Грип, COVID-19 та інші ГРВІ набирають обертів: ключові рекомендації з лікування та профілактики

Основне про ГРВІ

ГРВІ, серед яких грип та COVID-19, залишаються наймасштабнішим викликом для сучасної медицини, охоплюючи всі вікові групи та посідаючи 1-ше місце серед причин втрати працездатності³.

Зокрема, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) повідомляє про близько 1 млрд випадків однієї з поширених ГРВІ — сезонного грипу щороку, у тому числі 3–5 млн випадків тяжкого перебігу захворювання. Не менш небезпечною ГРВІ є COVID-19 (вірус SARS-CoV-2) — високо­контагіозне інфекційне захворювання, яке пандемічно поширилося світом у 2019 р., що характеризується переважним ураженням верхніх дихальних шляхів та симптомами загальної інтоксикації, що також може призвести до розвитку атипової пневмонії, тяжкої форми гострого респіраторного синдрому, септичного шоку та навіть смерті (Cascella M. et al., 2023).

В Україні на ГРВІ щорічно хворіє до третини населення, що підкреслює їх домінантну роль у структурі інфекційної патології. Стрімка урбанізація та глобальна міграція лише збільшують «експансію» цих хвороб, тоді як аерогенний шлях передачі та висока сприйнятливість людей забезпечують виняткову швидкість їх поширення. Епідемічний процес ГРВІ вирізняється складністю: він поєднує сезонні цикли, різноманіття збудників (в етіологічній основі лежать віруси, які переважно належать до 9 різних груп — грип, парагрип, адено-, респіраторно-синцитіальний (РС-), пікорна-, корона-, рео-, ентеро- та герпесвіруси) і постійну появу нових штамів. Відсутність стійкого перехресного імунітету та резистентність вірусів у довкіллі роблять цю групу захворювань постійною загрозою³.

Зокрема, наразі у 18 областях та Києві встановлено переважну циркуляцію вірусів грипу, що свідчить про їх значне географічне поширення на території України².

Патогенез ГРВІ проходить кілька послідовних етапів, що починаються з вибіркового ураження слизової оболонки дихальних шляхів. Кожен вірус «обирає» свою ділянку і після проникнення починає активно розмножуватися в епітелії, руйнуючи його клітини. Далі процес виходить за межі дихальної системи: віруси потрапляють у кров (вірусемія) та пошкоджують стінки судин, що призводить до загальної інтоксикації організму. У відповідь на агресію імунна система активує клітинний захист, який є ключовим для подолання інфекції. Важливо розуміти, що саме клітини-кілери знищують вірус на піку хвороби, тоді як захисні антитіла виробляються пізніше — вже на етапі одужання. Тому роль антитіл полягає переважно у формуванні пам’яті організму, яка захищає від повторного зараження в майбутньому. Завершується хвороба поступовим відновленням пошкоджених тканин та формуванням стійкого імунного бар’єра, а у разі недостатності терапії чи її відсутності призводить до численних ускладнень³.

Актуальні способи самодіагностики

Клінічна діагностика ГРВІ базується на комплексному аналізі симптоматики, де провідну роль відіграє поєднання загальної інтоксикації та катарального синдрому. Типова картина включає скарги на першіння в горлі, нежить і сухий кашель, що супроводжуються об’єктивними змінами: гіперемією слизової оболонки носових ходів та ротоглотки, зокрема піднебінних дужок і м’якого піднебіння, де часто візуалізується зернистість лімфатичних фолікулів. Характерною особливістю цієї групи хвороб є політопність ураження — одночасне залучення кількох відділів верхніх дихальних шляхів. При цьому піднебінні мигдалики зазвичай залишаються інтактними (за винятком аденовірусної інфекції, яка також може супроводжуватися вираженим кон’юнктивітом)³.

Важливим діагностичним маркером є «вибірковість» збудників: кожен вид вірусу найбільше уражує певний відділ респіраторного тракту, що створює специфічний клінічний профіль хвороби та дозволяє диференціювати етіологію ГРВІ ще на етапі огляду³. Для остаточної верифікації етіології ГРВІ лікар може призначити низку лабораторних досліджень, що дозволяють об’єктивно підтвердити діагноз. Базовий комплекс зазвичай включає загальний аналіз крові для оцінки системної реакції організму, а також бактеріологічне дослідження мазків зі слизових оболонок носа та зіва для виключення супутніх інфекцій. Особлива увага приділяється специфічній діагностиці грипу³ та COVID-19⁴.

Сучасний фармацевтичний ринок пропонує споживачам експрес-тести для самодіагностики, призначені оперативно виявити антигени збудників вірусу SARS-CoV-2, грипу A та B ще до візиту до лікаря. Проте, попри потенційну зручність та доступність таких медичних виробів, важливо пам’ятати, що результати самостійного тестування є лише попередніми й не замінюють професійну консультацію лікаря, який оцінює клінічну картину в сукупності з лабораторними даними.

Основні фармакотерапевтичні втручання

У разі розвитку перших ознак нездужання, як-от лихоманка, біль у горлі чи кашель, головним правилом є негайна самоізоляція та звернення до сімейного лікаря. Категорично не рекомендується займатися самолікуванням або переносити хворобу «на ногах», адже вчасний відпочинок та виконання професійних медичних рекомендацій є основою швидкого одужання та безпеки людей, що контактують з хворим^{1, 3–5}.

Більшість випадків ГРВІ супроводжуються вираженою симптоматикою — підвищенням температури тіла, головним болем та болем у горлі, ринореєю та кашлем, фармакологічна корекція яких може істотно знизити тяжкість перебігу хвороби та якість життя пацієнта. Для полегшення стану широко застосовують як монопрепарати, так і комбіновані лікарські засоби, що можуть впливати на кілька ланок патологічного процесу одночасно³.

Особливе місце в лікуванні посідає контроль за температурою тіла та її правильна корекція при підвищенні³ за допомогою групи анальгетиків-антипіретиків, різноманітність форм випуску яких дає змогу забезпечити точне дозування відповідно до віку та маси тіла, що є критично важливим для запобігання токсичним ефектам або недостатній ефективності⁵.

Для усунення локальних проявів, зокрема закладеності носа, може бути рекомендована група симпатоміметиків та засоби елімінаційної терапії; для зменшення вираженості болю в горлі — препарати (спреї, льодяники, розчини для полоскань), що застосовуються при захворюваннях у горлі; для зниження тяжкості проявів кашлю — протикашльові засоби (сухий кашель) та муколітики (вологий кашель)⁵.

Водночас пацієнти з підтвердженим діагнозом COVID-19 або грипу повинні дотримуватися самоізоляції та обов’язково консультуватися з лікарем. Лише фахівець може доцільно призначити специфічну противірусну терапію, у разі підтвердження діагнозу грипу — наприклад, інгібітори нейрамінідази, які перешкоджають вивільненню вірусу грипу з інфікованих клітин хазяїна, що запобігає інфікуванню його нових клітин та тим самим зупиняє поширення інфекції в дихальні шляхи⁶.

Як профілактувати ГРВІ?

Для ефективної профілактики ГРВІ та грипу в період сезонного підвищення захворюваності необхідно дотримуватися комплексного підходу, що поєднує турботу про організм та гігієнічну дисципліну. Зокрема, фундаментом профілактики грипу та COVID-19 є вакцинація. Імунізація є особливо важливою для осіб із груп ризику: пацієнтів похилого віку, вагітних, осіб із хронічними захворюваннями серця чи легень, а також медиків і фармацевтів. Всупереч поширеним міфам, щеплення не перевантажує імунну систему, а навпаки — тренує її, роблячи відповідь організму на реальну загрозу більш активною та продуктивною^{1, 3–5}.

Доведена ефективність імунізації базується на суттєвому зниженні критичних ризиків:

• ймовірність тяжкого перебігу хвороби та розвитку ускладнень знижується на 60%;
• частота госпіталізацій скорочується в середньому на 50%;
• ризик летальних випадків знижується на вражаючі 80%¹.

Так, вакцинація є не лише персональним захистом, а й одним з інструментів контролю над поширенням небезпечних збудників ГРВІ.

У разі відсутності вакцинації або у виняткових ситуаціях (наприклад у разі розбіжностей між циркулюючим вірусом грипу та вірусом грипу, проти якого проводилася вакцинація, та під час пандемії), зокрема для профілактики грипу у дорослих та дітей віком від 1 року після контакту з особою з клінічно діагностованим грипом під час циркуляції вірусу, лікар може рекомендувати застосування препарату інгібіторів нейрамінідази, враховуючи обставини та зважаючи на групу пацієнтів, якій потрібен захист. При цьому важливо відзначити, що застосування відповідної хімієпрофілактики не замінює вакцинацію проти грипу⁷.

Поряд із щепленням та хімієпрофілактикою важливу роль відіграє дотримання санітарно-гігієнічних норм: регулярне провітрювання приміщень кожні кілька годин, ретельне миття рук після відвідування громадських місць та застосування антисептиків. Слід уникати місць скупчення людей, тримати дистанцію та не торкатися обличчя немитими руками, а у разі контакту з хворими — проявляти активну позицію, нагадуючи про етикет кашлю. Підтримка внутрішніх ресурсів організму через повноцінний сон, збалансоване харчування, фізична активність та відмова від шкідливих звичок також можуть допомогти створити потужний бар’єр проти вірусів^{1, 3–5}.

Червоні прапорці

Успішне подолання ГРВІ базується на уважному ставленні до сигналів власного організму. Ключовим етапом є своєчасне виявлення загрозливих симптомів, які потребують обов’язкового медичного втручання. До них належать занадто часті випадки захворювань (понад 4 рази на рік для дорослих або 5–6 разів для дітей), а також розвиток інфекції навіть при мінімальному контакті з хворим. Особливої пильності потребують пацієнти з хронічними захворюваннями ЛОР-органів і дихальних шляхів, особи з груп підвищеного ризику, а також випадки хвороб, що виникають попри проведену штучну імунізацію. За відсутності вищеперелічених факторів перебіг патології зазвичай піддається стандартним заходам фармацевтичної допомоги.

Інна Грабова

¹За даними Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України станом на 11.02.2026 р. (moz.gov.ua).
²За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України (phc.org.ua).
³Уніфікований клінічний протокол первинної медичної допомоги дорослим та дітям «Гострі респіраторні інфекції» (наказ МОЗ України від 16.07.2014 р. № 499) (www.dec.gov.ua).
⁴Протокол надання реабілітаційної допомоги пацієнтам з коронавірусною хворобою (COVID-19) та реконвалесцентам (наказ МОЗ України від 20.04.2021 р. № 771) (www.dec.gov.ua).
⁵Протоколи фармацевта (наказ МОЗ України від 5.01.2022 р. № 7) (www.dec.gov.ua).
⁶McNicholl I.R., McNicholl J.J. (2001) Neuraminidase inhibitors: zanamivir and oseltamivir. Ann Pharmacother., 35 (1): 57-70. doi: 10.1345/aph.10118. PMID: 11197587.
⁷За даними Державного реєстру лікарських засобів України.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!