Синдром «сухого ока» влітку: чому симптоми можуть посилюватися та які підходи до терапії рекомендують сьогодні

Чому синдром «сухого ока» може загострюватися саме влітку?

У літній період на поверхню ока одночасно впливають кілька чинників: спека, сухе кондиціоноване повітря, пил, сезонні алергени та інтенсивне ультрафіолетове (УФ)-випромінювання. Це означає, що навіть при відносно компенсованому стані слізна плівка може ставати нестабільною швидше, ніж зазвичай. Поверхню ока захищає тонка слізна плівка, яка складається з трьох шарів: жирового (щоб сльоза не випаровувалася), водного (для зволоження) та слизового (щоб сльоза трималася на оці). Якщо цей баланс порушується, сліз стає менше або вони швидше висихають, через що їх склад стає концентрованим («солоним»), що, відповідно, починає подразнювати око та викликати запалення, яке руйнує клітини на його поверхні. Через це слізна плівка псується ще сильніше, сльози випаровуються ще швидше, а запалення лише загострюється. Так виникає замкнене коло синдрому «сухого ока» (Bron A.J. et al., 2017; Pflugfelder S.C. et al., 2017; Willcox M.D.P. et al., 2017).

Синдром «сухого ока» визначається Міжнародним форумом дослідників сухого ока (Tear Film & Ocular Surface Society — TFOS) як «багатофакторне захворювання поверхні ока, що характеризується втратою гомеостазу слізної плівки та супроводжується очними симптомами, етіологічну роль у яких відіграють нестабільність та гіперосмолярність слізної плівки, запалення та пошкодження поверхні ока, а також нейросенсорні порушення» (Craig J.P. et al., 2017).

Епідеміологічні дослідження свідчать, що синдром «сухого ока» уражує 5–50% людей у світі залежно від діагностичних критеріїв і географічного регіону. Примітно, що поширеність зростає з віком (Stapleton F. et al., 2017). Зокрема, в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, де кліматичні умови ближчі до вологих і спекотних, показники серед дорослого населення сягають 43% (Papas E.B. et al., 2021).

Зазвичай частіше про синдром «сухого ока» згадують взимку, традиційно асоціюючи його із зимовими місяцями через сухе повітря в опалюваних приміщеннях. Проте літній період також зумовлює власні, патофізіологічно відмінні ризики. Зокрема, повідомляється, що швидкість випаровування сліз, стабільність слізної плівки та тривалість слізного цик­лу значно залежать від температури навколишнього середо­вища (Abusharha A.A. et al., 2016), яка, очевидно, влітку суттєво зростає.

Повідомляється, що у 86–92% випадків синдрому «сухого ока» в основі лежить випарний компонент, головним чином зумовлений дисфункцією мейбомієвих залоз, які у нормі виділяють спеціальний жировий секрет, який покриває сльозу зверху і захищає її від висихання. Коли їхня робота порушується, цього захисного жиру стає замало або він псується, через що сльоза починає випаровуватися з поверхні ока швидше, ніж зазвичай (Rabensteiner D.F. et al., 2018; Alghamdi W.M. et al., 2025). Парадоксально, але влітку при підвищеній температурі довкілля мейбум може мати вищу плинність (знижену в’язкість), що, своєю чергою, може сприяти більш повноцінному виділенню при кліпанні. Саме тому деякі пацієнти можуть відзначати суб’єктивне зменшення вираженості симптомів у теплу погоду. Проте при значній обструкції вивідних проток навіть знижена в’язкість мейбуму не здатна компенсувати секреторну недостатність, а висока температура повітря прискорюватиме окиснення ліпідів та подальше погіршення якості секрету (Sheppard J.D. et al., 2023).

Окрім високої температури повітря, на прогресування синдрому «сухого ока» можуть впливати тривале перебування в кондиційованих приміщеннях та деякі алергічні розлади, загострення яких традиційно припадає на весняно-літній період (Dermer H. et al., 2018; Alghamdi W.M. et al., 2025). Зокрема, повідомляється, що алергічний кон’юнктивіт під час сезону цвітіння уражує близько 15–20% населення, часто переходячи у тяжкі форми. А запалення, що може виникати в очах унаслідок цього, поступово руйнує слізну плівку, запускаючи хибне коло подразнення та ушкодження клітин по всій поверхні ока (Bao J. et al., 2025).

УФ-випромінювання як фактор ризику

У контексті теми хотілося б акцентувати увагу на сонячному УФ-випромінюванні, яке є визнаним літнім «агресором» для очей. Коли людина довго перебуває на сонці, промені типу B проникають у тканини ока і запускають там шкідливі хімічні процеси, які буквально змушують клітини руйнуватися та гинути. Через таке постійне сонячне навантаження потерпають особливі клітини ока, які мають виробляти природний слиз — головну основу захисної слізної плівки: що більше УФ отримує людина, то менше таких захисних клітин у неї залишається. Водночас інший тип променів — УФ типу А — змінює саму структуру поверхні ока. Через це око втрачає здатність утримувати вологу, слізна плівка стає нестабільною і висихає набагато швидше, ніж зазвичай (Alebrahim M.A. et al., 2022; Chawda D. et al.,. 2022; Rauchman S.H. et al., 2023; Alghamdi W.M., 2025).

До того ж, як повідомляється, симптоми синдрому «сухого ока» відмічають майже у 49% тих, хто використовує лінзи щодня (Alamri A. et al., 2022), а їх носіння є додатковим фактором ризику розвитку, який, зокрема, може через низку супутніх чинників посилюватися влітку (Britten-Jones A.C. et al., 2024). Контактна лінза розташовується всередині слізної плівки, поділяючи її на два шари — під- та надлінзову порцію. Це підвищує осмолярність підлінзового простору та підвищує частоту неповних кліпань у спеку через прагнення уникнути дискомфорту (Markoulli M. et al., 2017; Pereira E.I. et al., 2019; Koh S. et al., 2020).

Як проявляється?

Клінічна картина синдрому «сухого ока» в літній сезон характеризується специфічним поєднанням симптомів, що можуть дещо відрізнятися від зимового перебігу. Так, влітку ця патологія може проявлятися кількома помітними симптомами, які зазвичай посилюються під вечір. Людина може почати гостро реагувати на яскраве світло, а її очі швидко втомлюватимуться на сонці. Може виникати оманливе враження, що проблеми немає, бо очі, навпаки, починають сильно сльозитися — насправді це природний захисний рефлекс на подразнення сухої поверхні. Також стає важче фокусувати погляд: зір на мить розмивається або мерехтить, але відновлюється, якщо моргнути, що особливо відчутно під час роботи за комп’ютером в офісі з кондиціонером. Окрім цього, в очах з’являються неприємне печіння, свербіж та відчуття, ніби всередину насипали піску, а білки очей навколо райдужки помітно червоніють (Schaumberg D.A. et al., 2003; Barabino S. et al., 2016).

Слід пам’ятати і про ризики влітку для таких категорій пацієнтів, як жінки у пери- та постменопаузальний період (естрогени підтримують секреторну функцію слізних залоз; їх дефіцит посилюється під дією теплового стресу), особи з цукровим діа­бетом (діабетична нейропатія знижує рефлекторну дугу кліпання та чутливість рогівки; спека додатково підвищує осмолярність сльози), користувачі контакт­них лінз (особливо в кондиціонованих офісах або при відпочинку на пляжі), пацієнти з автоімунними захворюваннями (УФ-стимуляція може загострювати системний аутоімунний процес), пацієнти, що регулярно приймають антихолінергічні, антигістамінні, діуретичні та антидепресивні препарати (теплова дегідратація може підвищувати ксерофтальмічний ефект цих фармакологічних груп), ветерани та військовослужбовці (поширеність синдрому «сухого ока» серед американських ветеранів, де тривалий вплив пилу, сонця та кондиційованих укриттів є вирішальним чинником) тощо (Schaumberg D.A. et al., 2003; Galor A. et al. 2011; Stapleton F. et al., 2017; Akpek E.K. et al. 2019; Pucker A.D. et al., 2019).

Сучасний терапевтичний «погляд» на синдром «сухого ока»

Допомога при синдромі «сухого ока» ґрунтується на ступеневому підході, що визначається TFOS DEWS II (2017) залежно від тяжкості: від освіти пацієнта та корекції середовищних факторів (ступінь 1-й) до хірургічних втручань та імуно­супресивних системних терапевтичних втручань (ступінь 4-й). Зокрема, з огляду на міжнародні рекомендації, влітку акцент має робитися на відновленні стабільності слізної плівки, зменшенні випаровування, контролі запалення та захисті від УФ-опромінення (Şimşek C. et al., 2018; Duarte B. et al., 2026).

• Замінники сльози («штучні сльози») залишаються основ­ним втручанням при синдромі «сухого ока» легкого або 1-го ступеня: при використанні вони виявилися ефективними у зменшенні вираженості симптомів. Примітно, що багатокомпонентні «штучні сльози» показують кращий результат порівняно з однокомпонентними, як і засоби на основі поліетиленгліколю є ефективнішими за ті, що містять карбоксиметилцелюлозу чи гідроксипропілметилцелюлозу. Також повідомляється, що пацієнтам, у яких сухість очей виникає через занадто швидке випаровування сльози, підходять краплі з ліпосомами, особ­ливо у високій концентрації. Втім до цих даних варто ставитися з обережністю через недоліки медичних досліджень. Річ у тім, що вчені по-різному визначають сам синдром «сухого ока», а такі важливі деталі, як тяжкість хвороби та регулярність використання крапель пацієнтами, враховуються вкрай рідко (Semp D.A. et al., 2023). Примітно, що «штучні сльози» без консервантів є обґрунтованим вибором: консерванти (насамперед бензалконію хлорид) можуть ушкоджувати слізну плівку, провокувати запалення та призвести до зворотного результату — загострення тих самих симптомів «сухого ока», які мали б бути усунені (Sánchez M.A. et al., 2010; Sjö A.D. et al., 2025).

Фармацевт також додатково може порадити при синдромі «сухого ока» використання теплих компресів (може забезпечити покращення експресії мейбомієвих залоз), самостійний масаж повік (Qiao J. et al., 2013) та належну гігієну — механічне видалення вмісту обструктованих залоз після прогрівання; видалення лусочок із країв повік ватними дисками / спеціальними серветками тощо (Jones L. et al., 2017).

Одним із важливих втручань є прийом омега-3 поліненасичених жирних кислот, споживання яких протягом 3–6 міс допомагає покращити функцію мейбомієвих залоз, сприяючи зменшенню вираженості запалення та змінюючи ліпідний склад мейбуму (Jo Y.J. et al., 2021).

Зі свого боку, лікар при синдромі «сухого ока» може рекомендувати імуномодулювальну терапію, призначати антибіотики, апаратні методи, як-от інтенсивне імпульсне світло та прогрівання, застосування автологічної сироватки крові, носіння склеральних лінз тощо (Messmer E.M., 2015; Mondal H. et al., 2023; Vazirani J. et al., 2023).

Превентивні заходи та рекомендації для пацієнтів із синдромом «сухого ока»

Невід’ємною складовою менеджменту синдрому «сухого ока» є превентивні заходи: фізичний захист від УФ-випромінювання, підтримка системної гідратації, корекція мікрокліматичних умов і освіта пацієнта щодо правил поведінки в літній сезон. Тож у межах фармдопомоги першостільник з метою профілактики розвитку синдрому «сухого ока» може радити влітку відвідувачам носіння на вулиці сонцезахисних окулярів з УФ-фільтром, достатню гідратацію (не менше 1,5–2 л рідини на добу), уникаючи при цьому надмірного споживання кофеїну та алкоголю, налаштування вентилятора / кондиціонера так, щоб потік повітря не спрямовувався прямо на обличчя, підтримку відносної вологості у приміщенні на рівні 40–60%, збільшення кратності використання штучних сліз у спекотні дні та при тривалій роботі за монітором, проведення перерв за правилом 20-20-20 (кожні 20 хв — 20 с дивитися на об’єкт на відстані ~6 м), уникання купання з відкритими очима в хлорованих басейнах (після купання в морі — промивання очей чистою водою або ізотонічним розчином), при носінні контактних лінз влітку — зменшення часу носіння, перехід на одноденні лінзи тощо (Shen Lee B. et al., 2020; Donthineni P.R. et al. 2021).

Поширені запитання

Чому синдром «сухого ока» може загострюватися влітку? — Через поєднання високої температури, кондиціонованого повітря, УФ-випромінювання та сезонних алергенів, які порушують стабільність слізної плівки.

Чи можуть контактні лінзи посилювати симптоми синдрому «сухого ока»? — Так. Контактні лінзи змінюють структуру слізної плівки, підвищують випаровування сльози та можуть викликати дискомфорт, особливо у спекотну погоду.

Які симптоми характерні для синдрому «сухого ока»? — Найчастіше виникають печіння, свербіж, почервоніння очей, відчуття «піску», сльозотеча, тимчасове затуманення зору та світлочутливість.

Чи допомагають «штучні сльози»? — Так, вони залишаються базовим підходом при легких формах синдрому «сухого ока». У багатьох випадках перевагу надають безконсервантним формам.

Які профілактичні заходи можуть бути корисними влітку? — Рекомендуються сонцезахисні окуляри з УФ-фільтром, достатня гідратація, контроль вологості повітря, перерви при роботі за монітором та корекція режиму носіння контактних лінз.

Коротко: головне

• Літня спека, кондиціоноване повітря та УФ-випромінювання можуть погіршувати перебіг синдрому «сухого ока».
• У більшості випадків синдром «сухого ока» має випарний компонент, пов’язаний із дисфункцією мейбомієвих залоз.
• Контактні лінзи, сезонні алергії та тривала робота за монітором можуть збільшувати вираженість симптомів.
• Базовим підходом до терапії залишаються «штучні сльози», особливо без консервантів.
• Важливу роль у менеджменті стану відіграють профілактика, захист від УФ-випромінювання та підтримка гідратації.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!