Життя в темряві та вимкнення світла: чи можливо організму адаптуватися?

Чому відсутність електроенергії впливає на людину?

Людський організм — це налагоджена система, керована головним «диригентом» — внутрішнім біологічним годинником (супрахіазматичними ядрами в головному мозку). Цей 24-годинний цикл (циркадний ритм) регулює все: від сну та гормонів до апетиту, травлення та репарації ДНК. А головним камертоном, що синхронізує мільярди клітин та всі органи тіла, є чергування світла та темряви. Вони встановлюють той самий універсальний ритм, змушуючи організм функціонувати відповідно до циклу дня і ночі¹. Примітно, що з моменту, коли інновації XVII–XVIII ст. дозволили людству свідомо генерувати електрику та запалити перші джерела штучного освітлення², світлове середо­вище зазнало кардинальних змін. Поява ламп та екранів подарувала людині можливість жити в умовах яскравого «дня» навіть глибокої ночі, що стало ключовим каталізатором технологічного прогресу та тотальної залежності від енергопостачання. Як визначено, будь-яка десинхронізація ритму через зовнішні або внутрішні чинники розглядається як прямий патогенетичний чинник, що порушує гомео­стаз та спричиняє розвиток широкого спектра захворювань (Reddy S. et al., 2023). Зокрема, інверсія природного циклу, зумовлена появою штучного світла, є тим самим хронобіо­логічним парадоксом, при якому внутрішній біологічний годинник (сформований для життя під сонцем) може бути дещо дезорієнтованим (Blume C. et al., 2019). Проте не все так погано, адже за століття, що минули з початку ери електрифікації, організм сучасних людей проявив значну адаптивну гнучкість і не лише сприйняв цю нову світлову реальність, але й біологічно адаптувався до життя в умовах постійної освітленості.

Однак коли світло зникає раптово (зокрема під час блек­ауту), особливо ввечері у процесі активності, виникає гострий циркадний дисонанс. Супрахіазматичні ядра — головний біологічний годинник у гіпоталамусі — працюють на основі інформації, яку вони отримують від сітківки через ретиногіпоталамічний тракт, серед іншого, очікуючи плавного зниження рівня освітленості. Проте несподівана депривація фотоперіоду (тобто різке настання темряви) у фазі, коли система налаштована на активність, є аномальним зовнішнім сигналом. Це дезорієнтує супрахіазматичні ядра, оскільки зміна світла не відповідає графіку, до якого «звикла» система. Ця розсинхронізація між зовнішнім середовищем та внутрішнім ритмом (ендогенним часом) викликає стресову відповідь на рівні нейроендокринної регуляції організму (Johnston J.D. et al., 2005; Reiter R.J. et al., 2011; Ma M.A. et al., 2023; Thakur А. et al., 2025). Ключовим фактором, що посилює цей ефект, є непередбачуваність блекаутів. Відсутність чітких, стабільних графіків перетворює цей дисонанс на хронічний стресор, значно підвищуючи навантаження на адаптаційні механізми організму (Radley J. et al., 2015). Як наслідок, організм «відповідає» зниженням концентрації уваги, головним болем та сонливістю, порушенням режиму сну, гормональними змінами (зокрема зміною рівня кортизолу — гормону стресу). За даними досліджень, навіть короткочасні вимкнення світла під час роботи можуть суттєво знижувати продуктивність праці (Fakih A. et al., 2020), а регулярний дефіцит освітлення — спричиняти симптоми сезонного афективного розладу (Munir S. et al., 2024).

Без електрики часто знижується і температура в приміщенні. Для організму це майже подвійний стрес. У відповідь на холод тіло активує механізми термогенезу — підвищення вироблення тепла, що потребує енергії (Brychta R.J. et al., 2017). При тривалому охолодженні організму сповільнюється метаболізм, підвищуються артеріальний тиск, ризик розвитку застуд та міозитів, знижується активність ферментів, що впливають на травлення та імунну систему (van der Lans A.A. et al., 2015; Huus K.E. et al., 2021; Mugele H. et al., 2023; Lee M.L. et al., 2025). Окрім того, тривалі розлади сну через порушення циркадного годинника, зокрема зумовленого вимкненням світла, може помітно впливати на організм людини та спричиняти виснаження внутрішніх резервів, розвиток серцево-судинних захворювань, порушення синтезу статевих гормонів, передчасне старіння, зменшення тривалості життя, зумовлювати ожиріння, цукровий діабет ІІ типу, шлунково-кишкові захворювання тощо (Zhu L. et al., 2012; Rishi M.A. et al., 2020). Примітно, що хронічна депривація сну проявляє кумулятивний негативний ефект, який компрометує когнітивні функції та знижує ефективність виконання критично важливих завдань. У ситуаціях підвищеного ризику (наприклад під час керування транспортними засобами) це може становити значну загрозу як для самої особи, так і оточення (Orzeł-Gryglewska J., 2010). Ба більше, повна і тривала відсутність сну (тотальна інсомнія) може, згідно з дослідженнями, призводити до летальних наслідків (Nollet M. et al., 2020).

Тривалий стрес, серед іншого, через вимкнення світла, здатен спричинити загострення цілої низки хронічних соматичних патологічних станів — від бронхіальної астми та ішемічної хвороби серця до пептичної виразки, запальних захворювань кишечнику, ревматоїдного артриту та цукрового діабету тощо (Salleh M.R., 2008). А вимушений підйом сходами на верхні поверхи через вимкнення світла і, відповідно, неробочі ліфти є атиповим механічним перевантаженням для опорно-рухового апарату, що може спричинити травми суглобів, подібні до тих, які виникають у спортсменів від надмірних навантажень (Orejel Bustos A. et al., 2021). Водночас використання недостатнього альтернативного освітлення під час роботи або навчання підвищує ризик втоми очей, головного болю, зниження гостроти зору та може спричиняти розвиток серйозних очних захворювань, як-от вікова дегенерація жовтої плями (Johnson C.A. et al., 1995; Katabaro J.M. et al., 2019; Kim S.H. et al., 2024).

Не забуваймо ще й про те, що енергетична криза опосередковано зумовлює екологічні ризики. Повсюдне використання дизельних генераторів призводить до значної емісії токсичних вихлопних газів, включно з чадним газом, оксидами азоту, сажею та діоксидом сірки. Інтоксикація чадним газом становить особливу загрозу через його властивості (відсутність кольору, запаху) та здатність спричиняти необоротні пошкодження головного мозку, кардіотоксичні ефекти або навіть летальні наслідки при тривалому впливі (ранні симптоми — головний біль, нудота, сплутаність свідомості). У дослідженні³, проведеному в регіонах із тривалим використанням альтернативних джерел електро­енергії, зафіксовано, що викиди від дизельних генераторів подвоїли ризик розвитку онкопатології протягом 5 років, проявляючи стійку тенденцію до зростання.

Як підтримати здоров’я під час блекаутів?

Попри те що наразі ми ніяк не можемо вплинути на енергетичну ситуацію, яка склалася в нашій країні, кожен особисто може мінімізувати негативний вплив знеструмлень на своє здоров’я і перетворити тимчасові технічні проблеми на можливість переналаштуватися на більш природний ритм. Однак важливо робити це правильно.

Насамперед слід координувати дії, відстежуючи графіки відключень, та усувати супутні стресові фактори:

• зокрема, потрібно максимально оптимізувати світловий режим (спробувати дотримуватися природного графіка (лягати спати раніше, а прокидатися з першими променями сонця, намагатися подовжити сон до 8–9 год/добу, а вдень на роботі сидіти ближче до вікна, частіше виходити на прогулянки на вулицю);
• знизити рівень стресу (наприклад, практикуючи дихальні техніки чи слухаючи спокійну музику);
• пам’ятати про рухову активність (навіть легка зарядка підтримує кровообіг та сприяє зниженню рівня тривожності; до того ж «зігріває»);
• підтримувати харчування (тримати під рукою продукти, що не потребують приготування (горіхи, сухофрукти, цільнозернові крекери, консерви), пити достатньо води (дефіцит рідини збільшує вираженість втоми і головного болю), вживати продукти, багаті на вітаміни групи B, магній, омега-3, які можуть допомогти підтримати нервову систему);
• зігріватися безпечними методами (одягати кілька тонких шарів одягу замість одного товстого, пити більше теплих напоїв, водночас уникаючи споживання алкоголю та куріння для «зняття» стресу (це лише спричинятиме погіршення стану);
• при проявах стресу чи безсоння можуть бути застосовані безрецептурні седативні, снодійні чи анксіолітичні препарати (особливо рослинного походження).

Блекаути — це не лише технічна проблема, а й суттєвий біологічний та психологічний виклик. Однак водночас — це шанс уповільнитися, переосмислити свої ресурси й навчитися жити в гармонії з природним ритмом. І поки зовнішнє світло часом зникає — варто плекати світло всередині: у спокої, турботі, теплі й довірі до життя. Адже, як бачимо, блекаути в Україні не зламали суспільство — вони демонструють, що сила не в мережах, а в людях, які можуть бути джерелом світла одне для одного.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!