Як повідомляє Державна санітарно-епідеміологічна служба України, 5–7 грудня 2012 р. у Копенгагені відбувся семінар для країн Європейського регіону ВООЗ «Забезпечення готовності до пандемії: керівні принципи для перегляду національних планів готовності до пандемії», в якому взяли участь представники України.
Під час заходу було обговорено Настанову по складанню плану готовності до пандемічного грипу, розроблену спільними зусиллями Європейського регіонального бюро ВООЗ та Європейського центру з попередження й контролю захворювань (European Centre for Disease Prevention and Control). Так, ВООЗ пропонує в усіх національних планах забезпечення готовності до пандемії замість 6 фаз використовувати 4 нові глобальні пандемічні фази:
- міжпандемічний період;
- період загрози пандемії;
- пандемічний період;
- постпандемічний період.
У ході семінару було зазначено, що головна мета готовності до пандемії грипу — зменшення її медичних, соціальних та економічних наслідків.
Для досягнення цієї мети необхідно вжити цілу низку заходів щодо:
- зміцнення медичних служб і забезпечення їх діагностично-лікувальними засобами та обладнанням;
- забезпечення належних можливостей епідеміологічного нагляду та реагування державних санітарно-епідеміологічних служб;
- забезпечення населення ефективною вакциною проти нового вірусу для проведення імунізації;
- організація лікування й надання іншої медичної допомоги пацієнтам з грипом та його ускладненнями;
- зміцнення служби комунікації та невідкладної допомоги;
- навчання громади щодо запобігання поширенню інфекції та протидії пандемії.
Сьогодні ніхто не може передбачити, коли і де спалахне наступна пандемія грипу, і якою вона буде. Заходи, що було вжито у відповідь на пандемію грипу А (H1N1) у 2009 р., стали результатом багаторічного протипандемічного планування, в значній мірі спрямованого на усунення загрози пандемії пташиного грипу А (H5N1).
Оскільки пандемії виникають нечасто, відзначається тенденція до того, що деякі дослідники вважають перебільшенним їх негативний вплив на сучасне населення планети. Наприклад, при розгляді пандемій 1918–1919 рр., 1957 р., 1968 р. і 2009 р. можна зробити висновок, що їх тяжкість має тенденцію до зниження. Однак цього недостатньо, щоб підтвердити такий висновок.
Здатність діяти в умовах невизначеності й швидко пристосовуватися до нових обставин — це ознака хорошої практики в системі громадського здоров’я і управління надзвичайними ситуаціями. З огляду на викладене, для стратегічного і оперативного планування Державною санітарно-епідеміологічною службою України буде визначено розробників планів підготовки до пандемії на загальнодержавному та місцевому рівнях та розроблено плани оперативних заходів реагування при пандемії. У них буде чітко визначено порядок субординації і відповідальності на субнаціональному і місцевому рівнях, які застосовуватимуться під час здійснення заходів реагування.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим