Застуда у дітей: фармакологічний гід

Чому у дітей виникає ГРВІ?

Основною причиною ГРВІ (застуди) є не перенавантажений дитсадок, осінні холоди, протяг чи якийсь один мікроб, а ціле сузір’я вірусів (понад 200 різних видів¹). Серед основних етіологічних агентів домінують риновіруси (відповідальні за 50–80% клінічних випадків), а також коронавіруси, аденовіруси, вірус парагрипу та грипу, респіраторно-синцитіальний вірус, ентеровірус, метапневмовірус людини, бокавірус тощо (Wat D., 2004; Tobin E.H. et al., 2025).

Коли вірусний патоген потрапляє на слизову оболонку носа, він прикріплюється до клітини-хазяїна за допомогою специфічних рецепторів, проникає всередину та запускає процес реплікації, інтенсивно виробляючи власні копії. У відповідь на це імунна система негайно активується: відбуваються вивільнення інтерферонів та залучення ключових імунних клітин, як-от макрофаги та нейтрофіли, які ініціюють запальну відповідь. Ці симптоми є прямим наслідком боротьби організму: нежить (ринорея) — посилене виведення слизу для механічного очищення від вірусних частинок; кашель та чхання слугують рефлекторним механізмом для очищення дихальних шляхів; підвищення температури тіла створює несприятливі умови для вірусного розмноження; а втома — це фізіологічна вимога організму знизити активність та сконцентрувати всю енергію на потужній імунній відповіді. Також можуть фіксуватися скарги на біль та першіння у горлі, головний біль, біль у м’язах та суглобах тощо (Tobin E.H. et al., 2025).

Чому діти застуджуються частіше за дорослих?

Діти мають підвищену схильність до застуди порівняно з дорослими через низку чинників. І причина не в «слабкому» імунітеті. Дитяча імунна система досить незріла¹ — як новий смартфон: потужний, але ще не завантажив усі потрібні «оновлення». У перші роки життя організм лише вчиться розпізнавати віруси, запам’ятовувати їх і будувати власну оборону. Щоб «прокачатися», імунній системі потрібний досвід. А досвід приходить через інфекції. Тому часті застуди у дітей — це імунологічний навчальний процес.

Важливо зауважити, що застуда є одним із найпоширеніших захворювань у дітей: щороку вона призводить до більшої кількості звернень до лікарів та пропусків школи та роботи, ніж будь-яка інша хвороба, адже більшість дітей хворіють на застуду щонайменше 6–8 разів на рік, причому цей показник зростає у тих, хто відвідує дошкільні заклади¹. На противагу цьому, доросле населення інфікується значно рідше — 2–5 епізодів на рік (Tobin E.H. et al., 2025). Як правило, пік дитячої захворюваності припадає на осінньо-зимовий період, коли знижується вологість, що призводить до пересихання слизових оболонок, а діти проводять більше часу в приміщенні та закритих колективах (школи, дитячі садки), де віруси легко поширюються. Додатковим фактором є часта самоінокуляція вірусу в слизові оболонки через недостатню гігієну рук та звичку торкатися обличчя¹. При цьому епідеміологія ГРВІ демонструє виражену вікову динаміку. Найвищі показники захворюваності фіксуються у дітей віком до 2 років. Проте найбільша частота епізодів (реінфекцій) відзначається у віковій групі 5–9 років (Tobin E.H. et al., 2025).

Стратегія лікування дитячої застуди

Слід пам’ятати, що специфічних ліків від застуди не існує, і захворювання має тенденцію до самостійного одужання. Однак хоч лікування застуди не скорочує тривалості хвороби, але може зменшити дискомфорт дитини, полегшуючи наслідки найбільш надокучливих симптомів (BMJ, 2024).

Головна мета терапії — забезпечити дитині максимальний комфортний графік та зменшити вираженість симптомів. Тому важливо, щоб лікування розпочиналося не з «важкої» фармакологічної артилерії, а з пріоритетних, потенційно простих та доступних втручань.

Однією з першочергових рекомендацій є рясне тепле пиття — вода, чай, сік, бульйон або тепла лимонна вода (сприяє підтримці гідратації та розрідженню слизу, полегшуючи його відходження, а також допомагаючи зменшити закладеність носа)². Примітно, що додавання меду (2–5 мл³) до теплого напою може допомогти при кашлі у дорослих та дітей віком старше 1 року та бути корисним при розладах сну у дітей, пов’язаних з інфекціями верхніх дихальних шляхів (Cohen H.A. et al., 2012).

Важливим аспектом догляду є підтримання оптимальної вологості повітря у приміщенні, де перебуває дитина. Рекомендований рівень вологості — 40–60% (показник, при якому можливо запобігти пересиханню слизових оболонок, які слугують природним захисним бар’єром організму) (Guarnieri G. et al., 2023).

Дитина може продовжувати звичайні заняття (включаючи ігри на свіжому повітрі взимку та відвідування школи), якщо почувається достатньо добре. Однак при підвищеній температурі тіла або ускладненнях їй необхідні достатній відпочинок і повноцінний сон^1,4 вдома. Зокрема, у цей пасивний період відбувається інтенсивне виробництво ключових імунних білків — цитокінів (Besedovsky L. et al., 2012). Крім того, сон відіграє функцію «санації», сприяючи виведенню метаболічних токсинів із головного мозку, які накопичуються протягом періоду неспання (Yi T. et al., 2022).

Зрошення носа сольовими розчинами (елімінаційні засоби на основі натрію хлориду⁴) — багаторічна практика терапевтичного втручання при назальних захворюваннях. Процедура сприяє зволоженню слизової оболонки та механічному очищенню носової порожнини від вірусів, алергенів та надлишку слизу, відновлюючи роботу миготливого епітелію (Abdullah B. et al., 2019). Для немовлят, особливо тих, хто має проблеми з годуванням, рекомендується використовувати гумову грушу для аспірації слизу⁴.

Коли симптоми ГРВІ стають значним джерелом дискомфорту та суттєво порушують сон дитини, доцільно застосувати відповідні безрецептурні фармакологічні втручання. Основними засобами для полегшення стану є:

• анальгетики-антипіретики⁵ (для зниження підвищеної температури тіла та полегшення болю);
• нестероїдні протизапальні препарати⁵ (НПЗП) (протизапальна та знеболювальна дія);
• судинозвужувальні краплі (деконгестанти) 5 (полегшення носового дихання, усунення набряку) — їх слід застосовувати обережно і не довше 5–7 днів⁵, оскільки вони можуть викликати медикаментозний риніт (звикання).

Протикашльові, антигістамінні, деконгестанти, відхаркувальні засоби та ацетилсаліцилова кислота не рекомендуються до застосування у дітей віком до 6 років.

Важливо пам’ятати, що вірусну застуду не лікують анти­біотиками. Вони діють лише на бактерії і абсолютно не­ефективні проти збудників ГРВІ — вірусів. Їх необґрунтоване застосування лише викличе порушення мікрофлори дитини та розвиток антибіотикорезистентності. Що стосується імуностимуляторів та імуномодуляторів — їх застосування також має бути обмеженим. Приймати можна лише ті, які мають достатню доказову базу в клінічних рекомендаціях^1-4.

Профілактика застуди

Ключем до зниження захворюваності є дотримання базових гігієнічних правил та забезпечення імунопрофілактики:

• обмеження контакту дітей з особами, які мають ознаки застуди, оскільки вони є найбільш вразливими;
• миття рук (після кашлю, чхання, витирання носа, після контакту з хворою особою). Якщо мило та вода недоступні, можна використовувати зволожені серветки або дезінфікуючі ополіскувачі на спиртовій основі;
• дотримання етикету кашлю (дітей треба вчити прикривати рот і ніс серветкою під час чхання або кашлю, негайно викидати її та мити руки);
• уникання спільного користування іграшками, які маленькі діти беруть до рота, доки ці предмети не будуть ретельно вимиті;
• своєчасна вакцинація дітей за Календарем профілактичних щеплень (попри те, що такі щеплення не запобігають самій застуді, вони знижують ризик розвит­ку ускладнень) та проти грипу (сприяє захисту від вірусу грипу)⁴.

Коли звернутися до лікаря?

Для немовлят віком до 3 міс виклик лікаря є обов’язковим при підвищенні температури тіла 38,5 °С і вище (ректально), проблемах із годуванням, блюванні або помітних труднощах із диханням, спричинених закладеністю носа⁴.

Звернення до лікаря або відділення невідкладної допомоги необхідне негайно, якщо у дитини будь-якого віку виникають ознаки утрудненого дихання: прискорене або ускладнене дихання, синюшність губ, або кашель, що є настільки інтенсивним, що викликає блювання чи задишку. Такі симптоми можуть бути проявами серйозних ускладнень, як-от пневмонія чи бронхіоліт⁴.

Показати дитину лікарю також варто, якщо виявлено ознаки отиту (інфекції середнього вуха), що може бути ускладненням застуди: підвищена температура тіла, яка починається через кілька днів після початку ГРВІ, біль у вусі, дратівливість, блювання або виділення гною з вуха⁴.

Консультація лікаря необхідна також у випадках, коли дитина стає надмірно млявою, сонливою, відмовляється від їжі чи ігор, або коли її надзвичайно важко втішити⁵.

При появі жовтого засохлого гною навколо очей вранці, що вказує на очну інфекцію, також потрібне лікування. Слід пам’ятати, що густі або знебарвлені (жовті, зелені) виділення з носа є частиною природного перебігу застуди і зазвичай не потребують призначення антибіотиків. Однак якщо ринорея триває понад 10–14 днів, необхідно звернутися до лікаря для додаткового обстеження⁴.

Отже, ГРВІ слід розглядати як імунологічний спаринг: кожен епізод застуди робить захисні механізми дитини «муд­рішими» та більш підготовленими до майбутніх викликів. Правильно обрана стратегія лікування та догляду дозволяє пройти цей «маленький бій» з мінімальними втратами, перетворивши його на інвестицію у здоров’я.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!