Заспокійливі без рецепта: які й кому

Що зазначено в протоколах

Згідно з протоколом фармацевта «Симптоматичне лікування стресу», першочерговим етапом консультування є з’ясування наступної інформації: категорії пацієнта, давності патології, а також раніше вжитих заходів і застосованих лікарських засобів. Наступним етапом є обов’язковий скринінг на наявність «червоних прапорців», які потребують негайного скерування пацієнта до лікаря. До таких загрозливих симптомів належать тривалий понад 20 хв біль у грудній клітці з іррадіацією в ліву руку, шию чи щелепу; реакція на стрес, що супроводжується тяжкою задишкою, дихальними розладами, аритмією чи артеріальною гіпертензією; прогресування больового синдрому; фебрилітет вище ніж 38 °C; раптовий значний головний біль із неврологічним дефіцитом або порушенням свідомості; виражені депресивні стани, панічні настрої та фобії; виникнення тривожності натще або після фізичного навантаження, характерне для цукрового діабету; наявність кров’яних прожилок у калі при стресовій діареї, а також вагітність. Лише за умови повної відсутності вищеперелічених загрозливих проявів здійснюється підбір безрецептурних засобів та нефармакологічних методів подолання стресу.

У випадках порушень сну на тлі стресу надання допомоги ґрунтується на паралельному застосуванні двох протоколів — «Симптоматичне лікування безсоння» та «Симптоматичне лікування стресу», причому окремим фактором ризику в контексті депривації сну є інсомнічні стани, викликані прийомом або відміною препаратів.

Групи безрецептурних седативних засобів і їхня доказова база

Перелік безрецептурних засобів для симптоматичного лікування стресу в протоколі охоплює 4 групи:

• засоби, що діють на нервову систему (гліцин).

Гліцин, також відомий як амінооцтова кислота, є важливим компонентом багатьох білків і відіграє вирішальну роль у синтезі багатьох біомолекул, включно з креатином та пуриновими нуклеотидами. Гліцин бере участь у швидкій збуджувальній нейротрансмісії, опосередкованій NMDA-рецепторами, повна активація яких потребує зв’язування як глутамату, так і гліцину. Ця активність необхідна для процесів пластичності, як-от навчання, пам’ять та пізнання. Ці рецептори є терапевтичними мішенями для протидії патологічним станам, зокрема хворобам Альцгеймера, Гентінгтона, бічному аміотрофічному склерозу, шизофренії та іншим психічним захворюванням. Гліцин забезпечує захист від загибелі нейронів в експериментальних умовах in vitro та in vivo, а клінічні дослідження свідчать, що гліцин може покращити прогноз пацієнтів після ішемічного інсульту (Aguayo-Cerón K.A. еt al., 2023).

Гліцин за протоколом застосовують сублінгвально до повного розчинення таблетки; у схильних до артеріальної гіпотензії його призначають у нижчих дозах із контролем артеріального тиску;

• анксіолітики (Мебікар).

У дослідженнях було відзначено зниження ступеня тяжкості вегетативної дисфункції та симптомів тривоги, а також значне покращення когнітивних функцій у тих, хто приймає Мебікар (Zhitkova J.V. еt al., 2017).

При застосуванні Мебікару можливе зниження артеріального тиску й температури тіла, яке минає самостійно. Однак при високих дозах можуть розвиватися диспептичні явища;

• антидепресанти (трава звіробою).

Звіробій у протоколі представлено як рослинний антидепресант. Його оптимальний ефект настає через 10–14 днів регулярного прийому, можлива фотосенсибілізація, слід уникати алкоголю, а за відсутності ефекту через 4–6 тиж необхідно звернутися до лікаря.

Зафіксовано, що екстракт звіробою містить щонайменше 5 груп сполук, які можуть сприяти його фармакологічній дії, але фармакологія багатьох складових ще не повністю вивчена. Зокрема відомо, що цей засіб чинить значний вплив на центральну нервову систему (ЦНС), що може пояснювати його вплив на депресію. Встановлено, що екстракт трави звіробою чинить інгібіторну дію на зворотне захоплення серотоніну, норадреналіну та дофаміну, а також проявляє високу спорідненість (афінність) до аденозинових, серотонінергічних (5-HT₁), бензодіазепінових і γ-аміномаслянокислотних (ГАМК) рецепторів, водночас виявляючи слабкий інгібіторний ефект щодо моноаміноксидази. Крім того, висунуто гіпотезу, що антидепресивна активність екстракту може бути зумовлена його модулювальним впливом на інтерлейкін-6. Ключовим активним компонентом, який визначає терапевтичний потенціал препарату, найімовірніше, є гіперфорин. Зокрема, лише здатність гіперфорину впливати на ГАМК-рецептори є достатньою для досягнення клінічно значущого антидепресивного ефекту в терапевтичних дозах екстракту (Henderson L. еt al., 2002);

• седативні засоби рослинного походження, зокрема комбіновані (валеріана, пустирник, пасифлора), які також можуть бути рекомендовані при порушеннях сну.

Монографія Європейського агентства з лікарських засобів (European Medicines Agency — EMA) визначає застосування препаратів кореня валеріани як традиційне — для зменшення вираженості незначних симптомів психічного напруження та покращення сну, а для певного етанольного сухого екстракту — як «добре обґрунтоване» при легкій формі нервової напруги й порушеннях сну; якщо симптоми зберігаються або прогресують після 2 тиж безперервного застосування, радять звернутися до лікаря чи фармацевта. Доказові огляди неоднозначні.

Огляд 2024 р. дійшов висновку про належний профіль безпеки валеріани, але відсутність доказів щодо ефективності при інсомнії; водночас вона може підвищувати суб’єктивну якість сну, хоча це не підтверджено об’єктивними вимірюваннями (Valente V. еt al., 2024).

Метааналіз 2020 р. (60 досліджень, n=6894) вважає валеріану безпечною та потенційно ефективною, пояснюючи розбіжності результатів різною якістю екстрактів (Shinjyo N. еt al., 2020).

Для пасифлори й пустирнику протокол наводить лише перелік і застереження (зокрема, що пустирник протипоказаний при вагітності). Доказову базу конкретного препарату, який їх містить, слід оцінювати за його чинною інструкцією, яку можна переглянути в Державному реєстрі лікарських засобів.

У протоколі фармацевта зазначається, що рослинні седативні засоби не викликають залежності й підходять для тривалого застосування.

Окремо, згідно з протоколом, при сонмологічних розладах може бути застосований безрецептурний антигістамінний засіб доксиламін — антагоніст H₁-гістамінових рецепторів I покоління з неспецифічними антихолінергічними та седативними ефектами (Culpepper L. еt al., 2015).

Важливо зауважити, що у протоколі «Симптоматичне лікування алергії» вказано, що седативна дія антигістамінних засобів I покоління проявляється у звичайних терапевтичних дозах. Водночас при тривалому застосуванні можлива тахіфілаксія, а при поєднанні їх з алкоголем, седативними, снодійними та транквілізаторами — збільшення вираженості пригнічення ЦНС.

Європейська настанова з безсоння не рекомендує антигістамінні засоби для лікування інсомнії (Palagini L. еt al., 2026).

Мелатонін — гормон епіфіза (шишкоподібної залози), традиційно відомий як регулятор циркадних ритмів.

Попри те що мелатонін не входить до переліку безрецептурних засобів протоколу «Симптоматичне лікування стресу», він розглядається як перспективний терапевтичний засіб (може рекомендуватися за відповідного безрецептурного статусу) при низці психічних розладів. Окрім хронобіологічної активності, мелатонін проявляє потужні антиоксидантні, протизапальні та імуномодулювальні властивості, що інтегрує його в контекст медицини способу життя, нутриціології та психонейроімунології. Наявні дані свідчать, що мелатонін може покращувати архітектуру та якість сну, відновлювати циркадний баланс і модулювати нейроімунні сигнальні шляхи, асоційовані зі стресовим навантаженням. Препарат також підтримує процеси нейропластичності та знижує рівень оксидативного стресу, підвищуючи резистентність організму до психосоціальних і екологічних чинників. Модифіковані фактори способу життя — раціон харчування, регулярна фізична активність та дотримання правил гігієни сну — синергічно посилюють ефекти мелатоніну, визначаючи його як перспективний елемент мультимодальних терапевтичних стратегій. У межах психонейроімунології мелатонін підтримує ефективну комунікацію між центральною нервовою та імунною системами, відкриваючи нові можливості для таргетних психіатричних втручань. Отримані результати підкреслюють доцільність застосування мелатоніну як самостійного терапевтичного агента або компонента ад’ювантної терапії в межах персоналізованої психіатричної допомоги (Le H.B.C. еt al., 2025).

Вітчизняна настанова зазначає ефективність мелатоніну при хронічному первинному безсонні та необхідність приймати його щоразу в той самий час.

Європейська настанова 2023 р. допускає лише мелатонін пролонгованого вивільнення — до 3 міс у пацієнтів віком від 55 років, а мелатонін швидкого вивільнення не рекомендує (Riemann D. еt al., 2023).

Про суперечливість поняття безпеки рослинної седації

Хибне уявлення про рослинні препарати як про виключно «натуральні та безпечні» зумовило стрімке зростання їхнього споживання у світі. Зокрема, за оцінками, у період із 1990 до 1997 р. лише в США обсяги застосування фітопрепаратів зросли на 380%. Водночас розширення їх прийому виявило низку серйозних клінічних проблем, серед яких ризики побічних реакцій та міжлікарських взаємодій, що інколи становлять загрозу для життя.

Зокрема, найчастіше повідомляється про побічні реакції при застосуванні екстракту звіробою. Йдеться про такі побічні ефекти, як диспептичні розлади (шлунково-кишкові симптоми), алергічні реакції, запаморочення, сплутаність свідомості, загальна втома, седативний ефект та ксеростомія (сухість у роті). Здебільшого ці прояви мають легкий, помірний або тимчасовий характер. Однак реакції фоточутливості, що уражають шкіру (зокрема у складі синдрому Стівенса — Джонсона), належать до потенційно тяжких ускладнень. Згідно з останніми даними, вираженість фотосенсибілізації має дозозалежний характер і зростає з підвищенням дози препарату (Henderson L. еt al., 2002).

Фармакокінетичний профіль екстракту звіробою характеризується здатністю індукувати ізоферменти цитохрому P450 (CYP 3A, CYP 2C9, CYP 2C19) та транспортний білок P-глікопротеїн, що призводить до значних лікарських взаємодій під час одночасного застосування з циклоспорином, такролімусом, інгібіторами протеаз, іринотеканом і варфарином (Wenk M. еt al., 2004).

Крім того, індукція ферментів цитохрому P450 підродини 3A (зокрема прискорення метаболізму комбінації етинілестрадіолу й норетиндрону) здатна суттєво знижувати ефективність пероральних контрацептивів. У зв’язку з цим жінкам, які приймають пероральні контрацептиви на тлі вживання звіробою, рекомендується зважати на ризик виникнення проривних кровотеч та використовувати додаткові бар’єрні методи контрацепції (Hall S.D. еt al., 2003).

Особливу небезпеку становить комбінація звіробою з антидепресантами (зокрема селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну — СІЗЗС), оскільки вона різко підвищує ризик розвитку серотонінового синдрому. Цей стан зумовлений перенасиченням ЦНС серотоніном через синергічний фармакологічний вплив обох компонентів на серотонінергічну систему головного мозку. Відповідно до діагностичних критеріїв, серотоніновий синдром діагностується за наявності принаймні 3 із таких ознак: сплутаність свідомості, психомоторне збудження, гіперрефлексія, підвищене потовиділення, тремор, нудота, діарея, атактичні порушення (порушення координації рухів), гіпертермія (лихоманка), кома, припливи крові або рабдоміоліз (Henderson L. еt al., 2002).

 Кому підходять безрецептурні заспокійливі, а кого слід скерувати до лікаря

Безрецептурні заспокійливі препарати є обґрунтованим втручанням для дорослих, у яких незначне психоемоційне напруження чи короткочасне порушення сну виникли після нервово-емоційного перевантаження, фізичного навантаження або збою режиму сну й харчування за відсутності загрозливих симптомів. У такому разі протокол передбачає зменшення впливу стресових чинників, безрецептурний препарат відповідної дії та поради щодо подолання стресу, як-от повноцінний відпочинок і нормалізація сну (не менше ніж 8–9 год), оптимізація режиму харчування, достатня фізична активність, забезпечення адекватного психологічного настрою і контролю власної поведінки, планування діяльності, відмова від алкоголю та куріння, фізична та психічна релаксація, зміна характеру діяльності.

Негайного звернення до лікаря при стресі потребують: біль у грудній клітці, що віддає в руку, шию чи щелепу й триває понад 20 хв, виражена задишка, нерівномірне чи прискорене серцебиття, підвищений артеріальний тиск, збільшення вираженості будь-якого болю, температура тіла понад 38 °C; значний головний біль із раптовими неврологічними симптомами або порушенням свідомості, тривожні стани з панічними настроями, страхами, фобіями чи депресією, тривога натще або після фізичного навантаження, кров’яні прожилки в калі, вагітність.

Окремо слід з’ясувати, чи не пов’язаний стан із прийомом або відміною лікарських засобів: симпатоміметиків (препаратів для лікування бронхіальної астми, риніту), гормонів щитовидної залози, препаратів, що містять кофеїн, загальнотонізувальних засобів або має місце синдром відміни снодійних, транквілізаторів, нікотину, алкоголю.

Українська настанова з безсоння додає до препаратів, здатних призводити до безсоння, статини, бета-симпатоміметики, амінофілін, теофілін, донепезил, ривастигмін та низку протиепілептичних засобів.

Окремі групи потребують особливої обережності:

• наприклад, вагітним протипоказаний пустирник і не призначають спиртові настоянки, дітям віком до 3 років — спиртові настоянки;
• після прийому седативних і снодійних засобів не можна виконувати роботу, що потребує швидкості реакції, концентрації уваги й чіткої координації рухів — зокрема керувати автомобілем;
• для пацієнтів літнього віку небажані побічні реакції доксиламіну (сухість у роті, запор, затримка сечі) та схильність до надмірного тривалого застосування потребують особливої обережності.

Якщо порушення сну тривалі (у настанові йдеться про хронічну інсомнію), першою лінією лікування є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), зокрема в цифровому форматі. Завдання фармацевта в такому випадку — не «підібрати більш сильнодіючі таблетки», а скерувати пацієнта до лікаря.

Поширені запитання

• Які заспокійливі препарати можна придбати без рецепта? — За протоколом фармацевта «Симптоматичне лікування стресу», перелік безрецептурних засобів охоплює гліцин, Мебікар, траву звіробою та рослинні седативні засоби, зокрема валеріану, пустирник і пасифлору.
• Чи можна застосовувати безрецептурні заспокійливі при порушеннях сну? — У протоколах передбачене симптоматичне лікування порушень сну на тлі стресу. Водночас при тривалому порушенні сну, зокрема хронічній інсомнії, необхідне звернення до лікаря, а першою лінією лікування є когнітивно-поведінкова терапія.
• Чи безпечні рослинні заспокійливі? — Рослинне походження не означає відсутності побічних реакцій або лікарських взаємодій. Особливої уваги потребує звіробій, який може взаємодіяти з низкою лікарських засобів.
• Чи можна поєднувати седативні препарати з алкоголем? — У протоколі зазначено, що поєднання антигістамінних засобів I покоління з алкоголем, седативними, снодійними та транквілізаторами може збільшувати вираженість пригнічення ЦНС. Для звіробою також зазначено рекомендацію уникати алкоголю.
• Коли фармацевт має скерувати пацієнта до лікаря? — Скерування необхідне за наявності «червоних прапорців», зокрема болю в грудній клітці, вираженої задишки, порушень серцевого ритму, підвищеного артеріального тиску, раптового, значно вираженого головного болю з неврологічними симптомами або порушенням свідомості, панічних станів, фобій чи депресії, а також у разі вагітності.

Коротко: головне

• Запит на «сильнодіюче заспокійливе» потребує не лише вибору препарату, а повноцінного фармацевтичного консультування.
• Протокол фармацевта «Симптоматичне лікування стресу» передбачає збір анамнезу, скринінг «червоних прапорців», оцінку чинників і лікарських засобів та фармацевтичне інформування.
• До безрецептурних препаратів, наведених у протоколі, належать гліцин, Мебікар, трава звіробою та рослинні седативні засоби.
• Доксиламін може застосовуватися при сонмологічних розладах відповідно до протоколу, але європейська настанова з безсоння не рекомендує антигістамінні засоби для лікування інсомнії.
• При тривалих порушеннях сну, наявності «червоних прапорців», вагітності та інших станах, що потребують медичної оцінки, пацієнта слід скерувати до лікаря.

Інна Грабова,
за даними moz.gov.ua та www.dec.gov.ua

Список використаної літератури

1. Tkachenko N., Mahanova T., Mykhailyk O. еt al. (2024) Вивчення якості сну та фармацевтичної допомоги при безсонні у представників освітнього середовища фармацевтичного спрямування. Фармацевтичний часопис, 1: 43–52. doi: 10.11603/2312-0967.2024.1.14516.
2. Aguayo-Cerón K.A., Sánchez-Muñoz F., Gutierrez-Rojas R.A. еt al. (2023) Glycine: The Smallest Anti-Inflammatory Micronutrient. Int. J. Mol. Sci., 24(14): 11236. doi: 10.3390/ijms241411236. PMID: 37510995; PMCID: PMC10379184.
3. Zhitkova J.V., Hasanova D.R. (2017) Opyt primeneniia mebikara u patsientov s vegetativnoĭ disfunktsieĭ, sochetaiushcheĭsia s kognitivnymi narusheniiami i trevozhnym rasstroĭstvom [An experience of using mebicar in patients with autonomic dysfunction associated with anxiety disorder]. Zh. Nevrol. Psikhiatr. Im. S.S. Korsakova., 117(11): 56–63. Russian. doi: 10.17116/jnevro201711711156-63. PMID: 29265088.
4. Henderson L., Yue Q.Y., Bergquist C. еt al. (2002) St John’s wort (Hypericum perforatum): drug interactions and clinical outcomes. Br. J. Clin. Pharmacol., 54(4): 349–56. doi: 10.1046/j.1365-2125.2002.01683.x. PMID: 12392581; PMCID: PMC1874438.
5. Valente V., Machado D., Jorge S. еt al. (2024) Does valerian work for insomnia? An umbrella review of the evidence. Eur. Neuropsychopharmacol., 82: 6–28. doi: 10.1016/j.euroneuro.2024.01.008. Epub 2024 Feb 14. PMID: 38359657.
6. Shinjyo N., Waddell G., Green J. (2020) Valerian Root in Treating Sleep Problems and Associated Disorders-A Systematic Review and Meta-Analysis. J. Evid. Based Integr. Med., 25: 2515690X20967323. doi: 10.1177/2515690X20967323. PMID: 33086877; PMCID: PMC7585905.
7. Culpepper L., Wingertzahn M.A. (2015) Over-the-Counter Agents for the Treatment of Occasional Disturbed Sleep or Transient Insomnia: A Systematic Review of Efficacy and Safety. Prim. Care Companion CNS Disord., 17(6): 10.4088/PCC.15r01798. doi: 10.4088/PCC.15r01798. PMID: 27057416; PMCID: PMC4805417.
8. Palagini L., Ellis J.G., Geoffroy P.A. еt al. (2026) The European 2023 Guideline on diagnosing and treating insomnia disorder: A Plain Language Summary of Publication. Sage Open Chronic Dis., 17: 27558428251411744. doi: 10.1177/27558428251411744. PMID: 42774779; PMCID: PMC13595320.
9. Le H.B.C., Somsri K., Bhunyakarnjanarat T. еt al. (2025) The integrative role of melatonin in psychiatric disorders: A systematic review of evidence from circadian biology, lifestyle medicine, and psychoneuroimmunology. Biomedicine (Taipei)., 15(4): 4–13. doi: 10.37796/2211-8039.1682. PMID: 41523646; PMCID: PMC12788878.
10. Riemann D., Espie C.A., Altena E. еt al. (2023) The European Insomnia Guideline: An update on the diagnosis and treatment of insomnia 2023. J. Sleep Res., 32(6): e14035. doi: 10.1111/jsr.14035. PMID: 38016484.
11. Wenk M., Todesco L., Krähenbühl S. (2004) Effect of St John’s wort on the activities of CYP1A2, CYP3A4, CYP2D6, N-acetyltransferase 2, and xanthine oxidase in healthy males and females. Br. J. Clin. Pharmacol., 57(4): 495–9. doi: 10.1111/j.1365-2125.2003.02049.x. PMID: 15025748; PMCID: PMC1884478.
12. Hall S.D., Wang Z., Huang S.M. еt al. (2003) The interaction between St John’s wort and an oral contraceptive. Clin. Pharmacol. Ther., 74(6): 525–35. doi: 10.1016/j.clpt.2003.08.009. PMID: 14663455.

Редакторська група

Інна Грабова

Автор

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!