— Пані Ірино, сьогодні активно обговорюється можливість продажу лікарських засобів у продуктових супермаркетах. Якою є позиція аптечної спільноти?— Позиція учасників ГС «АПАУ» залишається незмінною: ми категорично не підтримуємо ініціативи щодо розширення продажу препаратів поза межами аптечних закладів, зокрема у продуктових супермаркетах.
Будь-які спроби прирівняти лікарські засоби до товарів повсякденного споживання створюють ризики для здоров’я пацієнтів та девальвують саму систему фармацевтичної допомоги.
Особливе занепокоєння викликає пропозиція щодо дозволу продажу повного переліку безрецептурних лікарських засобів без обов’язкової участі фармацевтичного працівника. Нагадаємо, що частка безрецептурних (ОТС) препаратів в Україні становить близько 35% від загальної кількості зареєстрованих лікарських засобів. Серед них є ті, які заборонені до рекламування, мають підвищені ризики неправильного застосування або зловживання тощо.
— Дуже часто європейський досвід подається вибірково. Насправді в більшості європейських країн позааптечний продаж лікарських засобів суттєво обмежений.
Навіть якщо окремі препарати дозволені до продажу поза аптекою, це супроводжується жорсткими вимогами: чітко визначеним переліком лікарських засобів, спеціальними умовами зберігання, системним державним контролем та ризик-орієнтованим підходом.
Тобто не йдеться про повну лібералізацію ринку. А в Україні сьогодні пропонуються ініціативи, які можуть дозволити продаж усього переліку безрецептурних препаратів без участі фармацевтичного працівника.
— Ризиків дуже багато. Першочергово — це відсутність належного контролю. Супермаркети чи автозаправні станції (АЗС) не мають системи фармацевтичного нагляду та відповідної інфраструктури для зберігання лікарських засобів.
Йдеться не лише про температурний режим чи умови транспортування. Є питання контролю термінів придатності, відповідальності за якість препаратів, дотримання правил реалізації.
Другий важливий аспект — безпека пацієнта. Продаж ліків без участі кваліфікованого фахівця може призвести до безконтрольного самолікування, помилок у застосуванні препаратів, небезпечних комбінацій лікарських засобів або навіть зловживань.
— На практиці цей аргумент виглядає доволі маніпулятивним. Ми вже маємо приклад реалізації лікарських засобів на АЗС і бачимо, що такі точки продажу відкриваються переважно в комерційно привабливих регіонах.
Тобто йдеться насамперед про бізнес-інтерес, а не про виконання соціальної функції чи реальне поліпшення доступу до ліків у віддалених населених пунктах.
З огляду на пріоритет держави — підвищення доступності фармацевтичної допомоги — потрібні відповідні рішення для підтримки розвитку аптечної інфраструктури, особливо в малих громадах, сільській місцевості та прифронтових регіонах.
— Тому що аптека — це значно більше, ніж просто місце продажу лікарських засобів.
Аптечні заклади забезпечують безперервний доступ населення до ліків, беруть участь у державній програмі реімбурсації, здійснюють фармацевтичне консультування, в окремих випадках — виготовлення препаратів.
Фармацевти також виконують важливу функцію первинної комунікації з пацієнтом: пояснюють правила застосування препаратів, попереджають про ризики, допомагають уникнути помилок.
Зниження стійкості аптечної інфраструктури може негативно вплинути не лише на доступність ліків, а й на якість та безперервність фармацевтичної допомоги загалом.
— Простежується суперечливість ухвалених регуляторних рішень. З одного боку, існують положення постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2025 р. № 1802 «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)», які фактично звузили асортимент препаратів аптечних закладів при лікувально-профілактичних установах до трьох найдешевших позицій, — саме там, де потреба пацієнта в ліках є найбільш критичною.
І паралельно з цим звучать ініціативи щодо розширення позааптечного продажу лікарських засобів.
— Безумовно. Одним із ризиків є потенційне збільшення обігу фальсифікованих лікарських засобів та розвиток так званого «сірого імпорту».
Така модель позааптечної реалізації ліків створює ризики потрапляння неякісної / нелегальної / фальсифікованої продукції в легальний обіг.
А це вже питання безпосередньо безпеки та здоров’я людей.
Винятково неприйнятним є те, що подібні ініціативи звучать від структур та інституцій, які за своєю природою покликані забезпечувати захист здоров’я пацієнтів. Це підриває довіру до системи охорони здоров’я та створює небезпечний прецедент.
— Наш головний меседж: безпека пацієнта має залишатися пріоритетом.
Аптека — це не «полиця біля каси або дверей». Це спеціалізований заклад охорони здоров’я, де реалізація кожної упаковки ліків супроводжується професійною відповідальністю. Жодна швидкість покупки чи маркетингова зручність не можуть бути важливішими за безпеку пацієнта.
Хаотична лібералізація у сфері продажу препаратів є неприпустимою. Реалізація лікарських засобів у супермаркетах та АЗС — це крок назад для системи охорони здоров’я.
Учасники ГС «АПАУ» закликають органи державної влади переглянути норми щодо продажу лікарських засобів через АЗС та утриматися від рішень, які ставлять комерційний інтерес вище за питання безпеки пацієнтів та відповідальний обіг ліків.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим