Аптечна справа потребує підвищеної уваги та підтримки з боку держави

«Щотижневик АПТЕКА» продовжує цикл публікацій, присвячених VI Національному з’їзду фармацевтів України, і сьогодні звертається до проблем аптеки. Наш співрозмовник — Світлана Василівна Пасталиця — генеральний директор Чернігівського обласного комунального підприємства «Ліки України», одного з найбільших підприємств Чернігівської області, яке завдяки розвиненій мережі аптечних закладів забезпечує населення області лікарськими засобами, в тому числі в сільській місцевості. Попри складнощі, у кількох своїх аптеках підприємству вдалось зберегти виготовлення ліків за екстемпоральною рецептурою та на замовлення лікувально-профілактичних закладів області. Напевно, проблеми аптечних працівників властиві більшості регіонів, що за складом населення, адміністративно-територіальним устроєм схожі на Чернігівщину. Шляхи їх вирішення турбують як керівників окремих аптечних закладів, так і крупних мереж. Які проблеми є найбільш актуальними і потребують першочергового обговорення на VI з’їзді? З цього запитання розпочалась розмова кореспондента «Щотижневика АПТЕКА» зі Світланою Пасталицею.

— VI Національний з’їзд фармацевтів України — це дуже визначна подія, на яку практичні фахівці покладають багато сподівань. Перш за все хотілося б зупинитись на проблемах фармацевтичної освіти. Вже настав час, коли в цій сфері потрібно від кількості переходити до якості. Право на заочне отримання вищої освіти повинні мати лише спеціалісти з середньою спеціальною освітою, які при цьому працюють в аптеці. Практичні фахівці повинні сказати своє вагоме слово і щодо інтернатури, яка не виконує покладеної на неї функції — спеціалізації. Наприклад, завідувач сільською аптекою — фармацевт після заочного навчання у вузі повинен бути переведений на період навчання в інтернатурі на посаду провізора-інтерна в іншу аптеку, яка є спеціалізованою базою для проходження інтернатури. Необхідність проходження інтернатури на такій базі створює труднощі для визначення постійного працевлаштування молодих фахівців після закінчення вузу, унеможливлює направлення випускників, які навчались за держзамовленням, на роботу в сільську місцевість у рік отримання диплому. Дуже обтяжливою як для спеціалістів, так і для підприємств є фінансова сторона цього питання. І це — лише невелика частка кадрових питань, що потребують якнайшвидшого вирішення.

Покладаємо велику надію, що на з’їзді буде все-таки дане визначення фармацевтичній діяльності, а саме: чи належить вона до соціальної сфери, чи це є власне бізнесом, яким може займатись кожний, хто має гроші. Від відповіді на це питання залежатиме в цілому ставлення до галузі як з боку держави, так і з боку лікарів та пацієнтів. Сьогодні у аптек немає жодних пільг, наданих державою, всі витрати, пов’язані з діяльністю щодо медикаментозного забезпечення населення, вони мають покривати за рахунок власних коштів. Це може бути прийнятним для аптек у містах, а як бути аптеці в сільській місцевості, де при товарообігу менше 5 тис. грн. на місяць і націнці 30% її діяльність є збитковою. Слід підтримати сільську аптеку, адже вона забезпечує конституційне право громадян, які проживають у сільській місцевості, на медикаментозне забезпечення.

Зважаючи на актуальність проблеми вартості лікарських засобів, вважаємо за необхідне на з’їзді обговорити проблему ціноутворення на ліки на всіх ділянках реалізації — від виробника, оптової фірми до аптеки. Враховуючи, що найбільше звинувачень в дорожнечі ліків звучить на адресу аптек, доцільно було б вивчити питання запровадження фіксованих оптових цін та єдиної граничної націнки для аптек. При цьому слід врахувати, що націнка аптеки повинна включати всі витрати підприємства, починаючи з отримання ліцензії і виконання ліцензійних умов, отримання дозволів і патентів, забезпечення якості при зберіганні, транспортуванні, реалізації і закінчуючи банківськими витратами, оплатою комунальних послуг, послуг зв’язку, витрат на орендну плату, навчання спеціалістів, забезпечення санітарного режиму тощо.

— Якою має бути діяльність громадських професійних організацій?

— Давно настав час, коли голос практичних фахівців мають почути і високі посадовці, і вельмишановні науковці. Вважаємо, що на з’їзді необхідно чітко сформувати визначення ролі громадських професійних об’єднань у вирішенні актуальних питань практичної фармації. Адже ніхто краще працівників аптек не знає проблем, що виникають у щоденній роботі. Як можна узаконювати те, що не може бути виконане жодною аптекою? І ось приклад. Стаття Державної Фармакопеї України на воду очищену, яку науковці переклали з іноземної фармакопеї і включили в додаток 1 до ДФУ, навіть не поцікавившись, чи зможуть аптеки України виконати ці вимоги. А наказ МОЗ України від 15 грудня 2004 р. № 626 ще раз продублював необхідність виконання її вимог в аптеках при виготовленні ліків за екстемпоральною рецептурою.

Мабуть, сьогодні вже всі розуміють, що однією з найголовніших причин існування фальсифікації є надзвичайно велика кількість аптечних закладів. І якщо ми говоримо, що йдемо до Європи, то чому не зважаємо на той факт, що в Європі саме професійні асоціації безпосередньо причетні до процедури ліцензування аптечної справи. У їх компетенції також атестація фармацевтичних спеціалістів. Цього, до речі, вже домоглися деякі медичні професійні асоціації в Україні.

Хотілося, щоб на з’їзді фармацевтична спільнота розглянула проблему доцільності існування аптечних кіосків. На наш погляд, такі аптечні заклади мають право на діяльність лише на вокзалах та в аеропортах. Не найкращим досягненням фармації є і затвердження мінімальної (50 кв. м) площі аптеки в містах. Якщо вже така велика увага приділяється забезпеченню якості лікарських засобів, то давайте будемо чесними — не можна на такій площі забезпечити правильне зберігання лікарських засобів в аптеках з товарообігом більше 50 тис. грн. на місяць.

Сподіваємось, що на з’їзді буде обговорена чітка і прозора схема організації медикаментозного постачання від виробників до споживача. Сьогодні в Україні лише кілька заводів без посередників відпускають ліки аптекам. Сама за себе говорить і кількість оптових компаній — близько 1000. І це, знову ж таки, явище, якого немає в жодній країні Європи. На наш погляд, необхідно чітко визначити, що оптова фірма має право придбавати ліки лише у виробників і реалізовувати тільки аптекам, а аптеки в свою чергу — населенню і лікувальним закладам. Така схема буде сприяти як зниженню цін, так і забезпеченню якості лікарських засобів. Адже за якість у цьому ланцюгу повинен нести відповідальність кожен суб’єкт постачання, а на практиці за це відповідають лише аптеки. Важко погодитись з таким станом речей. Виробник лікарських засобів надає аптеці сертифікат якості, а контрольна лабораторія — сертифікат аналізу лікарського засобу. Коли при повторних аналізах певний медикамент не відповідає встановленим вимогам, звинувачувати в цьому аптеку нелогічно. Аптека повинна забезпечити правильне зберігання і може бути звинувачена тільки у випадках, коли правила зберігання порушені.

Провізори та фармацевти розуміють, що споживачам необхідні високоякісні ліки, але хочу звернути увагу на етичну сторону цього питання. Широке обговорення в популярних засобах масової інформації проблем фальсифікації має і негативні наслідки, адже пацієнти втрачають віру в ліки, а значить, і в одужання (відомо, що в 10% випадків терапевтичний ефект настає навіть при прийомі плацебо). Напевно, ця тема повинна широко обговорюватись у професійних колах, а не виноситись на широкий загал. Варто активніше шукати також практичні шляхи її вирішення. Цьому б сприяло надання уповноваженим особам достатньої інформації про ознаки фальсифікатів, переліки фармацевтичних фірм, через які реалізували фальсифікати, переліки лікарських засобів, що не відповідають стандартам якості, з зазначенням їх виробників тощо.

— Що б Ви хотіли побажати колегам?

— У наш бурхливий час змін дуже важливо не розгубити досвід, що накопичувався в фармації починаючи з глибокої давнини. Одним із таких надбань є класична аптека, в якій можна придбати не тільки найсучасніші препарати провідних світових виробників, а й ліки, виготовлені професіоналами-фармацевтами аптек, в які вкладено душу і серце, професіоналізм і надію на видужання.

Класична аптека — це аптека, в якій хворому запропонують не тільки дорогі лікарські засоби в яскравих упаковках, а й найпростіші, але дуже ефективні краплі, порошки, мікстури, настоянки, що давно користуються народною довірою. Класична аптека — це місце, де людина отримує не тільки ліки, а і віру в них. n

Адреса оргкомітету з‘їзду:
Національний фармацевтичний університет
61002, Харків, вул. Пушкінська, 53,
тел. (057) 719-27-39

Відповідальний секретар оргкомітету
доц. Георгіянц Вікторія Акопівна
Е-mail: [email protected]
(у розділі «тема» обов‘язково вказуйте: «6 з‘їзд»)

Микола Холоденко,
фото автора