Пробіотики та пребіотики: сучасний погляд на розв’язання проблеми деяких дитячих хвороб

Здоров’я людини — відображення її мікрофлори

Імунна система дитини — це фундамент її розвитку, а кишечник є головним «тренувальним майданчиком» для її навчання, в якому мільярди бактерій привчають організм розрізняти загрози та формують імунну пам’ять, запобігаючи розвитку низки захворювань. Так, сьогодні науковці розглядають кишкову мікрофлору як складну динамічну екосистему, стан якої критично впливає на здоров’я дитини, адже будь-який дисбаланс (дисбактеріоз) мікрофлори в ранньому віці підвищує ризик розвитку гострих розладів та системних захворювань у майбутньому. Саме тому використання про-, пре- та синбіотиків стає стратегічно важливим втручанням, що допомагає відновити мікробну рівновагу (еубіоз) та підтримати організм, мінімізуючи потребу в часто агресивній синтетичній терапії (Sheetal K. et al., 2024).

Пре-, про- та синбіотики: у чому відмінності?

Для підтримки такої важливої та водночас складної кишкової екосистеми важливим є використання пре – та пробіо­тиків (Sutanto L.B. et al., 2025).

Пребіотики — неперетравлювані компоненти їжі, які слугують вибірковим «паливом» для корисних бактерій у товстій кишці. Проходячи крізь шлунок і тонку кишку практично незмінними, вони ферментуються мікрофлорою з утворенням коротколанцюгових жирних кислот, які знижують рівень pH і створюють несприятливі умови для патогенів. Завдяки стимуляції росту захисних популяцій, таких як біфідобактерії та лактобактерії, пребіотики зміцнюють імунну систему, зменшуючи вираженість системного запалення та нормалізуючи роботу травного тракту. До основ­них видів пребіотиків належать фруктани, галактоолігосахариди, стійкий крохмаль, а також сполуки з морських водоростей, що підтримують специфічні протизапальні види бактерій (Sheetal K. et al., 2024; Sarita B. et al., 2025; Sutanto L.B. et al., 2025).

Тим часом пробіотики — це живі мікроорганізми з доведеною функціональністю, які при достатній концентрації можуть стати потужним інструментом підтримки здоров’я на біохімічному рівні. Щоб мікроорганізм вважався пробіотиком, він повинен мати генетичну стабільність, бути стійким до агресивного середовища шлункового соку та жовчі, а також мати здатність закріплюватися на слизовій оболонці кишечнику. У травній системі ці бактерії працюють як «біохімічні заводи», створюючи захисний бар’єр та вироб­ляючи бактеріоцини, перекис водню та коротколанцюгові жирні кислоти, які природним чином пригнічують патогенну мікрофлору. Сучасна медицина розглядає пробіотики як додатковий превентивний та терапевтичний інструмент допомоги, оскільки їхній вплив через вісь «кишечник — головний мозок» та імунну систему поширюється на низку захворювань. Примітно, що ефективність впливу пробіотиків критично залежить від технології їх доставки, наприклад, використання мікросферичних капсул захищає корисні бактерії від окиснення та руйнування в шлунку (Sarita B. et al., 2025; Sutanto L.B. et al., 2025).

Примітно, що ефективність введеного пробіотика визначається не лише родом бактерій, а конкретним штамом і його дозою (McFarland L.V. et al., 2018; Sheetal K. et al., 2024) (таблиця).

Своєю чергою, синбіотиками називають комбінації про- та пребіотиків. Згідно із сучасними класифікаціями, їх поділяють на комплементарні, де компоненти працюють незалежно, та синергічні, де пребіотик є специфічним субстратом для росту саме того пробіотичного штаму, що вводиться разом із ним. Наукові дослідження підтверджують, що синбіотичні продукти значно ефективніше за монокомпоненти коригують метаболічні показники, допомагають у боротьбі з ожирінням та підвищують стійкість дитячого організму до інфекцій (Sheetal K. et al., 2024; Sarita B. et al., 2025; Sutanto L.B. et al., 2025).

Потенціал використання пробіотиків у дітей

Повідомляється, що пробіотики здатні модулювати моторику кишечнику, оптимізувати ферментаційні процеси та підтримувати фізіологічну перистальтику. Найбільше наукових даних у цьому контексті стосується штамів Bifidobacterium infantis і Bifidobacterium breve, використання яких асоціюється з нормалізацією кишкового транзиту, покращенням консистенції випорожнень і зменшенням абдомінального дискомфорту. Важливо, що ефективність пробіотичної терапії зростає за умови комплексного підходу — корекції харчування та адекватного питного режиму (Charbonneau D. et al., 2013; Choi C.H. et al., 2015; Sheetal K. et al., 2024; Sarita B. et al., 2025; Tomșa N.A. et al., 2025).

У дітей із синдромом подразненого кишечнику (СПК)пробіотики (Lactobacillus plantarum, Lactobacillus rhamnosus GG, Bifidobacterium infantis) можуть допомагати зменшувати вираженість болю, метеоризму і порушення випорожнень. Вони також розглядаються як допоміжний компонент раціону при запальних захворюваннях кишечнику — виразковому коліті та хворобі Крона — з метою модуляції мік­рофлори та зниження запальної активності слизової оболонки (Saccharomyces boulardii, Lactobacillus casei, Bifidobacterium bifidum) (Sarita B. et al., 2025; Sheetal K. et al., 2024).

При гострих кишкових інфекціях, що супроводжуються діареєю, пробіотики здатні пригнічувати патогени, підтримувати бар’єрну функцію слизової оболонки та модулювати імунну відповідь. Такий додаток до терапії сприяє скороченню тривалості діареї, зниженню ризику зневоднення та відновленню функції кишечнику. Рекомендованими штамами в цьому контексті є Saccharomyces boulardii та Lactobacillus rhamnosus GG (Villarruel G. et al., 2007; Cruchet S. et al., 2015; Li et al., 2019; Mazziotta C. et al., 2023; Min’an Zhao et al., 2023; Sheetal K. et al., 2024).

Антибіотикотерапія, попри визначену ефективність, підвищує ризик розвитку антибіотикасоційованої діареї. Вживання пробіотиків з першого дня лікування є обґрунтованою стратегією профілактики цього ускладнення. Особ­ливу цінність у педіатрії мають штами, стійкі до дії антибіотиків, зокрема Saccharomyces boulardii (McFarland L.V., 2010; Liao W. et al., 2021; Patangia D.V. et al., 2022; Sheetal K. et al., 2024). Водночас поширене уявлення про можливість повноцінної заміни аптечних пробіотиків кисломолочними продуктами є хибним, оскільки харчові продукти не містять стандартизованих штамів і доз з доведеною ефективністю та можуть містити лактозу й потенційні алергени, що обмежує їх використання у дітей.

Кишкові коліки у немовлят часто асоціюються з дисбалансом мікрофлори. Як повідомляється, актуальним втручанням для корекції цього стану є штам Limosilactobacillus reuteri, використання якого пов’язують зі зменшенням тривалості плачу та інтенсивності колік (Ichsan B. et al., 2025).

При лактазній недостатності в нагоді може стати поєднання ферменту лактази зі штамами Lactobacillus bulgaricus та Streptococcus thermophilus, що сприяє кращому розщепленню лактози та зменшенню вираженості гастроінтестинальних симптомів (Sheetal K. et al., 2024).

Варто зауважити, що сучасна наука розглядає вживання пробіотиків як втручання, потенціал якого виходить далеко за межі корекції шлунково-кишкових розладів. Завдяки здатності модулювати імунні, запальні та метаболічні процеси, пробіотичні штами дедалі частіше розглядаються як допоміжний інструмент для підтримки організму при низці системних станів. Зокрема, доведено, що деякі пробіотики стимулюють синтез секреторного IgA та активують клітини вродженого імунітету, що асоціюється зі зниженням частоти й тривалості респіраторних інфекцій, особливо у дітей із груп підвищеного ризику. Окрім цього, їхні протизапальні й антимікробні властивості дозволяють розглядати пробіотики як корисний додатковий компонент профілактики та підтримки при захворюваннях дихальних шляхів (Wanke C.A., 2001; Ahanchian H. et al., 2016; Sarita B. et al., 2025). Концепція осі «кишечник — шкіра» пояснює зв’язок між станом мікрофлори та розвитком атопічних захворювань: вживання окремих штамів у період вагітності та годування грудьми сприяє формуванню імунної толерантності у дитини та зниженню ризику атопічного дерматиту й харчової алергії (Liu Q. et al., 2018; Wang F. et al., 2023; Shah A.B. et al., 2024;  Jiang L. et al., 2025; Munteanu C. et al., 2025). Водночас вплив пробіотиків на вісь «кишечник — головний мозок» обґрунтовує їх потенціал як безпечної допоміжної стратегії при тривожних і депресивних станах, розладах нейророзвитку та порушеннях сну. Деякі пробіотики також можуть сприяти відновленню урогенітальної мікрофлори та зниженню ризику рецидивів інфекцій сечовивідних шляхів. Окремі штами чинять позитивний вплив на ліпідний обмін і регуляцію артеріального тиску, що відкриває перспективи їх використання в комплексній профілактиці метаболічних і серцево-судинних порушень (Sarita B. et al., 2025).

Як бачимо, пробіотики — це інструмент цілеспрямованої корекції мікрофлори, ефект впливу якого залежить від раціональності вибору штаму, дози та клінічного контексту. Однак підбір пробіотика для дитини повинен здійснюватися індивідуально та за участю педіатра, з урахуванням конкретної патології та віку. А фармацевту при консультації варто пропонувати варіанти, що мають статус «визнаний як безпечний» (Generally Regarded AS Safe — GRAS), відповідають віку, не містять потенційних алергенів (лактози, глютену, штучних барвників), не забуваючи водночас наголошувати на умовах зберігання тощо.

Інна Грабова

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!