Хантавірус: світ за крок до нової пандемії?

Травень 2026 р. став тривожною точкою відліку: спалах хантавірусної інфекції (вірус Андес) на борту круїзного лайнера в Атлантиці змусив світову медичну спільноту переглянути межі поширення цього патогену. Раніше, обмежений ендемічними зонами Південної Америки, вірус забрав 3 життя серед 10 підтверджених випадків¹. На тлі повідомлень про аналогічні осередки в Україні² пильність працівників сфери охорони здоров’я стає критично важливою. Попри низьку глобальну оцінку ризику від Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), розуміння клінічної картини, шляхів передачі інфекції та способів профілактики хвороби є важливим для фармацевтів як фахівців «першої лінії», що одними з перших взаємодіють із пацієнтами, аби бути готовими раціонально відповідати на виклики часу.

Що таке хантавірус та чому про нього варто знати фармацевту?

Хантавірусна інфекція — рідкісне, але очевидно, що летальне зоонозне вірусне респіраторне захворювання, яке викликається хантавірусами роду Orthohantavirus родини Hantaviridae порядку Bunyavirales¹. Хоча в сучасній медицині детальний опис цього патогену з’явився лише у XX ст., перші згадки про хворобу зі схожою симптоматикою трапляються ще в китайських літописах понад 900 років тому (Avšič-Županc T. еt al., 2019).

Основним джерелом хантавірусної інфекції для людини є контакт із продуктами життєдіяльності інфікованих гризунів — їхньою слиною, сечею або фекаліями. Зараження найчастіше відбувається під час прибирання приміщень, де мешкають гризуни, або через дотик до забруднених поверхонь¹ (рисунок).

Рисунок. Життєвий цикл хантавірусу та поширення інфекції на людину (Avšič-Županc T. еt al., 2019)

Найбільш вразливими є сільські райони, ферми та лісові масиви, де концентрація переносників вірусу є найвищою¹.

Ключовими явищами, що лежать в основі патогенезу хантавірусної інфекції, є підвищена проникність судин та гостра тромбоцитопенія. Патогенез, ймовірно, є складним багатофакторним процесом, який включає внесок імунних відповідей, дисфункції тромбоцитів та порушення регуляції бар’єрних функцій ендотеліальних клітин (Avšič-Županc T. еt al., 2019).

У сучасному світі ідентифіковано понад 28 видів хантавірусів, здатних уражувати людину. Спектр захворювань, які вони викликають, надзвичайно широкий: від гострої ниркової недостатності та тяжких геморагічних станів до стрімкого набряку легень (Avšič-Županc T. еt al., 2019).

Серед хантавірусів вірус Андес (Andes virus — ANDV) є єдиним з цього роду, здатним до передачі від людини до людини. Усі решта видів хантавірусу передаються від гризунів³.

Зокрема, в Україні щороку реєструють близько десятка випадків хантавірусної інфекції, яка передається від гризунів до людини², вони є доволі небезпечними у глобальному масштабі¹. Хоча реальна поширеність хантавірусної інфекції може бути значно вищою, оскільки в багатьох випадках дієві механізми виявлення та реєстрації цих вірусів досі відсутні, а частина штамів залишається недіагностованою.

Так, нещодавні події свідчать, що завдяки розвитку міжнародного туризму та мобільності населення зараження на хантавірусну інфекцію, що раніше не траплялися поза межами Південної Америки, може вийти на світовий рівень. Хоча загалом епідеміологічна ситуація тісно пов’язана з екологічними факторами, що впливають на популяції лісових гризунів — основних резервуарів вірусу, можлива передача від людини до людини, зокрема вірусу Андес), і ризики вторинного інфікування існують навіть у медичних закладах, що потребує особливої пильності від персоналу¹.

Клінічна картина

Фармацевтичний працівник нерідко є першим, до кого може звертатися пацієнт із неспецифічними симптомами, тому знання про хантавірус з огляду на поточну епідеміологічну ситуацію та потенційні ризики у світі — його епідеміо­логію, клінічний перебіг і доказову базу профілактики — мають бути невід’ємною частиною сучасної фармацевтичної компетентності.

Розрізняють 2 основні клінічні форми хантавірусної інфекції: геморагічна лихоманка з нирковим синдромом (ГЛНС), захворюваність на яку перевищує 100 тис. випадків щороку, та хантавірусний серцево-легеневий синдром (ХСЛС). Клінічна картина варіює від субклінічної, легкої та середньої до тяжкої, частково залежно від збудника захворювання (Avšič-Županc T. еt al., 2019), та розвивається поетапно: хвороба дебютує підвищенням температури тіла, головним болем, ознобом та міалгією, що нерідко супроводжуються розладами травлення — нудотою, блюванням чи болем у животі. Проте підступність вірусу полягає в раптовому переході до тяжкого стану — респіраторного дистресу та критичного зниження артеріального тиску. Інкубаційний період зазвичай триває від 2 до 4 тиж, хоча перші симптоми можуть проявитися як за тиждень, так і через 2 міс після контакту з вірусом¹. Загалом ГЛНС є більш тяжким захворюванням з рівнем смертності 5–15%, тоді як вірус ХСЛС викликає перебіг середньої тяжкості та легкі форми хвороби з рівнем смертності <1% (Avšič-Županc T. еt al., 2019).

Лікування та профілактика

На момент публікації цієї статті про існування специфічних противірусних препаратів або вакцин проти хантавірусної інфекції не повідомлялося.

Оскільки симптоматика зазвичай розвивається стрімко, вирішальне значення має рання медична допомога, а основними напрямками боротьби з хантавірусною хворобою залишаються симптоматична терапія та суворе дотримання заходів профілактики.

Початкове лікування хантавірусної інфекції має підтримувальний характер та включає застосування жаро­знижувальних та знеболювальних засобів. Хоча антибіотики не призначаються рутинно, їх емпіричне призначення може бути рекомендоване лікарем до остаточного встановлення діагнозу або за підозри на бактеріальні ускладнення. Клінічне ведення пацієнтів базується на корекції волемічного статусу та респіраторній підтримці; у тяжких випадках може знадобитися штучна вентиляція легень, вазопресори, діаліз або екстракорпоральна мембранна оксигенація (ЕКМО). За підозри на хантавірусний легеневий синдром пацієнта необхідно терміново госпіталізувати до відділення інтенсивної терапії для ретельного гемодинамічного моніторингу¹.

Профілактичні стратегії повинні зосереджуватися на підвищенні обізнаності громадськості та мінімізації контактів із гризунами, особливо в сільській місцевості та під час активного відпочинку. Комунікація ризиків має бути прозорою та доступною, акцентуючи увагу на безпечному зберіганні їжі та методах вологого прибирання в ендемічних зонах. Для ефективного стримування хвороби державні системи спостереження повинні інтегрувати клінічний та екологічний моніторинг, поєднуючи лабораторну діагностику з управлінням чисельністю популяцій гризунів у навколишньому середовищі.

Серед іншого, у контексті поточного спалаху хантавірусної інфекції ВООЗ радить подорожнім суворо дотримуватися правил особистої гігієни, приділяючи особливу увагу частому миттю рук та безперервному моніторингу стану здоров’я. У разі розвитку будь-яких підозрілих симптомів, особливо респіраторного характеру, особи мають негайно самоізолюватися, повідомити медичних працівників, дотримуватися респіраторного етикету та використовувати захисні маски. Висока пильність є критично важливою не лише для мандрівників, а й для персоналу, залученого до санітарних заходів або екотуризму в районах, де раніше фіксувалася наявність вірусу.^. У медичних закладах обов’язковим є використання стандартних запобіжних заходів, що включають безпечне поводження з біологічними рідинами та дезінфекцію поверхонь. При веденні пацієнтів із підозрою на ANDV через потенційну можливість передачі від людини до людини слід запроваджувати додаткові заходи інфекційного контро­лю, зокрема захист від повітряно-крапельного зараження під час процедур, що спричиняють утворення аерозолів¹.

Роль фармацевта в боротьбі з хантавірусом: практичний гайд

У сучасних умовах фармацевт стає ключовою фігурою у протидії поширенню дезінформації, яка часто супроводжує спалахи небезпечних інфекцій, зокрема хантавірусної. Фармацевтичний працівник має бути готовим фахово спростовувати хибні методи лікування та акцентувати увагу людей на тому, що виживання пацієнта безпосередньо залежить від своєчасного раннього виявлення та раціональної підтримувальної терапії.

Своєю чергою, практичний алгоритм дій фармацевта при зверненні пацієнта зі скаргами на прояви хантавірусної інфекції, як-от підвищена температура тіла та міалгія (м’язовий біль), має базуватися на оцінці критичних ризиків:

• насамперед необхідно з’ясувати наявність задишки або відчуття нестачі повітря. Якщо такі симптоми розвинулися, пацієнт потребує термінового направлення на госпіталізацію через службу швидкої допомоги;
• у разі відсутності проблем із диханням фармацевт має уточнити, чи був контакт із гризунами або хворими особами, а також, чи здійснював пацієнт нещодавні поїздки до ендемічних регіонів. При позитивній відповіді хворого слід негайно скерувати на консультацію до лікаря.

Тільки за умови відсутності респіраторних порушень та обтяженого анамнезу фармацевт може надати стандартну консультацію та рекомендувати безрецептурні засоби для симптоматичного лікування (жарознижувальні засоби, нестероїдні протизапальні препарати, анальгетики тощо)⁴.

Підсумовуючи, варто зазначити, що, попри тривожні сигнали з Атлантики та виявлення осередків інфекції в різних куточках світу, ситуація залишається під контро­лем міжнародних медичних організацій. Головна зброя проти хантавірусу сьогодні — це не паніка, а професійна пильність, рання діагностика та висока обізнаність як медичних працівників, так і населення. Фармацевти, будучи важливою ланкою системи охорони здоров’я, відіграють ключову роль у вчасному виявленні симптомів та запобіганні дезінформації. Ми щиро сподіваємося, що завдяки скоординованим зусиллям світової спільноти хантавірус не перет­не межу пандемії, а поодинокі випадки хвороби, що фіксуються сьогодні, згодом залишаться лише в пам’яті історії як пройдений і успішно подоланий виклик.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!