Туберкульоз в Україні: ситуація складна

Проблема захворюваності населення України на туберкульоз викликає тривогу. За останні 10 років ситуація погіршилася від стану умовного благополуччя до кризового. Серед причин епідемічної ситуації з туберкульозом можна назвати такі: недостатнє державне фінансування протитуберкульозних програм і відповідних лікувальних закладів; поява полірезистентних штамів палички Коха, які не піддаються лікуванню традиційними (і дешевими) препаратами; недостатнє укомплектування протитуберкульозних лікувальних закладів кадрами; несприятлива соціально-економічна ситуація; несприятлива епідемічна ситуація у закладах пенітенціарної системи, яка у зв’язку з амністією поширюється за межі цих закладів.

19 листопада 2001 р. в МОЗ України відбулася апаратна нарада, присвячена питанням захворюваності на туберкульоз в деяких регіонах України та закладах Державного департаменту України з питань виконання покарань. На нараді також розглядалось питання запровадження в Україні ДОТС-стратегії лікування туберкульозу.

В цей день у малому залі колегії МОЗ України зібрались спеціалісти

На апаратній нараді були присутні міністр охорони здоров’я України В. Москаленко, Державний секретар МОЗ України С. Шевчук, заступник Державного секретаря МОЗ України А. Картиш, головний пульмонолог МОЗ України Ю. Фещенко, начальник Головного управління державної служби та медичних кадрів МОЗ України Ю. Мельник, начальник Управління профілактики соціально небезпечних хвороб, СНІДу та формування здорового способу життя Л. Бочкова, начальник Управління медичного забезпечення та контролю за соціально-епідеміологічним станом Державного департаменту України з питань виконання покарань О. Гунченко та ін.

Головні теми обговорення — стан захворюваності на туберкульоз і протиепідемічні заходи у Луганській, Миколаївській і Кіровоградській областях. Начальники управлінь охорони здоров’я цих областей звітували про вжиті заходи. Зокрема, в областях поліпшилось фінансування протитуберкульозних лікувальних закладів (як з місцевих бюджетів, так і з держбюджету), а також ситуація щодо забезпечення кадрами.

Епідемічна ситуація в Україні за 9 місяців поточного року, згідно з даними статистики, продовжує погіршуватися. Захворюваність на всі форми туберкульозу порівняно з аналогічним періодом минулого року зросла на 24,7% і становить 48,5 на 100 тис. населення (в 2000 р. — 38,9); захворюваність на бактеріальні форми зросла на 21,5% і становить 16,4 на 100 тис. населення (в 2000 р. — 13,5). Смертність хворих на туберкульоз підвищилася на 7% і становить 16,8 на 100 тис. населення (в 2000 р. — 15,7).

Останнім часом захворювання на туберкульоз «помолодшало». Лікарі-фтизіатри все частіше виявляють комбіновані форми туберкульозу зі СНІДом, що значно ускладнює як перебіг хвороби, так і її лікування. Внаслідок виснаження ресурсу апаратури у протитуберкульозних закладах до 30% з них не мають можливостей для проведення рентгенодіагностики. Протитуберкульозні лікувальні заклади недостатньо забезпечені лікарськими препаратами і продуктами харчування для хворих. Для вирішення існуючих проблем МОЗ України вибирає шлях централізації — створює протитуберкульозні територіальні медичні об’єднання.

Не вирішені проблеми забезпечення галузі кадрами, а також підвищення кваліфікації лікарів-фтизіатрів. Зросла захворюваність на туберкульоз серед медичних працівників відповідних закладів. Для запобігання цьому планується запровадити 100% моніторинг стану інфікованості на туберкульоз серед медичних працівників протитуберкульозних лікувальних закладів.

Положення медичної допомоги хворим на туберкульоз у виправних закладах системи Міністерства внутрішніх справ України висвітлив О. Гунченко. Зокрема, було зазначено, що однією з підстав для амністії є захворювання осудженого на туберкульоз, що впливає на загальний епідемічний стан у державі. У підпорядкуванні О. Гунченка знаходиться 180 лікувальних закладів закритого типу загальним числом 15 тис. ліжок. Фінансове забезпечення цих закладів недостатнє.

Про впровадження пілотних проектів боротьби з туберкульозом, заснованих на ДОТС-стратегії та адаптованих до національних умов, доповів головний лікар Донецької обласної клінічної протитуберкульозної лікарні О. Каратаєв. Для фінансування проведення пілотного проекту Агентством з міжнародного розвитку США згідно з домовленістю зі Світовим Банком планується виділити 3 млн доларів США.

Учасники апаратної наради прийняли рішення, відповідно до якого, зокрема, О. Каратаєв зобов’язаний надавати до МОЗ України вичерпну інформацію щодо реалізації пілотного проекту; начальник Управління міжнародних зв’язків Ж. Ценілова зобов’язана у двотижневий термін забезпечити підписання заяви про наміри за проектом «Профілактика туберкульозу і контроль у м. Києві» (очікується виділення на цей проект Комісією Європейського Союзу 2 млн євро).

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»
Фото Євгена Кривші

 ДОВІДКА «ЩОТИЖНЕВИКА АПТЕКА»

ДОТС-стратегія рекомендована ВООЗ для країн з перехідною економікою. Проте в  першу чергу її було розроблено для нерозвинених країн Азії та Африки, які не мають власної протитуберкульозної служби. Пілотні проекти, проведені у цих країнах на засадах ДОТС-стратегії, довели їх високу ефективність.

Абревіатура ДОТС означає безпосереднє контрольоване лікування короткими курсами хіміотерапії (Directly Observed Treatment Short-course). Стратегія ДОТС покликана поліпшити епідемічну ситуацію з туберкульозу в умовах дефіцитного фінансування і заснована на таких принципах: амбулаторне лікування хворих на туберкульоз (згідно з рекомендованими схемами, що включають прийом 4–6 препаратів протягом не менше 6 міс) та заміну рентгенологічного скринінгу більш дешевим методом — мікроскопією мокротиння («Щотижневик АПТЕКА», № 03 (224)).

Проте навколо ДОТС-стратегії досі точаться суперечки. Одним з аргументів її противників є те, що такий підхід може не бути ефективним, оскільки поза скринінгом лишаються форми захворювання без бактеріовиділення. Це призводить до хибного враження про швидке поліпшення ситуації. Так, запровадження подібної стратегії в Латвії, Литві, Польщі, Таджикистані та деяких інших країнах, які не можна віднести до категорії нерозвинених і які мають власні протитуберкульозні служби, не дало позитивних результатів. Недотримання зазначених схем ДОТС-терапії є одним із можливих чинників незадовільної характеристики ДОТС-стратегії у зазначених країнах.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті