Як правильно промивати ніс дорослому та дитині

Про промивання носа

Промивання (зрошення) порожнини носа (рис. 1) — процедура, що передбачає промивання носової порожнини розчином для носа, наприклад, фізіологічним розчином, який сприяє мукоциліарному очищенню шляхом зволоження носової порожнини та видалення інкрустованого матеріалу, — це давній спосіб лікування й очищення носової порожнини, що виник понад 3000 років тому в Індії (в Аюрведі та йозі), де цей метод називають «неті» [1, 2].

Існують 2 основні давні варіанти промивань [1]: промивання водою (воду заливають в одну ніздрю, і вона витікає через іншу) та сутра-неті (коли крізь ніс до рота протягують вологий шнурок) [1].

ЦІКАВО ЗНАТИ:
Парацетамол та ібупрофен: що краще і коли?

У традиційну медицину цей метод прийшов на початку XIX ст. [1]. Зокрема, перший опис зрошення носа з’явився в Британському медичному журналі (British Medical Journal — BMJ) в 1895 р., а перший назальний душ для очищення та лікування носових ходів був випущений на ринок німецьким доктором Йоганом Людвігом Вільгельмом Тудіхумом (Johann Ludwig Wilhelm Thudichum) у 1800-х роках [3].

У 2007 р. у Кокренівському огляді встановлено, що назальне зрошення мало більше переваг, ніж плацебо, а його використання порівнюється з ефектом лікування, що відмічався при інших втручаннях у пазухи носа з використанням інтраназальних кортикостероїдів та імунотерапії [3].

Рис. 1. Оптимальне положення голови для назального зрошення

Навіщо це потрібно?

Сьогодні лікарі часто рекомендують промивання носа, оскільки воно виявляє доволі сприятливий вплив та може полегшити протікання певних хвороб. Зокрема, сьогодні промивання носа використовують у терапії гострого й хронічного синуситу (гаймориту), алергічного нежитю, інфекцій верхніх дихальних шляхів (особливо у дітей) [1]. Зафіксовано, що зрошення носа сольовим розчином може покращити функцію слизової оболонки носа завдяки кільком фізіологічним ефектам, включно з прямим очищенням слизу для запобігання росту бактерій. Крім того, сольовий розчин розріджує слиз, щоб сприяти очищенню та видаленню антигенів та бактеріальної біоплівки, і зумовлює вироблення медіаторів запалення для зменшення вираженості запалення та покращення мукоциліарної функції. Доведено, що промивання носа сольовим розчином при хронічному риносинуситі після ендоскопічної хірургії пазух носа очищає носову порожнину та сприяє відновленню функції слизової оболонки [2].

Механізм назальних зрошень

Дихальні шляхи захищені від забруднень мукоциліарним шаром, у якому війчасті клітини виштовхують затримані слизом чужорідні частинки до носоглотки. Коли цей транспорт порушується через віруси, бактерії чи алергени, виникають захворювання пазух, як-от риносинусит. Назальне зрошення передбачає промивання носової порожнини стерильним розчином (фізіологічним, гіпертонічним чи лужним, іноді з додаванням антибіотиків або стероїдів). Хоча точний механізм його дії залишається предметом дискусій, вважається, що промивання прискорює биття війок і тим самим покращує мукоциліарний кліренс, розм’якшує та виводить густі виділення й кірочки, а також вимиває алергени та медіатори запалення (гістаміни, простагландини, лейкотрієни), зменшуючи вираженість гострих симптомів [3].

На сьогодні доведено, що промивання носа є потенційно безпечним та ефективним методом лікування. Побічні ефекти трапляються рідко й зазвичай є незначними (місцеве подразнення, печіння, свербіж, відчуття закладеності у вухах або накопичення рідини в пазухах), а більшість із них легко усуваються зміною техніки чи коригуванням складу розчину [3].

Водночас процедура може бути протипоказана при травмах обличчя (через ризик витікання розчину в навколишні тканини), а також при неврологічних чи опорно-рухових порушеннях (наприклад інтенційному треморі), які підвищують ризик аспірації (поперхування).

За допомогою чого промивають ніс?

Процедуру назального промивання виконують за допомогою позитивного тиску (шприци, витискні пляшечки), негативного тиску (вдихання), сил тяжіння (посудини неті-пот) або небулайзерів [1, 3].

Дослідження свідчать, що пристрої великого об’єму та низького тиску, а також промивання під позитивним чи негативним тиском забезпечують краще покриття пазух і ефективніше зменшують вираженість симптомів, ніж звичайні спреї чи небулайзери, що робить їх методом вибору після хірургічних втручань. Крім того, пульсуюче зрошення сприяє видаленню бактерій. Загалом різні комерційні системи сольового промивання проявляють подібну ефективність, тому лікарю важливо пояснити техніку використання та підібрати пристрій з урахуванням індивідуальних потреб пацієнта, хоча єдиного стандарту щодо методів зрошення в медицині досі немає [3].

Чим промивають ніс?

Існує багато розчинів, які можуть бути рекомендовані для назального зрошення, як-от ізотонічний чи гіпертонічний назальний фізіологічний, буферний або небуферний розчини тощо [3].

• Найбільш використовуваними розчинами є ізотонічний фізіологічний розчин (0,9%) та гіпертонічний фізіологічний розчин (1,5–3%), обидва з кислим pH (4,5–7) [1].

Примітно, що концентрації розчинів >3% не показані через дозозалежні ускладнення, як-от біль, закладеність та ринорея. Зокрема, дітям рекомендованим є промивання гіпертонічним розчином (невеликим об’ємом і під низьким тиском) 2 рази на добу протягом 6 тиж [1]. Дослідження in vitro свідчать, що гіпертонічний фізіологічний розчин зменшує набряк слизової оболонки носа та підвищує частоту війчастих скорочень [2].

Крім того, доведено, що гіпертонічний розчин для зрошення носа (3%) був ефективнішим за ізотонічний для покращення мукоциліарного кліренсу при гострому бактеріальному синуситі, а також вчені дійшли висновку, що гіпертонічний розчин був значно ефективнішим для покращення мукоциліарного кліренсу [3].

Загальновизнано, що буферний розчин, наприклад, лужний назальний розчин, є кращим для зрошення, ніж назальний фізіологічний розчин. При цьому як буферний звичайний фізіологічний, так і буферний гіпертонічний фізіологічний розчин поліпшують мукоциліарний кліренс, причому прохідність носових дихальних шляхів збільшується під дією буферного звичайного фізіологічного розчину, але буферний гіпертонічний фізіологічний розчин не впливає на прохідність дихальних шляхів. Окрім того, автори одного з досліджень дійшли висновку, що буферний гіпертонічний розчин, який використовується після операції на носі, був корисним як для мукоциліарного кліренсу, так і для післяопераційного усунення закладеності (післяопераційне відновлення було більш швидким і мало менше ускладнень). Примітно, що промивання носа буферним розчином при риносинуситах забезпечує приємніші відчуття під час процедури. Тому у дітей таке промивання носа є більш прийнятним і, як виявлено, може допомогти уникнути застосування антибіотиків та знизити частоту застосування стероїдних деконгестантів для носа [3].

Яким має бути розчин для промивання?

Для потенційної зручності процедури лікарі зазвичай рекомендують використовувати фізіологічний розчин кімнатної температури (близько 20 °C). За бажанням пацієнта цілком припустимо застосовувати розчин, підігрітий до 40 °C. Водночас із міркувань безпеки не слід використовувати розчин одразу після холодильника або нагрівати його понад 40 °C. Ця рекомендація ґрунтується на даних кількох рандомізованих контрольованих досліджень, описах клінічних випадків та серії лабораторних досліджень (in vitro), у яких оцінювали вплив кімнатної та підігрітої до 40 °C температури розчину [2].

Пацієнтам із хронічним риносинуситом, які перенесли ендоскопічну хірургію пазух, лікарі можуть рекомендувати промивання носа розчинами зі стероїдами, а також, хоч і значно рідше, з антибактеріальними чи протигрибковими засобами. Окрім цього, на основі даних рандомізованих контрольованих досліджень, що фіксують переважання користі над шкодою, пацієнтам із цим діагнозом може призначатися зрошення розчинами з гіалуронатом натрію, а після хірургічного втручання — з додаванням ксиліту. Водночас клініцистам не слід рутинно рекомендувати використання розчинів із медом як для лікування хронічного риносинуситу, так і після ендоскопічних операцій, оскільки відповідні дослідження свідчать про сумнівне співвідношення між потенційною користю та шкодою [2].

Для забезпечення безпеки та ефективності процедури клініцистам слід рекомендувати пацієнтам із хронічним риносинуситом або тим, хто переніс ендоскопічну хірургію пазух, правильний спосіб приготування іригаційного розчину. Для цього бажано використовувати дистильовану або бутильовану воду. Якщо ж застосовується водопровідна вода, її необхідно обов’язково знезаразити: прокип’ятити щонайменше 5 хв і потім охолодити до безпечної температури або ж піддати впливу ультрафіолетового випромінювання протягом не менше ніж 45 с. Ця рекомендація спирається на дані досліджень типу «випадок — контроль» і лабораторних випробувань, які підтверджують чітке переважання користі від дезінфекції води над можливими ризиками інфікування [2].

Щоб запобігти поширенню інфекцій, розчин має бути стерильним або виготовленим на основі попередньо кип’яченої води. Хоча жоден із сучасних методів дезінфекції не забезпечує абсолютної стерильності пляшечок для промивання при їх регулярному використанні, прямий зв’язок між мікробним забрудненням ємностей і виникненням клінічних інфекцій наразі не доведений [3].

Як промивати носову порожнину правильно?

Для оптимізації процедури назального зрошення клініцисти можуть рекомендувати пацієнтам вибір конкретної постави залежно від віку та методу промивання. У педіатричній практиці ефективною є техніка «огорожі», коли дитина лежить на спині з піднесеним на 30° тулубом і повернутою вбік головою, що запобігає аспірації та регургітації розчину (див. рис. 1) [1].

Для дорослих в обсерваційних дослідженнях встановлено, що при використанні малих об’ємів (краплі чи спреї) найбільш ефективним є положення із закинутою головою («носом до стелі»), оскільки воно забезпечує кращий розподіл речовини. Натомість при зрошенні великими об’ємами за допомогою витискних флаконів чи спеціальних ємностей традиційно рекомендують нахиляти голову вниз і вперед, хоча сучасні гідродинамічні моделі свідчать, що при застосуванні великих об’ємів положення голови є менш критичним, адже розчин у будь-якому разі глибше проникає в навколоносові пазухи (рис. 2) [2].

Рис. 2. Поза для зрошення носа. Два положення голови: (A) положення з головою вниз і вперед та (B) положення носом до стелі

Поширені запитання

Навіщо промивати ніс сольовим розчином? — Процедура допомагає видаляти слиз, кірочки й алергени, а також може знижувати тяжкість симптомів риносинуситу та алергічного нежитю.

Який розчин використовують для промивання носа? — Часто це ізотонічний розчин концентрацією 0,9% або гіпертонічні розчини концентрацією 1,5–3%.

Чи можна використовувати водопровідну воду для промивання носа? — Водопровідну воду перед використанням для приготування розчину необхідно знезаразити відповідно до рекомендацій. Більш обґрунтованим варіантом є дистильована або належним чином підготовлена вода.

Як правильно нахиляти голову під час промивання носа? — Положення голови залежить від способу промивання. Для крапель і спреїв може використовуватися положення із закинутою головою, а для промивання великими об’ємами традиційно рекомендують нахиляти голову вниз і вперед.

Чи може промивання носа спричиняти побічні ефекти? — Іноді виникають місцеве подразнення, печіння, свербіж або відчуття закладеності у вухах. За наявності протипоказань процедуру слід узгодити з лікарем.

Коротко: головне

• Промивання носа сольовими розчинами сприяє очищенню слизової оболонки та видаленню слизу й алергенів.
• Для назального зрошення застосовують ізотонічні розчини 0,9% і гіпертонічні розчини 1,5–3%.
• Для приготування розчину використовують дистильовану або належним чином підготовлену воду.
• Техніку промивання та положення голови обирають з урахуванням віку й типу пристрою.
• Промивання може спричиняти подразнення та інші місцеві побічні ефекти; за певних станів процедура потребує попередньої консультації з лікарем.

Інна Грабова

Список використаних джерел

1. Pecoraro L, Di Muri E, Lezzi G, Picciolo S, De Musso M, Piazza M, et al. Nasal Irrigations: A 360-Degree View in Clinical Practice. Medicina. 2025; 61(8): 1402. doi: 10.3390/medicina61081402.
2. Park DY, Choi JH, Kim DK, Jung YG, Mun SJ, Min HJ, et al. Clinical Practice Guideline: Nasal Irrigation for Chronic Rhinosinusitis in Adults. Clin Exp Otorhinolaryngol. 2022 Feb; 15(1): 5–23. doi: 10.21053/ceo.2021.00654. Epub 2022 Feb 15. PMID: 35158420; PMCID: PMC8901942.
3. Abdullah B, Periasamy C, Ismail R. Nasal Irrigation as Treatment in Sinonasal Symptoms Relief: A Review of Its Efficacy and Clinical Applications. Indian J Otolaryngol Head Neck Surg. 2019 Nov; 71(Suppl 3): 1718–1726. doi: 10.1007/s12070-017-1070-0. Epub 2017 Jan 13. PMID: 31763232; PMCID: PMC6848701.

Редакторська група

Інна Грабова

Автор

Євгенія Лук'янчук

Рецензент

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!