Наказ МОЗ від 22.02.2010 р. №158

Документ втратив чинність а підставі наказу МОЗ України від 05.11.2010 р. № 960

Міністерство охорони здоров’я України

НАКАЗ

від 22.02.2010 р. № 158

ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПРОТОКОЛІВ ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА)

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 р. № 1247-р «Про затвердження Плану заходів щодо вдосконалення державного контролю за обігом лікарських засобів і виробів медичного призначення», наказу МОЗ України від 18.1.2007 р. № 838 «Про затвердження Концепції розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України» з врахуванням положень настанов Всесвітньої організації охорони здоров’я та Міжнародної фармацевтичної федерації «Стандарти якості фармацевтичного обслуговування. Належна аптечна практика» 1997 р., «Розвиток фармацевтичної практики — фокус на пацієнта» 2006 р.

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити протоколи провізора (фармацевта) при відпуску безрецептурних лікарських засобів, що додаються:

1.1 Симптоматичне лікування алергії;

1.2 Симптоматичне лікування болю в горлі;

1.3 Симптоматичне лікування дисбактеріозу;

1.4 Симптоматичне лікування діареї;

1.5 Симптоматичне лікування кашлю;

1.6 Симптоматичне лікування опіків;

1.7 Симптоматичне лікування поверхневих закритих травм;

1.8 Симптоматичне лікування поверхневих ран;

1.9 Симптоматичне лікування стресу;

1.10 Сприяння відмові від тютюнопаління;

1.11 Попередження захворювання та сприяння прихильності до лікування при туберкульозі;

1.12 Попередження захворювання та сприяння прихильності до лікування при ВІЛ/СНІД;

1.13 Формування домашньої аптечки першої допомоги;

1.14 Формування аптечки першої допомоги для немовлят;

1.15 Формування аптечки першої допомоги для подорожей;

1.16 Формування аптечки першої допомоги для службових приміщень.

2. Рекомендувати керівникам аптечних закладів всіх форм власності використовувати в практичній діяльності протоколи дій провізора (фармацевта), затверджених в п. 1 цього наказу в якості інформаційного посібника

3. Голові Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів України: забезпечити моніторинг за впровадженням в роботу аптечних закладів протоколів провізора (фармацевта), затверджених в п. 1 цього наказу, та щороку до 20 лютого надавати інформацію про результати моніторингу до Департаменту регуляторної політики в сфері обігу лікарських засобів та продукції в системі охорони здоров’я МОЗ України.

4. Департаменту регуляторної політики в сфері обігу лікарських засобів та продукції в системі охорони здоров’я забезпечити при необхідності внесення змін в протоколи провізора (фармацевта) при відпуску безрецептурних лікарських засобів.

5. Контроль за виконанням цього наказу покладаю на заступників Міністра Курищука К.В., Сірмана В.М.

Міністр В.М. Князевич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом МОЗ України № 158
від 22.02.2010 р.

1.1. ПРОТОКОЛ ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ СИМПТОМАТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ АЛЕРГІЇ

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення за ліками з приводу симптомів алергії, які пацієнт розпізнав самостійно.

1.2. Код за МКХ — 10: Z71

1.3.: Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі: Установи-розробники:
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В. ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. ДУ «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б. ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України

 

2. Настанова з оцінки потреб пацієнта при зверненні за допомогою

2.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

2.1.1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі);

2.1.2. як давно виникло нездужання і скільки часу триває;

2.1.3. яких заходів вжито перед зверненням до аптеки;

2.1.4. які ліки вже прийняті для полегшення стану.

2.2. Будь-який прояв алергії потребує консультації лікаря для вибору тактики лікування

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

3.1. важка задишка, ускладнене дихання, порушення з боку нервової системи, різке падіння артеріального тиску, приступи ядухи;

3.2. виникнення ознак набряку гортані: хрипкий голос, «гавкаючий» кашель, ускладнення дихання;

3.3. розповсюдження набряку на верхню половину обличчя;

3.4. прояви вираженого неспокою, почуття страху, виражена слабкість, підвищена рухова активність;

3.5. абдомінальний синдром — нудота, блювання, біль в животі різної інтенсивності;

3.6. алергічний риніт супроводжується кров’янистими виділеннями із носа або підвищенням температури і гнійними виділеннями із носа;

3.7. під час лікування з’явились нові прояви алергії;

3.8. прояви алергії не зникають на фоні лікування раніше прописаними лікарськими засобами;

3.9. при лікуванні прояв алергії не проходить впродовж доби або епізодично повторюється.

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при алергії

№ з/п Питання провізора (фармацевта) до пацієнта Відповіді пацієнта Рекомендації
1 Діагноз захворювання визначив лікар Так Необхідно приймати тільки ті лікарські препарати, що призначив лікар.
Ні Необхідно звернутись до лікаря для уточнення діагнозу.
2 Чи наявні один або декілька симптомів алергії: 

  • чхання;
  • свербіж і почервоніння очей;
  • водянисті виділення із носа;
  • шкірні висипи;
  • шкірний свербіж.
Так Необхідно звернутись до лікаря для уточнення діагнозу, для тимчасового полегшення симптомів алергії призначити: 

  • антигістамінні препарати для системного і місцевого застосування;
  • засоби елімінаційної терапії;
  • симпатоміметики для місцевого застосування.
Ні Необхідно звернутись до лікаря для уточнення діагнозу.
3 Чи наявний зв’язок цих симптомів з можливим контактом з алергенами: 

  • домашні тварини, сухий корм для риб;
  • період цвітіння рослин;
  • контакт з хімічними речовинами;
  • приймання лікарських препаратів;
Так Необхідно звернутись до лікаря для уточнення діагнозу, для полегшення симптомів алергії намагатись уникати контакту з потенційними алергенами; 

проводити елімінаційні заходи по відношенню до зовнішніх алергенів (частіше приймати душ, застосовувати очисники повітря в приміщенні, частіше проводити вологе прибирання тощо);

застосовувати гіпоалергенну, елімінаційну дієту.

  • вживання деяких продуктів харчування;
  • укуси комах;
  • сонячне опромінення, холод

 

5. Перелік (Формуляр) безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування алергії

5.1. Антигістамінні препарати І покоління

5.1.1. Диметинден

5.1.2. Клемастин

5.1.3. Мебгідрoлін

5.1.4. Хіфенадин

5.1.5. Хлоропірамін

5.2. Антигістамінні препарати ІІ покоління

5.2.1. Акривастин

5.2.2. Дезлоратадин

5.2.3. Фексофенадин

5.2.4. Ебастин

5.2.5. Лоратадин

5.2.6. Цетиризин

5.3. Антигістамінні лікарські засоби для місцевого засто­су­вання

5.3.1. Азеластин

5.3.2. Диметинден

5.3.3. Лоратадин

5.4. Глюкокортикоїди для локального (місцевого) застосу­вання

5.4.1. Гідрокортизон

5.4.2. Преднізолон + сечовина

5.4.3. Беклометазон

5.5. Ентеросорбенти

5.5.1. Вугілля медичне активоване

5.5.2. Діосмектит

5.5.3. Гідрогель метилкремнієвої кислоти

5.6. Седативні засоби

5.6.1. Валеріана

5.6.2. Пустирник

5.6.3. Ментол + красавка + конвалія + валеріана

5.6.4. Ментол + красавка + конвалія + валеріана + натрію бромід

5.6.5. Гвайфенезин + валеріана лікарська + меліса лікарська + звіробій + глід звичайний + пасифлора + хміль звичайний + бузина чорна

5.6.6. Валеріана + меліса + м’ята перцева

5.6.7. Пасифлора

5.6.8. Валеріана + глід + звіробій + м’ята перцева + шишки хмелю + піридоксину гідрохлорид + нікотинамід

5.7. Симпатоміметики для системного і місцевого засто­су­вання

5.7.1. Тетризолін

5.7.2. Ксилометазолін

5.7.3. Нафазолін

5.7.4. Оксиметазолін

5.7.5. Трамазолін

5.7.6. Диметинден + фенілефрин

5.7.7. Туаміногептан + ацетилцистеїн

5.8. Стабілізатори мембран тканинних та циркулюючих базофілів

5.8.1. Кислота кромогліциєва

6. Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування

6.1. Надати рекомендації щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання лікарських засобів;

6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);

№ з/п Розділ Державного формуляра першого випуску Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування лікарських препаратів
1 Антигістамінні препарати 

п. 18.2.1 розділу «Імуномодулятори та протиалергічні засоби», п. 9.3.1 розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби», п. 16.2.1.1.4 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби».

Антигістамінні препарати І покоління викликають сонливість, почуття втоми, знижують увагу, швидкість реакції, тому їх доцільно приймати ввечері. 

Антигістамінні препарати І покоління не застосовують у осіб, діяльність яких вимагає швидкої реакції, координації рухів і посиленої уваги (водії, оператори тощо).

Седативна дія антигістамінних препаратів І покоління (від легкої сонливості до глибокого сну) може проявлятися у звичайних терапевтичних дозах.

У антигістамінних препаратів (особливо І покоління) при тривалому застосуванні може відмічатися значне зниження терапевтичної ефективності (тахифілаксія).

Антигістамінні препарати (особливо І і ІІ покоління) не можна поєднувати з алкоголем, седативними, снодійними, транквілізаторами, нейролептиками, опіоїдними анальгетиками — можливе посилення пригнічувальної дії на ЦНС.

При алергічних ринітах і полінозах застосування антигістамінних препаратів І покоління не бажане, оскільки вони можуть викликати сухість слизових, підвищувати в’язкість секрету і сприяти розвитку синуситів і гайморитів, а при бронхіальній астмі — викликати або посилювати бронхоспазм.

2 Стабілізатори мембран тканинних та циркулюючих базофілів (опасистих клітин) 

п. 18.2.2 розділу «Імуномодулятори та протиалергічні засоби», п. 15.5.2 розділу «Офтальмологія. Лікарські засоби», п. 16.2.1.1.4 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби».

Стабілізатори мембран опасистих клітин застосовують тільки з метою профілактики, тому прийом препаратів розпочинають за 3–4 тижні до ймовірного контакту з алергеном. 

Стійкий ефект стабілізаторів мембран опасистих клітин розвивається протягом 10–12 тижнів постійного приймання.

У перші дні застосування препаратів кромогліциєвої кислоти (назального спрею) можливе подразнення слизової носа, що не потребує відміни препарату.

Для досягнення бажаного ефекту препарати для місцевого застосування необхідно використовувати не рідше 4 разів на день.

3 Глюкокортикоїди для місцевого (локального) застосування 

п. 18.4.2.2 розділу «Імуномодулятори та протиалергічні засоби», п. 16.2.1.1.5 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби».

Не призначають після перенесених травм носа (2 міс.) та операцій на носовій перетинці (1 рік), наявності виразок на слизових оболонках носа. 

При тривалому застосуванні можуть викликати кандидоз верхніх дихальних шляхів, сухість слизових, носові кровотечі, пригнічення функції кори наднирників.

Не можна перевищувати рекомендовану дозу, суворо дотримуватись техніки розпилювання, що наведена в інструкції по застосуванню.

Не застосовують у вагітних та в період годування грудьми, а також дітям до 4 років.

4 Симпатоміметики для місцевого застосування 

п. 16.2.1.1.3 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби».

Судинозвужувальні препарати групи симпатоміметиків не рекомендується застосовувати більше 5–7 днів. 

Перед застосуванням препаратів для лікування риніту необхідно обов’язково провести ретельний туалет носової порожнини.

Масляні розчини назальних крапель не застосовують у дітей, оскільки це може привести до потрапляння їх в легені і розвитку пневмонії.

Симпатоміметики можуть викликати підвищення артеріального тиску, тому їх з обережністю призначають хворим з артеріальною гіпертензією і гіпертиреозом.

Симпатоміметики можуть викликати підвищення внутрішньоочного тиску, тому їх з обережністю призначають хворим на глаукому.

Симпатоміметики не призначають особам, що мають порушення мозкового кровообігу, серцевого ритму, при вираженому атеросклерозі.

Симпатоміметики не прзначають одночасно з іншими судинозвужувальними засобами, з  -адреноблокаторами (можливо послаблення антигіпертензивного ефекту, розвиток порушень серцевого ритму), седативними (можливо послаблення дії), антидепресантами, інгібіторами МАО (можливо посилення дії і побічних ефектів), з іншими препаратами, що вводяться через носову порожнину.

5 Ентеросорбенти 

п. 3.6.2 розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби».

Необхідно дотримуватись інтервалу між прийманням ентеросорбентів та інших лікарських засобів, оскільки можливо уповільнення і/або зниження абсорбції лікарських засобів. 

При тривалому застосуванні може виникнути запор.

Вугілля активоване може забарвлювати кал у чорний колір.

6 Седативні засоби 

п. 2.7.1. розділу «Кардіологія. Лікарські засоби», п. 5.2.1.3. розділу «Психіатрія, наркологія. Лікарські засоби», п. 6.1.24. розділу «Неврологія. Лікарські засоби».

Рослинні седативні препарати посилюють дію антигіпертензивних засобів центральної дії, анальгетиків, особливо у осіб з підвищеною емоційною збудливістю. 

З обережністю призначають в першому триместрі вагітності та в період годування грудьми.

Седативні препарати підсилюють дію снодійних і можуть самі виявляти снодійний ефект при прийманні у високих дозах.

З обережністю застосовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при тяжких захворюваннях печінки, головного мозку, хворим на алкоголізм, діабет.

Необхідно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом та при роботі з точними механізмами.

Седативні препарати найбільш ефективні при тривалому застосуванні (2–3 тижні і більше).

Рослинні седативні препарати не викликають залежності і підходять для тривалого застосування.

Препарати валеріани мають жовчогінну дію і стимулюють секрецію залоз шлунково-кишкового тракту.

Екстракт пустирнику протипоказаний в період вагітності.

6.3. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладишу, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно затверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;

6.4. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:

6.4.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію;

6.4.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію;

6.4.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.

Директор Департаменту регуляторної політики
у сфері обігу лікарських засобів
та продукції у системі охорони здоров’я МОЗ України
Ю.Б. Константинов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом МОЗ України № 158
від 22.02.2010 р.

1.2. ПРОТОКОЛ ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ СИМПТОМАТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ БОЛЮ В ГОРЛІ

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення за ліками пацієнта з приводу болю в горлі

1.2. Код за МКХ — 10: Z71

1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі: Установи-розробники:
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В. ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. ДУ «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б. ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України

 

2. Настанова з оцінки потреб пацієнта при зверненні за допомогою

2.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

2.1.1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі);

2.1.2. як давно виникло нездужання і скільки часу триває;

2.1.3. яких заходів вжито перед зверненням до аптеки;

2.1.4. які ліки вже прийняті для полегшення стану.

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

3.1. важке дихання, неможливість промовити декілька слів між вдихами;

3.2. порушення ковтання;

3.3. різке збільшення піднебінних мигдалин, нальоти або виразки на мигдалинах;

3.4. яскраве «палаюче» почервоніння горла;

3.5. збільшення та болісність лімфовузлів;

3.6. підвищення температури тіла більше 38,5–39 °С;

3.7. біль в горлі супроводжується шкіряною висипкою;

3.8. біль в горлі супроводжується сильним болем голови, болем у вухах, животі;

3.9. біль в горлі супроводжується зміненням кольору сечі.

3.10. За наявності нальотів на мигдалинах необхідно запідозрити стрептококову ангіну або дифтерію, терміново звернутись до лікаря.

3.11. Якщо протягом 2 х діб після проведення симптоматичного лікування біль в горлі зберігається, необхідно обов’язково звернутись до лікаря.

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при болю в горлі

5. Перелік (Формуляр) безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування болю в горлі

5.1. Прості антисептичні засоби

5.1.1. Амбазон

5.1.2. Ацетиламінонітропропоксибензен

5.1.3. Гексетидин

5.1.4. Граміцидин С

5.1.5. Декаметоксин

5.1.6. Фенол

5.1.7. Флурбіпрофен

5.1.8. Холіну саліцилат

5.1.9. Цетилпіридин

5.2. Комбіновані антисептичні засоби

5.2.1. Амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт

5.2.2. Амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт + лідокаїн

5.2.3. Амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт + кислота аскорбінова

5.2.4. Декваліній + дибукаїн

5.2.5. Декваліній + кислота аскорбінова

5.2.6. Дихлорбензиловий спирт + ментол + анетол + олія м’яти перцевої

5.2.7. Йод + калію йодид + гліцерин

5.2.8. Лізоцим + піридоксин

5.2.9. Ментол + олія рицинова + камфора + олія евкаліптова + нітрофурал

5.2.10. Повідон-йод + алантоїн

5.2.11. Сульфаніламід + сульфатіазол + тимол + олія евкаліптова + олія м’яти перцевої

5.2.12. Хлорбутанол + камфора + ментол + олія евкаліптова

5.2.13. Хлоргексидин + кислота аскорбінова

5.2.14. Хлоргексидін + кислота аскорбінова + тетракаїн

5.2.15. Хлоргексидін + лідокаїн + тиротрицин

5.2.16. Гексетидин + холіна саліцилат + хлорбутанол

5.3. Рослинні препарати

5.3.1. Нагідок квіти

5.3.2. Ромашка лікарська

5.3.3. Ісландського моху екстракт

5.3.4. Евкаліпту листя

5.3.5. Обліпихова олія

5.3.6. Хлорофіліпт

5.4. Комбіновані рослинні та гомеопатичні препарати

5.4.1. Ангінал

5.4.2. Ангін-гран

5.4.3. Ангін-Хеель С

5.4.4. Тонзилгон® Н

5.4.5. Тонзилотрен

5.4.6. Тонзипрет®

5.4.7. Фарингол-ARN®

5.4.8. Фарингомед з апельсиновим смаком

5.5. Інші засоби

5.5.1. Прополіс

5.5.2. Прополіс + кислота аскорбінова

6. Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування

6.1. Надання рекомендацій щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання;

6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);

№ з/п Розділ Державного формуляра першого випуску Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування лікарських препаратів
1 Антисептичні засоби 

п. 16.3.1. розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби».

Лікарські засоби, які містять фенол, з обережністю призначають хворим з порушенням функції печінки, а також в період вагітності і годування грудьми. 

Лікарські засоби, які містять йод, не призначають пацієнтам з порушенням функції щитовидної залози.

Приймання лікарських засобів, які містять амілметакрезол, може супроводжуватися відчуттям дискомфорту в шлунку.

При одночасному застосуванні лікарських засобів, які містять лізоцим і піридоксину гідрохлорид, з антибактеріальними лікарськими препаратами (пеніциліни, хлорамфенікол, нітрофурантоїн), спостерігається підсилення протимікробної активності останніх.

Лікарські засоби, які містять лізоцим і піридоксину гідрохлорид, поєднують місцевий протизапальний ефект та підвищення неспецифічної резистентності організму.

Лікарські засоби, які містять в своєму складі місцеві анестетики, можуть викликати відчуття заніміння в роті.

2 Рослинні та гомеопатичні препарати 

п. 16.3.2 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби».

Лікарські засоби у формі спиртової настойки не призначають для внутрішнього вживання протягом тривалого часу, а також дітям до 12 років і жінкам у період вагітності та годування грудьми.
3 Інші засоби 

п. 16.3.4 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби».

Лікарські засоби, які містять прополіс, не застосовують в комбінації з іншими антисептичними препаратами та продуктами бджільництва. 

Не призначають дітям до 3 х років.

6.3. Загальні рекомендації для полегшення болю в горлі

6.3.1. при болю в горлі рекомендується вживання великої кількості теплої рідини;

6.3.2. полоскання горла розчинами антисептиків проводити кожні 2–3 години;

6.3.3. маленьким дітям, які не вміють полоскати горло, замінити полоскання на частий прийом теплого чаю з лимоном або підігрітого фруктового соку;

6.3.4. необхідно утримуватися від куріння та вдихання тютюнового диму, вживання алкоголю, гострої, холодної або надмірно гарячої їжі;

6.3.5. доцільним є застосування сухого тепла на ділянку шиї (зігрівальний компрес);

6.3.6. перед вживання місцевих засобів для симптоматичного лікування болю в горлі (аерозолів, льодяників, таблеток для розсмоктування, пастилок) рекомендується полоскати рот теплою водою;

6.3.7. після прийому місцевих засобів для симптоматичного лікування болю в горлі необхідно утримуватися від прийому їжі та рідини: пастилок, льодяників та таблеток для розсмоктування — 1–2 години, аерозолів — 3–5 хвилин;

6.3.8. лікарські засоби у вигляді льодяників, пастилок, таблеток для розсмоктування необхідно утримувати в роті до повного розчинення і ні в якому разі не розжовувати;

6.3.9. не вдихати аерозолі для лікування болю в горлі!

6.3.10. аерозолі застосовують у дітей віком від 6–8 років за умов, що дитина не опирається і вміє керувати диханням, але окремі спреї можна застосовувати з 3 х років;

6.3.11. хворим на цукровий діабет призначають лікарські засоби у вигляді льодяників та пастилок, які не містять цукор;

6.4. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно затверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;

6.5. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:

6.5.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію;

6.5.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію;

6.5.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.

Директор Департаменту регуляторної політики
у сфері обігу лікарських засобів
та продукції у системі охорони здоров’я МОЗ України
Ю.Б. Константинов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом МОЗ України № 158
від 22.02.2010 р.

1.3. ПРОТОКОЛ ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ СИМПТОМАТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ДИСБАКТЕРІОЗУ

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення за ліками з приводу симптомів дисбактеріозу, які пацієнт розпізнав самостійно.

1.2. Код за МКХ — 10: Z71

1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі: Установи-розробники:
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В. ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. ДУ «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б. ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, МОЗ України

 

2. Настанова з оцінки потреб пацієнта при зверненні за допомогою

2.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

2.1.1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі);

2.1.2. як давно виникло нездужання і скільки часу триває;

2.1.3. яких заходів вжито перед зверненням до аптеки;

2.1.4. які ліки вже прийняті для полегшення стану.

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

3.1. порушення дефекації супроводжується підвищенням температури тіла;

3.2. зміна кольору випорожнень, сліди або наявність крові в калі;

3.3. сильний біль в підвздошній ділянці;

3.4. різке здуття животу;

3.5. запаморочення або втрата свідомості, пов’язані з болем в черевній порожнині;

3.6. помітне зниження ваги тіла на фоні розладу дефекації;

3.7. у дитини раннього віку спостерігається зригування, блювання, біль в животі, що має нападоподібний характер, супроводжується здуттям і з’являється через 2–3 години після їди; випорожнення рясні, рідкі, з піною і кислуватим або гнилим запахом; знижуються темпи зростання ваги тіла.

3.8. Лікування дисбактеріозу (особливо у маленьких дітей) необхідно розпочинати після консультації лікаря і проведення мікробіологічного дослідження фекалій!

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при дісбактеріозі

5. Перелік (Формуляр) безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування дисбактеріозу

5.1. Прості антидіарейні мікробні препарати (пробіотики)

5.1.1. Колібактерин 5.1.2. Лактобактерин 5.1.3. Біфідумбактерин 5.1.4. Лактобактерії 5.1.5. Сахароміцети буларді 5.1.6. Bacillus clausii

5.2. Комбіновані антидіарейні мікробні препарати (пробіотики і пребіотики)

5.2.1. Escherichia coli + Streptococcus faecalis + Lactobacillus acidofilus + Lactobacillus helveticus

5.2.2. Фолієва кислота + ціанокобаламін + бактерії молочної кислоти

5.2.3. Bifidobacterium longum + Enterococcus faecium

5.2.4. Lactobacillus acidophillus + Bifidobacterium infantis + Enterococcus faecium

5.2.5. Lactobacillus acidophillus + Lactobacillus rhamnosus + Streptococcus thermophilus + Lactobacillus delbrueckii subsp. bulgaricus

5.2.6. Lactobacillus acidophillus + Lactobacillus rhamnosus

6. Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування

6.1. Надання рекомендацій щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання;

6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);

№ з/п Розділ Державного формуляра першого випуску Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування лікарських препаратів
1 Антидіарейні мікробні препарати (пробіотики і пребіотики) 

п. 3.6.6. розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби»; п. 18.1.6 розділу «Імуномодулятори та протиалергічні засоби».

Пробіотики можливо застосовувати на фоні антимікробної терапії, оскільки до їх складу входять антибіотикорезистентні штами мікроорганізмів. 

Лікарські препарати, що містять лактобактерії рекомендується запивати молоком або молочними напоями.

Пробіотики не можна запивати гарячими напоями та вживати одночасно з алкоголем.

Неприпустимо одночасно приймати пробіотики з антацидами, ферментними препаратами, а також лікарськими засобами лужної природи.

Лікарські препарати, що містять продукти життєдіяльності мікроорганізмів (пребіотики) не рекомендується приймати з молоком або молочними напоями.

Необхідно суворо дотримуватись температурного режиму при зберіганні термолабільних лікарських препаратів.

При застосуванні у маленьких дітей можливо розкриття капсули лікарських засобів і змішування її вмісту з невеликою кількістю рідини (грудне молоко, кип’ячена вода, чай), отримана суміш не підлягає зберіганню.

При одночасному застосуванні з лактулозою спостерігається кращий ефект розвитку корисної мікрофлори і загибель патогенної мікрофлори.

6.3. Загальні рекомендації щодо раціональної дієтотерапії:

6.3.1. харчування повинно бути повноцінним, хімічно, механічно і термічно щадним;

6.3.2. необхідно вживати нежирні продукти (відварне м’ясо, риба, сир), каші (рисова, вівсяна, гречана), черствий білий хліб, фрукти і овочі у великій кількості;

6.3.3. при діареї із раціону тимчасово виключають чорний хліб, незбиране молоко, сирі овочі і фрукти (їх необхідно вживати у вареному і запеченому вигляді), жирні і гострі приправи;

6.3.4. при запорі необхідно вживати продукти багаті на харчові волокна — хліб з висівками, кислі фрукти, сирі овочі і соки, гречану кашу, кисломолочні продукти;

6.3.5. при метеоризмі необхідно обмежити вживання бобових, капусти, продуктів з високим вмістом глюкози — мед, варення, цукерки, виноград;

6.3.6. у дітей доцільно використовувати традиційні кисломолочні продукти і адаптовані молочні суміші.

6.4. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно затверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;

6.5. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:

6.5.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію;

6.5.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію;

6.5.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.

Директор Департаменту регуляторної політики
у сфері обігу лікарських засобів
та продукції у системі охорони здоров’я МОЗ України
Ю.Б. Константинов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом МОЗ України № 158
від 22.02.2010 р.

1.4. ПРОТОКОЛ ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ СИМПТОМАТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПРИ ДІАРЕЇ

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення за ліками з приводу наявності у пацієнта діареї.

1.2. Код за МКХ — 10: Z71

1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі: Установи-розробники:
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В. ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. ДУ «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б. ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України

 

2. Настанова з оцінки потреб пацієнта при зверненні за допомогою

2.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

2.1.1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі);

2.1.2. як давно виникло нездужання і скільки часу триває;

2.1.3. яких заходів вжито перед зверненням до аптеки;

2.1.4. які ліки вже прийняті для полегшення стану.

2.2. Частота дефекації до 3 разів на добу вважається фізіологічною.

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

3.1. загальний важкий стан хворого, що викликаний діареєю;

3.2. діарея триває більше 48 годин;

3.3. діарея супроводжується підвищенням температури тіла;

3.4. виділяється багато слизу та/або присутня кров в калі;

3.5. часті болісні позиви і болісна дефекація;

3.6. діарея супроводжується нудотою і блюванням;

3.7. наявні ознаки загального зневоднення: сильна спрага, відчуття сухості в роті, зморщена шкіра, зниження ваги тіла, значне зменшення кількості сечі;

3.8. діарея у вагітних;

3.9. діарея у дітей віком до 1 року;

3.10. наявність діареї одночасно у декількох членів родини.

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при діареї

№ з/п Питання провізора (фармацевта) до пацієнта Відповіді пацієнта Рекомендації
1 Який характер мають випорожнення (відмічається зміна кольору — до чорного і консистенції — «рисового відвару»), мають місце загрозливі симптоми. Так Для уточнення діагнозу і лікування необхідно звернутись до лікаря.
Ні Призначити лікарські препарати, що пригнічують перистальтику, додаткова терапія призначається після з’ясування причин діареї.
2 Якого режиму харчування дотримується пацієнт, чи має місце переїдання, різка зміна режиму харчування, вживання продуктів, що викликають посилення перистальтики. Так Дотримання звичного раціона харчування. 

Призначити ферментні препарати.

3 Чи пов’язане нездужання з вживанням в їжу незбираного молока. Так Можливо, діарея пов’язана з нестачею лактози, необхідна консультація лікаря і виключення із раціону незбираного молока.
4 Чи має місце загострення хронічних хвороб шлунково-кишкового тракту (гіпоацидний гастрит, панкреатит, коліт, холецистит тощо). Так Необхідно звернутись до лікаря для лікування основного захворювання.
5 Чи пов’язане нездужання з переляком або стресом. Так Призначити седативні препарати.
6 Чи пов’язане нездужання з прийманням антимікробних препаратів. Так Для уточнення діагнозу і призначення лікування необхідно звернутись до лікаря.
7 Чи пов’язане нездужання з прийманням лікарських препаратів — непрямих антикоагулянтів, нестероїдних протизапальних засобів, антацидних засобів, що містять магній, серцевих глікозидів, препаратів калію, антиаритмічних засобів (хінідин, пропранолол), замінювачів цукру (маннітол, сорбітол). Так Необхідно звернутись до лікаря для подальшої корекції лікування.

 

5. Перелік (Формуляр) безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування діареї

5.1. Антидіарейні мікробні препарати (пробіотики)

5.1.1. Лактобактерії

5.1.2. Сахароміцети буларді

5.1.3. Bacillus clausii

5.1.4. Escherichia coli + Streptococcus faecalis + Lactobacillus acidofilus + Lactobacillus helveticus

5.1.5. Фолієва кислота + ціанокобаламін + бактерії молочної кислоти

5.1.6. Bifidobacterium longum+Enterococcus faecium

5.1.7. Lactobacillus acidophillus + Bifidobacterium infantis + Enterococcus faecium

5.1.8. Lactobacillus acidophillus + Lactobacillus rhamnosus + Streptococcus thermophilus + Lactobacillus delbrueckii subsp. Bulgaricus

5.1.9. Lactobacillus acidophillus + Lactobacillus rhamnosus

5.1.10. Lactobacillus rhamnosus + Streptococcus thermophilus + Lactobacillus delbrueckii subsp. Bulgaricus

5.2. Ентеросорбенти

5.2.1. Вугілля медичне активоване

5.2.2. Діосмектит

5.2.3. Гідрогель метилкремнієвої кислоти

5.3. Засоби, що пригнічують перистальтику

5.3.1. Лоперамід

5.4. Препарати електролітів з вуглеводами, сольові сполуки для пероральної регідратації

5.4.1. Натрію хлорид + натрію цитрат + калію хлорид + глюкоза

5.4.2. Натрію хлорид + калію хлорид + натрію гідрокарбонат + глюкоза + екстракт ромашки

5.5. Препарати ферментів

5.5.1. Солізим

5.5.2. Панкреатин

5.5.3. Панкреатин + геміцелюлоза + жовч бичача

5.5.4. Папайотин + пепсин + санзим

5.5.5. Діастаза + папаїн + ефірна олія кориці + ефірна олія кардамону + ефірна олія кмину

5.5.6. Ліпаза + амілаза

5.6. Протимікробні препарати для лікування кишкових інфекцій

5.6.1. Фталілсульфатіазол

5.6.2. Холархена пухнаста + мирт звичайний + барбарис остистий + айва бенгальська + дуб красильний + бутея прегарна

6. Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування

6.1. Надання рекомендацій щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання;

6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);

№ з/п Розділ Державного формуляра першого випуску Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування лікарських препаратів
1 Засоби, що пригнічують перистальтику п. 3.6.4 розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби» Можливі втомлюваність, біль в шлунку, головний біль, апатія, сонливість або безсоння. 

Обережно застосовують при порушені функції печінки.

Не призначають при підвищеній температурі.

Не призначають одночасно з лікарськими препаратами, що посилюють перистальтику.

Не призначають вагітним в І триместрі та в період годування грудьми, дітям до 5 років.

При виникненні запору слід негайно зупинити приймання препарату.

2 Препарати електролітів з вуглеводами, сольові сполуки для пероральної регідратації. п. 3.6.3 розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби» Призначення при діареї будь-якого походження необхідне у зв’язку із втратою організмом рідини і електролітів. 

Безконтрольне приймання лікарських препаратів може привести до водно-електролітного дисбалансу.

Недопустимо додавання цукру в розчини для пероральної регідратації (посилюється осмолярність розчину і як наслідок — посилення діареї).

3 Ентеросорбенти п. 3.6.2 розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби» Рекомендується дотримуватись інтервалу між прийманням ентеросорбентів та інших лікарських засобів, оскільки можливо уповільнення і/або зниження абсорбції лікарських препаратів. 

При тривалому застосуванні можуть виникати запори.

Вугілля активоване може забарвлювати кал у чорний колір.

4 Препарати ферментів п. 3.8 розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби» Лікарські препарати потрібно приймати під час або відразу після їжі. 

Лікарські препарати в формі капсул і мікросфер, таблеток слід ковтати цілими, не розжовуючи.

Не слід одночасно застосовувати з антидіарейними мікробними препаратами (пробіотиками).

5 Протимікробні препарати для лікування кишкових інфекцій п. 3.6.1.2 та п. 3.6.1.3. розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби» У період приймання протимікробних лікарських засобів необхідно застосовувати вітаміни групи В (тіамін, рибофлавін, нікотинова кислота). 

Під час вагітності слід застосовувати протимікробні препарати тільки за наявності чітких показань і тільки у тих випадках, коли потенційна користь від лікування перевищує можливий ризик.

6 Антидіарейні мікробні препарати (пробіотики і пребіотики) п. 3.6.6. розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби»; п. 18.1.6 розділу «Імуномодулюючі та протиалергічні засоби» Пробіотики можливо застосовувати на фоні антимікробної терапії, оскільки до їх складу входять антибіотикорезистентні штами мікроорганізмів. 

Лікарські препарати, що містять лактобактерії, рекомендується запивати молоком або молочними напоями.

Неприпустимо одночасно приймати пробіотики з ферментними препаратами і антацидами.

Лікарські препарати, що містять продукти життєдіяльності мікроорганізмів (пребіотики) не рекомендується приймати з молоком або молочними напоями.

Пробіотики не можна запивати гарячими напоями та вживати одночасно з алкоголем.

6.3. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно затверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;

6.4. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:

6.4.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію;

6.4.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію;

6.4.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом МОЗ України № 158
від 22.02.2010 р.

1.5. ПРОТОКОЛ ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ СИМПТОМАТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ КАШЛЮ

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення пацієнта за ліками з приводу кашлю

1.2. Код за МКХ — 10: Z71

1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі: Установи-розробники:
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В. ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. ДУ «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б. ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України

 

2. Настанова з оцінки потреб пацієнта при зверненні за допомогою

2.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

2.1.1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі);

2.1.2. як давно виникло нездужання і скільки часу триває;

2.1.3. яких заходів вжито перед зверненням до аптеки;

2.1.4. які ліки вже прийняті для полегшення стану.

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

3.1. кашель продовжується більше ніж тиждень та інтенсивність його зростає;

3.2. кашель супроводжується стійким тривалим (протягом 2 х тижнів) підвищенням температури 37,5°–38 °С;

3.3. кашель супроводжується високою (вище 38°–39 °С) температурою протягом 2 х або більше діб;

3.4. кашель супроводжується задишкою, болем в грудній клітці при диханні;

3.5. кашель супроводжується відділенням густого зеленуватого мокротиння;

3.6. кашель супроводжується відділенням мокротиння з прожилками крові;

3.7. кашель супроводжується нападами ядухи;

3.8. кашель супроводжується слабкістю, зниженням ваги тіла;

3.9. кашель супроводжується рясним потовиділенням (особливо вночі), пропасницею;

3.10. раптовий напад сильного кашлю;

3.11. інтенсивний кашель протягом години без перерви;

3.12. рясне виділення мокротиння;

3.13. зміна голосу.

3.14. Самолікування кашлю можливе у випадку гострих респіраторних захворювань, ларингіту, трахеїту, на початкових стадіях гострого бронхіту, при вдихання подразнюючих речовин (за умов, що не порушено загальний стан)!

3.15. Якщо протягом 2 х діб після проведення симптоматичного лікування кашель зберігається, необхідно обов’язково звернутись до лікаря.

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при кашлі

5. Перелік (Формуляр) безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування кашлю

Муколітичні засоби:

5.1. Муколітичні засоби прямої дії:

5.1.1. Ацетилцистеїн

5.2. Муколітичні засоби непрямої дії:

5.2.1. Амброксол

5.2.2. Бромгексин

5.2.3. Карбоцистеїн

5.3. Муколітичні засоби експекторанти:

5.3.1. Гвайфенезин

5.3.2. Ердостеїн

5.3.3. Алтея лікарська

5.3.4. Листя евкаліпту

5.3.5. Подорожник великий

5.3.6. Корінь солодки

5.3.7. Листя плюща

5.4. Комбіновані муколітичні препарати та інші:

5.4.1. Аджиколд рослинний сироп

5.4.2. Актифед™ експекторант

5.4.3. Антитусин

5.4.4. Атма®

5.4.5. Бро-зедекс®

5.4.6. Бронхіал з ісландським мохом і вітаміном С

5.4.7. Бронхіал з мати-й-мачухою, подорожником і вітаміном С

5.4.8. Бронхіал з подорожником, чебрецем і вітаміном С

5.4.9. Бронхіал плюс для дітей з вітаміном С

5.4.10. Бронхіал плюс для дітей з ісландським мохом, ромашкою і вітаміном С

5.4.11. Бронхіал плюс з алтеєм, тим’яном і вітаміном С

5.4.12. Бронхіал плюс з плющем, мальвою і вітаміном С

5.4.13. Бронхипрет®

5.4.14. Бронхомед

5.4.15. Бронхосан®

5.4.16. Бронхофіт

5.4.17. Геломиртол

5.4.18. Геломиртол форте

5.4.19. Гербіон® сироп подорожника

5.4.20. Гриппал з квітками липи і вітаміном С

5.4.21. Грудний еліксир

5.4.22. Доктор кашель

5.4.23. Доктор Мом®

5.4.24. Доктор Мом® рослинні пастилки від кашлю

5.4.25. Евкабал® бальзам С

5.4.26. Евкабал® сироп

5.4.27. Екстратерм

5.4.28. Інгалін

5.4.29. Колдакт бронхо

5.4.30. Кука

5.4.31. Лінкас

5.4.32. Лоркоф

5.4.33. Мукалітан

5.4.34. Мілістан від кашлю

5.4.35. Мілістан сироп від кашлю

5.4.36. Пекторал

5.4.37. Пектусин

5.4.38. Пертусин

5.4.39. Плантіс iмуно+плюс

5.4.40. Седорил асг

5.4.41. Стоптусин

5.4.42. Суприма-бронхо

5.4.43. Таблетки від кашлю

5.4.44. Травісил™ льодяники

5.4.45. Травісил™ сироп без цукру

5.4.46. Травісил™ трав’яний сироп від кашлю

5.4.47. Трайфед®-експекторант

5.4.48. Цетрасепт з ісландським мохом

5.5. Протикашльові наркотичні засоби:

5.5.1. Кодеїн + терпінгідрат + натрію гідрокарбонат

5.5.2. Кодеїн + екстракт термопсису сухого + корінь солодки + натрію гідрокарбонат

5.6. Ненаркотичні протикашльові засоби:

5.6.1. Бутамірат

5.6.2. Окселадин

5.6.3. Преноксдіазин

5.7. Комбіновані протикашльові засоби:

5.7.1. Алекс плюс

5.7.2. Бронхобрю

5.7.3. Бронхолітин

5.7.4. Бронхолітин® нео

5.7.5. Бронхоцин

5.7.6. Вокасепт

5.7.7. Глікодин

5.7.8. Комбігрип

5.7.9. Кофекс

5.7.10. Стодаль

5.7.11. Тос-май

5.7.12. Тофф плюс

5.7.13. Туссин плюс

5.7.14. Стоптусин

6. Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування

6.1. Надання рекомендацій щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання;

6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);

№ з/п Розділ Державного формуляра першого випуску Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування лікарських препаратів
1 Муколітичні засоби прямої дії п. 4.6.1 розділу «Пульмонологія. Лікарські засоби». Лікування ацетилцистеїном треба починати з невеликих доз (100–200 мг), тому що ефект великих доз може бути непередбачуваним и приводити до вираженої гіперсекреції.Ацетилцистеїн може викликати легеневі кровотечі, порушувати функцію печінки та нирок, у хворих на бронхіальну астму — викликати бронхоспазм. 

Ацетилцистеїн протипоказаний в I триместрі вагітності, в подальшому застосовується тільки за суворими показаннями під контролем лікаря.

При пероральному прийомі ацетилцистеїну антибіотики треба приймати через 2 години.

2 Муколітики непрямої дії п. 4.6.2 розділу «Пульмонологія. Лікарські засоби». Бромгексин та амброксол можуть підвищувати активність трансаміназ печінки.Бромгексин та амброксол не сумісні з лужними розчинами, з препаратами, які містять кодеїн, з холінолітиками. 

Амброксол збільшує ступінь проникнення антибіотиків в бронхіальний секрет та слизову бронхів.

Амброксол протипоказаний в I триместрі вагітності.

Карбоцистеїн не призначають особам з ерозивно-виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту.

3 Експекторанти п. 4.6.2 розділу «Пульмонологія. Лікарські засоби». Відхаркувальні лікарські засоби не можна поєднувати з препаратами, які гальмують кашльовий рефлекс (протикашльові засоби центральної та периферичної дії) та з антигістамінними лікарськими засобами I покоління, які згущують мокротиння.Відхаркувальні засоби не призначають одночасно з лікарськими препаратами, які зневоднюють організм пацієнта (сечогінні, проносні тощо). 

Відхаркувальні лікарські засоби рефлекторної дії (термопсис, терпінгідрат, істод, алтей) при перевищенні дози можуть викликати блювання і протипоказані при захворювання шлунку (гастрит, виразкова хвороба).

Відхаркувальні лікарські засоби необхідно запивати достатньою кількістю лужної рідини; рекомендується випивати додатково до фізіологічної норми 1,5–2 л рідини для компенсації фізіологічних втрат.

Відхаркувальні лікарські засоби не призначають лежачим хворим.

Клінічний ефект відхаркувальних лікарських засобів, зазвичай, спостерігається не раніше 6–7 доби лікування.

У перші 2–3 доби прийому відхаркувальних лікарських засобів кашель та виділення мокротиння можуть підсилитися, що свідчить про ефективність препарату.

При передозуванні або тривалому прийомі лікарських засобів, які містять йодиди (калію йодид, натрію йодид), можливий розвиток йодизму: риніт, кропив’янка, набряк Квінке; можливі явища гіпертіреозу — тахікардія, тремор, підвищена збудженість, безсоння, діарея (у осіб віком понад 40 років).

Лікарські засоби, які містять йодиди, протипоказані при вагітності, гострих запальних процесах, захворюваннях щитовидної залози.

За наявності гострого запального процесу перевагу віддають відхаркувальним лікарським засобам рослинного походження.

Рослинні відвари та настої (солодки, алтею, анісу, чебрецю) чинять на тільки відхаркувальну дію, але й сприяють регенерації пошкодженої слизової бронхів за рахунок вмісту мікроелементів, вітамінів і біогенних стимуляторів.

4 Наркотичні протикашльові засоби п. 4.7.1 розділу «Пульмонологія. Лікарські засоби». Протикашльові лікарські засоби не призначають при підвищеній бронхіальній секреції, рясному виділенні мокроти.Протикашльові лікарські засоби, які містять кодеїн, декстрометорфан, не призначають дітям до 2 х років, в період вагітності та годування грудьми. 

Протикашльові препарати, які містять кодеїн, декстрометорфан, при прийомі великих доз, вживанні протягом тривалого часу або разом з алкоголем можуть призводити до пригнічення ЦНС та дихання.

Лікарські засоби, які містять декстраметорфан, можуть викликати млявість, сонливість, запаморочення, тому їх не призначають водіям та особам інших професій, які потребують підвищеної ваги.

5 Ненаркотичні протикашльові засоби п. 4.7.2 розділу «Пульмонологія. Лікарські засоби»). Протикашльові лікарські засоби, які містять бутамірат, не призначають дітям до 2 х років, в період вагітності та годування грудьми.При прийомі високих доз або вживанні протягом тривалого часу лікарських засобів, які містять бутамірат, можливо зниження артеріального тиску, блювання, діарея, а в особливо важких випадках — виражене пригнічення ЦНС та дихання. 

Лікарські засоби, які містять окселадин, бутамірат, не можна поєднувати з алкоголем внаслідок високого ризику пригнічення ЦНС (млявість, сонливість, запаморочення) та дихання.

Не призначають водіям та особам інших професій, які потребують підвищеної уваги.

Таблетки, які містять преноксдіазин, треба ковтати не розжовуючи, оскільки вони можуть викликати оніміння, втрату чутливості слизової рота і глотки.

При прийомі преноксдіазину може спостерігатися сухість в роті і глотці, його не застосовують у осіб з низьким артеріальним тиском, а також у дітей віком до 6 років.

Лікарські засоби, які містять глауцину гідрохлорид, при застосуванні у дітей можуть викликати зниження артеріального тиску.

6.3. Загальні рекомендації щодо поведінки пацієнтів при наявності кашлю:

6.3.1. утримуватись від куріння, в тому числі від пасивного вдихання тютюнового диму;

6.3.2. частіше провітрювати приміщення, тому що чисте прохолодне повітря знижує кашльовий рефлекс;

6.3.3. приймати багато рідини, оскільки це полегшує відходження мокротиння.

6.4. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно затверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;

6.5. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:

6.5.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію;

6.5.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію;

6.5.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.

Директор Департаменту регуляторної політики
у сфері обігу лікарських засобів
та продукції у системі охорони здоров’я МОЗ України
Ю.Б. Константинов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом МОЗ України № 158
від 22.02.2010 р.

1.6. ПРОТОКОЛ ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ СИМПТОМАТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ОПІКІВ

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення пацієнта за консультацією щодо ліків та допомоги з приводу отриманих опіків

1.2. Код за МКХ — 10: Z71

1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі: Установи-розробники:
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В. ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. ДУ «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б. ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України

 

2. Настанова з оцінки потреб пацієнта при зверненні за допомогою

2.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

2.1.1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі);

2.1.2. вид опіку (термічний, хімічний, променевий, електричний);

2.1.3. як давно виник опік;

2.1.4. яких заходів вжито перед зверненням до аптеки;

2.1.5. які ліки вже застосовано для полегшення стану.

2.2. Будь-які опіки у дітей (особливо до 1 року) потребують звернення до лікаря!

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

3.1. При термічних або хімічних опіках:

3.1.1. опіки ІІІ і ІV ступеню — з ураженням підшкірних тканин;

3.1.2. поверхневі опіки більше 10% поверхні тіла;

3.1.3. утворення пухирів більше 5 см в діаметрі на великих ділянках тіла;

3.1.4. наявні ознаки опікового шоку — озноб, нудота, блювання, задишка, тахікардія, зміна; артеріального тиску, збуджений стан;

3.1.5. хімічні опіки очей, глотки, гортані і стравоходу

3.2. При сонячних (променевих) опіках:

3.2.1. порушення свідомості;

3.2.2. підвищення температури тіла вище 39 °С;

3.2.3. сухість в роті, зниження або відсутність сечовиділення;

3.2.4. зморщена або обвисла шкіра;

3.2.5. утворення пухирів більше 5 см в діаметрі на великих ділянках тіла;

3.2.6. сильний біль в місці опіку.

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при опіках

№ з/п Питання провізора (фармацевта) до пацієнта Відповіді пацієнта Рекомендації
1 Чи проводились заходи самодопомоги Ні При термічних опіках необхідно після припинення дії термічного агента охолодити уражену ділянку (холодною водою, снігом тощо), вжити заходів для запобігання забруднення опікової поверхні і захисту її від інфікуванняюПри хімічних опіках уражену шкіру і слизові необхідно промити великою кількістю холодної води, а потім провести хімічну нейтралізацію відповідно до хімічних властивостей агента.
Так Якщо опіки поверхневі і займають невеликі ділянки тіла, рекомендувати провести первинну обробку місця ураження і призначити лікарські засоби для симптоматичного лікування опіків.Необхідно звернутись до лікаря, якщо опіки глибокі і займають значні ділянки тіла.
2 Чи отриманий термічний або сонячний опік впродовж доби. Так При легкому ступені опіку після проведення первинних запобіжних заходів необхідно обробити уражену ділянку антисептичними засобами і нанести лікарські засоби ранозагоювальної і антибактеріальної дії для топічного застосування.
Ні При легкому ступені опіку призначити лікарські засоби ранозагоювальної дії для топічного застосування; при ознаках погіршення стану (наявності гною, почервоніння і набряку прилеглих ділянок шкіри, підвищення температури тіла тощо) терміново звернутися до лікаря.
3 Чи опік викликаний хімічним агентом. Так Необхідно звернутися до лікаря для надання допомоги і призначення лікування.якщо неможливо звернутися до лікаря негайно, вжити заходи по усуненню і нейтралізації хімічного агента, що викликав опік.

4.1. Засоби для нейтралізації хімічних агентів, що викликають опік

Хімічний агент Нейтралізуючий засіб і спосіб його застосування
Кислота азотна, хлористоводнева, фтористоводнева Примочки з 3% розчином натрію гідрокарбонату.
Кислота карболова (фенол) Пов’язки з вапняним молоком або гліцерином.
Кислота сірчана Ні в якому разі не промивати опік водою, оскільки при змішуванні з водою виділяється тепло і опік посилюється, пошкоджену ділянку необхідно обробити олією.
Луги Примочки з 1–3% розчинами слабих кислот (оцтової, лимонної).
Вапно Примочки з 20% розчином глюкози (цукру).
Алюмінійорганічні сполуки Видаляти тампоном, що змочений в бензині або спирті, оскільки при промиванні водою можливо загоряння.
Солі важких металів Пов’язки з 3–5% розчином натрію гідрокарбонату.

 

5. Перелік (Формуляр) безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування опіків

5.1. Анальгетики і антипіретики (при сильних болях)

5.1.1. Парацетамол

5.1.2. Ібупрофен

5.1.3. Парацетамол + диклофенак + серратіопептидаза

5.1.4. Парацетамол + ібупрофен

5.1.5. Парацетамол + кофеїн

5.1.6. Парацетамол + кофеїн + кодеїн

5.1.7. Парацетамол + дицикломін гідрохлорид

5.1.8. Метамізол натрію

5.1.9. Кислота ацетилсаліцилова

5.1.10. Кислота ацетилсаліцилова + парацетамол + кофеїн

5.1.11. Метамізол натрій + кофеїн-бензоат натрію + фенобарбітал + кодеїн

5.1.12. Метамізол натрій + парацетамол + кофеїн-бензоат натрію + фенобарбітал + кодеїн

5.1.13. Метамізол натрій + кофеїн + тіамін

5.1.14. Метамізол натрій + темпідон

5.2. Антибактеріальні засоби для топічного застосування

5.2.1. Сульфадіазин срібла

5.2.2. Сульфатіазол

5.2.3. Сульфаніламід

5.2.4. Неоміцину сульфат + бацитрацину цинку

5.3. Антисептичні і дезінфікуючі засоби

5.3.1. Етоній

5.3.2. Хлоргексидин

5.3.3. Мiрамiстин

5.3.4. Діоксидин + лідокаїн

5.3.5. Нітрофурал

5.3.6. Перманганат калію

5.3.7. Повідон-йод

5.3.8. Перекис водню

5.4. Ранозагоювальні засоби для топічного застосування

5.4.1. Актовегін

5.4.2. Солкосеріл

5.4.3. Декспантенол

5.4.4. Декспантенол + хлоргексидин

5.4.5. Обліпихова олія + хлорамфенікол + бензокаїн + кислота борна

5.4.6. Обліпихова олія

6. Надання належної інформації щодо препаратів для відповідального самолікування

6.1. Надання рекомендацій щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання;

6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);

6.2.1. Інформація про лікарські засоби, включені до Державного Формуляра

№ з/п Розділ Державного формуляра першого випуску Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування лікарських препаратів
1 Антисептичні і дезінфікуючі засоби п. 9.1.2 розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби». Не можна обробляти опіки концентрованими розчинами етанолу.Лікарські засоби, що містять повідон-йод, не застосовують у дітей віком до 1 року і у осіб із захворюваннями щитовидної залози. 

В окремих випадках при застосуванні препаратів, що містять мірамістин, діоксидин, можливе короткочасне відчуття печіння, яке зникає самостійно через 15–20 хвилин і не потребує відміни лікарського засобу.

Розчини перекису водню не застосовують для промивання і введення в глибокі рани — можлива емболія пухирцями повітря.

При застосуванні мазі етонію можуть спостерігатись шкірно-алергічні реакції у вигляді почервоніння і свербіння.

2 Антибактеріальні засоби для топічного застосуванняп. 9.1.2 розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби». Лікарські засоби у вигляді мазей не можна наносити на мокнучі рани.У результаті тривалого лікування або лікування великих ділянок шкіри препаратами, що містять сульфадіазин, може виникнути аргірія – внаслідок накопичення срібла в тканинах шкіра може набувати злегка сірувате забарвлення.
3 Анальгетики і антипіретики — нестероїдні протизапальні засоби п. 2.14.3.1 розділу «Кардіологія. Лікарські засоби», п.п. 8.7.1.2, 8.8.2 розділу «Ревматологія. Лікарські засоби», п. 10.3.5. розділу «Анестезіологія і реаніматологія. Лікарські засоби». Усі нестероїдні протизапальні засоби, особливо препарати ацетилсаліцилової кислоти, з обережністю призначають пацієнтам з бронхіальною астмою, ерозивно-виразковими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, схильністю до кровотеч, із захворюваннями печінки, порушенням функції нирок.Усі нестероїдні протизапальні засоби необхідно приймати після їди. 

Для всіх нестероїдних протизапальних засобів, особливо для препаратів ацетилсаліцилової кислоти, характерна ульцирогенна дія, вони можуть знижувати діуретичний ефект петльових діуретиків, сприяти кумуляції дигоксину, аміноглікозидів і розвитку інтоксикації цими препаратами.

У дітей застосовування ацетилсаліцилової кислоти, метамізолу натрію можливо тільки за наявності чітких показань і тільки у тих випадках, коли інші препарати неефективні.

Препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не можна приймати разом з антикоагулянтами, антиагрегантами, при вагітності і в період годування грудьми.

Основний недолік лікарських препаратів, що містять парацетамол, — невелика широта терапевтичної дії (токсична доза перевищує максимальну терапевтичну всього в 2–3 рази), тому необхідно дотримуватись призначеного дозування.

Лікарські препарати, що містять парацетамол, з обережністю призначають при порушені функції печінки.

Не можна поєднувати прийом нестероїдних протизапальних засобів з алкоголем (різко підвищується ульцирогенна — особливо у ацетилсаліцилової кислоти і гепатотоксична дія — особливо у парацетамолу).

Для купирування болю тривалість прийому нестероїдних протизапальних засобів без консультації лікаря не повинна перевищувати 3 дні.

6.2.2. Інформація про лікарські засоби, не включені до Державного Формуляра

№ з/п Група лікарських засобів Інформація для пацієнтів щодо особливостей застосування лікарських препаратів
1 Ранозагоювальні засоби для топічного застосування. Для лікування опіків переважно застосування лікарських препаратів, що містять декспантенол.Лікарські засоби у вигляді мазей не можна наносити на мокнучі рани. 

Лікарські засоби у вигляді гелю можна застосовувати в першу фазу раньового процесу, крем — в другу фазу, а мазь — в третю фазу.

При застосуванні препаратів актовегін і солкосеріл можливі явища локальних больових відчуттів, які не потребують відміни лікарських засобів.

6.3. Загальні рекомендації щодо поведінки пацієнтів, які отримали опіки.

6.3.1. недопустимо самостійно розрізати пухирі, які виникають в результаті опіку, оскільки підвищується ризик розвитку інфекції і гальмується процес регенерації тканин

6.3.2. при хімічних опіках категорично протипоказане накладення жирових пов’язок або мазей на жировій основі

6.3.3. при сонячних опіках рекомендовано вживати велику кількість рідини

6.3.4. обпечену ділянку тіла необхідно захищати від дії високих температур і сонця

6.4. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно затверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;

6.5. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:

6.5.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію;

6.5.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію;

6.5.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.

Директор Департаменту регуляторної політики
у сфері обігу лікарських засобів
та продукції у системі охорони здоров’я МОЗ України
Ю.Б. Константинов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом МОЗ України № 158
від 22.02.2010 р.

1.7. ПРОТОКОЛ ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ СИМПТОМАТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ЗАКРИТИХ ТРАВМ

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення пацієнта за ліками з приводу поверхневих закритих травм (удари, синці, гематоми, розтягнення).

1.2. Код за МКХ — 10: Z71

1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі: Установи-розробники:
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В. ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. ДУ «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б. ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України

 

2. Настанова з оцінки потреб пацієнта при зверненні за допомогою

2.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

2.1.1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі);

2.1.2. як давно отримана травма;

2.1.3. яких заходів вжито перед зверненням до аптеки;

2.1.4. які ліки вже застосовано для полегшення стану.

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

3.1. у травмованій ділянці тіла при незначному фізичному навантаженні з’являється різкий біль у поєднанні із обмеженням руху в суглобі;

3.2. швидке (протягом кількох хвилин) наростання набряку ушкоджених тканин, поява синюшного відтінку;

3.3. після перенесеної місцевої травми відмічається нудота, запаморочення, сонливість

3.3. в місці пошкодження наявна кровотеча;

3.4. після перенесеної травми відмічається підвищення температури тіла вище 38 °С;

3.5. ознаки наслідків удару (біль, набряк, синець тощо) з’явились без травмування;

3.6. вагітність.

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при поверхневих закритих травмах

№ з/п Питання провізора (фармацевта) до пацієнта Відповіді пацієнта Рекомендації
1 Чи травмування мало місце нещодавно. Так Необхідно протягом перших 24–48 годин забезпечити спокій і холод на місце ушкодження, якщо ушкодження незначне;при необхідності призначити лікарських засобів симптоматичної дії для місцевого застосування, для зняття сильного болю призначити анальгетики.
Ні Якщо ушкодження незначне, для прискорення процесу одужання призначити лікарські засоби симптоматичної дії для місцевого застосування;якщо мають місце загрозливі симптоми, необхідно звернутись до лікаря.
2 Чи нормально, без ускладнень, проходить процес загоєння травмованої ділянки тіла після надання першої допомоги (у випадку травмування деякий час тому) Так Для прискорення процесу одужання продовжити терапію лікарськими засобами, що мають протизапальну і анальгетичну дію.
Ні Необхідно звернутись до лікаря для призначення лікування при ознаках погіршення стану (наявності гною, почервоніння і набряку прилеглих ділянок шкіри, підвищення температури тіла тощо).

 

5. Перелік (Формуляр) безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування поверхневих травм

5.1. Анальгетики і антипіретики (при сильних болях)

5.1.1. Парацетамол

5.1.2. Парацетамол + диклофенак + серратіопептидаза

5.1.3. Парацетамол + ібупрофен

5.1.4. Парацетамол + кофеїн

5.1.5. Парацетамол + кофеїн + кодеїн

5.1.6. Парацетамол + дицикломін гідрохлорид

5.1.7. Метамізол натрію 5.1.8. Кислота ацетилсаліцилова

5.1.9. Кислота ацетилсаліцилова + парацетамол + кофеїн

5.1.10. Метамізол натрій + кофеїн-бензоат натрію + фенобарбітал + кодеїн

5.1.11. Метамізол натрій + парацетамол + кофеїн-бензоат натрію + фенобарбітал + кодеїн

5.1.12. Метамізол натрій + кофеїн + тіамін

5.1.13. Метамізол натрій + темпі дон

5.2. Ангіопротектори (для топічного застосування)

5.2.1. Троксерутин 5.2.2. Троксерутин + індометацин

5.3. Антитромботичні засоби (для топічного застосування)

5.3.1. Гепарин натрію

5.3.2. Гепарин натрію + бета-есцин

5.3.3. Гепарин натрію + венорутинол + декспантенол

5.3.4. Гепарин натрію + преднізолон + полідоканол

5.3.5. Гепарин натрію + анестезин + бензилнікотинат

5.3.6. Гепарин натрію + діетиламін саліцилати + есцин

5.4. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби (для топічного застосування)

5.4.1. Диклофенак

5.4.2. Індометацин

5.4.3. Ібупрофен

5.4.4. Німесулід

5.4.5. Напроксен

5.4.6. Кетопрофен

6. Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування

6.1. Надання рекомендацій щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання;

6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);

№ з/п Розділ Державного формуляра першого випуску Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування лікарських препаратів
1 Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби п. 8.7.1 розділу «Ревматологія. Лікарські засоби». Усі нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби з обережністю призначають пацієнтам з бронхіальною астмою, ерозивно-виразковими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, схильністю до кровотеч, із захворюваннями печінки, порушенням функції нирок.Усі нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби необхідно приймати після їди.Для купирування болю тривалість прийому нестероїдних протизапальних та протиревматичних засобів без консультації лікаря не повинна перевищувати 3 дні. 

Препарати, що містять напроксен, диклофенак, німесулід, не призначають дітям до 12 років.

Мазі та гелі, що містять нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби, необхідно наносити тільки на інтактні ділянки тіла, ретельно уникаючи попадання на ушкоджені ділянки або раньові поверхні.

При нанесенні мазей і гелів, що містять нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби необхідно ретельно уникати їх потрапляння на слизові оболонки.

При застосуванні мазей і гелів, що містять нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби можлива поява контактного дерматиту — свербіж, гіперемія, набряк, висипи. У таких випадках застосування лікарських засобів слід негайно припинити.

При тривалому застосуванні або при застосуванні на великих ділянках тіла мазей і гелів, що містять нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби, можуть виникати побічні ефекти, характерні для перорального прийому відповідних препаратів.

2 Антитромботичні засоби (для топічного застосування), п. 13.8 розділу «Гематологія. Лікарські засоби». NB! Гепаринвмісні препарати для місцевого застосування не можна наносити при наявності кровотечі, на відкриті рани, інфіковані ділянки, при наявності геморрагій і схильності до кровотеч.При виборі м’якої лікарської форми лікарського засобу необхідно враховувати особливості мазевої основи: препарати на жировій основі можуть залишати сліди на білизні, одязі, але мають більш тривалу дію і підходять для сухої шкіри; гелі швидко проникають в шкіру за рахунок вмісту спирту та інших речовин, що швидко випаровуються, виявляють охолоджуючу дію, тому їх доцільно застосовувати відразу після травмування.
3 Ангіопротектори (для топічного застосування)п. 6.1.12 розділу «Неврологія. Лікарські засоби». Мазі та гелі, що містять венотонізуючі препарати, необхідно наносити тільки на інтактні ділянки тіла, ретельно уникаючи попадання на ушкоджені ділянки або раньові поверхні, а також в очі та на інші слизові.При застосуванні мазей і гелів, можливі шкірно-алергічні реакції у вигляді свербіжу, почервоніння, кропив’янки, які минають самостійно після відміни лікарського засобу.Мазі і гелі наносять на ушкоджені ділянки шкіри тонким шаром, обережно, легкими рухами, не масажуючи.
4 Анальгетики і антипіретики, п. 2.14.3.1 розділу «Кардіологія. Лікарські засоби», п.п. 8.7.1.2, 8.8.2 розділу «Ревматологія. Лікарські засоби», п. 10.3.5. розділу «Анестезіологія і реаніматологія. Лікарські засоби»). Усі анальгетики і антипіретики, особливо препарати ацетилсаліцилової кислоти, з обережністю призначають пацієнтам з бронхіальною астмою, ерозивно-виразковими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, схильністю до кровотеч, із захворюваннями печінки, порушенням функції нирок.Усі анальгетики і антипіретики необхідно приймати після їди.Для всіх анальгетиків і антипіретиків, особливо для препаратів ацетилсаліцилової кислоти, характерна ульцирогенна дія, вони можуть знижувати діуретичний ефект петльових діуретиків, сприяти кумуляції дигоксину, аміноглікозидів і розвитку інтоксикації цими препаратами. 

У дітей застосовування ацетилсаліцилової кислоти і метамізолу натрію можливо тільки за наявності чітких показань і тільки у тих випадках, коли інші препарати неефективні.

Лікарські препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не можна приймати разом з антикоагулянтами, антиагрегантами, при вагітності і в період годування грудьми.

Важлива властивість лікарських препаратів, що містять парацетамол — невелика широта терапевтичної дії (токсична доза перевищує максимальну терапевтичну всього в 2–3 рази), тому необхідно дотримуватись призначеного дозування.

Лікарські препарати, що містять парацетамол, з обережністю призначають при порушені функції печінки.

Не можна поєднувати прийом анальгетиків і антипіретиків з алкоголем (різко підвищує­ться ульцирогенна — особливо у ацетилсаліцилової кислоти і гепатотоксична дія — особливо у парацетамолу).

Для купирування болю тривалість прийому анальгетиків без консультації лікаря не повинна перевищувати 3 дні.

6.3. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно затверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;

6.4. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:

6.4.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію 6.4.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію 6.4.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.

Директор Департаменту регуляторної політики
у сфері обігу лікарських засобів
та продукції у системі охорони здоров’я МОЗ України
Ю.Б. Константинов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом МОЗ України №158
від 22.02.2010 р.

1.8. ПРОТОКОЛ ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ СИМПТОМАТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПОВЕРХНЕВИХ РАН

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення пацієнта за ліками з приводу отриманих поверхневих ран (саден, порізів, подряпин).

1.2. Код за МКХ — 10: Z71

1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі: Установи-розробники:
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В. ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. ДУ «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б. ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України

 

2. Настанова з оцінки потреб пацієнта при зверненні за допомогою

2.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

2.1.1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі);

2.1.2. як давно виникла рана;

2.1.3. яких заходів вжито перед зверненням до аптеки;

2.1.4. які ліки вже застосовано для полегшення стану.

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

3.1. кровотеча яскраво-червоного кольору, кров витікає із рани під тиском («пульсуюча» кровотеча) — можливе пошкодження артерії;

3.2. сильна кровотеча, яка супроводжується великою втратою крові;

3.3. якщо поріз глибокий або довжиною більше 2 см — можливо, знадобиться накладення швів;

3.4. якщо кровотеча не припиняється через 15–20 хвилин після накладення пов’язки;

3.5. поріз або подряпина на обличчі або іншому місці, де утворення шраму необхідно звести до мінімуму;

3.6. поріз на кисті або зап’ястку — можливе пошкодження нервів або сухожиллів;

3.7. наявні ознаки запалення — червоні смуги, почервоніння, що розповсюджується більше, ніж на 2 см навколо рани, набряк навколо рани, температура;

3.8. рана супроводжується підвищенням температури тіла;

3.9. забруднена рана у пацієнта, якому робили протиправцеве щеплення більше, ніж 5 років тому;

3.10. рану неможливо добре очистити і вимити від бруду;

3.11. рана, із якої виділяється багато ексудату і яка довго не загоюється;

3.12. рана супроводжується нудотою і блюванням, особливо при травмах голови;

3.13. будь-які рани і порізи на обличчі і голові у дітей;

3.14. якщо кровотеча, що виникла у дитини при травмуванні гострим предметом внутрішніх ділянок рота чи губи, не минає протягом 15 хвилин.

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при поверхневих відкритих ранах

№ з/п Питання провізора (фармацевта) до пацієнта Відповіді пацієнта Рекомендації
1 Чи були вжиті заходи першої допомоги після травмування. Ні Невеликі подряпини і порізи необхідно промити водними розчинами антисептиків або, при їх відсутності, чистою водою з милом і накласти стерильну пов’язку з антисептиком;якщо наявна кровотеча, її необхідно спинити шляхом накладання пов’язки або джгута;у випадку серйозного травмування необхідно звернутись до лікаря.
Так Якщо обробка рани проведена належним чином, призначити, при необхідності, лікарські засоби для прискорення загоєння рани:антисептичні і дезінфікуючі засоби; антибактеріальні засоби для топічного застосування; ранозагоювальні засоби для топічного застосування;
2 Чи нормально, без ускладнень, проходить загоєння рани після надання першої допомоги (якщо травмування мало місце деякий час тому). Так Для прискорення процесу загоєння рани можна призначити ранозагоювальні засоби для топічного застосування.
Ні Необхідно звернутись до лікаря для призначення лікування.

 

5. Перелік (Формуляр) безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування поверхневих відкритих ран

5.1. Антибактеріальні засоби для топічного застосування

5.1.1. Сульфадіазин срібла

5.1.2. Сульфатіазол

5.1.3. Хлорамфенікол

5.1.4. Сульфаніламід

5.1.5. Неоміцину сульфат + бацитрацину цинку

5.2. Антисептичні і дезінфікуючі засоби

5.2.1. Діамантовий зелений

5.2.2. Ектерицид

5.2.3. Етанол

5.2.4. Етоній

5.2.5. Йод

5.2.6. Кислота борна

5.2.7. Мiрамiстин

5.2.8. Нітрофурал

5.2.9. Перекис водню

5.2.10. Перманганат калію

5.2.11. Повідон-йод

5.2.12. Хлоргексидин

5.2.13. Хлорофіліпт

5.3. Ранозагоювальні засоби для топічного застосування

5.3.1. Актовегін

5.3.2. Солкосеріл

5.3.3. Декспантенол

5.3.4. Декспантенол + хлоргексидин

5.3.5. Обліпихова олія

5.3.6. Обліпихова олія + хлорамфенікол + бензокаїн + кислота борна

6. Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування

6.1. Надання рекомендацій щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання;

6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти);

6.2.1. Інформація про лікарські засоби, включені до Державного Формуляра

№ з/п Розділ Державного формуляра першого випуску Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування препаратів
1 Антисептичні і дезінфікуючі засоби п. 9.1.4 розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби». Спиртові розчини антисептиків слід наносити на шкірні покрови навколо рани, уникаючи потрапляння в глибину рани, особливо при глибоких порізах.Всі спиртові розчини антисептиків викликають місцевоподразнюючу дію, тому їх нанесення супроводжується відчуттям печіння.Розчини перекису водню не застосовують для промивання і введення в глибокі рани — можлива емболія пухирцями повітря.Великі ділянки шкіри не обробляють розчинами кислоти борної — можлива абсорбція через пошкоджену шкіру і системна токсична дія (особливо у дітей). 

Лікарські засоби, що містять повідон-йод, не застосовують у дітей віком до 1 року і у осіб із захворюваннями щитовидної залози.

В окремих випадках при застосуванні препаратів, що містять мірамістин, діоксидин, можливе короткочасне відчуття печіння, яке зникає самостійно через 15–20 хвилин і не потребує відміни лікарського засобу.

При застосуванні мазі етонію можуть спостерігатись шкірно-алергічні реакції у вигляді почервоніння і свербіння.

2 Антибактеріальні засоби для топічного застосування п. 9.1.2 розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби» Лікарські засоби у вигляді мазей не можна наносити на мокнучі рани.В результаті тривалого лікування або лікування великих ділянок шкіри препаратами, що містять сульфадіазин, може виникнути аргірія –внаслідок накопичення срібла в тканинах шкіра може набувати злегка сірувате забарвлення.

6.2.2. Інформація про лікарські засоби, не включені до Державного Формуляра

№ з/п Група лікарських засобів Інформація для пацієнтів щодо застосування лікарських препаратів
1 Ранозагоювальні засоби для топічного застосування Лікарські засоби у вигляді мазей не можна наносити на мокнучі рани.Лікарські засоби у вигляді гелю можна застосовувати в першу фазу раньового процесу, крем — в другу фазу, а мазь — в третю фазу.При застосуванні препаратів актовегін і солкосеріл можливі явища локальних больових відчуттів, які не потребують відміни лікарського засобу.

6.3. Загальні рекомендації для пацієнтів, що отримали рани

6.3.1. водні розчини антисептиків використовуються для промивання ран за допомогою ватного або марлевого тампону;

6.3.2. розчинами, що містять етанол, обробляють шкіру навколо рани, краї рани, поверхневі мікротравми;

6.3.3. при глибоких ранах не можна дуже щільно зводити краї рани, оскільки це може сприяти розвитку анаеробної інфекції;

6.3.4. мазі наносять безпосередньо на поверхню ушкодженої шкіри або ними просочують пов’язки;

6.3.5. рана краще загоюється і вірогідність потрапляння в неї інфекції нижча, якщо її перебинтовувати рідше;

6.3.6. перев’язувати подряпини потрібно тільки у випадку, коли необхідно зупинити кровотечу — відкрита подряпина загоюється швидше;

6.3.7. пов’язки потрібно робити достатньо тугими, але не порушувати при цьому циркуляцію крові.

6.4. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно затверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;

6.5. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:

6.5.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію;

.5.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію;

6.5.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.

Директор Департаменту регуляторної політики
у сфері обігу лікарських засобів
та продукції у системі охорони здоров’я МОЗ України
Ю.Б. Константинов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом МОЗ України № 158
від 22.02.2010 р.

1.9. ПРОТОКОЛ ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ СИМПТОМАТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ СТРЕСУ

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення за консультацією щодо ліків з приводу симптомів стресу, які пацієнт розпізнав самостійно.

1.2. Код за МКХ — 10: Z71

1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі: Установи-розробники:
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В. ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. ДУ «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б. ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України

 

2. Настанова з оцінки потреб пацієнта при зверненні за допомогою

2.1 Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

2.1.1 у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі);

2.1.2. як давно виникло нездужання і скільки часу триває;

2.1.3. яких заходів вжито перед зверненням до аптеки;

2.1.4. які ліки вже прийняті для полегшення стану.

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

3.1. біль в грудях, який віддає в руку, шию, щелепу (особливо в ліву половину тіла) і триває більше 20 хвилин;

3.2. реакція на стрес супроводжується важкою задишкою, ускладненням дихання, нерівномірним або прискореним серцебиттям, високим артеріальним тиском;

3.3. з часом відмічається збільшення інтенсивності будь-якого болю, що виникає у відповідь на стрес;

3.4. у відповідь на стрес відмічається значне (вище 38 °С) підвищення температури тіла;

3.5. реакція на стрес супроводжується сильним головним болем з раптовим розвитком неврологічних симптомів (ускладнення мови, рухів, тремтіння кінцівок тощо) або порушенням свідомості;

3.6. тривожні стани, що виникають внаслідок стресу, супроводжуються панічними настроями, страхами, фобіями, депресією;

3.7. тривожний стан виникає натще або після фізичного навантаження (часто відмічається при цукровому діабеті);

3.8. при проносі, що виник у відповідь на стрес, відмічаються кров’яні прожилки в калі;

3.9. вагітність.

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при стресі

№ з/п Питання провізора (фармацевта) до пацієнта Відповіді пацієнта Рекомендації
1 Чи наявні на фоні стресу загострення хронічних захворювань: бронхіальна астма, хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, гіпертонічна хвороба тощо. Так Необхідно звернутись до лікаря для призначення лікування.
Ні Продовжити опитування для виявлення симптомів, спричинених стресом і надання рекомендацій.
2 Чи наявні наступні симптоми: 

  • втома, млявість;
  • роздратованість;
  • зниження концентрації уваги;
  • безсоння;
  • депресія, апатія;
  • агресивність
Так Для призначення симптоматичного лікування необхідно виявити, що спричиняє ці симптоми.
Ні Необхідно звернутись до лікаря для уточнення діагнозу.
3 Чи з’явились ці симптоми після: 

  • нервово-емоційного перевантаження (страх, сильне нервове потрясіння, дефіцит часу, складності у взаємовідносинах в сім’ї, на роботі);
  • фізичного навантаження;
  • недотримання режиму праці і відпочинку (порушення режиму сну, незбалансоване харчування, часта зміна часових поясів тощо).
Так
  • Необхідно зменшити, по можливості, вплив стресових факторів;
  • для зменшення проявів наявних симптомів призначити безрецептурні препарати відповідної дії — седативні, снодійні, анксиолітики, антидепресанти (рослинного походження);
  • надати рекомендації щодо способів подолання стресу.
Ні Необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу.
4 Чи має місце прийом лікарських засобів: 

  • симпатоміметики (препарати для лікування бронхіальної астми, риніту);
  • гормони щитовидної залози;
  • препарати, що містять кофеїн;
  • загальнотонізуючі засоби або має місце синдром відміни снодійних, транквілізаторів, нікотину, алкоголю.
Так Необхідно звернутись до лікаря, оскільки стан пацієнта може бути пов’язаний з прийманням/відміною лікарських препаратів.

 

5. Перелік (Формуляр) безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування стресу

5.1. Амінокислоти

5.1.1. Гліцин

5.2. Анксиолітики

5.2.1. Мебікар

5.3. Антидепресанти рослинного походження

5.3.1. Гіперицин

5.4. Гомеопатичні лікарські засоби

5.5. Снодійні та седативні засоби рослинного походження

5.5.1. Валеріана

5.5.2. Пустирник

5.5.3. Ментол + красавка + конвалія + валеріана

5.5.4. Ментол + красавка + конвалія + валеріана + натрію бромід

5.5.5. Гвайфенезин + валеріана лікарська + меліса лікарська + звіробій + глід

5.5.6. Валеріана + меліса + м’ята перцева

5.5.7. Валеріана + глід + звіробій + м’ята перцева + шишки хмелю + піридоксину гідрохлорид + нікотинамід

5.5.8. Пасифлора

6. Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування

6.1. Надання рекомендацій щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання;

6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);

№ з/п Розділ Державного формуляра першого випуску Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування лікарських препаратів
1 Cнодійні та седативні засоби п. 2.7.1 розділу «Кардіологія. Лікарські засоби», п. 5.2.1.3. розділу «Психіатрія, наркологія. Лікарські засоби». Після приймання седативних і снодійних лікарських засобів не можна виконувати роботи, що потребують швидкості реакції, концентрації уваги, чіткої координації рухів.Седативні препарати підсилюють дію снодійних і можуть самі виявляти снодійний ефект при прийманні у високих дозах.Рослинні седативні препарати посилюють дію антигіпертензивних засобів центральної дії, анальгетиків, особливо у осіб з підвищеною емоційною збудливістю. 

Седативні препарати найбільш ефективні при тривалому застосуванні (2–3 тижні і більше).

Спиртовмісні настоянки не призначають дітям до 3 років, вагітним, особам, що лікуються від алкогольної залежності, в окремих випадках питання доцільності призначення вирішує лікар.

Рослинні седативні препарати не викликають залежності і підходять для тривалого застосування.

Препарати валеріани мають жовчогінну дію і стимулюють секрецію залоз шлунково-кишкового тракту.

Екстракт пустирнику протипоказаний в період вагітності.

Лікарські препарати, що містять бром, покращують серцеву діяльність, тому особливо показані особам із серцево-судинними захворюваннями.

Під час приймання лікарських препаратів, що містять бром, необхідно дотримуватись дієти, багатої на калій, а також зменшити вживання натрію хлориду.

Солі брому повільно виводяться із організму, можуть кумулюватись і викликати явище бромізму, при перших проявах якого треба негайно припинити приймання лікарського засобу.

2 Анксиолітики 

п. 6.1.9 розділу «Неврологія. Лікарські засоби».

При застосуванні мебікару можливі зниження артеріального тиску і температури тіла, які нормалізуються самостійно і не потребують відміни препарату.При застосуванні великих доз мебікару можливі диспепсичні розлади.
3 Антидепресанти рослинного походження п. 5.2.4.1 розділу «Психіатрія. Наркологія. Лікарські засоби». Оптимальний ефект при застосуванні препаратів на основі звіробою наступає після 10–14 днів регулярного прийому.При застосуванні лікарських препаратів на основі звіробою можливо розвинення фотосенсибілізації, тому необхідно уникати перебування на сонці і відвідування солярію.Лікарські препарати на основі звіробою не призначають дітям до 6 років. 

При застосуванні препаратів на основі звіробою необхідно утримуватись від вживання алкогольних напоїв.

Лікарські препарати на основі звіробою не викликають залежності і не впливають на концентрацію уваги і пам’ять, їх можна застосовувати у активно працюючих людей.

При відсутності терапевтичного ефекту після 4–6 тижнів лікування препаратами на основі звіробою необхідно звернутись до лікаря.

4 Амінокіслоти п. 5.2.4.1 розділу «Психіатрія. Наркологія. Лікарські засоби». Гліцин застосовують сублінгвально і утримують в роті до повного розчинення таблетки.У пацієнтів, схильних до гіпотензії, можливе зниження артеріального тиску, тому гліцин призначають в нижчих дозах і при умові постійного контролю артеріального тиску.

6.3. Рекомендації щодо особливостей поведінки задля подолання стресу:

6.3.1. повноцінний відпочинок і нормалізація сну (не менше 8–9 годин);

6.3.2. оптимізація режиму харчування;

6.3.3. забезпечення достатньої фізичної активності;

6.3.4. забезпечення адекватного психологічного настрою і контролю власної поведінки;

6.3.5. не зловживати алкогольними напоями, тютюном;

6.3.6. планування діяльност;і 6.3.7. здатність до релаксації — фізичної, психічної;

6.3.8. зміна характеру діяльності;

6.3.9. при виникненні стресових станів у дитини важливо підвищувати її самооцінку, частіше хвалити, приділяти більше уваги і любові.

6.4. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно затверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;

6.5. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:

6.5.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію;

6.5.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію;

6.5.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.

Директор Департаменту регуляторної політики
у сфері обігу лікарських засобів
та продукції у системі охорони здоров’я МОЗ України
Ю.Б. Константинов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом МОЗ України № 158
від 22.02.2010 р.

1.10. ПРОТОКОЛ ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ СПРИЯННЯ ВІДМОВІ ВІД ТЮТЮНОПАЛІННЯ

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення пацієнта за консультацією з приводу відмови від тютюнопаління

1.2. Код за МКХ — 10: Z73

1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення щодо шкідливого впливу тютюнопаління на здоров’я населення та відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі: Установи-розробники:
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В. ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. ДУ «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б. ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України

 

2. Інформаційно-просвітня діяльність

2.1. Підтримувати реалізацію концепції Державної цільової програми щодо зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров’я населення України на 2008–2012 роки, яка направлена на збереження та зміцнення здоров’я нинішнього та прийдешніх поколінь від руйнівних наслідків для здоров’я людей усіх форм споживання тютюну й впливу тютюнового диму;

2.2. Підвищувати рівень інформованості громадськості про проблеми, пов’язані зі станом здоров’я, внаслідок впливу тютюну, брати участь у загальнодержавних та громадських заходах, а також популяризувати програми, такі як «Здоров’я нації», «Кинути палити та стати переможцем», Всесвітній день без тютюну (31 травня щорічно) тощо;

2.3. Власним прикладом пропагувати здоровий спосіб життя шляхом заборони тютюнопаління в аптечних установах та стимулювання співробітників аптеки припинити палити;

2.4. Роз’яснювати населенню, що паління може впливати на дію ліків.

3. Оцінка потреб пацієнта при зверненні за допомогою

3.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

3.1.1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі);

3.1.2. як давно виникла звичка тютюнопаління (скільки років палить пацієнт, скільки цигарок на день викурює);

3.1.3. чи намагався кинути палити раніше (якщо так, то скільки часу вдавалося стримуватися від паління, яке лікування отримував та чому почав палити знову);

3.1.4. які ліки вже прийняті для лікування тютюнозалежності.

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при відмові від тютюнопаління

№ з/п Питання провізора (фармацевта) до пацієнта Відповіді пацієнта Рекомендації
1 Чи зумовлена відмова від тютюнопаління звичайним бажанням кинути палити. Так Призначити безрецептурні лікарські засоби, що допомагають кинути палити.
Ні Продовжити детальне опитування пацієнта.
2 Чи приймає/приймав пацієнт лікарські засоби, що допомагають кинути палити. Так Продовжити приймання лікарських засобів, що допомагають кинути палити, якщо ефект лікування задовільний.Якщо ефект незадовільний — необхідно звернутися до лікаря.
Ні Можна рекомендувати безрецептурні лікарські засоби, що допомагають кинути палити.
3 Чи зумовлена відмова від тютюнопаління наявністю у пацієнта серцево-судинних захворювань (в т.ч. в анамнезі інсульт, інфаркт міокарда), цукрового діабету, виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, захворювань органів дихання, онкологічних захворювань тощо. Так Необхідно звернутись до лікаря для призначення лікування залежності від тютюнопаління.
Ні Призначити безрецептурні лікарські засоби, що допомагають кинути палити або зменшують потребу у тютюнопалінні.
4 Чи наявні ознаки вираженого абстинентного синдрому під час лікування тютюнозалежності: 

  • дратівливість;
  • запаморочення/головні болі; тривога/депресія;
  • труднощі в концентрації уваги; підвищене потовиділення;
  • безсоння;
  • розлади шлунково-кишкового тракту.
Так Необхідно звернутись до лікаря для уточнення діагнозу.для тимчасового зменшення проявів наявних симптомів призначити безрецептурні лікарські препарати відповідної дії: 

  • седативні;
  • снодійні;
  • антидепресанти;
  • амінокислоти.

Надати рекомендації щодо здорового способу життя під час лікування тютюнозалежності.

Ні Продовжити лікування тютюнозалежності призначеними лікарськими засобами.

 

5. Перелік (Формуляр) безрецептурних лікарських засобів, що допомагають кинути палити або зменшують потребу у тютюнопалінні.

5.1. Засоби, що застосовуються при відмові від паління

5.1.1. Нікотин

5.1.2. Цитизин

5.2. Симптоматичне лікування

5.2.1. Седативні та снодійні засоби рослинного походження

5.2.1.1. Валеріана

5.2.1.2. Валеріана + меліса + м’ята перцева

5.2.1.3. Гвайфенезин + валеріана лікарська + меліса лікарська + звіробій + глід

5.2.1.4. Ментол + красавка + конвалія + валеріана

5.2.1.5. Ментол + красавка + конвалія + валеріана + натрію бромід

5.2.1.6. Пасифлора

5.2.1.7. Пустирник

5.2.2. Снодійні засоби

5.2.2.1. Доксиламін

5.2.3. Антидепресанти рослинного походження

5.2.3.1. Гіперицин

5.2.4. Амінокислоти

5.2.4.1. Гліцин

6. Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування

6.1. Надання рекомендацій щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання;

6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти,

вплив режиму харчування тощо);

№ з/п Розділ Державного формуляра першого випуску Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування препаратів
1 Засоби, що застосовуються при відмові від палінняп. 5.2.3.1. розділу «Психіатрія, наркологія. Лікарські засоби» Нікотин При грудному вигодовуванні жувальна гумка з нікотином використовується тільки після закінчення процесу годування грудьми.Якщо пацієнт викурює більше 20 цигарок на день, за схемою призначають гумку з дозою нікотину 4 мг або пластир з дозою нікотину 21 мг;якщо менше — гумку з дозою нікотину 2 мг чи пластир з дозою нікотину 14 мг. 

З обережністю застосовують при інсульті, інфаркті міокарду, нестабільній стенокардії, аритмії, ангіопластиці або шунтуванні коронарних артерій, неконтрольованій артеріальній гіпертензії.

У курців, які носять знімні зубні протези, можуть виникати труднощі при жуванні гумки, яка може прилипати до зубних протезів та інколи пошкоджувати їх.

Можуть викликати нудоту та блювання.

Лікарські препарати нікотину з обережністю застосовують у пацієнтів з помірною або вираженою печінковою та нирковою недостатністю, виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки в гострій стадії.Трансдермальний пластир необхідно застосовувати з обережністю на шкірі з ознаками її ураження.Внаслідок застосування лікарських препаратів і припинення паління може виявитися необхідним зменшення дози інсуліну у хворих з інсулінзалежним цукровим діабетом. 

Лікарські препарати, що містять нікотин протипоказані до застосування у дітей віком до 18 років.

Слід уникати вживання кислих напоїв за 15 хвилин до розжовування гумки з нікотином.

2 Засоби, що застосовуються при відмові від палінняп.5.2.3.1. розділу «Психіатрія, наркологія. Лікарські засоби» Цитизин. Слід бути обережним при керуванні автотранспортом і роботі з точними механізмами.Небезпечний для осіб з лактозною недостатністю, галактоземією або глюкозним/лактозним синдромом мальабсорбції.Цитизин протипоказаний при гострому інфаркті міокарда, нестабільній стенокардії, серцевій аритмії, недавно перенесеному судинно-мозковому захворюванні, атеросклерозі, при вагітності і в період годування грудьми. 

Дітям до 18 років і дорослим старше 65 років цитизин призначають після уважної оцінки співвідношення користь/ризик.

При застосуванні цитизину можливі такі побічні реакції, як зміна смакових відчуттів і апетиту, сухість у роті, розлади травлення, розлади сну, підвищена роздратованість, пітливість.

3 Седативні засоби та снодійні засобип.2.7.1. розділу «Кардіологія. Лікарські засоби», п. 5.2.1.3. розділу «Психіатрія, наркологія. Лікарські засоби», п.6.1.24. розділу «Неврологія. Лікарські засоби» Рослинні седативні препарати посилюють дію антигіпертензивних засобів центральної дії, анальгетиків, особливо у осіб з підвищеною емоційною збудливістю.З обережністю слід призначати у першому триместрі вагітності та під час грудного вигодовування.Седативні препарати підсилюють дію снодійних і можуть самі виявляти снодійний ефект при прийманні у високих дозах. 

Слід з обережністю застосовувати лікарські препарати при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, тяжких захворюваннях печінки, головного мозку, хворим на алкоголізм, діабет.

Після приймання снодійних лікарських засобів не можна виконувати роботи, що потребують швидкості реакції, концентрації уваги, чіткої координації рухів.

Седативні препарати найбільш ефективні при тривалому застосуванні (2–3 тижні і більше).

Рослинні седативні препарати не викликають залежності і підходять для тривалого застосування.

Препарати валеріани мають жовчогінну дію і стимулюють секрецію залоз шлунково-кишкового тракту.

4 Антидепресанти рослинного походження п. 5.2.4.1. розділу «Психіатрія, наркологія. Лікарські засоби» При застосуванні лікарських препаратів на основі звіробою можливо розвинення фотосенсибілізації, тому необхідно уникати перебування на сонці і відвідування солярію.Лікарські препарати на основі звіробою не викликають залежності і не впливають на концентрацію уваги і пам’ять, їх можна застосовувати у активно працюючих людей.При застосуванні лікарських препаратів на основі звіробою необхідно утримуватись від вживання алкогольних напоїв. 

Оптимальний ефект при застосуванні лікарських препаратів на основі звіробою наступає після 10–14 днів регулярного прийому.

При відсутності терапевтичного ефекту після 4–6 тижнів лікування препаратами на основі звіробою необхідно звернутись до лікаря.

5 Амінокіслоти п.5.2.4.1. розділу «Психіатрія, наркологія.Лікарські засоби». Гліцин застосовують сублінгвально і утримують в роті до повного розчинення таблетки.У пацієнтів, схильних до гіпотензії, можливе зниження артеріального тиску, тому гліцин призначають в нижчих дозах і при умові постійного контролю артеріального тиску

6.3. Рекомендації щодо здорового способу життя при відмові від тютюнопаління:

6.3.1. раціональний режим відпочинку та праці;

6.3.2. достатня фізична активність та заняття спортом;

6.3.3. раціональний режим харчування;

6.3.4. повноцінний відпочинок та нормалізація сну (не менше 8–9 годин);

6.3.5. прогулянки на свіжому повітрі;

6.3.6. по можливості уникати стресових ситуацій.

6.4. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно затверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;

6.5. Контроль інформації про лікарський засіб:

6.5.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію;

6.5.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію;

6.5.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.

Директор Департаменту регуляторної політики
у сфері обігу лікарських засобів
та продукції у системі охорони здоров’я МОЗ України
Ю.Б. Константинов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом МОЗ України № 158
від 22.02.2010 р.

1.11. ПРОТОКОЛ ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ ТА СПРИЯННЯ ПРИХИЛЬНОСТІ ДО ЛІКУВАННЯ ПРИ ТУБЕРКУЛЬОЗІ

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення за консультацією з приводу отримання інформації щодо попередження захворювання та лікування при туберкульозі.

1.2. Код за МКХ — 10: Z71

1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення програм профілактики та сприяння прихильності до лікування при туберкульозі, недопущення самолікування туберкульозу та запобігання розвитку хіміорезистентності.

1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі: Установи-розробники:
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В. ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. ДУ «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б. ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України

 

2. Інформаційно-просвітня діяльність

2.1. Підтримувати реалізацію концепції Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007–2011 роках, яка направлена на зниження показників захворюваності та смертності від туберкульозу, запобігання поширення хіміорезистентного туберкульозу, підвищення ефективності лікування, покращення лабораторної діагностики туберкульозу та брати участь в популяризації програм, таких як «Здоров’я нації», «Стоп ТБ стратегія» (рекомендованої ВООЗ), Всесвітній день боротьби з туберкульозом (24 березня щорічно) тощо;

2.2. Роз’яснювати населенню необхідність проведення профілактичних щеплень та туберкулінодіагностики, регулярне проходження планових профілактичних оглядів та флюорографії органів грудної клітки;

2.3. Надавати належну інформацію (рекомендації і консультації) щодо недопущення самолікування туберкульозу та запобігання розвитку хіміорезистентності;

2.4. При підозрі на туберкульоз направляти пацієнтів на консультацію до лікаря для обстеження (туберкулінодіагностика, дослідження мокротиння, рентгенодіагностика) та встановлення діагнозу;

2.5. Сприяти та підтримувати прихильність до лікування у хворих на туберкульоз;

2.6. Надавати хворим на туберкульоз, які знаходяться на підтримуючій терапії, інформацію про необхідність суворого дотримання безперервного лікування протягом всього терміну, встановленого лікарем, навіть тоді, коли пацієнт відмічає покращення стану здоров’я.

3. Фактори ризику захворювання на туберкульоз:

3.1. належність до соціальних груп ризику (особи з асоціальним способом життя, мігранти, біженці, переселенці, особи, які перебувають або звільнилися з пенітенціарних установ, люди з алкогольною або наркотичною залежністю);

3.2. належність до професійних груп ризику (медичні працівники, робітники пенітенціарних установ, робітники тваринництва тощо);

3.3. наявність членів родини, хворих на туберкульоз;

3.4. тісний контакт з хворими на туберкульоз;

3.5. професійні захворювання легень;

3.6. тютюнопаління;

3.7. цукровий діабет;

3.8. ВІЛ-інфікування;

3.9. захворювання, що вимагають постійного прийому глюкокортикоїдів або цитостатиків.

4. Оцінка потреб пацієнта при зверненні за допомогою

4.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

4.1.1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі);

4.1.2. як давно виникло нездужання і скільки часу триває;

4.1.3. яких заходів вжито перед зверненням до аптеки;

4.1.4. які ліки вже прийняті для полегшення стану.

5. Загрозливі симптоми, за якими можна запідозрити туберкульоз та які вимагають негайного звернення до лікаря

5.1. стійкий продуктивний кашель тривалістю понад 2 тижні;

5.2. фебрильна або субфебрильна температура тіла;

5.3. нічна пітливість;

5.4. втрата ваги, відсутність апетиту;

5.5. важка задишка, ускладнене дихання, приступи ядухи, захриплість голосу;

5.6. кровохаркання, легенева кровотеча;

5.7. виражений інтоксикаційний синдром, слабкість;

5.8. виражений біль в грудній клітці, що пов’язаний з актом дихання;

5.9. локальний біль в кістках та суглобах;

6. Алгоритм фармацевтичної опіки при підозрі/захворюванні на туберкульоз

№ з/п Питання провізора (фармацевта) до пацієнта Відповіді пацієнта Рекомендації
1. Чи наявні у пацієнта вище перелічені симптоми, за якими можна запідозрити туберкульоз. Так Необхідно терміново звернутись до лікаря для діагностики, уточнення діагнозу та призначення лікування.
Ні Необхідно звернутись до лікаря для уточнення діагнозу,для тимчасового полегшення симптомів призначити симптоматичне лікування в залежності від характеру скарг пацієнта.
2. Діагноз захворювання визначив лікар. Так Необхідно приймати тільки ті лікарські препарати, що призначив лікар.
Ні Необхідно звернутись до лікаря для уточнення діагнозу.
3. Чи приймає пацієнт з підозрою/захворюванням на туберкульоз протитуберкульозні лікарські засоби. Так Рекомендувати продовжити приймання протитуберкульозних лікарських засобів та попередити пацієнта про можливі побічні реакції, особливості застосування протитуберкульозних лікарських засобів. Наголошувати на необхідність суворого дотримання безперервного лікування протягом всього терміну, встановленого лікарем, навіть тоді, коли пацієнт відмічає покращення стану здоров’я, у зв’язку із можливим розвитком хіміорезистентності.
Ні Необхідно звернутись до лікаря для уточнення діагнозу і призначення лікування.

 

7. Рецептурні лікарські засоби для лікування туберкульозу

7.1. Протитуберкульозні препарати І ряду

7.1.1. Ізоніазид

7.1.2. Етамбутол

7.1.3. Піразинамід

7.1.4. Рифабутин

7.1.5. Рифампіцин

7.1.6. Рифапентин

7.1.7. Рифацина

7.1.8. Стрептоміцин

7.1.9. Феназид

7.1.10. Фтивазид

7.2. Протитуберкульозні препарати ІІ ряду

7.2.1. Амікацин

7.2.2. Eтіонамід

7.2.3. Канаміцин

7.2.4. Капреоміцин

7.2.5. Клофазимін

7.2.6. Натрію аміносаліцилат

7.2.7. Протіонамід

7.2.8. Теризидон

7.2.9. Циклосерин

7.3. Фторхінолони

7.3.1. Гатифлоксацин

7.3.2. Офлоксацин

7.4. Комбіновані протитуберкульозні засоби

7.4.1. Рифампіцин + етамбутол + ізоніазид

7.4.2. Рифампицин + ізоніазид + піразинамід + етамбутол

7.4.3. Етамбутол + ізоніазид

7.4.4. Натрія парааміносаліцилат + ізоніазид

7.4.5. Рифампіцин + ізоніазид

7.4.6. Рифампіцин + піридоксин

8. Надання належної інформації щодо рецептурних протитуберкульозних лікарських засобів, призначених лікарем

8.1. Надання рекомендацій щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання;

8.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);

№ з/п Розділ Державного формуляра першого випуску Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування лікарських препаратів
1 Протитуберкульозні препарати п. 17.3. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби». При тривалому застосуванні протитуберкульозних препаратів показаний систематичний контроль картини периферичної крові і функції печінки, нирок;Під час лікування протитуберульозними препаратами слід уникати вживання спиртних напоїв; 

Застосування можливе у віці до 12 років та в період вагітності і годування грудьми з урахуванням ризик/користь або за життєвими показаннями, на час лікування припиняють годування грудьми;

Можуть викликати диспепсичні прояви (нудота, блювання, діарея тощо) та алергічні реакції;

При прийманні рифампіцину, рифапентину, рифабутину, рифацини сеча, слина, піт, слізна рідина та зуби можуть забарвлюватись в червоний колір;

У хворих на цукровий діабет можлива поява псевдопозитивних результатів глюкозурічних тестів;

Під час лікування ізоніазидом та етамбутолом необхідно регулярне проведення офтальмологічного обстеження;

При прийманні протитуберкульозних лікарських засобів у хворих на СНІД відзначається підвищена частота побічних ефектів;

Рифампіцин, етионамід, циклосерин вживають до їди, а піразинамід, ізоніазид — після їди;

Ізоніазид та/або піразинамід в комбінації з рифампіцином підвищують частоту і тяжкість порушень функції печінки;

Канаміцин, стрептоміцин, амікацин можуть справляти нефротоксичну та ототоксичну дію, при несвоєчасному припиненні прийому може розвинутися глухота;

На час лікування фтивазидом слід утримуватися від керування транспортними засобами і роботи з механізмами;

Рифацину не застосовують протягом 1 року після перенесеного інфекційного гепатиту;

Етионамід не слід вживати разом з протионамідом;

Фторхінолони протипоказані у віці до 18 років, в період вагітності та годуванні грудьми.

8.3. Рекомендації щодо поведінки під час лікування туберкульозу:

8.3.1. помірна фізична активність;

8.3.2. раціональний режим харчування з підвищеною кількістю білка та вітамінів;

8.3.3. повноцінний відпочинок та сон;

8.3.4. прогулянки на свіжому повітрі;

8.3.5. по можливості уникати стресових ситуацій;

8.3.6. не вживати алкогольні напої, тютюнові вироби, наркотичні речовини.

8.4. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно затверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;

8.5. Контроль доступності наданої інформації:

8.5.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію;

8.5.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію;

8.5.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.

Директор Департаменту регуляторної політики
у сфері обігу лікарських засобів
та продукції у системі охорони здоров’я МОЗ України
Ю.Б. Константинов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом МОЗ України № 158
від 22.02.2010 р.

1.12. ПРОТОКОЛ ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ ТА СПРИЯННЯ ПРИХИЛЬНОСТІ ДО ЛІКУВАННЯ ПРИ ВІЛ/СНІД

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення за консультацією з приводу отримання інформації щодо попередження захворювання та сприяння прихильності до лікування при ВІЛ/СНІД.

1.2. Код за МКХ — 10: Z71

1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення про проблему захворювання, методи профілактики (в тому числі добровільне консультування та тестування), сприяння прихильності лікування при ВІЛ/СНІД.

1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі: Установи-розробники:
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В. ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. ДУ «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б. ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України

 

2. Інформаційно-просвітня діяльність

2.1. Підтримувати реалізацію Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки, а також популяризації програм, таких як «Здоров’я нації», Всесвітній день боротьби зі СНІДом (1 грудня щорічно) тощо;

2.2. Здійснювати широке інформування населення з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу та пропагувати здоровий спосіб життя, передусім серед молоді та осіб, що належать до груп ризику;

2.3. Рекомендувати особам з груп високого ризику щодо інфікування ВІЛ — інфекції пройти добровільне консультування та тестування, а також надавати контактну інформацію про найближчі консультативні центри;

2.4. Надавати належну інформацію (рекомендації і консультації) щодо програм лікування та недопущення самолікування, запобігання розвитку хіміорезистентності;

2.5. Надавати інформацію про те, що ВІЛ-інфікованим жінкам слід утримуватись від годування грудьми дітей через можливість передачі їм ВІЛ-інфекції;

2.6. Роз’яснювати хворим на ВІЛ/СНІД про потребу щорічно проводити туберкулінодіагностику та регулярне проходження планових профілактичних оглядів та флюорографії органів грудної клітки з метою раннього виявлення захворювання на туберкульоз;

2.7. Сприяти та підтримувати прихильність до лікування хворих на ВІЛ/СНІД;

2.8. Надавати хворим на ВІЛ/СНІД, які отримують антиретровірусну терапію, інформацію про необхідність суворого дотримання безперервного лікування протягом всього терміну, встановленого лікарем, навіть тоді, коли пацієнт відмічає покращення стану здоров’я.

3. Фактори ризику щодо інфікування ВІЛ

3.1. Групи високого ризику щодо інфікування ВІЛ:

споживачі ін’єкційних наркотиків, працівники комерційного сексу, чоловіки, що мають секс з чоловіками;

3.2. Статеві партнери осіб із груп високого ризику;

3.3. Діти, народжені ВІЛ-позитивними матерями;

3.4. Належність до професійних груп ризику (медичні працівники);

3.5. Донори крові;

3.6. Особи, які повернулись з місць позбавлення волі;

3.7. Особи, які перебувають на обліку протитуберкульозних, наркологічних, дерматовенерологічних закладів охорони здоров’я;

3.8. Особи з асоціальним способом життя;

3.9. Мігранти.

4. Оцінка потреб пацієнта при зверненні за допомогою

4.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

4.1.1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі);

4.1.2. як давно виникло нездужання і скільки часу триває;

4.1.3. яких заходів вжито перед зверненням до аптеки;

4.1.4. які ліки вже прийняті для полегшення стану.

5. Загрозливі симптоми, за якими можна запідозрити ВІЛ/СНІД, та які вимагають негайного звернення до лікаря

5.1. Немотивована втрата ваги;

5.2. Немотивована хронічна діарея, яка триває більше 1 місяця;

5.3. Немотивоване підвищення температури тіла, яке триває більше 1 місяця (постійно або періодично);

5.4. Ураження шкіри та слизових оболонок (себорейний дерматит, грибкові ураження нігтів, рецидивуючі виразки слизової оболонки ротової порожнини, кандидоз ротової порожнини (молочниця);

5.5. Нічна пітливість;

5.6. Виражений інтоксикаційний синдром, слабкість;

5.7. Часті вірусні захворювання;

5.8. Герпетична інфекція з хронічними виразками, що не виліковуються протягом одного місяця;

5.9. Епізод оперізуючого лишаю протягом останніх п’яти років;

5.10. Важкі тривалі пневмонії;

5.11. Легеневий туберкульоз, що розвинувся протягом року.

6. Алгоритм фармацевтичної опіки при підозрі/захворюванні на ВІЛ/СНІД

№ з/п Питання провізора (фармацевта) до пацієнта Відповіді пацієнта Рекомендації
1. Чи наявні у пацієнта вище перелічені симптоми, які характерні при підозрі/захворюванні на ВІЛ/СНІД. Так Необхідно терміново звернутись до лікаря для діагностики, уточнення діагнозу та призначення лікування.
Ні Необхідно звернутись до лікаря для уточнення діагнозу, для тимчасового полегшення симптомів призначити симптоматичне лікування в залежності від характеру скарг пацієнта.

 

7. Загальні рекомендації щодо способу життя під час лікування ВІЛ/СНІДу:

7.1. достатня фізична активність та заняття спортом;

7.2. використовувати при статевих контактах бар’єрні методи захисту (презервативи);

7.3. раціональний режим харчування з підвищеною кількістю білка та вітамінів;

7.4. вживати полівітамінні лікарські засоби;

7.5. повноцінний відпочинок та нормалізація сну (не менше 8–9 годин);

7.6. прогулянки на свіжому повітрі;

7.7. по можливості уникати стресових ситуацій;

7.8. не вживати алкогольні напої, тютюнові вироби, наркотичні речовини.

8. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:

8.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію;

8.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію;

8.3.з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.

Директор Департаменту регуляторної політики
у сфері обігу лікарських засобів
та продукції у системі охорони здоров’я МОЗ України
Ю.Б. Константинов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом МОЗ України № 158
від 22.02.2010 р.

1.13. ПРОТОКОЛ ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ ДОМАШНЬОЇ АПТЕЧКИ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення пацієнта за консультацією з приводу формування домашньої аптечки першої допомоги

1.2. Код за МКХ — 10: Z71

1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі: Установи-розробники:
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В. ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. ДУ «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б. ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України

 

2. Настанова з оцінки потреб пацієнта при зверненні за допомогою

2.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

2.1.1. з якою метою необхідно сформувати аптечку;

2.1.2. кількість і вікові характеристики потенційних користувачів аптечки;

2.1.3. чи необхідні додатково супутні предмети санітарії і гігієни.

2.2. Всі лікарські засоби для симптоматичного лікування можна застосовувати протягом 2–3 днів, якщо симптоми не зникають, необхідно терміново звернутись до лікаря!

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

3.1. раптовий гострий біль, інтенсивність якого наростає;

3.2. сильний і тривалий головний біль, запаморочення, непритомний стан;

3.3. біль у грудях, що іррадіює в руку, шию, щелепу (особливо в лівій половині тіла), посилене серцебиття, задишка;

3.4. високий рівень артеріального тиску;

3.5. симптоми застуди, грипу, алергії, диспепсії тривають 3 дні і більше або посилюються;

3.6. ускладнене дихання при кашлі;

3.7. різке підвищення температури тіла;

3.8. безперервне блювання, нудота, діарея з частими і болісними позивами та підвищенням температури тіла, сильний біль в животі, випорожнення чорного кольору;

3.9. незвичні кровотечі і синці;

3.10. травмування супроводжується сильною кровотечею яскраво-червоного кольору або кровотеча не припиняється через 15–20 хвилин після накладення пов’язки;

3.11. будь-які опіки;

3.12. вагітність.

3.13. Будь-які відхилення в стані і поведінці дитини (особливо маленької) вимагають консультації педіатра!

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при формуванні домашньої аптечки

№ з/п Питання провізора (фармацевта) до пацієнта Відповіді пацієнта Рекомендації
1 Чи наявні у користувачів аптечки хронічні захворювання (серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, органів дихання тощо). Так У складі домашньої аптечки необхідно мати лікарські препарати, призначені для лікування основних захворювань, а вибір лікарських засобів для надання першої допомоги необхідно узгодити з лікарем.
Ні Продовжити детальне опитування пацієнта.
2 Чи наявні у користувачів аптечки алергічні реакції на лікарські засоби. Так Вибір лікарських засобів для надання першої допомоги необхідно узгодити з лікарем.
Ні Продовжити детальне опитування пацієнта.
3 Чи домашня аптечка формується вперше. Так Можна рекомендувати безрецептурні лікарські засоби для симптоматичного лікування з урахуванням вікових категорій та кількості користувачів аптечки по основним напрямкам можливих нездужань: 

  • лікарські засоби кардіологічної дії;
  • антигіпертензивні лікарські засоби;
  • анальгетичні і спазмолітичні лікарські засоби;
  • протиалергічні лікарські засоби;
  • лікарські засоби для лікування шлунково-кишкових розладів;
  • протизастудні лікарські засоби;
  • седативні засоби;
  • антисептичні і дезінфікуючі лікарські засоби для обробки шкіри;
  • перев’язувальні матеріали (бинти, пластирі, вата тощо);
  • вироби медичного призначення (джгут кровоспинний, термометр максимальний, гірчичники, стаканчик для прийому ліків, грілка, ножиці, гіпотермічний пакет тощо).
Ні Необхідно поновити запас медикаментів, які закінчились та, при необхідності, розширити наявний асортимент лікарських засобів для аптечки.

 

5. Перелік (Формуляр) безрецептурних лікарських засобів при формуванні домашньої аптечки першої допомоги

5.1. Анальгетики і антипіретики

5.1.1. Парацетамол

5.1.2. Парацетамол + диклофенак + серратіопептидаза

5.1.3. Парацетамол + ібупрофен

5.1.4. Парацетамол + кофеїн

5.1.5. Парацетамол + кофеїн + кодеїн

5.1.6. Парацетамол + дицикломін гідрохлорид

5.1.7. Метамізол натрію

5.1.8. Кислота ацетилсаліцилова

5.1.9. Кислота ацетилсаліцилова + парацетамол + кофеїн

5.1.10. Метамізол натрій + кофеїн-бензоат натрію + фенобарбітал + кодеїн

5.1.11. Метамізол натрій + парацетамол + кофеїн-бензоат натрію + фенобарбітал + кодеїн

5.1.12. Метамізол натрій + кофеїн + тіамін

5.1.13. Метамізол натрій + темпідон

5.2. Антидіарейні мікробні препарати (пробіотики)

5.2.1. Лактобактерії

5.2.2. Сахароміцети буларді

5.2.3. Bacillus clausii

5.2.4. Escherichia coli + Streptococcus faecalis + Lactobacillus acidofilus + Lactobacillus helveticus

5.2.5. Фолієва кислота + ціанокобаламін + бактерії молочної кислоти

5.2.6. Bifidobacterium longum+Enterococcus faecium

5.2.7. Lactobacillus acidophillus + Bifidobacterium infantis + Enterococcus faecium

5.2.8. Lactobacillus acidophillus + Lactobacillus rhamnosus + Streptococcus thermophilus + Lactobacillus delbrueckii subsp. Bulgaricus

5.2.9. Lactobacillus acidophillus + Lactobacillus rhamnosus

5.2.10. Lactobacillus rhamnosus + Streptococcus thermophilus + Lactobacillus delbrueckii subsp. Bulgaricus

5.3. Антигіпертензивні лікарські засоби центральної дії

5.3.1. Раунатин

5.3.2. Резерпін + раувольфія + омела біла + глід

5.4. Антигістамінні препарати І покоління

5.4.1. Диметинден

5.4.2. Клемастин

5.4.3. Мебгідрoлін

5.4.4. Хіфенадин

5.4.5. Хлоропірамін

5.5. Антигістамінні препарати ІІ покоління

5.5.1. Акривастин

5.5.2. Дезлоратадин

5.5.3. Фексофенадин

5.5.4. Ебастин

5.5.5. Лоратадин

5.5.6. Цетиризин

5.6. Антигістамінні лікарські засоби для місцевого застосування

5.6.1. Азеластин

5.6.2. Диметинден

5.6.3. Лоратадин

5.7. Антисептичні і дезінфікуючі засоби

5.7.1. Діамантовий зелений

5.7.2. Ектерицид

5.7.3. Етанол

5.7.4. Етоній

5.7.5. Йод

5.7.6. Кислота борна

5.7.7. Мiрамiстин

5.7.8. Нітрофурал

5.7.9. Перекис водню

5.7.10. Перманганат калію

5.7.11. Повідон-йод

5.7.12. Хлоргексидин

5.7.13. Хлорофіліпт

5.8. Вазоділататори

5.8.1. Валідол

5.8.2. Ментол + красавка + конвалія + валеріана

5.8.3. Ментол + красавка + конвалія + валеріана + натрію бромід

5.8.4. Ментол + етиловий ефір бромізовалеріанової кислоти + м’яти олія + хмелю олія

5.9. Дихальні аналептики

5.9.1. Аміак

5.10. Ентеросорбенти

5.10.1. Вугілля медичне активоване

5.10.2. Діосмектит

5.10.3. Гідрогель метилкремнієвої кислоти

5.11. Прості антисептичні засоби, що застосовуються при захворюваннях глотки і гортані

5.11.1. Амбазон

5.11.2. Ацетиламінонітропропоксибензен

5.11.3. Гексетидин

5.11.4. Граміцидин С

5.11.5. Декаметоксин

5.11.6. Фенол

5.11.7. Флурбіпрофен

5.11.8. Холіну саліцилат

5.11.9. Цетилпіридин

5.12. Комбіновані антисептичні засоби, що застосовуються при захворюваннях глотки і гортані

5.12.1. Амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт

5.12.2. Амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт + кислота аскорбінова

5.12.3. Декваліній + дибукаїн

5.12.4. Декваліній + кислота аскорбінова

5.12.5. Дихлорбензиловий спирт + ментол + анетол + олії м’яти перцевої

5.12.6. Лізоцим + піридоксин

5.12.7. Хлоргексидин + кислота аскорбінова

5.12.8. Хлоргексидін + кислота аскорбінова + тетракаїн

5.12.9. Хлоргексидін + лідокаїн + тиротрицин

5.12.10. Амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт + лідокаїн

5.12.11. Йод + калію йодид + гліцерин

5.12.12. Ментол + олія рицинова + камфора + олія евкаліптова + нітрофурал

5.12.13. Повідон-йод + алантоїн

5.12.14. Сульфаніламід + сульфатіазол + тимол + олія евкаліптова + олія м’яти перцевої

5.12.15. Хлорбутанол + камфора + ментол + олія евкаліптова

5.12.16. Гексетидин + холіна саліцилат + хлорбутанол

5.13. Засоби елімінаційної терапії при захворюваннях носа

5.13.1. Натрію хлорид

5.13.2. Морська вода

5.14. Засоби, що пригнічують перистальтику

5.14.1. Лоперамід

5.15. Препарати електролітів з вуглеводами, сольові сполуки для пероральної регідратації

5.15.1. Натрію хлорид + натрію цитрат + калію хлорид + глюкоза

5.15.2. Натрію хлорид + калію хлорид + натрію гідрокарбонат + глюкоза + екстракт ромашки

5.16. Препарати ферментів

5.16.1. Солізим

5.16.2. Панкреатин

5.16.3. Панкреатин + геміцелюлоза + жовч бичача

5.16.4. Папайотин + пепсин + санзим

5.16.5. Діастаза + папаїн + ефірна олія кориці + ефірна олія кардамону + ефірна олія кмину

5.16.6. Ліпаза + амілаза

5.17. Протимікробні препарати для лікування кишкових інфекцій

5.17.1. Фталілсульфатіазол

5.17.2. Холархена пухнаста + мирт звичайний + барбарис остистий + айва бенгальська + дуб красильний + бутея прегарна

5.18. Ранозагоювальні засоби для топічного застосування

5.18.1. Актовегін

5.18.2. Солкосеріл

5.18.3. Декспантенол

5.18.4. Декспантенол + хлоргексидин

5.18.5. Обліпихова олія + хлорамфенікол + бензокаїн + кислота борна

5.18.6. Обліпихова олія

5.19. Седативні лікарські засоби рослинного походження

5.19.1. Валеріана

5.19.2. Пустирник

5.19.3. Ментол + красавка + конвалія + валеріана

5.19.4. Ментол + красавка + конвалія + валеріана + натрію бромід

5.19.5. Гвайфенезин + валеріана лікарська + меліса лікарська + звіробій + глід звичайний + пасифлора + хміль звичайний + бузина чорна

5.19.6. Валеріана + меліса + м’ята перцева

5.19.7. Валеріана + глід + звіробій + м’ята перцева + шишки хмелю + піридоксину гідрохлорид + нікотинамід

5.19.8. Пасифлора

5.20. Симпатоміметики для системного і місцевого застосування

5.20.1. Тетризолін

5.20.2. Ксилометазолін

5.20.3. Нафазолін

5.20.4. Оксиметазолін

5.20.5. Трамазолін

5.20.6. Диметинден + фенілефрин

5.20.7. Туаміногептан + ацетилцистеїн

5.21. Спазмолітичні і антихолінергічні лікарські засоби

5.21.1. Дротаверин

5.21.2. Метамізол натрію + бензокаїн + екстракт красавки + натрію гідрокарбонат

5.21.3. Дицикломін + парацетамол + кислота мефенамінова

5.21.4. Екстракт красавки + бензокаїн

5.21.5. Екстракт красавки + натрію гідрокарбонат

5.21.6. Екстракт красавки + фенiлсалiцилат

5.21.7. Настойка валеріани + настойка полину + настойка красавки

5.21.8. Настойка валеріани + настойка полину + настойка м’яти перцевої + настойка красавки.

6. Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування

6.1. Надати рекомендацій щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання лікарських засоб;

6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);

6.2.1. Інформація про лікарські засоби, які включені до Державного Формуляра

№ з/п Розділ Державного формуляра першого випуску Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування лікарського препарату
1 Вазоділататори п. 2.7.1 розділу «Кардіологія. Лікарські засоби». При прийманні валідолу може виникати легка нудота, сльозотеча, запаморочення.Валідол підсилює дію седативних засобів. 

Корвалол з обережністю застосовують у осіб, діяльність яких вимагає високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки він містить етанол і фенобарбітал.

2 Дихальні аналептики п. 5.2.12 розділу «Психіатрія, наркологія. Лікарські засоби». Для стимуляції дихального центру в якості засобу швидкої допомоги: невеликий шматочок марлі або вати, змочений розчином аміаку, обережно підносять до носових отворів на 0,5 — 1 с.Місцеве застосування розчину аміаку можливе лише на неушкодженій шкірі. 

При випадковому ураженні слизової оболонки ока промивати водою декілька разів (протягом 15 хв з перервою 10 хв) або 5% розчином кислоти борної. Олії і мазі не застосовують. При ураженні носа і глотки застосовують 0,5% розчин кислоти лимонної або натуральні соки. У разі прийому внутрішньо — пити воду, фруктовий сік, молоко, краще — 0,5% розчин кислоти лимонної або 1% розчин кислоти оцтової до повної нейтралізації вмісту шлунка.

3 Антигіпертензивні лікарські засоби центральної дії п. 2.6.1 розділу «Кардіологія. Лікарські засоби». Раунатин не можна застосовувати при наявності органічної брадикардії, з обережністю — при стенокардії.Гіпотензивний ефект раунатину підсилюється при комбінації з діуретиками. 

Раунатин може викликати сонливість і потенціювати пригнічувальну дію на ЦНС барбітуратів та алкоголю.

4 Седативні лікарські засоби рослинного походженняп. 2.7.1 розділу «Кардіологія. 

Лікарські засоби», п. 5.2.1.3. розділу «Психіатрія. Наркологія. Лікарські засоби».

Після приймання седативних лікарських засобів не можна виконувати роботи, що потребують швидкості реакції, концентрації уваги, чіткої координації рухів.Седативні препарати підсилюють дію снодійних і можуть самі виявляти снодійний ефект при прийманні у високих дозах. 

Рослинні седативні препарати посилюють дію антигіпертензивних засобів центральної дії, анальгетиків, особливо у осіб з підвищеною емоційною збудливістю.

Препарати валеріани мають жовчогінну дію і стимулюють секрецію залоз шлунково-кишкового тракту.

Екстракт пустирнику протипоказаний в період вагітності.

Препарати, що містять бром, покращують серцеву діяльність, тому особливо показані особам із серцево-судинними захворюваннями.

5 Анальгетики і антипіретики — нестероїдні протизапальні засоби п. 2.14.3.1 розділу «Кардіологія. Лікарські засоби», п.п. 8.7.1.2, 8.8.2 розділу «Ревматологія. Лікарські засоби», п. 10.3.5. розділу «Анестезіологія і реаніматологія. Лікарські засоби». Усі нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) особливо препарати ацетилсаліцилової кислоти, з обережністю призначають пацієнтам з бронхіальною астмою, ерозивно-виразковими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, схильністю до кровотеч, із захворюваннями печінки, порушенням функції нирок.Усі нестероїдні протизапальні засоби необхідно приймати після їди. 

При виникненні гострого болю в животі (особливо при наявності нудоти, блювання) не рекомендується застосовувати анальгетики або нестероїдні протизапальні засоби, оскільки це може ускладнювати діагностику при хірургічній патології.

Лікарські препарати, що містять напроксен, диклофенак, німесулід, не призначають дітям до 12 років.

Мазі і гелі, що містять нестероїдні протизапальні засоби, необхідно наносити тільки на інтактні ділянки тіла, ретельно уникаючи попадання на ушкоджені ділянки або раньові поверхні, а також на слизові і в очі.

Препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не можна приймати разом з антикоагулянтами, антиагрегантами, при вагітності і в період годування грудьми.

У дітей застосовування ацетилсаліцилової кислоти і метамізолу натрію можливо тільки за наявності чітких показань і тільки у тих випадках, коли інші препарати неефективні.

Основний недолік препаратів, що містять парацетамол, — невелика широта терапевтичної дії (токсична доза перевищує максимальну терапевтичну всього в 2–3 рази), тому необхідно дотримуватись призначеного дозування.

Препарати, що містять парацетамол, з обережністю призначають при порушені функції печінки.

Не можна поєднувати прийом нестероїдних протизапальних засобів з алкоголем (різко підвищується ульцирогенна — особливо у ацетилсаліцилової кислоти і гепатотоксична дія — особливо у парацетамолу).

При наявності декількох симптомів застуди більш доцільне застосовування комбінованих лікарських засобів.

6 Засоби, що застосовуються при захворюваннях глотки і гортаніп.п.16.2.1.1.4, 16.2.1.1.6 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби». Після прийому лікарських засобів у формі льодяників і таблеток для розсмоктування необхідно утримуватись від вживання рідини та їжі 1–2 години.Лікувальні льодяники і таблетки для розсмоктування слід утримувати в роті до повного розчинення і ні в якому разі не розжовувати. 

Хворим на цукровий діабет призначатють спеціальні лікарські засоби у вигляді льодяників, пастілок, таблеток, які не містять цукор.

Холіну саліцилат не застосовують у дітей до 12 років і в період вагітності та годування грудьми.

Флурбіпрофен та холіну саліцилат протипоказані пацієнтам, які мають підвищену чутливість до нестероїдних протизапальних засобів, зокрема аспіриновий тип бронхіальної астми.

Перед застосуванням лікарських засобів у формі спреїв необхідно прополоскати рот теплою водою.

Після зрошення лікарських засобів у формі спрею не рекомендується вживати рідини та їжу протягом 30 хв.

Лікарські засоби у формі спреїв не призначають дітям до 3 років.

7 Засоби, що пригнічують перистальтикуп.3.6.4 розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби». Можливі втомлюваність, біль в шлунку, головний біль, апатія, сонливість або безсоння.Обережно застосовують при порушені функції печінки. 

Не призначають при підвищеній температурі.

Не призначають одночасно з препаратами, що посилюють перистальтику.

Не призначають вагітним в І триместрі та в період годування грудьми, дітям до 5 років.

При виникненні запору слід негайно зупинити приймання лікарського препарату.

8 Ентеросорбентип.3.6.2 розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби». Необхідно дотримуватись інтервалу між прийманням ентеросорбентів та інших лікарських засобів, оскільки можливо уповільнення і/або зниження абсорбції лікарських засобів.При тривалому застосуванні може виникнути запор. 

Вугілля активоване може забарвлювати кал в чорний колір.

9 Спазмолітичні і антихолінергічні лікарські засобип.п.3.2.1, 3.2.3.2, 3.2.4 розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби». Дротаверин може викликати зниження артеріального тиску, тому його з обережністю застосовують у пацієнтів з артеріальною гіпотензією.Лікарські препарати, що містять екстракт беладонни, протипоказані при серцевій недостатності, глаукомі, аденомі передміхурової залози, дітям до 14 років. 

Лікарські препарати, що містять екстракт беладонни, не застосовують у осіб, діяльність яких вимагає високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

При високій температурі навколишнього середовища застосування беластезину може призвести до теплового удару.

10 Антигістамінні препаратип. 18.2.1 розділу «Імуномодулятори та протиалергічні засоби», п. 9.3.1 розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби», п. 16.2.1.1.4 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби». Антигістамінні препарати І покоління викликають сонливість, почуття втоми, знижують увагу, швидкість реакції, тому їх доцільно приймати ввечері.Антигістамінні препарати І покоління не застосовують у осіб, діяльність яких вимагає швидкої реакції, координації рухів і посиленої уваги (водії, оператори тощо). 

Седативна дія антигістамінних препаратів І покоління (від легкої сонливості до глибокого сну) може проявлятися у звичайних терапевтичних дозах.

Антигістамінні препарати (особливо І і ІІ покоління) не можна поєднувати з алкоголем, седативними, снодійними, транквілізаторами, нейролептиками, опіоїдними анальгетиками — можливе посилення пригнічувальної дії на ЦНС.

При алергічних ринітах і полінозах застосування антигістамінних препаратів І покоління не бажане, оскільки вони можуть викликати сухість слизових, підвищувати в’язкість секрету і сприяти розвитку синуситів і гайморитів, а при бронхіальній астмі — викликати або посилювати бронхоспазм.

11 Симпатоміметики для місцевого застосування.п. 16.2.1.1.5 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби». Судинозвужувальні препарати групи симпатоміметиків не рекомендується застосовувати більше 5–7 днів.Перед застосуванням препаратів для лікування риніту необхідно обов’язково провести ретельний туалет носової порожнини. 

Симпатоміметики можуть викликати підвищення артеріального тиску, тому їх з обережністю призначають хворим з артеріальною гіпертензією, гіпертиреозом, при порушенні мозкового кровообігу, серцевого ритму, при вираженому атеросклерозі.

Симпатоміметики можуть викликати підвищення внутрішньоочного тиску, тому їх з обережністю призначають хворим на глаукому.

12 Антисептичні і дезінфікуючі засобип. 9.1.2 розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби». Спиртові розчини антисептиків слід наносити на шкірні покрови навколо рани, уникаючи потрапляння в глибину рани, особливо при глибоких порізах.Всі спиртові розчини антисептиків викликають місцевоподразнюючу дію, тому їх нанесення супроводжується відчуттям печіння. 

Розчини перекису водню не застосовують для промивання і введення в глибокі рани — можлива емболія пухирцями повітря.

Не можна обробляти опіки концентрованими розчинами етанолу.

Лікарські засоби, що містять повідон-йод, не застосовують у дітей віком до 1 року і у осіб із захворюваннями щитовидної залози.

В окремих випадках при застосуванні препаратів, що містять мірамістин, діоксидин, можливе короткочасне відчуття печіння, яке зникає самостійно через 15–20 хвилин і не потребує відміни лікарських засобів.

13 Препарати електролітів з вуглеводами, сольові сполуки для пероральної регідратації.п. 3.6.3 розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби». Призначення при діареї будь-якого походження необхідне у зв’язку із втратою організмом рідини і електролітів.Безконтрольне приймання препаратів може привести до водно-електролітного дисбалансу. 

Недопустимо додавання цукру в розчини для пероральної регідратації (посилюється осмолярність розчину і як наслідок — посилення діареї).

14 Препарати ферментівп. 3.8 розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби». Препарати ферментів потрібно приймати під час або відразу після їжі.Лікарські препарати в формі капсул і мікросфер, таблеток слід ковтати цілими, не розжовуючи. 

Не слід одночасно застосовувати з антидіарейними мікробними препаратами (пробіотиками).

15 Протимікробні препарати для лікування кишкових інфекцій п. 3.6.1.2 та п.3.6.1.3.розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби». В період приймання протимікробних лікарських засобів необхідно застосовувати вітаміни групи В (тіамін, рибофлавін, нікотинова кислота). 

Під час вагітності слід застосовувати протимікробні лікарські препарати тільки за наявності чітких показань і тільки у тих випадках, коли потенційна користь від лікування перевищує можливий ризик.

16 Антидіарейні мікробні препарати (пробіотики і пребіотики)п.3.6.6. розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби»; 

п.18.1.6 розділу «Імуномодулятори та протиалергічні засоби».

Пробіотики можливо застосовувати на фоні антимікробної терапії, оскільки до їх складу входять антибіотикорезистентні штами мікроорганізмів.Лікарські препарати, що містять лактобактерії, рекомендується запивати молоком або молочними напоями. 

Неприпустимо одночасно приймати пробіотики з антацидами, ферментними препаратами, а також лікарськими засобами лужної природи.

Пробіотики не можна запивати гарячими напоями та вживати одночасно з алкоголем.

Лікарські препарати, що містять продукти життєдіяльності мікроорганізмів (пребіотики) не рекомендується приймати з молоком або молочними напоями.

6.2.2. Інформація про лікарські засоби, які не включені до Державного Формуляра

№ з/п Група лікарських засобів Інформація для пацієнта щодо застосування лікарського препарату
1 Ранозагоювальні засоби для топічного застосування. Для лікування опіків переважним є застосування лікарських препаратів, що містять декспантенол.Лікарські засоби у вигляді мазей не можна наносити на мокнучі рани. 

Лікарські засоби у вигляді гелю можна застосовувати в першу фазу раньового процесу, крем — в другу фазу, а мазь — в третю фазу.

6.3. Загальні рекомендації щодо формування домашньої аптечки першої допомоги

6.3.1. упакування для аптечки повинно бути герметичним (щоб не допустити псування лікарських засобів під впливом вологи, світла тощо), міцним і забезпечувати легкий і швидкий доступ до її вмісту;

6.3.2. не можна заповнювати аптечку препаратами без зазначення назви і терміну придатності, без інструкцій по застосуванню;

6.3.3. лікарські засоби, перев’язувальні матеріали та вироби медичного призначення необхідно розташовувати в аптечці у визначених місцях, щоб у невідкладних ситуаціях не витрачати час на їх пошук;

6.3.4. лікарські засоби для дітей зберігати окремо від всіх інших препаратів

6.3.5. один раз в 3–4 місяці необхідно переглядати вміст аптечки, контролювати терміни придатності препаратів, проводити зовнішній огляд і вилучати зіпсовані або непридатні до застосування лікарські засоби;

6.3.6. для належного зберігання сиропів, крапель, мазей після розкриття бажано виділити окреме місце в холодильнику, також необхідно враховувати, що термін зберігання цих засобів після розкриття не перевищує одного місяця;

6.3.7. не варто купляти лікарські препарати без особливої потреби і про запас.

6.4. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно застверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;

6.5. Контроль доступності наданої інформації:

6.5.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію;

6.5.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію; з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.

Директор Департаменту регуляторної політики
у сфері обігу лікарських засобів
та продукції у системі охорони здоров’я МОЗ України
Ю.Б. Константинов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом МОЗ України № 158
від 22.02.2010 р.

1.14. ПРОТОКОЛ ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ АПТЕЧКИ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ДЛЯ НЕМОВЛЯТ

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення пацієнта за консультацією з приводу формування аптечки першої допомоги для немовлят.

1.2. Код за МКХ — 10: Z71

1.3. Потенційні користувачі:Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі: Установи-розробники:
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В. ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. ДУ «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б. ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України

 

2. Настанова з оцінки потреб пацієнта при зверненні за допомогою

2.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

2.1.1. з якою метою необхідно сформувати аптечку;

2.1.2. чи мають користувачі аптечки досвід догляду за немовлям;

2.1.3. чи необхідні додатково супутні предмети догляду за дитиною.

2.2. Будь-які відхилення в стані і поведінці малюка вимагають консультації педіатра!

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

3.1. часте і важке дихання, кашель, хрипи і свист під час дихання;

3.2. температура вище 38 °С, дитина роздратована, плаче, її неможливо заспокоїти;

3.3. гіпотермія (дитина холодна);

3.4. сильне тремтіння або судоми;

3.5. блювання, пронос, наявність крові і слизу в калі або випорожнення мають практично білий колір;

3.6. відсутність дефекації більше 24 год.;

3.7. дитина відмовляється від їжі, не може пити, дуже млява і апатична;

3.8. дитина кричить, і її обличчя стає блідим або синім;

3.9. губи і язик мають синюватий колір;

3.10. сонливість і важке пробудження, дитина втрачає свідомість;

3.11. дуже сильне потовиділення (під час їжі або коли дитина плаче);

3.12. поява шкірних висипів, які не минають впродовж 2 днів;

3.13. шкіра і очі жовтіють; з’являються висипи на тілі;

3.14. субфебрільна температура тримається більше 1 тижня.

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при формуванні аптечки першої допомоги для немовлят

№ з/п Питання провізора (фармацевта) до пацієнта Відповіді пацієнта Рекомендації
1 Чи вперше формується аптечка для немовлят Так Можна рекомендувати безрецептурні лікарські засоби для симптоматичного лікування з урахуванням основних напрямів догляду за новонародженим:антисептичні і дезінфікуючі лікарські засоби для обробки шкіри; лікарські засоби для догляду за шкірою; анальгетики і антипіретики; лікарські засоби для лікування шлунково-кишкових розладів; лікарські засоби при захворюваннях носа; перев’язувальні матеріали; вироби медичного призначення; засоби гігієни.
Ні Необхідно поновити запас медикаментів, які закінчились та, при необхідності, розширити наявний асортимент лікарських засобів для аптечки.

 

5. Перелік (Формуляр) безрецептурних лікарських засобів при формуванні аптечки першої допомоги для немовлят

5.1. Анальгетики і антипіретики

5.1.1. Парацетамол

5.1.2. Ібупрофен

5.2. Антисептичні і дезінфікуючі засоби

5.2.1. Діамантовий зелений

5.2.2. Калію перманганат

5.2.3. Метиленовий синій

5.3. Ентеросорбенти

5.3.1. Вугілля медичне активоване

5.3.2. Діосмектит

5.3.3. Гідрогель метилкремнієвої кислоти

5.4. Засоби елімінаційної терапії при захворюваннях носа

5.4.1. Натрію хлорид

5.4.2. Морська вода

5.5. Засоби із захисною і пом’якшувальною дією

5.5.1. Вазелін

5.5.2. Декспантенол

5.5.3. Цинку оксид

5.6. Лікарські засоби, що застосовують при шлунково-кишкових розладах

5.6.1. Симетикон

5.6.2. Кропу ефірна олія

5.6.3. Фенхелю ефірна олія

5.7. Лікарські рослинні препарати для купання — трава причепи, квітки ромашки, календули

5.8. Симпатоміметики для місцевого застосування

5.8.1. Ксилометазолін

5.8.2. Оксиметазолін

5.8.3. Диметинден + фенілефрин

6. Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування

NB! Будь-які лікарські засоби можуть застосовуватись тільки після консультації з педіатром!

6.1.Надати рекомендації щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому препарату, терміну лікування, правил зберігання лікарських засобів;

6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);

№ з/п Розділ Державного формуляра першого випуску Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування препаратів
1 Анальгетики і антипіретики — нестероїдні протизапальні засобип.п. 8.7.1.2, 8.8.2 розділу «Ревматологія. Лікарські засоби», п. 10.3.5. розділу «Анестезіологія і реаніматологія. Лікарські засоби». В якості жарознижувального засобу препаратом вибору в дитячій практиці є парацетамол, максимальна доза якого не повинна перевищувати 60 мг/кг на добу, тому перед застосуванням препарату дитину необхідно зважити.При наявності протипоказань до застосування парацетамолу препаратом вибору є ібупрофен. 

У дітей застосовування ацетилсаліцилової кислоти і метамізолу натрію можливо тільки за наявності чітких показань і тільки у тих випадках, коли інші препарати неефективні.

Зазвичай, застосування антипіретиків розпочинають при підвищенні температури тіла вище 38 °С.

Для немовлят більш прийнятним є застосування лікарських засобів у вигляді супозиторіїв, але при наявності діареї супозиторії не застосовують.

Перед введенням супозиторію необхідно очистити кишковик за допомогою клізми.

Після розкриття сиропи можуть зберігатися не більше одного місяця.

2 Антисептичні і дезінфікуючі засобип. 9.1.2 розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби». Всі спиртові розчини антисептиків викликають місцевоподразнюючу дію, їх нанесення супроводжується відчуттям печіння, тому розчинами, що містять етанол, обробляють шкіру навколо рани і краї рани.Розчини перекису водню не застосовують для промивання і введення в глибокі рани — можлива емболія пухирцями повітря. 

Розчини калію перманганату готують слабо-рожевого кольору, перед застосуванням проціджують, оскільки нерозчинені кристаліки можуть спричинити опіки шкіри малюка.

У дітей віком до 2 х років заборонено застосування кислоти борної через можливу абсорбцію через шкіру і системну токсичну дію.

Лікарські засоби, що містять повідон-йод, не застосовують у дітей віком до 1 року.

3 Засоби із захисною і пом’якшувальною дієюп.п. 9.6.1, 9.6.2 розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби». Лікарські засоби із захисною і пом’якшувальною дією не застосовують для лікування гнійничкових захворювань.Якщо пелюшковий висип у дитини не зникає протягом 48 72 годин від початку застосування лікарського препарату, необхідно припинити лікування і звернутися за повторною консультацією до лікаря-педіатра. 

Лікарські засоби у вигляді мазей не можна наносити на інфіковані та мокнучі рани.

Стерилізацію вазелінової олії можна провести шляхом нагрівання до 180 °С протягом 30 хвилин.

4 Ентеросорбентип. 3.6.2 розділу«Гастроентерологія. Лікарські засоби», п. 14.15.2 розділу «Неонаталогія.Лікарські засоби». Для дітей до 1 року діосмектит призначають в дозі 1 пакетик/добу; вміст пакетика розчиняють у пляшці з 50 мл води (застосовують протягом дня) або ретельно розмішують з напіврідкою їжею; при г. діареї добова доза препарату на початку лікування може бути збільшена вдвічі.Приймати ентеросорбенти необхідно між прийомами їжі. 

При тривалому застосуванні можливий запор.

Вугілля активоване може забарвлювати кал в чорний колір.

5 Лікарські засоби, що застосовують при шлунково-кишкових розладахп. 3.2.2 розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби», п. 14.15.2 розділу «Неонаталогія. Лікарські засоби». Застосовуються після кожного годування, а також перед сном з невеликою кількістю рідини.Дітям слід давати тільки свіжоприготовлені теплі розчини лікарських препаратів, не підсолоджувати 

Через те що плантекс містить глюкозу і лактозу, його не застосовують більше 2 пакетиків на добу дітям з лактазною недостатністю, з галактоземією або синдромом порушення всмоктування глюкози/галактози.

6 Симпатоміметики для місцевого застосування п. 16.2.1.1.5 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби». Перед застосуванням лікарських препаратів для лікування риніту необхідно обов’язково провести ретельний туалет носової порожнини.Розчини оксиметазоліну (0,01%) можна застосовувати з народження, ксилометазоліну (0,05%) — з 3 місяців, тривалість лікування не повинна перевищувати 5 днів. 

Окрім звичайного закапування, можливе застосування шляхом нанесення 1–2 крапель розчину на шматочок вати і протирання ним носових ходів.

Масляні розчини назальних крапель не застосовують у дітей, оскільки це може привести до потрапляння їх в легені і розвитку пневмонії.

Після розкриття краплі можуть зберігатися не більше одного місяця.

6.3. Перев’язувальні матеріали і вироби медичного призначення:

6.3.1. вата хірургічна

6.3.2. бинти стерильні

6.3.3. серветки марлеві стерильні.

6.3.4. марля медична

6.3.5. пов’язки марлеві

6.3.6. ватні палички з обмежувачем

6.3.7. лейкопластирі бактерицидні і в рулончиках

6.3.8. термометри максимальний і електронний

6.3.9. термометр водний

6.3.10. трубка газовідводна

6.3.11. піпетки

6.3.12. стаканчик для приймання ліків

6.3.13. спринцівка маленька

6.3.14. аспіратор для носа

6.3.15. ножиці

6.3.16. грілка маленька

6.3.17. кільце для прорізування зубів

6.3.18. мило дитяче

6.3.5.19. крем дитячий

6.4. Загальні рекомендації по формуванню аптечки першої допомоги для немовлят

6.4.1. лікарські засоби для немовлят зберігати окремо від всіх інших препаратів;

6.4.2. для належного зберігання сиропів, крапель, мазей після розкриття бажано виділити окреме місце в холодильнику;

6.4.3. один раз на 3–4 місяці необхідно переглядати вміст аптечки, контролювати терміни придатності препаратів, проводити зовнішній огляд і вилучати зіпсовані або непридатні до застосування лікарських засобів;

6.4.4. не можна заповнювати аптечку препаратами без зазначення назви і терміну придатності, без інструкцій по застосуванню;

6.5. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно затверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;

6.6. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:

6.6.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію;

6.6.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію;

6.6.3.з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.

Директор Департаменту регуляторної політики
у сфері обігу лікарських засобів
та продукції у системі охорони здоров’я МОЗ України
Ю.Б. Константинов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом МОЗ України № 158
від 22.02.2010 р.

1.15. ПРОТОКОЛ ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ АПТЕЧКИ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ДЛЯ ПОДОРОЖЕЙ

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення пацієнта за консультацією з приводу формування аптечки першої допомоги для подорожей.

1.2. Код за МКХ — 10: Z71

1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі: Установи-розробники:
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В. ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. ДУ «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б. ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України

 

2. Настанова з оцінки потреб пацієнта при зверненні за допомогою

2.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

2.1.1. з якою метою необхідно сформувати аптечку; 2.1.2. хто буде користувачами аптечки — діти чи дорослі, якого віку і скільки їх;

2.1.3. особливості місцевості, в яку планується подорож;

2.1.4. тривалість подорожі.

2.2. Усі лікарські засоби для симптоматичного лікування можна застосовувати протягом 2–3 днів, якщо симптоми не зникають, необхідно терміново звернутись до лікаря!

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

3.1. симптоми застуди, грипу, алергії, диспепсії тривають або посилюються через 3 дні і більше;

3.2.раптовий біль, інтенсивність якого наростає;

3.3. сильний і тривалий головний біль, запаморочення, непритомний стан;

3.4. незвичні кровотечі і синці;

3.5. ускладнене дихання при кашлі;

3.6. жовтизна очей або шкіри;

3.7. безпричинні зміни температури тіла;

3.8. безперервне блювання, різке зниження маси тіла;

3.9. зміна кольору і консистенції калу (кривавий пронос, наявність крові і слизу, випорожнення у вигляді «рисового відвару»);

3.10. різкі зміни настрою або психічного стану, незвична втома або слабкість;

3.11. почервоніння, лущення, утворення пухирів на шкірі, фотосенсибілізація (підвищена чутливість шкіри до сонячного світла).

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при формуванні аптечки першої допомоги для подорожей

№ з/п Питання провізора (фармацевта) до пацієнта Відповіді пацієнта Рекомендації
1 Чи є у пацієнта або членів його родини хронічні захворювання (серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, органів дихання тощо) Так Необхідно узгодити з лікарем вибір лікарських засобів для дорожньої аптечки.
Ні Можна рекомендувати безрецептурні лікарські засоби для симптоматичного лікування з урахуванням вікових категорій користувачів аптечки і особливостей місцевості, до якої вони подорожують, по основним напрямкам можливих нездужань: 

  • протизастудні лікарські засоби;
  • анальгетичні і спазмолітичні лікарські засоби;
  • лікарські засоби для лікування діареї;
  • протиалергічні лікарські засоби;
  • лікарські засоби, що застосовуються при вестибулярних порушеннях;
  • лікарські засоби кардіологічної дії;
  • антисептичні і дезінфікуючі лікарські засоби для обробки шкіри;
  • сонцезахисні засоби та репеленти;
  • перев’язувальні матеріали (бинти, вата, лейкопластирі тощо);
  • засоби особистої гігієни.

 

5. Перелік (Формуляр) безрецептурних лікарських засобів при формуванні аптечки першої допомоги для подорожей

5.1. Анальгетики і антипіретики

5.1.1. Парацетамол

5.1.2. Парацетамол + диклофенак + серратіопептидаза

5.1.3. Парацетамол + ібупрофен

5.1.4. Парацетамол + кофеїн

5.1.5. Парацетамол + кофеїн + кодеїн

5.1.6. Парацетамол + дицикломін гідрохлорид

5.1.7. Метамізол натрію

5.1.8. Кислота ацетилсаліцилова

5.1.9. Кислота ацетилсаліцилова + парацетамол + кофеїн

5.1.10. Метамізол натрій + кофеїн-бензоат натрію + фенобарбітал + кодеїн

5.1.11. Метамізол натрій + парацетамол + кофеїн-бензоат натрію + фенобарбітал + кодеїн

5.1.12. Метамізол натрій + кофеїн + тіамін

5.1.13. Метамізол натрій + темпідон

5.2. Антигістамінні препарати І покоління

5.2.1. Диметинден

5.2.2. Клемастин

5.2.3. Мебгідрoлін

5.2.4. Хіфенадин

5.2.5. Хлоропірамін

5.3. Антигістамінні препарати ІІ покоління

5.3.1. Акривастин

5.3.2. Дезлоратадин

5.3.3. Фексофенадин

5.3.4. Ебастин

5.3.5. Лоратадин

5.3.6. Цетиризин

5.4. Антигістамінні лікарські засоби для місцевого застосування

5.4.1. Азеластин

5.4.2. Диметинден

5.4.3. Лоратадин

5.5. Антисептичні і дезінфікуючі засоби

5.5.1. Діамантовий зелений

5.5.2. Ектерицид

5.5.3. Етанол

5.5.4. Етоній

5.5.5. Йод

5.5.6. Кислота борна

5.5.7. Мiрамiстин

5.5.8. Нітрофурал

5.5.9. Перекис водню

5.5.10. Перманганат калію

5.5.11. Повідон-йод

5.5.12. Хлоргексидин

5.5.13. Хлорофіліпт

5.6. Вазоділататори

5.6.1. Валідол

5.6.2. Ментол + красавка + конвалія + валеріана

5.6.3. Ментол + красавка + конвалія + валеріана + натрію бромід

5.6.4. Ментол + етиловий ефір бромізовалеріанової кислоти + м’яти олія + хмелю олія

5.7. Ентеросорбенти

5.7.1. Вугілля медичне активоване

5.7.2. Діосмектит

5.7.3. Гідрогель метилкремнієвої кислоти

5.8. Засоби, що застосовуються при захворюваннях глотки і гортані

5.8.1. прості антисептичні засоби

5.8.1.1. Амбазон

5.8.1.2. Ацетиламінонітропропоксибензен

5.8.1.3. Гексетидин

5.8.1.4. Граміцидин С

5.8.1.5. Декаметоксин

5.8.1.6. Фенол

5.8.1.7. Флурбіпрофен

5.8.1.8. Холіну саліцилат

5.8.1.9. Цетилпіридин

5.8.2. комбіновані антисептичні засоби

5.8.2.1. Амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт

5.8.2.2. Амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт + кислота аскорбінова

5.8.2.3. Декваліній + дибукаїн

5.8.2.4. Декваліній + кислота аскорбінова

5.8.2.5. Дихлорбензиловий спирт + ментол + анетол + олія м’яти перцевої

5.8.2.6. Лізоцим + піридоксин

5.8.2.7. Хлоргексидин + кислота аскорбінова

5.8.2.8. Хлоргексидін + кислота аскорбінова + тетракаїн

5.8.2.9. Хлоргексидін + лідокаїн + тиротрицин

5.8.2.10. Амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт + лідокаїн

5.8.2.11. Йод + калію йодид + гліцерин

5.8.2.12. Ментол + олія рицинова + камфора + олія евкаліптова + нітрофурал

5.8.2.13. Повідон-йод + алантоїн

5.8.2.14. Сульфаніламід + сульфатіазол + тимол + олія евкаліптова + олія м’яти перцевої

5.8.2.15. Хлорбутанол + камфора + ментол + олія евкаліптова

5.8.2.16. Гексетидин + холіна саліцилат + хлорбутанол

5.9. Засоби, що пригнічують перистальтику

5.9.1. Лоперамід

5.10. Засоби, що застосовуються при вестибулярних порушеннях

5.10.1. Дименгідринат

5.11. Препарати електролітів з вуглеводами, сольові сполуки для пероральної регідратації

5.11.1. Натрію хлорид + натрію цитрат + калію хлорид + глюкоза

5.11.2. Натрію хлорид + калію хлорид + натрію гідрокарбонат + глюкоза + екстракт ромашки

5.12. Протимікробні препарати для лікування кишкових інфекцій

5.12.1. Фталілсульфатіазол

5.12.2. Холархена пухнаста + мирт звичайний + барбарис остистий + айва бенгальська + дуб красильний + бутея прегарна

5.13. Ранозагоювальні засоби для топічного застосування

5.13.1. Актовегін

5.13.2. Солкосеріл

5.13.3. Декспантенол

5.13.4. Декспантенол + хлоргексидин

5.13.5. Обліпихова олія + хлорамфенікол + бензокаїн + кислота борна

5.13.6. Обліпихова олія

5.14. Симпатоміметики для системного і місцевого застосування

5.14.1. Тетризолін

5.14.2. Ксилометазолін

5.14.3. Нафазолін

5.14.4. Оксиметазолін

5.14.5. Трамазолін

5.14.6. Диметинден + фенілефрин

5.14.7. Туаміногептан + ацетилцистеїн

5.15. Спазмолітичні і антихолінергічні лікарські засоби

5.15.1. Дротаверин

5.15.2. Метамізол натрію + бензокаїн + екстракт красавки + натрію гідрокарбонат

5.15.3. Дицикломін + парацетамол + кислота мефенамінова

5.15.4. Екстракт красавки + бензокаїн

5.15.5. Екстракт красавки + натрію гідрокарбонат

5.15.6. Екстракт красавки + фенiлсалiцилат

5.15.7. Настойка валеріани + настойка полину + настойка красавки

5.15.8. Настойка валеріани + настойка полину + настойка м’яти перцевої + настойка красавки.

6. Надання належної інформації щодо препаратів для відповідального самолікування

6.1. Надати рекомендацій щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому препарату, терміну лікування, правил зберігання лікарських засобів

6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);

6.2.1. Інформація про лікарські засоби, включені до Державного Формуляра

№ з/п Розділ Державного формуляра першого випуску Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування лікарських препаратів
1 Вазоділататорип. 2.7.1 розділу «Кардіологія. 

Лікарські засоби»

При прийманні валідолу може виникати легка нудота, сльозотеча, запаморочення.Валідол підсилює дію седативних засобів. 

Корвалол з обережністю застосовують у осіб, діяльність яких вимагає високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки він містить етанол і фенобарбітал.

2 Анальгетики і антипіретики — нестероїдні протизапальні засобип. 2.14.3.1 розділу «Кардіологія. Лікарські засоби», п.п. 8.7.1.2, 8.8.2 розділу «Ревматологія. Лікарські засоби», п. 10.3.5. розділу «Анестезіологія і реаніматологія. Лікарські засоби» Всі нестероїдні протизапальні засоб (НПЗЗ), особливо препарати ацетилсаліцилової кислоти, з обережністю призначають пацієнтам з бронхіальною астмою, ерозивно-виразковими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, схильністю до кровотеч, із захворюваннями печінки, порушенням функції нирок.Всі нестероїдні протизапальні засоби необхідно приймати після їди. 

При виникненні гострого болю в животі (особливо при наявності нудоти, блювання) не рекомендується застосовувати анальгетики або нестероїдні протизапальні засоби, оскільки це може ускладнювати діагностику при хірургічній патології.

У дітей застосовування ацетилсаліцилової кислоти і метамізолу натрію можливо тільки за наявності чітких показань і тільки у тих випадках, коли інші препарати неефективні.

Лікарські препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не можна приймати разом з антикоагулянтами, антиагрегантами, при вагітності і в період годування грудьми.

Основний недолік лікарських препаратів, що містять парацетамол, — невелика широта терапевтичної дії (токсична доза перевищує максимальну терапевтичну всього в 2–3 рази), тому необхідно дотримуватись призначеного дозування.

Лікарські препарати, що містять парацетамол, з обережністю призначають при порушені функції печінки.

Не можна поєднувати прийом нестероїдних протизапальних засобів з алкоголем (різко підвищується ульцирогенна — особливо у ацетилсаліцилової кислоти і гепатотоксична дія — особливо у парацетамолу).

При наявності декількох симптомів застуди більш доцільне застосовування комбінованих лікарських засобів.

3 Засоби, що застосовуються при захворюваннях глотки і гортаніп.п. 16.2.1.1.4, 16.2.1.1.6 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби». Після прийому лікарських засобів у формі льодяників і таблеток для розсмоктування необхідно утримуватись від вживання рідини та їжі 1–2 години.Лікувальні льодяники і таблетки для розсмоктування слід утримувати в роті до повного розчинення і ні в якому разі не розжовувати. 

Хворим на цукровий діабет призначають спеціальні лікарські засоби у вигляді льодяників, пастілок, таблеток, які не містять цукор.

Холіну саліцилат не застосовують у дітей до 12 років і в період вагітності та годування грудьми.

Флурбіпрофен та холіну саліцилат протипоказані пацієнтам, які мають підвищену чутливість до нестероїдних протизапальних засобів, зокрема аспіриновий тип бронхіальної астми.

Перед застосуванням лікарських засобів у формі спреїв необхідно прополоскати рот теплою водою.

Після зрошення лікарськими засобами у формі спрею не рекомендується вживати рідини та їжу протягом 30 хв.

Лікарських засоби у формі спреїв не призначають дітям до 3 років.

4 Засоби, що пригнічують перистальтикуп. 3.6.4 розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби». Можливі втомлюваність, біль в шлунку, головний біль, апатія, сонливість або безсоння.Обережно застосовують при порушені функції печінки. 

Не призначають при підвищеній температурі.

Не призначають одночасно з препаратами, що посилюють перистальтику.

Не призначають вагітним в І триместрі та період годування грудьми, дітям до 5 років.

При виникненні запору слід негайно зупинити приймання препарату.

5 Препарати електролітів з вуглеводами, сольові сполуки для пероральної регідратації.п. 3.6.3 розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби». Призначення при діареї будь-якого походження необхідне у зв’язку із втратою організмом рідини і електролітів, при цьому регідратаційну терапію продовжують до зникнення діареї.Безконтрольне приймання препаратів може привести до водно-електролітного дисбалансу. 

Недопустимо додавання цукру в розчини для пероральної регідратації (посилюється осмолярність розчину і як наслідок — посилення діареї).

6 Ентеросорбентип. 3.6.2 розділу 

«Гастроентерологія.

Лікарські засоби».

Необхідно дотримуватись інтервалу між прийманням ентеросорбентів та інших лікарських засобів, оскільки можливо уповільнення і/або зниження абсорбції лікарських засобів.При тривалому застосуванні може виникнути запор. 

Вугілля активоване може забарвлювати кал в чорний колір.

7 Спазмолітичні і антихолінергічні лікарські засобип.п. 3.2.1, 3.2.3.2, 3.2.4 розділу «Гастроентерологія. 

Лікарські засоби»

Дротаверин може викликати зниження артеріального тиску, тому його з обережністю застосовують у пацієнтів з артеріальною гіпотензією.Лікарські препарати, що містять екстракт беладонни, протипоказані при серцевій недостатності, глаукомі, аденомі передміхурової залози, дітям до 14 років. 

Лікарські препарати, що містять екстракт беладонни, не застосовують у осіб, діяльність яких вимагає високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

При високій температурі навколишнього середовища застосування беластезину може призвести до теплового удару.

8 Антигістамінні препаратип. 18.2.1 розділу «Імуномодулятори та протиалергічні засоби», п. 9.3.1 розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби», п. 16.2.1.1.4 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби» Антигістамінні препарати І покоління викликають сонливість, почуття втоми, знижують увагу, швидкість реакції, тому їх доцільно приймати ввечері.Антигістамінні препарати І покоління не застосовують у осіб, діяльність яких вимагає швидкої реакції, координації рухів і посиленої уваги (водії, оператори тощо). 

Седативна дія антигістамінних препаратів І покоління (від легкої сонливості до глибокого сну) може проявлятися у звичайних терапевтичних дозах.

Антигістамінні препарати (особливо І і ІІ покоління) не можна поєднувати з алкоголем, седативними, снодійними, транквілізаторами, нейролептиками, опіоїдними анальгетиками — можливе посилення пригнічувальної дії на ЦНС.

При алергічних ринітах і полінозах застосування антигістамінних препаратів І покоління не бажане, оскільки вони можуть викликати сухість слизових, підвищувати в’язкість секрету і сприяти розвитку синуситів і гайморитів, а при бронхіальній астмі — викликати або посилювати бронхоспазм.

9 Симпатоміметики длямісцевого застосування 

п. 16.2.1.1.5 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби»

Судинозвужувальні препарати групи симпатоміметиків не рекомендується застосовувати більше 5–7 днів.Перед застосуванням препаратів для лікування риніту необхідно обов’язково провести ретельний туалет носової порожнини. 

Масляні розчини назальних крапель не застосовують у дітей, оскільки це може привести до потрапляння їх в легені і розвитку пневмонії.

Симпатоміметики можуть викликати підвищення артеріального тиску, тому їх з обережністю призначають хворим з артеріальною гіпертензією і гіпертиреозом, при порушенні мозкового кровообігу, серцевого ритму, при вираженому атеросклерозі.

Симпатоміметики можуть викликати підвищення внутрішньоочного тиску, тому їх з обережністю призначають хворим на глаукому.

10 Антисептичні і дезінфікуючі засобип. 9.1.2 розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби» Спиртові розчини антисептиків слід наносити на шкірні покрови навколо рани, уникаючи потрапляння в глибину рани, особливо при глибоких порізах.Всі спиртові розчини антисептиків викликають місцевоподразнюючу дію, тому їх нанесення супроводжується відчуттям печіння. 

Розчини перекису водню не застосовують для промивання і введення в глибокі рани — можлива емболія пухирцями повітря.

Великі ділянки шкіри не обробляють розчинами кислоти борної — можлива абсорбція через пошкоджену шкіру і системна токсична дія (особливо у дітей).

Не можна обробляти опіки концентрованими розчинами етанолу

Лікарські засоби, що містять повідон-йод, не застосовують у дітей віком до 1 року і у осіб із захворюваннями щитовидної залози.

В окремих випадках при застосуванні лікарських препаратів, що містять мірамістин, діоксидин, можливе короткочасне відчуття печіння, яке зникає самостійно через 15–20 хвилин і не потребує відміни лікарського засобу.

6.2.2. Інформація про лікарські засоби, які не включені до Державного Формуляра

№ з/п Група лікарських засобів Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування лікарських препаратів
1 Засоби, що застосовуються при вестибулярних порушеннях Для профілактики захитування в транспорті лікарські засоби починають приймати за 30 хвилин до початку поїздки.Дименгідрамін з обережністю призначають при схильності до судом, аденомі передміхурової залози, глаукомі, бронхіальній астмі, не призначають в період вагітності і годування грудьми, дітям до 1 року. 

Не застосовують у осіб, діяльність яких вимагає швидкої реакції, координації рухів і посиленої уваги (водії, оператори тощо).

2 Ранозагоювальні засоби для топічного застосування Для лікування опіків (особливо сонячних) переважним є застосування лікарських препаратів, що містять декспантенол.Лікарські засоби у вигляді мазей не можна наносити на мокнучі рани. 

Лікарські засоби у вигляді гелю можна застосовувати в першу фазу раньового процесу, крем — в другу фазу, а мазь — в третю фазу.

При застосуванні лікарських препаратів актовегін і солкосеріл можливі явища локальних больових відчуттів, які не потребують відміни лікарського засобу.

6.3. Загальні рекомендації по формуванню аптечки першої допомоги для подорожей

6.3.1. упакування для дорожньої аптечки повинно бути герметичним (щоб не допустити псування лікарських засобів під впливом вологи, світла тощо), міцним і легким;

6.3.2. не можна заповнювати аптечку препаратами без зазначення назви і терміну придатності;

6.3.3. оскільки подорож — це стрес, можливе загострення хронічних захворювань, тому в аптечці повинні бути препарати, які, зазвичай, застосовуються в таких випадках;

6.3.4. для дітей переважними є лікарські форми у вигляді сиропів і супозиторіїв, для дорослих більш зручними є таблетки;

6.3.5. при болі в горлі рекомендується пити багато теплої рідини, утримуватись від вживання гострої, холодної, дуже гарячої їжі, не палити і не вдихати тютюновий дим;

6.3.6. зазвичай, «діарея мандрівників» триває не більше 1–2 днів, тому необхідно звернутись до лікаря, якщо симптоматичне лікування не дає задовільного ефекту або стан погіршується;

6.3.7. при діареї будь-якого походження необхідно дотримуватись дієти і не вживати продуктів, що посилюють перистальтику;

6.3.8. для попередження сонячних опіків слід дотримуватись правил загоряння на сонці і користуватись сонцезахисними засобами;

6.3.9. при сонячних опіках рекомендовано вживати велику кількість рідини;

6.3.10. необхідно убезпечувати від укусів комах перебування на свіжому повітрі (носити закритий одяг, застосовувати репеленти тощо).

6.4. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно затверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;

6.5. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:

6.5.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію;

6.5.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію;

6.5.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.

Директор Департаменту регуляторної політики
у сфері обігу лікарських засобів
та продукції у системі охорони здоров’я МОЗ України
Ю.Б. Константинов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом МОЗ України № 158
від 22.02.2010 р.

1.16. ПРОТОКОЛ ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ АПТЕЧКИ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ДЛЯ СЛУЖБОВИХ ПРИМІЩЕНЬ

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення пацієнта за консультацією з приводу формування аптечки першої допомоги для службових приміщень.

1.2. Код за МКХ — 10: Z71

1.3. Потенційні користувачі: Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі: Установи-розробники:
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В. ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. ДУ «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б. ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України

 

2. Настанова з оцінки потреб пацієнта при зверненні за допомогою

2.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

2.1.1. для якого приміщення необхідно сформувати аптечку (характер виробничої діяльності); 2.1.2. кількість і віковий склад потенційних споживачів аптечки;

2.2. Усі лікарські засоби для симптоматичного лікування можна застосовувати не більше 2–3 днів, якщо симптоми не зникають, необхідно терміново звернутись до лікаря!

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

3.1. раптовий гострий біль, інтенсивність якого наростає;

3.2. сильний і тривалий головний біль, запаморочення, непритомний стан;

3.3. біль у грудях, що іррадіює в руку, шию, щелепу (особливо в лівій половині тіла), посилене серцебиття, задишка;

3.4. високий рівень артеріального тиску;

3.5. незвичні кровотечі і синці;

3.6. травмування супроводжується сильною кровотечею яскраво-червоного кольору або кровотеча не припиняється через 15–20 хвилин після накладення пов’язки;

3.7. будь-які опіки;

3.8. ускладнене дихання при кашлі;

3.9. різке підвищення температури тіла;

3.10. безперервне блювання, нудота, діарея з частими і болісними позивами та підвищенням температури тіла, сильний біль в животі, випорожнення чорного кольору.

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при формуванні аптечки першої допомоги для службових приміщень

№ з/п Питання провізора (фармацевта) до пацієнта Відповіді пацієнта Рекомендації провізора
1 Чи аптечка на підприємстві формує­ться вперше Так Можна рекомендувати безрецептурні лікарські засоби для симптоматичного лікування з урахуванням вікових категорій та кількості споживачів аптечки і характеру потенційно небезпечних виробничих факторів з урахуванням основних напрямках можливих нездужань: 

  • лікарські засоби кардіологічної дії;
  • антигіпертензивні лікарські засоби; аналгетичні і спазмолітичні лікарські засоби;
  • протиалергічні лікарські засоби;
  • лікарські засоби для лікування шлунково-кишкових розладів;
  • протизастудні лікарські засоби;
  • антисептичні і дезінфікуючі лікарські засоби для обробки шкіри;
  • перев’язувальні матеріали (бинти, пластирі, вата тощо);
  • вироби медичного призначення (джгут кровоспинний, термометр максимальний, ножиці, гіпотермічний пакет тощо).
Ні Необхідно поновити запас медикаментів, які закінчились та, при необхідності, розширити наявний асортимент лікарських засобів для аптечки.

 

5. Перелік (Формуляр) безрецептурних лікарських засобів при формуванні аптечки першої допомоги для службових приміщень

5.1. Анальгетики і антипіретики

5.1.1. Парацетамол

5.1.2. Парацетамол + диклофенак + серратіопептидаза

5.1.3. Парацетамол + ібупрофен

5.1.4. Парацетамол + кофеїн

5.1.5. Парацетамол + кофеїн + кодеїн

5.1.6. Парацетамол + дицикломін гідрохлорид

5.1.7. Метамізол натрію

5.1.8. Кислота ацетилсаліцилова

5.1.9. Кислота ацетилсаліцилова + парацетамол + кофеїн

5.1.10. Метамізол натрій + кофеїн-бензоат натрію + фенобарбітал + кодеїн

5.1.11. Метамізол натрій + парацетамол + кофеїн-бензоат натрію + фенобарбітал + кодеїн

5.1.12. Метамізол натрій + кофеїн + тіамін

5.1.13. Метамізол натрій + темпідон

5.2. Антибактеріальні офтальмологічні лікарські засоби

5.2.1. Сульфацетамід

5.3. Антигипертензивні лікарські засоби центральної дії

5.3.1. Раунатин

5.3.2. Резерпін + раувольфія + омела біла + глід

5.4. Антигістамінні препарати І покоління

5.4.1. Диметинден

5.4.2. Клемастин

5.4.3. Мебгідрoлін

5.4.4. Хіфенадин

5.4.5. Хлоропірамін

5.5. Антигістамінні препарати ІІ покоління

5.5.1. Акривастин

5.5.2. Дезлоратадин

5.5.3. Фексофенадин

5.5.4. Ебастин

5.5.5. Лоратадин

5.5.6. Цетиризин

5.6. Антигістамінні лікарські засоби для місцевого застосування

5.6.1. Азеластин

5.6.2. Диметинден

5.6.3. Лоратадин

5.7. Антисептичні і дезінфікуючі засоби

5.7.1. Діамантовий зелений 5.7.2. Ектерицид 5.7.3. Етанол 5.7.4. Етоній 5.7.5. Йод 5.7.6. Кислота борна 5.7.7. Мiрамiстин 5.7.8. Нітрофурал 5.7.9. Перекис водню 5.7.10. Перманганат калію 5.7.11. Повідон-йод 5.7.12. Хлоргексидин 5.7.13. Хлорофіліпт

5.8. Вазоділататори

5.8.1. Валідол

5.8.2. Ментол + красавка + конвалія + валеріана

5.8.3. Ментол + красавка + конвалія + валеріана + натрію бромід

5.8.4. Ментол + етиловий ефір бромізовалеріанової кислоти + м’яти олія + хмелю олія

5.9. Дихальні аналептики

5.9.1. Аміак

5.10. Ентеросорбенти

5.10.1. Вугілля медичне активоване

5.10.2. Діосмектит

5.10.3. Гідрогель метилкремнієвої кислоти

5.11. Засоби, що застосовуються при захворюваннях глотки і гортані

5.11.1. прості антисептичні засоби

5.11.1.1. Амбазон

5.11.1.2. Ацетиламінонітропропоксибензен

5.11.1.3. Гексетидин

5.11.1.4. Граміцидин С

5.11.1.5. Декаметоксин

5.11.1.6. Фенол

5.11.1.7. Флурбіпрофен

5.11.1.8. Холіну саліцилат

5.11.1.9. Цетилпіридин

5.11.2. комбіновані антисептичні засоби

5.11.2.1. Амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт

5.11.2.2. Амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт + кислота аскорбінова

5.11.2.3. Декваліній + дибукаїн

5.11.2.4. Декваліній + кислота аскорбінова

5.11.2.5. Дихлорбензиловий спирт + ментол + анетол + олія м’яти перцевої

5.11.2.6. Лізоцим + піридоксин

5.11.2.7. Хлоргексидин + кислота аскорбінова

5.11.2.8. Хлоргексидін + кислота аскорбінова + тетракаїн

5.11.2.9. Хлоргексидін + лідокаїн + тиротрицин

5.12. Засоби, що пригнічують перистальтику

5.12. Лоперамід

5.13. Ранозагоювальні засоби для топічного застосування

5.13.1. Актовегін

5.13.2. Солкосеріл

5.13.3. Декспантенол

5.13.4. Декспантенол + хлоргексидин

5.13.5. Обліпихова олія + хлорамфенікол + бензокаїн + кислота борна

5.13.6. Обліпихова олія

5.14. Седативні лікарські засоби рослинного походження

5.14.1. Валеріана

5.14.2. Пустирник

5.14.3. Ментол + красавка + конвалія + валеріана

5.14.4. Ментол + красавка + конвалія + валеріана + натрію бромід

5.14.5. Гвайфенезин + валеріана лікарська + меліса лікарська + звіробій + глід звичайний + пасифлора + хміль звичайний + бузина чорна

5.14.6. Валеріана + меліса + м’ята перцева

5.14.7. Валеріана + глід + звіробій + м’ята перцева + шишки хмелю + піридоксину гідрохлорид + нікотинамід

5.14.8. Пасифлора

5.15. Симпатоміметики для системного і місцевого застосування

5.15.1. Тетризолін

5.15.2. Ксилометазолін

5.15.3. Нафазолін

5.15.4. Оксиметазолін

5.15.5. Трамазолін

5.15.6. Диметинден + фенілефрин

5.15.7. Туаміногептан + ацетилцистеїн

5.16. Спазмолітичні і антихолінергічні лікарські засоби

5.16.1. Дротаверин

5.16.2. Метамізол натрію + бензокаїн + екстракт красавки + натрію гідрокарбонат

5.16.3. Дицикломін + парацетамол + кислота мефенамінова

5.16.4. Екстракт красавки + бензокаїн

5.16.5. Екстракт красавки + натрію гідрокарбонат

5.16.6. Екстракт красавки + фенiлсалiцилат

5.16.7. Настойка валеріани + настойка полину + настойка красавки

5.16.8. Настойка валеріани + настойка полину + настойка м’яти перцевої + настойка красавки

6. Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування

6.1. Надати рекомендації щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання лікарських засобів;

6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);

6.2.1. Інформація про лікарські засоби, які включені до Державного Формуляра

№ з/п Розділ Державного формуляра (перший випуск) Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування лікарських препаратів
1 Вазоділататорип. 2.7.1 розділу «Кардіологія. Лікарські засоби». При прийманні валідолу може виникати легка нудота, сльозотеча, запаморочення.Валідол підсилює дію седативних засобів. 

Корвалол з обережністю застосовують у осіб, діяльність яких вимагає високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки він містить етанол і фенобарбітал.

2 Дихальні аналептики п. 5.2.12 розділу «Психіатрія, наркологія. Лікарські засоби». Для стимуляції дихального центру в якості засобу швидкої допомоги: невеликий шматочок марлі або вати, змочений розчином аміаку, обережно підносять до носових отворів на 0,5 — 1 с.Місцеве застосування розчину аміаку можливе лише на неушкодженій шкірі. 

При випадковому ураженні слизової оболонки ока промивати водою декілька разів (протягом 15 хв з перервою 10 хв) або 5% розчином кислоти борної. Олії і мазі не застосовують. При ураженні носа і глотки застосовують 0,5% розчин кислоти лимонної або натуральні соки. У разі прийому внутрішньо — пити воду, фруктовий сік, молоко, краще — 0,5% розчин кислоти лимонної або 1% розчин кислоти оцтової до повної нейтралізації вмісту шлунка.

3 Антигіпертензивні лікарські засоби центральної діїп. 2.6.1 розділу «Кардіологія. Лікарські засоби». Раунатин не можна застосовувати при наявності органічної брадикардії, з обережністю — при стенокардії.Гіпотензивний ефект раунатину підсилюється при комбінації з діуретиками. 

Раунатин може викликати сонливість і потенціювати пригнічувальну дію на центральну нервову систему барбітуратів та алкоголю.

4 Седативні лікарські засоби рослинного походженняп. 2.7.1 розділу «Кардіологія. Лікарські засоби», п. 5.2.1.3. розділу «Психіатрія. Наркологія. Лікарські засоби». Після приймання седативних лікарських засобів не можна виконувати роботи, що потребують швидкості реакції, концентрації уваги, чіткої координації рухів.Седативні препарати підсилюють дію снодійних і можуть самі виявляти снодійний ефект при прийманні у високих дозах. 

Рослинні седативні препарати посилюють дію антигіпертензивних засобів центральної дії, анальгетиків, особливо у осіб з підвищеною емоційною збудливістю.

Препарати валеріани мають жовчогінну дію і стимулюють секрецію залоз шлунково-кишкового тракту.

Екстракт пустирнику протипоказаний в період вагітності.

Препарати, що містять бром, покращують серцеву діяльність, тому особливо показані особам із серцево-судинними захворюваннями.

5 Анальгетики і антипіретики — нестероїдні протизапальні засобип. 2.14.3.1 розділу «Кардіологія. Лікарські засоби», п.п. 8.7.1.2, 8.8.2 розділу «Ревматологія. Лікарські засоби», п. 10.3.5. розділу «Анестезіологія і реаніматологія. Лікарські засоби» Всі нестероїдні протизапальні засоби, особливо препарати ацетилсаліцилової кислоти, з обережністю призначають пацієнтам з бронхіальною астмою, ерозивно-виразковими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, схильністю до кровотеч, із захворюваннями печінки, порушенням функції нирок.Всі нестероїдні протизапальні засоби необхідно приймати після їди. 

При виникненні гострого болю в животі (особливо при наявності нудоти, блювання) забороняється застосовувати анальгетики або нестероїдні протизапальні засоби, оскільки це може ускладнювати діагностику при хірургічній патології.

Препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не можна приймати разом з антикоагулянтами, антиагрегантами, при вагітності і в період годування грудьми.

Важлива властивість препаратів, що містять парацетамол, — невелика широта терапевтичної дії (токсична доза перевищує максимальну терапевтичну всього в 2–3 рази), тому необхідно дотримуватись призначеного дозування.

Препарати, що містять парацетамол, з обережністю призначають при порушені функції печінки.

Не можна поєднувати прийом нестероїдних протизапальних засобів з алкоголем (різко підвищується ульцирогенна — особливо у ацетилсаліцилової кислоти і гепатотоксична дія — особливо у парацетамолу).

При наявності декількох симптомів застуди більш доцільне застосовування комбінованих лікарських засобів.

6 Засоби, що застосовуються при захворюваннях глотки і гортаніп.п. 16.2.1.1.4, 16.2.1.1.6 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби» Після прийому лікарських засобів у формі льодяників і таблеток для розсмоктування необхідно утримуватись від вживання рідини та їжі 1–2 години.Лікувальні льодяники і таблетки для розсмоктування слід утримувати в роті до повного розчинення і ні в якому разі не розжовувати. 

Хворим на цукровий діабет призначатють спеціальні лікарські засоби у вигляді льодяників, пастілок, таблеток, які не містять цукру.

Холіну саліцилат не застосовують у дітей до 12 років і в період вагітності та годування грудьми.

Флурбіпрофен та холіну саліцилат протипоказані пацієнтам, які мають підвищену чутливість до нестероїдних протизапальних засобів, зокрема аспіриновий тип бронхіальної астми.

7 Засоби, що пригнічують перистальтику 

п. 3.6.4 розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби»

Можливі втомлюваність, біль в шлунку, головний біль, апатія, сонливість або безсоння. 

Обережно застосовують при порушенні функції печінки.

Не призначають при підвищеній температурі.

Не призначають одночасно з препаратами, що посилюють перистальтику.

Не призначають вагітним в І триместрі та в період годування грудьми, дітям до 5 років.

При виникненні закрепу слід негайно зупинити приймання лікарського препарату.

8 Ентеросорбенти 

п. 3.6.2 розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби»

Необхідно дотримуватись інтервалу між прийманням ентеросорбентів та інших лікарських засобів, оскільки можливо уповільнення і/або зниження абсорбції лікарських засобів. 

При тривалому застосуванні можуть виникати закрепи.

Вугілля активоване може забарвлювати кал в чорний колір.

9 Спазмолітичні і антихолінергічні лікарські засобип.п. 3.2.1, 3.2.3.2, 3.2.4 розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби». Дротаверин може викликати зниження артеріального тиску, тому його з обережністю застосовують у пацієнтів з артеріальною гіпотензією.Препарати, що містять екстракт беладонни, протипоказані при серцевій недостатності, глаукомі, аденомі передміхурової залози, дітям до 14 років. 

Препарати, що містять екстракт беладонни, не застосовують у осіб, діяльність яких вимагає високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

10 Антигістамінні препаратип. 18.2.1 розділу «Імуномодулятори та протиалергічні засоби», п. 9.3.1 розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби», п. 16.2.1.1.4 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби». Антигістамінні препарати І покоління викликають сонливість, почуття втоми, знижують увагу, швидкість реакції, тому їх доцільно приймати ввечері.Антигістамінні препарати І покоління не застосовують у осіб, діяльність яких вимагає швидкої реакції, координації рухів і посиленої уваги (водії, оператори тощо). 

Седативна дія антигістамінних препаратів І покоління (від легкої сонливості до глибокого сну) може проявлятися у звичайних терапевтичних дозах.

Антигістамінні препарати (особливо І і ІІ покоління) не можна поєднувати з алкоголем, седативними, снодійними, транквілізаторами, нейролептиками, опіоїдними анальгетиками — можливе посилення пригнічувальної дії на центральну нервову систему.

При алергічних ринітах і полінозах застосування антигістамінних препаратів І покоління не бажане, оскільки вони можуть викликати сухість слизових, підвищувати в’язкість секрету і сприяти розвитку синуситів і гайморитів, а при бронхіальній астмі — викликати або посилювати бронхоспазм.

11 Симпатоміметики для місцевого застосуванняп. 16.2.1.1.5 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби». Судинозвужувальні препарати групи симпатоміметиків не рекомендується застосовувати більше 5–7 днів.Перед застосуванням препаратів для лікування риніту необхідно обов’язково провести ретельний туалет носової порожнини. 

Симпатоміметики можуть викликати підвищення артеріального тиску, тому їх з обережністю призначають хворим з артеріальною гіпертензією, гіпертиреозом, при порушенні мозкового кровообігу, серцевого ритму, при вираженому атеросклерозі.

Симпатоміметики можуть викликати підвищення внутрішньоочного тиску, тому їх з обережністю призначають хворим на глаукому.

12 Антисептичні і дезінфікуючі засобип. 9.1.2 розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби». Спиртові розчини антисептиків слід наносити на шкірні покрови навколо рани, уникаючи потрапляння в глибину рани, особливо при глибоких порізах.Всі спиртові розчини антисептиків викликають місцевоподразнюючу дію, тому їх нанесення супроводжується відчуттям печіння. 

Розчини перекису водню не застосовують для промивання і введення в глибокі рани — можлива емболія пухирцями повітря.

Не можна обробляти опіки концентрованими розчинами етанолу.

Лікарські засоби, що містять повідон-йод, не застосовують у дітей віком до 1 року і у осіб із захворюваннями щитовидної залози.

В окремих випадках при застосуванні препаратів, що містять мірамістин, діоксидин, можливе короткочасне відчуття печіння, яке зникає самостійно через 15–20 хвилин і не потребує відміни лікарських засобів.

6.2.2. Інформація про лікарські засоби, які не включені до Державного Формуляра

№ з/п Група лікарських засобів Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування лікарських препаратів
1 Ранозагоювальні засоби для топічного застосування. Для лікування опіків переважним є застосування препаратів, що містять декспантенол.Лікарські засоби у вигляді мазей не можна наносити на мокнучі рани. 

Лікарські засоби у вигляді гелю можна застосовувати в першу фазу раньового процесу, крем — в другу фазу, а мазь — в третю фазу.

6.3.Загальні рекомендації по формуванню аптечки першої допомоги для службових приміщень

6.3.1. упакування для аптечки повинно бути герметичним (щоб не допустити псування лікарських засобів під впливом вологи, світла тощо), міцним і забезпечувати легкий і швидкий доступ до її вмісту;

6.3.2. не можна заповнювати аптечку препаратами без зазначення назви і терміну придатності, без інструкцій по застосуванню;

6.3.3. лікарські засоби, перев’язувальні матеріали та вироби медичного призначення необхідно розташовувати в аптечці у визначених місцях, щоб у невідкладних ситуаціях не витрачати час на їх пошук;

6.3.4. форма випуску лікарських препаратів для аптечки повинна бути максимально зручною для користувачів, перевагу слід надавати лікарським формам з окремо упакованими одноразовими дозами, уникати скляної упаковки (флакони, ампули), щоб досягти кращого зберігання і безпеки для споживачів;

6.3.5. один раз в 3–4 місяці необхідно переглядати вміст аптечки, контролювати терміни придатності препаратів, проводити зовнішній огляд і вилучати зіпсовані або непридатні до застосування лікарські засоби.

6.4. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно застверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;

6.5. Контроль доступності наданої інформації:

6.5.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію;

6.5.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію;

6.5.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.

Директор Департаменту регуляторної політики
у сфері обігу лікарських засобів
та продукції у системі охорони здоров’я МОЗ України
Ю.Б. Константинов

ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА

  1. Menabde N., Stobbelaar F.: The patient in focus. A strategy paper//WHO/EURO (WHO/DAP/98.8). — 1998.
  2. Standards for quality of pharmacy services. International Pharmaceutical Federation FIP, 1993.
  3. Good pharmacy practice (GPP) in community and hospital pharmacy settings. Geneva, WHO, 1996 (WHO/PHARM/DAP/96.1).
  4. Role of the pharmacist in support of the WHO revised drug strategy//WHO.—1994 (WHO47.12).
  5. The role of the Pharmacist in the fight against the HTV-AIDS pandemic. A joint declaration between the World Health Organisation (WHO) and the International Pharmaceutical Federation (FIP), 1997.
  6. Good Pharmacy Practice (GPP) in developing countries. Supplementary guidelines for stepwise implementation. FIP Community Pharmacy Section, 1999.
  7. Good pharmacy practice in Europe. Pharmaceutical Group of the European Union PGEU, Community pharmacists, 1998.
  8. The role of the Pharmacist in smoking cessation. Copenhagen, EuroPharm Forum, 1996.
  9. «Руководство по разработке и внедрению стандартов. Специальный проект ВОЗ по фармации в ННГ совместно с сотрудничающим центром ВОЗ по лекарственной политике и развитию фармацевтической практики (Дания)» — ВОЗ, Копенгаген, Дания 2001р.
  10. FIP STATEMENT OF POLICY THE ROLE OF THE PHARMACIST IN PROMOTING A TOBACCO FREE FUTURE, FIP, 2003, http://www.fip.org/www/uploads/database_file.php id=172&table_id=.
  11. International Guidelines on HIV/AIDS and Human Rights, Secretariat of the United Nations or UNAIDS 2006, http://data.unaids.org/Publications/IRC-pub07/jc1252 internguidelines_en.pdf;
  12. The pharmacist`s roles in preventing transmission of HIV/AIDS. Module I, FIP 2004, http://www.fip.org/files/fip/HIV/eng/Module1ENv2.pdf
  13. The pharmacist, a key player in the correct use of AIDS treatments. Module II, FIP 2004, http://www.fip.org/files/fip/HIV/eng/Module2ENv2.pdf
  14. The pharmacist a player in the prevention of the transmission of HIV/AIDS amongst interavenous drug users. Module III FIP 2004, http://www.fip.org/files/fip/HIV/eng/Module3ENv2.pdf
  15. THE STOP TB STRATEGY, WHO — 2006, http://whqlibdoc.who.int/hq/2006/WHO_HTM_STB_2006.368_eng.pdf;
  16. FIP statement of principle: Good practice in donations of medicines. International Pharmaceutical Federation FIP, 1997.
  17. FIP statement of principle: Pharmacist’s authority in product selection. International Pharmaceutical Federation FIP, 1997.
  18. FIP statement of principle: Self-care including self-medication: the professional role of the pharmacist. International Pharmaceutical Federation FIP, 1996.
  19. FIP statement of professional standards: Code of ethics for pharmacists. International Pharmaceutical Federation FIP, 1997.
  20. Накази МОЗ України, База стандартів медичної допомоги в Україні, http://www.moz.gov.ua/ua/main/ docID=12144
  21. «Развитие фармацевтической практики: фокус на пациента» — керівництво ВООЗ і МФФ 2006р. в перекладі СітіХоуп Інтернешнл Інк. 2008р.–112с.)
  22. «Фармацевтическая опека. Курс лекций» под ред. проф.Зупанец И.А., проф.Черных В.П. –Харьков, 2003–606с.
  23. «Фармацевтическая опека. Курс лекций» под ред. проф.Зупанец И.А., проф.Черных В.П. –Харьков, 2006–536с.
  24. Фармацевтическая опека. Атлас» под ред. проф.Зупанец І.А., проф.Черных В.П. –Харьков, 2007–143с
  25. «Клиническая фармация.Учебно-методический практикум» под ред. проф.Зупанец І.А., проф.Чекмана И.П. –Харьков, 2009–152с
  26. «Фармакологія на долонях» под ред. проф.Дроговоз С.М.
  27. A practical guide to providing smoking cessation services in pharmacy, PSA, 2002, http://www.ashaust.org.au/pdfs/PharmCessGuide.pdf
  28. «Let’s take a moment» quit smoking brief intervention — a guide for all health professionals, NSW DEPARTMENT OF HEALTH, 2005, http://www.health.nsw.gov.au/pubs/2005/lets_take_a_moment.pdf
  29. Smoking cessation services in primary care, pharmacies, local authorities and workplaces, particularly for manual working groups, pregnant women and hard toreach communities, NHS NICE– 2008, http://www.nice.org.uk/nicemedia/pdf/PH010guidance.pdf
  30. Workplace health promotion: how to help employees to stop smoking, NHS NICE–2007; http://www.nice.org.uk/nicemedia/pdf/PHI005guidance.pdf
  31. Standard for training in smoking cessation treatments, NHS — 2003, http://www.nice.org.uk/niceMedia/documents/smoking_cessation_treatments.pdf
  32. Guidelines for the Use of Antiretroviral Agents in HIV-1 Infected Adults and Adole scents, Department of Health and Human Services. 2008, http://www.aidsinfo.nih.gov/ContentFiles/AdultandAdolescentGL.pdf
  33. Canadian Tuberculosis Standards, 6th Edition • 2007, http://www.phac-aspc.gc.ca/tbpc-latb/pubs/pdf/tbstand07_e.pdf
  34. Clinical diagnosis and management of tuberculosis, and measures for its prevention and control, guidelines for the NHS by NICE 2006, http://www.nice.org.uk/nicemedia/pdf/CG033FullGuideline.pdf
  35. Communication from the Commission concerning health promotion, information, education and training within the framework for community action in the field of public health. — Luxembourg, European Commission, DG 5, 1994. (CEC/V/F/1/LUX/15).
  36. Code of ethics. London, Royal Pharmaceutical Society of Great Britain
  37. Dutch pharmacy standard: Guidelines on the pharmaceutical care as provided by the community pharmacy. Den Haag, Koninklijke Nederlandse Maatschappij ter bevordering der Pharmacie, 1996.
  38. Pharmaceutical care: the future for community pharmacy. London, The Royal Pharmaceutical Society of Great Britain, 1992.
  39. Ghalamkari H.H. et al. Evaluation of a pilot health promotion project in pharmacies: Quantifying the pharmacist’s health promotion role. Pharm. J. 258, 138–143, 1997.
  40. Medicines in schools. Implementing good practice in mainstream schools — a guide for pharmacists. Pharm. J. 258, 69–72, 1997.
  41. Maguire, T.: Smoking cessation, nicotine replacement and community pharmacy. Pharm. J. 258, 225–239, 1997.
  42. Model standards for self audit in community pharmacy in England. — Keele: Keele University, 1994.
  43. Pharmaceutical audit: a practical workbook for community pharmacists. — Edinburgh: National Health Service in Scotland, 1995.
  44. WHO policy perspectives on medicines. Containing antimicrobial resistance. Geneva: World Health Organization; 2005. Available at: http://www.who.int/medicines
  45. AIDS epidemic update, December 2004. Geneva: UNAIDS; 2004
  46. How to investigate the use of medicines by consumers. Geneva: World Health Organization; 2004. Available at: http://www.who.int
  47. The role of the pharmacist in the health care system. Preparing the future pharmacist: curricular development. Report of the third WHOConsultative Group on the Role of the Pharmacist, Vancouver, Canada, 27–29 August 1997. Geneva: World Health Organization
  48. Good practice in the co-operation between pharmacies and doctors in Denmark. — Copenhagen: Danish Medical Association and Danish Pharmaceutical Association. 1996
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті