Розробка Концепції нової системи охорони здоров’я: позиція медичної спільноти

13 червня в стінах Інституту екогігієни та токсикології ім. Л.І. Медведя у форматі публічної дискусії відбулося громадське обговорення проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції побудови нової національної системи охорони здоров’я України» (далі — проект Концепції). Організаторами виступили журнал «PRO Менеджмент в охороні здоров’я», Громадська ініціатива «Реанімаційний пакет реформ», Громадянська платформа «Нова Країна». Захід відбувся за участі міністра охорони здоров’я України Олега Мусія, представників громадських організацій, незалежних експертів та інших зацікавлених осіб. У ході обговорення піднімалися питання створення нової системи охорони здоров’я України, її відмінностей від старої, особливості фінансування, підготовки кадрів та інше.

Захід відкрив Олег Мусій, окресливши причини виникнення проблем, що існують у сучасній системі охорони здоров’я, та обґрунтувавши необхідність їх вирішення. Зокрема, він зазначив, що однією з причин неефективності попередніх реформ у галузі була відсутність політичної волі вищого керівництва України, оскільки прагнення органів влади є основою для реалізації будь-яких перетворень. За словами міністра, попереднє керівництво не визнавало пріоритетом найголовніше право людини — право на здоров’я, що є основою економічного й соціального розвитку, політичної стабільності в державі. Він зазначив, що метою Концепції є визначення організаційно-правових, управлінських та фінансово-економічних механізмів побудови нової національної системи охорони здоров’я, реалізація яких сприятиме створенню умов для ефективного надання медичної допомоги, а пріоритетом профілактичного напрямку є загальне благо громадян України.

Проектом Концепції передбачено створення нової системи керування галуззю, яка базується на принципах децентралізації та демонополізації з поетапним переходом до державно-суспільного співуправління. Тобто запропоновано демонополізувати регуляцію, яка на сьогодні становить близько 95% і здійснюється Міністерством охорони здоров’я України (далі — МОЗ України) та управліннями охорони здоров’я на місцях, і передати (на підставі спеціально розроблених законів України) певні управлінські функцій професійним корпоративним організаціям (провізорам, лікарям), а також аптечним закладам тощо.

О. Мусій нагадав, що сьогодні система охорони здоров’я офіційно фінансується з бюджету, а неофіційно — з тіньових напівлегальних додаткових внесків кожного пацієнта з власної кишені. У зв’язку з цим проектом Концепції передбачено, що, крім бюджетного фінансування, буде запроваджено й механізм загальнообов’язкового медичного страхування. Його запропоновано перш за все не заради самого страхування, а з метою запровадження ринкових відносин у системі охорони здоров’я.

Щодо організації підготовки кадрів, то, на думку О. Мусія, на сьогодні вона є недосконалою як на додипломному, так і післядипломному етапі навчання. Останніми роками при підготовці кадрів використовується Болонська система, яка передбачає регулярне оцінювання теоретичних знань з метою отримання відповідної кількості балів до кінця семестру, що по суті унеможливлює участь студентів у практичному навчанні (спілкування з хворими, їх огляд тощо). Натомість відповідно до моделі системи охорони здоров’я Миколи Олександровича Семашка (далі — система Семашка), яка наразі використовується в Україні, передбачено отримання студентами медичних навчальних закладів практичного досвіду під час навчання, насамперед на додипломному етапі. У зв’язку з цим проектом Концепції щодо підготовки медичних кадрів передбачено відхід від Болонської системи і повернення додипломного навчання в практичну площину.

Також запропоновано відхід від сучасного принципу післядипломної освіти, який містить велику кількість базових спеціальностей, до принципу резидентури — форми отримання післявузівської поглибленої медичної освіти за клінічними спеціальностями. Так, буде існувати лише кілька основних спеціальностей (від 5 до 10), курс навчання за якими триватиме 2–3 роки, а для отримання вузькопрофільної спеціальності потрібно буде пройти 2 етапи підготовки, які можуть зайняти до 10 років.

Проектом Концепції передбачено введення особистого ліцензування професійної діяльності лікарів. Таким чином, після закінчення навчання лікарю через свою професійну корпоративну організацію необхідно буде отримати свідоцтво на право здійснювати професійну діяльність на території України. Одержавши ліцензію, він повинен буде акредитуватися в закладі охорони здоров’я, де планує працювати, і отримати сертифікат чи акредитаційне свідоцтво про те, що в даній установі створено умови для надання медичної допомоги. І тільки в умовах поєднання ліцензованого лікаря й акредитованого закладу охорони здоров’я буде здійснюватися медична діяльність.

У проекті Концепції також запропоновано створити дієву систему охорони громадського здоров’я. Вона передбачає організацію мережі інституцій, діяльність яких спрямовуватиметься на забезпечення захисту та підтримки індивідуального та громадського здоров’я населення, профілактики виникнення інфекційних та неінфекційних захворювань. Зокрема, до її складу входитиме Державна санітарно-епідеміологічна служба України, Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань,ДЗ «Український центр з контролю та моніторингу захворювань Міністерства охорони здоров’я України». Основними функціями даної мережі буде профілактика та контроль за захворюваннями. Крім того, система охорони громадського здоров’я буде тісно співпрацювати з системою медичного обслуговування, і перш за все зі службами первинної медичної допомоги, оскільки пріоритетом діяльності сімейних лікарів є саме профілактика та надання допомоги на первинному рівні.

О. Мусій зазначив, що згідно з проектом Концепції вторинна медична допомога надаватиметься на рівні госпітальних округів, які стануть елементами нової системи місцевого самоврядування в ході адміністративно-територіальної реформи, що має бути здійснена в Україні.

Проектом Концепції передбачено побудову нового інформаційного забезпечення охорони здоров’я. Це вже обговорювалося МОЗ України з представниками Світового банку, який має надати відповідні кошти на реалізацію цих положень.

У разі прийняття Концепції для її реалізації буде необхідно внести зміни до чинного законодавства України. Перелік усіх нормативно-правових актів, які цього потребуватимуть, буде наведено в плані дій впровадження даної Концепції, що буде розроблятися одразу після її прийняття. Крім того, передбачено періодичне проведення аналізу проміжних результатів реалізації Концепції з метою її коригування.

На завершення свого виступу О. Мусій висловив надію, що в процесі реалізації Концепції пацієнти отримають якісні та доступні послуги, що в подальшому призведе до зростання рівня задоволення ними населення, а це є головною метою впровадження нової системи охорони здоров’я. У свою чергу, медичні працівники матимуть економічну мотивацію, соціальну захищеність, нормативну врегульованість вимог до професійної етики тощо.

Продовжив захід Павло Ковтонюк, головний редактор журналу «PRO Менеджмент в охороні здоров’я», викладач Школи охорони здоров’я Києво-Могилянської академії, який надав експертну оцінку представленого проекту Концепції від імені організаторів заходу. Він зазначив, що цей проект є досконалішим за той, що було розміщено на сайті профільного міністерства 27.05.2014 р., але в обох міститься спільна помилка. Вона полягає в тому, що при розробці Концепції автори спираються на стару систему охорони здоров’я.

П. Ковтонюк звернув увагу, що, на жаль, у представленому проекті відсутній розділ, який би описував саме нову систему охорони здоров’я. Наприклад, зі змісту документа незрозуміло, як вона розвиватиметься в 2014–2025 р. Тому при розробці проекту Концепції доцільно, щоб її положення були спрямовані на майбутнє, а для цього необхідно відмовитись від принципу централізації і орієнтуватися на сучасні тенденції розвитку. Це важливо, оскільки, якщо розробити нову систему охорони здоров’я, не врахувавши майбутню структуру суспільства (економічний рівень, захворюваність тощо), вона буде актуальною та ефективною лише до певного часу.

У зв’язку з цим, на думку П. Ковтонюка, маючи уявлення про охорону здоров’я не тільки у 2014 р., а й до 2020–2025 рр., реально буде розробити нову дієву систему, тому що лише в такому випадку можливо буде оцінити, які заходи необхідно провести, аби досягти поставленої мети. Доповідач вважає, що проект Концепції не може бути прийнятий у нинішній редакції, тому що спочатку слід розробити основні засади побудови нової, набагато ефективнішої системи охорони здоров’я.

Свою думку стосовно розроблення нової системи охорони здоров’я висловив і Андрій Гук, голова правління громадської організації «Ініціативи у громадській охороні здоров’я», який зазначив, що для реалізації поставлених цілей даного проекту Концепції потрібно змінити механізм фінансування системи охорони здоров’я. Україна є державою з ринковою економікою, і ринкові відносини мають функціонувати в усіх сферах діяльності, у тому числі й у галузі охорони здоров’я. З цього випливає й необхідність перегляду підготовки кадрів, тому що в умовах ринку існує конкуренція, а з встановленням договірних відносин заклади охорони здоров’я, які надають первинну або вторинну медичну допомогу, будуть поставлені в умови суперництва один з одним, і їх успіх залежатиме від рівня надання медичних послуг. Тому керівники установ будуть зацікавлені укладати контракт з лікарем, який зможе працювати якісно.

На думку доповідача, у проекті Концепції мають бути визначені етапи та строки її реалізації. Без окреслення етапності буде складно, навіть маючи потенційний план виконання, сформувати конкретне уявлення, коли почнуть працювати ті чи інші складові. Крім того, доцільно внести в проект Концепції правові механізми побудови системи охорони здоров’я, тобто вказати, яка нормативно-правова база буде необхідна для її реалізації.

Оцінку Концепції також представив Віктор Галайда, незалежний експерт з питань економіки охорони здоров’я. На його думку, у проекті документа правильно зазначено основну проблему, для розв’язання якої створено Концепцію, а саме те, що на сьогодні механізми фінансування системи охорони здоров’я України спрямовані на розподіл та утримання її потужностей, а не на результати роботи. Тобто, кошти з державного бюджету витрачаються на зарплату медичним працівникам, купівлю необхідного обладнання, відшкодовування комунальних витрат тощо, але не на фінансування медичних послуг. У зв’язку з цим пацієнт має оплачувати лікування (купувати необхідні лікарські засоби, вироби медичного призначення тощо).

Аналізуючи цю проблему, доповідач зазначив, що він повністю підтримує способи її розв’язання, зазначені в проекті Концепції. Зокрема, запровадження договірних відносин між державою та закладами охорони здоров’я, застосування методів планування та оплати медичної допомоги, орієнтованої на результат, запровадження механізму регульованого доступу до вторинної та третинної медичної допомоги через систему направлень лікаря первинної медичної допомоги тощо.

В. Галайда звернув увагу на те, що про більшість способів, які пропонується запровадити проектом Концепції для вирішення проблеми сучасної системи охорони здоров’я, професійною спільнотою велися дискусії протягом кількох останніх років, але вони так і не були втілені в життя. За його словами, це пов’язано з тим, що їх запровадження — це, насамперед, велике випробування для Міністерства фінансів України (далі —Мінфін України), тому що новою системою передбачаються абсолютно незвичні для даного міністерства інструменти та методи контролю за видатками, отриманими зі страхових внесків. У ситуації, що склалася на сьогодні в державі, Мінфін України виконує абсолютно необхідну для держави функцію — забезпечує макроекономічну стабільність в державі, тобто формує економіку України таким чином, щоб сума боргових зобов’язань дорівнювала сумі її надходжень. Тому, на думку В. Галайди, МОЗ України не зможе перейти на нову систему охорони здоров’я, не забезпечивши в ній таку саму функцію.

Доповідач звернув увагу на те, що проектом Концепції передбачено підвищення розмірів оплати праці медичних працівників на рівні, не нижчому середнього розміру заробітної плати в промисловості. В. Галайда зазначив, що оплату праці лікарям повинна забезпечувати не держава, а заклад охорони здоров’я на підставі контракту. Такий заклад буде працювати на підставі укладеного з державою договору на надання медичних послуг, у якому зазначатимуться тарифи з урахуванням високих погодинних ставок для медичних працівників. Таким чином, лікарі, які відповідно до контракту будуть повністю зайняті наданням медичних послуг, зможуть отримати гідну оплату праці.

На завершення В. Галайда запропонував розділити проект Концепції на 2 частини, виділивши її основні та другорядні положення, а також доповнити пунктами щодо ролі та принципів участі Мінфіну України в розробці нової системи охорони здоров’я.

У свою чергу, Олег Петренко, перший заступник генерального директора медичного центру «Універсальна клініка «ОБЕРІГ», також висловив думку, що проект Концепції потрібно розділити на 2 частини, окремо виділивши сферу медичного обслуговування та систему охорони громадського здоров’я.

О. Петренко звернув увагу на існування рішення Конституційного Суду України від 29 травня 2002 р. № 10рп/2002 стосовно офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 49 Конституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно». Дане рішення констатує, що в державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається всім громадянам (незалежно від її обсягу) без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги. Тобто, положення проекту Концепції щодо платних медичних послуг у публічному секторі охорони здоров’я суперечитимуть законодавству, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Тому необхідно внести зміни до Конституції України, де чітко б зазначалася можливість оплати медичних послуг.

О. Петренко запропонував доповнити проект Концепції положенням щодо принципів обкладення ПДВ платних послуг з охорони здоров’я, вказавши, чи оподатковуватимуться такі послуги на загальних підставах, чи за спеціальною ставкою.

Експертну оцінку дала й Радміла Гревцова, директор НДІ медичного і фармацевтичного права та біоетики Академії адвокатури України, яка зазначила, що, попри наявність певних слушних ідей, проект Концепції має істотні недоліки, які стосуються загальних засад, структури, викладу та змістовного наповнення, а відтак, документ потребує вдосконалення. Зокрема, у проекті чітко не визначено модель управління охороною здоров’я (централізоване, децентралізоване тощо) та фінансування системи (наприклад бюджетно-страхова модель).

Також, на її думку, у проекті Концепції зазначено низка структур, які будуть реорганізовані або наново створені, але в той же час не вказано їх мету та функції, що на них будуть покладені. Наприклад, передбачено організацію національного інституту здоров’я та науково-дослідного інституту громадської охорони здоров’я, але незрозуміло, якою є ціль їх створення, який матимуть функціонал та чим відрізнятимуться від уже існуючих установ (наприклад інститут стратегічних досліджень МОЗ України.

Доповідач звернула увагу на те, що певні твердження й пропозиції (наприклад щодо відпрацьованих у пілотних регіонах механізмів) видаються доволі сумнівними. Деяким важливим секторам (наприклад приватній медицині, фармацевтиці) у проекті Концепції не приділено належної уваги. Незважаючи на те, що у документі йдеться не тільки про реформу надання медичної допомоги, а й про перетворення в охороні здоров’я в цілому, охороноздоровчий блок потребує доопрацювання. Низку положень також необхідно уточнити з метою надання їм сенсу.

На звершення виступу Р. Гревцова зазначила, що вона підтримує схвалення Концепції, але тільки в разі внесення суттєвих змін. Зокрема, вона запропонувала: змінити назву з дещо претензійної на більш усталену для нормотворчої практики; переформулювати її мету з урахуванням цілей охорони здоров’я, запропонованих Всесвітньою організацією охорони здоров’я (сприяння досягненню найвищого можливого рівня здоров’я); визначити етапи реалізації Концепції; окреслити правові механізми, визначивши коло відносин, яке потребує законодавчого врегулювання; зробити акцент на пацієнта, передбачивши механізми забезпечення реалізації його прав, та належним чином організувати роботу над проектом.

Зі своєю точкою зору щодо Концепції виступив Дмитро Шерембей, голова правління благодійного фонду «Пацієнти України», який зазначив, що в представленому проекті документа немає чіткої пропозиції щодо утворення абсолютно нової системи охорони здоров’я. Проект є лише універсальною збіркою ідей, варіантів тлумачення яких безліч. Наприклад, незрозуміла система фінансування, оскільки, з точки зору пацієнтів, важливо зрозуміти, які послуги будуть оплачуватися з бюджету, а які за рахунок медичного страхування.

Д. Шерембей також звернув увагу, що в Україні діє загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності. Проте таких нещасних випадків не так уже й багато, а сума, передбачена бюджетом для виплати страхових випадків, сягає приблизно 30 млрд. грн. на рік.

Тому, на думку доповідача, доцільніше дати можливість працівникам підприємств самим обирати вид страхування, за яке сплачуватиме роботодавець з фонду оплати праці. Це може бути страхування від нещасного випадку або медичне страхування, за яким працівник зможе отримувати якісні медичні послуги. А для того щоб роботодавці застрахували своїх працівників за ще одним видом, необхідно дозволити їм відносити суми за цими внесками до статті витрат підприємства. У зв’язку з цим Д. Шерембей запропонував внести зміни до проекту Концепції, розробивши таку систему охорони здоров’я, яка б передбачала страхування за рахунок державного бюджету дітей, пенсіонерів та інвалідів, а працездатного населення — за рахунок внесків роботодавців.

Наприкінці обговорення доповідачам було поставлено ряд питань, зокрема, чи розроблюються заходи, спрямовані на зниження вартості лікарських засобів? О. Мусій звернув увагу, що планується запровадити механізм реімбурсації вартості препаратів. На сьогодні його застосовують тільки для антигіпертензивних ліків, завдяки чому їх вартість знизилася до 15%. Крім того, планується з 1 січня 2015 р. запровадити цей механізм і для препаратів для лікування хворих на цукровий діабет. У подальшому реімбурсація може бути запроваджена і щодо лікарських засобів для пацієнтів з ВІЛ/СНІДом та туберкульозом, але для цього необхідно створити реєстр, за яким буде проводитися відшкодування.

Відповідаючи на питання щодо реорганізації МОЗ України після створення нової системи охорони здоров’я, О. Мусій зазначив, що міністерство зазнає перетворень залежно від того, які функції буде передано до професійного, ринкового самоврядування. Тобто, зі зменшенням кількості обов’язків, покладених на профільне міністерство, воно буде змінюватися. В ідеалі МОЗ мало б відповідати лише за стратегічні напрямки розвитку системи охорони здоров’я.

Враховуючи вищенаведене, учасники заходу прийняли рішення, що проект Концепції в редакції, опублікованій на сайті МОЗ України 12.06.2014 р., не може бути прийнято, оскільки він потребує внесення суттєвих змін, зокрема доповнення положеннями щодо етапів реалізації, правових механізмів, ролі Мінфіну України тощо. Тому запропоновано ухвалити резолюцію, яку буде направлено до МОЗ України для врахування при розробці остаточної редакції Концепції зазначених зауважень. На завершення заходу організатори також закликали всіх охочих брати активну участь у громадському обговоренні, оскільки тільки разом можна створити дієву систему охорони здоров’я, яка б задовольняла не тільки державу, але й суспільство. Пропонуємо до уваги читачів надану організаторами заходу резолюцію, ухвалену за результатами обговорення проекту Концепції.

РЕЗОЛЮЦІЯ
громадського обговорення проекту Концепції побудови нової системи охорони здоров’я України 13 червня 2014 р.

13 червня 2014 р. вперше в Україні у форматі публічної дискусії відбулося громадське обговорення проекту Концепції побудови нової національної системи охорони здоров’я України (далі — Концепція) — документа, покликаного визначити стратегію розвитку охорони здоров’я.

Організаторами громадського обговорення виступили журнал «PRO Менеджмент в охороні здоров’я», громадська ініціатива «Реанімаційний пакет реформ» та Громадянська платформа «Нова країна». Приводом для дискусії стало усвідомлення важливості участі експертів у сфері охорони здоров’я та громадських активістів у розробці Концепції як програмного документа для галузі.

Метою заходу було окреслити чітку консолідовану позицію експертної та громадської спільноти відносно Концепції та надати розробникам пропозиції щодо неї.

В обговоренні тривалістю 4,5 год взяли участь понад 70 представників різних сфер галузі охорони здоров’я: експертної спільноти, медичних закладів, громадських організацій тощо.

На запрошення організаторів представити Концепцію погодився Міністр охорони здоров’я України Олег Мусій. У своїй доповіді міністр окреслив структуру та зупинився на основних положеннях Концепції. Він також повідомив присутнім, що протягом наступних двох тижнів Міністерство охорони здоров’я України готове розглянути пропозиції від громадськості щодо удосконалення проекту Концепції. Після завершення цього терміну Концепцію буде подано для схвалення до Кабінету Міністрів України.

Після виступу міністра свою оцінку Концепції та пропозиції до неї висловили експерти. У доповідях вони продемонстрували критичне сприйняття документа, водночас висуваючи власні конструктивні пропозиції. Попри відзначення певних позитивних рис Концепції, більшість експертів підкреслили, що документ може бути прийнятий лише в разі внесення до нього суттєвих змін та удосконалення викладу.

Принциповою тезою, яка звучала у виступах експертів, було те, що документ не містить єдиної об’єднавчої ідеї майбутньої системи охорони здоров’я, на якій могли би базуватися окремі ініціативи змін в галузі. За відсутності генерального напряму руху для системи Уряд та громадськість позбавлені критеріїв, за допомогою яких вони можуть оцінювати доцільність та корисність окремих ініціатив.

Таким чином, наявні в Концепції положення про запровадження лікарського самоврядування, обов’язкового загального медичного страхування та інші ідеї позбавлені стратегічного виміру. Документ не містить стратегічної системи координат — принципів організації нової системи охорони здоров’я, — в якій повинно бути визначене місце кожної з вказаних у Концепції ініціатив.

У заключній частині обговорення відбулася панельна дискусія, під час якої присутні ставили питання міністру та експертам, а також висловлювали власні зауваження до Концепції.

Більшість учасників погодилися з необхідністю прийняття програмного документа в галузі охорони здоров’я в Україні, проте висловлювались за істотний перегляд поточної редакції Концепції, яка не здатна забезпечити швидкий поступальний рух уперед. Громада також висловила негативне ставлення до штучного обмеження термінів розробки засадничого документа, непрозорості та квапливості в його розробці.

За результатами громадського обговорення вважаємо за необхідне:

1) проінформувати Кабінет Міністрів України та Міністерство охорони здоров’я України про проведену подію, яка стала унікальним досвідом ефективного діалогу між владою та громадянським суспільством. Вперше в Україні Міністерство охорони здоров’я та представники експертного середовища і громадянського суспільства провели дискусію щодо стратегічного розвитку галузі на паритетних засадах та принципах конструктивної співпраці. Подібний досвід відкритого публічного обговорення ключових документів повинен бути продовжений та поширений;
2) висловити чітку позицію, яка полягає в тому, що запропонована Концепція не може бути прийнята без внесення до неї суттєвих змін, які стосуються чіткого артикулювання моделі нової системи охорони здоров’я України, побудові якої повинні бути підпорядковані будь-які пропоновані в документі ініціативи;
3) звернути увагу на необхідність прозорості організації процесу роботи над проектом Концепції та відведення для цього строків, які уможливлюють належне розроблення програмного документа в галузі охорони здоров’я. Якість такого документа не може ставати предметом компромісу на догоду політичній доцільності;
4) наголосити, що нинішня система охорони здоров’я перебуває під дією глибинних системних процесів деградації, що прогресують. Їх можливо зупинити лише ефективними реформами, спрямованими на побудову модернізованої системи охорони здоров’я сучасного зразка, яка відповідатиме стратегічній меті інтеграції України до ЄС. Програмний документ, який не містить передумов таких реформ, призведе до консервації поточного стану, що на практиці означатиме лише поглиблення занепаду охорони здоров’я в Україні;
5) Зважаючи на: а) потребу в розробці якісної моделі нової системи охорони здоров’я, яка повинна знайти підтримку не лише в Міністерстві охорони здоров’я України та Уряді, але й в експертній та громадянській спільноті, а також суспільстві загалом та б) необхідність вирішувати поточні проблеми та відповідати на виклики в галузі охорони здоров’я вже сьогодні, запропонувати Кабінету Міністрів України та Міністерству охорони здоров’я України наступний план дій:

1) розробити протягом місяця на основі запропонованої МОЗ Концепції новий документ — Концепцію функціонування системи охорони здоров’я на перехідний період, спрямований на розв’язання наступних завдань:
вирішення нагальних проблем галузі охорони здоров’я та підтримка її функціонування в перехідний період (до активного запровадження нової моделі системи охорони здоров’я — орієнтовно 2018 р.);
розроблення моделі нової системи охорони здоров’я України (до кінця 2014 р.);
створення умов для впровадження нової системи охорони здоров’я в Україні відповідно до розробленої моделі протягом перехідного періоду (2015–2018 р.)

Для створення цього документа організувати робочу групу, до якої увійдуть представники всіх зацікавлених сторін.
Розроблений проект Концепції функціонування системи охорони здоров’я на перехідний період подати до Кабінету Міністрів України для затвердження не пізніше 12 липня 2014 р. (через місяць після оприлюднення на сайті Міністерства охорони здоров’я України Концепції, що є предметом цього громадського обговорення).
Передбачити, що дія Концепції функціонування системи охорони здоров’я на перехідний період охоплюватиме період від її затвердження в липні 2014 р. до кінця 2018 р.

2) на виконання Концепції функціонування системи охорони здоров’я на перехідний період розробити до 31 грудня 2014 р. проект нової моделі системи охорони здоров’я України (горизонт стратегічного планування — до 2025 р.).
Утворити для цього робочу групу з представників Міністерства охорони здоров’я України, Світового Банку, громадських організацій, експертного середовища.
Передбачити, що модель нової системи охорони здоров’я України буде затверджена відповідним Законом України не пізніше січня 2015 р., а час її впровадження буде розрахований до 2025 р.

Ініціатори громадського обговорення:

Головний редактор журналу
«PRO Менеджмент в охороні здоров’я» Павло Ковтонюк
Координатор групи “Healthcare reforming”
Громадська ініціатива “Реанімаційний пакет реформ” Олександр Ябчанка
Координатор експертної групи
«Соціальна політика і охорона здоров’я»,
Громадянська платформа «Нова країна» Олександр Жигінас
Експерти та представники громадських організацій:
НДІ медичного та фармацевтичного права та
біоетики Академії адвокатури України Радмила Гревцова
Голова правління ГО «Ініціативи у громадській охороні здоров’я» Андрій Гук
Голова БФ «Пацієнти України» Дмитро Шерембей
Незалежний експерт з економіки охорони здоров’я Віктор Галайда

Перший заступник генерального директора

МЦ «Універсальна клініка «Оберіг» Олег Петренко

Директор Інститу екогігієни і токсикології ім.Л.І. Медведя

Міністерства охорони здоров’я України Проданчук Микола Георгійович

Євген Прохоренко,
фото Сергія Бечко

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті