Синдром подразненого кишечнику: симптоми, діагностика, лікування

Синдром подразненого кишечнику (СПК) — поширена у світі хронічна патологія, що характеризується низкою неприємних симптомів та значно знижує якість життя хворих (Weaver K.R. et al., 2017). Для фармацевтів, які є форпостом охорони здоров’я, розуміння СПК є не просто бажаним, а життєво важливим. Поширеність захворювання означає щоденну зустріч з пацієнтами, які шукають полегшення стану. А відсутність універсального лікування потребує індивідуального підходу, при якому фармацевт може допомогти обрати свій терапевтичний варіант, що зможе полегшити перебіг хвороби. Глибокі знання про СПК дозволяють не лише підвищити якість життя пацієнтів, а й посилити роль фармопіки у боротьбі з цією підступною хворобою.

Що таке СПК?

СПК — поширене функціональне захворювання шлунково-кишкового тракту, що характеризується комплексом розладів, пов’язаних з порушенням моторики та підвищеною чутливістю кишечнику. На відміну від запальних захворювань кишечнику (наприклад хвороби Крона чи виразкового коліту), при СПК відсутні структурні зміни або органічні пошкодження, які можна було б виявити при звичайних діагностичних обстеженнях. Тобто шлунково-кишковий тракт виглядає в цілому здоровим, однак його функціонування порушене (Marano G. et al., 2025). Варто відзначити, що пацієнти з СПК мають не лише шлунково-кишкові розлади, але й у близько 40–60% випадків відчувають супутні психологічні розлади, такі як депресія або тривога, або ж повідомляють про вищий рівень соматизації порівняно з пацієнтами без цієї патології, але зі шлунково-кишковими симптомами (Weaver K.R. et al., 2017).

Попри не до кінця зрозумілу етіологію СПК, вважається, що до його розвитку можуть призводити розлади взаємодії між головним мозком і кишечником, порушення кишкової флори, підвищена чутливість нервових закінчень у кишечнику, спадковість, гормональний вплив, психологічний стан людини, зокрема стрес, перенесені інфекційні захворювання, як-от гострий бактеріальний гастроентерит тощо (Raskov H. et al., 2016; Marano G. et al., 2025).

За оцінками, це патологічне подразнення кишечнику зафіксовано у 10–20% дорослого населення світу, причому жінки частіше звертаються по допомогу через цей стан (Marano G. et al., 2025).

Основні симптоми СПК

СПК — хронічне захворювання кишечнику, а це означає, що його симптоми можуть розвиватися і зникати протягом тривалого часу, значно впливаючи на якість життя хворого (Marano G. et al., 2025). Хоча воно не становить загрози для життя і не призводить до розвитку серйозних захворювань, його прояви можуть бути вкрай виснажливими та викликати значний дискомфорт. При цьому основні симптоми різняться у різних осіб: одні відчувають постійний дискомфорт, а інші — періодичні загострення (Nathani R.R. et al., 2025).

Так, характерним проявом СПК є наявність болю у животі, вираженість якого зазвичай збільшується або зменшується після дефекації, поряд з нерегулярними випорожненнями. Супутніми симптомами може бути здуття живота, підвищене газоутворення, розлади випорожнень (наприклад пронос або закреп, або чергування цих станів). Окрім того, СПК у дорослих асоціюється і з можливими позакишковими проявами, серед яких втома, депривація сну, головний біль, дизурія, біль у м’язах та суглобах, тривожність, депресія, панічні атаки тощо (Raskov H. et al., 2016).

Як проводиться діагностика СПК

Діагноз СПК з часом еволюціонував, і тепер Римські критерії IV слугують стандартом для клінічної оцінки. На відміну від попереднього, СПК більше не вважається діагнозом виключення, незважаючи на спільні симптоми з іншими різними хворобами.

Діагностика СПК ґрунтується на так званих Римських критеріях IV, які враховують характерні симптоми СПК та їхню тривалість. Відповідно до цих критеріїв, для встановлення фахівцем (лікарем) діагнозу СПК пацієнт повинен мати рецидивний біль у животі (у середньому щонайменше 1 р/тиж протягом останніх 3 міс), та бути пов’язаним з болем через дефекацію, зміною частоти випорожнень та із їхнім зовнішнім виглядом. При цьому симптоми повинні бути наявними протягом останніх 3 міс, а їхній початок — щонайменше за 6 міс до встановлення діагнозу (Camilleri M. et al., 2020).

Методи лікування СПК

Однією з ключових цілей терапії СПК є встановлення міцних стосунків між пацієнтом і лікарем шляхом активного слухання, демонстрації емпатії та встановлення реалістичних очікувань щодо лікування. Оскільки це симптоматичний розлад, лікування має бути спрямоване на зменшення вираженості таких симптомів, як біль, здуття живота, спазми та діарея або запор (симптоматична терапія) (Nathani R.R. et al., 2025).

Зокрема, низка досліджень вказує на те, що у деяких пацієнтів із СПК допомогти зменшити вираженість здуття живота та поліпшити регулярність випорожнень можуть пробіотики (Hungin A.P.S. et al., 2018).

Окрім того, хворий на СПК потребує надання психологічної підтримки та рекомендацій щодо зміни дієти, зокрема індивідуального підходу до харчування. Варто відзначити, що дієта з низьким вмістом ФОДМАП (FODMAP) (продукти, які містять коротколанцюгові, погано засвоювані, легко ферментовані вуглеводи, такі як пшеничні продукти, цибуля, фрукти, овочі, сорбіт та деякі молочні продукти) допомагає зменшити вираженість симптомів СПК (Nathani R.R. et al., 2025). Не варто забувати й про включення до раціону продуктів з клітковиною та достатнє споживання рідини, що сприятиме нормалізації регулярності випорожнень.

Чи можна повністю вилікувати СРК?

Важливо розуміти, що подразнення кишечнику — це стан, який передбачає постійне управління та співпрацю з лікарем. Регулярний моніторинг, корекція дієти, прийом пробіотиків та інших препаратів за необхідності, а також робота над психологічним станом є ключовими для підтримки регулярності та мінімізації болю у животі та його здуття. Хоча СПК не може бути «вилікований» у звичайному сенсі, він може бути успішно контрольований, дозволяючи пацієнтам жити без значних обмежень.

Інна Грабова

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!