ФАРМЕКСПЕРТ 2025: політика ціноутворення на лікарські засоби — українські реалії та міжнародний досвід

Роль ДЕЦ у ціноутворенні

Одним із ключових учасників реформи ціноутворення на лікарські засоби виступає Державний експертний центр (ДЕЦ) Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України. Його роль і місце в цьому процесі окреслив Михайло Бабенко, директор ДЕЦ, кандидат фармацевтичних наук, доцент. Згідно з постановою КМУ від 04.04.2025 р. № 439, МОЗ України визначило ДЕЦ відповідальним за ряд технічних і аналітичних функцій у межах реформи, а саме: розрахунок граничних референтних цін на лікарські засоби, технічний супровід процесу декларування граничних оптово-відпускних цін та моніторинг цін на лікарські засоби, внесені до Націо­нального каталогу цін (далі — Нацкаталог).

Метою запуску Нацкаталогу є забезпечення прозорого, обґрунтованого та контрольованого формування оптово-відпускних цін на лікарські засоби через механізм референтного ціноутворення. Нацкаталог також слугує інструментом державного регулювання та моніторингу цін, дозволяючи щомісячно оновлювати дані та контролювати граничні надбавки.

Станом на момент проведення форуму задекларовано ціни на 389 лікарських засобів, що охоплюють 2523 товарні позиції (Stock Keeping Unit — SKU).

У партнерстві з МОЗ ДЕЦ ініціював створення сучасної цифрової платформи, яка забезпечить реалізацію механізму державного регулювання цін, формування Національного каталогу, прозорість і відкритість.

Очікування від реформи включають уніфікацію правил, запобігання необґрунтованому завищенню цін і створення основ для ефективного державного планування.

Вплив реформи на фармринок

Як розвивається фармацевтичний ринок України в умовах повномасштабної війни та регуляторних нововведень, розповів Сергій Іщенко, CPO Proxima Research International.

Державні витрати становлять лише 11% загальних обсягів споживання лікарських засобів за даними 4 міс 2025 р. Відтак основне фінансове навантаження лягає на плечі пацієнтів. Ключові показники роздрібного споживання лікарських засобів за 5 міс 2025 р. свідчать про позитивну динаміку ринку в грошовому вираженні (+19,9%), проте в натуральному вираженні фіксується стагнація (–1,1%). Основним драйвером зростання в грошовому вираженні виступає інфляційна складова.

Теза, що вкорінилася в інформаційному полі про те, що ліки в Україні дорожчі, ніж у ЄС, далеко не завжди відповідає дійсності. За результатами дослідження Proxima Research, серед популярних препаратів, які реалізуються і в Україні, і в ЄС поза межами програми реімбурсації, у 85% випадків ціни в Україні є нижчими. Зокрема, середньозважена вартість 1 упаковки в Україні на 30% нижча, ніж у країнах ЄС.

Слід зауважити, що підвищення цін відзначається в усіх товарних категоріях. Згідно з даними Державної служби статистики України, інфляція в категорії фармацевтичної продукції, медичних товарів та обладнання у квітні 2025 р. порівняно з аналогічним періодом попереднього року становила 13,9%. Для порівняння, електроенергія подорожчала на 63,6%, масло — на 30,1%, хліб — на 21,8%. Отже, зростання цін на ліки фіксується, але не є катастрофічним порівняно з іншими споживчими категоріями товарів.

Проте через потужний резонанс щодо цін на ліки в суспільстві МОЗ України ініціювало зниження цін на низку препаратів. 19 та 25 лютого оприлюднено 2 переліки лікарських засобів і досягнуто домовленості з бізнесом щодо зниження цін на 30%. Дійсно, з березня зафіксовано помітне зниження цін: середньозважена вартість 1 упаковки препаратів з першого переліку знизилася на 24%. Загалом ліки з обох переліків акумулюють лише 8,4% обсягів аптечного продажу в грошовому вираженні, а загальний вплив від ініціативи зниження цін на ці ліки на обсяг ринку оцінюється у близько –2%. Для ринку це небагато, проте для споживача досить відчутно.

Під дію референтного ціноутворення потенційно може підпасти близько 2,6 тис. SKU, що становить 17% ринку в упаковках та 27% у грошовому вираженні. Однак не всі ці препарати можуть бути наявні у референтних країнах. Станом на 4 червня 2025 р. гранична референтна ціна розрахована для 205 SKU з Національного переліку основних лікарських засобів (далі — Нацперелік).

Стосовно задекларованих оптово-відпускних цін у Нац­каталозі, за даними аналізу за травень 2025 р., середня різниця між середньозваженою задекларованою та реальною ринковою роздрібною ціною становить 22%.

Фокус на пацієнта

Яке місце в пацієнтоцентричній моделі охорони здоров’я посідає регулювання цін на лікарські засоби, пояснив Станіслав Князьков, технічний спеціаліст Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Згідно з концепцією загального охоплення послугами охорони здоров’я, кожна людина незалежно від місця проживання повинна мати доступ до якісних медичних послуг та ефективних і прийнятних за вартістю лікарських засобів. Центральну роль у цій концепції відіграє позиція, що основна частка витрат на ліки (цільовий орієнтир 80%) має покриватися не з кишені пацієнта. Цінове ж регулювання виступає допоміжним механізмом на шляху до покриття витрат за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів або страхових внесків.

ВООЗ наголошує, що ціна, яку отримують як результат регулювання, має бути збалансованою. Важливо враховувати не лише економічну доступність, але й фізичну наявність препаратів на ринку.

Міжнародні тенденції

Глобальні підходи до ціноутворення на лікарські засоби окреслив Панос Канавос (Dr. Panos Kanavos), доцент кафед­ри міжнародної політики охорони здоров’я Лондонської школи економіки та політичних наук, заступник директора LSE Health та програмний директор Дослідницької групи медичних технологій (MTRG).

Існує декілька підходів до ціноутворення, включаючи вільне ціноутворення, прямий і непрямий контроль, а також ціноутворення на основі цінності через оцінку медичних технологій (ОМТ). Різні підходи до ціноутворення можуть співіснувати разом.

У контексті поточних реформ доповідач запропонував низку рекомендацій для України стосовно механізмів ціноутворення. Перша рекомендація полягає в обов’язковому використанні зовнішнього референтного ціноутворення щодо всіх оригінальних лікарських засобів незалежно від участі в програмі реімбурсації, до подання заявки на ОМТ та подальших переговорів. Друга рекомендація стосується оцінки цінності та ОМТ, зокрема застосування інструменту ОМТ для всіх нових патентованих продуктів, за винятком генериків та біосимілярів. По-третє, зовнішнє референтне ціно­утворення має використовуватися для формування цін, що подаються в межах ОМТ. Четверта рекомендація стосується угод керованого доступу, зокрема рекомендується продовжити розвиток чіткої юридичної бази для підтримки фінансових угод та продовжувати сприяти механізмам типу price-volume agreements (договір «ціна — обсяг»).

Досвід Молдови

Реформа системи ціноутворення в Молдові розпочалася у 2010 р., пройшовши тернистий шлях й отримавши цінні уроки. Цим досвідом поділився Драгош Гуцу (Dragoș Guțu), генеральний директор Агентства з лікарських засобів і медичних виробів (AMDM). У відповідь на неконтрольоване зростання цін на ліки, складнощі з прогнозуванням витрат у системі реімбурсації та вищі ціни на лікарські засоби порівняно з сусідніми країнами було запроваджено обов’язкову щорічну реєстрацію цін виробника на основі порівняння з 9 референтними країнами.

На практиці країна стикнулася з багатьма викликами. Так, у деяких випадках було надзвичайно важко узгодити ціну для реєстрації, зокрема зарубіжних товарів. Серед ключових ризиків жорсткого регулювання цін доповідач виокремив вимивання певних позицій з ринку — у разі, коли встановлені ціни ставали економічно невигідними для виробників. У результаті у 2023 р. підхід до реєстрації цін довелося переглянути, що дозволило зробити політику ціноутворення більш гнучкою та адаптованою до ринкових реалій.

Досвід Португалії

Софія Мело (Sofia Melo), експерт з ціноутворення Національного управління лікарських засобів та виробів медичного призначення в Португалії (INFARMED), представила огляд системи регулювання цін в країні. INFARMED встановлює максимальні ціни на певні препарати, орієнтуючись на рівень цін в референтних країнах.

Регулюванню підлягають лише рецептурні препарати, тоді як для безрецептурних діє вільне ціноутворення. Ціни на негенеричні лікарські засоби в амбулаторному сегменті встановлюються як середнє значення цін у 4 референтних країнах, а в стаціо­нарному — як мінімальна ціна серед них. Для генериків встановлено обов’язкове зниження ціни порівняно з референтним препаратом — на 25%, якщо оптово-відпускна ціна менша за 10 євро, та на 50% — якщо перевищує цю межу.

Виклики та нові можливості в Україні

Практичні аспекти реалізації державної політики та контролю у сфері ціноутворення обговорили в рамках панельної дискусії, яку модерувала Лідія Санжаровська, асоційована партнерка LA Law Firm. За результатами інтерактивного опитування учасників форуму більшість респондентів оцінюють хід реформи швидше позитивно, хоча відзначають наявність певних недоліків. Щодо очікувань від запровадження Нацкаталогу більшість вважають, що зниження цін торкнеться лише окремих категорій препаратів.

Про роль команди ДЕЦ у процесі формування Нацкаталогу та виклики, з якими довелося стикнутися, розповіла Ореста Піняжко, директорка Департаменту ОМТ ДЕЦ МОЗ України. Один із ключових викликів — стислі терміни. Однак завдяки командній роботі оперативно створено необхідну цифрову інфраструктуру, проведено юридичну верифікацію поданих документів, здійснено комплексне інформаційно-технічне забезпечення формування Нацкаталогу із подвійною валідацією даних, здійснено розрахунки граничних референтних цін на ліки з Нацпереліку та рецептурні препарати поза ним, опрацьовано понад 2,5 тис. SKU лікарських засобів із Нацпереліку, а також налагоджено системну комунікацію із заявниками. У результаті на момент проведення форуму затверджено Нацкаталог на лікарські засоби, включені до Нацпереліку. Наступними кроками передбачаються декларування цін на рецептурні, а згодом — і безрецептурні лікарські засоби, які не входять до Нацпереліку.

Ціна на лікарські засоби має бути справедливою, прозорою та доступною як для системи охорони здоров’я, так і для пацієнтів. Про це наголосив Костянтин Косяченко, директор Департаменту стандартів у сфері охорони здоров’я ДЕЦ МОЗ України, завідувач кафедри організації та економіки фармації Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця. Одним із загальновизнаних у світі механізмів досягнення цього є впровадження ОМТ, яка дозволяє не лише визначити ціну, але й оцінити цінність препарату для системи охорони здоров’я. Нинішня реформа ціноутворення — це важливий і позитивний крок уперед, який має сприяти впровадженню загальноприйнятих світових інструментів для встановлення справедливої ціни. За словами доповідача, ціноутворення на ліки є не лише економічним, а й політичним питанням. Важливо знайти баланс, і Україна знаходиться на цьому шляху.

Як зазначив Костянтин Ващенко, директор із взаємодії з органами державної влади фармацевтичної фірми «Дарниця», реферування, декларування і встановлення граничних націнок є інструментами, які держава змушена застосовувати для наведення ладу на ринку. Доповідач підкреслив, що фармацевтичний ринок жорстко регулюється в багатьох країнах, і українська реформа передбачає механізми, які не є такими суворими, як у деяких інших державах. Наразі необхідно побудувати нові прозорі правила гри з чітким ціноутворенням і зрозумілими взаємовідносинами між учасниками ринку. Державна політика у сфері ціноутворення має працювати в інтересах пацієнта та відповідати європейським стандартам і кращим практикам.

Віталій Гордієнко, співголова ради директорів Асоціації виробників інноваційних ліків «АПРаД», наголосив, що доступність лікарських засобів — це питання не тільки ціни, а й фізичної наявності. Як вже зазначали іноземні колеги, одним із най­ефективніших інструментів підвищення доступності є збільшення внеску держави. Вкрай важливо створити такі умови для всіх учасників ринку, які не змушуватимуть їх залишати ринок, — ні виробників оригінальних, ні генеричних ліків.

Тетяна Котляр, голова ГС «Всеукраїнська фармацевтична спілка «ФАРМУКРАЇНА», відзначила, що реформа починалася з припущення, що в європейських країнах ціни на лікарські засоби нібито нижчі, ніж в Україні, і винні в цьому аптеки та маркетингові договори, а також дистриб’ютори з їх монопольним положенням. Проте перш ніж робити вис­новки, варто детально проаналізувати ситуацію. Інфляція торкнулася багатьох галузей, а на фармринку вона не така висока, як в інших сферах, які, однак, не набули такого самого резонансу. На думку спікерки, реформа має бути менш політичною і більш економічно обґрунтованою.

Ціна на ліки очима пацієнтів

Центральною фігурою будь-якої реформи охорони здоров’я має бути пацієнт, адже задля його благополуччя впроваджуються зміни. У рамках другого панельного блоку учасники зосередилися на ключовому аспекті — довірі до державної політики. Модераторкою панелі виступила Олена Філінюк, старша технічна радниця з питань фармацевтичного врядування і фінансування, проєкт SAFEMed/USAID.

Віктор Сердюк, президент Всеукраїнської благодійної організації «Рада захисту прав та безпеки пацієнтів», заува­жив, що вже відчутні перші результати реформи ціноутворення, з’являються елементи прозорості, розкривається структура ціни. Він також відзначив ефективність програми реімбурсації «Доступні ліки», яка довела, що за умови включення препарату до програми його ціна для пацієнта може бути суттєво нижчою, тож її доцільно розширювати та оновлювати.

Як зазначив Іван Жук, начальник відділу роботи з договорами про реімбурсацію Національної служби здоров’я України (НСЗУ), щодо програми реімбурсації існують певні нюанси, які потребують вдосконалення. Зокрема, є групи міжнародних непатентованих назв (МНН), для яких наразі не зареєстровано жодної торговельної назви — виробники не подають заяви на їх включення, і відповідні препарати відсутні у переліку. У 2025 р. програма реімбурсації вже суттєво розширилася. Бюджет програми на цей рік становить 6,3 млрд грн.

Олег Кльоц, генеральний директор ДП «Медичні закупівлі України» (МЗУ), наголосив, що доступ пацієнтів до ліків — завжди результат синергії між усіма стейкхолдерами. Одним із інструментів, які вже застосовуються відомством у контексті покращення доступності препаратів для пацієнтів є трирічне планування — МЗУ укладають з постачальниками договори терміном на 3 роки з фіксацією вартості товарів задля мінімізації ризиків надмірного коливання цін та зниження ймовірності переривання лікування громадян.

Важливим механізмом зниження цін та розширення доступу пацієнтів до високовартісного та інноваційного лікування є й договори керованого доступу (ДКД). За наявності позитивної ОМТ та відповідних доручень від робочої групи МОЗ, МЗУ розпочинають відповідні переговори з виробниками інноваційних препаратів за цим механізмом. У підсумку, завдяки прямим перемовинам з виробниками та конфіденційності інформації про ціну та кількість товару держава отримує набагато нижчі за ринкові ціни.

Олег Вівсянник, директор Департаменту цивільного захисту та охорони здоров’я населення Рівненської обласної державної адміністрації, розповів про взаємодію регіонів із державними органами у питаннях моніторингу наявності та доступності лікарських засобів. Так, з МОЗ постійно здійснюється моніторинг кількості та потреби в лікарських засобах, часто йдеться про дороговартісні препарати. Постачання здійснюється через спеціалізовану базу. Проводиться регулярний аналіз — що необхідно дозамовити, а що є в надлишку. Завдяки комунікації з іншими областями відбувається ефективний перерозподіл ресурсів. Серед ключових рекомендацій спікер виділив розширення мережі мобільних аптек, впровадження локального моніторингу цін та посилення контролю за їх дотриманням.

Інна Іваненко, виконавча директорка благодійного фонду «Пацієнти України», наголосила, що вартість щомісячного лікування пацієнтів із тяжкими захворюваннями залишається надзвичайно високою. Щодо доступності лікарських засобів для таких пацієнтів в Україні ситуація критична: все більше пацієнтів з тяжкими хворобами змушені відмовлятися від лікування через «непідйомні» фінансові витрати. Держава не в змозі забезпечити їх необхідними ліками. Препарати, що закуповуються централізовано, є переважно базовими (першої лінії), які часто не підходять для складних випадків. Іншої реальності поки немає, доки не буде суттєвого збільшення фінансування. Необхідно нарощувати бюджетні видатки на ці ліки.

Тетяна Кулеша, голова ради ГС «Орфанні захворювання України», додала, що збільшення бюджетних коштів — це необхідний крок, проте важливо розуміти, як саме ці ресурси використовуватимуться. Чи має МОЗ чітку стратегію розподілу фінансування, які нозології отримають пріоритет першочергово? У випадку орфанних пацієнтів питання ціни, фінансування і політики є нерозривними і мають розглядатися комплексно. Наразі реформа ціноутворення не дала відчутних результатів для пацієнтів, які потребують дороговартісного лікування.

Попри всі виклики та непрості рішення, що стоять перед системою охорони здоров’я, спільна праця держави, бізнесу, експертів та громадськості відкриває нові можливості для побудови прозорої та справедливої політики ціноутворення. Адже в центрі реформи має залишатися пацієнт.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!