рівні, Спільний представницький орган репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Міжнародний благодійний фонд «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» (за згодою), Всеукраїнська благодійна організація «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» (за згодою), громадські об’єднання (за згодою).

6. Строк виконання Програми — 2014–2018 роки.

7. Прогнозні обсяги та джерела фінансування:

Джерела фінансування Обсяг фінансування, тис. гривень У тому числі за роками
2014 2015 2016 2017 2018
Державний бюджет 4820060,21 785763,56 857157,26 920780,8 1122393,88 1133964,71
Місцеві бюджети 331377,58 11385,34 11382,63 11380,75 147135,09 150093,77
Глобальний фонд для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією 1224342,84 375305,09 419700 429337,76
Інші джерела 4367,79 4367,79
Усього 6380148,42 1176821,78 1288239,9 1361499,3 1269528,97 1284058,48

Додаток 2

до Програми

ЗАВДАННЯ І ЗАХОДИ
з виконання Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу
на 2014–2018 роки

 

Додаток 3

до Програми

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
виконання Загальнодержавної цільової соціальної програми
протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу
на 2014–2018 роки

Найменування завдання Найменування показника Одиниця вимірювання Значення показника
усього у тому числі за роками
2014 2015 2016 2017 2018
1. Розроблення, виготовлення та розповсюдження соціальної реклами, просвітницьких програм з формування здорового способу життя у населення рівень поширення ВІЛ серед осіб віком 15–24 років відсотків 0,33 0,32 0,3 0,29 0,27
2. Навчання учнів та студентів у навчальних закладах усіх форм власності за програмами профілактики ВІЛ та формування здорового способу життя на основі життєвих навичок кількість загальноосвітніх навчальних закладів, які мають підготовлених вчителів і протягом останнього навчального року забезпечили навчання учнів за програмами розвитку життєвих навичок щодо формування здорового способу життя і профілактики ВІЛ -«- 75,8 82,9 90 95 100
3. Охоплення програмами профілактики ВІЛ представників груп підвищеного ризику та їх статевих партнерів, а також ув’язнених, дітей із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, безпритульних та бездоглядних дітей і дітей, які не отримують належного батьківського піклування кількість споживачів ін’єкційних наркотиків, охоплених профілактичними програмами осіб 12825 14621 16204 17595 20892
кількість осіб з опіоїдною залежністю, які отримують замісну підтримувальну терапію відсотків 16,2 18,1 20 27,5 35
кількість охоплених профілактичними програмами осіб, які надають сексуальні послуги за винагороду осіб 31564 31564 33056 34500 36000
кількість охоплених профілактичними програмами чоловіків, які мають секс з чоловіками -«- 25000 31000 37000 43000 49000
4. Забезпечення доступу вагітних жінок до послуг з консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію та профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини рівень поширення ВІЛ серед вагітних жінок відсотків 0,76 0,69 0,62 0,55 0,49
частота передачі ВІЛ від матері до дитини -«- 3,7 3,1 2,5 1,75 1
5. Забезпечення вільного доступу населення до безоплатного консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію кількість ВІЛ-інфікованих осіб, яких було взято під медичний нагляд у III та IV клінічних стадіях ВІЛ-інфекції, із загальної кількості осіб з вперше в житті встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції відсотків 41,6 40,8 40 38,5 37
6. Забезпечення лабораторного супроводу лікування ВІЛ-інфекції, формування позитивного ставлення до антиретровірусної терапії кількість ВІЛ-інфікованих осіб, які пройшли медичний огляд протягом року, із загальної кількості ВІЛ-інфікованих осіб, які перебувають на обліку -«- 77,8 78,9 80 82,5 85
7. Забезпечення доступу до безперервної антиретровірусної терапії для хворих на ВІЛ-інфекцію, які цього потребують кількість осіб з ВІЛ-інфекцією, які отримують лікування антиретровірусними препаратами осіб 65898 85698 105748 115940 118240
кількість дітей, які отримують лікування антиретровірусними препаратами, з числа ВІЛ-інфікованих дітей відсотків 98,4 98,7 99 99,5 100
кількість осіб з ВІЛ-інфекцією/СНІДом, які отримують лікування антиретровірусними препаратами через 12 місяців після її початку відсотків 84,6 84,8 85 85,5 86
рівень смертності населення від хвороб, зумовлених ВІЛ показник на 100 тис. населення 11,9 11,3 10,7 10,3 9,9
кількість ВІЛ-інфікованих осіб, які хворі на туберкульоз та отримали лікування від туберкульозу та ВІЛ-інфекції відсотків 50,1 52,6 55 62,5 70
рівень смертності від туберкульозу серед хворих з поєднаною інфекцією ВІЛ/туберкульоз показник на 100 тис. населення 5,3 4,9 4,5 3,75 3
8. Забезпечення охоплення послугами з догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих осіб кількість ВІЛ-інфікованих осіб, охоплених послугами з догляду та підтримки: відсотків
дорослі 60,2 70,1 80 90 100
діти 74,8 82,4 90 95 100

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи