Проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки»

24 Січня 2013 11:38 Поділитися

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту розпорядження Кабінету Міністрів України

«Про затвердження Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки»

1.    Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки» розроблено Державною службою України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань на виконання:

пункту 1.3 доручення Президента України від 28.12.2012 року «Щодо деяких питань запобігання поширенню епідемій туберкульозу, ВІЛ-інфекції/СНІДу та вірусних гепатитів»:

«1. Забезпечити: 3) підготовку за участю представників громадських організацій, у тому числі міжнародних, та внесення в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроекту про Загальнодержавну програму забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2014 – 2018 роки. Термін – 1 квітня 2013 року»;

пункту 6 витягу з протоколу № 81 засідання Кабінету Міністрів України від 22.10.2012 року «Про результати діяльності Державної служби з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань у 2011-2012 роках»:

«6. МОЗ разом з Держслужбою соцзахворювань, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати в установленому порядку до 1 квітня 2013 р. Кабінетом Міністрів проект Концепції Загальнодержавної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки».

пункту 2.1 рішення спільного засідання Колегії Міністерства охорони здоров’я України, Президії Національної академії медичних наук України, Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань від 19 листопада 2012 року, уведеного в дію спільним наказом МОЗ і НАМН від 07.12.2012 року № 1015/81:

«2. МОЗ України, НАМН України, Держслужбі України соцзахворювань: 2.1. Розробити спільно з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, громадськими та міжнародними організаціями та подати в установленому порядку Кабінетові Міністрів проект Концепції Загальнодержавної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки. До 01 березня 2013 року.».

Сучасний стан розвитку епідемічного процесу ВІЛ-інфекції в Україні характеризується широким поширенням ВІЛ серед різних контингентів населення, насамперед серед осіб, які відносяться до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ; переважним ураженням осіб працездатного віку; нерівномірним поширенням ВІЛ-інфекції на різних територіях України; зміною домінуючого шляху передачі ВІЛ з парентерального на статевий.

Від початку реєстрації першого випадку ВІЛ-інфекції (1987 рік) станом на 1 січня 2013 року в країні зареєстровано понад 223 тисячі (223 530) випадків ВІЛ-інфекції (з них 36830 випадків у дітей до 14 років), у тому числі 56 382 випадки СНІДу, включаючи 1 224 дітей до 14 років. Кількість ВІЛ-інфікованих осіб, які перебувають під медичним наглядом в закладах охорони здоров’я в Україні, становить понад 129 тисяч осіб (128 936). Показник поширеності ВІЛ-інфекції досяг 283,6 на 100 тис. населення, і майже у 24 тисяч ВІЛ-інфікованих осіб (24 059) хвороба досягла кінцевої стадії – СНІДу. Показник поширеності СНІДу становить 52,9 на 100 тис. населення. За весь період спостереження 28 тисяч осіб (28 498) померли від захворювань, зумовлених СНІДом. Оціночні дані засвідчують, що на початок 2012 року в країні мешкало 230 тисяч людей віком від 15 років і старші, які живуть з ВІЛ, що становило 0,58 % усього населення в цій віковій категорії. Розвиток епідемії ВІЛ-інфекції зумовлюють такі чинники:

  • недостатній рівень обізнаності загального населення в питаннях виявлення ВІЛ та шляхів запобігання зараженню; відсутність мотивації до безпечної поведінки і тестування на ВІЛ;
  • особливості поведінки та способу життя представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ (та їхніх статевих партнерів);
  • пізнє виявлення та недостатня диспансеризація ВІЛ-інфікованих;
  • відставання (особливо на місцевому рівні) розвитку інфраструктури медичної і соціальної допомоги від темпів поширення епідемії;
  • низький рівень доступу загального населення та представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ і людей, які живуть з ВІЛ, до лікування, якісної профілактичної, медичної та соціальної допомоги, в тому числі паліативної і хоспісної;
  • переважання статевого шляху передачі ВІЛ-інфекції та збільшення кількості ВІЛ-інфікованих жінок дітородного віку, що зумовлює поступове збільшення кількості дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями;
  • – недостатній рівень державного фінансування заходів протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу;
  • нормативно-правові, організаційні та фінансові перешкоди на шляху отримання якісних інтегрованих послуг пацієнтами, які мають поєднані захворювання, зокрема, ВІЛ і туберкульоз, ВІЛ і наркозалежність, ВІЛ і вірусні гепатити, патології, пов’язані із порушеннями психічної діяльності;
  • високий рівень стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих і представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ.

Разом з тим, у ході впровадження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки намітилась тенденція до стабілізації епідемічної ситуації. Зокрема, знизився показник темпів приросту нових випадків ВІЛ-інфекції (з 16,8% у 2006 році до 3,6% в 2011 році), зменшилася частка випадків захворювань на ВІЛ-інфекцію у віковій групі 15-24 років серед усіх уперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції. Майже в 6 разів (з 27,8% у 2001 році до 4,7% у 2010 році) вдалося знизити показник частоти передачі ВІЛ від матері до дитини.

З метою стабілізації епідемічної ситуації, зменшення соціально-економічних наслідків епідемії необхідно забезпечити широкомасштабні та комплексні заходи профілактики, діагностики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, шляхом розроблення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки (далі – Програма), підготовки та подальшого впровадження цієї Програми.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою розробки проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки» є визначення і затвердження базових положень відповідної Програми.

Метою Програми є зниження рівня захворюваності і смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом забезпечення державою сталості системи надання якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ, у контексті реформи системи охорони здоров’я та соціальної сфери.

Проектом розпорядження затверджуються базові положення Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки, зокрема,

визначено проблему, на розв’язання якої спрямовано Програму;

  • проаналізовано причини виникнення проблеми та наведено обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом;
  • сформульовано мету Програми;
  • вибрано оптимальний варіант розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів;
  • викладено основні шляхи і способи розв’язання проблеми;
  • перераховано очікувані результати виконання Програми, які будуть показниками її ефективності;
  • вказано терміни виконання Програми, та окреслено засади її фінансування.

3. Правові аспекти

У проекті розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки» реалізовано норми:

  • Конституції України (розпорядження спрямовано на реалізацію прав та обов’язків громадян, визначених Конституцією);
  • Закону України від 23 грудня 2010 року № 2861–VI «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» (розпорядження спирається на основні правові засади у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, терміни та поняття, визначені цим законом).

Крім того, розпорядження базується на нормах Закону України від 19 лютого 2009 року №1026-VI «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки» і передбачає впровадження найбільш ефективних завдань і напрямів вказаної програми, які будуть актуальними для наступного п’ятирічного періоду.

            Реалізація розпорядження не передбачає внесення змін до чинних актів або визнання актів такими, що втратили чинність.

За результатами прийняття розпорядження передбачається розроблення нового правового акта – проекту Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки».

Проект розпорядження стосується прав громадян, визначених Конституцією і законами України, зокрема, рівних конституційних прав громадян та їх рівності перед законом (стаття 24 Конституції України), невід’ємного права на життя (стаття 27), права на повагу до гідності (стаття 28), права на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49).

3. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки» не потребує додаткових витрат із державного бюджету, оскільки воно є проектом відповідної Програми, яку буде розроблено на основі Концепції.

Фінансування Програми в необхідних обсягах передбачається здійснювати за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством.

4. Позиція заінтересованих органів

Проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки» стосується інтересів інших органів, які будуть співвиконавцями вказаної Програми, зокрема:

Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства доходів і зборів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства культури України, Міністерства оборони України, Міністерства освіти і науки України, молоді та спорту України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України;

Державної пенітенціарної служби України, Державної прикордонної служби України, Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, Державної служби України з контролю за наркотиками, Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва;

Державної інспекції України з питань праці;

Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Служби безпеки України, Національної академії медичних наук України, Національної академії наук України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

5. Регіональний аспект

Проект розпорядження стосується діяльності регіонів у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу. Під час розробки проекту бралися до уваги такі регіональні чинники:

– нерівномірність поширення ВІЛ-інфекції у різних регіонах України, яка зумовлює необхідність розподілу коштів та зусиль відповідно до реальних потреб;

– відставання (особливо на місцевому рівні) розвитку інфраструктури медичної і соціальної допомоги від темпів поширення епідемії, що зумовлює низький рівень доступу загального населення та представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ і людей, які живуть з ВІЛ, до лікування, якісної профілактичної, медичної та соціальної допомоги, в тому числі паліативної і хоспісної.

З огляду на необхідність врахування потреб регіонів під час розроблення проекту Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки, проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки» направлено на погодження Раді міністрів АР Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям.

6. Запобігання корупції

У проекті акта відсутні правила та процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

7. Громадське обговорення

Проект акта потребує громадського обговорення.

Для залучення громадськості, фахівців та експертів до розроблення проекту Концепції наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05.09.2012 року №698 утворено міжвідомчу робочу групу з питань розробки проекту Концепції Загальнодержавної програми з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки. До складу групи увійшли представники зацікавлених міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, неурядових та міжнародних організацій, які працюють у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу. Крім того, при робочій групі було утворено дві підгрупи – з розробки заходів профілактики та заходів лікування.

Загалом відбулося п’ять засідань, на яких опрацьовано мету, очікувані результати і показники Програми.

22 січня 2013 року проект Концепції представлено та в цілому узгоджено на засіданні міжсекторальної робочої групи для подальшого направлення на погодження до центральних та місцевих органів виконавчої влади.

Для громадського обговорення проект акта розміщено на сайті МОЗ України www.moz.gov.ua та на сайті Держслужби України соцзахворювань www.dssz.gov.ua.

Підсумкове розширене громадське обговорення проекту розпорядження (за результатами опрацювання центральними та місцевими органами виконавчої влади, громадського обговорення проекту, розміщеного на сайті МОЗ) заплановано на 7 лютого 2013 року.

8. Позиція соціальних партнерів

Проект акта стосується соціально-трудової сфери, інтересів Спільного представницького органу всеукраїнських профспілок та профспілкових об’єднань, Спільного представницького органу Сторони роботодавців на національному рівні.

9. Оцінка регуляторного впливу

Проект акта є регуляторним актом. Документи направлено на розгляд до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.

10. Прогноз результатів

Прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки» забезпечить:

  • розроблення відповідної Програми на основі консолідованої позиції центральних та регіональних органів влади, національних та міжнародних експертів, громадських та приватних інституцій,
  • закріплення здобутків аналогічної загальнодержавної програми протидії ВІЛ/СНІДу на 2009-2013 роки;
  • забезпечення представників уразливих щодо інфікування ВІЛ груп до якісних послуг, впровадження ефективного досвіду та інноваційних механізмів у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Виконання Програми спрямовано на досягнення таких результатів за умови забезпечення їх повного та своєчасного фінансування:

  • наблизити до нуля кількість нових випадків інфікування ВІЛ серед загального населення та зменшити на 50 відсотків кількість нових випадків інфікування ВІЛ серед груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ;
  • наблизити до нуля кількість випадків передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини;
  • забезпечити доступ до профілактичних програм для усіх груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ;
  • охопити 100 відсотків школярів та студентської молоді програмами профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу та формування здорового способу життя у навчальних закладах усіх форм власності;
  • охопити медико-соціальними послугами з догляду та підтримки 100 відсотків ВІЛ-інфікованих осіб, які перебувають під медичним наглядом у закладах охорони здоров’я;
  • забезпечити доступ до безперервного лікування антиретровірусною терапією для 100 відсотків хворих на ВІЛ-інфекцію, які цього потребують;
  • зменшити на 50 відсотків смертність від туберкульозу серед хворих з ко-інфекцією ВІЛ/ТБ;
  • охопити безперервними програмами замісної підтримувальної терапії щонайменше 35 відсотків споживачів опіоїдних ін’єкційних наркотиків, які цього потребують, із залученням їх до реабілітаційних програм;
  • сформувати толерантне ставлення до людей, які живуть з ВІЛ, та представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ і знизити на 50 відсотків рівень стигми та дискримінації до цих людей.
Міністр охорони здоров’я України Р. Богатирьова

Проект

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від _____ 2013 р. №

Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки

1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки, що додається.

2. Визначити Державну службу з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань державним замовником Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки.

3. Державній службі з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати до 1 квітня 2013 року Кабінетові Міністрів України проект Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки.

Прем’єр-міністр України М. Азаров

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від _____ 2013 р. №

КОНЦЕПЦІЯ

Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки

Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма

Питання протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу є одним із пріоритетів державної політики України у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку та предметом міжнародних зобов’язань України у сфері ВІЛ/СНІДу, зокрема, щодо виконання Декларації Цілей розвитку тисячоліття та Політичної декларації 2011 року з активізації зусиль для викорінення ВІЛ/СНІДу.

Сучасний стан розвитку епідемічного процесу ВІЛ-інфекції в Україні характеризується широким поширенням ВІЛ серед різних контингентів населення, насамперед серед осіб, які відносяться до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ; переважним ураженням осіб працездатного віку; нерівномірним поширенням ВІЛ-інфекції на різних територіях України; зміною домінуючого шляху передачі ВІЛ з парентерального на статевий.

Незважаючи на зусилля держави, проблеми, пов’язані з поширенням ВІЛ-інфекції/СНІДу, залишаються гострими. Так, від початку реєстрації першого випадку ВІЛ-інфекції (1987 рік) станом на 1 січня 2013 року в країні зареєстровано понад 223 тисячі (223 530) випадків ВІЛ-інфекції (з них 36830 випадків ВІЛ-інфекції у дітей до 14 років), у тому числі 56 382 випадки СНІДу, включаючи 1 224 дітей до 14 років. Кількість ВІЛ-інфікованих осіб, які перебувають під медичним наглядом в закладах охорони здоров’я в Україні, становить понад 129 тисяч осіб (128 936). Показник поширеності ВІЛ-інфекції досяг 283,6 на 100 тис. населення, і майже у 24 тисяч ВІЛ-інфікованих осіб (24 059) хвороба досягла кінцевої стадії – СНІДу. Показник поширеності СНІДу становить 52,9 на 100 тис. населення. За весь період спостереження 28 тисяч осіб (28 498) померли від захворювань, зумовлених СНІДом. Оціночні дані засвідчують, що на початок 2012 року в країні мешкало 230 тисяч людей віком від 15 років і старші, які живуть з ВІЛ, що становило 0,58 % усього населення в цій віковій категорії.

Разом з тим, у ході впровадження програм і заходів, у тому числі Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки, спостерігається тенденція до стабілізації епідемічної ситуації. Зокрема, знизився показник темпів приросту нових випадків ВІЛ-інфекції (з 16,8% у 2006 році до 3,6% в 2011 році), зменшилася частка випадків захворювань на ВІЛ-інфекцію у віковій групі 15-24 років серед усіх уперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції. Майже в 6 разів (з 27,8% у 2001 році – початок впровадження програми –  до 4,7% у 2010 році) вдалося знизити показник частоти передачі ВІЛ від матері до дитини.

Тенденції розвитку епідемії ВІЛ-інфекції в Україні продовжують викликати занепокоєння. Незважаючи на істотний прогрес, кількість зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції щорічно збільшується; доступ до лікування, особливо серед груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, є низьким; смертність від СНІДу залишається високою. Ці проблеми потребують вирішення програмним методом.

Аналіз причин виникнення проблеми

та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом

Розвиток епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні зумовлюють такі чинники:

– недостатній рівень обізнаності загального населення в питаннях виявлення ВІЛ та шляхів запобігання зараженню; відсутність мотивації до безпечної поведінки і тестування на ВІЛ;

 – особливості поведінки та способу життя представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ (та їхніх статевих партнерів), зокрема, споживачів ін’єкційних наркотиків, жінок комерційного сексу, чоловіків, які практикують секс із чоловіками, а також ув’язнених, дітей та підлітків у складних життєвих обставинах;

– пізнє виявлення та недостатня диспансеризація ВІЛ-інфікованих;

– відставання (особливо на місцевому рівні) розвитку інфраструктури медичної і соціальної допомоги від темпів поширення епідемії;

– низький рівень доступу загального населення, представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ і людей, які живуть з ВІЛ, до лікування, якісної профілактичної, медичної та соціальної допомоги, в тому числі паліативної і хоспісної;

– переважання статевого шляху передачі ВІЛ-інфекції та збільшення кількості ВІЛ-інфікованих жінок дітородного віку, що зумовлює поступове збільшення кількості дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями;

– недостатній рівень державного фінансування заходів протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу;

– нормативно-правові, організаційні та фінансові перешкоди на шляху отримання якісних інтегрованих послуг пацієнтами, які мають поєднані захворювання, зокрема, ВІЛ і туберкульоз, ВІЛ і наркозалежність, ВІЛ і вірусні гепатити, патології, пов’язані із порушеннями психічної діяльності;

– високий рівень стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих і представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ.

З метою стабілізації епідемічної ситуації, зменшення соціально-економічних наслідків епідемії необхідно забезпечити широкомасштабні та комплексні заходи профілактики, діагностики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, шляхом розроблення та впровадження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки (далі – Програма).

Стратегічними напрямами протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу є досягнення цілей стратегії «Прагнення до нуля», яку рекомендовано Об’єднаною програмою ООН з ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2011-2015 роки: нуль нових випадків ВІЛ-інфекції, нуль смертей від СНІДу, нуль випадків передачі ВІЛ від матері до дитини, нуль випадків дискримінації осіб, які живуть з ВІЛ.

Мета Програми

Метою Програми є зниження рівня захворюваності і смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом забезпечення державою сталості системи надання якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ, у контексті реформи системи охорони здоров’я і соціальної сфери.

Визначення оптимального варіанту розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

У процесі державного планування протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу опрацьовано три варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає продовження реалізації комплексного підходу до протидії епідемії, який був основою Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки. Однак цей підхід потребує змін, враховуючи тенденції розвитку епідемічного процесу упродовж останніх 5 років в Україні та світі.

В рамках другого варіанту розв’язання проблеми проаналізовано можливості запровадження в Україні згаданої вище стратегії «Прагнення до нуля». Проте з огляду на специфіку соціально-економічної ситуації в Україні та впровадження реформи системи охорони здоров’я, досягнення цілей вказаної стратегії до 2015 року в повному обсязі (зниження у два рази: передачі ВІЛ статевим шляхом; материнської смертності внаслідок ВІЛ/СНІДу, числа смертей від туберкульозу серед людей, які живуть з ВІЛ; усунення вертикальної передачі ВІЛ,  запобігання новим випадкам ВІЛ-інфекції серед споживачів наркотиків) є нереалістичним, але актуальні для України напрями цієї стратегії інтегровано до третього варіанту розв’язання проблеми.

Третій, оптимальний варіант – забезпечення сталості системи надання якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекції, насамперед серед груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, лікування, догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ, у контексті реформи системи охорони здоров’я та соціальної сфери.

Цей варіант розв’язання проблеми має свої особливості і переваги:

  • враховує актуальність процесу реформування системи охорони здоров’я та соціальної сфери, зокрема, передбачає оптимізацію системи надання медичних і соціальних послуг, забезпечення професійної підготовки кадрів (сімейних лікарів, працівників спеціалізованих служб і закладів, які надають послуги представникам груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ та їхнім партнерам, людям, які живуть з ВІЛ, тощо);
  • ґрунтується на дотриманні прав людини,
  • враховує потреби населення у доступі до послуг з консультування, тестування на ВІЛ та діагностики ВІЛ-інфекції,
  • забезпечує пріоритетність охоплення лікуванням, доглядом і підтримкою людей, які живуть з ВІЛ, та інших осіб, яких торкнулась епідемія;
  • посилює профілактичний компонент Програми, спрямований як на групи підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, так і на загальне населення, з метою зниження темпів поширення ВІЛ-інфекції;
  • передбачає системне формування толерантного ставлення населення до людей, які живуть з ВІЛ, що має на меті подолання їх дискримінації та стигматизації;
  • включає гендерно-чутливий аспект при плануванні та впровадженні заходів у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу;
  • застосовує міжсекторальний та міжвідомчий підхід до реалізації державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу;
  • залучає громадські організації до надання послуг представникам груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ і людям, які живуть з ВІЛ, у тому числі на засадах соціального замовлення;
  • спрямовує на забезпечення життєздатності та сталості ефективних програм протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, у тому числі тих, які впроваджуються за донорські кошти.

Шляхи і способи розв’язання проблеми.

Строк виконання Програми

Розв’язання проблеми можливе шляхом реалізації протягом 2014-2018 років таких напрямів діяльності:

  • забезпечити доступ 100 відсотків загального населення, зокрема, дітей та молоді, до програм профілактики ВІЛ-інфекції;
  • здійснити наукові дослідження для розробки інноваційних профілактичних програм з формування навичок безпечної щодо ВІЛ поведінки у загального населення, зокрема у дітей та молоді, з метою подальшого запровадження цих програм;
  • удосконалити систему консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію для її виявлення на початкових стадіях;
  • забезпечити вільний доступ до консультування та безоплатного тестування на ВІЛ-інфекцію населення, зокрема, молоді, груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, а також ув’язнених, дітей із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, безпритульних та бездоглядних дітей;
  • забезпечити 100% тестування донорської крові із забезпеченням зовнішньої оцінки якості;
  • наблизити до нуля кількість випадків інфікування ВІЛ-інфекцією через переливання крові та її продуктів, а також під час пересадки клітин, тканин, органів;
  • забезпечити проведення лабораторних досліджень та діагностики ВІЛ-інфекції гарантованої якості;
  • забезпечити надання медикаментозної постконтактної профілактики ВІЛ-інфікування особам з можливим ризиком інфікування ВІЛ;
  • вжити заходів для зниження на 70 відсотків кількості нових випадків ВІЛ-інфекції серед підлітків з числа груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ (14-18 років);
  • забезпечити 100-відсотковий доступ та охоплення вагітних жінок до послуг з консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію та профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини;
  • забезпечити у 100 відсотків дітей, народжених ВІЛ-позитивними матерями, раннє виявлення випадків інфікування із застосуванням новітніх технологій діагностики;
  • забезпечити доступ для людей, які живуть з ВІЛ, до допоміжних репродуктивних технологій за умови запобігання передачі ВІЛ від батьків до майбутньої дитини;
  • розширити охоплення програмами профілактики ВІЛ представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ та їх статевих партнерів, а також ув’язнених, дітей із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, безпритульних та бездоглядних дітей та які не отримують належного батьківського піклування;
  • забезпечити розробку, виготовлення та розповсюдження соціальної реклами, просвітницьких програм з формування здорового способу життя у загального населення;
  • сприяти розробці та реалізації гендерно-чутливих програм сексуального виховання молоді та формування навичок збереження репродуктивного здоров’я;
  • запровадити гендерно-орієнтовані підходи до надання медико-соціальних і профілактичних послуг людям, які живуть з ВІЛ (у тому числі підліткам);
  • забезпечити здійснення медико-соціальних заходів із супроводу лікування, залучення та утримання ВІЛ-позитивних пацієнтів у медичних програмах;
  • забезпечити охоплення соціальними послугами з догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих осіб, які перебувають під медичним наглядом у закладах охорони здоров’я;
  • забезпечити доступ до безперервного лікування антиретровірусною терапією для 100 відсотків хворих на ВІЛ-інфекцію, які цього потребують;
  • запровадити застосування АРТ як засобу профілактики поширення ВІЛ-інфекції, в тому числі шляхом раннього виявлення і раннього лікування;
  • розширити обсяги надання АРТ, забезпечити лабораторний супровід лікування, сприяти формуванню прихильності до АРТ;
  • забезпечити безперервність проведення АРТ шляхом своєчасного планування, здійснення закупівель і постачання АРВ-препаратів, створення їх запасу та контролю за цільовим використанням;
  • здійснити заходи щодо залучення представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ до безперешкодного лікування антиретровірусною терапією;
  • забезпечити організацію та доступ до паліативної та хоспісної допомоги людям, які живуть з ВІЛ, на первинному, вторинному та третинному рівнях надання медичної допомоги, та підготовку відповідних кадрів для надання такої допомоги;
  • забезпечити лікування та медикаментозну профілактику опортуністичних інфекцій, супутніх захворювань (туберкульозу, інфекцій, що передаються статевим шляхом, вірусних гепатитів), ускладнень ВІЛ-інфекції та хвороб, зумовлених ВІЛ, у ВІЛ-інфікованих осіб;
  • узгодити системи протидії туберкульозу та протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу щодо раннього виявлення випадків захворювання на туберкульоз та розширення профілактичного лікування латентної туберкульозної інфекції для людей, які живуть з ВІЛ;
  • охопити безперервними програмами замісної підтримувальної терапії щонайменше 35 відсотків споживачів опіоїдних ін’єкційних наркотиків, які цього потребують, із залученням їх до реабілітаційних програм, у тому числі у закладах Державної пенітенціарної служби;
  • розширити інтегрований підхід до надання медико-соціальних послуг ВІЛ-інфікованим споживачам ін’єкційних наркотиків (у тому числі вагітним жінкам), забезпечити децентралізацію цих послуг з метою підвищення їх доступності на місцевому рівні;
  • сформувати толерантне ставлення до людей, які живуть з ВІЛ-інфекцією, та представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ і знизити на 50 відсотків рівень стигми та дискримінації до цих людей.
  • забезпечити доступ до правової допомоги для людей, які живуть з ВІЛ, та представників груп підвищеного ризику, у випадках порушення їх прав;
  • розширити інформаційні, навчальні програми з формування толерантного ставлення до людей, які живуть з ВІЛ, та представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, а також з питань захисту своїх прав людьми, які живуть з ВІЛ, для запобігання випадкам їх дискримінації;
  • удосконалити механізми міжвідомчої і міжсекторальної координації виконання заходів з протидії ВІЛ-інфекції;
  • оптимізувати діяльність спеціалізованих служб і закладів, що надають медичні і соціальні послуги людям, які живуть з ВІЛ, у відповідності з реформою системи охорони здоров’я;
  • забезпечити надання послуг з консультування, тестування, діагностики ВІЛ-інфекції в загальнолікарняній мережі;
  • організувати підготовку фахівців для надання медичних та соціальних послуг у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, в тому числі лікарів сімейної медицини;
  • удосконалити на національному і регіональному рівні механізми державних закупівель, забезпечити своєчасне постачання в достатній кількості препаратів для лікування опортуністичних інфекцій, АРТ-препаратів, тест-систем для тестування на ВІЛ і лабораторного моніторингу людей, які живуть з ВІЛ, інших лікарських засобів;
  • забезпечити розвиток системи моніторингу і оцінки ефективності заходів, що проводяться на національному та регіональному рівні.
  • забезпечити державну підтримку життєстійкості програм, які реалізуються за рахунок Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією, інших донорів;
  • забезпечити застосування механізму соціального замовлення з надання послуг у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу відповідно до затверджених стандартів із залученням громадських і благодійних організацій.

Очікувані результати виконання Програми,

визначення її ефективності

Виконання Програми спрямовано на досягнення таких результатів за умови забезпечення їх повного та своєчасного фінансування:

  • наблизити до нуля кількість нових випадків інфікування ВІЛ серед загального населення та зменшити на 50 відсотків кількість нових випадків інфікування ВІЛ серед груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ;
  • наблизити до нуля кількість випадків передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини;
  • забезпечити доступ до профілактичних програм для усіх груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ;
  • охопити 100 відсотків школярів та студентської молоді програмами профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу та формування здорового способу життя у навчальних закладах усіх форм власності;
  • охопити медико-соціальними послугами з догляду та підтримки 100 відсотків ВІЛ-інфікованих осіб, які перебувають під медичним наглядом у закладах охорони здоров’я;
  • забезпечити доступ до безперервного лікування антиретровірусною терапією для 100 відсотків хворих на ВІЛ-інфекцію, які цього потребують;
  • зменшити на 50 відсотків смертність від туберкульозу серед хворих з ко-інфекцією ВІЛ/ТБ;
  • охопити безперервними програмами замісної підтримувальної терапії щонайменше 35 відсотків споживачів опіоїдних ін’єкційних наркотиків, які цього потребують, із залученням їх до реабілітаційних програм;
  • сформувати толерантне ставлення до людей, які живуть з ВІЛ, та представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ і знизити на 50 відсотків рівень стигми та дискримінації до цих людей.

Фінансування Програми

Фінансування Програми в необхідних обсягах передбачається здійснювати за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією, інших джерел, не заборонених законодавством.

Обсяг фінансування Програми з державного бюджету може бути збільшено у межах наявних коштів за поданням Держслужби соцзахворювань під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік з урахуванням конкретних завдань.

 




Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті