Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»

29 Грудня 2011 11:18 Поділитися

Текст законопроекту до другого читання

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»

Верховна Рада України   постановляє:

І. Внести зміни до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 36, ст. 299 із наступними змінами), виклавши його в такій редакції:

«ЗАКОН УКРАЇНИ

Про ліцензування певних видів господарської діяльності

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) анулювання ліцензії — позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;

2) виробництво (виготовлення) – господарська діяльність, пов’язана з випуском продукції, що включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва;

3) додаток до ліцензії — документ встановленого зразка, що є невід’ємним доповненням до ліцензії;

4) Єдиний ліцензійний реєстр — автоматизована система збирання, накопичення, захисту та обліку даних ліцензійних реєстрів та відомостей про органи ліцензування, яка формується і ведеться спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування;

5) ліцензійний реєстр — автоматизована система збирання, накопичення, захисту та обліку відомостей про ліцензіатів, яка формується і ведеться органом ліцензування відповідно до своєї діяльності у сфері ліцензування певних видів господарської діяльності;

6) ліцензіат — суб’єкт господарювання, що одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;

7) ліцензія – документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України;

8) ліцензійні умови – установлений відповідно до законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання під час провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

9) ліцензування — діяльність уповноважених у встановленому цим Законом порядку органів, спрямована на видачу, переоформлення та анулювання ліцензій, видачу дублікатів, витягів з ліцензійних реєстрів, ведення ліцензійних справ та забезпечення функціонування ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов та органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування, видачу розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування;

10) орган ліцензування — орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган;

11) плата за видачу ліцензії — разовий платіж, що вноситься суб’єктом господарювання за одержання ліцензії;

12) повторне порушення — вчинення ліцензіатом протягом строку дії ліцензії повторного порушення ліцензійних умов;

13) розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов — рішення органу ліцензування про необхідність усунення ліцензіатом у встановлені строки порушень ліцензійних умов;

14) розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування — рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування про необхідність в установлені ним строки усунення органом ліцензування порушень законодавства у сфері ліцензування;

15) торгівля — будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, що передбачають передачу права власності на товари.

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на всіх суб’єктів господарювання.

2. Якщо міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші умови ліцензування, ніж ті, що встановлені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

3. Дія цього Закону не поширюється на видачу ліцензій у таких сферах:

1) використання прав інтелектуальної власності;

2) квотування товарів під час провадження зовнішньоекономічної діяльності;

3) освіта в частині організації навчання та підвищення кваліфікації спеціалістів з питань організації та здійснення державних закупівель.

4. Види господарської діяльності, не передбачені статтею 8 цього Закону, не підлягають ліцензуванню.

Стаття 3. Принципи державної політики у сфері ліцензування

1. Основними принципами державної політики у сфері ліцензування є:

1) захист прав, законних інтересів, життя та здоров’я громадян, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

2) встановлення єдиного переліку певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

3) встановлення єдиного порядку ліцензування та переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

4) забезпечення рівних прав, законних інтересів усіх суб’єктів господарювання;

5) пріоритетність використання, встановлену спеціальними законами, що регулюють відносини у відповідних сферах господарської діяльності, особливостей ліцензування окремих видів господарської діяльності.

2. Ліцензування виду господарської діяльності запроваджується лише у разі недостатності інших засобів державного регулювання цього виду господарської діяльності, якщо така діяльність стосується використання обмежених природних ресурсів та/або становить загрозу життю чи здоров’ю людей, безпеці держави, навколишньому природному середовищу, і ліцензування такої діяльності може фактично запобігти цим загрозам.

3. Ліцензування не може використовуватися для обмеження конкуренції у провадженні господарської діяльності.

Стаття 4. Повноваження державних органів у сфері ліцензування

1. Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її реалізації.

2. Реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснюють:

1) Кабінет Міністрів України;

2) спеціально уповноважений орган з питань ліцензування;

3) органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України;

4) уповноважені законом державні колегіальні органи;

5) Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення в частині розроблення та реалізації державної політики ліцензування телерадіомовлення.

Стаття 5. Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування

1. Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування:

1) розробляє основні напрями розвитку ліцензування;

2) розробляє проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування;

3) погоджує проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування, які розробляються та приймаються органами виконавчої влади, державними колегіальними органами;

4) погоджує за поданням органу ліцензування ліцензійні умови та порядок здійснення контролю за їх додержанням;

5) визначає форми документів (ліцензії, дубліката ліцензії, витягу з ліцензійного реєстру) у сфері ліцензування, правила їх оформлення;

6) здійснює методичне керівництво, інформаційне забезпечення діяльності органів ліцензування;

7) узагальнює практику застосування нормативно-правових актів з питань ліцензування;

8) здійснює нагляд за додержанням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування, дає роз’яснення щодо його застосування та видає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування;

9) утворює консультативно-дорадчий орган — Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування з метою залучення представників суб’єктів господарювання, експертів та громадськості, зокрема, до розгляду апеляцій ліцензіатів щодо анулювання ліцензій, затверджує положення про неї, формує та затверджує її склад, здійснює організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення її діяльності;

10) організовує та забезпечує проведення атестації фахівців органів ліцензування;

11) формує та веде Єдиний ліцензійний реєстр;

12) замовляє бланки ліцензій та веде облік і звітність їх витрачання.

2. Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування встановлює порядок атестації фахівців органів ліцензування та здійснює розроблення методичних рекомендацій.

3. Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті у межах його повноважень, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади, державними колегіальними органами.

4. Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування можуть бути оскаржені до суду.

Стаття 6. Орган ліцензування

1. Орган ліцензування:

1) забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування;

2) затверджує ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та порядок контролю за їх додержанням за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування;

3) видає та переоформлює ліцензії, видає їх дублікати, витяги з ліцензійного реєстру, приймає рішення про визнання ліцензій недійсними;

4) здійснює в межах своїх повноважень контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов;

5) видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

6) анулює ліцензії;

7) веде ліцензійні справи;

8) формує і веде ліцензійний реєстр;

9) забезпечує вчасне і в повному обсязі подання даних до Єдиного ліцензійного реєстру;

10) забезпечує постійне висвітлення ходу та результатів своєї роботи у сфері ліцензування, зокрема, рішень, роз’яснень, коментарів тощо, шляхом публікації відповідної інформації на власному офіційному веб-сайті та підтримує діалог з громадськістю, фахівцями і суб’єктами господарювання за допомогою засобів телекомунікацій.

2. Повноваження органу ліцензування не можуть бути делеговані іншим особам, у тому числі утвореним органом ліцензування, крім випадків, передбачених цим Законом.

3. Орган ліцензування може делегувати відповідні повноваження своїм територіальним органам.

4. У разі якщо Кабінет Міністрів України визначає органом ліцензування Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідні повноваження за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим можуть делегуватися міністерствам та республіканським комітетам Автономної Республіки Крим.

Стаття 7 Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування

1. Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є колегіальним органом, створеним при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування. У своїй діяльності Єкспертно-апеляційна рада керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

 2. Рішення Єкспертно-апеляційної ради з питань ліцензування мають характер експертних висновків і є обов’язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

 3. До повноважень Єкспертно-апеляційної ради з питань ліцензування належать:

  • експертиза проектів нормативно-правових актів органів виконавчої влади з питань ліцензування;
  • розроблення рекомендацій з основних проблем державної політики у сфері ліцензування;
  • надання попередніх висновків щодо пропозицій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян і підприємців щодо доцільності запровадження ліцензування певних видів господарської діяльності чи його скасування;
  • розгляд заяв, претензій та скарг суб’єктів господарювання на рішення органів ліцензування щодо порушення цими органами
  • законодавства у сфері ліцензування;
  • аналіз стану та розроблення рекомендацій щодо вдосконалення ліцензування.

 4. До складу Єкспертно-апеляційної ради з питань ліцензування входять державні службові, науковці, інші фахівців та представники громадських організацій. Положення про Єкспертно-апеляційну раду з питань ліцензування та її склад затверджується Кабінетом Міністрів України.

 5. Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування очолює голова спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

 6. До складу Єкспертно-апеляційної ради з питань ліцензування залучаються незалежні експерти та представники громадських організацій у кількості не менш як двадцять відсотків загальної кількості членів цієї ради.

 7. Організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Єкспертно-апеляційної ради з питань ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування.

 8. Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування має право залучати для консультацій та експертизи державних службовців, науковців та інших фахівців на громадських засадах.

 9. Проекти нормативно-правових актів, пропозиції та звернення (апеляції) розглядаються Єкспертно-апеляційною радою з питань ліцензування протягом двадцяти робочих днів з дня їх реєстрації в спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування.

 10. Рішення Єкспертно-апеляційної ради з питань ліцензування приймається більшістю голосів від загальної кількості членів цієї ради.

 11. За результатами розгляду поданих проектів нормативно-правових актів, пропозицій та звернень (апеляцій) приймається рішення

Єкспертно-апеляційної ради з питань ліцензування, яке оформляється протоколом, що підписується головою та секретарем Єкспертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

 12. Рішення Єкспертно-апеляційної ради з питань ліцензування з питань звернень (апеляцій) є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, допущених органом ліцензування.

Стаття 8. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню

1. Якщо спеціальними законами встановлені інші умови ліцензування певного виду господарської діяльності, ніж ті, що встановлені цим Законом, застосовуються норми спеціальних законів.

Відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

1) банківська діяльність;

2) професійна діяльність на ринку цінних паперів;

3) діяльність з надання фінансових послуг;

4) зовнішньоекономічна діяльність;

5) діяльність у сфері телебачення і радіомовлення;

6) діяльність у сфері телекомунікацій;

7) діяльність у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії;

8) виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

9) комбіноване виробництво теплової і електричної енергії;

10) централізоване водопостачання;

11) централізоване водовідведення;

12) діяльність на ринку природного газу;

13) діяльність у сфері освіти;

14) виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами;

15) будівельна діяльність;

16) проведення фумігації (знезараження) об’єктів регулювання, визначених Законом України «Про карантин рослин», які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони;

17) діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

18) надання послуг з перевезення пасажирів, вантажу повітряним транспортом.

2. Видами господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до цього Закону, є:

1) розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї;

2) виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівля вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду;

3) діяльність, пов’язана з наданням послуг стрільбищами невійськового призначення та функціонуванням мисливських стендів;

4) діяльність, пов’язана з виробництвом, торгівлею піротехнічними засобами;

5) виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продаж;

6) виробництво вибухових матеріалів промислового призначення (за переліком, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці та державного гірничого нагляду);

7) виробництво особливо небезпечних хімічних речовин; операції у сфері поводження з небезпечними відходами, збирання і заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (згідно з переліками, що визначаються Кабінетом Міністрів України);

8) видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

9) збирання, первинна обробка відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, переробка брухту і відходів дорогоцінних металів і сплавів;

10) заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів;

11) виробництво бензинів моторних, у тому числі сумішевих, палива дизельного та їх компонентів;

12) розроблення, випробування, виробництво, експлуатація ракет-носіїв, космічних апаратів та їх складових частин, наземного комплексу управління космічними апаратами та його складових частин;

13) розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівля спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв’язку, іншими засобами негласного отримання інформації;

14) надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису), торгівля криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації (згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України);

15) надання послуг у сфері технічного захисту інформації (згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України);

16) збирання та використання інформації, що становить кредитну історію;

17) виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності;

18) медична практика;

19) діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я (діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини);

20) переробка донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів, крім діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини;

21) виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами;

22) ветеринарна практика;

23) генетично-інженерна діяльність у замкненій системі;

24) торгівля племінними (генетичними) ресурсами, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин;

25) виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами;

26) торгівля пестицидами та регуляторами росту рослин;

27) культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, продаж, ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку;

28) транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом та її розподіл;

29) торгівля рідким паливом з біомаси (крім біоетанолу) та біогазом;

30) надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення;

31) надання послуг з охорони власності та громадян;

32) проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів;

33) діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

34) діяльність митного брокера;

35) надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом;

36) діяльність туристичних операторів;

37) посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном;

38) випуск та проведення лотерей;

39) виробництво, експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць;

40) діяльність, пов’язана з промисловим виловом риби, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств.

Стаття 9. Ліцензійні умови

1. Ліцензійні умови – установлений відповідно до вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних, технологічних та спеціальних вимог, обов’язкових для виконання під час провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

2. Форми заяв про видачу, переоформлення та анулювання ліцензії, видачу дубліката ліцензії, форму додатка до ліцензії (у разі його необхідності) встановлюються спеціально уповноваженим органом та зазначаються у ліцензійних умовах.

3. У разі якщо для провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, необхідні спеціальні знання, до ліцензійних умов включаються спеціальні кваліфікаційні вимоги до працівників суб’єктів господарювання.

4. У разі якщо для провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, необхідно встановити (встановлені) особливі умови до об’єкта провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (будівель, приміщень, обладнання, земельних ділянок, інших технічних засобів), до ліцензійних умов включаються такі вимоги.

5. У разі необхідності затвердження ліцензійних умов та/або порядку здійснення контролю за їх додержанням у новій редакції чинні ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням визнаються такими, що втратили чинність, розпорядчим документом, яким органом ліцензування затверджується нова редакція.

6. Ліцензійні умови та відповідний порядок здійснення контролю за їх додержанням затверджуються розпорядчими документами органу ліцензування.

7. Ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування відповідно до вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та інших вимог, встановлених законодавством до нормативно-правових актів, і подаються на погодження до спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

8. Ліцензійні умови та зміни до них підлягають оприлюдненню в порядку, встановленому законодавством, і набирають чинності з дня їх опублікування, якщо в ліцензійних умовах не передбачено інший строк набрання чинності.

9. Суб’єкт господарювання зобов’язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених до цього виду діяльності ліцензійних умов.

10. Якщо суб’єкт господарювання провадить певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, не в повному обсязі, а частково, ліцензійні умови поширюються на суб’єкта господарювання виключно в частині, що встановлює вимоги до провадження господарської діяльності, зазначеної в ліцензії.

Стаття 10. Документи, що подаються органу ліцензування для одержання ліцензії

1. Заявник звертається до органу ліцензування із заявою про видачу ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню:

  • особисто;
  • через уповноважену ним особу;
  • надсилає поштове відправлення з описом вкладення;
  • подає документи в електронному вигляді.

2. У заяві про видачу ліцензії повинна міститися інформація про:

1) суб’єкта господарювання — заявника:

  • для юридичної особи — повне найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код;
  • для фізичної особи — прізвище, ім’я, по батькові, серія, номер паспорта, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичною особою, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має відмітку в паспорті);

2) вид господарської діяльності, зазначений у статті 8 цього Закону (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію;

3) місце (місця) провадження господарської діяльності.

3. Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

4. Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються органом ліцензування за описом, копія якого видається заявнику, з відміткою про дату прийняття документів та за підписом відповідальної особи.

5. Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:

1) заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;

2) оформлення заяви не відповідає встановленій у передбаченому цим Законом формі;

3) до заяви додані документи не в повному обсязі (у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті);

4) заяву подано з порушенням строку, передбаченого частиною восьмою статті 19 цього Закону;

5) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців відсутні відомості про заявника або містяться актуалізовані відомості про перебування юридичної особи у стані припинення шляхом ліквідації (перебування фізичної особи — підприємця у стані припинення підприємницької діяльності) чи про державну реєстрацію її припинення (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця).

Інші підстави для залишення без розгляду заяви про видачу ліцензії не допускаються.

6. У разі залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявника повідомляють про це в письмовій формі у строки, передбачені для видачі ліцензії.

У повідомленні зазначаються вичерпний перелік та опис підстав для залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду.

7. Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати відповідну заяву, яка розглядається в порядку, встановленому цим Законом.

8. Органу ліцензування забороняється вимагати від суб’єктів господарювання інші документи, крім передбачених цією статтею.

9. У разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності суб’єкт господарювання, який провадить такий вид діяльності, зобов’язаний подати протягом тридцяти днів з дня набрання чинності відповідними ліцензійними умовами заяву та відповідні документи для отримання ліцензії на його провадження.

У разі виконання зазначених вимог суб’єкт господарювання може продовжувати провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії на підставі копії опису документів, виданої органом ліцензування, до прийняття органом ліцензування рішення про відмову у видачі ліцензії або залишення заяви без розгляду.

10. У разі зміни місця здійснення певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензіат має подати до органу ліцензування відповідне повідомлення та необхідні документи.

Стаття 11. Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії

1. Орган ліцензування приймає рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії в строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження відповідної заяви та документів, що до неї додаються.

У разі прийняття рішення про видачу ліцензії разом з ліцензією видається витяг (витяги) з ліцензійного реєстру на кожне місце здійснення господарської діяльності.

2. Повідомлення про прийняття рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення.

У повідомленні про прийняття рішення про видачу ліцензії зазначаються порядок та строк внесення плати за її видачу.

Рішення про відмову у видачі ліцензії має бути мотивованим, із зазначенням підстави для його прийняття.

3. Підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

1) недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії;

2) невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, установленим для провадження певного виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

4. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі пункту 1 частини третьої цієї статті суб’єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття відповідного рішення про відмову.

5. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі, пункту 2 частини третьої цієї статті суб’єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для прийняття відповідного рішення про відмову.

6. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено до суду.

Стаття 12. Особливості проведення конкурсу на отримання ліцензії для провадження видів господарської діяльності, пов’язаного з використанням обмежених природних ресурсів

1. З метою забезпечення ефективного та раціонального використання обмежених природних ресурсів, застосування новітніх технологій і обладнання, створення вигідних для держави умов експлуатації таких ресурсів ліцензування видів господарської діяльності, провадження яких пов’язано з використанням обмежених природних ресурсів, у разі надходження кількох заяв про видачу ліцензії здійснюється тільки за результатами відкритого конкурсу.

2. До видів господарської діяльності, провадження яких пов’язано з використанням обмежених природних ресурсів, належить:

1) видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

2) діяльність у галузі телебачення і радіомовлення (в частині використання радіочастотного ресурсу України);

3) діяльність у сфері телекомунікацій (в частині використання радіочастотного ресурсу України).

3. Порядок проведення відкритого конкурсу на отримання ліцензії для провадження видів господарської діяльності, пов’язаного з використанням обмежених природних ресурсів, встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

4. Оголошення про проведення конкурсу на отримання ліцензії дається органом ліцензування не пізніше ніж за шістдесят календарних днів до дня проведення конкурсу і підлягає обов’язковій публікації в офіційних друкованих виданнях.

5. Для участі в конкурсі на отримання ліцензії суб’єкти господарювання не пізніше ніж за тридцять календарних днів до дня його проведення подають до органу ліцензування повідомлення про намір взяти участь у конкурсі, та інші документи, передбачені порядком проведення конкурсу.

6. Рішення про результати конкурсу на отримання ліцензії оформлюється протоколом і затверджується керівником органу ліцензування у строк не пізніше ніж п’ять робочих днів з дати проведення конкурсу.

7. Повідомлення про прийняття за результатами конкурсу на отримання ліцензії рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати затвердження рішення про результати конкурсу.

8. Рішення про результати конкурсу на отримання ліцензії може бути оскаржено до суду.

9. У разі анулювання ліцензії, виданої за результатами конкурсу на отримання ліцензії, орган ліцензування у строк не пізніше ніж п’ять робочих днів з дати прийняття рішення про її анулювання зобов’язаний оголосити конкурс на отримання ліцензії, яка була анульована.

10. У разі якщо ліцензіат протягом шести місяців не провадить господарську діяльність згідно з отриманою за результатами конкурсу ліцензією, орган ліцензування має право анулювати таку ліцензію.

Стаття 13. Відомості, які зазначаються в ліцензії

1. Органи ліцензування використовують бланки ліцензії єдиного зразка.

Бланк ліцензії є документом суворої звітності, що має облікову серію і номер.

2. У ліцензії зазначаються:

1) найменування органу ліцензування, що видав ліцензію;

2) вид господарської діяльності, зазначений у статті 8 цього Закону (повністю або частково);

3) найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи — підприємця;

4) ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має відмітку в паспорті) фізичної особи — підприємця;

5) відомості про місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи — підприємця;

6) дата прийняття та номер рішення органу ліцензування про видачу ліцензії;

7) строк дії ліцензії у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України;

8) посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію;

9) дата видачі ліцензії;

10) інформація про наявність додатка (із зазначенням кількості сторінок).

3. Ліцензія підписується керівником органу ліцензування або уповноваженою ним посадовою особою органу ліцензування, підпис засвідчується печаткою цього органу.

Стаття 14. Видача ліцензії та витягу (витягів) з ліцензійного реєстру

1. Ліцензія видається на необмежений строк.

Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування може обмежити строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, але цей строк не може бути меншим ніж п’ять років.

2. Орган ліцензування повинен оформити ліцензію та витяг (витяги) з ліцензійного реєстру не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

3. Якщо заявник протягом тридцяти календарних днів з дня надсилання йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документ, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії та витягу (витягів) з ліцензійного реєстру про місце здійснення господарської діяльності, орган ліцензування скасовує відповідне рішення про видачу ліцензії чи приймає рішення про визнання такої ліцензії недійсною.

4. Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, державний колегіальний орган та їх територіальні органи, провадиться на всій території України.

5. Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є місцевий орган виконавчої влади, провадиться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

6. Разом з ліцензією на кожне місце здійснення діяльності суб’єкта господарювання орган ліцензування видає витяг (витяги) з ліцензійного реєстру.

7. Витяг (витяги) з ліцензійного реєстру видається органом ліцензування безоплатно.

8. Витяг (витяги) з ліцензійного реєстру підтверджує право ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, за місцем його здійснення. зазначеним у витягу з ліцензійного реєстру.

9. Якщо ліцензіат має намір провадити зазначений у ліцензії вид господарської діяльності після закінчення строку дії цієї ліцензії (у разі його обмеження), він повинен отримати нову ліцензію в порядку, встановленому цим Законом.

Нова ліцензія видається органом ліцензування не раніше ніж в останній робочий день дії попередньо виданої ліцензії.

10. Ліцензіат не може передавати ліцензію іншій юридичній або фізичній особі (крім найманих працівників, з якими укладено трудових договір у встановленому законодавством порядку з урахуванням визначених ліцензійними умовами обмежень) з метою провадження ними певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

11. До ліцензій на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом додається ліцензійна картка на кожен автомобільний транспортний засіб, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії та автотранспортного засобу.

Стаття 15. Плата за видачу ліцензії

1. За видачу ліцензії вноситься плата у порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України.

2. Плата за видачу ліцензії вноситься заявником у строк не пізніше тридцяти календарних днів з дати прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії.

3. Органу ліцензування забороняється вимагати від суб’єктів господарювання внесення плати за видачу ліцензії до прийняття рішення про її видачу.

Стаття 16. Переоформлення ліцензії

1. Підставою для переоформлення ліцензії є:

1) зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов’язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, ім’я, по батькові фізичної особи — підприємця;

2) зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи — підприємця;

3) зміни, пов’язані з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності, зазначеного у статті 8 цього Закону.

2. У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов’язаний протягом десяти робочих днів подати органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та відповідними документами (або їх нотаріально засвідченими копіями), які підтверджують зміни, що є підставою для переоформлення ліцензії.

3. Орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї, зобов’язаний видати переоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про її переоформлення.

4. У разі переоформлення ліцензії у зв’язку із змінами, пов’язаними з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності, зазначеного у статті 8 цього Закону, якщо ця зміна пов’язана з намірами ліцензіата розширити сферу своєї діяльності, ліцензія переоформляється в порядку і строки, передбачені для видачі ліцензії.

5. Разом з переоформленою на новому бланку ліцензією орган ліцензування на підставі даних ліцензійного реєстру видає ліцензіату витяг (витяги) з ліцензійного реєстру.

6. У разі переоформлення ліцензії орган ліцензування приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була переоформлена, з внесенням відповідних змін до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення.

7. Строк дії переоформленої ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного в ліцензії, що переоформлялася, у разі його обмеження у встановленому цим Законом порядку.

8. За переоформлення ліцензії вноситься плата у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Внесення плати за переоформлення ліцензії здійснюється в порядку внесення плати за видачу ліцензії.

Стаття 17. Зміна даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії

1. Ліцензіат зобов’язаний повідомляти органу ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі виникнення таких змін ліцензіат зобов’язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення у письмовій формі разом з документами (або їх засвідченими в установленому законом порядку копіями), які підтверджують внесення зазначених змін.

Копії відповідних документів можуть засвідчуватися ліцензіатом або органом ліцензування.

2. На підставі документів, поданих ліцензіатом до органу ліцензування, орган ліцензування може прийняти рішення про анулювання ліцензії у строки, передбачені цим Законом.

Підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є неможливість ліцензіата згідно з поданими документами забезпечити виконання ліцензійних умов, установлених для провадження виду господарської діяльності, на який видана ліцензія.

Стаття 18. Видача дубліката ліцензії

1. Підставою для видачі дубліката ліцензії є втрата або пошкодження ліцензії.

2. У разі втрати ліцензії ліцензіат зобов’язаний звернутися до органу ліцензування із заявою про видачу дубліката ліцензії, до якої додається документ, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

3. Якщо бланк ліцензії непридатний для користування внаслідок його пошкодження, ліцензіат подає відповідному органу ліцензування:

1) заяву про видачу дубліката ліцензії;

2) непридатну для користування ліцензію;

3) документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

4. Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, який зазначався у втраченій або пошкодженій ліцензії, у разі його обмеження у встановленому цим Законом порядку.

5. Ліцензіат, який подав заяву та відповідні документи для видачі дубліката ліцензії, може провадити відповідний вид діяльності, що підлягає ліцензуванню, на підставі довідки про подання заяви про видачу дубліката ліцензії на провадження виду господарської діяльності, яка видається органом ліцензування у разі подання заяви про видачу дубліката ліцензії.

6. Орган ліцензування зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дати одержання заяви про видачу дубліката ліцензії та відповідних документів видати заявникові дублікат ліцензії.

7. У разі видачі дубліката ліцензії орган ліцензування приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була втрачена або пошкоджена, з внесенням відповідних змін до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення.

8. За видачу дубліката ліцензії вноситься плата у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Внесення плати за видачу дубліката ліцензії здійснюється у порядку внесення плати за видачу ліцензії.

Стаття 19. Анулювання ліцензії

1. Підставою для анулювання ліцензії є:

1) заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

2) рішення про державну реєстрацію припинення суб’єкта господарювання або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця;

3) нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи — підприємця;

4) акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

5) акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб’єктом господарювання для одержання ліцензії;

6) акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі з метою провадження ними господарської діяльності;

7) акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

8) акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, установлених для провадження відповідного вид діяльності, що підлягає ліцензуванню;

9) акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування;

10) акт про ненадання відомостей про місце здійснення господарської діяльності.

2. У відповідних актах, передбачених у частині першій цієї статті, мають бути зазначені порушені норми ліцензійних умов.

3. Орган ліцензування протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстави для анулювання ліцензії, приймає рішення про анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіатові із зазначенням підстави для анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

4. Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі документів, визначених у пунктах 5-7 частини першої цієї статті, здійснюється органом ліцензування з обов’язковим запрошенням ліцензіата або його представників, яке надсилається йому рекомендованим листом не пізніше ніж за десять днів до проведення розгляду.

5. Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через тридцять днів з дня його прийняття, крім рішень про анулювання ліцензій, прийнятих за поданою заявою ліцензіата про анулювання ліцензії та у разі смерті ліцензіата (фізичної особи — підприємця), які набирають чинності з дня їх прийняття.

6. Якщо ліцензіат протягом зазначеного у частині п’ятій цієї статті строку подає до спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування апеляцію на рішення органу ліцензування про анулювання ліцензії, дія такого рішення зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, але не більше ніж на строк, встановлений для розгляду апеляції спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Строк розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування апеляції ліцензіата на рішення органу ліцензування про анулювання ліцензії становить двадцять днів.

За результатом розгляду апеляції спеціально уповноважений орган з питань ліцензування видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування, допущеного органом ліцензування, або відхиляє апеляцію ліцензіата.

Якщо ліцензіат подає скаргу до Єкспертно-апеляційної ради у строк що перевищує тридцять днів з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії, скарга повертається суб’єкту господарювання без розгляду.

7. Запис про дату та номер рішення про анулювання ліцензії вноситься до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня після набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії.

8. У разі анулювання ліцензії на підставі документів, передбачених пунктами 4—10 частини першої цієї статті, суб’єкт господарювання може подати заяву про видачу ліцензії на право провадження цього виду господарської діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття органом ліцензування рішення про анулювання попередньої ліцензії.

9. Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено до суду.

Стаття 20. Ліцензійна справа

1. Орган ліцензування після надходження від суб’єкта господарювання заяви про видачу ліцензії формує ліцензійну справу щодо цього суб’єкта.

2. У ліцензійній справі зберігаються:

1) документи, подані суб’єктом господарювання для видачі, переоформлення ліцензії та її копій, видачі дублікатів ліцензії;

2) документи, пов’язані із зміною відомостей у документах, що додаються до заяви про видачу ліцензії;

3) копії рішень органу ліцензування про видачу (відмову у видачі), переоформлення та анулювання ліцензії, про видачу дублікатів ліцензії, про визнання ліцензій недійсними та про скасування рішень про видачу ліцензій;

4) розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.

4. Орган ліцензування несе відповідальність за зберігання ліцензійної справи.

5. У разі вилучення правоохоронними органами згідно із законодавством оригіналів документів з ліцензійної справи орган ліцензування залишає у ліцензійній справі засвідчені правоохоронними органами копії документів, оригінали яких вилучаються.

Стаття 21. Ліцензійні реєстри

1. До ліцензійного реєстру вносяться:

1) відомості про ліцензіата;

2) відомості про орган ліцензування, який видав ліцензію;

3) найменування виду господарської діяльності згідно з виданою ліцензією;

4) дата та номер прийняття рішення про видачу ліцензії;

5) серія та номер бланка ліцензії;

6) строк дії ліцензії, якщо він встановлений Кабінетом Міністрів України;

7) відомості про адреси місць провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

7) відомості про переоформлення ліцензії, видачу дубліката ліцензії, видачу витягу (витягів) з ліцензійного реєстру;

8) посада, прізвище, ініціали посадової особи органу ліцензування, яка підписала ліцензію, дублікат ліцензії, витяг (витяги) з ліцензійного реєстру;

9) підстави, дата і номер розпорядження про необхідність усунення порушення ліцензійних умов;

10) підстави, дата і номер рішення про анулювання ліцензії;

11) підстави, дата і номер рішення про визнання ліцензії недійсною.

2. Єдиний ліцензійний реєстр, який веде спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, містить відомості всіх ліцензійних реєстрів.

Інформація, що міститься в Єдиному ліцензійному реєстрі та ліцензійних реєстрах, є відкритою та розміщується на офіційному веб-сайті спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, крім інформації про ліцензіатів щодо їх паспортних даних, адреси місця проживання, банківських реквізитів, ідентифікаційних кодів юридичних осіб або реєстраційних номерів облікової картки платника податків та інших обов’язкових платежів (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має відмітку у паспорті) фізичних осіб — підприємців. За користування даними Єдиного ліцензійного реєстру та ліцензійних реєстрів справляється плата, яка зараховується до Державного бюджету України.

Порядок формування, ведення та користування ліцензійними реєстрами, порядок надання відомостей з ліцензійних реєстрів до Єдиного ліцензійного реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 22. Нагляд і контроль у сфері ліцензування

1. Державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

2. Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування проводить позапланові перевірки додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування на підставі заяви (повідомлення) про порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, що надійшла до нього в письмовій формі, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування.

3. Орган ліцензування під час перевірки надає спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування рішення та інші документи з питань ліцензування і забезпечує умови для проведення перевірки.

4. За результатами перевірки спеціально уповноважений орган з питань ліцензування протягом п’яти робочих днів з дня закінчення перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник акта видається керівнику органу ліцензування, діяльність якого перевірялася, другий — зберігається спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

У разі виявлення органом ліцензування порушення законодавства у сфері ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше п’яти робочих днів з дати складення акта перевірки видає розпорядження про усунення органом ліцензування порушень законодавства у сфері ліцензування.

5. Орган ліцензування, який одержав розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування, зобов’язаний в установлений у розпорядженні строк подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування інформацію про усунення виявленого порушення.

6. Контроль за наявністю ліцензії у суб’єктів господарювання здійснюють органи, на які згідно із законом покладено функції контролю за наявністю ліцензій, шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

7. Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

8. Ліцензіат під час перевірки дотримання ним ліцензійних умов надає всі необхідні для проведення перевірки документи та забезпечує умови для її проведення.

9. За результатами перевірки орган ліцензування в останній день перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник надається керівнику юридичної особи або фізичній особі — підприємцю, який перевірявся, другий — зберігається органом ліцензування.

10. У разі виявлення за результатами перевірки порушення ліцензійних умов орган ліцензування не пізніше п’яти робочих днів з дати складення відповідного акта видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або приймає рішення про анулювання ліцензії.

11. Ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення порушення ліцензійних умов, зобов’язаний в установлений у розпорядженні строк подати до органу ліцензування інформацію про усунення зазначеного порушення.

12. Державні контролюючі органи та органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушення ліцензійних умов зобов’язані повідомити про це орган ліцензування.

Стаття 23. Відповідальність за порушення норм цього Закону

1. Посадові особи органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування несуть відповідальність згідно із законом.

2. До суб’єктів господарювання за провадження певного виду діяльності, що підлягає ліцензуванню, без відповідної ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, установлених законом.

Рішення про стягнення штрафів приймає орган, на який згідно із законом покладено функції контролю за наявністю ліцензій.

Суми штрафів спрямовуються до Державного бюджету України.

Стаття 24. Відшкодування шкоди у зв’язку з порушенням законодавства у сфері ліцензування

1. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства у сфері ліцензування, підлягає відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному законом.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

2. У статті 1 Закону України «Про запровадження мораторію на видачу ліцензій на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 26, ст. 357; 2011 р., № 11, ст. 69) слова і цифри «пунктом 24 частини третьої статті 9» замінити словами і цифрами «пунктом 38 частини другої статті 8».

3. Ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до цього Закону, видані до набрання чинності цим Законом, діють до закінчення встановлених у них строків.

4. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

  • привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
  • забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Зауваження Головного юридичного управління 15.10.2012

ЗАУВАЖЕННЯ

до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»

(реєстраційний № 9654)

У Головному юридичному управлінні повторно проаналізовано законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», підготовлений до повторного другого читання, та знову  звертається увага на таке.

І. Проектом пропонується викласти у новій редакції Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Підтримуючи висновок Головного науково-експертного управління до цього проекту від 10 січня 2012 року, а також поділяючи необхідність вдосконалення законодавчого порядку ліцензування господарської діяльності, зазначимо, що більшість положень проекту дублюють норми чинного Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» з певними редакційними змінами та уточненнями. Тому, на наш погляд, доцільно було б внести лише відповідні зміни до чинного Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

ІІ. Проект закону не узгоджується із нормами Конституції та законів України, а також не враховує правових позицій Конституційного Суду України.

1. Проект закону потребує узгодження із Законом України «Про адміністративні послуги», зокрема в частині встановлення порядку діяльності органів ліцензування у сфері ліцензування певних видів господарської діяльності з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги».

Так, відповідно до статті 1 проекту ліцензування – це діяльність уповноважених у встановленому цим Законом порядку органів державної влади, спрямована на видачу, переоформлення, анулювання та визнання недійсними ліцензій (документу державного зразка, що засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності). 

Натомість, згідно із статтею 3 Закону України «Про адміністративні послуги» норми цього Закону поширюються на надання суб’єктом надання адміністративних послуг витягів та виписок з реєстрів, свідоцтв, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб’єкту звернення, а також об’єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт. Крім того, статтею 9 цього Закону встановлено, що адміністративні послуги надаються суб’єктами надання адміністративних послуг безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

Однак, як вбачається із аналізу положень проекту, у проекті не враховано вимоги Закону України «Про адміністративні послуги».

2. Відповідно до положень проекту формування та реалізацію державної політики у сфері ліцензування в установленому цим Законом порядку, зокрема здійснює «спеціально уповноважений орган з питань ліцензування» (статті 4 та 5 проекту).

Однак, відповідно до статей 106 та 120 Конституції України створення парламентом «спеціально уповноважених органів» не передбачено, оскільки виконавча влада в Україні здійснюється, зокрема, через центральні органи виконавчої влади, повноваження і порядок діяльності яких визначаються Конституцією і законами України.

Крім того, відповідно до норм Конституції України формування державної політики не належить до повноважень органів виконавчої влади. Тому, на нашу думку, мова може йти лише про участь органів виконавчої влади у її формуванні. 

3. Положення проекту Закону не узгоджуються із правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою, зокрема, у Рішеннях від 29 червня 2010 року № 17-рп та від 2 листопада 2004 року № 15-рп щодо дотримання конституційних принципів рівності і справедливості, з яких випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці.

3.1. Наприклад, у діючих законах України містяться посилання на окремі статті чинного Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (наприклад, закони України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування»). Тому з метою забезпечення належного правового регулювання, слід було б внести відповідні зміни до чинних законів, а саме, передбачити загальні посилання на норми Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

3.2. Низка діючих законів містить норми про ліцензування певних видів господарської діяльності, які пропонується скасувати цим проектом закону, однак відповідні зміни в чинні закони не вносяться. Наприклад, це стосується Закону України «Про відходи», в статті 35 якого передбачається, що «діяльність, пов’язана із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини та забезпеченням ними переробних підприємств, здійснюється на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону». Проте відповідно до частини третьої статті 8 проекту такий вид господарської діяльності не підлягає ліцензуванню.

Тобто, це не узгоджується з вимогами статті 19 Конституції України щодо визначення способу здійснення повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами виключно Конституцією та законами України, та не враховує правової позиції Конституційного Суду України, оскільки не містить достатніх і завершених правових механізмів реалізації положень, як того вимагає принцип правової держави (Рішення від 30 травня 2001 року N 7-рп/2001).

3.3. Низка інших положень проекту також не узгоджуються із зазначеною правовою позицією Конституційного Суду України. Так, наприклад, проектом не враховується те, що відповідно до статті 14 чинного Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія на провадження певного виду господарської діяльності видається на необмежений строк. Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування може обмежити строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, але цей строк не може бути меншим, ніж п’ять років. Крім цього, проектом мало б бути передбачено положення щодо можливості анулювання ліцензії відповідно до закону.

Тому, для уникнення невизначеності правового регулювання пропонуємо  розділ ІІ доповнити новим пунктом в такій редакції:

«Суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності на необмежений або обмежений строк до набрання чинності цим Законом, продовжує здійснювати господарську діяльність на підставі цієї ліцензії в межах дії її строку, якщо ліцензія не була анульована відповідно до закону».

4. Відповідно до частини п’ятої статті 5 проекту «у випадках, передбачених цим Законом, функції спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування частково реалізує відповідне міністерство». Однак, це суперечать вимогам статті 19 Конституції України щодо необхідності встановлення законом способу реалізації повноважень органами влади та їх посадовими особами

Це ж зауваження стосується і частини шостої статті 6 проекту.

5. Частиною одинадцятою статті 9 проекту передбачається, що «якщо органами ліцензування виду господарської діяльності одночасно є центральний орган виконавчої влади або державний колегіальний орган та місцеві органи виконавчої влади, ліцензійні умови провадження такого виду господарської діяльності затверджуються відповідним центральним органом виконавчої влади або державним колегіальним органом».

Тобто, проект закону породжує конфлікт повноважень органів державної влади та суперечить вимогам статей 6 та 19 Конституції України, оскільки не встановлює меж повноважень та способу їх реалізації органами державної влади, їх посадовими особами.

6. Частиною першої статті 14 проекту передбачається, що за видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюється Кабінетом Міністрів України. Однак, це потребує узгодження із статтею 1 Бюджетного кодексу України, за якою виключно Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів.

Крім того, зазначене положення не враховує вимог статті 11 Закону України «Про адміністративні послуги», за якою розмір плати за надання адміністративної послуги і порядок її справляння визначаються законом.

Це ж зауваження стосується і статей 15 та 17 проекту.

7. Відповідно до частини тертої статті 22 проекту «порядок ліцензування з використанням електронних документів встановлюється Кабінетом Міністрів України». Однак, це не узгоджується із статтями 6 та 19 Конституції України, за якими органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Не узгоджується із статтями 6 та 19 Конституції України також і пункт 2 розділу ІІ проекту в частині надання повноважень Кабінету Міністрів України щодо встановлення порядку формування, ведення та надання відомостей з Єдиного ліцензійного реєстру.

9. Частина друга статті 2 проекту, відповідно до якої дія цього Закону не поширюється на видачу ліцензій, зокрема, у сфері «діяльності банків», потребує узгодження із нормами Закону України «Про Національний банк України», за якими ліцензуванню підлягає «банківська діяльність».

Крім того, слід зазначити, що проект закону потребує суттєвого редакційного та техніко-юридичного доопрацювання. Наприклад, положення проекту місять оціночні поняття. Зокрема, це стосується частини першої статті 19 проекту, за якою «ліцензійні справи є перехідними справами»; частини четвертої статті 17 проекту щодо «негайного переоформлення ліцензії» тощо.

Узагальнюючий висновок: законопроект може бути прийнятий у другому читанні з наступним поданням на третє читання.

Заступник Керівника
Головного управління
В. Мілованов

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» розроблено на виконання завдання, визначеного пунктом 9.8.1. Національного плану дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 — 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 27.04.2011 № 504/2011 із урахуванням доручення Президента України від 30.11.11 № 1-1/2821.

Однією із складових програми реалізації економічних реформ є зменшення впливу державних органів на діяльність суб’єктів господарювання, зокрема, у сфері ліцензування. Разом із тим, ліцензування є засобом узгодження інтересів суб’єктів господарювання з публічними інтересами всього суспільства. Відтак, процедура ліцензування має бути оптимізована таким чином, щоб виключати можливість допуску до провадження відповідних видів господарської діяльності недобросовісних суб’єктів, а сумлінні мали можливість отримувати ліцензії без зайвих зволікань.

Серед недоліків діючої системи ліцензування слід зазначити відсутність законодавчо закріплених критеріїв щодо запровадження ліцензування видів господарської діяльності, недосконало визначені принципи та процедури одержання ліцензій та їх копій, що потребують уніфікації та високий ступінь централізації функцій органів ліцензування, що створює труднощі як для суб’єктів господарювання, пов’язані із збільшенням витрат часу та коштів для отримання ліцензії, так і для самих органів ліцензування в частині здійснення заходів контролю на місцевому рівні.

Крім того, сучасний стан забезпечення органами ліцензування прозорості своєї діяльності має недостатній рівень, зокрема, в частині якості обґрунтувань зауважень у разі відмови заявникам у видачі ліцензії або залишення їхніх заяв без розгляду, висвітлення принципів прийняття відповідних рішень та результатів власної роботи.

Зазначені проблеми обумовлюють необхідність вдосконалення механізму ліцензування певних видів господарської діяльності.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» є вдосконалення системи ліцензування господарської діяльності для спрощення започаткування та ведення бізнесу у видах господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, зокрема, шляхом законодавчого закріплення критеріїв введення ліцензування видів господарської діяльності, скорочення строків одержання ліцензій шляхом децентралізації функцій органів ліцензування, спрощення порядку видачі копії ліцензії, уніфікації принципів та процедур одержання ліцензій та їх копій.

3. Правові аспекти

Правовими підставами для розроблення проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» є відповідне завдання Уряду, визначене пунктом 9.8.1. Національного плану дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 — 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 27.04.2011 № 504/2011.

Виходячи із змісту проекту, його реалізація передбачає внесення зміни до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» шляхом викладення його у новій редакції.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» не потребує додаткових матеріальних та фінансових витрат з Державного бюджету України.

Позиція заінтересованих органів

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» погоджено з Міністерством фінансів України та Міністерством юстиції України.

5. Регіональний аспект

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» стосується інтересів центральних та місцевих органів виконавчої влади, які є органами ліцензування та опосередковано може позитивно вплинути на розвиток регіонів.

6. Запобігання корупції

У проекті Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних діянь.

7. Громадське обговорення

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» розміщено на сайті Мінекономрозвитку України.

8. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» не стосується соціально-трудової сфери.

9. Прогноз результатів

Прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» забезпечить спрощення започаткування та ведення бізнесу у видах господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Перший віце-прем’єр-міністр України –
Міністр економічного розвитку
і торгівлі України

А.П. Клюєв

Текст законопроекту до першого читання

№ 9654 від 27.12.2011 р.

Вноситься
Кабінетом Міністрів України

Ю.М. АЗАРОВ

Закон УкраЇни
Про внесення змін до Закону України
«Про ліцензування певних видів
господарської діяльності»

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», виклавши його у такій редакції:

«ЗАКОН УКРАЇНИ
Про ліцензування певних видів
господарської діяльності

Цей Закон регулює відносини, пов’язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, зокрема визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, правові та організаційні засади їх ліцензування, порядок діяльності органів ліцензування та здійснення державного контролю у сфері ліцензування певних видів господарської діяльності, встановлює відповідальність суб’єктів господарювання і органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування певних видів господарської діяльності.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) анулювання ліцензії — позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на провадження ліцензованого виду діяльності;

2) виробництво — господарська діяльність, спрямована на виготовлення (включаючи всі стадії технологічного процесу) продукції та подальшу її реалізацію;

3) додаток до ліцензії — документ встановленого зразка, що є невід’ємним доповненням до ліцензії;

4) Єдиний ліцензійний реєстр — автоматизована система збирання, накопичення, захисту та обліку даних ліцензійних реєстрів та відомостей про органи ліцензування;

5) заявник — суб’єкт господарювання, що зареєстрований відповідно до закону і подав заяву до органу ліцензування для отримання ліцензії на провадження ліцензованого виду діяльності;

6) ліцензійний реєстр — автоматизована система збирання, накопичення, захисту та обліку відомостей про ліцензіатів, яка формується і ведеться органом ліцензування відповідно до своєї діяльності у сфері ліцензування певних видів господарської діяльності;

7) ліцензіат — суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження ліцензованого виду діяльності;

8) ліцензія — документ, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку (у разі його обмеження у встановленому цим Законом порядку) за умови виконання ліцензійних умов;

9) ліцензований вид діяльності — вид господарської діяльності, визначений у переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, наведеному у статті 7 цього Закону, з урахуванням обмежень, установлених статтею 2 цього Закону;

10) ліцензійні умови — установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних, технологічних та спеціальних вимог, обов’язкових для виконання під час провадження ліцензованих видів діяльності;

11) ліцензування — діяльність уповноважених у встановленому цим Законом порядку органів, спрямована на видачу, переоформлення та анулювання ліцензій, видачу дублікатів та копій ліцензій, ведення ліцензійних справ та забезпечення функціонування ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов та органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування, видачу розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування;

12) постійне місце провадження фізичною особою — підприємцем ліцензованого виду діяльності — територія, приміщення, інші об’єкти, де фізична особа — підприємець провадить ліцензований вид діяльності постійно та які у разі встановлення відповідних вимог до них ліцензійними умовами провадження відповідного виду діяльності відповідають цим ліцензійним умовам і належать суб’єкту господарювання на праві власності та/або користування;

13) орган ліцензування — орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган;

14) плата за ліцензію — разовий платіж, що вноситься суб’єктом господарювання за одержання ліцензії;

15) повторне порушення — вчинення ліцензіатом протягом строку дії ліцензії повторного порушення ліцензійних умов після застосування санкцій за аналогічне порушення;

16) розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов — рішення органу ліцензування про необхідність усунення ліцензіатом у встановлені строки порушень ліцензійних умов;

17) розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування — рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування про необхідність в установлені ним строки усунення органом ліцензування порушень законодавства у сфері ліцензування;

18) суб’єкт господарювання — зареєстрована в установленому законом порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності (крім органів виконавчої влади, державних колегіальних органів та органів місцевого самоврядування), яка провадить господарську діяльність, а також фізична особа — підприємець;

19) торгівля — будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на товари.

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на всіх суб’єктів господарювання.

2. Якщо міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші умови ліцензування, ніж ті, що встановлені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

3. Дія цього Закону не поширюється на видачу ліцензій у таких сферах:

1) використання прав інтелектуальної власності;

2) квотування товарів під час провадження зовнішньоекономічної діяльності;

3) освіта в частині організації навчання та підвищення кваліфікації спеціалістів з питань організації та здійснення державних закупівель.

4. Види господарської діяльності, які не передбачені статтею 7 цього Закону, не підлягають ліцензуванню.

Стаття 3. Принципи державної політики у сфері ліцензування

1. Основними принципами державної політики у сфері ліцензування є:

1) захист прав, законних інтересів, життя та здоров’я громадян, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

2) встановлення єдиного переліку певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

3) встановлення єдиного порядку ліцензування та переліку видів господарської діяльності та визначення певних видів господарської діяльності, порядок ліцензування яких встановлюється спеціальними законами, які регулюють відносини у відповідних сферах діяльності;

4) забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх суб’єктів господарювання.

2. Ліцензування виду господарської діяльності запроваджується лише у разі недостатності інших засобів державного регулювання цього виду господарської діяльності, якщо така діяльність стосується використання обмежених природних ресурсів та/або може становити загрозу життю чи здоров’ю людей, безпеці держави, навколишньому природному середовищу, національним інтересам, і ліцензування такої діяльності може фактично запобігти цим загрозам.

3. Ліцензування не може використовуватися для обмеження конкуренції у провадженні господарської діяльності.

4. Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на провадження певного виду господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Стаття 4. Повноваження державних органів у сфері ліцензування

1. Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її реалізації.

Реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснюють:

1) Кабінет Міністрів України;

2) спеціально уповноважений орган з питань ліцензування;

3) органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України;

4) уповноважені законом державні колегіальні органи;

5) Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення в частині розроблення та реалізації державної політики ліцензування телерадіомовлення.

Стаття 5. Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування

1. Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування:

1) розробляє основні напрями розвитку ліцензування;

2) розробляє проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування;

3) погоджує проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування, які розробляються та приймаються органами виконавчої влади, державними колегіальними органами;

4) погоджує за поданням органу ліцензування ліцензійні умови та порядок здійснення контролю за їх додержанням;

5) визначає форми документів у сфері ліцензування, правила їх оформлення;

6) здійснює методичне керівництво, інформаційне забезпечення діяльності органів ліцензування;

7) узагальнює практику застосування нормативно-правових актів з питань ліцензування;

8) здійснює нагляд за додержанням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування, дає роз’яснення щодо його застосування та видає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування;

9) утворює консультативно-дорадчий орган — Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування з метою залучення представників суб’єктів господарювання, експертів та громадськості, зокрема, до розгляду апеляцій ліцензіатів щодо анулювання ліцензій, затверджує положення про неї, формує та затверджує її склад, здійснює організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення її діяльності;

10) організовує та забезпечує проведення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з ліцензування органів ліцензування;

11) організовує та забезпечує ведення Єдиного ліцензійного реєстру;

12) організовує замовлення, постачання, облік і звітність витрачання бланків ліцензій.

2. Для забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування установлює порядок їх проведення та порядок атестації фахівців з ліцензування, здійснює розроблення навчальних програм, методичних рекомендацій та посібників.

3. Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті у межах його повноважень, є обов’язковими до виконання органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами місцевого самоврядування та суб’єктами господарювання.

4. Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування можуть бути оскаржені до суду.

Стаття 6. Орган ліцензування

1. Орган ліцензування:

1) забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування;

2) затверджує ліцензійні умови провадження ліцензованого виду діяльності та порядок контролю за їх додержанням за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування;

3) видає та переоформлює ліцензії, видає їх копії та дублікати, приймає рішення про визнання ліцензій недійсними;

4) здійснює у межах своїх повноважень контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов;

5) видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

6) анулює ліцензії;

7) веде ліцензійні справи;

8) формує і веде ліцензійний реєстр;

9) забезпечує вчасне і в повному обсязі подання даних до Єдиного ліцензійного реєстру;

10) забезпечує постійне висвітлення ходу та результатів своєї роботи у сфері ліцензування, зокрема рішень, роз’яснень, коментарів тощо, шляхом публікації відповідної інформації на власному офіційному сайті та підтримує діалог з громадськістю, фахівцями і суб’єктами господарювання за допомогою засобів телекомунікацій.

2. Повноваження органу ліцензування не можуть бути делеговані іншим особам, у тому числі утвореним органом ліцензування, крім випадку, передбаченого цим Законом.

3. Орган ліцензування може делегувати відповідні повноваження своїм територіальним органам.

4. У разі коли Кабінет Міністрів України визначає органом ліцензування Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідні повноваження за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим можуть делегуватися міністерствам та республіканським комітетам Автономної Республіки Крим.

5. Орган ліцензування не може доручати іншим особам (крім своїх територіальних органів) визначати спроможність суб’єктів господарювання виконувати ліцензійні умови.

Стаття 7. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню

1. Видами господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до спеціальних законів з урахуванням норм цього Закону, якщо відповідні норми не встановлені спеціальними законами, є:

1) банківська діяльність;

2) професійна діяльність на ринку цінних паперів;

3) діяльність з надання фінансових послуг;

4) зовнішньоекономічна діяльність;

5) діяльність у галузі телебачення і радіомовлення;

6) діяльність у сфері телекомунікацій;

7) діяльність у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії;

8) транспортування та постачання теплової енергії;

9) централізоване водопостачання та водовідведення;

10) діяльність на ринку природного газу;

11) діяльність у сфері освіти;

12) виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами;

13) будівельна діяльність;

14) проведення фумігації (знезараження) об’єктів регулювання, визначених Законом України «Про карантин рослин», які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони;

15) діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

16) надання послуг з перевезення пасажирів, вантажу повітряним транспортом.

2. Видами господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до норм цього Закону, є:

1) розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї;

2) виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівля вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду;

3) діяльність, пов’язана з наданням послуг стрільбищами невійськового призначення та функціонуванням мисливських стендів;

4) діяльність, пов’язана з виробництвом, торгівлею піротехнічними засобами;

5) виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продаж;

6) виробництво вибухових матеріалів промислового призначення (за переліком, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці та державного гірничого нагляду);

7) виробництво особливо небезпечних хімічних речовин; операції у сфері поводження з небезпечними відходами, збирання і заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (згідно з переліками, що визначаються Кабінетом Міністрів України);

8) видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

9) збирання, первинна обробка відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

10) заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів;

11) виробництво бензинів моторних, у тому числі сумішевих, палива дизельного та їх компонентів;

12) розроблення, випробування, виробництво, експлуатація ракет-носіїв, космічних апаратів та їх складових частин, наземного комплексу управління космічними апаратами та його складових частин;

13) розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівля спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв’язку, іншими засобами негласного отримання інформації;

14) надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису), торгівля криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації (згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України);

15) надання послуг у галузі технічного захисту інформації (згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України);

16) збирання та використання інформації, яка становить кредитну історію;

17) виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності (згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України);

18) медична практика;

19) діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я України (діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини);

20) переробка донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів, крім діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини;

21) виробництво, імпорт лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами;

22) ветеринарна практика;

23) генетично-інженерна діяльність у замкненій системі;

24) торгівля племінними (генетичними) ресурсами, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин;

25) виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами;

26) торгівля пестицидами та регуляторами росту рослин;

27) культивування рослин, включених до таблиці I переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, продаж, ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного переліку;

28) транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом та її розподіл;

29) торгівля рідким паливом з біомаси (крім біоетанолу) та біогазом;

30) надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення;

31) надання послуг з охорони власності та громадян;

32) проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів;

33) діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

34) діяльність митного брокера;

35) надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом;

36) діяльність туристичних операторів;

37) посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном;

38) випуск та проведення лотерей;

39) виробництво, експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць;

40) діяльність, пов’язана з промисловим виловом риби, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств.

Стаття 8. Ліцензійні умови

1. Ліцензійні умови є єдиним нормативно-правовим актом, положеннями якого встановлюються кваліфікаційні, організаційні, технологічні вимоги для провадження ліцензованого виду діяльності.

2. Форми заяв про видачу, переоформлення та анулювання ліцензії, видачу копії (копій) та дубліката ліцензії, форму додатка до ліцензії (у разі його необхідності) встановлюються у ліцензійних умовах.

3. У разі коли для провадження ліцензованого виду діяльності необхідні спеціальні знання, до ліцензійних умов включаються спеціальні кваліфікаційні вимоги до працівників суб’єктів господарювання.

4. У разі коли для провадження ліцензованого виду діяльності необхідно встановити (встановлені) особливі умови до об’єкта провадження ліцензованого виду діяльності (будівель, приміщень, обладнання, земельних ділянок, інших технічних засобів), до ліцензійних умов включаються такі вимоги.

5. У разі необхідності затвердження у новій редакції ліцензійних умов та/або порядку здійснення контролю за їх додержанням чинні ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням визнаються такими, що втратили чинність, розпорядчим документом, яким органом ліцензування затверджується нова редакція.

6. Ліцензійні умови та відповідний порядок здійснення контролю за їх додержанням затверджуються одним розпорядчим документом органу ліцензування.

7, Ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування відповідно до вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та інших вимог, встановлених законодавством до нормативно-правових актів, і подаються на погодження до спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

8. Ліцензійні умови та зміни до них підлягають оприлюдненню у порядку, встановленому законодавством, і набирають чинності з дня їх опублікування, якщо в ліцензійних умовах не передбачено пізніший строк набрання чинності.

9. Суб’єкт господарювання зобов’язаний провадити ліцензований вид діяльності відповідно до встановлених до цього ліцензованого виду діяльності ліцензійних умов.

10. Якщо суб’єкт господарювання провадить ліцензований вид діяльності не в повному обсязі, а частково, ліцензійні умови поширюються на суб’єкта господарювання виключно в частині, що встановлює вимоги до провадження господарської діяльності, зазначеної в ліцензії (копії ліцензії для філії, іншого відокремленого підрозділу, за місцем яких провадиться заявлена діяльність юридичною особою, або постійних місць провадження ліцензованого виду діяльності фізичною особою — підприємцем).

Стаття 9. Документи, що подаються органу ліцензування для одержання ліцензії та її копії (копій)

1. Заявник, який має намір провадити ліцензований вид діяльності, особисто або через уповноважену ним особу звертається до органу ліцензування із заявою про видачу відповідної ліцензії.

2. У заяві про видачу ліцензії та заяві про видачу копії (копій) ліцензії повинна міститись інформація про:

1) суб’єкта господарювання — заявника:

для юридичної особи — повне найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код;

для фізичної особи — прізвище, ім’я, по батькові, серія, номер паспорта, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичною особою, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має відмітку у паспорті);

2) вид господарської діяльності, зазначений у статті 7 цього Закону (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію (тільки для заяви про видачу ліцензії);

3) наявність у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, за місцем яких буде провадитися заявлений вид господарської діяльності юридичною особою, або постійних місць провадження ліцензованого виду діяльності фізичною особою — підприємцем із зазначенням місцезнаходження таких філій, підрозділів або постійних місць та виду господарської діяльності, зазначеного у заяві про видачу ліцензії або у ліцензії заявника — ліцензіата (повністю або частково).

3. У разі створення ліцензіатом — юридичною особою нової філії, іншого відокремленого підрозділу, за місцем яких буде провадитися зазначений у ліцензії вид господарської діяльності (повністю або частково), або ліцензіатом — фізичною особою — підприємцем нового постійного місця провадження ліцензованого виду діяльності, зазначеного у ліцензії (в повному обсязі або частково), такий ліцензіат повинен подати до органу ліцензування заяву про видачу копії (копій) ліцензії, а також інші документи, якщо необхідність їх подачі передбачена у порядку, встановленому частиною четвертою цієї статті.

4. Кабінет Міністрів України визначає вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про видачу ліцензії, та окремо, що додаються до заяви про видачу копії (копій) ліцензії, щодо кожного ліцензованого виду діяльності за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

5. Для отримання копії (копій) ліцензії ліцензіат не повинен повторно подавати подані для отримання ліцензії відомості та документи, крім передбачених частинами другою та четвертою цієї статті.

6. Заява про видачу ліцензії та заява про видачу копії (копій) ліцензії та документи, що додаються до них (у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті), приймаються органом ліцензування за описом, копія якого видається заявнику, з відміткою про дату прийняття документів та за підписом відповідальної особи.

7. Заява про видачу ліцензії або заява про видачу копії (копій) ліцензії залишається без розгляду, якщо:

1) заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;

2) оформлення заяви не відповідає встановленій у передбаченому цим Законом порядку формі;

3) до заяви додані документи не в повному обсязі (у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті);

4) заяву про видачу ліцензії подано з порушенням строку, передбаченого частиною восьмою статті 18 цього Закону;

5) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців відсутні відомості про заявника або містяться актуалізовані відомості про перебування юридичної особи у стані припинення шляхом ліквідації (перебування фізичної особи — підприємця у стані припинення підприємницької діяльності) чи про державну реєстрацію її припинення (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця).

Інші підстави для залишення без розгляду заяви про видачу ліцензії або заяви про видачу копії (копій) ліцензії не допускаються.

8. У разі залишення заяви про видачу ліцензії або заяви про видачу копії (копій) ліцензії без розгляду заявника повідомляють про це в письмовій формі у строки, передбачені для видачі ліцензії або для видачі копії (копій) ліцензії.

У повідомленні зазначаються вичерпний перелік та опис підстав для залишення заяви без розгляду і пропозиції щодо їх усунення.

9. Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії або заяви про видачу копії (копій) ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати відповідну заяву, яка розглядається в порядку, встановленому цим Законом.

10. Органу ліцензування забороняється вимагати від суб’єктів господарювання інші документи, крім передбачених цією статтею.

11. У разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності суб’єкт господарювання, який провадить такий вид діяльності, зобов’язаний подати протягом тридцяти днів з дня набрання чинності відповідними ліцензійними умовами заяву та відповідні документи для отримання ліцензії на його провадження.

У разі виконання зазначених вимог суб’єкт господарювання може продовжувати провадження ліцензованого виду діяльності без ліцензії на підставі копії опису документів, виданої органом ліцензування, до прийняття органом ліцензування рішення про відмову у видачі ліцензії або залишення заяви без розгляду.

Стаття 10. Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії або копії (копій) ліцензії

1. Орган ліцензування приймає рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії (та рішення про видачу копії (копій) ліцензії у разі наявності встановлених цим Законом підстав для видачі разом з ліцензією копії (копій) ліцензії) у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження відповідної заяви та документів, що до неї додаються, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у сфері провадження виду господарської діяльності, зазначеного у частині першій статті 7 цього Закону, не передбачений інший строк видачі ліцензії.

2. Орган ліцензування приймає рішення про видачу або про відмову у видачі копії (копій) ліцензії у строк не пізніше ніж п’ять робочих днів з дати надходження відповідної заяви та документів, що до неї додаються, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у сфері провадження виду господарської діяльності, зазначеного у частині першій статті 7 цього Закону, не передбачений інший строк видачі копії (копій) ліцензії.

3. Повідомлення про прийняття рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії чи її копії (копій) надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення.

У повідомленні про прийняття рішення про видачу ліцензії зазначаються порядок та строк внесення плати за її видачу.

У рішенні про відмову у видачі ліцензії чи її копії (копій) зазначаються вичерпний перелік та опис підстав для прийняття такого рішення і пропозиції щодо їх усунення.

4. Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

1) недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії;

2) невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, установленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

5. Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі копії (копій) ліцензії є:

1) відмова у видачі відповідної ліцензії на підставі пункту 1 частини четвертої цієї статті (у разі наявності встановлених цим Законом підстав для видачі разом із ліцензією копії (копій) ліцензії);

2) відмова у видачі відповідної ліцензії на підставі пункту 2 частини четвертої цієї статті (у разі наявності встановлених цим Законом підстав для видачі разом із ліцензією копії (копій) ліцензії);

3) недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання копії (копій) ліцензії;

4) невідповідність окремої філії, іншого відокремленого підрозділу, за місцем яких буде провадитися заявлена діяльність юридичною особою, або постійних місць провадження ліцензованого виду діяльності фізичною особою — підприємцем згідно з поданими документами ліцензійним умовам, установленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного у заяві відповідно до пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону.

6. Рішення про видачу або про відмову у видачі копії (копій) ліцензії приймається щодо кожної окремої філії, інших відокремлених підрозділів, за місцем яких буде провадитися заявлена діяльність юридичною особою, або постійних місць провадження ліцензованого виду діяльності фізичною особою — підприємцем, зазначених у заяві про видачу ліцензії або у заяві про видачу копії ліцензії.

7. Рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії та про видачу або відмову у видачі копії (копій) ліцензії оформлюються одним розпорядчим документом щодо кожної окремої заяви про видачу ліцензії або про видачу копії (копій) ліцензії.

8. У разі відмови у видачі ліцензії чи копії ліцензії (ліцензій) на підставах, установлених пунктом 1 частини четвертої та пунктами 1 і 3 частини п’ятої цієї статті, суб’єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії чи копії ліцензії (ліцензій) не раніше ніж через три місяці з дати прийняття відповідного рішення про відмову.

9. У разі відмови у видачі ліцензії на підставах, встановлених пунктом 2 частини четвертої та пунктами 2 і 4 частини п’ятої цієї статті, суб’єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії чи копії ліцензії (ліцензій) після усунення причин, що стали підставою для прийняття відповідного рішення про відмову.

10. Рішення про відмову у видачі ліцензії чи її копії (копій) може бути оскаржено у судовому порядку.

Стаття 11. Особливості проведення конкурсу на отримання ліцензії для провадження видів господарської діяльності, яке пов’язане з використанням обмежених природних ресурсів

1. З метою забезпечення ефективного та раціонального використання обмежених природних ресурсів, застосування новітніх технологій і обладнання, створення вигідних для держави умов експлуатації таких ресурсів ліцензування видів господарської діяльності, провадження яких пов’язане з використанням таких ресурсів, у разі надходження кількох заяв про видачу ліцензій здійснюється тільки за результатами відкритих конкурсів.

2. До видів господарської діяльності, провадження яких пов’язане з використанням обмежених природних ресурсів, належить:

1) видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

2) діяльність на ринку природного газу;

3) діяльність у галузі телебачення і радіомовлення (в частині використання радіочастотного ресурсу України);

4) діяльність у сфері телекомунікацій (в частині використання радіочастотного ресурсу України).

3. Порядок проведення конкурсу на отримання ліцензії встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законами.

4. Оголошення про проведення конкурсу на отримання ліцензії дається органом ліцензування не пізніше ніж за шістдесят календарних днів до дня проведення конкурсу і підлягає обов’язковій публікації в офіційних друкованих виданнях.

5. Для участі у конкурсі на отримання ліцензії суб’єкти господарювання не пізніше ніж за тридцять календарних днів до дня його проведення подають до органу ліцензування повідомлення про намір взяти участь у конкурсі, а також інші документи, передбачені порядком проведення конкурсу.

6. Рішення про результати конкурсу на отримання ліцензії оформлюється протоколом і затверджується керівником органу ліцензування у строк не пізніше ніж п’ять робочих днів з дати проведення конкурсу.

7. Повідомлення про прийняття за результатами конкурсу на отримання ліцензії рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявнику в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати затвердження рішення про результати конкурсу.

8. Рішення про результати конкурсу на отримання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

9. У разі анулювання ліцензії, виданої за результатами конкурсу на отримання ліцензії, орган ліцензування у строк не пізніше ніж п’ять робочих днів з дати прийняття рішення про її анулювання зобов’язаний оголосити конкурс на отримання ліцензії, яка була анульована.

10. У разі коли ліцензіат протягом шести місяців не провадить господарську діяльність згідно з отриманою за результатами конкурсу ліцензією, орган ліцензування має право анулювати таку ліцензію.

Стаття 12. Відомості, які містяться в ліцензії

1. Органи ліцензування використовують бланки ліцензії єдиного зразка.

Бланк ліцензії єдиного зразка затверджується Кабінетом Міністрів України і є документом суворої звітності, що має облікову серію і номер.

2. У ліцензії зазначаються:

1) найменування органу ліцензування, що видав ліцензію;

2) вид господарської діяльності, зазначений у статті 7 цього Закону (повністю або частково);

3) найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи — підприємця;

4) ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має відмітку у паспорті) фізичної особи — підприємця;

5) відомості про місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи — підприємця;

6) дата прийняття та номер рішення органу ліцензування про видачу ліцензії;

7) строк дії ліцензії;

8) посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію;

9) дата видачі ліцензії;

10) інформація про наявність додатка (із зазначенням кількості сторінок).

3. Ліцензія підписується керівником органу ліцензування або уповноваженою ним посадовою особою органу ліцензування та засвідчується печаткою цього органу.

Стаття 13. Видача ліцензії та її копії (копій)

1. Ліцензія видається на необмежений строк.

Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування може обмежити строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, але цей строк не може бути меншим ніж п’ять років.

Строк дії ліцензії на провадження видів діяльності, перелік яких визначений частиною першою статті 7 цього Закону, може обмежуватися спеціальними законами.

2. Орган ліцензування повинен оформити ліцензію на підставі заяви про видачу ліцензії та її копії (копій) (у разі наявності встановлених цим Законом підстав для видачі разом з ліцензією її копії (копій) не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

3. Орган ліцензування робить відмітку про дату прийняття документів, що підтверджують внесення заявником плати за видачу ліцензії на копії опису, яку було видано заявнику під час прийому заяви про видачу ліцензії.

4. Орган ліцензування повинен оформити копію (копії) ліцензії на підставі заяви про видачу копії (копій) ліцензії не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення про видачу копії (копій) ліцензії.

5. Якщо заявник протягом тридцяти календарних днів з дня надсилання йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документ, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії чи копії (копій) ліцензії, орган ліцензування має право скасувати відповідне рішення про видачу ліцензії та/або її копії (копій) чи прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною та знищити копію (копії) ліцензії відповідно. Про знищення копії (копій) ліцензії складається відповідний акт.

6. Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, державний колегіальний орган та їх територіальні органи, провадиться на всій території України.

7. Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є місцевий орган виконавчої влади, провадиться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

8. Разом із ліцензією для кожної філії, кожного іншого відокремленого підрозділу юридичної особи, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ними ліцензії, а також на кожне постійне місце провадження ліцензованого виду діяльності фізичною особою — підприємцем, що зазначені у заяві про видачу ліцензії, орган ліцензування видає засвідчені ним копії такої ліцензії, які реєструються в журналі обліку заяв та виданих ліцензій.

9. У разі видачі органом ліцензування копії ліцензії штамп «копія» ставиться у верхньому правому куті копії ліцензії, а на зворотному боці копії ліцензії вписується місцезнаходження філії або іншого відокремленого підрозділу юридичної особи (постійного місця провадження ліцензованого виду діяльності фізичною особою — підприємцем) та найменування виду господарської діяльності, на провадження якого видана копія ліцензії (повністю або частково). Зазначені дані підписуються уповноваженою особою органу ліцензування та засвідчуються печаткою цього органу.

10. Копія ліцензії видається органом ліцензування безоплатно.

11. Видана ліцензіату копія ліцензії зберігається ним за місцезнаходженням відповідної філії або іншого відокремленого підрозділу (постійного місця провадження господарської діяльності ліцензіатом — фізичною особою — підприємцем) та підтверджує право ліцензіата на провадження зазначеного у копії ліцензії виду господарської діяльності за зазначеним у ній місцезнаходженням.

12. У разі ліквідації філії, іншого відокремленого підрозділу юридичної особи, які провадили господарську діяльність згідно з отриманою ліцензією, або у разі припинення провадження ними ліцензованого виду діяльності чи припинення фізичною особою — підприємцем провадження за постійним місцем ліцензованого виду діяльності ліцензіати зобов’язані протягом десяти робочих днів з дати виникнення такої підстави подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі, додавши до нього відповідну копію (відповідні копії) ліцензії, видану (видані) органом ліцензування. Орган ліцензування повинен внести відповідні зміни до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня з дати надходження такого повідомлення, а на копіях ліцензії зробити відмітку «недійсна» із зазначенням дати надходження повідомлення від ліцензіата.

13. У разі коли ліцензіат має намір провадити зазначений у ліцензії вид господарської діяльності після закінчення строку дії цієї ліцензії (у разі його обмеження у встановленому цим Законом порядку), він повинен отримати нову ліцензію в порядку, встановленому цим Законом.

14. Нова ліцензія видається органом ліцензування не раніше ніж в останній робочий день дії попередньо виданої ліцензії.

15. Ліцензіат не може передавати ліцензію або її копію іншій юридичній або фізичній особі (крім найманих у встановленому законодавством порядку з урахуванням визначених ліцензійними умовами обмежень робітників) з метою провадження ними ліцензованого виду діяльності.

16. До ліцензій на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом додаються ліцензійні картки на кожен автомобільний транспортний засіб. Ліцензійна картка є бланком суворої звітності, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії та автотранспортного засобу.

Стаття 14. Плата за видачу ліцензії

1. За видачу ліцензії вноситься плата у порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України.

2. Плата за видачу ліцензії вноситься заявником у строк не пізніше тридцяти календарних днів з дати прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії.

3. Органу ліцензування забороняється вимагати від суб’єктів господарювання внесення плати за видачу ліцензії до прийняття рішення про її видачу.

Стаття 15. Переоформлення ліцензії

1. Підставами для переоформлення ліцензії є:

1) зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов’язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, ім’я, по батькові фізичної особи — підприємця;

2) зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи — підприємця;

3) зміни, пов’язані з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності, зазначеного у статті 7 цього Закону.

2. У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов’язаний протягом десяти робочих днів подати органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та її копією (копіями) (у разі видачі) і відповідними документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зміни, що є підставами для переоформлення ліцензії.

3. Орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї, зобов’язаний видати переоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про її переоформлення.

4. У разі переоформлення ліцензії у зв’язку із змінами, пов’язаними з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності, зазначеного у статті 7 цього Закону, якщо ця зміна пов’язана з намірами ліцензіата розширити сферу своєї діяльності, ліцензія переоформляється в порядку і в строки, передбачені для видачі ліцензії.

5. Разом з переоформленою на новому бланку ліцензією орган ліцензування на підставі даних ліцензійного реєстру видає ліцензіату засвідчені ним копії такої ліцензії.

6. У разі переоформлення ліцензії орган ліцензування приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була переоформлена, з внесенням відповідних змін до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення.

7. Строк дії переоформленої ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного в ліцензії, що переоформлялася, у разі його обмеження у встановленому цим Законом порядку.

8. За переоформлення ліцензії вноситься плата у порядку та розмірі, встановлених для видачі відповідної ліцензії.

Стаття 16. Зміна даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії

1. Ліцензіат зобов’язаний повідомляти органу ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі виникнення таких змін ліцензіат зобов’язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення у письмовій формі разом з документами або їх засвідченими в установленому законом порядку копіями, які підтверджують внесення зазначених змін.

Копії відповідних документів можуть засвідчуватися ліцензіатом або органом ліцензування.

2. На підставі документів, поданих ліцензіатом до органу ліцензування, орган ліцензування може прийняти рішення про анулювання ліцензії у строки, передбачені цим Законом.

Підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є неможливість ліцензіата згідно з поданими документами забезпечити виконання ліцензійних умов, установлених для провадження виду господарської діяльності, на який видана ліцензія.

Стаття 17. Видача дубліката ліцензії

1. Підставами для видачі дубліката ліцензії є втрата або пошкодження ліцензії.

2. У разі втрати ліцензії ліцензіат зобов’язаний звернутися до органу ліцензування із заявою про видачу дубліката ліцензії, до якої додається документ, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

3. Якщо бланк ліцензії непридатний для користування внаслідок його пошкодження, ліцензіат подає відповідному органу ліцензування:

1) заяву про видачу дубліката ліцензії;

2) непридатну для користування ліцензію;

3) документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

4. Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, який зазначався у втраченій або пошкодженій ліцензії, у разі його обмеження у встановленому цим Законом порядку.

5. Ліцензіат, який подав заяву та відповідні документи для видачі дубліката ліцензії, може провадити відповідний ліцензований вид діяльності на підставі довідки про подання заяви про видачу дубліката ліцензії на провадження виду господарської діяльності, яка видається органом ліцензування у разі подання заяви про видачу дубліката ліцензії.

6. Орган ліцензування зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дати одержання заяви про видачу дубліката ліцензії та відповідних документів видати заявникові дублікат ліцензії.

7. У разі видачі дубліката ліцензії орган ліцензування приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була втрачена або пошкоджена, з внесенням відповідних змін до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення.

8. За видачу дубліката ліцензії вноситься плата у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Внесення плати за видачу дубліката ліцензії здійснюється у порядку внесення плати за видачу ліцензії.

Стаття 18. Анулювання ліцензії

1. Підставами для анулювання ліцензії є:

1) заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

2) наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців актуалізованих відомостей про перебування юридичної особи у стані припинення шляхом ліквідації (перебування фізичної особи — підприємця у стані припинення підприємницької діяльності) або про державну реєстрацію її припинення (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця);

3) нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи — підприємця;

4) акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

5) акт про порушення ліцензіатом порядку встановлення і застосування цін і тарифів, що підлягають державному регулюванню;

6) акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб’єктом господарювання для одержання ліцензії;

7) акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі з метою провадження ними господарської діяльності;

8) акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

9) акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, установлених для провадження відповідного ліцензованого виду діяльності;

10) акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

2. У відповідних актах, зазначених у частині першій цієї статті, повинні бути зазначені норми ліцензійних умов, які порушені.

3. Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав для анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

4. Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб’єктом господарювання для одержання ліцензії; акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування з обов’язковим запрошенням ліцензіата або його представників, яке надсилається йому рекомендованим листом не пізніше ніж за десять днів до проведення розгляду.

5. Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через тридцять днів з дня його прийняття, крім рішень про анулювання ліцензій, прийнятих згідно з поданою заявою ліцензіата про анулювання ліцензії та у разі смерті ліцензіата (фізичної особи — підприємця), які набирають чинності з дня їх прийняття.

6. Якщо ліцензіат протягом зазначеного у частині п’ятій цієї статті строку подає до спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування апеляцію на рішення органу ліцензування про анулювання ліцензії, дія такого рішення зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, але не більше ніж на строк, встановлений для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування апеляції.

Строк розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування апеляції ліцензіата на рішення органу ліцензування про анулювання ліцензії становить шістдесят днів.

За результатом розгляду апеляції спеціально уповноважений орган з питань ліцензування видає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, які допущені органом ліцензування, або відхиляє апеляцію ліцензіата.

7. Запис про дату та номер рішення про анулювання ліцензії вноситься до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня після набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії.

8. У разі анулювання ліцензії на підставах, передбачених пунктами 4—10 частини першої цієї статті, суб’єкт господарювання може подати заяву про видачу ліцензії на право провадження цього виду господарської діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття органом ліцензування рішення про анулювання попередньої ліцензії.

9. Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

Стаття 19. Ліцензійні справи

1. Орган ліцензування після надходження від суб’єкта господарювання заяви про видачу ліцензії формує ліцензійну справу щодо цього суб’єкта.

2. У ліцензійній справі зберігаються:

1) документи, подані суб’єктом господарювання для видачі, переоформлення ліцензії та її копій, видачі дублікатів ліцензії;

2) документи, пов’язані із зміною відомостей у документах, що додаються до заяви про видачу ліцензії;

3) копії рішень органу ліцензування про видачу (відмову у видачі), переоформлення та анулювання ліцензії, про видачу дублікатів ліцензії, про визнання ліцензій недійсними та про скасування рішень про видачу ліцензій, акти про знищення копій ліцензій;

4) завірені органом ліцензування копії виданих та переоформлених ліцензій (з додатками у разі наявності), виданих дублікатів та копій ліцензій, ліцензійних карток;

5) судові рішення, звернення прокуратури або органів внутрішніх справ стосовно суб’єкта господарювання;

6) розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

7) інші документи за переліком, визначеним спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

3. Орган ліцензування фіксує дату надходження документів у журналі обліку заяв та виданих ліцензій.

4. Журнал обліку заяв та виданих ліцензій:

ведеться на кожний ліцензований вид діяльності;

повинен містити відомості про заявника, дату надходження заяви про видачу ліцензії, номер та дату прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі, дату надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, посаду, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію (її дублікат, копію), а також відомості про видачу копій ліцензії.

5. Під час видачі ліцензії у журналі обліку заяв та виданих ліцензій зазначаються дата видачі ліцензії, прізвище заявника, якого ознайомлено з ліцензійними умовами провадження відповідного ліцензованого виду діяльності, що засвідчується його підписом.

6. Орган ліцензування несе відповідальність за зберігання ліцензійної справи.

7. У разі вилучення правоохоронними органами згідно із законодавством оригіналів документів з ліцензійної справи орган ліцензування повинен залишити в ліцензійній справі засвідчені органом ліцензування копії вилучених документів.

Стаття 20. Ліцензійні реєстри

До ліцензійного реєстру вносяться:

1) відомості про ліцензіата;

2) відомості про орган ліцензування, який видав ліцензію;

3) найменування виду господарської діяльності згідно з виданою ліцензією;

4) дата прийняття рішення про видачу (скасування) ліцензії та номер рішення;

5) серія та номер бланка ліцензії;

6) строк дії ліцензії;

7) відомості про переоформлення ліцензії, видачу дубліката ліцензії, видачу копій ліцензії;

8) посада, прізвище, ініціали посадової особи органу ліцензування, що підписала ліцензію (її дублікат, копію);

9) підстави, дата і номер розпорядження про необхідність усунення порушень ліцензійних умов;

10) підстави, дата і номер рішення про анулювання ліцензії;

11) підстави, дата і номер рішення про визнання ліцензії недійсною.

Єдиний ліцензійний реєстр містить відомості всіх ліцензійних реєстрів.

Стаття 21. Нагляд і контроль у сфері ліцензування

1. Державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

2. Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування може проводити позапланові перевірки додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування на підставі заяви (повідомлення) про порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, що надійшла до нього в письмовій формі, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування.

3. Орган ліцензування під час перевірки надає спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування рішення та інші документи з питань ліцензування і забезпечує умови для проведення перевірки.

4. За результатами перевірки спеціально уповноважений орган з питань ліцензування протягом п’яти робочих днів з дня закінчення перевірки складає акт у двох примірниках.

Один примірник акта видається керівнику органу ліцензування, діяльність якого перевірялася, другий — зберігається спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

У разі виявлення порушень органом ліцензування законодавства у сфері ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше п’яти робочих днів з дати складення акта перевірки видає розпорядження про усунення органом ліцензування порушень законодавства у сфері ліцензування.

5. Орган ліцензування, який одержав розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, зобов’язаний в установлений у розпорядженні строк подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування інформацію про усунення виявлених порушень.

6. Контроль за наявністю ліцензії у суб’єктів господарювання здійснюють органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, на які згідно із законом покладено функції контролю за наявністю ліцензій, шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

7. Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

8. Ліцензіат під час перевірки дотримання ним ліцензійних умов надає всі необхідні для проведення перевірки документи та забезпечує умови для її проведення.

9. За результатами перевірки орган ліцензування в останній день перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник надається керівнику юридичної особи або фізичній особі — підприємцю, який перевірявся, другий — зберігається органом ліцензування.

10. У разі виявлення за результатами перевірки порушень ліцензійних умов орган ліцензування не пізніше п’яти робочих днів з дати складення відповідного акта видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або приймає рішення про анулювання ліцензії.

11. Ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, зобов’язаний в установлений у розпорядженні строк подати до органу ліцензування інформацію про усунення порушень.

12. Державні контролюючі органи та органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушень ліцензійних умов зобов’язані повідомити про ці порушення орган ліцензування.

Стаття 22. Відповідальність за порушення норм цього Закону

1. Посадові особи органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування несуть відповідальність згідно із законом.

2. До суб’єктів господарювання за провадження ліцензованого виду діяльності без відповідної ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, установлених законом.

Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, на який згідно із законом покладено функції контролю за наявністю ліцензій.

Суми штрафів спрямовуються до Державного бюджету України.

Стаття 23. Відшкодування шкоди у зв’язку з порушенням законодавства у сфері ліцензування

1. Шкода, заподіяна у зв’язку з порушенням законодавства у сфері ліцензування, підлягає відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному законом.».

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

2. У статті 1 Закону України «Про запровадження мораторію на видачу ліцензій на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей» слова і цифри «пунктом 24 частини третьої статті 9» замінити словами і цифрами «пунктом 38 частини другої статті 7».

3. Ліцензії на провадження видів господарської діяльності, які видані до набрання чинності цим Законом і ліцензування яких передбачено цим Законом, діють до закінчення встановлених у них строків.

Голова Верховної Ради України

Висновок Головного науково-експертного управління 10.01.2012

ВИСНОВОК

на проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (реєстр. № 9654 від 27.12.2011р., внесений Кабінетом Міністрів України)

У проекті пропонується викласти у новій редакції Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» з метою вдосконалення системи ліцензування господарської діяльності для спрощення започаткування та ведення бізнесу, зокрема, шляхом  законодавчого закріплення критеріїв введення ліцензування видів господарської діяльності, скорочення строків одержання ліцензій шляхом децентралізації функцій органів ліцензування, спрощення порядку видачі копії ліцензії, уніфікації принципів та процедур одержання ліцензій та їх копій. На думку суб‘єкта права законодавчої ініціативи, це забезпечить спрощення започаткування та ведення бізнесу у видах господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Розглянувши зазначену законодавчу пропозицію, вважаємо за необхідне висловити щодо її змісту наступні зауваження і пропозиції.

1. Головне управління підтримує необхідність вдосконалення законодавчого порядку ліцензування господарської діяльності. Разом з тим обраний для цього суб‘єктом права законодавчої ініціативи шлях вдосконалення законодавства у цій сфері, на нашу думку, не є оптимальним. Річ у тому, що прийняття закону у новій редакції пов‘язується з кардинальними та масштабними змінами у правовому регулюванні відповідних суспільних відносин. Зокрема, у п. 2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки, схвалених постановою № 41 колегії  Міністерства юстиції України від 21 листопада 2000 р., визначено, що закон доцільно викласти у новій редакції у разі внесення до нього змін, що за обсягом охоплюють більшу частину тексту або істотно впливають на його зміст. Проте поданий проект не відповідає цим вимогам, оскільки він практично не містить норм, які істотно змінюють регулювання відносин у сфері ліцензування (якими, наприклад, могло би стати запровадження електронної форми подачі документів щодо ліцензування або їх подача через «єдине вікно» з іншими дозвільними документами), адже переважна більшість його норм є дублюванням відповідних положень чинної редакції Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» з певними редакційними змінами та уточненнями.

Наприклад, у ст. 1 проекту з 19 визначень змісту термінів, які використовуються у цьому законі, зміст 3 визначень («плата за ліцензію», «розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов», «торгівля»)  повторює відповідні визначення, що містяться у ст. 1 чинної редакції Закону. Зміст 6 інших («анулювання ліцензії», «ліцензіат», «ліцензія», «ліцензійні умови», «повторне порушення», «розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування»)  представляє собою незначні редакційні зміни у викладенні змісту цих же термінів у ст. 1 чинної редакції Закону. Наприклад, зміни у змісті поняття «розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування» полягають у перестановці всередині цього терміну слів «в установлені строки»; зміни у змісті терміну «повторне порушення» – у вилученні з нього слова «певних»; зміни у змісті термінів  «анулювання ліцензії» та «ліцензіат» пов‘язані з заміною у проекті терміну «господарська діяльність» на термін «ліцензований вид діяльності». Зміст ще 5 термінів також пов‘язаний з уточненням змісту відповідних термінів чинної редакції Закону. Щодо 5 нових термінів, то один з них – «ліцензований вид діяльності» – запроваджується для заміни терміну «господарська діяльність», в чому немає особливої необхідності. Згадана термінологічна заміна до того ж не є послідовною, оскільки у змісті терміну «ліцензія» слова «господарська діяльність» залишаються. Стосовно інших зазначимо, що зміст двох з них («заявник» та «додаток до  ліцензії») є загальновідомим і не потребує свого законодавчого закріплення. Причому термін «додаток до ліцензії» у подальшому в проекті не використовується. 

Майже повністю збігаються за змістом частина 1 ст. 2 проекту з частиною 1 ст. 2 чинної редакції Закону, частина 4 ст. 2 проекту – з частиною 2 ст. 2 чинної редакції; частини 3 та 4 ст. 3 проекту – з частинами 2 та 3 ст. 3 чинної редакції Закону; частина 1 та п. 5 частини 2 ст. 4 проекту – з частинами 1 та 3 ст. 4 Закону; зміст частини 4 – 8, 10 ст. 11  проекту – з частинами 3 – 7 та 9 ст. 12 чинної редакції ст. 12 Закону;  зміст частин 1 та 3 ст. 12 проекту – з частинами 1 та 3 ст. 13 чинної редакції Закону;  зміст частин 3, 14 та 16 ст. 13 проекту – з  частинами 2, 12 та 14 ст. 14 чинної редакції Закону;  зміст частини 2 ст. 16 проекту – з частинами 2 та 3 ст. 17 чинної редакції Закону; зміст ст. 17 проекту – з змістом ст. 18 чинної редакції Закону; зміст ст. 23 проекту – з змістом ст. 23 чинної редакції Закону тощо.

Не міститься у проекті суттєвих змін у визначенні основних принципів державної політики у сфері ліцензування (частина 1 ст. 3); повноважень спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування (частина 1 ст. 5) та органу ліцензування (частина 1 ст. 6); підстав переоформлення ліцензії (частина 1 ст. 15); відповідальності за порушення норм цього Закону (ст. 22)  тощо.

Практично без змін залишилися і структура Закону. Із його чинної редакції виключається стаття «Експертно-апеляційна рада» (ст. 7)  та додається стаття «Ліцензійні реєстри» (ст. 20 проекту). При цьому варто звернути увагу на те, що положення частин 7 – 11 ст. 21 чинної редакції Закону, в якій регулюються питання ліцензійних реєстрів, регулює його більш докладно, ніж ст. 20 проекту. Зокрема, чинною редакцією Закону передбачена відкритість інформації, що міститься в Єдиному ліцензійному реєстрі та ліцензійних реєстрах.

За цих умов вважаємо, що підстави для розгляду цього проекту як нової редакції Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» відсутні. Разом з тим його позитивні положення самостійного характеру можуть бути оформлені як законопроект про внесення змін та доповнень до названого закону.

2. У ст. 7 проекту передбачається визначення спеціальними законами ліцензування таких видів діяльності, як транспортування та постачання теплової енергії; централізоване водопостачання та водовідведення; діяльність на ринку природного газу; проведення фумігації. Проте слід звернути увагу на те, що чинні редакції Законів України «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про карантин рослин» не містять норм, які визначають спеціальний порядок ліцензування. Тому норми щодо ліцензування вказаних видів діяльності слід перенести з частини 1 цієї статті до частини 3. Щодо Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», то він також не містить такого спеціального порядку. В ньому лише визначаються певні особливості ліцензування відповідної діяльності. У зв‘язку з цим у ст. 7 бажано виділити окрему частину, в якій слід перерахувати види господарської діяльності, особливості ліцензування яких можуть бути визначені у спеціальних законах.

3. В окремих випадках порядок ліцензування господарської діяльності не спрощується, а ускладнюється. Наприклад, згідно з ст. 10 чинної редакції Закону подання додаткових документів, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, передбачається лише для  окремих  видів  господарської  діяльності, що підлягають ліцензуванню. Натомість згідно з частиною 4 ст. 9 проекту Кабінет Міністрів України визначає вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про видачу ліцензії, та окремо, що додаються до заяви про видачу копії (копій) ліцензії, щодо кожного ліцензованого виду діяльності за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. Погіршує умови ведення бізнесу поява такої підстави для анулювання ліцензії, як перебування ліцензіата у стані припинення господарської діяльності (п. 2 частини 1 ст. 18 проекту), оскільки не завжди перебування у такому стані означає відсутність відповідної діяльності. Незрозуміло, яким чином до ліцензійної справи мають потрапляти судові рішення, звернення прокуратури або органів внутрішніх справ стосовно суб‘єктів господарювання, що передбачено п. 5 частини 1 ст. 19 проекту.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду у першому читанні Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (нова редакція) доцільно повернути на доопрацювання з наступним урахуванням висловлених зауважень та пропозицій.

Керівник Головного управління В.І. Борденюк

Висновок комітету 21.03.2012

ВЕРХОВНА  РАДА  УКРАЇНИ

Комітет з питань промислової і регуляторної політики  та  підприємництва  на  засіданні 06 червня 2012 року  заслухав інформацію голови робочої групи з опрацювання та підготовки на повторне друге читання проекту  Закону України про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (реєстр. № 9654),  поданий Кабінетом Міністрів України.

Метою зазначеного законопроекту є вдосконалення системи ліцензування господарської діяльності для спрощення започаткування та ведення бізнесу шляхом  законодавчого закріплення критеріїв введення ліцензування видів господарської діяльності, скорочення строків одержання ліцензій шляхом децентралізації функцій органів ліцензування, спрощення порядку видачі копії ліцензії, уніфікації принципів та процедур одержання ліцензій та їх копій.

Заслухавши інформацію голови робочої групи члени комітету зазначили, що станом на 6 червня поточного року законопроект опрацьовано з урахуванням пропозицій, наданих народними депутатами України, та порівняльна таблиця до законопроекту неодноразово розглядалася Комітетом. Натомість з запропонованою робочою групою редакцією законопроекту, не погоджуються  представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, які протягом більш ніж два місяці не можуть офіційно подати свої зауваження та пропозиції до законопроекту.

Враховуючи вищезазначене, законопроект не може бути внесено на розгляд Верховної Ради України без узгодження з позиціями його авторів, тому члени Комітету прийняли рішення пропонувати Верховній Раді України  проект  Закону України про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (реєстр. № 9654),  поданий Кабінетом Міністрів України, зняти з розгляду, а Постанову Верховної Ради України від 22 березня 2012року № 4571 – VI  «Про направлення на повторне друге читання проекту Закону України про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності2 визнати такою, що втратила чинність.

Проект відповідної Постанови Верховної Ради України додається.

Співдоповідачем з цього питання на пленарному засіданні Верховної Ради України від Комітету визначено заступника Голови Комітету Ляпіну Ксенію Михайлівну.

Голова Комітету Н. Ю. Королевська

Зауваження Головного юридичного управління 21.03.2012

ЗАУВАЖЕННЯ

до проекту Закону України

Про внесення змін до Закону України

«Про ліцензування певних видів господарської діяльності»

(реєстраційний № 9654)

У Головному юридичному управлінні проаналізовано законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», підготовлений до другого читання, та звертається увага на таке.

1. Проектом пропонується викласти у новій редакції Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Підтримуючи висновок Головного науково-експертного управління до цього проекту від 10 січня 2012 року, а також поділяючи необхідність вдосконалення законодавчого порядку ліцензування господарської діяльності, зазначимо, що більшість положень проекту дублюють норми чинного Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» з певними редакційними змінами та уточненнями. На нашу думку, проект не містить норм, які істотно змінюють регулювання відносин у цій сфері. Тому, на наш погляд, доцільно було б внести лише відповідні зміни до чинного Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

2. Частиною першою статті 8 проекту передбачено перелік видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню відповідно до спеціальних законів. Це, наприклад, стосується виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, діяльності на ринку природного газу тощо. Однак, відповідні Закони України «Про теплопостачання» та «Про засади функціонування ринку природного газу» не містять норм, які визначають спеціальний порядок ліцензування, а лише вказують на певні особливості ліцензування відповідного виду господарської діяльності.

У зв’язку з цим пропонуємо абзац другий частини першої статті 8 проекту викласти в такі редакції:

«Спеціальними законами встановлюються особливості ліцензування таких видів господарської діяльності».

Це ж зауваження стосується пункту 5 частини першої статті 3 проекту. Тому пропонуємо цей пункт проекту викласти в такій редакції:

«5) встановлення в спеціальних законах особливостей ліцензування видів господарської діяльності, передбачених в частині першій статті 8 цього Закону».  

3. Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» передбачено, що «ліцензії на провадження видів господарської діяльності, які видані до набрання чинності цим Законом і ліцензування яких передбачено цим Законом, діють до закінчення встановлених у них строків».

Однак, це положення проекту не враховує того, що відповідно до статті 14 чинного Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»  ліцензія на провадження певного виду господарської діяльності видається на необмежений строк. Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування може обмежити строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, але цей строк не може бути меншим, ніж п’ять років. Крім цього, проектом мало б бути враховано положення щодо можливості анулювання ліцензії відповідно до  закону.

Для уникнення невизначеності правового регулювання на недопущення чого неодноразово зверталася увага Конституційним Судом України (зокрема, справа про відповідальність юридичних осіб від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001), пропонуємо пункт 3 розділу ІІ викласти в такі редакції:

«3. Суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності на необмежений або обмежений строк до набрання чинності цим Законом, продовжує здійснювати господарську діяльність на підставі цієї ліцензії в межах дії її строку, якщо ліцензія не була анульована відповідно до закону».

4. Положення проекту (пункт 38 частини другої статті 8 проекту) щодо ліцензування діяльності стосовно випуску та проведення лотерей потребують узгодження із відповідними положеннями проекту закону про державні лотереї в Україні (реєстраційний № 8652), яким пропонується виключити зазначений вид діяльності з переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Це ж зауваження стосується пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення», оскільки проектом реєстраційний № 8652 передбачається визнати таким, що втратив чинність Закон України «Про запровадження мораторію на видачу ліцензій на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей».     

5.Слід відмітити, що в чинних законах України містяться посилання на окремі статті чинного Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (наприклад, закони України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування»). 

Тому з метою забезпечення належного правового регулювання, на що неодноразово зверталася увага Конституційним Судом України (наприклад, рішення від 29 червня 2010 року № 17-рп та від 2 листопада 2004 року № 15-рп), слід було б внести відповідні зміни до чинних законів, а саме, передбачити загальні посилання на норми Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Узагальнюючий висновок: законопроект може бути прийнятий за умови  урахування зауважень Головного юридичного управління.

Заступник Керівника
Головного управління
В. Мілованов


Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті