Епідемія грипу: час підсумовувати досвід та робити висновки

У березні виповнюється рік з моменту перших повідомлень з Мексики про виявлення випадків захворювання, яке невдовзі отримало назву свинячий грип та сьогодні вже добре знайоме, мабуть, кожному українцю. З початку епідемічного підйому захворюваності, який відбувся наприкінці жовтня 2009 р., в Україні зареєстровано приблизно 5,6 млн випадків захворювання на грип та гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), госпіталізовано 345 тис. хворих, від ускладнень померли 1125 осіб. З відібраних від хворих 16 608 зразків, у 3633 випадках підтверджено пандемічний грип А (H1N1), з яких у померлих — 375. Нині перша хвиля епідемії пандемічного та сезонного грипу вже минула, проте попереду, за прогнозами фахівців, нас очікує наступний підйом захворюваності. Саме тому досвід, набутий українськими фахівцями за останні кілька місяців, стане підґрунтям для розробки стратегічних напрямків боротьби з грипом, на яких необхідно буде акцентувати увагу у майбутньому.

4 березня 2010 р. у Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця відбувся Всеукраїнський конгрес «Грип в Україні: підсумки та програма подальших дій», у якому взяло участь керівництво галузі охорони здоров’я та Національної академії медичних наук. Також на заході були присутні представники ВООЗ в Україні, начальники управлінь охорони здоров’я та головні позаштатні спеціалісти обласних, міських державних адміністрацій, ректори та представники профільних кафедр медичних ВНЗ та закладів післядипломної освіти, головні державні санітарні лікарі областей, директори профільних науково-дослідних установ.

Відкриваючи засідання, Василь Лазоришинець, перший заступник міністра охорони здоров’я, доповів присутнім про етапи організації боротьби з епідемією грипу у 2009–2010 рр. Так, 25.04.2009 р. ВООЗ оголосила надзвичайну ситуацію у сфері охорони здоров’я, яка склалась через розповсюдження в США та Мексиці захворюваності на грип А (H1N1), та рекомендувала всім країнам посилити нагляд за грипоподібними захворюваннями і випадками пневмонії з тяжким перебігом. У зв’язку з цим 26.04.2009 р. в МОЗ України відбулася оперативна нарада, під час якої фахівцями розроблено і затверджено порядок дій та заходи, які дозволили тримати під контролем питання запобігання розповсюдженню грипу в Україні. Також було створено оперативний штаб на чолі з Олександром Біловолом, Голов­ним державним санітарним лікарем України, з реагування на ситуацію з розповсюдження грипу А (H1N1) у світі та координації дій щодо попередження потрапляння вірусу в нашу країну. Згідно з розпорядженням КМУ від 28.04.2009 р. № 473 р «Про виділення коштів для проведення першочергових заходів з недопущення занесенню та поширенню на території України свинячого грипу» МОЗ України виділено 50 млн грн. на закупівлю обладнання для лабораторної діагностики, витратних матеріалів та дезінфікуючих засобів, противірусних препаратів, вжито заходів з відновлення Українського центру грипу та гострих респіраторних інфекцій.

11.06.2009 р. ВООЗ офіційно оголосила шостий (максимальний) рівень загрози пандемії у зв’язку зі стрімким розповсюдженням вірусу грипу A (H1N1). В цей час лікувально-профілактичні заклади України вже були готові до роботи в умовах складної епідемічної ситуації. У МОЗ України створено «гарячу» телефонну лінію щодо інформування населення з питань грипу A (H1N1); з метою попередження про необхідність дотримання протиепідемічного режиму та інших вимог щодо недопущення розповсюдження респіраторних інфекцій проведено прес-конференції для громадськості.

Поширення вірусу Україною неможливо було зупинити. У жовтні 2009 р. в західних областях, а саме Тернопільській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій, різко ускладнилася епідемічна ситуація стосовно грипу та ГРВІ, у зв’язку з чим розроблено комплекс заходів з подолання поширення епідемії та мінімізації її наслідків, які було відображено в указі Президента України від 30.10.2009 р. № 887/2009 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 жовтня 2009 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху пандемічного грипу в Україні», постанові Верховної Ради України від 05.11.2009 р. № 1700 VI «Про ситуацію, що склалася у зв’язку з епідемією грипу та пандемічного грипу А (Н1N1), та першочергові заходи протидії її поширенню» та постанові КМУ від 30.10.2009 р. № 1152 «Про запобігання поширення грипу А/Н1N1/Каліфорнія/04/09 і гострих респіраторних захворювань серед населення». Відповідні рекомендації були надані і Місією­ Європейського бюро ВООЗ, яка перебувала в Україні з метою оцінки та прогнозування епідемічної ситуації.

В. Лазоришинець зазначив, що моніторинг епідемічної ситуації, який проводився оперативним штабом, виявив такі недоліки організації боротьби з епідемією: надання ЗМІ неповної, не зовсім достовірної та несвоєчасної інформації про профілактику грипу; незадовільне кадрове та матеріально-технічне забезпечення галузі; недостатній запас лікарських засобів; часткове недотримання протоколів лікування хворих на пандемічний грип. Для їх вирішення, згідно з наказом МОЗ України від 30.10.2009 р. № 783, створено такі робочі групи: для опрацювання пере­ліку медичного обладнання для реанімаційних відділень закладів охорони здоров’я; для опрацювання переліку лікарських засобів та витратних матеріалів для профілактики та лікування грипу A (H1N1); для опрацювання пере­ліку тест-систем та дезінфікуючих засобів для проведення першочергових заходів з метою недопущення занесення та поширення грипу A (H1N1). Створено Епідемічну раду — дорадчий орган, до складу якого увійшли колишні головні державні санітарні лікарі, які в різні періоди відповідали за епідемічне благополуччя держави, розроблено пам’ятку щодо профілактичного захисту медичних працівників в умовах спалаху грипу А (Н1N1) в Україні. Наказом МОЗ від 30.10.2009 р. № 785 затверджено обов’язковий мінімальний асортимент лікарських засобів і виробів медичного призначення для аптек та аптечних пунктів на період епідемії грипу A (Н1N1) з метою гарантованого забезпечення населення медикаментами.

На завершення виступу доповідач наголосив, що перша хвиля епідемії успішно подолана завдяки самовідданій праці медиків, проте події останніх місяців висвітлили глобальну проблему — необхідність негайних змін у галузі охорони здоров’я.

Людмила Мухарська, заступник директора Департаменту організації санітарно-епідеміологічного нагляду, начальник відділу епідеміологічного благополуччя населення МОЗ України, проаналізувала особливості цьогорічного епідемічного сезону та зазначила, що його характерна риса — найвища за останні роки інтенсивність епідемічного підйому захворюваності, який в деяких регіонах України тривав від 11 до 13 тижнів з незначною перервою. У попередні роки епідемія грипу тривала не більше 6–8 тижнів. Проте в окремих областях (Харківська, Херсонська) епідемічний поріг було перевищено всього 1 тиждень. Цього року епідемія розпочалася раніше, ніж зазвичай, — на 46-му тижні, а не на 49-му. На початку епідемічного процесу на грип та ГРВІ хворіло переважно доросле населення, а не діти дошкільного та шкільного віку, як це відбувалося раніше. Ще однією особливістю стали безпрецедентно жорсткі обмежувальні заходи, яких було вжито з огляду на клінічну картину протікання захворювання, відсутність популяційного імунітету до нового штаму збудника та неможливість застосування специфічних заходів імунопрофілактики, які стабілізували б епідемічну ситуацію в країні. Проте введення лише одних обмежуваль­них заходів не зможе зупинити епідемічний процес, а лише подовжить його у часі. Зменшити показники захворюваності та смертності від грипу можливо шляхом вакцинації осіб, які належать до груп ризику, від сезонного та пандемічного вірусів грипу, а саме: дітей, осіб похилого віку, вагітних, осіб з хронічними захворюваннями, медичних працівників, які контактують з хворими на грип та ГРВІ.

В той же час важливо проводити епідемічний нагляд за грипом, який полягає у щомісячному моніторингу епідемічної ситуації протягом року та щотижневому протягом епідемії, а також у моніторингу циркулюючих вірусів та їх ідентифікації.

Ігор Поканевич, представник Регіонального бюро ВООЗ в Україні, повідомив, що 30 жовтня 2009 р. МОЗ України звернулося до ВООЗ із проханням надати експертну допомогу у вирішенні питань, пов’язаних з епідемією грипу А (H1N1). Місія Європейського бюро ВООЗ, до складу якої увійшло 16 спеціалістів, пере­бувала в Україні з 2 по 20 листопада з метою надання технічної допомоги для припинення розповсюдження грипу та отримання додаткової інформації про особливості нового штаму вірусу. Після вивчення ситуації експерти надали свої висновки та рекомендації МОЗ України, які також було враховано у боротьбі з епідемією.

Учасники конгресу також заслухали звіт Олександра Гріневича, директора Українського центру грипу та гострих респіраторних інфекцій, щодо стратегічних напрямків діяльності установи, серед яких: проведення координаційно-аналітичної діяль­ності з питань епідеміологічного нагляду; здійснення в опорному та базових центрах дозорного епідеміологічного нагляду за грипом; визначення характеру епідемічної ситуації та прогнозування її динаміки; виявлення та вивчення нових вірусів грипу; проведення етіологічної розшифровки епідемії грипу; участь у розробці вакцин для профілактики грипу шляхом відправлення виділених штамів у світові центри грипу; дослідження чутливості вірусу до противірусних препаратів.

Найбільшу зацікавленість присутніх викликали доповіді провідних медичних фахівців, які стосувалися практичного досвіду роботи в умовах епідемії грипу та ГРВІ. Про особливості клініки, діа­гностики та лікування грипу у вагітних та породіль розповів В’ячеслав Камінський, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України з питань акушерства та гінекології, завідуючий кафедрою акушерства, гінекології та репродуктології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика. Він наголосив, що організм жінки у період вагітності більш схильний до ураження грипом внаслідок змін в імунній, серцево-судинній та дихальній системах, тому ризик захворюваності, госпіталізації, тяжких ускладнень і смерті від грипу А (Н1N1) у вагітних значно вищий, ніж в цілому у популяції. У вагітних, які хворіли грипом, відзначався підвищений рівень мертвонароджень, спонтанних абортів, передчасних пологів, патології плаценти та плода. У Київському міському центрі репродуктивної та перинатальної медицини за період з 29.10.2009 р. по 01.02.2010 р. з грипом та ГРВІ знаходилися 434 вагітні, з яких підтверджено діагноз грип А (H1N1) у 43 пацієнток, парагрип — у 7, грип В —у 3. Тяжкий перебіг грипу відзначався у 10 жінок, проте всі вони залишилися живими. Передумовами сприятливого завершення тяжких клінічних випадків на базі Київського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини стали своєчасна госпіталізація, верифікація діагнозу, дотримання розробленого МОЗ алгоритму надання медичної допомоги хворим на пандемічний грип, викликаний вірусом А (H1N1), протоколу діагностики та лікування грипу А (H1N1) у дорослих, висока кваліфікація лікарів закладу та злагодженість дій медичного персоналу.

Сергій Крамарєв, головний позаштатний спеціаліст МОЗ зі спеціальності «дитячі інфекційні хвороби», завідуючий кафедрою інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, повідомив, що за листопад–січень 2009–2010 рр. в Україні від грипу та ГРВІ померли 28 дітей. Грип А (Н1N1) діагностовано у 15 померлих, серед яких більшість (60%) — діти віком 16–18 років. У 5 дітей відзначалися супутні захворювання: ожиріння ІІІ—IV ступеня, дитячий церебральний параліч, кардіоміопатія. У клініці дитячих інфекцій Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця за листопад–грудень 2009 р. перебували 138 дітей з грипом та ГРВІ, у 52 випадках підтверджено грип А (Н1N1), у 1 — парагрип, у 2 — грип В та у 2 — аденовірус. У 9,6% дітей захворювання ускладнювалося бронхітом, у 7,7% — пневмонією, у 7,7% — кардитом. Тяжких форм пневмонії і випадків смерті в клініці зафіксовано не було.

Микола Островський, завідуючий кафедрою внутрішньої медицини № 2 Івано-Франківського націо­нального медичного університету, проаналізував особливості пере­бігу негоспітальної пневмонії як ускладнення грипу в період епідемії 2009 р. в Івано-Франківській обл., в якій 154 хворих з цією пато­логією було госпіталізовано у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Перебіг негоспітальної пневмонії, яка найчастіше виникала у молодих людей, вагітних і породіль, мав блискавичний характер, відзначалися переважно тяжкі форми захворювання. Захворювання нерідко ускладнювалося розвитком гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС), гострої дихальної недостатності, набряку легень, інфекційно-токсичного шоку. Особливості лікування таких пацієнтів, які дали гарні результати: швидке призначення оксигенотерапії при падінні сатурації кисню; максимально можливе відтермінування інтубації; штучна вентиляція легень (ШВЛ) у положенні лежачи на животі з перших днів перебування у відділенні реанімації; проведення екстракорпоральної мембранної оксигенації; стартове довенне призначення комбінації 2 антибіотиків.

Доповідь Фелікса Глумчера, головного позаштатного спеціаліста МОЗ України зі спеціальності «анестезіологія», завідуючого кафедрою анестезіології, реаніматології та медицини катастроф Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, присвячувалася питанням інтенсивної допомоги при критичних станах, що супроводжують грип. Всього у відділеннях інтенсивної терапії Украї­ни під час епідемії знаходилися приблизно 5800 хворих з підозрою на грип, з яких померли 950 осіб (16,4%). Найчастішими причинами тяжкого перебігу та смерті у пацієнтів став розвиток вірусної пневмонї та ГРДС. Найбільш суттєвими предикторами смертності були ожиріння, вагітність, похилий вік та супутні хронічні захворювання. Висвітлюючи питання лікування хворих з ускладненнями грипу, доповідач відзначив високу ефективність боротьби з гіпоксемією за допомогою оксигенотерапії. Саме тому забезпечення централізованої подачі кисню у інфекційні та пульмонологічні відділення, які приймають хворих на грип, — завдання, яке потребує першочергового вирішення.

На тривалій (>2 діб) інвазивній ШВЛ знаходилися приблизно 1190 хворих на грип (20,5%), з яких померли 845 (71,1%). Такий високий показник смертності, на думку Ф. Глумчера, пов’язаний з наступними факторами:

1. Проведення ШВЛ старими апаратами приблизно у 30% хворих на грип;

2. Недостатній досвід проведення ШВЛ у анестезіологів та медсестер інфекційних лікарень та пологових будинків;

3. Відсутність досвіду роботи персоналу з сучасною дихальною апаратурою;

4. Значний дефіцит газоаналізаторів та іншої апаратури для моніторингу газообміну;

5. Вузькі показання для проведення ШВЛ та тяжкий стан хворих, які знаходилися на тривалій ШВЛ.

Ефективним та безпечним виявилося застосування у пацієнтів неінвазивної ШВЛ, що дозволяє внести її в клінічний протокол лікування хворих з тяжкою вірусною пневмонією.

Підбиваючи підсумок, Ф. Глумчер зазначив, що для підвищення готовності до наступних епідемій грипу необхідно забезпечити централізовану подачу кисню у інфекційні та пульмонологічні відділення, моніторувати чутливість вірусів до противірусних препаратів, широко застосовувати неінвазивну ШВЛ, впроваджувати у відділеннях нову дихальну апаратуру та навчати персонал працювати з нею.

Із цікавими доповідями також виступили Віктор Марієвський, директор Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України; Михайло Голубчиков, директор Центру медичної статистики МОЗ України; Володимир Широбоков, проректор з навчальної роботи Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця; Дмитро Зербіно, завідуючий кафедрою патологічної анатомії з курсом судової медицини Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Отже, галузь охорони здоров’я в цілому успішно подолала першу хвилю епідемії, проте вже найближчим часом фахівці очікують на другу хвилю. Досвід минулих років показує, що кількість захворілих та померлих під час другої хвилі епідемії завжди більша. Тривалість епідемічного підйому захворюваності залежатиме від ефективності дій закладів охорони здоров’я, своєчасного впровадження обмежувально-ізоляційних, дезінфекційних заходів та, особливо, проведення імунопрофілактики. Світовий досвід говорить про високу ефективність імунізації населення у боротьбі з інфекційними захворюваннями. Саме тому потрібно відроджувати довіру населення до вакцинації, проводячи масштабну інформаційно-просвітницьку роботу. Пандемічний грип став загальнодержавною проблемою, яка вимагає спільних зусиль з боку усіх гілок влади, створення єдиного медичного простору, інтеграції науки та практичної медицини задля подолання епідемії.

Ганна Барміна,
фото Любові Столяр

Проект резолюції Всеукраїнський конгрес «Грип в Україні: підсумки та програма подальших дій» рекомендує:

1. МОЗ України: забезпечити системну роботу щодо подолання епідемії пандемічного та сезонного грипу в країні; в рамках єдиного медичного простору постійно координувати в цьому напрямку роботу всіх міністерств та відомств, які у своєму підпорядкуванні мають заклади охорони здоров’я; забезпечити дооснащення сучасної лабораторної мережі для діагностики інфекційних захворювань на базі установ та закладів Державної санітарно-епідеміологічної служби.

2. Департаменту кадрової політики, освіти і науки, Національній академії медичних наук України: запланувати виконання закладами та установами наукових досліджень, спрямованих на удосконалення діагностики, лікування, профілактики сезонного та пандемічного грипу і визначення науково обґрунтованого прогнозу подальшого розвитку епідемічного процесу.

3. Департаменту розвитку медичної допомоги, Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України: забезпечити розробку змін та доповнень до алгоритму та протоколів надання медичної допомоги хворим на пандемічний грип; забезпечити постійний контроль за своєчасністю надання медичної допомоги вагітним та породіллям, впровадження у роботу лікарів акушерів-гінекологів вимог галузевих наказів та клінічних протоколів на всіх рівнях; покращення диспансерного нагляду за жінками фертильного віку з обтяженим акушерським анамнезом; здійснювати моніторинг щодо підготовки до роботи кабінетів щеплень для профілактики грипу; покласти персональну відповідальність за недотримання клінічних протоколів та алгоритмів лікування, передусім щодо противірусного лікування, на заступника начальника територіального закладу охорони здоров’я.

4. Департаменту управління та контролю якості медичних послуг МОЗ України: проводити моніторинг індикаторів якості надання медичної допомоги хворим з ускладненнями пандемічного грипу; забезпечити узагальнення висновків територіальних клініко-експертних комісій при розгляді випадків смерті щодо відповідності наданої допомоги вимогам клінічних протоколів; контролювати усунення недоліків, виявлених під час проведення клініко-експертної оцінки медичної допомоги хворим.

5. МОЗ АР Крим, начальникам управлінь охорони здоров’я обласних (міських) державних адміністрацій і головним державним лікарям АР Крим та областей: забезпечувати постійний контроль за дотриманням у закладах охорони здоров’я протоколів та алгоритмів надання медичної допомоги хворим на пандемічний грип та його ускладнення; забезпечувати ефективне впровадження новітніх наукових розробок у роботу закладів охорони здоров’я; забезпечити ефективне використання медичного обладнання, яке надходить до закладів охорони здоров’я, провести на робочих місцях семінари та тренінги з медичними працівниками для отримання ними навичок роботи із сучасною апаратурою; проводити регіональні семінари та наради з медичними працівниками стосовно питань своєчасної діагностики та лікування сезонного та пандемічного грипу відповідно до протоколів лікування та алгоритмів МОЗ з урахуванням досвіду медичних працівників, які працювали в умовах епідемії; забезпечити проведення детального розгляду та оцінки клініко-експертними комісіями кожного випадку смерті — особливо серед дітей, вагітних та породіль — внаслідок сезонного та пандемічного грипу з прийняттям відповідних управлінських, кадрових рішень і негайного усунення встановлених недоліків і порушень у лікувально-діагностичному процесі; забезпечити розробку та впровадження локальних протоколів надання медичної допомоги хворим на грип; здійснити підготовчу роботу до проведення щеплення проти пандемічного грипу, особливо осіб, які належать до груп ризику; організувати на телебаченні та радіо передачі, які стосувалися б питань імунопрофілактики, із залученням провідних науковців; здійснити заходи щодо попередження поширення грипу в організованих колективах закритого типу; провести спільні тренінги з представниками медичних ВНЗ і закладів післядипломної освіти для лікарів анестезіологів та акушерів-гінекологів щодо особливостей надання допомоги вагітним та породіллям з ускладненнями пандемічного грипу.

6. Головним державним санітарним лікарям АР Крим, областей, Києва та Севастополя, на водному, залізничному та повітряному транспорті: забезпечити молекулярно-генетичну діагностику грипу за допомогою обладнання, що надійшло за рахунок централізованої закупівлі МОЗ України; проводити в регіонах моніторинг вакцинації проти грипу із щотижневим поданням інформації до Центральної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України; спільно з фахівцями наукових установ вжити заходів щодо відродження довіри до імунопрофілактики, проводити інформаційно-просвітницьку роботу; організувати максимальну відкритість роботи закладів санітарно-епідеміологічної служби, проведення зустрічей із представниками ЗМІ, інформувати громадськість щодо питань проведення імунопрофілактики проти пандемічного грипу; посилити нагляд за дотриманням вимог санітарного законодавства у навчальних закладах, інтернатах, студентських гуртожитках.

7. Ректорам медичних ВНЗ та закладів післядипломної освіти, директорам профільних науково-дослідних установ МОЗ та НАМН України: забезпечити проведення наукових досліджень щодо вивчення особливостей перебігу сезонного та пандемічного грипу, визначення науково-обгрунтованого прогнозу подальшого розвитку епідемічного процесу; активізувати розробку та удосконалення діагностичних, хіміотерапевтичних і вакцинних протигрипозних засобів, у тому числі засобів нетрадиційної та народної медицини; продовжити впровадження системних заходів із пропаганди серед населення та медичних працівників імунопрофілактики сезонного і пандемічного грипу за допомогою ЗМІ; запланувати проведення циклів підвищення кваліфікації, семінарів та лекцій для медичних працівників щодо діагностики, лікування, профілактики та імунопрофілактики сезонного і пандемічного грипу, враховуючи досвід роботи галузі під час першої хвилі епідемії; проводити моніторинг рівня знань студентів та лікарів-інтернів, слухачів з питань діагностики, лікування, профілактики та імунопрофілактики сезонного та пандемічного грипу, ГРВІ.

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи