Витяг із Закону України від 22 грудня 2011 року № 4213-VI

24 Січня 2013 3:46 Поділитися

ЗАКОН УКРАЇНИ

від 22 грудня 2011 року № 4213-VI

Про внесення змін до деяких законів України  щодо прав інвалідів

Витяг

Верховна Рада України постановляє:

 I. Внести зміни до таких законів України:

2. У Законі України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»:

 1) у преамбулі слова «обмежень життєдіяльності, викликаних» замінити словами «наслідків, спричинених стійким», а слова «зі стійким розладом функцій організму» виключити;

 2) у статті 1:

 абзаци другий – четвертий та сьомий викласти в такій редакції:

 «інвалід – особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

 дитина-інвалід – особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

 інвалідність – міра втрати здоров’я у зв’язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист»;

 «обмеження життєдіяльності – помірно виражена, виражена або значно виражена втрата особою внаслідок захворювання, травми (її наслідків) або вроджених вад здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності нарівні з іншими громадянами»;

 в абзаці дев’ятому слова «у постійне обмеження життєдіяльності чи» замінити словом «в»;

 абзац одинадцятий викласти в такій редакції:

 «реабілітація інвалідів – система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових, фізкультурно-спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму для досягнення і підтримання соціальної та матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство, а також забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації і виробами медичного призначення»;

 доповнити абзацом такого змісту:

 «догляд за інвалідом (дитиною-інвалідом) – сукупність соціальних послуг, спрямованих на соціально-побутову допомогу та підтримку, захист і забезпечення життєдіяльності інваліда (дитини-інваліда)»;

 3) статтю 7 викласти в такій редакції:

 «Стаття 7. Медико-соціальна експертиза

 Медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей – лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

 Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров’я, інвалідів (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров’я та дітей-інвалідів проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв’язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.

 Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров’я особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

 Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров’я інваліда та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.

 До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров’я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.

 До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров’я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

 Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія «дитина-інвалід», а особам у віці до 18 років з виключно високою мірою втрати здоров’я та з надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, – категорія «дитина-інвалід» підгрупи А.

 Медико-соціальні експертні комісії визначають:

 групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана інвалідом однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір інваліда. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

 види трудової діяльності, рекомендовані інваліду за станом здоров’я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою інваліда (крім випадків, коли інваліда визнано недієздатним);

 причинний зв’язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

 ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;

 ступінь втрати здоров’я, групу інвалідності, причину, зв’язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;

 медичні показання на право одержання інвалідами спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним.

 Медико-соціальні експертні комісії:

 встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації;

 складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

 вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів;

 забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров’я, інвалідів;

 вносять до централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про повнолітніх осіб, яких визнано інвалідами.

 Лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів:

 визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем;

 складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

 надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям-інвалідам;

 забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров’я та дітей-інвалідів.

 Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду дітей надаються безоплатно.

 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України»;

 4) в абзаці восьмому статті 9 слова «забезпечує ведення Державного реєстру реабілітаційних установ (далі – Реєстр установ)» замінити словами «забезпечує ведення централізованого банку даних з проблем інвалідності»;

 5) в абзаці восьмому статті 10 слова «і послугами реабілітації, виробами медичного призначення» замінити словами «реабілітації, виробами медичного призначення та реабілітаційними послугами»;

 6) в абзаці п’ятому статті 11 слова «і послугами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом» замінити словами «реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом та реабілітаційними послугами»;

 7) частину сьому статті 14 виключити;

 8) останнє речення частини четвертої статті 23 викласти в такій редакції: «Інвалід (законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда) бере участь у виборі конкретних технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, реабілітаційних послуг і санаторно-курортного лікування тощо в межах його індивідуальної програми реабілітації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України»;

 9) абзаци другий – сьомий частини другої статті 26 замінити сімома абзацами такого змісту:

 «протезно-ортопедичні вироби, у тому числі ортопедичне взуття;
 спеціальні засоби для самообслуговування та догляду;
 засоби для пересування;
 допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому;
 меблі та оснащення;
 спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією;
 спеціальні засоби для освіти (включаючи літературу для сліпих) і зайняття трудовою діяльністю».

 У зв’язку з цим абзац восьмий вважати абзацом дев’ятим;

 10) абзац другий статті 30 після слова «реабілітологи» доповнити словами «перекладачі жестової мови»;

 11) у статті 41:

 у частині першій після слів «що містить дані про» доповнити словами «реабілітаційні установи», а слова «протезно-ортопедичними виробами, виробами медичного призначення, послугами реабілітації, спеціальним автотранспортом, санаторно-курортним лікуванням тощо» замінити словами «виробами медичного призначення, реабілітаційними послугами, санаторно-курортним лікуванням, спеціальним автотранспортом тощо»;

 у частині четвертій слова «засобах і послугах реабілітації» замінити словами «технічних та інших засобах реабілітації, виробах медичного призначення та реабілітаційних послугах».

 II. Прикінцеві положення

 1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року, крім абзаців третього – п’ятого підпункту 12, абзаців третього – п’ятого підпункту 13 пункту 1 розділу I, які набирають чинності з 1 січня 2013 року.

 2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:

 привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

 забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

Президент України В. Янукович

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті