Наказ МОЗ України від 19.05.2011 р. № 296

¹ Щепленню підлягають усі новонароджені, що не мають до цього протипоказів. Вакцинація проводиться з третього дня життя дитини (через 72 год. від народження). Щеплення проводиться вакциною для профілактики туберкульозу (далі — БЦЖ). Для вакцинації недоношених дітей з масою тіла ≥2000 г необхідно застосовувати вакцину для профілактики туберкульозу із зменшеним вмістом антигену (далі — БЦЖ-М).
Щеплення для профілактики туберкульозу не проводять в один день з іншими щепленнями та іншими парентеральними маніпуляціями. Діти, які не були щеплені в пологовому будинку, підлягають обов’язковій вакцинації в дитячих поліклініках.
Якщо дитина не щеплена в пологовому будинку через медичні протипокази, щеплення проводиться вакциною БЦЖ-М, а в інших випадках щеплення проводиться вакциною БЦЖ.
Дітям до другого місяця життя щеплення для профілактики туберкульозу проводиться без попередньої постановки проби Манту, всім іншим — після проби Манту. Щеплення проводиться при негативному результаті проби.
Ревакцинації для профілактики туберкульозу підлягають діти у віці 7 та 14 років з негативним результатом проби Манту. Ревакцинація проводиться вакциною БЦЖ.
Проба Манту проводиться щороку з двома туберкуліновими одиницями. У зв’язку з тим, що профілактичні щеплення можуть вплинути на чутливість до туберкуліну, туберкулінодіагностику необхідно планувати до проведення профілактичних щеплень. У разі якщо з тих або інших причин пробу Манту проводять після проведення профілактичних щеплень, туберкулінодіагностика повинна здійснюватись не раніше ніж через один місяць після щеплення.
² Вакцинація для профілактики гепатиту В проводиться моновалентною вакциною за схемою: (перша доба)-1–6 місяців життя дитини.
Вакцинація новонароджених, матері яких є носіями HBsAg або мають невизначений HBsAg статус, проводиться за схемою: 0–1-2 та 12 місяців (0 — дата першого введення вакцини при народженні, мінімальний інтервал між першим та другим щепленнями — 1 місяць, другим та третім щепленнями — 1 місяць, третім та четвертим щепленнями — 10 місяців). Перша доза вводиться у перші 12 годин життя дитини незалежно від маси тіла. За наявності специфічного імуноглобуліну проти гепатиту В разом з вакциною в іншу ділянку тіла необхідно ввести специфічний імуноглобулін з розрахунку 40 МО/кг маси тіла, але не менше 100 МО; у цьому разі вакцинація проводиться за схемою: 0–1-6 місяців.
Новонародженим з масою тіла менше 2000 г, що народилися від HBsAg позитивних матерів, вакцинація проводиться обов’язково при народженні за схемою 0–1-2–7 місяців (0 — дата першого введення вакцини, мінімальний інтервал між першим та другим щепленнями — 1 місяць, другим та третім щепленнями — 1 місяць, третім та четвертим щепленнями — 5 місяців).
Новонародженим з масою тіла менше 2000 г, що народилися від HBsAg негативних матерів, вакцинація проводиться при досягненні маси тіла більше 2000 г, але не раніше ніж при досягненні дитиною віку 1 місяць.
Якщо мати новонародженого HbsAg негативна, що документально підтверджено, можливо розпочати вакцинацію дитини протягом перших місяців життя за схемами 3–4-5–18 місяців (3 місяці — дата першого введення вакцини, мінімальний інтервал між першим та другим щепленнями — 1 місяць, другим та третім щепленнями — 1 місяць, третім та четвертим щепленнями — 13 місяців) або 3–4-9 місяців (3 місяці — дата першого введення вакцини, мінімальний інтервал між першим та другим щепленнями — 1 місяць, другим та третім щепленнями — 5 місяців).
Якщо дитина не отримала щеплення для профілактики гепатиту В до 6 років, що документально підтверджено, дитину щеплять у віці 6 років за схемою 0–1-6 місяців (0 — дата першого введення вакцини, мінімальний інтервал між першим та другим щепленнями — 1 місяць, другим та третім щепленнями — 5 місяців).
Для вакцинації підлітків для профілактики гепатиту В рекомендовано використовувати схему 0–1-6 місяців.
Не слід розпочинати серію вакцинації, якщо була пропущена доза, незалежно від того, скільки часу минуло. Необхідно ввести дози, яких не вистачає за графіком, з дотриманням мінімальних інтервалів введення відповідно до глави 2 цього розділу.
Якщо дитина не отримала першу дозу вакцини для профілактики гепатиту В у пологовому стаціонарі або відділенні патології новонароджених, вакцинація проводиться у дитячих поліклініках у будь-якому віці до 6 років (лише для дітей, народжених, починаючи з 2002 року). Рекомендовано використовувати схему 0–1-6 місяців. У разі використання інших схем вакцинації та/або використання комбінованих вакцин, до складу яких входить вакцина для профілактики гепатиту В, необхідно керуватися главою 2 цього розділу.
³ Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку за віком у 3, 4, 5 та 18 місяців проводяться кашлюково (ацелюлярний компонент)–дифтерійно–правцевою вакциною (далі — АаКДП). Інтервали між першим і другим, другим і третім щепленнями АаКДП вакциною дорівнюють 30 днів. Інтервал між третім і четвертим щепленнями повинен становити не менше 12 місяців.
Щеплення дітей до 4 років поза строками цього Календаря призначаються лікарем з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразову імунізацію АаКДП до 3 років 11 місяців 29 днів.
Ревакцинацію для профілактики дифтерії, кашлюку та правця проводять у 6 років.
Для дітей, які отримали первинний вакцинальний комплекс для профілактики кашлюку, дифтерії, правця, ревакцинація у 6 років проводиться комбінованою кашлюково (ацелюлярний компонент)-дифтерійно-правцевою вакциною із зменшеним вмістом антигенів (АаКДП-М).
Якщо дитина не була щеплена до 6 років 11 місяців 29 днів для профілактики дифтерії, правця та кашлюку, можна застосовувати АаКДП за схемою, яка наведена у главі 2 цього розділу. Щеплення дітей до 7 років поза строками цього Календаря призначаються лікарем з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразове щеплення АаКДП до 6 років 11 місяців 29 днів. У разі неможливості отримати 4 дози вакцини проти кашлюку дитиною до 6 років 11 місяців 29 днів вводять стільки доз, скільки дитина встигне отримати до виповнення їй цього віку.
Дітям у віці до 6 років 11 місяців 29 днів, що мають протипокази до вакцинації проти кашлюку, щеплення проводиться АДП. Вакцинація проводиться триразово з інтервалами між першим та другим щепленнями 30 днів, між другим і третім — 9–12 місяців.
Перенесений кашлюк в анамнезі не є протипоказом до вакцинації для профілактики даної хвороби з використанням комбінованої вакцини АаКДП.
Ревакцинація для профілактики дифтерії та правця в 14 років та 18 років проводиться анатоксином дифтерійно-правцевим із зменшеним вмістом антигену (далі — АДП-М). Дітям, щепленим для профілактики правця з приводу травми анатоксином правцевим (далі — АП) протягом останніх двох років, чергову ревакцинацію проводять дифтерійним анатоксином із зменшеним вмістом антигену (далі — АД-М).
Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказами, які раніше були щеплені, проводять АД-М з інтервалом 5 років після останнього щеплення. Подальші планові ревакцинації дорослих проводяться АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.
Підліткам та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо вакцинації, проводять щеплення АДП-М триразово (інтервал між першим і другим щепленнями має становити 30–45 днів, між другим і третім — 6–12 місяців). Ревакцинація підлітків (які щеплюються поза цим Календарем згідно з главою 2 цього розділу) здійснюється з мінімальним інтервалом 3 роки після останнього щеплення для профілактики дифтерії та правця.
Для активної імунізації з метою профілактики правця осіб старших 60 років, не щеплених останні 10 років, слід використовувати скорочену схему вакцинації (одноразове щеплення АП у подвійній дозі — 20 оз/мл з обов’язковою ревакцинацією через 12 місяців дозою 10 оз/мл) та надалі кожні 10 років без обмеження віку.
Не слід розпочинати серію вакцинації, якщо була пропущена доза, незалежно від того, скільки часу минуло. Необхідно ввести дози, яких не вистачає за графіком, з дотриманням мінімальних інтервалів.
⁴ Інактивована вакцина для профілактики поліомієліту (далі — ІПВ) застосовується для перших двох щеплень, а при протипоказах до введення оральної поліомієлітної вакцини (далі — ОПВ) — для всіх наступних щеплень за цим Календарем.
Вакцина ОПВ застосовується для третього-шостого щеплень (вікової ревакцинації) за відсутності протипоказів до ОПВ.
При поступовому переході на використання ІПВ схема імунізації передбачає проведення щеплень у віці 3, 4, 5, 18 місяців та 6 років, можливе використання ІПВ для проведення щеплень для профілактики поліомієліту у складі комбінованих вакцин для всього курсу первинної вакцинації.
Не слід розпочинати серію вакцинації, якщо була пропущена доза, незалежно від того, скільки часу минуло. Потрібно ввести дози, яких не вистачає за графіком, з дотриманням мінімальних інтервалів.
⁵ Щеплення дітей вакциною для профілактики інфекції, викликаної паличкою Haemophilus influenzae type b (далі — Hib-вакцина), проводиться до 4 років 11 місяців 29 днів.
Особливості вакцинації для профілактики інфекції, викликаної паличкою Haemophilus influenzae type b, дітей поза цим Календарем наведено у главі 2 цього розділу.
⁶ Вакцинація для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи проводиться у віці 12 місяців. Друге щеплення — у віці 6 років.
Дітям, що не були вакциновані для профілактики кору, паротиту чи краснухи за віком у 12 місяців та в 6 років, щеплення можна починати у будь-якому віці до 18 років. У цьому разі дитина має отримати 2 дози з дотриманням між ними мінімального інтервалу.
Особи, старші 18 років, які не були раніше вакциновані для профілактики зазначених інфекцій, можуть бути щеплені однією дозою за епідемічними показами в будь-якому віці до 30 років.
Перенесене захворювання на кір, епідемічний паротит чи краснуху не є протипоказами до щеплення.
Жінки дітородного віку, що не хворіли на краснуху і не були проти неї щеплені, можуть отримувати індивідуальні щеплення за власним бажанням згідно з інструкцією до застосування вакцин.
Робити достовірні висновки про наявність імунітету проти краснухи у жінки дітородного віку можна лише за результатами серологічних досліджень: за наявності антитіл класу IgG до вірусу краснухи особа вважається імунною.

¹ АКДП використовується тільки до 3 років 11 місяців 29 днів.
² Вакцина АаКДП використовується для щеплення дітей у віці до 6 років 11 місяців 29 днів.
³ Якщо четверте або п’яте щеплення збігаються з ревакцинацією в 6 або 14 років, то вони зараховуються як ревакцинація за віком.
Вакцина ІПВ застосовується для перших двох щеплень, а при протипоказах до введення ОПВ — для всіх наступних щеплень за цим Календарем.
⁴ При використанні моновалентної вакцини рекомендованою схемою вакцинації є 0–1-6 місяців (0 — перша доза вакцини; 1 — друга доза вакцини через 1 місяць після першої; 6 — третя доза вакцини через 5 місяців після другої).
Якщо вакцинація розпочинається пізніше 3 місяців життя з використанням комбінованих вакцин, до складу яких входить вакцина для профілактики гепатиту В, щеплення плануються з урахуванням мінімального інтервалу між дозами.
⁵ Введення другої дози вакцини КПК за віком передбачене в 6 років. Якщо перша доза вакцини КПК вводиться менше ніж за місяць до 6 років, друга доза вакцини вводиться не раніше ніж через 1 місяць.
⁶ Вакцинація для профілактики інфекції, викликаної паличкою Haemophilus influenzae type b, проводиться дітям у віці до 5 років. У старшому віці вакцинація для профілактики інфекції, викликаної паличкою Haemophilus influenzae type b, проводиться лише особам із групи ризику відповідно до глави 4 цього розділу.

¹ Вакцинація ОПВ замінюється на ІПВ протягом усього Календаря. ОПВ не призначається членам сім’ї ВІЛ-інфікованого, особам, що доглядають за ним.
²Класифікація Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я.

¹ Використовувати відповідно до інструкції про застосування вакцини.