Сьомий випуск Державного формуляра лікарських засобів. Частина 6

ЧАСТИНА 5

7. ЕНДОКРИНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

7.1. Засоби, що застосовуються для лікування цукрового діабету

7.1.1. Інсуліни

7.1.1.1. Інсуліни та їх аналоги для ін’єкцій короткої тривалості дії

7.1.1.2. Інсуліни та аналоги для ін’єкцій середньої тривалості дії

7.1.1.3. Комбіновані препарати інсулінів та аналогів для ін’єкцій короткої та середньої тривалості дії

7.1.1.4. Інсуліни та аналоги для ін’єкцій тривалої дії

7.1.2. Пероральні цукрознижуючі засоби

7.1.2.1. Бігуаніди

7.1.2.2. Похідні сульфонілсечовини

7.1.2.3. Тіозолідиндіони (інсулінсенситайзери)

7.1.2.4. Інгібітори дипептидилпептидази 4

7.1.2.5. Комбінації пероральних цукрознижуючих засобів

7.1.2.6. Інші цукрознижуючі засоби

7.1.3. Інші лікарські засоби, які використовуються при цукровому діабеті

7.1.3.1. Інгібітори альдозоредуктази

7.1.3.2. Засоби для лікування ожиріння

7.1.3.2.1. Лікарські засоби для лікування ожиріння периферичної дії

7.1.3.3. Антигіпертензивні засоби

7.1.3.4. Засоби для лікування ускладнень цукрового діабету

7.2. Засоби для лікування гіпоглікемії

7.3. Засоби для лікування захворювань щитоподібної залози

7.3.1. Тиреоїдні гормони

7.3.2. Антитиреоїдні засоби

7.3.3. Препарати йоду

7.3.4. Лікарські засоби, що використовуються для симптоматичної терапії захворювань щитоподібної залози

7.3.4.1. β-адреноблокатори

7.3.4.2. Антиаритмічні лікарські засоби

7.3.4.3. Серцеві глікозиди

7.3.4.4. Седативні лікарські засоби

7.3.4.5. Сечогінні засоби

7.3.4.6. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм серцевого м’язу

7.3.4.7. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм головного мозку та мозковий кровообіг

7.3.4.8. Вітаміни

7.3.4.9. Препарати глюкокортикоїдних гормонів для лікування захворювань щитоподібної залози та їх ускладнень

7.4. Засоби для лікування захворювань наднирників

7.4.1. Глюкокортикоїди

7.4.2. Мінералокортикоїди

7.5. Засоби для лікування захворювань статевих залоз

7.5.1. Жіночі статеві гормони та їх антагоністи

7.5.1.1. Естрогени

7.5.1.2. Комбіновані лікарські засоби

7.5.1.3. Антагоністи рецепторів естрогенів

7.5.1.4. Інгібітори ферментів

7.5.1.5. Гестагени

7.5.1.6. Антагоністи рецепторів гестагенів

7.5.2. Чоловічі статеві гормони та їх антагоністи

7.5.2.1. Тестостерон

7.5.2.2. Антагоністи рецепторів андрогенів

7.5.2.3. Інгібітори ферментів

7.5.3. Анаболічні стероїди

7.5.4. Засоби із змішаною естроген-гестаген-андрогенною активністю

7.6. Засоби для лікування захворювань гіпоталамо-гіпофізарної системи

7.6.1. Препарати гормонів гіпоталамуса

7.6.1.1. Аналоги гонадотропін-рилізинг гормону (гонадореліна)

7.6.1.2. Аналоги соматостатину

7.6.1.3. Анти-гонадотропін-рилізинг гормони

7.6.2. Препарати гормонів гіпофіза

7.6.2.1. Тиротропін

7.6.2.2. Соматропін та аналоги

7.6.2.3. Аналоги вазопресину

7.6.2.4. Окситоцин та його аналоги

7.6.2.5. Гонадотропні гормони

7.7. Засоби, що застосовуються для лікування остеопорозу

7.7.1. Патогенетична терапія

7.7.1.1. Естрогени та естроген-гестагенні засоби

7.7.1.2. Антипаратиреоїдні засоби

7.7.1.3. Бісфосфонати

7.7.1.4. Препарати вітаміну D та його аналоги

7.7.1.5. Препарати кальцію

7.7.1.6. Препарати фтору

7.7.1.7. Препарати стронцію

7.7.1.8. Анаболічні стероїди

7.7.2. Симптоматична терапія

7.7.2.1. Анальгетики

7.7.2.2. Нестероїдні протизапальні засоби

7.7.2.3. Міорелаксанти

7.8. Інші лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні ендокринологічних захворювань

7.8.1. Дофаміноміметики

7.9. Невідкладна допомога при гострих ендокринологічних станах

7.9.1. Гіпоглікемічна кома

7.9.2. Гіперглікемічна кома

7.9.2.1. Гіперглікемічна кетоацидотична кома

7.9.2.2. Гіперосмолярна некетоацидотична кома

7.9.2.3. Гіперлактацидемічна кома

7.9.3. Кома при гострій недостатності наднирникових залоз

7.1. Засоби, що застосовуються для лікування цукрового діабету

7.1.1. Інсуліни

7.1.1.1. Інсуліни та їх аналоги для ін’єкцій короткої тривалості дії

• Інсулін людини (Insulin human) [П] *

Фармакотерапевтична група: А10АВ01 — протидіабетичні засоби. Інсуліни та аналоги короткої дії.

Основна фармакотерапевтична дія: є р-ном короткодіючого людського інсуліну; цукрознижувальний ефект інсуліну полягає у сприянні поглинанню глюкози тканинами після зв’язування інсуліну з рецепторами м’язових і жирових клітин, а також в одночасному пригніченні виділення глюкози з печінки; у середньому характер дії після п/ш ін’єкції такий: початок дії: протягом 1/2 год.; максимальний ефект: від 1,5 до 3,5 год.; тривалість дії: приблизно 7-8 год.

Показання для застосування ЛЗ: цукровий діабет ВООЗ БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться п/ш, в/вВООЗ БНФ; інтервал між п/ш ін’єкцією та прийманням їжі повинен бути не більше 30 хв; дозування інсуліну індивідуальне і визначається лікарем відповідно до потреб хворого, у середньому добова потреба в інсуліні при лікуванні діабету становить від 0,3 до 1,0 МО/кг маси тіла, у період часткової ремісії, а також у хворих із залишковою ендогенною продукцією інсуліну потреба в інсуліні може знижуватися, тоді як при станах резистентності до інсуліну (наприклад, у період пубертації або при ожирінні) добова потреба в інсуліні може істотно зростати; в/в інфузії має виконувати лише лікар: інфузійні системи з інсуліном 100 МО/мл при концентрації інсуліну людського від 0,05 ОД/мл до 1,0 ОД/мл в інфузійному р-ні, який містить 0,9% р-н хлориду натрію, 5% або 10% декстрози і 40 ммоль/л хлориду калію і знаходиться в поліпропіленових інфузійних ємностях, є стабільними при кімнатній температурі протягом 24 год., деяка кількість інсуліну на початку може адсорбуватися на внутрішній поверхні інфузійної ємності; під час інфузії інсуліну необхідно проводити моніторинг концентрації глюкози в крові.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпоглікемія (в тяжкій формі може призвести до втрати свідомості і в крайніх випадках — до смерті); гіперглікемія; периферична нейропатія; порушення рефракції; ліподистрофія (ліпоатрофія та ліпогіпертрофія) може розвинутися в місцях ін’єкцій, якщо хворий не змінює місця ін’єкцій в одній ділянці; місцева гіперчутливість: при введенні інсуліну в місцях ін’єкцій можуть виникнути шкірні реакції (почервоніння, набряк, свербіж, біль і гематоми), які зазвичай проходять при продовженні лікування, іноді — набряк; анафілактичні реакції, кропив’янка, свербіж, висип; іншими симптомами генералізованої гіперчутливості є шкірні висипання, свербіж, пітливість, розлади травного тракту, ангіоневротичний набряк, утруднене дихання, прискорене серцебиття, зниження АТ та втрата свідомості.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіпоглікемія, гіперчутливість до людського інсуліну або будь-якого інгредієнта препарату.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 40 МО

Торговельна назва:

• Інсулін свинячий (Insulin pork) [П] *

Фармакотерапевтична група: А10АВ03 — протидіабетичні засоби. Інсуліни та аналоги короткої дії.

Основна фармакотерапевтична дія: належить до інсулінів короткочасної дії, забезпечує зниження глюкози в крові, посилює її засвоєння тканинами.

Показання для застосування ЛЗ: ЦДБНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при підборі дози для дорослих розпочинати з разових доз, виходячи з потреби в інсуліні, яка становить 0,5-1 МО/кг маси тіла; препарат вводиться за 15 — 20 хв. до прийому їжі п/шБНФ, як виняток в/мБНФ; може вводиться у вигляді в/в ін’єкції або інфузії.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпоглікемія (зниження рівня цукру нижче 50 або 40 мг/дл); зміни вигляду шкіри в місці ін’єкції, короткочасні накопичення рідини в тканинах (транзиторний набряк); генералізовані реакції гіперчутливості, інсулінорезистентність; у місці ін’єкції зрідка може виникнути атрофія або гіпертрофія жирової тканини (ліподистрофія); оборотна периферична нейропатія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: тяжка алергія негайного типу на інсулін, алергія на компоненти препарату, гіпоглікемія.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 40 МО

Торговельна назва:

• Інсулін ліспро (Insulin lispro) [П] *

Фармакотерапевтична група: A10AB04 — протидіабетичні засоби

Основна фармакотерапевтична дія: регулює метаболізм глюкози, чинить анаболічну та антикатаболічну дію на різні тканини організму; у м’язовій та інших тканинах (за винятком головного мозку) інсулін сприяє швидкому внутрішньоклітинному транспорту глюкози та амінокислот, прискорює анаболічні процеси та інгібує катаболізм білків; у печінці інсулін збільшує засвоюваність глюкози та запаси глюкози у формі глікогену, інгібує глюконеогенез та прискорює перетворення надлишку глюкози на жири; більш швидкий початок дії та коротший період дії порівняно зі звичайним людським інсуліном спостерігались у пацієнтів як з нирковою, так і з печінковою недостатністю.

Показання для застосування ЛЗ: лікування ЦД БНФ у дітей та дорослих, які потребують введення інсуліну; первинна стабілізація ЦД.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: доза визначається залежно від стану хворого; можна вводити безпосередньо перед початком їжі, у разі необхідності інсулін лізпро можна застосовувати після їди; вводити п/ш або з використанням п/ш інфузійної помпиБНФ, також можливий в/мБНФшлях введення, але застосування його не рекомендується; після п/ш ін’єкції ефект настає швидше та триває менше (від 2 до 5 год.); у разі необхідності інсулін лізпро можна вводити в/вБНФ, наприклад, для контролю рівня глюкози при кетоацидозі, гострій стадії хвороби або під час операції та післяопераційного періоду; для інфузій інсуліну лізпро можна застосовувати лише визначені СЕ-моделі інсулінових помп (слід прочитати та виконувати інструкції, що йдуть у комплекті з кожною помпою).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: алергічні реакції; місцева реакція у місці ін’єкції, ліподистрофія, свербіж, висип; гіпоглікемія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіпоглікемія, гіперчутливість до одного з компонентів препарату.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 40 МО

Торговельна назва:

• Інсулін аспарт (Insulin aspart) [П] *

Фармакотерапевтична група: А10АВ05 — протидіабетичні засоби. Інсуліни та аналоги для ін’єкцій швидкої дії.

Основна фармакотерапевтична дія: аналог короткодіючого людського інсуліну; дія настає раніше, через 10-20 хв. після п/ш введення порівняно з розчинним людським інсуліном, при цьому рівень глюкози в крові стає нижчим протягом перших 4 год. після прийому їжі; при п/ш ін’єкції тривалість дії коротша порівняно з розчинним людським інсуліном; максимальний ефект розвивається між 1 і 3 годинами після ін’єкції, тривалість дії — від 3 до 5 год.

Показання для застосування ЛЗ: лікування ЦД у дорослих і дітей віком від 2 років БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують п/ш та в/вБНФ; використовуються у комбінації з препаратами інсуліну середньої тривалості дії або тривалої дії, які вводять, як мінімум, 1 р/добу; індивідуальна потреба в інсуліні звичайно становить від 0,5 до 1,0 ОД/кг/добу; при базально-болюсному режимі 50-70% потреби в інсуліні задовольняється препаратом, а решта — інсулінами середньої тривалості дії чи тривалої дії; завдяки більш швидкому початку дії препарат вводити безпосередньо перед прийманням їжі; при необхідності можна вводити невдовзі після приймання їжіБНФ; при п/ш ін’єкціях в ділянці передньої черевної стінки дія препарату починається через 10-20 хв; максимальний ефект розвивається між 1 і 3 год після ін’єкції; тривалість дії — від 3 до 5 год; при необхідності можна вводити в/в; можна використовувати для тривалого п/ш введення за допомогою відповідних інфузійних насосів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпоглікемія; набряки та реакції в місці ін’єкції (біль, почервоніння, кропив’янка, запалення, синці, набряк та свербіж у місці ін’єкці); анафілактичні реакції — генералізовані реації гіперчутливості (в тому числі генералізований шкірний висип, свербіж, потовиділення, шлунково-кишкові розлади, ангіоневротичний набряк, утруднене дихання, прискорене серцебиття та зниження артеріального тиску); периферичні невропатії, швидке поліпшення контролю рівня глюкози в крові може викликати оборотний стан «г. больової невропатії»; порушення рефракції, діабетична ретинопатія; ліподистрофія, місцева гіперчутливість.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до людського інсуліну або будь-якого інгредієнта препарату.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 40 ОД.

Торговельна назва:

• Інсулін глюлізин (Insulin glulisine) [П] *

Фармакотерапевтична група: А10АВ06 — протидіабетичні засоби. Інсуліни та аналоги швидкої дії.

Основна фармакотерапевтична дія: рекомбінантний аналог інсуліну людини, що за силою своєї дії подібний до інсуліну людини; інсулін глюлізин діє швидше та протягом меншого, ніж звичайний інсулін людини, часу; основна дія інсулінів та їх аналогів, включаючи інсулін глюлізин, спрямована на регулювання метаболізму глюкози; знижує рівень вмісту глюкози у крові шляхом стимуляції периферійної утилізації глюкози, особливо у скелетних м’язах і жировій тканині, та пригнічує синтез глюкози у печінці, запобігає ліполізу в адипоцитах, протеолізу та посилює синтез протеїну; якщо інсулін глюлізин застосовується у вигляді ін’єкції п/ш, зниження рівня глюкози у крові починається протягом 10-20 хв.; застосування інсуліну глюлізину через 15 хв. після початку прийому їжі забезпечує глікемічний контроль, подібний до звичайного інсуліну людини, що введений за 2 хв. до початку прийому їжі.

Показання для застосування ЛЗ: ЦД, коли необхідне застосування інсуліну дорослим, підліткам і дітям віком від 6 років і старше БНФ

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозу підбирають та регулюють індивідуально; застосовують безпосередньо до (0-15 хв) або одразу після їдиБНФ; інсулін глюлізин застосовується шляхом п/ш ін’єкції або безперервної п/ш інфузії БНФ; повинен застосовуватися в режимі інсулінотерапії, що включає інсулін середньої або довготривалої дії або аналог базального інсуліну, та може використовуватись одночасно з пероральними гіпоглікемічними засобами; застосовується п/ш у зоні черевної стінки, стегна або дельтовидного м’яза або шляхом безперервної інфузії через черевну стінку; п/ш ін’єкція у черевну стінку забезпечує трохи швидшу абсорбцію, ніж при використанні інших місць для ін’єкцій.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпоглікемія, що виникає як наслідок застосування надто великої дози інсуліну по відношенню до наявної потреби; реакції в місці ін’єкції та місцеві реакції гіперчутливості (почервоніння, набряк і свербіж у місці ін’єкції); ліподистрофія; кропивниця, стиснення у грудях, задишка, алергічний дерматит, свербіж, тяжка АР, разом з анафілактичною реакцією, що може загрожувати життю.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до інсуліну глюлізину або будь-якого компоненту препарату; гіпоглікемія.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 40 МО

Торговельна назва:

7.1.1.2. Інсуліни та аналоги для ін’єкцій середньої тривалості дії

• Інсулін людини (Іnsulin human) [П] *

Фармакотерапевтична група: А10АС01 — протидіабетичний засіб. Інсуліни та аналоги середньої тривалості дії.

Основна фармакотерапевтична дія: є суспензією людського ізофан-інсуліну (НПХ); цукрознижувальний ефект інсуліну полягає у сприянні поглинанню глюкози тканинами після зв’язування інсуліну з рецепторами м’язових і жирових клітин, а також в одночасному пригніченні виділення глюкози з печінки; у середньому характер дії після п/ш ін’єкції такий: початок дії: протягом 1,5 год.; максимальний ефект: від 4 до 12 год.; тривалість дії: приблизно 24 год.

Показання для застосування ЛЗ: ЦД ВООЗ,БНФ

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять п/ш, суспензії інсуліну ні в якому разі не можна вводити в/вВООЗ,БНФ; для лікування в різних вікових групах дітей та дорослих; дозування інсуліну індивідуальне і визначається лікарем відповідно до потреб хворого; у середньому добова потреба в інсуліні при лікуванні діабету становить від 0,3 до 1 МО/кг маси тіла; у період часткової ремісії, а також у хворих із залишковою ендогенною продукцією інсуліну потреба в інсуліні може знижуватися, тоді як при станах резистентності до інсуліну (наприклад, у період пубертації або при ожирінні) добова потреба в інсуліні може істотно зростати.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпоглікемія; гіперглікемія; анафілактичні реакції; периферична нейропатія; порушення рефракції, діабетична ретинопатія; ліподистрофія; місцева гіперчутливість.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіпоглікемія, підвищена чутливість на компоненти препарату.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 40 МО

Торговельна назва:

• Інсулін свинячий (Іnsulin (pork) [П] *

Фармакотерапевтична група: А10АС03 — протидіабетичні засоби. Інсуліни та аналоги середньої тривалості дії. Інсулін свинячий.

Основна фармакотерапевтична дія: препарат інсуліну свинячого монокомпонентного; знижує рівень глюкози в крові, посилює її засвоєння тканинами; характеризується повільним початком та середньою тривалістю дії; дія препарату починається через 1 год. після введення, максимальний ефект настає через 4-6 год., тривалість дії становить 12-20 год.

Показання для застосування ЛЗ: лікування ЦД.БНФ

Спосіб застосування та дози ЛЗ: доза та час ін’єкції встановлюється в індивідуальному порядку, залежно від стану хворого; для дорослих добова потреба в інсуліні становить від 0,5 до 1,0 МО/кг маси тіла; вводять п/шБНФ за 45-60 хв. до прийому їжі, місце уколу змінювати після кожної ін’єкції.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: порушення обміну речовин, метаболізму; гіпоглікемія (зниження рівня цукру нижче 50 або 40 мг/дл, підвищене потовиділення, відчуття голоду, тремор, головний біль); генералізовані алергічні реакції; зміни у місці ін’єкції, місцеві прояви алергії; анафілактичний шок з розладом серцевої діяльності і дихання, ангіоневротичний набряк; інсулінорезистентність; атрофія або гіпертрофія жирової тканини, порушення рефракції очей; оборотна периферична нейропатія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: тяжка гіперчутливість негайного типу на інсулін та алергія на компоненти препарату; гіпоглікемія.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 40 МО

Торговельна назва:

7.1.1.3. Комбіновані препарати інсулінів та аналогів для ін’єкцій короткої та середньої тривалості дії

• Інсулін людини (Іnsulin human) [П] *

Фармакотерапевтична група: А10АD01 — протидіабетичний засіб. Комбінація інсулінів короткої та середньої тривалості дії.

Основна фармакотерапевтична дія: суміш розчинного інсуліну та ізофан-інсуліну (НПХ), містить 30% інсуліну короткої дії та 70% суспензії ізофан-інсуліну (НПХ) тривалої дії; основна дія інсуліну полягає у регулюванні метаболізму глюкози, крім того, інсулін впливає на деякі анаболічні та антикатаболічні процеси в різних тканинах; у тканинах м’язів до таких ефектів належать посилення синтезу глікогену, жирних кислот, гліцерину та білка, а також збільшення поглинання амінокислот і ослаблення глікогенолізу, неоглюкогенезу, кетогенезу, ліполізу, катаболізму білків та видалення амінокислот; у середньому характер дії після п/ш ін’єкції такий: початок дії: протягом 1/2 год.; максимальний ефект: від 2 до 8 год.; тривалість дії: приблизно 24 год.

Показання для застосування ЛЗ: ЦДВООЗ,БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: тільки для п/ш ін’єкцій, не можна вводити в/вВООЗ,БНФ; зазвичай вводять 1 або 2 р/день; дозування індивідуальне і визначається лікарем відповідно до потреб хворого; індивідуальна добова потреба в інсуліні звичайно становить від 0,3 до 1,0 МО/кг/добу; ін’єкцію робити за 30 хв. до основного або додаткового прийому їжі, що містить вуглеводи.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпоглікемія; гіперглікемія; інсулінорезистентність; набряк та реакції у місці ін’єкції (біль, почервоніння, кропив’янка, запалення, синці, припухлість та свербіж у місці ін’єкції); ліподистрофія, анафілактичні реакції; периферична нейропатія; порушення рефракції, діабетична ретинопатія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіпоглікемія, гіперчутливість до компонентів препарату.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 40 МО

Торговельна назва:

• Інсулін аспарт (Insulin aspart) [П] *

Фармакотерапевтична група: А10АD05 — протидіабетичні засоби

Основна фармакотерапевтична дія: двофазова суспензія, що є сумішшю аналогів інсуліну: інсуліну аспарт (аналог людського інсуліну короткої дії) і протамін-інсуліну аспарт (аналог людського інсуліну середньої тривалості дії); рівень глюкози в крові під впливом інсуліну аспарт знижується після зв’язування його з інсуліновими рецепторами, що сприяє захопленню глюкози м’язовими і жировими клітинами й одночасно пригніченню виділення глюкози з печінки; наявність розчинного інсуліну аспарт забезпечує більш швидкий у порівнянні з розчинним людським інсуліном початок дії, що дає змогу вводити препарат безпосередньо перед прийомом їжі (від 0 до 10 хв); кристалічна фаза (70%) складається з протамін-інсуліну аспарт, профіль активності якого такий самий, як і людського нейтрального протамін-інсуліну Хагедорна (НПХ); починає діяти через 10-20 хв. після п/ш ін’єкції, максимальний ефект розвивається через 1-4 год. після введення; тривалість дії — до 24 год.

Показання для застосування ЛЗ: ЦД БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозування інсуліну індивідуальне і визначається відповідно до потреб хворого; вводити безпосередньо перед прийомом їжі БНФ; звичайна індивідуальна добова потреба хворого в інсуліні становить від 0,5 до 1,0 МО/кг маси тіла; хворим на діабет II типу можна призначати як у вигляді монотерапії, так і в комбінаціїї з пероральними цукрознижувальними засобами (ПЦЗ) у тих випадках, коли рівень глюкози в крові не вдається ефективно регулювати за допомогою лише ПЦЗ; рекомендована початкова доза становить 6 ОД перед сніданком і 6 ОД перед вечерею, можна починати введення препарату з дози 12 ОД перед вечерею, після досягнення дози 30 ОД звичайно рекомендується перейти з одноразового введення на дві ін’єкції на добу по 15 ОД перед сніданком і вечерею.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпоглікемія (холодний піт, блідість шкіри, знервованість або тремор, відчуття неспокою, дратівливість, незвичну втому або слабкість, втрату орієнтації, утруднення у концентрації уваги, сонливість, підвищене почуття голоду, тимчасові порушення зору, головний біль, нудоту, прискорене серцебиття), тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості, тимчасових або постійних порушень функції мозку і навіть смерті; генералізована гіперчутливість — свербіж, пітливість, розлади травного тракту, ангіоневротичний набряк, утруднене дихання, прискорене серцебиття і падіння кров’яного тиску; периферичні невропатії; порушення зору; ліподистрофія; набряк, який може виникнути на початку інсулінотерапії.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіпоглікемія; гіперчутливість до компонентів препарату.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 40 MO

Торговельна назва:

7.1.1.4. Інсуліни та аналоги для ін’єкцій тривалої дії

• Інсулін гларгін (Іnsulin glargine) [П] *

Фармакотерапевтична група: А10АЕ04 — протидіабетичний засіб. Інсуліни та аналоги тривалої дії.

Основна фармакотерапевтична дія: інсулін гларгін розроблений як аналог інсуліну людини, який має низьку розчинність у нейтральному середовищі, він є повністю розчинним завдяки кислому середовищу р-ну для ін’єкцій (рН 4), після введення у підшкірні тканини кислий р-н нейтралізується, що призводить до виникнення мікропреципітатів, з яких постійно вивільняється невелика кількість інсуліну гларгіну, що забезпечує плавний (без піків) та передбачуваний профіль кривої залежності «концентрації-час», а також більш тривалу дію препарату; основною дією є регуляція метаболізму глюкози: інсулін та його аналоги знижують рівень глюкози в крові за рахунок стимуляції його споживання периферичними тканинами, зокрема скелетними м’язами та жировою тканиною, а також пригнічення утворення глюкози у печінці, інсулін пригнічує ліполіз в адипоцитах та протеоліз, одночасно посилюючи синтез білка.

Показання для застосування ЛЗ: лікування ЦД у дорослих, підлітків та дітей віком від 2 роківБНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: інсулін з тривалим терміном дії застосовується в один і той же час, 1 р/добу; доза — індивідуальна; хворим на ЦД ІІ типу можна застосовувати одночасно із пероральними антидіабетичними ЛЗ; вводити п/шБНФ; при переході від схем лікування інсулінами середньої тривалості дії або тривалої дії на схему лікування інсуліном гларгін може виникнути потреба у зміні дози базального інсуліну, а також у корекції супутньої протидіабетичної терапії (доз і часу введення додатково застосованих звичайних (регуляр) інсулінів або аналогів інсуліну швидкої дії чи доз пероральних протидіабетичних лікарських засобів): щоб зменшити ризик розвитку гіпоглікемії у нічні або у ранні ранкові години, пацієнтам, які змінюють режим застосування базального інсуліну з дворазового введення інсуліну на одноразове введення інсуліну гларгін, потрібно зменшити дозу базального інсуліну на 20-30% протягом перших тижнів лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпоглікемія; АР, генералізовані реакції з боку шкіри, ангіоедема, бронхоспазм, гіпотензія та шок; дисгевзія; порушення зору, тимчасове погіршення зору, обумовлене тимчасовою зміною тургору кришталика та коефіцієнта переломлення ока; ліподистрофії, ліпоатрофія; міалгія; почервоніння, біль, свербіж, кропив’янка, набряк чи запалення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; гіпоглікемія.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 40 МО

Торговельна назва:

• Інсулін детемір (Іnsulin detemir) [П] *

Фармакотерапевтична група: А10АE05 — протидіабетичні засоби. Інсуліни і аналоги тривалої дії.

Основна фармакотерапевтична дія: розчинний аналог базального інсуліну з пролонгованим профілем дії, який застосовується як базальний інсулін; передбачуваність дії препарату більш виражена; пролонгована дія препарату зумовлена тісним взаємозв’язком молекул інсуліну детеміру в місцях ін’єкцій і приєднанням до них альбуміну через бічний ланцюг жирної кислоти; інсулін детемір повільніше розподіляється в периферичних тканинах-мішенях; цей комбінований механізм прол. дії зумовлює більш передбачувані швидкість всмоктування і характер дії інсуліну детеміру; цукрознижуючий ефект препарату полягає у сприянні поглинанню глюкози тканинами після зв’язування інсуліну з рецепторами м’язових і жирових клітин, а також в одночасному пригніченні виділення глюкози з печінки; дія препарату триває до 24 год. залежно від дози, що дає змогу обмежуватися 1 чи 2 ін’єкціями на добу; при введенні 2 р/добу стабілізація глікемії досягається після 2-3-х ін’єкцій; при введенні інсуліну детеміру із розрахунку 0,2-0,4ОД/кг маси тіла більше 50% максимального ефекту досягається через 3-4 год., а тривалість дії становить 14 год.; після п/ш введення препарату фармакологічний ефект пропорційний дозі препарату; профіль концентрації глюкози в нічні години більш безпіковий, що зумовлює зменшення ризику розвитку гіпоглікемії.

Показання для застосування ЛЗ: лікування ЦД у дорослих, підлітків та дітей віком від 2 роківБНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозу препарату підбирають індивідуально; вводиться п/шБНФ; можна застосовувати окремо як базальний інсулін або у комбінації із болюсним інсуліном; в комбінації з пероральними цукрознижувальними засобами рекомендується починати лікування з введення 10 ОД або 0,1-0,2 ОД/кг маси тіла 1 р/добу; коли інсулін детемір є компонентом базально-болюсного режиму інсулінотерапії, його вводять 1 або 2 р/добу залежно від потреби хворого.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпоглікемія; реакції в місцях введення препарату — біль, почервоніння, кропив’янка, запалення, утворення синців, напухання та свербіж; ліподистрофія, набряк; АР, кропив’янка, висип; порушення зору — порушення рефракції, тимчасове загострення діабетичної ретинопатії; периферичні нейропатії — оборотний стан «г. больової нейропатії».

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до інсуліну детемір або до будь-якого інгредієнта препарату.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 40 МО

Торговельна назва:

7.1.2. Пероральні цукрознижуючі засоби

7.1.2.1. Бігуаніди

• Метформін (Metformin) [П] [ПМД] *

Фармакотерапевтична група: А10ВА02 — пероральні гіпоглікемічні препарати. Бігуаніди.

Основна фармакотерапевтична дія: належить до групи бігуанідів; метформін діє трьома шляхами: призводить до зниження продукування глюкози у печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу; покращує чутливість до інсуліну у м’язах за рахунок поліпшення захоплення та утилізації периферичної глюкози; затримує всмоктування глюкози у кишечнику; стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу; збільшує транспортну ємність усіх типів мембранних переносників глюкози (GLUT); незалежно від своєї дії на глікемію метформін спричиняє позитивний ефект на метаболізм ліпідів: знижує вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів.

Показання для застосування ЛЗ: ЦД БНФ, ВООЗ 2 типуПМД (інсуліннезалежний) при неефективності дієтотерапії та фізичних навантажень (особливо у хворих з надмірною масою тіла); як монотерапія або комбінована терапія сумісно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами, або сумісно з інсуліном для лікування дорослих; як монотерапія або комбінована терапія з інсуліном для лікування дітей старше 10 років; зниження ускладнень діабету у дорослих пацієнтів з ЦД 2 типу і надлишковою масою тіла, які застосовували метформін як препарат першої лінії після неефективної дієтотерапії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: монотерапія або комбінована терапія з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами: дорослі: початкова доза 500 мг ВООЗ,БНФ або 850 мг 2-3 р/добу під час або після прийому їжі (500 мг або 1000 мг увечері 1 р/добу для табл. пролонгованої дії), через 10-15 днів дозу відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові, повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту, максимальна рекомендована доза 3000 мг/добу (2000мг/добу на один прийом для табл. пролонгованої дії), розподілена на 3 прийоми; комбінована терапія з інсуліном: початкова доза 500 мг або 850 мг 2-3 р/добу (500 мг 1 р/добу для табл. пролонгованої дії), а дозу інсуліну підбирають відповідно до результатів вимірювання рівня глюкози у крові; монотерапія або комбінована терапія з інсуліном у дітей: застосовуют дітям віком старше 10 років, початкова доза 500 мгВООЗ,БНФ або 850 мг 1 р/добу під час або після прийому їжі, через 10-15 днів проведеного лікування дозу відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові, максимальна рекомендована доза 2000 мг/добу, розподілена на 2-3 прийоми.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту; шкірні алергічні реакції, включаючи висипання, еритему, свербіж, кропив’янку; при тривалому застосуванні препарату у пацієнтів із мегалобластною анемією може знижуватися всмоктування вітаміну В12, що супроводжується зниженням його рівня в сироватці крові, лактатацидоз; порушення показників функції печінки або гепатити, котрі повністю зникають після відміни метформіну.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома; ниркова недостатність або порушення функції нирок (кліренс креатиніну <60 мл/хв.); г. стани, що протікають з ризиком розвитку порушень функції нирок, такі як: зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок; г. та хр.захворювання, що можуть призводити до розвитку гіпоксії: серцева або дихальна недостатність, г. ІМ, шок; порушення функцій печінки, гостре отруєння алкоголем, алкоголізм.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 2 г.

Торговельна назва:

7.1.2.2. Похідні сульфонілсечовини

• Глібенкламід (Glibenclamide) [П] [ПМД] *

Фармакотерапевтична група: А10ВВ01 — пероральні гіпоглікемізуючі препарати. Похідні сульфонілсечовини.

Основна фармакотерапевтична дія: пероральний протидіабетичний засіб, похідне сульфонілсечовини ІІ покоління; чинить гіпоглікемічну дію шляхом стимуляції секреції інсуліну β-клітинами підшлункової залози; ця дія залежить від концентрації глюкози в середовищі, що оточує β-клітини.

Показання для застосування ЛЗ: ЦД ІІ типу БНФ, ВООЗ,ПМД (інсуліннезалежний), якщо інші заходи, як, наприклад, суворе дотримання дієти, зниження зайвої ваги тіла, достатня фізична активність не призвели до задовільної корекції рівня глюкози в крові.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: перше призначення становить від ½ до 1 табл. (1,75 мг — 3,5 мг/добу або 2,5-5 мг/добуБНФ, ВООЗ); при необхідності, підвищення добової дози проводять при регулярному контролі рівня глюкози в крові, поступово збільшуючи дозу з інтервалом від декількох днів до 1 тижня до досягнення терапевтично ефективної дози; максимальна ефективна доза становить 15 мг БНФ, ВООЗ; добову дозу до 10 мг приймають 1 р/добу, перед сніданком; при більш високій добовій дозі її рекомендується розділити на два прийоми у співвідношенні 2:1, вранці і ввечері; табл. приймати перед їдою, не розжовуючи, та запивати достатньою кількістю рідини.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпоглікемія (раптове потовиділення, посилене серцебиття, тремтіння, відчуття голоду, занепокоєння, відчуття «повзання мурашок» в ротовій порожнині, блідість шкіри, головний біль, сонливість, розлади сну, відчуття страху, невпевненість в рухах, минущі неврологічні випадіння); нудота, відчуття переповнення шлунка, блювання, біль у животі, пронос, відрижка, металічний присмак у роті; розлади зору та акомодації, особливо на початку лікування; минуще підвищення АсАТ та АлАТ, лужної фосфатази, медикаментозний гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, що, можливо, викликані алергічною реакцією гіперергічного типу клітин печінки; свербіж, уртикарний висип, erythema nоdоsum, кореподібна або макулопапульозна екзантема, пурпура, фотосенсибілізація; тромбоцитопенія; слабка діуретична дія, оборотна протеїнурія, гіпонатріємія, дисульфірамоподібна реакція, перехресна алергія з сульфонамідами, похідними сульфонамідів та пробенецидом.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до глібенкламіду або до будь-якого іншого компонента; підвищена чутливість до інших препаратів сульфонілсечовини, до сульфонамідів, діуретиків, похідних сульфонаміду та до пробенециду; у випадках ЦД, коли вимагається лікування інсуліном: інсулінзалежний ЦД (ЦД І типу), повна вторинна неефективність терапії глібенкламідом при цукровому діабеті ІІ типу, метаболізм з ухилом у бік ацидозу, прекома або діабетична кома, стан після резекції підшлункової залози, тяжкі порушення функції печінки, тяжкі порушення функції нирок; вагітність та період годування груддю.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 10 мг.

Торговельна назва:

• Гліквідон (Gliquidone) [ПМД]

Фармакотерапевтична група: А10ВВ08 — пероральні гіпоглікемізуючі засоби. Сульфонаміди, похідні сечовини.

Основна фармакотерапевтична дія: пероральний гіпоглікемічний засіб, похідне сульфонілсечовини другої генерації; стимулює секрецію ендогенного інсуліну ß-клітинами підшлункової залози; ефект пониження рівня цукру в крові починається через 60-90 хв. після перорального застосування та досягає максимуму через 2-3 год. після прийому; тривалість ефекту — близько 8-10 год.

Показання для застосування ЛЗ: ЦД 2 типуПМД у пацієнтів середнього та літнього віку, коли метаболізм вуглеводів не піддається успішному контролю лише дієтотерапією.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: початкова доза — 15 мг, що приймається під час сніданку; при неефективності доза може бути поступово збільшена; за умови призначення не більше 60 мг/добу можна приймати одноразово під час сніданку; однак при вживанні вищих доз найкращий контроль забезпечується дво- або триразовим прийомом добової дози; в такому разі найвищу дозу приймати під час сніданку; гліквідон приймати на початку прийому їжі; підвищення дози до 120 мг/добу не приводить до подальшого підсилення лікувального ефекту; МДД — 120 мг; при заміні іншого перорального гіпоглікемізуючого засобу з подібним механізмом дії — початкова доза визначається залежно від перебігу захворювання на момент призначення препарату; при заміні іншого протидіабетичного засобу гліквідоном пам’ятати, що дія 30 мг гліквідону приблизно еквівалента 1000 мг толбутаміду.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпоглікемія; зниження апетиту; сонливість, запаморочення, головний біль; парестезії; порушення акомодації; стенокардія, екстрасистоли; серцево-судинна недостатність, артеріальна гіпотензія; діарея, блювання, абдомінальний дискомфорт, нудота, запор, сухість у роті, холестаз; висипання, свербіж; синдром Стівенса-Джонсона, реакції фоточутливості, кропив’янка; біль у грудях, стомленість; агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: інсулінзалежний ЦД 1 типу; діабетична кома та прекома; ЦД, що ускладнений ацидозом і кетозом; після резекції підшлункової залози; під час г. інфекцій; перед хірургічною операцією; при серйозних порушеннях функції печінки; при інтермітуючій г. (гепатичній) порфірії; при алергії на сульфонаміди.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 60 мг.

Торговельна назва:

• Гліклазид (Gliclazide) [П] [ПМД]

Фармакотерапевтична група: А10ВВ09 — пероральні гіпоглікемізуючі засоби. Сульфонаміди, похідні сечовини.

Основна фармакотерапевтична дія: пероральний цукрознижувальний препарат, похідне сульфанілсечовини, що відрізняється від інших сульфонамідних препаратів наявністю гетероциклічного кільця, що містить азот та має ендоциклічні зв’язки; знижує рівень глюкози у плазмі крові внаслідок стимуляції секреції інсуліну β-клітинами островків Лангерганса підшлункової залози; підвищення рівня постпрандіального інсуліну та секреція С-пептиду зберігається навіть після 2 років застосування препарату; має також гемоваскулярні властивості (зменшує мікротромбоз шляхом двох механізмів, які можуть бути задіяні у розвитку ускладнень ЦД: частково інгібує агрегацію та адгезію тромбоцитів, зменшує кількість маркерів активації тромбоцитів (β-тромбоглобулін, тромбоксан В2); впливає на фібринолітичну активність ендотелію судин (підвищує активність tPa)).

Показання для застосування ЛЗ: ЦД ІІ типу БНФ,ПМД (інсулінонезалежний) при неможливості контролювати концентрацію глюкози в крові тільки дієтою, фізичними вправами чи зменшенням маси тіла; попередження ускладнень ЦД ІІ типу: зниження ризику макро- та мікросудинних ускладнень, зокрема нових випадків або погіршення нефропатії у пацієнтів з ЦД ІІ типу.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для перорального застосування дорослим; початкова доза хворим до 65 років — 80 мг/добу; хворим старше 65 років лікування починати з 40 мг 1р/ добуБНФ; за необхідності посилення контролю рівня глікемії добова доза може бути підвищена; підвищення дози проводити з інтервалом не менше 14 днів; стандартна доза — 160 мг/добу у два прийоми; максимальна добова доза — 320 мг БНФ у два прийоми; для табл. з модифікованим вивільненням рекомендована початкова доза становить 30 мг, добова доза становить 30-120 мг, добову дозу приймають одноразово під час сніданку, табл. ковтати цілою; за необхідності посилення контролю рівня глікемії добова доза може бути послідовно підвищена до 60 мг, 90 мг або 120 мг одноразово під час сніданку; підвищення дози рекомендовано проводити поступово, з інтервалом 1 місяць, окрім випадків, коли не спостерігалося зменшення рівня глюкози в крові протягом 2 тиж. лікування; за таких обставин доза може бути збільшена ч/з 2 тиж. лікування; середня добова доза становить 60 мг/день одноразово, під час сніданку для більшості пацієнтів від самого початку лікування; максимальна рекомендована добова доза -120 мг; табл. з модифікованим вивільненням 60 мг підлягає поділу, що дає можливість застосовувати препарат у дозі 30 мг (1/2 табл.) та в дозі 90 мг (1,5 табл.); переведення пацієнта із препаратів, що містять гліклазиду 80 мг, на препарат, що містить гліклазиду 60 мг, табл. з модифікованим вивільненням: 1 табл., що містить гліклазид 80 мг, відповідає 1/2 табл. гліклазиду 60 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпоглікемія (головний біль, сильне відчуття голоду, нудота, блювання, втомленість, порушення сну, збудження, порушення концентрації уваги та реакції, депресія, сплутаність свідомості, порушення зору та мовлення, афазія, тремор, парези, порушення чутливості, запаморочення, відчуття безсилля, втрата самоконтролю, делірій, судоми, поверхневе дихання, брадикардія, сонливість та втрата свідомості, що може призвести до коми та летального кінця); абдомінальний біль, нудота, блювання, диспепсія, діарея та запор; висип, свербіж, кропив’янка, еритема, макропапульозні висипання, бульозний висип; анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія; підвищення рівня ферментів печінки (АЛТ, АСТ, лужної фосфатази); тимчасові порушення зору.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до гліклазиду, інших препаратів сульфонілсечовини, сульфонамідів, або до будь-якого компонента препарату; інсулінозалежний ЦД (1-го типу), діабетична передкома та кома, діабетичний кетоацидоз; тяжка печінкова або ниркова недостатність; лікування міконазолом; періоди вагітності та годування грудьми.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 60 мг.

Торговельна назва:

• Глімепірид (Glimepiride) [П] [ПМД]

Фармакотерапевтична група: А10ВВ12 — пероральні гіпоглікемізуючі засоби. Сульфонаміди, похідні сечовини.

Основна фармакотерапевтична дія: це гіпоглікемічна речовина, активна при пероральному прийманні, яка належить до групи сульфонілсечовини; діє переважно шляхом стимуляції вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози, ефект ґрунтується на підвищенні чутливості клітин підшлункової залози до фізіологічної стимуляції глюкозою; глімепірид із високою швидкістю заміщення зв’язується з білком мембрани бета-клітин, пов’язаним з АТФ-залежним калієвим каналом, однак розташування його місця зв’язування відрізняється від звичайного місця зв’язування препаратів сульфонілсечовини; до позапанкреатичних ефектів належать покращення чутливості периферичних тканин до інсуліну та зменшення утилізації інсуліну печінкою.

Показання для застосування ЛЗ: лікування ЦД 2 типу БНФ,ПМД у дорослих, якщо рівень цукру в крові не можна підтримувати лише дієтою, фізичними вправами та зниженням маси тіла

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають внутрішньо, табл. ковтати не розжовуючи, запиваючи рідиною, безпосередньо перед або під час ситного сніданку або основного першого прийому їжі, 1 р/добу БНФ; дозування залежить від результатів аналізів вмісту глюкози в крові та сечі; рекомендована початкова доза становить 1 мг/добу; якщо глікемічний контроль не є оптимальним, дозу поступово збільшують до 2 — 4 мг/добу, додаючи по 1 мг з інтервалом у 1 — 2 тижні; МДД — 6 мг. БНФ

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпоглікемічні реакції переважно виникають негайно, можуть бути тяжкими та не завжди легко можуть бути скореговані; можуть виникати транзиторні зорові розлади, особливо на початку лікування, зумовлені зміною рівня глюкози у крові; нудота, блювання, діарея, відчуття тяжкості та дискомфорту у животі, біль у животі; тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, еритропенія, гемолітична анемія та панцитопенія; лейкоцитокластичний васкуліт, помірні реакції гіперчутливості; можлива перехресна алергія з сульфонілсечовиною, сульфонамідами або спорідненими речовинами; можуть виникнути шкірні реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, висипання, кропив’янка та чутливість до світла; підвищення рівнів печінкових ферментів; порушення функції печінки (наприклад, холестаз або жовтяниця), гепатит та печінкова недостатність.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до глімепіриду або інших компонентів препарату, ЦД І типу, діабетичний кетоацидоз, діабетична кома, тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, у період вагітності і лактації; дитячий вік.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 2 мг.

Торговельна назва:

7.1.2.3. Тіозолідиндіони (інсулінсенситайзери)

• Піоглітазон (Pioglitazone) [П]

Фармакотерапевтична група: А10ВG03 — пероральні гіпоглікемізуючі засоби. Тіазолідиндіони.

Основна фармакотерапевтична дія: пероральний гіпоглікемічний препарат тіазолідиндіонового ряду, високоселективний агоніст гамма-рецепторів, які активуються проліфератором пероксисом (γ-PPAR); γ-PPAR рецептори присутні у жировій, м’язовій тканинах та у печінці; активація ядерних рецепторів γ-PPAR модулює транскрипцію деяких генів, чутливих до інсуліну, що беруть участь у контролі рівня глюкози та у метаболізмі ліпідів; препарат знижує інсулінорезистентність у периферичних тканинах та у печінці, внаслідок чого відбувається збільшення утилізації глюкози та зниження викиду глюкози з печінки; на відміну від препаратів сульфонілсечовини, піоглітазон не стимулює секрецію інсуліну бета-клітинами підшлункової залози; при інсулінонезалежному ЦД (тип II) зменшення інсулінорезистентності під впливом препарату призводить до зменшення концентрації глюкози в крові, зниження рівнів інсуліну в плазмі крові і НbАІс.

Показання для застосування ЛЗ: лікування ЦД ІІ типу: як монотерапіяБНФ пацієнтам (особливо пацієнтам з надлишковою масою тіла) з протипоказаннями та непереносимістю метформіну у разі неадекватного контролю рівня цукру в крові дієтою та фізичними вправами; у вигляді подвійної комбінованої терапії з метформіномБНФ пацієнтам (особливо пацієнтам з надлишковою масою тіла) з недостатнім глікемічним контролем, незважаючи на застосування максимально переносимої дози метформіну; похідними сульфонілсечовиниБНФ тільки у пацієнтів з непереносимістю та протипоказанням до метформіну при недостатньому глікемічному контролі, незважаючи на застосування максимальної переносимої дози похідних сульфонілсечовини; у вигляді потрійної комбінованої терапії з метформіном і похідними сульфонілсечовиниБНФ у пацієнтів (особливо з надлишковою масою тіла) з недостатнім глікемічним контролем, незважаючи на застосування подвійної комбінованої терапії; показаний також у комбінації з інсуліном при ЦД ІІ типуБНФ пацієнтам із недостатнім глікемічним контролем при застосуванні інсуліну, яким метформін протипоказаний або є непереносимість метформіну.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають дорослі перорально 1 р/добу незалежно від прийому їжі; дозу препарату добирають індивідуально; початкова доза піоглітазону становить 15 мг або 30 мг, за необхідності дозу можна підвищити до 30 — 45 мг 1 р/добуБНФ; МДД — 45 мгБНФ; при комбінованій терапії піоглітазону з інсуліном доза інсуліну або залишається такою ж, або при повідомленні пацієнта про гіпоглікемію знижується.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпоглікемія; порушення зору, набряк макули; реакції гіперчутливості та алергічні реакції, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, кропив’янку; інфекції верхніх дихальних шляхів; синусит; гіпоестезія; рак сечового міхура; переломи кісток; безсоння; збільшення маси тіла; головний біль, запаморочення; втомлюваність; артралгії; метеоризм; глікозурія, протеїнурія; зростання АлАТ, підвищення молочної дегідрогенази; підвищення креатинфосфокінази в плазмі крові; еректильна дисфункція; задишка, СН.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату; інсулінзалежний цукровий діабет I типу; діабетичний кетоацидоз; СН (стадії І — IV NYHA), тяжкі порушення функції печінки, рак сечового міхура наявний або в анамнезі; макроскопічна гематурія невстановленої етіології.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 30 мг.

Торговельна назва:

7.1.2.4. Інгібітори дипептидилпептидази 4

• Саксагліптин (Saxagliptin) [П]

Фармакотерапевтична група: A10BH03 — Пероральні гіпоглікемізуючи препарати. Інгібітор дипептидил пептидази (інгібітор ДПП-4).

Основна фармакотерапевтична дія: потужний селективний оборотний конкурентний інгібітор дипептидилпептидази 4 (ДПП-4), призводить до пригнічення активності ферменту ДПП-4 протягом 24 годин; після перорального навантаження глюкозою це пригнічення ДПП-4 призводить до 2-3-разового збільшення рівня циркулюючих активних інкретинових гормонів, включаючи глюкагоноподібний пептид 1 (ГПП-1) та глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид (ГІП), зменшення концентрації глюкагону та збільшення глюкозозалежної реакції бетаклітин, що веде до підвищення концентрації інсуліну та С-пептиду; вивільнення інсуліну бета-клітинами підшлункової залози та зниження вивільнення глюкагону з панкреатичних альфа-клітин асоціюється зі зниженням концентрації глюкози натщесерце та зменшенням рівня глюкози після навантаження глюкозою або прийому їжі; покращує функціЇ альфа- та бета-клітин.

Показання для застосування ЛЗ: монотерапія: ЦД ІІ типу БНФ як доповнення до дієти та фізичних вправ для покращання контролю глікемії; доповнення до терапії, що проводиться: ЦД ІІ типу для покращання контролю глікемії як доповнення до терапії метформіном, тіазолідиндіоном (ТЗД) або сульфонілсечовиною, коли монотерапія цими препаратами в комбінації з дієтою та фізичними вправами не забезпечує адекватного контролю глікеміїБНФ; початкова комбінована терапія: ЦД ІІ типу як початкова комбінована терапія разом з метформіном, додатково до дієти та фізичних вправ для покращання контролю глікемії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза у якості монотерапії, як доповнення до терапії метформіном, агоністами PPARg (тіазолідиндіони) або сульфонілсечовиною становить 5 мг 1р/добуБНФ; при призначенні початкової комбінованої терапії — 5 мг саксагліптину 1р/добу та 500 мг метформіну на добу; табл. можна приймати незалежно від прийому їжі.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпоглікемія; інфекції верхніх дихальних шляхів; інфекції сечовивідних шляхів; гастроентерит; синусит; назофарингіт; порушення з боку ШКТ, блювання, панкреатит, гастрит; порушення з боку нервової системи, головний біль, запаморочення, втомлюваність; периферичний набряк; ангіоневротичний набряк, дерматит, свербіж, висип, кропив’янка; міалгія, артралгія; еректильна дисфункція.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин або наявність в анамнезі серйозної реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичну реакцію, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, а також підвищену чутливість до будь-якого інгібітору дипептидилпептидази-4.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 5 мг.

Торговельна назва:

• Ситагліптин (Sitagliptin) [П]

Фармакотерапевтична група: A10BH01- Інгібітор дипептидилпептидази 4.

Основна фармакотерапевтична дія: інгібуючи ДПП-4, ситагліптин підвищує концентрацію двох відомих гормонів сімейства інкретинів: ГПП-1 і глюкозозалежного інсулінотропного пептиду (ГІП); запобігає гідролізу інкретинів ферментом ДПП-4, тим самим збільшуючи плазмові концентрації активних форм ГПП-1 і ГІП; підвищуючи рівень інкретинів, ситагліптин збільшує глюкозозалежний викид інсуліну й сприяє зменшенню секреції глюкагону; прийом однієї дози препарату призводить до інгібування активності ферменту ДПП-4 протягом 24 годин, що призводить до збільшення рівня циркулюючих інкретинів ГПП-1 і ГІП у 2-3 рази, зростанню плазмової концентрації інсуліну й З-пептиду, зниженню концентрації глюкагону в плазмі крові, зменшенню глікемії натще, а також зменшенню глікемії після навантаження глюкозою або харчовим навантаженням.

Показання для застосування ЛЗ: як монотерапіяБНФ: коли стан хворого не контролюється належним чином за допомогою лише дієти та фізичних навантажень і яким не можна застосовувати метформін через протипоказання або непереносимістьБНФ; як подвійна пероральна терапія в комбінації з: метформіномБНФ, коли дієта та фізичні навантаження у поєднанні з одним лише метформіном не забезпечують належного контролю глікемії; сульфонілсечовиноюБНФ, коли дієта та фізичні навантаження у поєднанні з максимальною переносимо дозою однієї тільки сульфонілсечовини не забезпечують належного контролю глікемії і коли не можна застосовувати метформін через протипоказання або непереносимість; агоністом гамма-рецептора активатора проліферації пероксисом (PPARγ) (тобто тіазолідинедіоном)БНФ, коли застосування агоніста PPARγ є доцільним і коли дієта та фізичні навантаження у поєднанні з одним тільки агоністом PPARγ не забезпечують належного контролю глікемії; як потрійна пероральна терапія в комбінації з: сульфонілсечовиною та метформіномБНФ, коли дієта та фізичні навантаження у поєднанні з подвійною терапією цими лікарськими препаратами не забезпечують належного контролю глікемії; агоністом PPARγ та метформіномБНФ, коли застосування агоніста PPARγ є доцільним і коли дієта та фізичні навантаження у поєднанні з подвійною терапією цими лікарськими препаратами не забезпечують належного контролю глікемії; також показаний як доповнення до інсуліну (з метформіном або без метформіну), коли дієта та фізичні навантаження у поєднанні зі стабільною дозою інсуліну не забезпечують належного контролю глікеміїБНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: табл. можна приймати незалежно від прийому їжі; рекомендовано приймати у дозі 100 мг 1р/добуБНФ як монотерапію або в комбінації з метформіном або агоністом PPAR γ (наприклад, тіазолідиндіоном).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпоглікемія; алергічні реакції, включаючи анафілактичні реакції; грип, інфекція верхніх дихальних шляхів, ринофарингіт; інтерстиціальне захворювання легенів; головний біль, сонливість, запаморочення; діарея, ксеростомія, нудота, метеоризм, запор, біль у верхній ділянці живота, блювання, г. панкреатит, летальний і нелетальний геморагічний і некротизуючий панкреатит; ангіоневротичний набряк, висипання, кропив’янка, шкірний васкуліт, ексфоліативні стани шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона; остеоартрит, біль у кінцівках, артралгії, міалгії, біль у попереку; погіршення функції нирок, г. ниркова недостатність; периферичні набряки.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату; ЦД 1 типу; діабетичний кетоацидоз.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,1 г.

Торговельна назва:

7.1.2.5. Комбінації пероральних цукрознижуючих засобів

• Метформін + гліпізид (Metformin + glipizide) [П]

Визначена добова доза (DDD): перорально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ

Торговельна назва:

• Метформін + Піоглітазон + Глімепірид (Metformin + Pioglitazone + Glimepiride)

Визначена добова доза (DDD): перорально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ

Торговельна назва:

• Метформін + ситагліптин (Metformin + sitagliptin)

Визначена добова доза (DDD): перорально — 2 табл. (0,5г/50мг; 0,85г/50мг; 1г/50мг)

Торговельна назва:

7.1.2.6. Інші цукрознижуючі засоби

• Ексенатид (Exenatide) [П]

Фармакотерапевтична група: A10ВХ04 — гіпоглікемізуючі засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: є міметиком інкретину, що посилює кілька антигіперглікемічних впливів глюкагоноподібного пептиду-1(ГПП-1); виявляє здатність зв’язуватися та активувати рецептори ГПП-1 у людини за участі циклічного АМФ та/або інших внутрішньоклітинних сигнальних шляхів; посилює глюкозозалежну секрецію інсуліну з бета-клітин підшлункової залози, як тільки концентрація глюкози у крові знижується, секреція інсуліну послаблюється; пригнічує надмірно підвищену секрецію глюкагону під час періодів гіперглікемії у пацієнтів з діабетом II типу; уповільнює випорожнення шлунка, тим самим знижуючи швидкість потрапляння глюкози у кров, однак не порушує нормальної глюкагонової відповіді та відповіді інших гормонів на гіпоглікемію; покращує глікемічний контроль шляхом швидкого та стійкого ефектів зниження як постпрандіального рівня глюкози в крові, так і концентрації глюкози в крові натще у пацієнтів з діабетом II типу; не має негативного впливу на ліпідні параметри.

Показання для застосування ЛЗ: лікування цукрового діабету ІІ типу у дорослих хворих, які приймають метформін, сульфонілсечовину, тіазолідиндіон, метформін та сульфонілсечовину, метформін та тіазолідиндіон, у т.ч. у випадках, коли адекватного глікемічного контролю при прийомі їх в максимально можливих дозах не було досягнуто; також показаний як ад’ювантна терапія при застосуванні базального інсуліну з або без застосування метформіну та/або піоглітазону для дорослих хворих, які не досягли адекватного глікемічного контролю цими препаратамиБНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають у вигляді п/шБНФ ін’єкції у стегно, живіт або плече; інєкцію проводять не раніше ніж за 60 хв до ранкового або вечірнього прийому їжі (або двох основних прийомів їжі протягом дня, між якими є 6-годинний або більший проміжок часу) БНФ; не можна застосовувати після їди; якщо ін’єкцію пропущено, вводити наступну за графіком дозу; для покращення переносимості терапію ексенатидом починати з дози 5 мкг, яку призначають 2р/добу на період щонайменше протягом 1 місяця; через 1 місяць після початку лікування для подальшого покращення глікемічного контролю дозу ексенатиду можна підвищити до 10 мкг 2р/добуБНФ, дози, вищі за 10 мкг 2р/добу, не рекомендуються.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: анафілактична реакція; гіпоглікемія; нудота, блювання, діарея; зниження апетиту, головний біль, запаморочення, диспепсія, біль у животі, гастроезофагеальний рефлюкс, здуття живота, гіпергідроз, відчуття тремтіння, астенія, реакції в місці ін’єкції, зниження маси тіла; дисгевзія, відрижка, запор, метеоризм; дегідратація, асоційована з нудотою, блюванням та/або діареєю, сонливість, г. панкреатит, алопеція, плямисті або папульозні висипання, свербіж та/або кропив’янка, ангіоневротичний набряк, зміни ниркових показників, включаючи г. ниркову недостатність, погіршення перебігу хронічної ниркової недостатності, ниркова недостатність, підвищення креатиніну сироватки; реакції в місті ін’єкції.

Протипоказання до застосування ЛЗ: відома підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якого компоненту препарату.

Торговельна назва:

7.1.3. Інші лікарські засоби, які використовуються при цукровому діабеті

7.1.3.1. Інгібітори альдозоредуктази

• Ізодибут (Isodibut) [П]

Фармакотерапевтична група: А10ХА — препарати, що застосовуються при цукровому діабеті. Інгібітори альдозоредуктази.

Основна фармакотерапевтична дія: інгібітор ферменту альдозоредуктази; знижує активність альдозоредуктази в 1,5-3 рази і підвищує активність сорбітолдегідрогенази в 1,2-1,4 рази, завдяки чому пригнічує сорбітоловий шлях обміну глюкози (його активність значно підвищена у хворих на ЦД) і попереджує накопичення сорбітолу в судинній стінці, нервах, кришталику, гальмує процеси глікозилювання білків; перешкоджає набуханню і пошкодженню тканин, в першу чергу судин, нервів, кришталика, знижує вміст у крові та клітинних мембранах глікозильованих білків; покращує функціональний стан, метаболізм, мікроциркуляцію головного мозку, покращує пам’ять; підвищує гостроту зору, покращує кровопостачання кон’юнктиви та сітківки; покращує нирковий кровоплин, зменшує альбумінурію; відновлює чутливість і знімає болі в нижніх кінцівках, прискорює загоєння виразок; зменшує прояви периферичної нейропатії.

Показання для застосування ЛЗ: як засіб профілактики і лікування ускладнень ЦД: діабетична ангіопатія нижніх кінцівок, ретинопатія, нефропатія, полінейропатія, енцефалопатія, діабетична катаракта.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймати до їди, по 500мг 3 р/добу; МДД — 4 г; курс лікування — 2-3 місяці; через 6 місяців курс лікування повторюють; з метою профілактики ускладнень ЦД рекомендується проводити двомісячні курси 2 р/рік.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР — шкірний висип, кропив’янка.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до компонентів препарату; ниркова, печінкова недостатність.

Визначена добова доза (DDD): перорально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

7.1.3.2. Засоби для лікування ожиріння

7.1.3.2.1. Лікарські засоби для лікування ожиріння периферичної дії

• Орлістат (Orlistat) (див. п. 3.15.1. розділу «ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.1.3.3. Антигіпертензивні засоби

• α-адреноблокатори
• Інгібітори АПФ
• Блокатори кальцієвих каналів

7.1.3.4. Засоби для лікування ускладнень цукрового діабету

• Натрію тіосульфат (Sodium thiosulfate) [П] * (див. п. 5.5.2.2. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ У ЛІКУВАННІ РОЗЛАДІВ ПСИХІКИ ТА ПОВЕДІНКИ»)
• Кислота тіоктова (Tioctic acid) [П]

Фармакотерапевтична група: А16АХ01 — засоби, що впливають на травну систему та метаболічні процеси. Кислота тіоктова.

Основна фармакотерапевтична дія: регулює ліпідний, вуглеводний, холестериновий обмін, має гепатопротекторну, дезінтоксикуючу дію, подібну до вітамінів речовина, яка утворюється ендогенним шляхом; виконує коферментну функцію в окислювальному декарбоксилюванні кетокислот; покращує функцію печінки; суть дії альфа-ліпоєвої кислоти при ЦД полягає у зменшенні перекисного окислення ліпідів у периферійних нервах, покращанні ендоневрального кровотоку, що приводить до збільшення швидкості нервового проведення; альфа-ліпоєва кислота сприяє утилізації глюкози у м’язах незалежно від дії інсуліну, збільшенню вмісту макроергічних сполук у скелетних м’язах хворих на моторну нейропатію.

Показання для застосування ЛЗ: порушення чутливості при діабетичній полінейропатії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим при порушення чутливості при тяжкій діабетичній полінейропатії 1 р/добу 12 — 24 мл р-ну у 250 мл 0,9% р-ну натрію хлориду (еквівалентно 300 мг або 600 мг a-ліпоєвої кислоти на добу), вводити в/в інфузійно протягом 2-4 тижнів на початку лікування; або внутрішньо по 1 табл. (відповідає 600 мг a-ліпоєвої кислоти) 1 р/добу, до сніданку, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини (склянкою води).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, утруднене дихання і АР на шкірі (кропив’янка, екзема); лише при парентеральному введенні — судоми, двоїння в очах, спонтанні невеликі крововиливи у шкіру (пурпура) і порушення функції тромбоцитів (тромбопатії); в результаті покращання засвоєння глюкози в окремих випадках може знизитись рівень цукру в крові.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,2 г., парентерально — 0,2 г.

Торговельна назва:

7.2. Засоби для лікування гіпоглікемії

• Глюкоза (Glucose) [П]

Фармакотерапевтична група: B05CX01- р.для в/в введення. Вуглеводи.

Основна фармакотерапевтична дія: забезпечує субстратне поповнення енерговитрат, активує обмінні процеси в організмі; 40% р-н глюкози як гіпертонічний р-н підвищує осмотичний тиск крові, внаслідок чого посилюється рух рідини з тканин у кров; покращує антитоксичну функцію печінки, підвищує скоротливість міокарда, збільшує діурез.

Показання для застосування ЛЗ: гіпоглікемія.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/в (дуже повільно), дорослим — по 20-40-50 мл на введення, при необхідності вводять краплинно, зі швидкістю до 30 крап./хв (1,5 мл/кг/год), до 300 мл на добу; МДД для дорослих — 15 мл/кг, але не більше 1000 мл на добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: алергічні реакції, включаючи підвищення температури тіла, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, шок; гіперглікемія, гіпокаліємія, гіпофосфатемія, гіпомагніємія, ацидоз; полідипсія, нудота; поліурія, глюкозурія; гіперволемія; зміни в місці введення, включаючи біль у місці введення, подразнення вен, флебіт, венозний тромбоз.

Протипоказання до застосування ЛЗ: внутрішньочерепні та внутрішньоспинальні крововиливи за винятком станів, які пов’язані з гіпоглікемією; тяжка дегідратація, включаючи алкогольний делірій; гіперчутливість до глюкози та інших складових препарату; ЦД та інші стани, що супроводжуються гіперглікемією; анурія; синдромом мальабсорбції глюкозо-галактози; не вводити одночасно з препаратами крові.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — не визначена, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ

Торговельна назва:

• Глюкагон (Glucagon) [П] **

Фармакотерапевтична група: H04AA01 — Гіперглікемізуючий засіб.

Основна фармакотерапевтична дія: є гіперглікемізуючим агентом, що мобілізує глікоген печінки, який вивільняється в кров у вигляді глюкози; глюкагон не буде ефективним при недостатності глікогену в печінці, тому ефект глюкагону незначний або відсутній у хворих, які тривалий час не приймали їжі, у пацієнтів з недостатністю надниркових залоз, хронічною гіпоглікемією, або якщо гіпоглікемія спричинена надмірним вживанням алкоголю; глюкагон стимулює вивільнення катехоламінів; за наявності феохромоцитоми глюкагон може спричинити вивільнення великої кількості катехоламінів пухлиною, що призводить до г. гіпертензивних реацій; пригнічує тонус і перистальтику гладеньких м’язів у шлунково-кишковому тракті.

Показання для застосування ЛЗ: тяжкі гіпоглікемічні реакції, які можуть виникати у хворих на інсулінозалежний ЦДБНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять п/ш або в/мБНФ; після розчинення порошку глюкагону стерильною водою для ін’єкцій утворюється р-н з концентрацією 1 мг (1 МО) в 1 мл; для дорослих вводять весь вміст флакона — 1 млБНФ; застосування дітям залежить від віку або/та маси тіла дитини: дітям з масою тіла більше 25 кг або віком від 6-8 років вводять весь вміст флакона — 1 мл, дітям з масою тіла до 25 кг або віком до 6-8 років вводять вміст ½ флакона — 0,5 млБНФ; звичайно клінічний ефект від введення препарату настає протягом 10 хв.; коли хворий зможе ковтати, йому прийняти всередину їжу, багату на вміст вуглеводів, для відновлення запасів глікогену в печінці та запобігання рецидиву; якщо хворий не реагує на введення препарату протягом 10 хв., ввести глюкозу в/вБНФ.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції; нудота; блювання, біль у черевній порожнині.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до глюкагону або до будь-якого компонента препарату; феохромоцитома.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 1 мг.

Торговельна назва:

7.3. Засоби для лікування захворювань щитоподібної залози

7.3.1. Тиреоїдні гормони

• Левотироксин натрію (Levothyroxine sodium) [П] *

Фармакотерапевтична група: Н03АА01 — гормони щитоподібної залози, тиреоїдні гормони.

Основна фармакотерапевтична дія: синтетичний лівообертальний ізомер тироксину, виявляє ефекти, ідентичні тим, які має гормон, що секретується щитовидною залозою; перетворюється у Т3 (трийодтиронін) у периферичних органах, як ендогенний гормон, і впливає на Т3-рецептори; немає різниці між функціями ендогенного гормону і екзогенного левотироксину.

Показання для застосування ЛЗ: у дозі 25 — 200 мкг: лікування доброякісних захворювань щитовидної залози, профілактика рецидивів після оперативного лікування еутиреоїдного зоба, як замісна терапія при гіпотиреозіВООЗ,БНФ, супресивна терапія раку щитовидної залози; у дозі 25 — 100 мкг: як допоміжний препарат під час проведення антитиреоїдної терапії при гіпертиреозі; у дозі 100/150/200 мкг: як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: добову дозу визначають індивідуально, приймають вранці натще, за 30 хв. до їдиБНФ, запиваючи невеликою кількістю води (півсклянки води); рекомендовані дози: лікування доброякісних захворювань щитовидної залози, профілактика рецидивів після оперативного лікування еутиреоїдного зоба — 75-200мкг/добу; у комплексній терапії гіпотиреозу у дорослих: початкова доза 25-50 мкг/добу, підтримуюча — 100-200мкг/добуВООЗ,БНФ; у комплексній терапії гіпотиреозу у дітей: початкова доза 12,5-50 мкг/м2 поверхні тіла, підтримуюча — 100-150 мкг/м2 поверхні тіла; як допоміжний препарат під час проведення антитиреоїдної терапії гіпертиреоза — 50-100мкг/добу; супресивна терапія раку щитовидної залози — 150-300мкг/добу; як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії: за 4 та 3 тижні до тесту 75мкг/добу, за 2 та 1 тиждень до тесту 150 мкг/добу; маленьким дітям добову дозу дають за один прийом за 30 хв. до першого годування (табл. розчиняють у воді до отримання тонкої зависі); для новонароджених і немовлят із вродженим гіпотиреозом початкова рекомендована доза становить від 10ВООЗ,БНФ до 15 мкг/кгБНФ маси тіла на добу протягом перших 3 місяців, після цього доза коригується індивідуально; пацієнтам літнього віку, із серцево-судинними захворюваннями та з тяжким довготривалим гіпотиреозом лікування починати з особливою обережністю, з малих доз (12,5 мкг на добу), дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу (на 12,5 мкг на добу кожні 2 тижні), регулярно контролюючи рівень гормонів щитовидної залози.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: алергічні реакції на шкірі та з боку дихальних шляхів, включаючи шкірні висипання, свербіж, кропив’янку, ангіоневротичний набряк, задишку; серцеві аритмії (миготлива аритмія, екстрасистолія), тахікардія, стенокардія, відчуття серцебиття, приливи, головний біль, м’язова слабкість та судоми, підвищення температури, блювання, розлади менструального циклу, псевдотумор мозку, тремор, відчуття тривоги, безсоння, підвищена пітливість, зменшення маси тіла, діарея.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компоненту препарату; недостатність наднирникових залоз, гіпофізарна недостатність, тиреотоксикоз, які не лікувалися; г.ІМ, г. міокардит, г. панкардит; комбінована терапія левотироксином та антитиреоїдними засобами під час вагітності не призначається.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,15 мг.

Торговельна назва:

• Тиротропін альфа (Тhyrotropine alfa) [П] (див. п. 7.6.2.1. розділу «ЕНДОКРИНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.3.2. Антитиреоїдні засоби

• Тіамазол (Thiamazole) [П]

Фармакотерапевтична група: Н03ВВ02 — антитиреоїдні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: антитиреоїдний засіб, блокує фермент пероксидазу, який бере участь в йодуванні тиреоїдних гормонів щитовидної залози, що призводить до порушення синтезу тироксину і трийодтироніну; не впливає на секрецію попередньо синтезованих тиреоїдних гормонів, це пояснює тривалість латентного періоду до нормалізації концентрації тироксину і трийодтироніну в сироватці крові, внаслідок цього поліпшення клінічної картини; не впливає на тиреотоксикоз, який розвинувся внаслідок вивільнення гормонів після руйнування клітин щитовидної залози (після лікування радіоактивним йодом або при тиреоідиті).

Показання для застосування ЛЗ: консервативне лікування тиреотоксикозу, особливо з відсутнім або малих розмірів зобом; підготовка до хірургічного лікування при всіх формах тиреотоксикозу; підготовка до лікування тиреотоксикозу радіоактивним йодом; терапія в латентний період дії радіоактивного йоду; профілактика тиреотоксикозу при призначенні препаратів йоду при існуванні латентного тиреотоксикозу, автономних аденом або тиреотоксикозу в анамнезі.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: добову дозу застосовують одноразово або розділяють на кілька прийомів протягом дня; рекомендована доза для дорослих становить 10 — 40 мг/добу, у багатьох випадках пригнічення продукування гормону щитовидної залози забезпечується при прийомі 20 — 30 мг /добу; підтримуюча терапія: підтримуюча доза по 5 — 20 мг/добу у комбінації з левотироксином, для профілактики гіпотиреозу, у вигляді монотерапії по 2,5 — 10 мг/добу; дітям призначають у початковій дозі 0,5 мг/кг маси тіла на добу; тривалість терапії при консервативному лікуванні тиреотоксикоза становить від 6 місяців до 2 років (в середньому — протягом 1 року), при підготовці до хірургічного лікування при всіх формах тиреотоксикозу — 3-4 тижні; профілактика тиреотоксикозу при призначенні препаратів йоду, при існуванні латентного тиреотоксикозу, автономних аденом або тиреотоксикозу в анамнезі — рекомендована доза становить 10 — 20 мг/добу та/або 1 г перхлорату щодня протягом 10 днів (наприклад, при необхідності введення рентген контрастного засобу, що виводиться нирками), тривалість профілактичного лікування визначається з урахуванням тривалості періоду, протягом якого препарати йоду знаходяться в організмі.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гарячка; алергічні шкірні реакції (свербіж, висип, кропив’янка), генералізовані дерматити, алопеція, червоний вовчак, індукований лікарським засобом; артралгія; агранулоцитоз; тромбоцитопенія, панцитопенія, генералізована лімфаденопатія; порушення смакових відчуттів (дисгевзія, агевзія); неврити, полінейропатія; г. запалення слинних залоз; холестатична жовтяниця або токсичний гепатит; інсуліновий аутоімунний синдром.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена індивідуальна чутливість до препарату; помірні та тяжкі порушення кількісного складу крові (гранулоцитопенія); холестаз перед початком лікування; ушкодження кісткового мозку при проведеній раніше терапії тіамазолом або карбімазолом; сумісна терапія з тиреоїдними гормонами під час вагітності.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 10 мг.

Торговельна назва:

• Літій (Lithium) [П] * (див. п. 5.1.1.9. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ У ЛІКУВАННІ РОЗЛАДІВ ПСИХІКИ ТА ПОВЕДІНКИ»)

7.3.3. Препарати йоду

• Калію йодид (Potassium iodide) [П] *

Фармакотерапевтична група: H03CA — препарати йоду, що застосовуються при захворюваннях щитовидної залози.

Основна фармакотерапевтична дія: при надходженні йодидів до клітин епітелію фолікулів щитоподібної залози під впливом ферменту йодид-пероксидази відбувається окиснення йоду з утворенням елементарного йоду, який вступає в реакцію заміщення з ароматичним циклом тирозину, у результаті цього утворюються тироніни: 3,5-йод похідне (гормон тироксин — Т4) та 3-йод похідне (гормон трийодтиронін Т3); тироніни утворюють комплекс з білком тиреоглобуліном, який депонується у колоїді фолікула щитоподібної залози та зберігається у такому стані протягом кількох днів і тижнів; при дефіциті йоду цей процес порушується; йод, який надходить до організму у фізіологічних кількостях, запобігає розвитку ендемічного зоба, пов’язаного з нестачею цього елементу в їжі; нормалізує розміри щитоподібної залози у новонароджених, дітей підлітків і дорослих пацієнтів молодого віку; впливає на показники співвідношення Т3/Т4, рівень ТТГ.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика розвитку дефіциту йоду, у тому числі у період вагітності або годування груддю; профілактика рецидиву йод-дефіцитного зоба після хірургічного видалення, а також після завершення комплексного лікування препаратами гормонів щитоподібної залози; лікування дифузного еутиреоїдного зобу у дітей, у тому числі у новонароджених, та дорослих.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують після їжі та запивають достатньою кількістю рідини, якщо препарат призначений немовлятам, то його подрібнити; профілактика дефіциту йоду та ендемічного зоба: немовлята та діти віком до 12 років: 50 — 100 мкг/добу; діти віком від 12 років і дорослі: 100 — 200 мкг /добу; період вагітності та годування груддю: 200 мкг/добу; профілактика рецидиву йод-дефіцитного зоба після хірургічного видалення, а також після завершення комплексного лікування препаратами гормонів щитоподібної залози: дорослим та дітям 100 — 200 мкг/добу; лікування еутиреоїдного зоба: діти: 100 — 200 мкг/добу; дорослі: 300 — 500 мкг/добу; для лікування зоба у новонароджених у більшості випадків достатньо 2 — 4 тижні, у дітей, підлітків та дорослих, зазвичай, потрібно 6 — 12 місяців або більше.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: реакції гіперчутливості (такі, наприклад, як риніт, спричинений йодом, бульозна або туберозна йододерма, ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, гарячка, акне і припухлість слинних залоз); гіпертиреоз; прояви йодизму (який проявляється такими симптомами як набряк слизової оболонки носа, кропив’янка, набряк Квінке, шкірні висипання, свербіж, у поодиноких випадках — анафілактичний шок), еозинофілія, тахікардія, тремор, дратівливість, порушення сну, підвищене потовиділення, неприємні відчуття в епігастральній ділянці, діарея; при застосуванні у високих дозах в окремих випадках може виникнути зоб і гіпотиреоз.

Протипоказання до застосування ЛЗ: наявність в анамнезі підвищеної чутливості до діючої речовини або до одного з інших компонентів препарату; виражений гіпертиреоз; латентний гіпертиреоз в дозах, що перевищують 150 мкг йоду на добу; наявність автономної аденоми, а також фокальних та дифузних автономних вогнищ щитоподібної залози у дозі від 300 до 1000 мкг йоду на добу (за винятком передопераційної йодотерапії з метою блокади щитоподібної залози за Пламером); туберкульоз легенів; геморагічний діатез; герпетиформний дерматит Дюринга (синдром Дюринга-Брока).

Визначена добова доза (DDD): перорально — 300 мкг (СтДД)

Торговельна назва:

7.3.4. Лікарські засоби, що використовуються для симптоматичної терапії захворювань щитоподібної залози

7.3.4.1. β-адреноблокатори

(див. п.2.1. розділу «Кардіологія. Лікарські засоби»)

7.3.4.2. Антиаритмічні лікарські засоби

(див. п.2.14. розділу «Кардіологія. Лікарські засоби»)

7.3.4.3. Серцеві глікозиди

(див. п.2.12. розділу «Кардіологія. Лікарські засоби»)

7.3.4.4. Седативні лікарські засоби

(див. п.5.2.1.3. розділу «Психіатрія, наркологія. Лікарські засоби»)

7.3.4.5. Сечогінні засоби

(див. п.2.9. розділу «Кардіологія. Лікарські засоби»)

7.3.4.6. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм серцевого м’язу

(див. п.2.17. розділу «Кардіологія. Лікарські засоби»)

7.3.4.7. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм головного мозку та мозковий кровообіг

(див. п.2.18. розділу «Кардіологія. Лікарські засоби»)

7.3.4.8. Вітаміни

(див. розділ 20. «Вітаміни та мінерали»)

7.3.4.9. Препарати глюкокортикоїдних гормонів для лікування захворювань щитоподібної залози та їх ускладнень

• Дексаметазон (Dexamethasone) [П] * (див. п. 7.4.1. розділу «ЕНДОКРИНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Преднізолон (Prednisolone) [П] * (див. п. 7.4.1. розділу «ЕНДОКРИНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Метилпреднізолон (Methylprednisolone) [П] (див. п. 7.4.1. розділу «ЕНДОКРИНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Тріамцинолон (Triamcinolone) [П] (див. п. 7.4.1. розділу «ЕНДОКРИНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.4. Засоби для лікування захворювань наднирників

7.4.1. Глюкокортикоїди

• Бетаметазон (Betamethasone) [П] *

Фармакотерапевтична група: H02AB01 — кортикостероїди для системного застосування. Глюкокортикоїди.

Основна фармакотерапевтична дія: синтетичний глюкокортикоїдний препарат для системного застосування; має виражену протизапальну, протиревматичну та протиалергічну дію при лікуванні захворювань, що відповідають на кортикостероїдну терапію; модифікує імунні реакції організму; має високу глюкокортикостероїдну активність і слабку мінералокортикоїдну дію; протизапальна дія приблизно у 25 разів більша за дію гідрокортизону та у 8-10 разів більша за дію преднізолону (у ваговому співвідношенні).

Показання для застосування ЛЗ: при лікуванні різних ендокринних, ревматичних захворювань, колагенозів, дерматологічних, алергічних, офтальмологічних, шлунково-кишкових, респіраторних, гематологічних та інших хвороб, які відповідають на кортикостероїдну терапіюБНФ; ендокринні захворювання: первинна та вторинна недостатність кори надниркових залоз (у комбінації з мінералокортикостероїдами, за можливості); г. адреналова недостатність; передопераційна підтримуюча терапія (а також у випадках травм та супутніх захворювань) при відомій адреналовій недостатності чи при підозрі на неї; шок, нечутливий до традиційної терапії, коли підозрюється адренокортикальна недостатність; двостороння адреналектомія; вроджена адреналова гіперплазіяБНФ; г. тиреоїдит, негнійний тиреоїдит та тиреоїдний криз; гіперкальціємія, асоційована з раком; набряк мозку (підвищений внутрішньочерепний тиск): клінічна користь супутньої кортикостероїдної терапії при набряку мозку досягається супресією запалення мозку, кортикостероїди не є заміною нейрохірургічній операції, вони допомагають при зменшенні або профілактиці набряку мозку, що асоціюється з хірургічною та іншою мозковою травмою, цереброваскулярними явищами і первинними або метастатичними пухлинами мозку; випадки відторгнення ниркового алотрансплантату; допологове застосування для запобігання респіраторному дистрес-с-му у недоношених новонароджених: для профілактичного лікування хвороби гіалінових мембран у недоношених немовлят при застосуванні у матерей (до 32-го тижня вагітності) перед пологами; ураження м’язів та скелета: як супутня терапія для короткочасного призначення (для подолання г. станів або загострення) при РА; остеоартрит (посттравматичний або з синовітом); псоріатичний артрит; анкілозуючий спондиліт; г. подагричний артрит; г. та підгострий бурсит; г. ревматична пропасниця; фіброзит; епікондиліт; г. неспецифічний тендосиновіт; міозит; мозолі; лікування кістозних пухлин апоневрозу або сухожилля (ганглії); колагенози: під час загострень або як підтримуюча терапія системного червоного вовчаку, г. ревматичного кардиту, склеродермії та дерматоміозиту; дерматологічні захворювання: пемфігус; герпетиформний бульозний дерматит; тяжка мультиформна еритема (с-м Стівенса-Джонсона); ексфоліативний дерматит; грибковидний мікоз; тяжкий псоріаз, алергічна екзема (хр. дерматит), тяжкий себорейний дерматит; застосування у місцях ураження показане при келоїдах; на обмежених ділянках гіпертрофії, при інфільтрації та запаленні при плоскому лишаї, псоріатичних бляшках, кільцеподібній гранульомі та хр. простому лишаї (нейродерміті); при дискоїдному червоному вовчаку; діабетичному ліпоїдному некрозі; при вогнищевій алопеції; алергічні хвороби: контроль за тяжкими алергічними станами, що не купіруються адекватними засобами традиційного лікування, такі як сезонний або цілорічний алергічний риніт, поліпи носа, БА(включаючи астматичний статус), контактний дерматит, атопічний дерматит (нейродерміт), АР на ліки та переливання сироватки крові; г. неінфекційний набряк гортані; офтальмологічні захворювання: тяжкі, г. та хр. алергічні та запальні процеси в очах та прилеглих тканинах (алергічний кон’юнктивіт, кератит, алергічні маргінальні виразки рогівки, очний оперізувальний герпес, іриїт та іридоцикліт, хоріоретиніт, запалення переднього сегмента, дифузний задній увеїт і хоріоїдит, неврити зорового нерва; симпатоофтальмія); респіраторні захворювання: симптоматичний саркоїдоз; некупірований с-м Лефлера; бериліоз; фульмінантний та дисемінований легеневий туберкульоз (у супроводі специфічної протитуберкульозної терапії); аспіраційна пневмонія; гематологічні захворювання: ідіопатична або вторинна тромбоцитопенія у дорослих; набута (аутоімунна) гемолітична анемія; еритробластопенія (RВС-анемія); вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія; трансфузійні реакції; захворювання ШКТ: неспецифічний виразковий коліт; регіонарний ентерит, хвороба Крона; онкологічні хвороби: паліативне лікування лейкемії та лімфом у дорослих; г. лейкемія у дітей; набряки: з метою збільшити індукцію діурезу або ремісію протеїнурії при нефротичному с-мі, без уремії ідіопатичного типу або при системному червоному вовчаку; туберкульозний менінгіт із субарахноїдальною блокадою або її загрозою на фоні специфічної протитуберкульозної хіміотерапії; трихінельоз з неврологічними та міокардіальним ураженнями.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: р-н можна вводити в/в, в/м, внутрішньосуглобово, у місця ураження, а також у м’які тканини; дози та режими дозування визначаються індивідуально, залежно від особливостей захворювання, тяжкості і ефективності проведеного лікування, початкова доза для дорослих становить до 8 мг/добу, у менш тяжких випадках можливе застосування у менших дозах, при необхідності початкові разові дози можуть бути збільшені; для дітей зазвичай початкова в/м доза становить 20-125 мкг/кг/добу, дозування для дітей молодшого і старшого віку встановлювати за тими ж принципами, що й для дорослих (надаючи перевагу чіткому дотриманню доз, що вказані для віку та маси тіла); для в/в крап. введення вводять з 0,9% розчином натрію хлориду або глюкози; при набряку головного мозку пацієнтам у стані коми середня разова доза становить 2-4 мг 4 р/добу; при перших ознаках і діагнозі г. або відстроченого відторгнення ниркового алотрансплантанту вводять в/в крап., початкова доза бетаметазону становить 60 мг протягом перших 24 год.; при стимуляції пологової діяльності до 32 тижнів вагітності або при неминучості передчасних пологів до 32 тижнів вагітності внаслідок акушерських ускладнень рекомендується протягом 24-48 годин, які передують передбачуваному розродженню, вводити в/м по 4-6 мг бетаметазону кожні 12 год., необхідно, щоб лікування було розпочато принаймні за 24 год. (а ще краще за 48-72 год.) до розродження; для профілактики трансфузійних ускладнень вводять 1 або 2 мл (4-8 мг) в/в (безпосередньо перед переливанням крові); субкон’юнктивально вводять, як правило, 0,5 мл препарату (2 мг бетаметазону); суспензію д/ін’єк. рекомендується вводити в/м за необхідності системного надходження; безпосередньо в уражену м’яку тканину або у вигляді внутрішньосуглобових та періартикулярних ін’єкцій при артритах; у вигляді внутрішньошкірних ін’єкцій при різноманітних захворюваннях шкіри; у вигляді місцевих ін’єкцій в осередок ураження при деяких захворюваннях стопи, суспензія не призначена для в/в або п/ш введення; початкова в/м доза препарату у більшості випадків дорівнює 1-2 мл: при тяжких станах (червоний вовчак та астматичний статус), які потребують екстрених заходів, початкова доза препарату може становити 2 мл; при різноманітних дерматологічних захворюваннях, як правило, достатньо 1 мл; при захворюваннях дихальної системи дія препарату розпочинається протягом декількох год. після в/м ін’єкції препарату; при бронхіальній астмі, сінній гарячці, алергічному бронхіті та алергічному риніті суттєве поліпшення стану досягається після введення 1-2 мл препарату; при г. та хр. бурситах доза для в/м введення становить 1-2 мл; місцеве застосування: при г. бурситах — введення 1-2 мл у синовіальну сумку, лікування хр. бурситу проводять меншими дозами препарату після купірування г. нападу хвороби; при ревматоїдному поліартриті та остеоартриті внутрішньосуглобово вводять 0,5-2 мл, тривалість терапевтичної дії препарату значно варіює і може становити 4 і більше тижнів, рекомендовані дози препарату при введенні у великі суглоби — 1-2 мл; у середні — 0,5-1 мл; у малі — 0,25-0,5 мл; у разі дерматологічних захворювань вводять внутрішньошкірно безпосередньо в осередок ураження (0,2 мл/см2); рекомендовані разові дози при захворюванні ніг (з інтервалами між уведеннями 1 тиждень): при твердому мозолі — 0,25-0,5 мл; при шпорі — 0,5 мл; при тугорухливості великого пальця стопи — 0,5 мл; при варусному малому пальці стопи — 0,5 мл; при синовіальній кісті — від 0,25 до 0,5 мл; при тендосиновіїті — 0,5 мл; при запаленні кубовидної кістки — 0,5 мл; при г. подагричному артриті — від 0,5 до 1 мл, для введення рекомендують застосовувати туберкуліновий шприц з голкою, яка має діаметр приблизно 1 мм.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: затримка натрію в організмі, втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз; затримка рідини в організмі, застійна серцева недостатність у чутливих пацієнтів; артеріальна гіпертензія; м’язова слабкість, кортикостероїдна міопатія, зменшення м’язової маси; посилення симптомів міастенії; остеопороз; компресійні переломи хребців; асептичний некроз голівок стегнової та плечової кісток; патологічні переломи довгих кісток; сухожилкова грижа; суглобова нестабільність (через повторні внутрішньосуглобові ін’єкції); гикавка; пептична виразка з можливими перфорацією та кровотечею; панкреатит; здуття живота; виразковий езофагіт; погіршене загоєння ран; атрофія шкіри; тонка ламка шкіра; петехії та екхімози; еритема обличчя; пітливість; пригнічені реакції на шкірні тести; такі реакції як алергічний дерматит, кропив’янка, ангіоневротичний набряк; судоми; підвищення внутрішньочерепного тиску з набряком дисків зорових нервів (псевдопухлина головного мозку) зазвичай після лікування; запаморочення; головний біль; порушення менструального циклу; розвиток кушингоїдного стану з гірсутизмом, стриями та акне; пригнічення росту плоду та дітей; вторинна адренокортикальна та гіпофізарна недостатність, особливо під час стресу — при травмі, хірургічному втручанні або захворюванні; знижена толерантність до вуглеводів; маніфестація латентного діабету; збільшена потреба в інсуліні та пероральних гіпоглікемічних засобах при діабеті; субкапсулярна задня катаракта; підвищений внутрішньоочний тиск; глаукома; екзофтальм; від’ємний азотистий баланс у зв’язку з білковим катаболізмом; ліпоматоз, включаючи середостінний ліпоматоз і епідуральний ліпоматоз, який може викликати неврологічні ускладнення; збільшення ваги; ейфорія; психоемоційна нестабільність; тяжка депресія до появи відвертих психотичних реакцій; зміни особистості; дратівливість; безсоння; анафілактоїдні реакції або реакції підвищеної чутливості та гіпотензивні або шокоподібні реакції; поодинокі випадки сліпоти, пов’язані з терапією у місці ураження у ділянці обличчя та голови, порушення пігментації, шкірна та підшкірна атрофія, стерильні абсцеси, постін’єкційне запалення (після внутрішньосуглобового введення) та артропатія по типу Шарко.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до бетаметазону або до інших глюкокортикостероїдів; системні мікози; в/м введення пацієнтам із ідіопатичною тромбоцитопенічною пурпурою.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 1,5 мг., парентерально (депо) — 0,4 мг.

Торговельна назва:

• Дексаметазон (Dexamethasone) [П] *

Фармакотерапевтична група: Н02АВ02 — кортикостероїди для системного застосування. Глюкокортикоїди.

Основна фармакотерапевтична дія: напівсинтетичний гормон кори надниркових залоз (кортикостероїд), який чинить глюкокортикоїдну дію, чинить протизапальну та імуносупресивну дію, а також впливає на енергетичний метаболізм, обмін глюкози і (через негативний зворотний зв’язок) на секрецію фактора активації гіпоталамуса і трофічного гормону аденогіпофіза, внаслідок зв’язування з рецепторами мінералокортикоїдів вони регулюють метаболізм натрію, калію та водно-електролітну рівновагу; зв’язування гормону з рецептором призводить до зміни конформації рецептора, що сприяє збільшенню його спорідненості з ДНК; комплекс гормон/рецептор потрапляє в ядро клітини і зв’язується з регулюючим центром молекули ДНК, який також називають елементом глюкокортикоїдного відгуку (GRE); активований рецептор, зв’язаний з GRE або зі специфічними генами, регулює транскрипцію м-РНК, яка може бути збільшеною або зменшеною; новоутворена м-РНК транспортується до рибосоми, після чого відбувається утворення нових білків; залежно від цільових клітин і процесів, які відбуваються у клітинах, синтез білків може бути посиленим (наприклад утворення тирозинтрансамінази у клітинах печінки) або зменшеним (наприклад утворення IL-2 у лімфоцитах).

Показання для застосування ЛЗ: захворювання ендокринної системи: замісна терапія первинної або вторинної (гіпофізарної) недостатності надниркових залоз (крім г. недостатності надниркових залоз, при якій гідрокортизон або кортизон є більш придатними, зважаючи на їх більш виражений гормональний ефект); г. недостатність надниркових залоз (гідрокортизон або кортизон є препаратами вибору; може виявитися необхідним сумісне застосування з мінералокортикоїдами, особливо при застосуванні синтетичних аналогів); перед операціями та у випадках серйозних травм або захворювань у пацієнтів зі встановленою наднирковою недостатністю або при невизначеному адренокортикальному запасі; шок, стійкий до традиційної терапії, при наявній або підозрюваній недостатності надниркових залоз; уроджена гіперплазія надниркових залозБНФ; негнійне запалення щитовидної залози та тяжкі форми радіаційних тиреоїдитів; ревматологічні захворюванняБНФ: як допоміжна терапія у період, коли базова терапія не подіяла, тобто у пацієнтів, у яких знеболювальна та протизапальна дії НПВЗ були незадовільними); РА, включаючи ювенільний РА та позасуглобові прояви РА (ревматичні легені, зміни серця, очей, шкірний васкуліт); синовіїт при остеоартрозі; посттравматичний остеоартроз; епікондиліт; г.неспецифічний тендосиновіїт; г. подагричний артрит; псоріатичний артрит; анкілозуючий спондиліт; системні захворювання сполучної тканини; васкуліт; СЧВ (лікування полісирозитів та ураження внутрішніх органів); синдром Шегрена (лікування легеневих, ниркових та церебральних уражень); системний склероз (лікування міозитів, перикардитів та альвеолітів); поліміозити, дерматоміозити; системні васкуліти; амілоїдоз(замісна терапія при недостатності надниркових залоз); захворювання шкіри: пухирчатка; тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона); ексфоліативний дерматит; бульозний герпетиформний дерматит; тяжкі форми ексудативної еритеми; вузликова еритема; тяжкі форми себорейного дерматиту; тяжкі форми псоріазу; кропив’янка, що не піддається стандартному лікуванню; фунгоїдний мікоз; дерматоміозити; алергічні захворюванняВООЗ,БНФ: (що не піддаються традиційному лікуванню) бронхіальна астма; контактний дерматит; атопічний дерматит; сироваткова хвороба; хр. або сезонний алергічний риніт; алергія на ліки; кропив’янка після переливання крові; захворювання органів зоруБНФ: запальні захворювання очей (г. центральний хоріоїдит, неврит зорового нерва); алергічні захворювання (кон’юнктивіти, увеїти, склерити, кератити, ірити); системні імунні захворювання (саркоїдоз, скроневий артеріїт); проліферативні зміни в очниці (ендокринна офтальмопатія, псевдопухлина); імуносупресорна терапія при пересадці рогівки; р-н можливо вводити системно або ж місцево (введення під кон’юнктиву та ретробульбарне або парабульбарне введення); шлунково-кишкові захворювання: для виведення пацієнта із критичного періоду при: виразковому коліті (тяжкий розвиток); хворобі Крона БНФ(тяжкий розвиток); хр. аутоімунні гепатити; реакція відторгнення при пересадці печінки; захворювання дихальних шляхів: симптоматичний саркоїдоз (симптоматично); г. токсичний бронхіоліт; хр. бронхіт та астма (при загостренні); вогнищевий або дисемінований туберкульоз легенів (разом із відповідною протитуберкульозною терапією); бериліоз (гранульоматозне запалення); радіаційний або аспіраційний пневмоніт; гематологічні захворювання: набута або вроджена хр. апластична анемія; аутоімунна гемолітична анемія; вторинна тромбоцитопенія у дорослих; еритробластопенія; г. лімфобластомна лейкемія (індукційна терапія); ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих (лише в/в введення, в/м введення протипоказане), мієлодиспластичний синдром; ангіоімунобластна злоякісна Т-клітинна лімфома (у комбінації з цитостатиками); плазмоцитома (у комбінації з цитостатиками); тяжка анемія після мієлофіброзу із мієлоїдною метаплазією або з лімфоплазмоцитоїдною імуноцитомою; системний гістоцитоз (системна залежність); ниркові захворювання: імуносупресорна терапія при трансплантації нирки; стимулювання діурезу або зменшення протеїнурії при ідіопатичному нефротичному синдромі (без уремії) і порушення функції нирок при системному червоному вовчаку, первинний та вторинний гломерулонефрит (синдром Гудпасчера); ниркова недостатність при системних захворюваннях сполучних тканин (СЧВ, синдром Шегрена); системний васкуліт (зазвичай у комбінації з циклофосфамідами); гломерулонефрит при вузловому поліартриті; синдром Черджа-Строса; гранулематоз Вегенера; пурпура Шенлейна-Геноха; змішана кріоглобулінемія; ниркова недостатність при артериїті Таякасу; інтерстиціальний нефрит; злоякісні онкологічні захворювання: паліативне лікування лейкемії та лімфоми у дорослих; г. лейкемія у дітей; гіперкальціємія при злоякісних захворюваннях; набряк мозкуБНФ: набряк головного мозку внаслідок первинної чи метастатичної пухлини головного мозкуБНФ, трепанація черепа та черепно-мозкові травми; шокВООЗ: шок, який не піддається класичному лікуванню; шок у пацієнтів із недостатністю кори надниркової залози; анафілактичний шокВООЗ,БНФ (в/в після призначення адреналіну); перед операцією для запобігання шоку при підозрі або при встановленій недостатності кори надниркових залоз; інші показання: туберкульозний менінгітБНФ із субарахноїдальною блокадою (разом із належною протитуберкульозною терапією); трихінельоз із неврологічними симптомами або трихінельоз міокарда; кістозна пухлина апоневрозу або сухожилля (ганглія); показання для внутрішньосуглобового введення або введення у м’які тканини: РА (тяжке запалення окремого суглоба); анкілозуючий спондиліт (коли запалені суглоби не піддаються традиційному лікуванню); псоріатичний артрит (олігоартикулярна форма та тендовагініт); моноартрит (після евакуації синовіальної рідини); остеоартрит суглобів (тільки у випадку синовіту та ексудації); позасуглобовий ревматизм (епікондиліт, тендовагініт, бурсит); г. та подагричний артрит; місцеве введення (введення у місце ураження): келоїдні ураження; гіпертрофічні, запальні та інфільтровані ураження при лишаї, псоріазі, кільцеподібній гранульомі, склерозуючому фолікуліті, дискоїдному вовчаку та шкірному саркоїдозі; дисковий червоний вовчий лишай; хвороба Урбаха-Оппенгейма; локалізована алопеція.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: р-н для ін’єкцій: призначають дорослим та дітям від народження; в/в (за допомогою ін’єкції або інфузії з р-ном глюкози або р-ном натрію хлориду), в/м або місцево (за допомогою ін’єкції у суглоб або ін’єкції у місце ураження на шкірі або в інфільтрат у м’які тканини); дозу визначати індивідуально відповідно до захворювання конкретного пацієнта, передбаченого періоду лікування, переносимості кортикоїдів і реакції організму; рекомендована середня початкова добова доза для в/в чи в/м введення 0,5-9 мг/добу, при необхідності дозу можна збільшити; для введення у суглоб рекомендовані дози від 0,4 мг до 4 мг; зазвичай вводити 2-4 мг у великі суглоби та 0,8-1 мг — у маленькі, повторне введення в суглоб можливе після 3-4 міс.; введення може бути виконано 3 або 4 рази в один суглоб протягом усього життя та одночасно не більш ніж у 2 суглоби; частіше внутрішньосуглобне введення може ушкодити суглобовий хрящ та викликати кістковий некроз; доза дексаметазону, що вводиться у синовіальну сумку, зазвичай становить 2-3 мг, доза в оболонку сухожилля — 0,4-1 мг, у ганглії — від 1 до 2 мг; доза дексаметазону, що вводиться у місце пошкодження, прирівнюється до внутрішньосуглобної дози; дексаметазон можна водночас вводити не більше ніж у два місця пошкодження; дози для введення у м’які тканини (навколо суглоба) становлять 2-6 мг; дітям при в/м введенні рекомендована доза при замісній терапії становить 0,02 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м2 площі поверхні тіла, розподілена на 3 дози, що вводиться кожного третього дня, або 0,008-0,01 мг/кг маси тіла або 0,2-0,3мг/ м2 площі поверхні тіла на добу; при всіх ін. показаннях рекомендована доза становить 0,02-0,1 мг/кг маси тіла або 0,8-5мг/м2 площі поверхні тіла кожні 12-24 год.; табл.: рекомендована початкова доза для дорослих становить 0,5-9 мг на добу, підтримуюча доза — 0,5-3 мг на добу, добову дозу можна розділити на 2-4 прийоми; МДД 15 мг, мінімальна ефективна доза — 0,5-1 мг/добу; для дітей рекомендована доза для перорального застосування при замісній терапії становить 0,02 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м2 площі поверхні тіла на добу за 3 прийоми, при всіх ін. показаннях діапазон початкових доз становить 0,08-0,3 мг/кг на добу або 2,5 мг-10 мг/м2 площі поверхні тіла на добу у 3-4 прийоми; діагностичне випробування гіперфункції надниркових залоз (проба з дексаметазоном (проба Лідла)): проводиться у вигляді малого та великого тестів; під час малого тесту дексаметазон призначати по 0,5 мг кожні 6 год. протягом 48 год. (а саме: о 8 год. ранку, о 14 год., 20 год. та 2 год. ночі), до і після призначення дексаметазону визначати вміст 17-ідроксикортикостероїду або вільного кортизолу у добовій сечі; під час проведення великого тесту дексаметазон призначати по 2 мг кожні 6 год. протягом 48 год. (а саме: 8 мг дексаметазону на добу); також проводять збір сечі для визначення 17-гідроксикортикостероїду або вільного кортизолу (при необхідності визначати вільний кортизол у плазмі).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: тромбоемболічні ускладнення, зменшення кількості моноцитів та/або лімфоцитів, лейкоцитоз, еозинофілія; тромбоцитопенія та нетромбоцитопенічна пурпура; висип, кропив’янка, набряк Квінке, бронхоспазм, анафілактичні реакції; розвиток опортуністичних інфекцій; мультифокальна екстрасистолія шлуночка, тимчасова брадикардія, СН, зупинка серця; перфорація міокарда внаслідок перенесеного ІМ; гіпертензивна енцефалопатія, гіпертензія; рецидив неактивного туберкульозу; набряк зорового нерва та збільшення внутрішньочерепного тиску (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія) після припинення лікування; запаморочення, вертиго; судоми; головний біль; зміни особистості та поведінки, ейфорія; безсоння, дратівливість, гіперкінез та депресія, нервозність, неспокій також були помічені; маніакально-депресивний психоз, делірій, дезорієнтація, галюцинації, параноя, лабільність настрою, думки про самогубство; психози; порушення сну, сплутаність свідомості, амнезія; погіршення перебігу шизофренії, погіршення перебігу епілепсії; пригнічення функції надниркової залози та атрофія надниркової залози (зменшення реагування на стрес), затримка росту у дітей та підлітків, синдром Кушинга, порушення менструального циклу, гірсутизм; перехід від латентної форми до клінічних проявів діабету, збільшення потреби в інсуліні та оральних протидіабетичних лікарських засобах у хворих на ЦД, затримка натрію та води, збільшення витрат калію; гіпокаліємічний алкалоз, негативний азотний баланс зумовлений білковим катаболізмом; гіпокальціємія; езофагіт, нудота, гикавка, диспепсія, блювання; пептична виразка шлунка або ДПК, перфорації та кровотечі у ШКТ (блювання з домішками крові, малена), панкреатити, перфорація жовчного міхура та кишкова перфорація (особливо у пацієнтів із запальними захворюваннями кишечнику); м’язова слабкість, стероїдна міопатія (м’язова слабкість, зумовлена м’язовим катаболізмом), остеопороз (збільшення виведення кальцію з організму) та переломи хребта при здавленні, асептичний кістковий некроз (найчастішим є некроз плечової та бедреної голівки), розриви сухожиль (особливо при одночасному застосуванні з деякими хінолінами); уповільнене загоєння ран, потоншання шкіра, стриї, петехії та екхімози, еритема, підвищене потовиділення, акне, пригнічення шкірних тестів; набряк Квінке, алергічний дерматит, кропив’янка; свербіж шкіри; підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, катаракта, екзофтальм; загострення бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей; витончення рогівки; імпотенція; аменорея; набряк у місці введення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до дексаметазону або до будь-якого іншого інгредієнта препарату; г. вірусні, бактеріальні або системні грибкові інфекції (якщо не застосовується належна терапія), с-м Кушинга, вакцинація живою вакциною, годування груддю (за винятком невідкладних випадків); в/м введення протипоказане пацієнтам з тяжкими захворюваннями згортання крові; місцеве введення протипоказане при бактеріємії, системних грибкових інфекціях, пацієнтам із нестабільними суглобами, інфекціями у місці застосування, у тому числі септичному артриті внаслідок гонореї чи туберкульозу.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 1,5 мг., парентерально — 1,5 мг.

Торговельна назва:

• Метилпреднізолон (Methylprednisolone) [П] [ПМД]

Фармакотерапевтична група: H02AB04 — кортикостероїди для системного застосування. Глюкокортикоїди.

Основна фармакотерапевтична дія: чинить сильну протизапальну, імуносупресивну та антиалергічну дію; наявність цих властивостей призводить до таких результатів: зменшення кількості імуноактивних клітин навколо осередку запалення; зменшення вазодилатації; стабілізація лізосомальних мембран; пригнічення фагоцитозу; зменшення утворення простагландинів та пов’язаних з ними речовин; доза метилпреднізолону 4 мг виявляє такий самий глюкокортикостероїдний (протизапальний) ефект, як 20 мг гідрокортизону, метилпреднізолон демонструє лише мінімальний мінералокортикоїдний ефект (200 мг метилпреднізолону відповідає 1 мг дезоксикортикостерону).

Показання для застосування ЛЗ: ендокринні захворювання: первинна і вторинна недостатність коркового шару надниркових залоз (препаратами першого ряду є гідрокортизон або кортизон; синтетичні аналоги можна застосовувати у поєднанні з мінералокортикоїдами; одночасне застосування мінералокортикоїдів особливо важливе для лікування дітей), уроджена гіперплазія надниркових залоз, негнійний тиреоїдит, гіперкальціємія при злоякісних пухлинах; ревматичні захворюванняБНФ (як додаткова терапія для короткочасного застосування (для виведення хворого із г. стану або при загостренні процесу) при таких захворюваннях): псоріатичний артрит, РА, ювенільний РА (може бути потрібною підтримуюча терапія низькими дозами), анкілозуючий спондиліт, г. і підгострий бурсит; г. неспецифічний тендосиновіт, г. подагричний артрит, посттравматичний остеоартрит, синовіт при остеоартриті, епікондиліт; колагенозиБНФ (у період загострення або в окремих випадках як підтримуюча терапія при таких захворюваннях): системний червоний вовчак, системний дерматоміозит (поліміозит), г. ревмокардит, ревматична поліміалгія при гігантоклітинному артеріїті; шкірні захворюванняБНФ: пухирчатка, бульозний герпетиформний дерматит, тяжка мультиформна еритема (с-м Стівенса-Джонсона), ексфоліативний дерматит, фунгоїдний мікоз, тяжкий псоріаз, тяжкий себорейний дерматит; алергічні станиБНФ (для лікування нижчезазначених тяжких та алергічних станів у разі неефективності стандартного лікування): сезонний або цілорічний алергічний риніт, сироваткова хвороба, БАПМД, медикаментозна алергія, контактний дерматит, атопічний дерматит; захворювання очей (тяжкі г. і хр. алергічні та запальні процеси з ураженням очей та придаткового апарату), такі як: алергічні крайові виразки рогівки, ураження очей, спричинене Herpes zoster; запалення переднього відділу ока, дифузний задній увеїт та хоріоїдит, симпатична офтальмія, алергічний кон’юнктивіт, кератит, хоріоретиніт, неврит зорового нерва, ірит та іридоцикліт; захворювання органів дихання: симптоматичний саркоїдоз, с-м Лефлера, що не піддається терапії іншими методами, бериліоз, фульмінантний або дисемінований легеневий туберкульоз (у комбінації з протитуберкульозною хіміотерапією), аспіраційний пневмоніт; гематологічні захворювання: ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих, вторинна тромбоцитопенія у дорослих, набута (аутоімунна) гемолітична анемія, еритробластопенія (еритроцитарна анемія), вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія; онкологічні захворювання, як паліативна терапія при: лейкози і лімфоми у дорослих, г. лейкоз у дітей; набряковий с-м: для індукції діурезу або усунення протеїнурії при нефротичному с-мі без уремії, ідіопатичного типу або зумовленому системним червоним вовчаком; захворювання травного трактуБНФ: для виведення хворого з критичного стану при таких захворюваннях: виразковий коліт, хвороба КронаБНФ; захворювання нервової системи: розсіяний склероз у фазі загострення, набряк мозку, спричинений пухлиною мозкуБНФ; туберкульозний менінгіт з субарахноїдальним блоком або при загрозі розвитку блока, у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією, трихінельоз з ураженням нервової системи або міокарда; трансплантація органів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: порошок д/ін’єк. призначають у вигляді в/в ін’єкцій, інфузій або в/м; при наданні першої невідкладної допомоги перевага надається в/в введенню; допоміжна терапія при станах, що загрожують життю — рекомендована доза становить 30 мг/кг маси тіла при введенні в/в протягом щонайменше 30 хв., цю дозу можна вводити повторно в умовах стаціонару кожні 4-6 год. протягом 48 годин залежно від клінічної необхідності; ревматоїдні захворювання, що не відповідають на стандартну терапію (або під час стадії загострення): пульс-терапія у разі дуже серйозного загострення і/або неефективності стандартної терапії, зокрема, нестероїдними протизапальними засобами, солями золота та пеніциламіном: ревматоїдний артрит — 1 г/добу в/в протягом 1, 2, 3 чи 4 днів або 1 г/місяць в/в протягом 6 місяців; оскільки застосування високих доз кортикостероїдів може спричинити аритмогенну дію, ця терапія повинна обмежуватися умовами стаціонару, де наявні електрокардіограф та дефібрилятор; дозу вводити в/в протягом принаймні 30 хв., і її введення можна проводити повторно, якщо протягом одного тижня після терапії не спостерігається зменшення симптомів або цього вимагає стан пацієнта; профілактика нудоти та блювання, що пов’язані з хіміотерапією з приводу злоякісного новоутворення: хіміотерапія, що спричиняє легкий або помірний еметогенний ефект — у дозі 250 мг в/в протягом щонайменше 5 хв. за одну год. до проведення хіміотерапії, на початку хіміотерапії та після закінчення хіміотерапії; хміотерапія, що спричиняє виражений еметогенний ефект — у дозі 250 мг в/в протягом щонайменше 5 хв. з відповідними дозами метоклопраміду або бутирофенону за одну годину до проведення хіміотерапії, а потім — у дозі 250 мг в/в на початку терапії та після закінчення хіміотерапії; г. травма спинного мозку: лікування необхідно починати в перші вісім год. після травми; якщо лікування почали проводити протягом 3 год. після травми: вводять у дозі 30 мг/кг маси тіла в/в болюсно протягом 15 хв. під постійним медичним спостереженням, після болюсної ін’єкції роблять перерву 45 хв., після чого проводять безперервну інфузію препарату у дозі 5,4 мг/кг маси тіла на годину протягом 23 год.; якщо лікування почали проводити протягом 3-8 год. після травми: вводять у дозі 30 мг/кг маси тіла в/в болюсно протягом 15 хв. під постійним медичним спостереженням, після болюсної ін’єкції роблять перерву 45 хв., після чого проводять безперервну інфузію препарату у дозі 5,4 мг/кг маси тіла на годину протягом 47 год.; для інфузійної помпи бажано вибирати інше місце для в/в ведення, ніж для болюсної ін’єкції; така швидкість введення для болюсної ін’єкції можлива лише для цього показання під контролем ЕКГ та із забезпеченням можливості використання дефібрилятора; болюсне в/в введення високих доз метилпреднізолону (дози понад 500 мг протягом менше 10 хвилин) може призвести до виникнення аритмій, судинного колапсу та зупинки серця; при інших показаннях: початкова доза становить від 10 до 500 мг залежно від клінічного стану пацієнта та виду захворювання, великі дози можуть бути потрібні у разі короткочасного лікування тяжких г. станів, зокрема бронхіальної астми, сироваткової хвороби, уртикарних трансфузійних реакцій та загострень розсіяного склерозу; початкову дозу до 250 мг включно потрібно вводити в/в протягом щонайменше 5 хв., а дози, які перевищують 250 мг, вводити протягом принаймні 30 хв., наступні дози можна вводити в/в або в/м з інтервалами, які залежать від відповіді пацієнта та його клінічного стану; дозу для немовлят і дітей можна зменшувати, проте більшою мірою керуватися потрібно тяжкістю стану і відповіддю пацієнта на лікування, а не його віком або масою тіла, доза повинна становити щонайменше 0,5 мг/кг маси тіла кожні 24 год.; дозу необхідно знижувати або відміняти поступово, якщо препарат вводився більше кількох днів; суспензія д/ін’єк.: застосовують в/м, внутрішньосуглобово, періартикулярно, інтрабурсально або через введення в м’які тканини, через введення в патологічний осередок та пряму кишку; в/м доза залежатиме від тяжкості захворювання, якщо потрібно досягти тривалого ефекту, тижнева доза розраховується шляхом множення добової пероральної дози на 7 та вводиться у вигляді одноразової в/м ін’єкції; пацієнтам з адреногенітальним синдромом може бути достатньо одноразової в/м ін’єкції 40 мг кожні два тижні; для підтримуючої терапії пацієнтів з ревматоїдним артритом доза щотижневого в/м введення знаходиться в діапазоні 40-120 мг; звичайна доза для пацієнтів з ураженням шкіри, що зменшується при проведенні системної терапії кортикоїдами, становить 40-120 мг метилпреднізолону з введенням в/м 1 раз на 4 тижні; у разі г. тяжкого дерматиту, зумовленого отруєнням плющем, полегшення стану можна досягти через 8-12 год. після в/м одноразового введення дози 80-120 мг; при хр. контактному дерматиті може бути потрібне проведення повторних ін’єкцій з інтервалом 5-10 днів; при себорейному дерматиті належного контролю над захворюванням можна досягти щотижневим введенням дози 80 мг; після в/м введення дози 80-120 мг пацієнтам з бронхіальною астмою полегшення стану можна досягти через 6-48 год., і це полегшення триває від кількох днів до двох тижнів; у пацієнтів з алергічним ринітом (сінна лихоманка) в/м введення дози 80-120 мг так само може призвести до зменшення симптомів риніту протягом шести годин, і це полегшення може тривати від кількох днів до трьох тижнів; внутрішньосуглобового введення при ревматоїдному артриті і остеоартриті: великий суглоб — 20-80мг, середній суглоб — 10-40мг, дрібний суглоб — 4-10мг; під час лікування таких захворювань, як тендиніт або теносиновіїт, потрібно з обережністю проводити ін’єкцію суспензії, щоб ввести її в оболонку сухожилля, а не в його тканину — відповідно до тяжкості захворювання доза може знаходитися у діапазоні 4-30 мг; ін’єкції для місцевого ефекту при захворюваннях шкіри: в осередок вводиться суспензія препарату у дозі 20-60 мг, у разі великої площі поверхні необхідно розділити дозу 20-40 мг на декілька частин, які вводять у різні ділянки ураженої поверхні; введення у пряму кишку: у дозах 40-120 мг у вигляді мікроклізм з утриманням або за допомогою постійного закапування 3-7 разів на тиждень протягом двох або більше тижнів; табл.: початкова доза для дорослих може становити від 4 мг до 48 мг/добу, залежно від характеру захворювання; при менш тяжких захворюваннях звичайно бувають достатніми і більш низькі дози, хоча окремим хворим можуть знадобитися і вищі стартові дози; високі дози можуть застосовуватись при таких захворюваннях і станах, як розсіяний склероз (200 мг/добу), набряк мозку (200 — 1 000 мг/добу) і трансплантація органів (до 7 мг/кг/добу).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: інфекції, опортуністичні інфекції; підвищена чутливість до лікарського засобу (зокрема анафілактоїдні реакції або анафілактичні реакції; кушингоїд, гіпопітуїтаризм, синдром відміни кортикостероїдів, що може проявлятися такими симптомами як: анорексія, нудота, блювання, млявість, головний біль, підвищення температури тіла, біль у суглобах, лущення шкіри, міальгія, зменшення маси тіла і/або артеріальна гіпотензія; порушення толерантності до глюкози, гіпокаліємічний алкалоз, підвищена потреба в інсуліні (або пероральних гіпоглікемічних засобах при цукровому діабеті), затримка натрію, затримка рідини в організмі, негативний азотистий баланс (внаслідок катаболізму білків), підвищення рівня сечовини крові, збільшення апетиту (що може призводити до збільшення маси тіла), ліпоматоз; афективні розлади (зокрема афективна лабільність, пригнічений настрій, ейфорійний настрій, психологічна залежність, суїцидальне мислення), психотичні розлади (зокрема манія, марення, галюцинації, шизофренія (агравація шизофренії), сплутаність свідомості, психічні розлади, тривога, зміни особистості, перепади настрою, патологічна поведінка, безсоння, дратівливість; підвищення внутрішньочерепного тиска (з набряком диску зорового нерва (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія)), судоми, амнезія, когнітивні розлади, запаморочення, головний біль, епідуральний ліпоматоз; екзофтальм, глаукома, катаракта, центральна серозна хоріопатія; вертиго; застійна серцева недостатність (у схильних до цього пацієнтів); артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, дисліпідемія, випадки серцевої аритмії і/або судинного колапсу, і/або зупинки серця після швидкого в/в введення великих доз метилпреднізолону, брадикардія; гикавка, шлункова кровотеча, перфорація кишечнику, пептична виразка (з можливістю перфорації пептичної виразки і кровотечі з пептичної виразки), панкреатит, перитоніт, виразковий езофагіт, езофагіт, біль у животі, здуття живота, діарея, диспепсія, нудота; ангіоневротичний набряк, периферичні набряки, екхімоз, петехії, атрофія шкіри, стриї шкіри, гіпопігментація шкіри, гірсутизм, висип, еритема, свербіж, кропив’янка, акне, гіпергідроз; остеонекроз, патологічні переломи, затримка росту, атрофія м’язів, міопатія, остеопороз, нейропатична артропатія, артралгія, міалгія, м’язова слабкість; порушення менструального циклу; порушення загоєння, реакції у місці ін’єкції, підвищена втомлюваність, загальне нездужання; підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня лужної фосфатази крові, підвищення внутрішньоочного тиску, зниження толерантності до вуглеводів, зниження рівня калію крові, підвищення рівня кальцію сечі, пригнічення реакцій на шкірні тести; розрив сухожилля (особливо Ахіллового сухожилля), компресійний перелом хребта.

Протипоказання до застосування ЛЗ: системні грибкові інфекції, гіперчутливість до метилпреднізолону чи інших компонентів ЛЗ; застосування живих або живих ослаблених вакцин протипоказане пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів;

Визначена добова доза (DDD): перорально — 7,5 мг., парентерально — 20 мг., парентерально (депо) — не визначена, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ

Торговельна назва:

• Преднізолон (Prednisolone) [П] [ПМД] *

Фармакотерапевтична група: H02AB06 — препарати гормонів для системного застосування. Прості препарати кортикостероїдів для системного застосування. Глюкокортикоїди.

Основна фармакотерапевтична дія: дегідрований аналог гідрокортизону; чинить протизапальну, протиалергічну, імунодепресивну, протишокову і антитоксичну дію; у відносно великих дозах пригнічує активність фібробластів, синтез колагену, ретикулоендотелію і сполучної тканини (гальмування проліферативної фази запалення), затримує синтез і прискорює катаболізм білка у м’язовій тканині, але підвищує його синтез у печінці; протиалергічні та імуносупресивні властивості препарату зумовлені гальмуванням розвитку лімфоїдної тканини з її інволюцією при тривалому застосуванні, зниженням числа циркулюючих Т- і В-лімфоцитів, пригніченням дегрануляції тучних клітин, пригніченням продукції антитіл; протишокова дія препарату зумовлена підвищенням реакції судин на ендо- і екзогенні судинозвужувальні речовини, з відновленням чутливості рецепторів судин до катехоламінів і підсиленням їх гіпертензивного ефекту, а також затримкою виведення з організму натрію і води; антитоксична дія препарату пов’язана зі стимуляцією у печінці процесів синтезу білка і прискоренням інактивації у ній ендогенних токсичних метаболітів і ксенобіотиків, а також із підвищенням стабільності клітинних мембран, у т.ч. гепатоцитів; підсилює у печінці депонування глікогену та синтез глюкози з продуктів білкового обміну; підвищення рівня глюкози в крові активізує виділення інсуліну; пригнічує захват глюкози жировими клітинами, що призводить до активації ліполізу, однак внаслідок збільшення секреції інсуліну відбувається стимуляція ліпогенезу, що сприяє накопиченню жиру; знижує всмоктування кальцію у кишечнику, підвищує вимивання його з кісток і екскрецію нирками; пригнічує вивільнення гіпофізом адренокортикотропного гормону і b-ліпотропину, у зв’язку з чим при тривалому застосуванні препарат може сприяти розвитку функціональної недостатності кори надниркових залоз; пригнічує секрецію тиреотропного та фолікулостимулюючого гормонів; у високих дозах може підвищувати збудливість тканин мозку і сприяти зниженню порогу судомної готовності; стимулює надмірну секрецію соляної кислоти і пепсину в шлунку, в зв’язку з чим може сприяти розвитку пептичної виразки.

Показання для застосування ЛЗ: ревматична пропасниця, ревматичний кардит, мала хорея БНФ; системні захворювання сполучної тканини БНФ(системний червоний вовчак, склеродермія, вузликовий періартеріїт, дерматоміозит, хвороба Бехтерева); розсіяний склероз; г. і хр. запальні захворювання суглобівБНФ (РАБНФ,ПМД, ювенільний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, подагричний і псоріатичний артрити, поліартрит, плечолопатковий періартрит, остеоартрит (у т.ч. посттравматичний), с-м Стілла у дорослих, бурсит, неспецифічний тендосиновіт, синовіт, епікондиліт); БА, астматичний статус ВООЗ,БНФ,ПМД; інтерстиціальні захворювання легень (г. альвеоліт, фіброз легенів, саркоїдоз II-III ступеня), рак легень ВООЗ(у комбінації з цитостатиками), бериліоз, аспіраційна пневмонія (у поєднанні зі специфічною терапією), еозинофільна пневмонія Леффлера, туберкульоз (туберкульоз легенів, туберкульозний менінгіт) — у поєднанні зі специфічною терапією; первинна і вторинна недостатність надниркових залоз (у т.ч. стани після видалення надниркових залоз), вроджена гіперплазія надниркових залоз, адреногенітальний синдром, підгострий тиреоїдит; г. і хр. алергічні захворюванняВООЗ,БНФ (лікарська і харчова алергії, сироваткова хвороба, поліноз, атопічний дерматит, контактний дерматит із залученням великої поверхні тіла, кропив’янка, алергічний риніт, набряк Квінке, с-м Стівенса-Джонсона, токсикодермія); гепатит; гіпоглікемічні стани; аутоімунні захворювання (г. гломерулонефрит); нефротичний синдром; запальні захворювання ШКТ БНФ(неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, локальний ентерит); захворювання крові та органів кровотворення ВООЗ,БНФ(агранулоцитоз, панмієлопатія, мієломна хвороба, гострий лімфо- і мієлоїдний лейкозВООЗ, лімфогранулематозВООЗ, тромбоцитопенічна пурпура, вторинна тромбоцитопенія у дорослих, аутоімунна гемолітична анемія, еритробластопенія, вроджена еритроїдна гіпопластична анемія); аутоімунні та інші шкірні захворювання (екзема, себорейний дерматит, псоріаз, синдром Лайєлла, бульозний герпетиформний дерматит, пухирчатка, ексфоліативний дерматит); набряк мозку післяопераційний, післярадіаційний, посттравматичний, при пухлині мозку ВООЗ(застосовувати після парентеральних глюкокортикостероїдів); захворювання очейВООЗ, БНФ, у т.ч. алергічні та аутоімунні (симпатична офтальмія, алергічні форми кон’юнктивіту, алергічна виразка роговиці, негнійний кератит, іридоцикліт, ірит, тяжкі повільні передні і задні увеїти, хоріоїдит, неврит зорового нерва); профілактика реакцій відторгнення трансплантата; гіперкальціємія на фоні онкологічних захворювань; для профілактики і усунення нудоти, блювання при цитостатичної терапії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозування та тривалість застосування встановлюється індивідуально; р-н застосовують в/в, в/м та внутрішньосуглобово; для лікування дорослих добова доза становить 4-60 мг в/в або в/м; дітям вводити в/м (глибоко в сідничний м’яз) суворо за показаннями і під контролем лікаря: дітям віком від 6-12 років — 25 мг/добу, віком від 12 років — 25-50 мг/добу; при хворобі Аддисона добова доза для дорослих становить 4-60 мг в/в або в/м; при тяжкій формі неспецифічного виразкового коліту — по 8-12 мл/добу (240-360 мг) упродовж 5-6 днів, при тяжкій формі хвороби Крона — по 10-13 мл/добу (300-390 мг) упродовж 5-7 днів; при невідкладних станах преднізолон вводять в/в, повільно (приблизно протягом 3 хв.) або краплинно, в дозі 30-60 мг, якщо в/в вливання утруднене, вводять в/м, глибоко; при цьому способі введення ефект розвивається повільніше; за необхідності вводять повторно в/в або в/м в дозі 30-60 мг через 20-30 хв.; дорослим доза преднізолону при внутрішньосуглобовому введенні становить 30 мг для великих суглобів, 10-25 мг — для суглобів середньої величини і 5-10 мг — для малих суглобів; вводять кожні 3 дні, курс лікування — до 3 тижнів; табл.: при призначенні враховувати циркадний ритм секреції глюкокортикоїдів: більшу частину дози (2/3) або всю дозу необхідно приймати в ранкові години, близько 8-ї години ранку, і 1/3 — ввечері; дорослим: при г. станах і в якості замісної терапії препарат призначають у дозі 20-30 мг/добу з поступовим переходом на підтримуючу добову дозу в 5-10 мг, при необхідності початкова доза може становити 15-100 мг/добу, а підтримуюча доза — 5-15 мг/добу; дітям: початкова доза становить 1-2 мг/кг/добу і розподіляється на 4-6 прийомів, а підтримуюча доза — 300-600 мкг/кг/добу; застосовують внутрішньо, не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю рідини; лікування припиняють повільно, поступово знижуючи дозу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: висип, свербіж, гіперемія, кропив’янка, набряк Квінке, анафілактичний шок; реакції у місці введення: біль, печіння, зміни пігментації (депігментація, лейкодерма), атрофія шкіри, стерильні абсцеси, рідко — ліпоатрофія; аритмія, брадикардія, артеріальна гіпертензія, розвиток або збільшення проявів хронічної серцевої недостатності, ЕКГ-зміни, характерні для гіпокаліємії; у хворих з г. та підгострим ІМ — розповсюдження вогнища некрозу, уповільнення формування рубця, що може призвести до розриву серцевого м’яза; лейкоцитурія, гіперкоагуляція, що веде до тромбозів та тромбоемболій; головний біль, запаморочення, псевдопухлина мозочку, підвищення внутрішньочерепного тиску, судоми; задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактерійних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм; нудота, блювання, біль в епігастрії, діарея, панкреатит, «стероїдна» виразка шлунка та дванадцятитипалої кишки, ерозивний езофагит, кровотечі та перфорації шлунково-кишкового тракту, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка, у окремих випадках — підвищення активності «печінкових» трансаміназ та лужної фосфатази; з боку шкіри та підшкірної клітковини: сповільнення процесу регенерації, петехії, синці, гематоми, екхімози, стриї, потонщення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, схильність до розвитку піодермії; уповільнення зросту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон зросту), остеопороз, дуже рідко — патологічні переломи кісток, асептичний некроз голівки плечової або стегнової кістки; розрив сухожилків м’язів, «стероїдна» міопатія, зменшення м’язової маси (атрофія); зниження толерантності до глюкози, «стероїдний» ЦД або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи, порушення менструального циклу, уповільнення росту у дітей та підлітків, затримка статевого розвитку у дітей, синдром Іценка-Кушинга (місяцеподібне обличчя, ожиріння гипофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, дисменорея, аменорея, міастенія, стриї); гіпокальціємія, негативний азотистий баланс (підвищений розпад білків), підвищення маси тіла; затримка рідини і Na+ (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром — аритмія, міалгія або спазм м’язів, незвичайна слабкість і стомлюваність; зниження стійкості до інфекцій; делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, нервозність, неспокій, безсоння; синдром відміни, набряки, афтозні виразки, підвищення ризику виникнення уролітів.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату; паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактерійної етіології, що існують зараз або нещодавно перенесені: простий герпес, оперізувальний герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); системний мікоз; активний або латентний туберкульоз; поствакцинальний період (тривалість 10 тижнів: 8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ; іммунодефіцитні стани, викликані ВІЛ-інфекцією; захворювання травного тракту: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, г. або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастамоз кишечника, неспецифічний виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт; захворювання ССС: нещодавно перенесений ІМ, декомпенсована хр. СН, артеріальна гіпертензія, схильність до тромбоемболічної хвороби; захворювання ендокринної системи: ЦД та порушення толерантності до вуглеводів, тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценка-Кушинга; тяжка хр. ниркова і/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз; гіпоальбумінемія; системний остеопороз; міастенія gravis; г. психоз; ожиріння (III-IV ст.); поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту); відкрито- та закритокутова глаукома, катаракта; вагітність та годування груддю.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 10 мг., парентерально — 10 мг.

Торговельна назва:

• Преднізон (Prednisone) [П]

Фармакотерапевтична група: H02AB07 — кортикостероїди для системного застосування. Глюкокортикоїди.

Основна фармакотерапевтична дія: глюкокортикоїд, який не містить фтору, призначений для системного застосування; проявляє швидку протизапальну дію (антиексудативна та антипроліферативна дія) та сповільнений імуносупресивний ефект; інгібує хемотаксис та активність клітин імунної системи, вивільнення та ефект медіатора запалення та імунних реакцій, наприклад, лізосомальні ферменти, простогландини, лейкотриєни; вплив преднізону на порушення прохідності дихальних шляхів балонсується на уповільненні запальних процесів, пригніченні або профілактиці набряку слизової оболонки, гальмуванні бронхіального стенозу, гальмуванні або зменшенні утворення слизу та зменшенні в’язкості слизу.

Показання для застосування ЛЗ: дітям для інтенсивної терапії псевдокрупу (гострий стенозний ларинготрахеїт), крупу, спастичного бронхіту.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дітям віком від 6 місяців призначають 100 мг/добу; лікування не повинно перевищувати 2 днів (що відповідає 200 мг преднізону); супозиторії вводити глибоко в пряму кишку; при г. станах загалом достатньо короткотермінової терапії, при необхідності лікування повторити один раз.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: с-м Іценка-Кушинга різної інтенсивності з такими проявами, як місяцеподібне обличчя, ожиріння, можливий розвиток діабетичного метаболічного синдрому, гіперглікемія аж до розвитку стероїдного діабету, виснаження (аж до атрофії) функції кори надниркових залоз, затримка росту у дітей, порушення секреції статевого гормону, гірсутизм, зміна гемограми; гіпокаліємія, затримка натрію та рідини в організмі, негативний азотистий баланс; артеріальна гіпертензія; підвищення зсідання крові; асептичний некроз кісток, остеопороз, атрофія м’язів; шлункові або кишкові виразки (внаслідок ульцерогенної дії на ШКТ та підвищення кислотності шлункового соку), панкреатит; зміни шкіри (атрофія шкіри, телеангіоектазії, стриї, вугрові висипання; гематоми, синці, зміна кольору шкіри); ламкість судин; стероїдна катаракта, провокування латентної глаукоми; психічні порушення; зниження опору інфекціям, уповільнене загоєння ран.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до преднізону; або до будь-якого інгредієнта препарату; при короткочасному застосуванні преднізону для лікування гострих, потенційно загрозливих для життя та ургентних станів інших протипоказань немає.

Торговельна назва:

• Тріамцинолон (Triamcinolone) [П]

Фармакотерапевтична група: H02AB08 — кортикостероїди для системного застосування. Глюкокортикоїди.

Основна фармакотерапевтична дія: має сильну протизапальну дію; має слабку мінералокортикоїдну дію; гальмує розвиток симптомів запалення без впливу на причину його виникнення, гальмує накопичення макрофагів, лейкоцитів та інших клітин у ділянці запального осередку; інгібує фагоцитоз, вивільнення лізосомних ферментів, а також синтез і вивільнення хімічних медіаторів запалення; зменшує розширюваність та проникність капілярів, що призводить до гальмування утворення набряків; діє імуносупресивно, тобто гальмує клітинні імунні реакції, зменшує кількість лімфоцитів Т, моноцитів і ацидофільних гранулоцитів, також може гальмувати проникнення імунологічних комплексів через основні мембрани та зменшувати концентрацію компонентів комплементу та імуноглобулінів; гальмує виділення АКТГ гіпофізом, що призводить до зменшення утворення кортикостероїдів та андрогенів у корі надниркових залоз: після одноразового прийому 60-100 мг триамцинолону активність надниркових залоз залишається пригніченою протягом 24-48 годин і повертається до норми 30-40 діб; практично у кожного хворого, що приймає препарат у дозі 12-16 мг на добу понад 10 діб, може розвинутись недостатність надниркових залоз; після довготривалого прийому великих доз триамцинолону функція надниркових залоз може відновитися протягом року, а в деяких випадках — ніколи; посилює катаболізм білка, гальмує синтез і посилює деградацію білків у лімфатичній, сполучній, м’язовій тканині та шкірі, що може призвести до атрофії; викликає зростання концентрації глюкози в крові, впливає на жировий обмін, збільшує концентрацію жирних кислот у плазмі; при довготривалому лікуванні може відбуватися неправильне розміщення жирової тканини; уповільнює утворення кісткової тканини, зменшує концентрацію кальцію у плазмі, може спричиняти гальмування росту кісток у дітей і молоді та призводити до розвитку остеопорозу у будь-якому віці; посилює дію ендо- та екзогенних катехоламінів.

Показання для застосування ЛЗ: ендокринні захворювання: первинна (хвороба Аддісона) та вторинна недостатність кори надниркових залоз, адреногенітальний синдром (вроджений, гіперплазія надниркових залоз), негнійний тиреоїдит; алергічні захворюванняБНФ з тяжким перебігом, стійкі до інших методів лікування: сироваткова хвороба, реакція гіперчутливості до медикаментів, БА, анафілактичні реакції (глюкокортикостероїди застосовувати як додаткове лікування лише тоді, коли інші методи лікування є невдалими); колагенозиБНФ (у період загострення або у деяких випадках − як підтримуюча терапія): ревматичні та неревматичні міокардити, г. ревматичний міокардит і ревматична пропасниця, системний червоний вовчакБНФ; ревматичні хворобиБНФ (як допоміжне лікування у стані загострення): анкілозуючий спондилітБНФ, псоріатичний артрит, ревматоїдний артритБНФ, ювенільний ревматоїдний артрит (у випадках, стійких до інших методів лікування), бурсит у хворих на остеоартрит; неревматичні хвороби суглобів (як допоміжне лікування, у період загострення): г. і підгострий бурсит, епікондиліт, неспецифічний г. тендовагініт, постравматичний остеоартрит, г. подагричний артрит; дерматологічні хворобиБНФ: тяжкий ступінь поліморфної еритеми (синдром Стівенса-Джонсона), тяжка форма псоріазу, бульозний герпетиформний дерматит, себорейний дерматит; захворювання ШКТ (у період загострення; довготривале лікування протипоказане): виразковий коліт, хвороба Крона; гематологічні хвороби: гемолітична набута анемія (у зв’язку з аутоімунізацією), вроджена апластична анемія, еритробластопенія (еритроцитарна анемія), вторинна тромбоцитопенія дорослих, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Верльгофа) у дорослих; гіперкальціємія, пов’язана з онкологічною хворобою; онкологічні хвороби (як паліативне лікування, у комплексі з відповідним протипухлинним лікуванням): лейкози та лімфоми у дорослих, г. лейкози у дітей; набряки: для отримання діурезу або ремісії протеїнурії при нефротичному синдромі, системний червоний вовчак; неврологічні хвороби: туберкульозний менінгіт із субарахноїдальним блоком (одночасно з протитуберкульозним лікуванням), розсіяний склероз у періодах загострення; офтальмологічні хвороби: іридоцикліти, хоріоретиніти, дифузний хоріоїдит задньої камери ока, неврит зорового нерва, симпатична офтальмія, запалення переднього сегмента ока, алергічний кон’юнктивіт, кератит (не пов’язаний з інфікуванням вірусом герпесу або грибковим інфікуванням), крайова ульцерація рогівки, пов’язана з алергією; захворювання дихальної системи: бериліоз, синдром Лефлера, аспіраційна пневмонія, симптоматичний саркоїдоз, блискавична або міліарна форма туберкульозу легенів (при одночасному протитуберкульозному лікуванні).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозу визначають індивідуально, залежно від перебігу хвороби та реакції хворого на лікування; загалом рекомендується застосовувати препарат 1 р/добу, у ранкові години; дорослі та діти віком старше 14 років: 4-48 мг на добу за один або кілька прийомів; при недостатності кори надниркових залоз зазвичай початкова доза становить від 4 мг до 12 мг на добу з одночасним лікуванням мінералокортикостероїдами; при ревматоїдному артриті, г. подагричному артриті, анкілозуючому запаленні хребта, запаленні хребта при псоріазі, г. і підгострому запаленні синовіальної сумки, неспецифічному запаленні піхви сухожилля початкова доза становить від 8 мг до 16 мг на добу; при червоному системному вовчаку початкова доза становить зазвичай від 20 мг до 32 мг на добу, пацієнтам з тяжкими симптомами надають більші початкові дози − 48 мг на добу або більше; у пацієнтів з г. ревматичним міокардитом, що протікає у тяжкій формі, з перикардіальним ексудатом та (або) застійною СН — початкова доза становить від 20 мг до 60 мг на добу, після поліпшення стану добову дозу можна зменшити, підтримуюче лікування триває щонайменше 6-8 тижнів, зрідка — до 3 місяців; при бульозному герпетиформному дерматитi, тяжкій поліморфній еритемі, десквамаційному псоріазі початкова доза становить від 8 мг до 16 мг на добу, при тяжкому псоріазі початкова доза становить від 8 мг до 16 мг на добу; при нежитю, який є наслідком сезонної чи постійної (протягом усього року) алергії — від 8 мг до 12 мг на добу; при БА рекомендована доза від 8 мг до 16 мг на добу; при алергічному кон’юнктивіті, кератиті, іридоцикліті, хоріоретиніті, запаленні передньої камери ока, дифузному хоріоїдиті задньої камери ока, невриті зорового нерва та хоріоїдиті початкова доза становить від 12 мг до 40 мг на добу і залежить від тяжкості стану, природи і ступеня запалення структури ока, але зазвичай поліпшення настає швидко; при симптомах саркоїдозу, синдромі Леффлера, бериліозі, блискавичному або десимінованому туберкульозі легенів (одночасно з антибактеріальним лікуванням) початкова доза становить від 16 мг до 48 мг на добу; при гематологічних хворобах початкова доза становить від 16 мг до 60 мг на добу, основну дозу застосувати залежно від реакції пацієнта на лікування; якщо після відносно довгого лікування не настає покращання, відмінити триамцинолон; після отримання клінічної відповіді поступово зменшувати дозу до найменш ефективної; при г. лейкемії у дітей зазвичай доза триамцинолону становить від 1 мг/кг маси тіла до 2 мг/кг маси тіла на добу, як правило, поліпщення настає між 6-им та 21-им днями прийому триамцинолону, а лікування триває 4-6 тижнів; при лейкемії та лімфомі у дорослих зазвичай добова доза становить від 16 мг до 40 мг, хоча при лейкемії може бути необхідним збільшення добової дози до 100 мг; при нефротичному синдромі, без уремії ідіопатичного типу або при червоному вовчаку середня доза становить від 16 мг до 20 мг (іноді до 48 мг) на добу до отримання дiурезу; дітям при недостатності кори надниркових залоз доза становить 0,117 мг/кг або 3,3 мг/м2 поверхні тіла одноразово вранці або в два прийоми, в інших випадках доза становить 0,416-1,7 мг/кг або 12,5-15 мг/м2 поверхні тіла.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: реакція гіперчутливості, алергічні реакції (висип, кропив’янка, свербіж, здавленість у грудній клітці, набряки обличчя, губ та язика, ангiоневротичний набряк, бронхоспазм, зупинка дихання та анафiлактична реакцiя); м’язова слабкість, стероїдна міопатія, зменшення м’язової маси, остеонекроз, остеопороз (найбiльша втрата кiсткової тканини спостерiгається у першi 6 мiс. лiкування i насамперед вражає губчату кiстку), ламкість кісток, патологічні переломи кісток, асептичний некроз голівок стегна і передпліч, розрив сухожиль, сповільнення росту та процесів осифікації у дітей, передчасне закриття епіфізарних зон росту; пептичні виразки та їх наслідки: кровотечі, перфорації товстого або тонкого кишечнику (особливо у хворих із запаленням тонкого кишечнику), мелена, панкреатит, метеоризм, ульцерогенний езофагіт, диспепсія, підвищений апетит, нудота, блювання, гнійне запалення глотки, сухiсть у ротi; висип, уповільнене загоєння ран, потоншання шкіри, екхімози та гематоми, еритема, надмірна пітливість, алергічний дерматит, кропив’янка, вазомоторний набряк, почервонiння обличчя, атрофiя, надмiрне оволосiння, стриї, телеангiектазiї; судоми, підвищення внутрішньочерепного тиску з папілярним набряком, запаморочення і головний біль; розвиток синдрому Кушинга, гальмування росту у дітей, вторинна недостатність кори надниркових залоз і гіпофіза, особливо у стресових ситуаціях; виникнення цукрового діабету і збільшена потреба в інсуліні та протидіабетичних медикаментах у хворих на ЦД; гірсутизм, затримка натрію в органiзмi (є причиною затримки рiдини та призводить до компенсаторного збiльшення виведення калiю нирками i до гiпокалiєемiї); катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома з можливим ураженням зорового нерва, екзофтальм, порушення зору; негативний азотистий баланс, збільшення концентрації глюкози в крові та сечі, збільшення маси тіла, порфiрiя, пiдвищений рiвень загального холестерину, триглiцеридів та лiпопротеїдiв низької щiльностi; тромбоемболічні синдроми, набряк гомілок і стоп, погiршення серцевої функцiї, серцеві аритмії, артерiальна гіпертензiя, застійна недостатність кровообігу, гіпокаліємія та гіпокаліємічний алкалоз; психічні розлади, ейфорія, раптові зміни настрою, тяжка депресія, седативний ефект, безсоння, змiни особистостi, манiя, галюцинацiї та психози (симптоми можуть варiювати мiж шизофренiєю, манiєю чи делiрiєм), суїцидальні думки, погіршення перебігу епілепсії та інших психічних захворювань; гранулоцитоз, лiмфопенiя, моноцитопенiя; туберкульоз легенiв, захриплiсть, подразнення та сухiсть у горлі; порушення менструального циклу та вазомоторнi симптоми; погане самопочуття, вторинні грибкові і вірусні інфекції, підвищення або зниження рухливості і кількості сперматозоїдiв, порушення сну, тривалий біль у горлі, застуда або лихоманка.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до препарату або до будь-яких складових речовин препарату; системні грибкові ураження, г. інфекційні захворювання; щеплення, особливо ті, що містять живі віруси; дитячий вiк до 6 рокiв; злоякісні новоутворення з метастазами; запалення в активнiŭ фазi; ЦД; остеопороз; міопатія; пептична виразка; психоз; загоєння тканин.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 7,5 мг.

Торговельна назва:

• Гідрокортизон (Hydrocortisone) [П] [ПМД]*

Фармакотерапевтична група: H02AB09 — прості препарати кортикостероїдів для системного застосування. Гідрокортизон.

Основна фармакотерапевтична дія: має протишокову, антитоксичну, імуносупресивну, антиексудативну, протисвербіжну, протизапальну, десенсибілізуючу, антиалергічну дію; гальмує реакцію гіперчутливості, проліферативні та ексудативні процеси у вогнищі запалення; дія опосередкована ч/з специфічні внутрішньоклітинні рецептори; протизапальна дія полягає у гальмуванні всіх фаз запалення: стабілізації клітинних і субклітинних мембран, зменшенні вивільнення протеолітичних ферментів із лізосом, гальмуванні утворення супероксидного аніону та інших вільних радикалів; гальмує вивільнення медіаторів запалення, у тому числі інтерлейкіну-1 (ІЛ-1), гістаміну, серотоніну, брадикініну тощо, зменшує вивільнення арахідонової кислоти із фосфоліпідів і синтез простагландинів, лейкотрієнів, тромбоксану; зменшує запальні клітинні інфільтрати, знижує міграцію лейкоцитів і лімфоцитів у вогнище запалення; гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує інтенсивність утворення рубцевої тканини; зменшує кількість опасистих клітин, які виробляють гіалуронову кислоту, пригнічує активність гіалуронідази і сприяє зменшенню проникності капілярів; гальмує продукцію колагенази та активує синтез інгібіторів протеаз; знижує синтез і посилює катаболізм білків у м’язовій тканині; стимулюючи стероїдні рецептори, індукує утворення особливого класу білків — ліпокортинів, яким притаманна протинабрякова дія; має контрінсулярну дію, підвищуючи рівень глікогену у печінці, викликаючи розвиток гіперглікемії; затримує натрій і воду в організмі, збільшуючи при цьому об’єм циркулюючої крові та підвищуючи АТ (протишокова дія); стимулює виведення калію, зменшує абсорбцію кальцію з травного тракту, зменшує мінералізацію кісткової тканини; знижує кількість Т-лімфоцитів у крові, зменшуючи тим самим вплив Т-хелперів на В-лімфоцити, гальмує утворення імунних комплексів, зменшуючи прояви АР.

Показання для застосування ЛЗ: ендокринні порушення — первинна або вторинна недостатність кори надниркових залоз; г. недостатність кори надниркових залозВООЗ,БНФ; у передопераційному періоді, у разі тяжкої травми або захворювання, пацієнтам з недостатністю кори надниркових залоз або у разі сумнівів щодо резервних функцій кори надниркових залоз; шокБНФ, нечутливий до традиційної терапії, коли є або підозрюється недостатність кори надниркових залоз; уроджена гіперплазія надниркових залоз; негнійний тиреоїдит; гіперкальціємія пов’язана зі злоякісним новоутворенням; ревматичні захворювання БНФ — як допоміжна терапія для короткочасного застосування (г. і підгострий бурсит, г. подагричний артрит, г. неспецифічний тендосиновіт; анкілозуючий спондиліт, епікондиліт, посттравматичний остеоартроз, псоріатичний артрит, РА, у тому числі ювенільний РА, синовіт при остеоартрозі); колагенози — г. ревмокардит, системний дерматоміозит (поліміозит), системний червоний вовчак; дерматологічні захворювання БНФ, ВООЗ — бульозний герпетиформний дерматит, ексфоліативний дерматит, фунгоїдний мікоз, пухирчатка, тяжкі форми мультиформної еритеми (с-м Стівенса-Джонсона), псоріазу, себорейного дерматиту; алергічні станиВООЗ,БНФ г. неінфекційний набряк гортані (препарат першого ряду — епінефрин), атопічний дерматит, БА БНФ,ПМД, контактний дерматит, реакції гіперчутливості БНФ до лікарських препаратів, сезонний або постійний алергічний риніт, сироваткова хвороба, трансфузійні реакції типу кропив’янки; тяжкі г. і хр. алергічні та запальні процеси з ураженням очей (алергічний кон’юнктивіт; алергічна крайова виразка рогівки, запалення переднього сегмента, хоріоретиніт, дифузійний задній увеїт і хоріоїдит; очна форма оперізуючого герпесу,ірит, іридоцикліт, кератит, неврит зорового нерва, симпатична офтальмія); ШКТ — як системне лікування при виразковому коліті та регіонарному ентеритіБНФ, ВООЗ; респіраторні захворювання — аспіраційний пневмоніт, бериліоз, блискавична або дисемінована форма туберкульозу легенів при одночасному призначенні відповідної протитуберкульозної хіміотерапії, с-м Леффлера, який не піддається іншим видам лікування, саркоїдоз; гематологічні захворювання — набута (аутоімунна) гемолітична анемія, вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія, еритробластопенія (еритроцитарна анемія), ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура дорослих, вторинна тромбоцитопенія дорослих; як паліативна терапія при г. лейкозах у дітей, лейкозах і лімфомах у дорослих; набряковий стан; невідкладні стани: при шоці, який розвився внаслідок недостатності надниркових залоз, або шоці, резистентному до стандартної терапії у разі можливої недостатності надниркових залоз; при г. алергічних проявах після застосування адреналіну (астматичний статус, анафілактичні реакції, укуси комах); трихінельоз з ураженням нервової системи або міокарда; туберкульозний менінгіт у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією; плечолопатковий періартрит, бурсит, епікондиліт, тендовагініт.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: порошок д/ін’єк. вводять в/в болюсно, в/в крап., в/м; лікування розпочинається з в/в введення протягом 30 сек. (наприклад, 100 мг) і до 10 хв. (наприклад, 500 мг і більше); високі дози необхідно застосовувати лише до моменту стабілізації стану хворого, але в основному не більше 48-72 год.; початкова доза для дорослих становить 100-500 мгБНФ або більше, залежно від тяжкості стану хворого; доза препарату призначається повторно через кожні 2-4-6 год., залежно від відповідної реакції організму хворого і клінічної картини захворювання; при призначенні дітям дози препарату відповідно зменшуються, при цьому доза, що призначається, повинна більше залежати від тяжкості захворювання і отриманого клінічного ефекту, ніж від віку і маси тіла дитини; доза має бути не менше 25 мг на добу; для в/в інфузії спочатку готують р-н, потім цей р-н додають до 100 або 1000 мл 5% р-ну глюкози у воді (або 0,9% р-ну NaCl, або 5% р-ну глюкози у 0,9% р-ні NaCl, якщо хворий не потребує обмеження кількості натрію); суспензія д/ін’єк.: перед застосуванням вміст ампули струшують до утворення гомогенної суспензії; дорослим та дітям старше 14 років: разова доза залежно від розміру суглоба і від тяжкості захворювання — 5-50 мг внутрішньосуглобово та періартикулярно; протягом 24 год. дорослим можна проводити ін’єкції не більш ніж у 3 суглоби; дітям: разова доза залежно від розміру суглоба і від тяжкості захворювання — 5-30 мг внутрішньосуглобово та періартикулярно; лікувальний ефект при внутрішньосуглобовому введенні препарату настає протягом 6-24 год. і зберігається від кількох діб до кількох тижнів; повторне введення препарату можливе через 3 тижні; суспензію не можна застосовувати для системної кортикостероїдної терапії; табл.: дорослим початкова доза становить від 20 мг до 240 мг/добу, залежно від показань для його призначення і тяжкості захворювання; після досягнення бажаного терапевтичного ефекту дозу поступово знижують до підтримуючої, яка повинна бути мінімально ефективною для збереження бажаного ефекту і запобігання побічних ефектів лікування; при застосуванні у період загострення розсіяного склерозу необхідно враховувати, що протягом першого тижня терапії добова доза препарату становить, у середньому, 800 мг (що еквівалентно 200 мг преднізолону), протягом наступного місяця призначають препарат щодня у дозі 320 мг (з розрахунку 80 мг преднізолону на добу); дітям при хр. недостатності кори надниркових залоз середня терапевтична доза для дітей віком від 3-х років становить 0,4-0,8 мг/кг маси тіла на добу; добову дозу розділяють на 2 — 3 прийоми.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: маскування інфекцій, активація латентних інфекцій, у тому числі повторна активація туберкульозу, опортуністичні інфекції, спричинені будь-якими патогенами, будь-якої локалізації від легких до летальних, реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія і анафілактоїдні реакції (наприклад бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, кропивниця кропив’янка, оманні шкірні реакції); застійна СН у сприйнятливих пацієнтів, артеріальна гіпертензія, брадикардія, зупинка серця, порушення ритму серця, розширення границь серця, судинний колапс, жирова емболія, гіпертрофічна кардіоміопатія, розрив міокарда після нещодавно перенесеного ІМ, набряк легенів, непритомність, тахікардія, тромбоемболії, тромбофлебіт, васкуліт; акне, алергічний дерматит, реакції у місці введення, включаючи печіння або поколювання, інфекції у місці ін’єкції, шкірна та підшкірна атрофія, сухість та лущення шкіри, синці, набряк, еритема, гіперпігментація, гіпопігментація, підвищена пітливість, висипання, стерильний абсцес, стрії, пригнічення реакції на шкірні проби, стоншення волосся на голові; підвищення внутрішньочерепного тиску, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, судомні напади, запаморочення; задні субкапсулярні катаракти, підвищення внутрішньоочного тиску, екзофтальм, глаукома, задня субкапсулярна катаракта, рідкісні випадки сліпоти, асоційовані із ін’єкціями у періокулярну зону; розвиток пептичної виразки з можливою перфорацією і кровотечею, шлункова кровотеча, панкреатит, езофагіт, перфорація кишечнику, здуття живота, дисфункція кишечнику/сечового міхура, гепатомегалія, підвищення апетиту, нудота; затримка натрію, затримка рідини, втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз, збільшення екскреції кальцію; затримка загоєння ран, петехія і екхімоз, тонка слабка шкіра; у пацієнтів, які отримують кортикостероїдну терапію, повідомлялося про розвиток саркоми Капоші; кортикостероїдна міопатія, артропатія, втрата м’язової маси, м’язова слабкість, остеопороз, патологічні переломи, компресійні переломи хребта, асептичний некроз, розрив сухожилля, зокрема ахіллового сухожилля; нерегулярний менструальний цикл, розвиток кушингоїдного стану, глюкозурія, гірсутизм, гіпертрихоз, пригнічення системи гіпофіз — надниркові залози, зниження толерантності до вуглеводів, маніфестація латентного ЦД, збільшення потреби в інсуліні або пероральних протидіабетичних засобах при ЦД, затримка росту у дітей; негативний азотистий баланс внаслідок катаболізму білків; ейфорія, безсоння, зміни настрою, зміни особистості, депресія, головний біль, неврити, невропатії, парестезії, розлади психіки; загострення існуючої емоційної нестабільності або тенденцій до розвитку психозу; арахноїдит, менінгіт, парапарез/параплегія, сенсорні розлади з’являлися після інтратекального застосування; аномальні жирові відкладення, зниження резистентності до інфекцій, гикавка, підвищення або зниження рухливості та кількості сперматозоїдів, нездужання, збільшення маси тіла.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин; системні грибкові інфекції; пацієнтам, які отримують кортикостероїди в імуносупресивних дозах, протипоказане застосування живих або атенуйованих вакцин; в/м кортикостероїдні препарати протипоказані при ідіопатичній тромбоцитопенічній пурпурі; протипоказано для інтратекального введення; внутрішньосуглобова інфекція; I триместр вагітності; синдром Іценка-Кушинга; лікування ахілового сухожилля; пептична виразка шлунка та дванадцятипалої кишки; остеопороз; схильність до тромбоемболії; ниркова недостатність; артеріальна гіпертензія тяжкого перебігу; простий герпес; сифіліс.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 30 мг., парентерально — 30 мг.

Торговельна назва:

7.4.2. Мінералокортикоїди

• Флудрокортизон (Fludrocortisone) [П]

Фармакотерапевтична група: Н02АА02 — кортикостероїди для системного застосування. Мінералокортикоїди.

Основна фармакотерапевтична дія: синтетичний гормон кори надниркової залози, фторований похідний гідрокортизону з сильною мінералокортикотропною дією; діє на дистальний відділ ниркових канальців, стимулюючи реабсорбцію натрію та затримку води, а також збільшує виведення калію та іонів водню; може гальмувати функцію кори надниркових залоз, активність щитовидної залози, виділення АКТГ гіпофізом, також може стимулювати відкладення глікогену у печінці, зменшувати кількість еозинофільних гранулоцитів, може призводити до негативного азотистого балансу.

Показання для застосування ЛЗ: замісна терапія первинної та вторинної недостатності кори надниркових залозБНФ, хвороба Аддісона; лікування адрено-генітального с-му з с-мом втрати солі.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендовані дози дорослим 0,1 — 0,3 мг/добу; табл. не ділити; у разі пропуску дози прийняти препарат якнайшвидше або, якщо наближається час прийняття чергової дози, пропущену дозу не приймати та продовжувати прописану схему лікування; не можна приймати дві дози одночасно.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР; затримка натрію та рідини в організмі, АГ, набряки, застійна недостатність кровообігу, втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз, аритмії або зміни на ЕКГ, пов’язані з дефіцитом калію, та підвищене виведення кальцію; м’язова слабкість, стероїдна міопатія, гіпотрофія м’язів, остеопороз, компресійні переломи хребта, асептичний некроз голівки стегнової та плечової кістки, патологічні переломи трубчастих кісток; пептична виразка та її наслідки: кровотеча, перфорація стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки, перфорація товстого або тонкого кишечнику, особливо у хворих із запаленням кишечнику; запалення підшлункової залози; здуття живота; ульцерозне запалення стравоходу, порушення травлення; кандидози, підвищенний апетит; висипання, уповільнене загоєння ран; стоншення шкіри; екхімози та гематоми; еритема; надмірне потіння, пурпура, атрофічні смуги на шкірі, вугри, шкірні прояви, які нагадують зміни, характерні для системного червоного вовчака, зниження реакції у шкірних тестах; ейфорія, розлади особистості, депресія, розлади сну, судоми; підвищення внутрішньочерепного тиску з папілярним набряком (псевдопухлина мозку — як правило, після занадто швидкого зниження дози); запаморочення та головний біль, неврит або парестезії, посилення симптомів психозу, епілепсія; порушення менструацій; розвиток синдрому Кушинга; гальмування росту у дітей; вторинна недостатність кори надниркових залоз та гіпофіза, особливо у стресових ситуаціях (хвороба, травма, оперативне втручання), зниження толерантності до вуглеводів; маніфестний ЦД та збільшення потреби в інсуліні та антидіабетичних препаратах у хворих з наявним ЦД, гірсутизм, збільшення маси тіла, негативний білковий та кальцієвий баланс; зaдня субкапсулярна катаракта; підвищення внутрішньоочного тиску; глаукома; екзофтальм, стоншення рогівки або склери, загострення очних захворювань грибкової та вірусної етіології; некротичний васкуліт або лімфангіт, тромбофлебіт та облітеруючий ендартеріїт, лейкоцитоз, безсоння, алергічні реакції, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, свербіж, кропив’янка, вертиго, папілоедема.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; системна інфекція, якщо не проводиться специфічне лікування.

Торговельна назва:

7.5. Засоби для лікування захворювань статевих залоз

7.5.1. Жіночі статеві гормони та їх антагоністи

7.5.1.1. Естрогени

• Естрон (Estrone) [П]

Фармакотерапевтична група: G03CA07 — гормони статевих залоз і препарати, що застосовуються при патології статевої сфери. Естрогени.

Основна фармакотерапевтична дія: естрогенний засіб, що стимулює розвиток матки і вторинних статевих ознак при їх недорозвиненості; гіпохолестеринемічна дія.

Показання для застосування ЛЗ: стани, обумовлені недостатньою функцією яєчників: первинна і вторинна аменорея, гіпоплазія статевих органів і недостатній розвиток вторинних статевих ознак, клімактеричні та посткастраційні розлади, безплідність, обумовлена зниженням естрогенної функції яєчників, слабкість пологової діяльності, переношена вагітність.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: доза встановлюється індивідуально; первинна аменорея з недорозвиненістю статевих органів та вторинних статевих ознак — по 1-2 мл щодня або через день протягом 1-2 місяців і більше (до помітного збільшення матки); потім призначають прогестерон (в/м, 5 мг щодня протягом 6-8 днів); при необхідності курси гормонотерапії повторюють; вторинна аменорея — по 1 мл щодня протягом 15-16 днів з наступним призначенням прогестерону протягом 6-8 днів; при відсутності стійкого ефекту курс лікування повторюють; гіпо- і олігоменорея, альгодисменорея, безплідність, обумовлена гіпофункцією яєчників або недорозвиненістю матки — після закінчення менструації по 0,5-1 мл щодня протягом 15-16 днів, потім, при наявності показань, призначають прогестерон протягом 6-8 днів; курс лікування можна повторювати в ті ж самі терміни після закінчення менструацій; функціональні порушення, обумовлені настанням клімактеричного періоду та оваріектомією (депресія, ангіоневротичні розлади та ін.) — по 0,5-1 мл щодня або через 1-2 дні курсами по 10-15 ін’єкцій, курс лікування повторюють при поновленні симптомів; слабкість пологової діяльності та переношена вагітність — по 4-5 мл за 2-3 год до застосування пологостимулюючих засобів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, головний біль, запаморочення, АР, набряк вік, еритропенія; при тривалому застосуванні — маткові кровотечі, склероз яєчників, порушення обміну натрію, кальцію і води, застійна жовтяниця

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість, новоутворення (злоякісні і доброякісні) статевих органів та молочних залоз у жінок віком до 60 років, мастопатія, запальні захворювання жіночих статевих органів, вагінальні і маткові кровотечі неясної етіології, схильність до маткових кровотеч, гіперестрогенна фаза клімактеричного періоду, печінкова і/або ниркова недостатність, тромбофлебіт і рецидивуючі тромбоемболії в анамнезі, вагітність.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Естрадіол (Estradiol) [П] (див. п. 11.6.2.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Естріол (Estriol) ** [тільки супозиторії] (див. п. 11.6.2.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.5.1.2. Комбіновані лікарські засоби

• Етинілестрадіол + дроспіренон (Ethinylestradiol + drospirenon) (див. п. 11.6.2.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Естрадіол + дроспіренон (Estradiol + drospirenon) (див. п. 11.6.2.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Естрадіол + Дидрогестерон (Estradiol + Dydrogesterone) (див. п. 11.6.2.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Етинілестрадіол + Ципротерон (Ethinylestradiol + Cyproterone) (див. п. 11.6.2.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Естрадіол + Левоноргестрел (Estradiol + Levonorgestrel) [П] (див. п. 11.6.2.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Естрадіол + Дієногест (Estradiol + Dienogest) (див. п. 11.6.2.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.5.1.3. Антагоністи рецепторів естрогенів

• Кломіфен (Clomifene) [П] * (див. п. 11.6.4.2. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Тамоксифен (Tamoxifen) [П] * (див. п. 19.2.2.1. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ»)
• Тореміфен (Toremifene) (див. п. 19.2.2.1. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ»)
• Гексестрол (Hexestrol) [П]

Фармакотерапевтична група: G03СВ — гормони статевих залоз та препарати, що застосовуються при патології статевої системи. Естрогени.

Основна фармакотерапевтична дія: синтетичний естрогенний препарат нестероїдної будови, що виявляє специфічну лікувальну дію: активізує процеси проліферації ендометрію, стимулює розвиток матки і вторинних жіночих статевих ознак при їх недорозвитку.

Показання для застосування ЛЗ: гіпогеніталізм, пов’язаний з недостатньою функцією яєчників, первинна та вторинна аменорея, олігоменорея, дисменорея, гіпоплазія статевих органів, клімактеричні розлади; у комплексній терапії (хірургічне лікування, променева терапія) раку молочної залози у жінок старше 60 років та раку передміхурової залози у чоловіків.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при гіпогеніталізмі, уродженій аменореї та різко недорозвинутій матці — в/м 0,1% р-н по 1-2 мг/добу протягом 4-6 тижнів і більше; при вторинній аменореї — по 1-2 мг/добу протягом 15-20 днів; при гіпоолігоменореї — по 1 мг в/м щоденно чи через день протягом першої половини міжменструального періоду; при безплідді у зв’язку з недорозвинетістю матки — по 1 мг в/м перші 7-8 днів після менструації; найвища доза для в/м введення: разова — 2 мг (2 мл) 0,1% р-ну, добова — 3 мг (3 мл) 0,1% р-ну; при раку молочної залози у жінок віком старше 60 років — по 1 мл 2% р-ну щоденно, збільшуючи добову дозу до 5 мл; шляхом ретельного спостереження встановлюють оптимальну дозу, яку вводять протягом тривалого часу; при раку передміхурової залози — щоденно по 3-4 мл 2% р-ну в/м протягом 2 місяців, потім по 0,5-1 мл 2% р-ну; загальна доза та тривалість лікування залежать від змін у передміхуровій залозі, наявності чи відсутності метастазів, загального стану та ступеня фемінізації; при лікуванні злоякісних новоутворень — найбільша в/м разова доза 60 мг (3 мл 2% р-ну), добова 100 мг (5 мл 2% р-ну).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, діарея, метеоризм, запаморочення, головний біль, непереносимість контактних лінз, підвищення ризику виникнення тромбоемболії; у великих дозах — токсичні ушкодження печінки, надмірна проліферація ендометрію та кровотечі у жінок, болючість, чутливість та збільшення розмірів молочних залоз, пухлини молочних залоз, підвищення лібідо, виявлена фемінізація у чоловіків (зниження статевої функції, набухання молочних залоз, пігментація сосків, зменшення розмірів яєчок).

Протипоказання до застосування ЛЗ: вагітність, лактація, захворювання печінки та нирок, мастопатія, ендометріоз, маткові кровотечі, злоякісні та доброякісні новоутворення у жінок до 60 років, хвороби, пов’язані з підвищеним рівнем згортання крові, різні форми гіперестрогенії, ЦД.

Торговельна назва:

• Проместрієн (Promestriene) (див. п. 11.6.2.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.5.1.4. Інгібітори ферментів

• Анастрозол (Anastrozole) [П] (див. п. 19.2.2.3. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ»)
• Летрозол (Letrozole) [П] (див. п. 19.2.2.3. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ»)
• Екземестан (Exemestane) [П] (див. п. 19.2.2.3. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ»)

7.5.1.5. Гестагени

• Прогестерон (Progesterone) [П] (див. п. 11.6.3.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Гідроксипрогестерон (Hydroxyprogesterone) [П] (див. п. 11.6.3.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Дидрогестерон (Dydrogesterone) [П] (див. п. 11.6.3.2. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Медроксипрогестерон (Medroxyprogesterone) [П] * (див. п. 19.2.1.1. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ»)
• Норетистерон (Norethisterone) [П] * (див. п. 11.6.3.3. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Лінестренол (Lynestrenol) [П] (див. п. 11.6.3.3. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.5.1.6. Антагоністи рецепторів гестагенів

• Міфепристон (Mifepristone) [П] * (див. п. 11.6.6. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.5.2. Чоловічі статеві гормони та їх антагоністи

7.5.2.1. Тестостерон

• Тестостерон (Testosterone) [П] * (див. п. 12.2.4.1. розділу «УРОЛОГІЯ, АНДРОЛОГІЯ, СЕКСОПАТОЛОГІЯ, НЕФРОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Местеролон (Mesterolone) [П] (див. п. 12.2.4.1. розділу «УРОЛОГІЯ, АНДРОЛОГІЯ, СЕКСОПАТОЛОГІЯ, НЕФРОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.5.2.2. Антагоністи рецепторів андрогенів

• Флутамід (Flutamide) [П] (див. п. 19.2.2.2. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ»)
• Ципротерон (Cyproterone) [П] (див. п. 19.2.2.2. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ»)
• Бікалутамід (Bicalutamide) [П] (див. п. 19.2.2.2. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ»)

7.5.2.3. Інгібітори ферментів

• Фінастерид (Finasteride) [П] (див. п. 12.1.3.2. розділу «УРОЛОГІЯ, АНДРОЛОГІЯ, СЕКСОПАТОЛОГІЯ, НЕФРОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Дутастерид (Dutasteride) (див. п. 12.1.3.2. розділу «УРОЛОГІЯ, АНДРОЛОГІЯ, СЕКСОПАТОЛОГІЯ, НЕФРОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.5.3. Анаболічні стероїди

• Нандролон (Nandrolone) [П] (див. п. 2.17.2.1. розділу «КАРДІОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.5.4. Засоби із змішаною естроген-гестаген-андрогенною активністю

• Тиболон (Tibolone) (див. п. 11.6.3.3. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.6. Засоби для лікування захворювань гіпоталамо-гіпофізарної системи

7.6.1. Препарати гормонів гіпоталамуса

7.6.1.1. Аналоги гонадотропін-рилізинг гормону (гонадореліна)

• Лейпрорелін (Leuprorelin) [П] (див. п. 19.2.1.2. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ»)

Показання для застосування ЛЗ: симптоматичного поліпшення стану жінок у перименопаузі при відмові від хірургічного втручання; центральне передчасне статеве дозрівання у дітей.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: діти з центральним передчасним статевим дозріванням рекомендована початкова доза 0,3 мг/кг раз на 4 тижні (мінімально 7,5 мг), в/м або п/ш; дозування розраховувати індивідуально у мг/кг маси тіла дитини: до 25 кг фактична доза 3,75 мг х 2 (загальна доза 7,5 мг), 25 — 37,5 кг 3,75 мг х 3 (11,25 мг), більше 37,5 кг 3,75 мг х 4 (15 мг), якщо необхідну дозу не можна забезпечити однією ін’єкцією (у концентрації 3,75 мг/мл), ввести у вигляді кількох ін’єкцій одночасно; якщо не досягнуто достатньої гормональної та клінічної супресії, дозу збільшувати на 3,75 мг кожні 4 тижні, ця доза буде вважатися підтримуючою; перша доза, при якій досягнуто бажаного результату, може вважатися підтримуючою для подальшого лікування; пацієнтам, у яких збільшилася маса тіла, рекомендується оцінка ефективності лікування; терапію потрібно припиняти у дівчат до настання 11 років, у хлопців — до 12 років.

• Гозерелін (Goserelin) [П] (див. п. 19.2.1.2. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ»)
• Трипторелін (Triptorelin) [П] (див. п. 11.7. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ», п. 19.2.1.2. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ»)

Показання для застосування ЛЗ: передчасне статеве дозрівання у дітейБНФ (у дівчаток віком до 8 років та у хлопчиків віком до 10 років).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: по 1 ін’єкціїна 0, 14 і 28-й день, пізніше по 1 ін’єкції кожні 4 тижні; при недостатній ефективності ін’єкції можна робити кожні 3 тижні; дозування залежить від маси тіла: < 20 кг — 1,875 мг (половина дози), 20-30 кг — 2,5 мг (2/3 дози), > 30 кг — 3,75 мг (повна доза); лікування припинити, якщо у дівчаток віком від 12 років і у хлопчиків віком від 13 років відбувається матурація кісток БНФ.

7.6.1.2. Аналоги соматостатину

• Октреотид (Octreotide) [П]

Фармакотерапевтична група: Н01СВ02 — гормони гіпофіза та гіпоталамічні гормони та аналоги. Гіпоталамічні гормони. Соматостатин та аналоги. Октреотид.

Основна фармакотерапевтична дія: синтетичне похідне гормону соматостатину, що виявляє подібні з ним фармакологічні ефекти, але має більш тривалу дію; пригнічує патологічно підвищену секрецію гормону росту (ГР), а також пептидів і серотоніну, які продукуються в гастро-ентеро-панкреатичній ендокринній системі.

Показання для застосування ЛЗ: акромегаліяБНФ (для контролю основних проявів захворювання і зниження рівнів гормону росту (ГР) та інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) у плазмі у тих випадках, коли відсутній достатній ефект від хірургічного лікування і променевої терапії); для лікування хворих на акромегалію, які відмовилися від операції або мають протипоказання до неї, а також для короткочасного лікування у проміжках між курсами променевої терапії до тих пір, доки повністю не розвинеться її ефектБНФ; полегшення симптомів, пов’язаних з ендокринними пухлинами ШКТ і підшлункової залози: карциноїдні пухлини з наявністю карциноїдного синдрому; ВІПомиБНФ(пухлини, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду); глюкагономиБНФ; гастриноми/синдром Золлінгера-Еллісона — зазвичай у комбінації з антагоністами гістамінових Н2-рецепторів або інгібіторами протонного насоса; інсуліноми (для контролю гіпоглікемії у передопераційний період, а також для підтримуючої терапії); соматолібериноми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією рилізинг-фактора гормону росту); профілактика ускладнень після операцій на підшлунковій залозіБНФ; припинення кровотеч і профілактика рецидивів кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу у хворих на цироз печінки (у комбінації зі специфічними лікувальними заходами, наприклад з ендоскопічною склерозивною терапією).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: р-н для ін’єкцій вводять п/ш та в/в, готова суспензія д/ін’єкцій призначена виключно для в/м введення у сідничний м’яз; р-н при акромегалії спочатку вводять по 0,05 — 0,1 мг п/ш 3 р/добу, у подальшому добір дози повинен ґрунтуватися на щомісячних визначеннях концентрації гормону росту (ГР) та інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) у крові; для більшості хворих оптимальна добова доза становить 0,2-0,3 мг, МДД становить 1,5 мг/добу, яку не перевищувати; якщо впродовж 3 місяців лікування не відмічається достатнього зниження рівня гормону росту і поліпшення клінічної картини захворювання, терапію припинити; суспензію вводять в/м по 20 мг упродовж 3 місяців з інтервалами між ін’єкціями у 4 тижні; при ендокринних пухлинах ШКТ і підшлункової залози р-н вводять п/ш у початковій дозі по 0,05 мг 1 — 2 р/добуБНФ; у подальшому дозу препарату можна поступово збільшити до 0,2 мг 3 р/добуБНФ; суспензію в/м рекомендується розпочинати із введення 20 мг протягом 3 місяців з інтервалами між ін’єкціями 4 тижні; після першої ін’єкції суспензії протягом 2 тижнів необхідно продовжувати п/ш введення р-ну у попередній ефективній дозі; пацієнтам, у яких симптоми і біологічні маркери лише частково контролюються через 3 місяці лікування дозою 20 мг, дозу можна збільшити до 30 мг кожні 4 тижні; для профілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозі препарат вводять п/ш по 0,1 мг 3 р/добу протягом 7 наступних днів, починаючи з дня операції (щонайменше за 1 годину до лапаротомії); при кровотечі із варикозно розширених вен стравоходу р-н вводять у дозі 25 мкг/год шляхом безперервної в/в інфузії протягом 5 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР; діарея, біль у животі, нудота, запор, метеоризм, диспепсія, блювання, здуття живота, стеаторея, часті рідкі випорожнення, знебарвлення калових мас; головний біль, запаморочення; гіпотиреоз, дисфункція щитоподібної залози (наприклад, знижений рівень тиреостимулюючого гормону, знижений рівень загального T4, знижений рівень вільного T4); підвищений рівень лужної фосфатази, підвищений рівень гаммаглутамілтрансферази; холелітіаз, холецистит, жовчні конкременти, гіпербілірубінемія; гіперглікемія, гіпоглікемія, порушена переносимість глюкози, анорексія, дегідратація; біль у місці ін’єкції; підвищення рівнів трансаміназ; свербіж, висипання, алопеція; диспное; брадикардія, тахікардія, аритмія; г. панкреатит, г. гепатит без холестазу, холестатичний гепатит, холестаз, жовтяниця, холестатична жовтяниця.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до октреотиду; дитячий вік.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 0.7 мг.

Торговельна назва:

• Ланреотид (Lanreotid) [П]

Фармакотерапевтична група: H01CB03 — гормони, що уповільнюють ріст.

Основна фармакотерапевтична дія: являє собою синтетичний пептид, аналог природного соматостатину; подібно до природного соматостатину, ланреотид пригнічує ряд ендокринних, нейроендокринних, екзокринних та паракринних механізмів; виявлена виражена тропність ланреотиду до соматостатинових рецепторів людини SSTR 2 та 5, низька тропність до SSTR1, 3 та 4; пригнічуючи синтез тиреотропного гормону (TSH), ланреотид також нормалізує функцію щитовідної залози у пацієнтів, що хворіють на аденому з підвищеною секрецією тиреотропного гормону; пригнічує екзокринну кишкову секрецію, травні гормони та механізм утворення кліткових протофібрил; чинить загальну антисекреторну дію.

Показання для застосування ЛЗ: лікування акромегалії: при підвищеному рівні циркулюючого гормону росту (GH) та інсуліноподібного фактора росту (IGF-1) після оперативного втручання та/або радіотерапії, або у випадку, якщо протипоказані оперативне втручання та/або радіотерапія; лікування клінічних симптомів, спричинених акромегалієюБНФ; симптоматичне лікування при карциноїдних пухлинахБНФ; лікування первинної тиреотропної аденоми, що спричинює гіпертиреоз; при підготовці до оперативного втручання та/або радіотерапії, або у випадку, якщо протипоказані зазначені види терапії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: суспензія вводиться в/м, р-н для ін’єкцій пролонгованого вивільнення — п/ш; лікування повинно бути адаптованим для кожного пацієнта і проводитися в спеціалізованих закладах; на початку лікування частота введення 30 мг в/м може становити 1 раз кожні 14 днів (в подальшому р-н п/ш 60 мг кожні 28 днівБНФ), у випадку недостатньої реакціїБНФ, що оцінюється на підставі рівня гормону росту (GH) та інсуліноподібного фактору росту (IGF-1) (визначаються перед проведенням наступної ін’єкції), інтервал між введеннями препарату можна скоротити до 10 днівБНФ (в подальшому р-н п/ш 90 мг кожні 28 днівБНФ); карциноїдні пухлини: на початку лікування рекомендована доза становить 90 мг кожні 28 днів (4 тижні) протягом 2 місяців, у разі недостатньої реакції, що оцінюється на підставі клінічних симптомів, дозу можна підвищити до 120 мг кожні 28 днів (4 тижні), якщо реакція достатня, що оцінюється на підставі клінічних симптомів, дозу можна знизити до 60 мг кожні 28 днів (4 тижні); пацієнтам, у яких на фоні лікування аналогами соматостатину було досягнуто ефективного контролю за захворюванням, можна призначити р-н для ін’єкцій пролонгованого вивільнення п/ш у дозі 120 мг кожні 42 або 56 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: стомлюваність, реакції в місці введення ін’єкції (біль, набряк, затвердіння, вузлики, свербіж), астенія; запаморочення, головний біль; діарея, рідке випорожнення, болі в животі, нудота, блювання, запор, метеоризм, здуття живота, неприємні відчуття в животі, диспепсія; зміна кольору калових мас; алопеція, гіпотрихоз; гіпоглікемія, ЦД, гіперглікемія; синусова брадикардія; припливи крові; холелітіаз, розширення жовчних протоків; безсоння; підвищення ALAT, відхилення від норми (ASAT), відхилення від норми ALAT, підвищення рівня білірубіну в крові, підвищення рівня глюкози в крові, підвищення рівня глікірованого гемоглобіну, зниження маси тіла; підвищення ASAT, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, відхилення від норми рівня білірубіну в крові, зниження рівня натрію в крові.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 3 мг.

Торговельна назва:

7.6.1.3. Анти-гонадотропін-рилізинг гормони

• Цетрорелікс (Cetrorelix) [П] (див. п. 11.8. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.6.2. Препарати гормонів гіпофіза

7.6.2.1. Тиротропін

• Тиротропін альфа (Тhyrotropine alfa) [П]

Фармакотерапевтична група: H01AB01- гормони передньої долi гiпофiза та аналоги.

Основна фармакотерапевтична дія: рекомбінантний тиреотропний гормон людини; є гетеродимерним глікопротеїном, виробленим за технологією рекомбінантної ДНК; складається з двох нековалентно зв’язаних субодиниць; комплементарні ДНК кодують альфа-субодиницю з 92 амінокислотних залишків, що містить два сайти глікозилювання, з’єднані N-зв’язком, та бета-субодиницю з 118 залишків, що містить один сайт глікозилювання, з’єднаний N-зв’язком; має біохімічні властивості, порівнянні із такими ТТГ; зв’язування тиротропіну-альфа з ТТГ-рецепторами епітеліальних клітин щитовидної залози стимулює захоплення йоду та переведення його в органічну форму, а також синтез та виділення тиреоглобуліну (Тг), трийодтироніну (Т3) та тироксину (Т4).

Показання для застосування ЛЗ: призначений для використання при серологічному дослідженні на тиреоглобулін (Тг) разом із візуалізацією з радіоактивним ізотопом йоду або без неї, для виявлення залишків щитовидної залози та високодиференційованого раку щитовидної залози у пацієнтів, які перенесли тиреоїдектомію БНФ та одержують супресивну гормональну терапію (СГТ); у пацієнтів із високодиференційованим раком щитовидної залози групи низького ризику, рівень Тг у сироватці яких не визначається при отриманні СГТ та без стимульованого рекомбінантним тиреотропним гормоном (ТТГ) людини збільшення рівнів Тг можна застосовувати для визначення рівня ТТГ-стимульованого Тг; призначений для претерапевтичної стимуляції у поєднанні з радіоактивним йодом у діапазоні доз від 30 мКі (1,1 ГБк) до 100 мКі (3,7 ГБк) для абляції залишків тироїдної тканини у пацієнтів, яким здійснювали субтотальну або тотальну тироїдектомію БНФ при високодиференційованому раку щитовидної залози та в яких немає ознак раку щитовидної залози з віддаленими метастазами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендований режим дозування — це дві дози по 0,9 мг тиреотропіну-альфа, що вводяться з проміжком у 24 год, лише шляхом в/м ін’єкції БНФ; терапія повинна проводитися під наглядом лікарів, що мають досвід у лікуванні раку щитовидної залози; 1 мл р-ну (0,9 мг тиреотропіну-альфа) вводиться шляхом в/м ін’єкції у сідницю; для візуалізації з радіоактивним ізотопом йоду і абляції введення радіоактивного ізотопу йоду проводитити через 24 год. після останнього введення 0,9 мг тиротропіну альфа; дiагностична сцинтиграфiя виконується через 48-72 год. після введення радіоактивного ізотопу йоду, тодi як постабляцiйну сцинтиграфiю можна провести пізніше, через кілька діб, коли фонова радiацiйна активнiсть знизиться; для серологічного дослідження на тиреоглобулін (Тг) пробу сироватки крові відбирати через 72 год. після останнього введення 0,9 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, запаморочення, головний біль, парестезія; блювання, діарея; підвищена втомлюваність, загальна слабкість; відчуття жару; кропив’янка, висипання; грипоподібний стан, пірексія, озноб, біль у спині; припухлість новоутворень, біль при метастазах; тремор, інсульт; посилене серцебиття; припливи; задишка; свербіж, гiпергiдроз; артралгія, міалгія; дискомфорт, біль, свербіж, висипання та кропив’янка у місці введення; зниження рівня ТТГ; прояви гiперчутливостi (кропив’янка, висипання, свербіж, припливи, респіраторні ознаки та симптоми).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до бичачого або людського ТТГ або до будь-якої з допоміжних речовин препарату; вагітність.

Торговельна назва:

7.6.2.2. Соматропін та аналоги

• Соматропін (Somatropine) [П]

Фармакотерапевтична група: Н01АС01 — гормони передньої долі гіпофіза та їх аналоги.

Основна фармакотерапевтична дія: метаболічний гормон, що впливає на обмін ліпідів, вуглеводів та протеїнів; у дітей з недостатністю ендогенного гормону росту соматропін прискорює лінійний ріст скелета і швидкість росту; як у дорослих, так і у дітей соматропін підтримує нормальну структуру тіла шляхом покращення засвоєння азоту, прискорення росту скелетних м’язів і вивільнення ліпідів із жирових депо; особливо чутливою до соматропіну є вісцеральна жирова тканина; крім стимуляції ліполізу, соматропін зменшує надходження тригліцеридів у жирові депо; соматропін підвищує сироваткову концентрацію інсуліноподібного ростового фактора ІРФ-І та ІРФ-зв’язуючого білка ІРФЗБ-3; стимулює рецептори холестерин-ліпопротеїнів низької щільності (ХЛПНЩ), що знаходяться в печінці, та впливає на профіль ліпідів та ліпопротеїдів у сироватці крові; збільшує рівень інсуліну, однак рівень глюкози натще зазвичай не змінюється; сприяє затримці натрію, калію та фосфору; стимулює кістковий метаболізм; лікування соматропіном підвищує силу м’язів та фізичну витривалість; збільшує серцевий викид, хоча механізм цього ефекту ще не з’ясовано, певну роль у цьому може відігравати зменшення периферичного судинного опору.

Показання для застосування ЛЗ: діти: затримка росту у дітей, спричинена зменшенням або відсутністю секреції ендогенного гормону ростуБНФ; затримка росту у дівчаток з дисгенезією гонад (синдром Тернера)БНФ, підтвердженою хромосомним аналізом; затримка росту у дітей препубертатного віку, спричинена хронічною нирковою недостатністюБНФ; порушення росту у низькорослих дітей віком від 4 років (індекс стандартного відхилення (SDS) існуючого росту < -2,5 та з урахуванням росту батьків SDS < -1), які народились зі зростом, що не відповідає гестаційному вікуБНФ, а маса тіла та/або довжина яких при народженні була менше -2 SD (стандартне відхилення), і які не наздогнали необхідний зріст (SDS швидкості росту < 0 протягом останнього року); порушення росту при синдромі Прадера-Віллі БНФз метою покращення росту і будови тіла; дорослі: замісна терапія у дорослих з вираженим дефіцитом гормону ростуБНФ, діагностованим за одним динамічним тестом на дефіцит гормону росту: дефіцит гормону росту, діагностований у дитинстві (пацієнти, у яких недостатність гормону росту була діагностована у дитинстві, перед початком гормонозамісної терапії повинні пройти повторне обстеження для підтвердження дефіциту гормону росту; дефіцит гормону росту, діагностований у дорослому віці (пацієнтам має бути поставлений діагноз недостатності гормону росту внаслідок захворювань гіпоталамуса або гіпофіза та дефіциту щонайменше ще одного гормону (за винятком пролактину), крім того, перед початком застосування соматропіну розпочати відповідну гормонозамісну терапію іншими гормонами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: недостатність росту, спричинена недостатньою секрецією ендогенного гормону росту: 0,7 — 1,0 мг/м2 (2-3,0 МО/м2) площі поверхні тіла/добу або по 0,025 — 0,035 мг/кг маси тіла/добу БНФ. Недостатність росту у дівчаток, спричинена дисгенезією гонад (синдром Тернера): п/ш вводять по 1,4 мг/м2 (4-6МО/м2) площі поверхні тіла на добу або по 0,045 — 0,050 мг/кг (0,13-0,2 МО/кг/добу) маси тіла на добу БНФ, проведення одночасної терапії із застосуванням неандрогенних анаболічних стероїдів у пацієнток із синдромом Тернера може призводити до посилення реакції на введення гормону росту; недостатність росту у дітей препубертатного віку, спричинена хронічною нирковою недостатністю (ХНН): п/ш по 1,4 мг/м2 (4,3МО/м2) площі поверхні тіла на добу, що приблизно еквівалентно 0,045 — 0,050 мг/кг (0,14 МО/кг/добу) маси тіла/добу БНФ. Недостатність росту у невисоких дітей, що народились зі зростом, який не відповідає гестаційному віку (НГВ): щоденне п/ш введення по 0,035 мг/кг маси тіла (або по 1 мг/м2 площі поверхні тіла, що дорівнює 0,1-0,2 МО/кг/добу або 3-6 МО/м2/добу)БНФ; порушення росту при синдромі Прадера-Віллі з метою покращання росту і будови тіла: звичайно призначають по 0,035 мг/кг маси тіла на добу або 1,0 мг/м2 площі поверхні тіла, добову дозу 2,7 мг не перевищувати БНФ; дефіцит гормону росту у дорослих: на початку терапії рекомендується п/ш вводити низькі дози препарату, які становлять 0,15 — 0,30 мг (0,3-0,9 МО/добу) гормону росту щоденноБНФ, дозу поступово регулювати та контролювати за рівнями інсуліноподібного фактору росту 1 (IGF-1), рекомендована кінцева доза гормону росту рідко перевищує 1,0 мг/добу БНФ (що відповідає 3 МО/добу); загалом вводити найнижчі ефективні дози препарату; для пацієнтів літнього віку або пацієнтів з надлишковою вагою може бути необхідним зменшення доз препарату; оскільки дефіцит гормону росту у дорослих є довічний, він потребує відповідного лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіперчутливість; реакції в місці ін’єкції, такі як біль, парестезія, почервоніння або набряк, місцева ліпоатрофія, розвиток якої можна попередити, змінюючи місце введення препарату; парестезія, гіпестезія (лише у дорослих); ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія); гіпотиреоз; артралгія; міалгія, зап’ястний синдром (лише у дорослих), біль у кістках (лише у дорослих), скутість суглобів; зсув епіфіза стегнової кістки (епіфізеоліз голівки стегнової кістки); набряк; резистентність до інсуліну, яка може призводити до гіперінсулінізму та у поодиноких випадках — до гіперглікемії; раптова смерть у дітей з синдромом Прадера-Віллі з такими факторами ризику, як ожиріння тяжкого ступеня, обструкція верхніх дихальних шляхів або апное уві сні та неідентифіковані респіраторні інфекції в анамнезі; внутрішньочерепні пухлини, зокрема менінгіоми, у підлітків/молоді, які в дитинстві проходили курс лікування опроміненням злоякісних пухлин голови одночасно з терапією соматропіном.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до діючої речовини або до будь-яких допоміжних речовин; закриття епіфізарних зон росту у дітей; наявність активних новоутворень; до початку лікування впевнитись, що будь-які існуючі новоутворення перебувають в неактивній формі і будь-яка протипухлинна терапія завершена; підтверджене прогресування або рецидив основного внутрішньочерепного об’ємного процесу; г. критичні стани, які розвинулися внаслідок ускладнень після відкритої операції на серці, черевній порожнині, внаслідок множинних травм, г. дихальної недостатності або подібних патологій; трансплантація нирки у дітей з хр. нирковою недостатністю; застосування соматропіну необхідно припинити на час трансплантації нирки; проліферативна або передпроліферативна діабетична ретинопатія; дітям із синдромом Прадера-Віллі, які страждають ожирінням тяжкого ступеня або мають тяжкі порушення з боку дихальних шляхів; вагітність, період годування груддю.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 2 МО, парентерально (для препаратів без дозуваль у МО) — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

7.6.2.3. Аналоги вазопресину

• Десмопресин (Desmopressin) [П]

Фармакотерапевтична група: Н01ВА02 — препарати гормонів для системного застосування. Гормони задньої частки гіпофіза.

Основна фармакотерапевтична дія: структурний аналог природного гормону аргінін-вазопресину, отриманий внаслідок змін у побудові молекули вазопресину — дезамінування 1-цистеїну й заміщення 8-L-аргініну на 8-D-аргінін; wі структурні зміни приводять, у поєднанні зі значною посиленою антидіуретичною здатністю, до менш вираженої дії на гладку мускулатуру судин і внутрішніх органів порівняно з вазопресином, що обумовлює відсутність небажаних спастичних побічних ефектів і більш тривалої дії; збільшує проникність епітелію дистальних відділів звивистих канальців нирок для води і підвищує її реабсорбтивну здатність. Застосування препарату при нецукровому діабеті призводить до зменшення об’єму сечі, що виділяється, і одночасного збільшення її осмолярності та зниження осмолярності плазми крові, це призводить до зниження частоти сечовипускання та зменшення сечовипускання.

Показання для застосування ЛЗ: нецукровий діабет центрального генезуБНФ; первинний нічний енурез у пацієнтів (старше 5 років)БНФ з нормальною концентраційною здатністю нирок; симптоматичне лікування ніктурії у дорослих, пов’язаної з нічною поліурієюБНФ(у ситуаціях, коли виділення сечі перевищує ємність сечового міхура); посттравматична поліурія та полідипсія при наявності транзиторної недостачі або відсутності антидіуретичного гормона після гіпофізектоміїБНФ, операції у ділянці гіпофіза або черепномозкової травми; як діагностичний засіб: для експрес-теста для визначення концентраційної здатності нирок; для диференційної діагностики нецукрового діабетуБНФ..

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при нецукровому діабеті рекомендована початкова доза для дітей і дорослих становить 0,1 мг або 0,2 мг у вигляді табл. під час їжі або 60 мкг орального ліофілізату (ОЛ) 3 р/добу сублінгвально БНФ, добова доза 0,2-1,2 мг в табл. або 120-720 мкг ОЛ, у подальшому дозу можна змінювати залежно від реакції на лікування, оптимальною підтримуючою дозою є 0,2-1,2 мг в табл. або 60 — 120 мкг ОЛ 3 р/добу, при появі симптомів затримки рідини/гіпонатріємії, лікування повинно бути зупинено і доза скоректована; при первинному нічному енурезі початкова доза становить 0,2 мг табл. або 120 мкг ОЛ на ніч, сублінгвально, вона може бути збільшена до 0,4 мг (240 мкг ОЛ) при відсутності ефекту, курс лікування 3 місяці, після чого протягом 1 тижня після завершення курсу лікування оцінюється необхідність повторного періоду лікування БНФ; при ніктурії початкова доза становить 0,1 мг табл. (60 мкг ОЛ) на ніч сублінгвально, при відсутності ефекту протягом 1 тижня дозу збільшують до 0,2 мг табл. (120 мкг ОЛ) і в подальшому до 0,4 мг табл. або 240 мкг ОЛ (частота збільшення дози — не більше 1 р/тиж.); при інтраназальному застосуванні спрею встановлюються такі дози: при нецукровому діабеті, посттравматичній поліурії та полідипсії центрального генезу доза для дітей від 1 року 10 мкг 1-2 р/добу, для дорослих — від 10 до 20 мкг 1-2 р/добу; для оцінки концентраційної здатності нирок використовують наступні дозування: для дорослих 40 мкг, для дітей до 1 року — 10 мкг, старше 1 року — 20 мкг БНФ; у формі назальних крапель: нецукровий діабет, посттравматична поліурія та полідипсія центрального генезу: дози для дорослих — 10 — 20 мкг 1 — 2 р/добу, для дітей від 1 року доза становить 10 мкг 1 — 2 р/добу; проведення тестування на концентраційну здатність нирок: для дорослих — 40 мкг, для дітей віком до 1 року — 10 мкг, старше 1 року — 20 мкг; якщо потрібний клінічний ефект не досягається протягом 4 тижнів в результаті адекватного підбору дози, лікування призупинити; при виникненні симптомів затримки рідини і/або гіпонатріємії (головний біль, нудота, блювання, підвищення маси тіла, у тяжких випадках — виникнення судом) лікування призупинити до повного зникнення цих симптомів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: у дорослих: анафілактичні реакції, головний біль, гіпонатріємія, запаморочення, АГ, нудота, біль у животі, діарея, запор, блювання; симптоми з боку сечового міхура та уретральні симптоми; набряки, підвищена стомлюваність; безсоння, сонливість, парестезії; порушення зору; відчуття серцебиття; ортостатична гіпотензія; задишка; диспепсія, метеоризм, здуття живота; пітливість, свербіж, висипання, кропив’янка; м’язові судоми, міалгія; дискомфорт, біль у грудях, грипоподібний стан; підвищення маси тіла, підвищення рівня печінкових ферментів, гіпокаліємія; сплутаність свідомості; бронхо-спазм, набряк мозку; алергічний дерматит; гарячка; у дітей: анафілактичні реакції, АГ, нудота, біль у животі, діарея, блювання; симптоми з боку сечового міхура та уретральні симптоми; лабільність настрою, агресія; периферичні набряки, підвищена стомлюваність; симптоми тривожності кошмари, зміни настрою; підвищена збудливість; гіпонатріємія; аномальна поведінка, емоційні порушення, депресія, галюцинації, безсоння; порушення уваги, психомоторна гіперактивність, судоми; носова кровотеча; алергічний дерматит, пітливість, висипання, кропив’янка.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до десмопресину або до інших компонентів препарату; вроджена або психогенна полідипсія (з об’ємом сечоутворення понад 40 мл/кг/добу); діагностована або підозрювана СН та інші стани, які потребують лікування діуретиками; діагностована гіпонатріємія; помірна та тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 50 мл/хв); синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормона; зловживання алкоголем; тяжкі форми класичної хвороби Віллебранда (тип ІІб); зниження активності фактора VIII до 5% та наявність антител до фактора VIII.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,4 мг., назально — 25 мкг.

Торговельна назва:

7.6.2.4. Окситоцин та його аналоги

• Демокситоцин (Demoxytocin) [П]

Фармакотерапевтична група: Н01ВВ01 — гормони задньої долі гіпофіза. Окситоцин та його похідні.

Основна фармакотерапевтична дія: утеротонізуюча, стимулююча пологову активність, лактотропна; за хімічною структурою близький до окситоцину і має аналогічні фармакологічні властивості; збуджує гладку мускулатуру матки, скорочує міоепітеліальні клітини молочних залоз, посилюючи виділення молока; демокситоцину властива виражена й триваліша дія порівняно з дією окситоцину, оскільки препарат стійкий до ферментативної інактивації (до окситоциназ); демокситоцин позбавлений вазопресорної і антидіуретичної дії, що дозволяє застосовувати його жінкам хворим на АГ, з пізніми токсикозами вагітних і порушеннями функцій нирок; швидко абсорбується через слизову оболонку ротової порожнини в системний кровотік, не руйнується ферментами слини; стійкий до окситоцинази, що руйнує окситоцин; властивості препарату дозволяють застосовувати його трансбукально.

Показання для застосування ЛЗ: для збудження і посилення пологової активності при її первинній та вторинній слабкості; для прискорення інволюції матки і стимулювання лактації у післяпологовий період.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: табл. застосовують трансбукально, закладаючи за щоку поперемінно праворуч і ліворуч, і утримують у ротовій порожнині до повного її р-нення і всмоктування; для збудження і стимулювання пологової діяльності; звичайно застосовують по 50 МО (1 табл.) кожні 30 хв; необхідну дозу препарату визначають індивідуально; максимальна доза звичайно становить 500 МО (10 табл.), у поодиноких випадках — 900 МО і більше; при появі регулярних, сильних перейм наступні разові дози зменшують удвічі (1/2 табл.) або збільшують інтервал між прийомами (1 год); за відсутності ефекту препарат можна повторно приймати через 24 год; для стимулювання лактації призначають з 2-го по 6-й день післяпологового періоду по 25 або 50 МО (1/2 або 1 табл.) демокситоцину за 5 хв до годування дитини 2-4 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: великі дози препарату можуть спиричинити надмірну стимуляцію мускулатури матки, що, в свою чергу, спричиняє розрив матки, асфіксію або навіть загибель плода; нудота, блювання, звуження периферичних кровоносних судин, підвищення АТ, тахікардія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; гіпертонічні скорочення матки, механічні ушкодження дітородних шляхів, гіпоксія плоду; невідповідність розмірів таза та плоду; поперечне або косе положення плоду; передлежання плаценти або пуповинних судин; передчасне відшарування плаценти; опущення пуповини; загрозливий розрив матки у зв’язку з великою кількістю вагітностей; багатоводдя; велика кількість вагітностей та наявність післяопераційних рубців на стінці матки (включаючи кесарів розтин); препарат не можна тривало застосовувати при прееклампсичному токсикозі та тяжких захворюваннях серця та судин, а також у випадку інертної матки (резистентність до демокситоцину/окситоцину).

Торговельна назва:

• Окситоцин (Oxytocin) [П] * (див. п. 11.9.2. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.6.2.5. Гонадотропні гормони

• Хоріонічний гонадотропін (Chorionic gonadotrophin) [П] (див. п. 11.6.4.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Менопаузальний гонадотропін людини (Human menopausal gonadotrophin) (див. п. 11.6.4.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Урофолітропін (Urofollitropin) (див. п. 11.6.4.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Фолітропін альфа (Follitropin alfa) [П] (див. п. 11.6.4.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Фолітропін бета (Follitropin beta) [П] (див. п. 11.6.4.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Лютропін альфа (Lutropin alfa) (див. п. 11.6.4.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.7. Засоби, що застосовуються для лікування остеопорозу

7.7.1. Патогенетична терапія

7.7.1.1. Естрогени та естроген-гестагенні засоби

• Естрадіол (Estradiol) [П] (див. п. 11.6.2.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Комбіновані препарати

• Естрадіол + Левоноргестрел (Estradiol + Levonorgestrel) [П] (див. п. 11.6.2.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.7.1.2. Антипаратиреоїдні засоби

• Кальцитонін (Calcitonin) [П] (див. п. 8.7.3.5. розділу «РЕВМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.7.1.3. Бісфосфонати

• Кислота клодронова (Clodronic acid) [П] (див. п. 19.5. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ»)
• Кислота памідронова (Pamidronic acid) [П] (див. п. 19.5. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ»)
• Кислота золедронова (Zoledronic acid) [П] (див. п. 19.5. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ»)
• Кислота алендронова (Alendronic acid) [П] (див. п. 8.7.3.1. розділу «РЕВМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.7.1.4. Препарати вітаміну D та його аналоги

• Ергокальциферол (Ergocalciferol) (див. п. 20. розділу « ВІТАМІНИ ТА МІНЕРАЛИ»)
• Альфакальцидол (Alfacalcidol) [П]

Фармакотерапевтична група: А11СС03 — препарати вітаміну D та його аналогів.

Основна фармакотерапевтична дія: є високоефективним активним метаболітом вітаміну D3, що регулює обмін кальцію та фосфору; дуже швидко трансформується у кальцитріол у печінці і таким чином підвищує його рівень у крові; це спричиняє підвищення абсорбції кальцію та фосфору у кишечнику, збільшення їх реабсорбції у нирках, підсилення мінералізації кісток, зниження рівня паратиреоїдного гормону у крові; у пацієнтів з порушенням 1-альфа-гідроксиляції у нирках, яка виникає з віком, прийом альфакальцидолу сприяє достатньому утворенню кальцитріолу, що нейтралізує дефіцит D-гормону; відновлює позитивний кальцієвий баланс, внаслідок чого знижується інтенсивність резорбції кістки, що сприяє зменшенню частоти розвитку переломів; збільшує мінеральну щільність кістки; при курсовому застосуванні препарату спостерігається послаблення кісткового та м’язового болю, пов’язаного з порушенням фосфорно-кальцієвого обміну, поліпшується координація рухів та підтримка рівноваги, збільшується сила м’язів, унаслідок чого знижується частота падінь.

Показання для застосування ЛЗ: постменопаузальний остеопороз; остеопороз, пов’язаний з лікуванням глюкокортикоїдами; розм’якшення кісток у літньому віці (остеомаляція) як наслідок недостатнього всмоктування, наприклад у випадку мальабсорбції та постгастректомічного синдрому; для значного зниження частотності падіння серед людей літнього віку; при гіпопаратиреозі або гіпофосфатемічному (вітамін D-резистентному) рахіті/остеомаляції може бути показана додаткова терапія із застосуванням Альфа Д3-Тева, якщо рівень кальцію у плазмі крові менше 2,2 ммоль/л; захворювання, які супроводжуються порушенням 1-альфа-гідроксилювання у нирках, що у свою чергу зумовлюють порушення метаболізму вітаміну DБНФ (наприклад: ниркова остеодистрофія зі зниженням всмоктування кальцію та рівнем кальцію у плазмі менше 2,2 ммоль/л (менше 8,8 мг/100 мл), яка може виникати як наслідок порушення функції нирок без або із проведенням діалізу, а також на початку при стані після трансплантації нирок).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають внутрішньо; тривалість курсу визначається лікарем індивідуально і залежить від характеру захворювання й ефективності терапії; в окремих випадках препарат застосовують протягом усього життя; початкова доза для дорослих становить 1 мкг/добуБНФ, пацієнтам з більш тяжким захворюванням кісток призначають вищі дози: 1 — 3 мкг/добу. Дітям старше 6 років з масою тіла 20 кг і вище (які здатні проковтнути капсулу) — 1 мкг/добуБНФ (крім випадків ниркової остеодистрофії); для пацієнтів із гіпопаратиреозом доза має бути знижена після досягнення нормального рівня кальцію в крові (2,2 — 2,6 ммоль/л; 8,8 — 10,4 мг/100 мл) або коли добуток концентрацій кальцій × фосфат у плазмі крові дорівнює 3,5 — 3,7 (ммоль/л)2.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіперкальціємія, гіперкальціурія; гіперфосфатемія, з метою попередження якої пацієнту можна призначити інгібітори абсорбції фосфатів (такі як сполуки алюмінію); тахікардія, слабкість, головний біль, запаморочення, сонливість; гетеротопічна кальцифікація (рогівка та кровоносні судини), яка зникає після припинення застосування препарату; незначне підвищення ліпопротеїнів з високою густиною у плазмі крові; при передозуванні — анорексія, слабкість, млявість, запаморочення, головний біль, нудота, сухість у роті, запор, діарея, печія, блювання, біль у животі, біль у кістках, підвищене потовиділення, сонливість, свербіж, тахікардія; можливе виникнення поліурії, полідипсії, ніктурії, відчуття спраги, втрата ваги, протеїнурії при порушенні функції нирок.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату, арахісу, сої; гіперчутливість до вітаміну D та прояви інтоксикації вітаміном D; рівень кальцію у плазмі вище 2,6 ммоль/л, добуток концентрацій кальцій × фосфат у плазмі більший ніж 3,7 (ммоль/л)2, алкалоз з рівнем рН венозної крові понад 7,44 (лактат-алкалозний с-м, с-м Бернетта); метастатична кальцифікація; підвищена чутливість до аналогів вітаміну D; діти віком до 6 років з масою тіла до 20кг.

Торговельна назва:

• Холекальциферол (Colecalciferol) [П]

Фармакотерапевтична група: А11СС05 -препарати вітаміну D та його аналогів

Основна фармакотерапевтична дія: холекальциферол перетворюється у печінці на гідроксильноактивну форму 25-гідроксихолекальциферол, потім перетворюється у нирках на 1,25-гідроксихолекальциферол; біологічно активна форма вітаміну D3 легко всмоктується у тонкому кишечнику, стимулює проникнення кальцію в остеоїд та бере участь у формуванні кісткової тканини.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика рахіту; профілактика дефіциту вітаміну D3 БНФ у груп високого ризику, які не мають розладів всмоктування; підтримуюче лікування остеопорозу; профілактика рахіту у недоношених новонароджених дітей; профілактика дефіциту вітаміну D3 при мальабсорбції; лікування рахіту та остеомаляції; лікування гіпопаратиреозу.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: профілактика рахіту: рекомендована доза становить близько 500 МО вітаміну D3 на добу; профілактика дефіциту вітаміну Д3 у груп високого ризику, які не мають розладів всмоктування: рекомендована доза становить близько 500 МО вітаміну D3 на добу; підтримуюче лікування остеопорозу: рекомендована доза становить близько 1000 МО вітаміну D3 на добу; профілактика рахіту у недоношених новонароджених дітей: дозу визначає лікар, загальна рекомендована доза становить близько 1000 МО вітаміну D3 на добу; профілактика дефіциту вітаміну D3 при мальабсорбції: доза визначається індивідуально лікарем, загальна рекомендована доза становить близько 3000-5000 МО вітаміну D3 на добу; лікування рахіту та остеомаляції: доза визначається індивідуально лікарем залежно від перебігу та тяжкості захворювання, загальна рекомендована доза лікування дефіциту вітаміну D3 для немовлят та дітей становить становить близько 1000-5000 МО вітаміну D3 на добу, доза лікування дефіциту вітаміну D3 визначається індивідуально лікарем залежно від перебігу і тяжкості захворювання; лікування гіпопаратиреозу: рекомендована доза залежить від рівня кальцію сироватки крові та становить близько 10000-20000 МО вітаміну D3 на добу, якщо необхідний прийом більш високих доз холекальціферолу застосовувати лікарські засоби у більшому дозуванні; під час довготривалого лікування препаратом необхідно регулярно контролювати рівень креатиніну у крові та рівень кальцію у сироватці крові і сечі; при необхідності дозу відкоригувати залежно від концентрації кальцію у сироватці крові.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіперкальціємія, гіперкальціурія, запор, метеоризм, нудота, абдомінальний біль, діарея, реакції гіперчутливості, у тому числі свербіж, висип, кропив’янка.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату, гіперкальціємія та/або гіперкальціурія, гіпервітаміноз Д, нефролітіаз.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 20 мкг.

Торговельна назва:

7.7.1.5. Препарати кальцію

• Кальцію глюконат (Calcium gluconate) [П] * [тільки таблетки]

Фармакотерапевтична група: А12АА0З — препарати кальцію.

Основна фармакотерапевтична дія: кальцієва сіль глюконової кислоти, що містить 9% кальцію; протиалергічна, протизапальна, кровоспинна дія; усуває гіпокальціемію; іони кальцію беруть участь у передачі нервових імпульсів, скороченні гладких і скелетних м’язів, функціонуванні міокарда, згортанні крові; вони є необхідними для формування кісткової тканини, функціонування інших систем і органів; концентрація іонів кальцію в крові зменшується при багатьох патологічних процесах, а виражена гіпокальціємія сприяє виникненню тетанії; кальцію глюконат, крім усунення гіпокальціємії, зменшує проникність судин.

Показання для застосування ЛЗ: захворювання, що супроводжуються гіпокальціємієюБНФ,ВООЗ, підвищенням проникності клітинних мембран, порушенням проведення нервових імпульсів у м’язовій тканині; гіпопаратіреоз (латентна тетанія, остеопороз), порушення обміну вітаміну D (рахіт, спазмофілія, остеомаляція), гіперфосфатемія у хворих з хр. нирковою недостатністю; підвищена потреба у кальції (період інтенсивного росту дітей та підлітків, вагітність або період годування груддю), недостатній вміст Са2+ у їжі, порушення його обміну у постменопаузальному періоді, переломи кісток; посилення виведення Са2+ (тривалий постільний режим, хронічна діарея, гіпокальціємія при тривалому прийомі діуретиків, протиепілептичних лікарських засобів, глюкокортикостероїдів); у комплексній терапії: кровотечі різної етіології, алергічні захворювання (сироваткова хвороба, кропив’янка, гарячковий синдром, сверблячі дерматози, ангіоневротичний набряк); БА, дистрофічні аліментарні набряки, легеневий туберкульоз, еклампсія, паренхіматозний гепатит, токсичні ураження печінки, нефрит; гіперкаліємічна форма пароксизмальної міоплегії; шкірні захворювання (свербіж шкіри, екзема, псоріаз); як антидот при отруєннях солями магнію, щавлевою кислотою, розчинними солями фтористої кислоти (при взаємодії з кальцію глюконатом утворюються нерозчинні та нетоксичні кальцію оксалат та кальцію фторид).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: р-н застосовують в/в і в/м; дорослим та та дітям старше 14 років вводять по 5 — 10 мл 10-% р-ну щоденно або через 1-2 доби, залежно від перебігу захворювання та стану пацієнта; дітям тільки в/в, залежно від віку, 10% р-н вводять у таких дозах: віком до 6 місяців — 0,1-1 мл, 6-12 місяців — 1-1,5 мл, 1-3 роки — 1,5-2 мл, 4-6 років — 2-2,5 мл, 7-14 років — 3-5 мл; табл. призначають внутрішньо перед їдою у разовій дозі: дорослим і дітям віком від 14 років — 1-3 г (2-6 табл.), дітям від 3 до 4 років — по 1 г (2 табл.), від 5 до 6 років — по 1-1,5 г (2-3 табл.), від 7 до 9 років — по 1,5-2 г (3-4 табл.), від 10 до 14 років — по 2-3 г (4-6 табл.) 2-3 р/добу; добова доза для людей літнього віку не має перевищувати 2 г (4 табл.).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: можливе виникнення алергічних реакцій; брадикардія; гіперкальціємія, гіперкальціурія; нудота, блювання, діарея, біль в епігастральній ділянці, запори; при тривалому застосуванні у високих дозах — утворення кальцієвих конкрементів у кишечнику; порушення функції нирок (почастішання сечовипускання, набряки нижніх кінцівок); в/м ін’єкції можуть викликати місцеве подразнення; при швидкому в/в введенні можливі нудота, блювання, пітливість, відчуття тяжкості у голові, синкопальний стан, загальна слабкість, артеріальна гіпотензія, вазомоторний колапс, іноді летальний.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до компонентів препарату; гіперкальціємія; виражена гіперкальціурія; гіперкоагуляція; схильність до тромбоутворення; виражений атеросклероз; нефроуролітіаз (кальцієвий); тяжка ниркова недостатність; саркоїдоз; прийом препаратів наперстянки.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 3 г., парентерально — 3 г.

Торговельна назва:

• Кальцію гліцерофосфат (Calcium glycerylphosphate) **

Фармакотерапевтична група: А12АА08 — мінеральні добавки. Препарати кальцію.

Основна фармакотерапевтична дія: поповнює дефіцит кальцію і стимулює анаболічні процеси; іони кальцію приймають участь у передачі нервових імпульсів, скороченні гладких і поперечносмугастих м’язів, функціонуванні міокарду, згортанні крові; необхідні у формуванні кісткової тканини, підтримки електролітної рівноваги та функціонування інших систем і органів; нормалізує обмін кальцію і фосфору в організмі, виявляє загальзміцнювальну дію.

Показання для застосування ЛЗ: гіпокальціємія; зниження загальної опірності, перевтома, виснаження нервової системи, гіпотрофія, рахіт (як загальнозміцнювальний засіб).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають внутрішньо після їди дорослим по 1-2 табл. (200-400 мг) 2-3 р/добу, дітям старше 3 років — по 1 табл. (200 мг) 1-3 р/добу; курс лікування 2-4 тижні, при необхідності можна повторити.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: слабко виражені нудота, діарея, запор, болі в животі; гіперкальціємія, гіперкальціурія; АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату, гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, тромбоз, виражений атеросклероз, підвищене згортання крові, важка ниркова недостатність.

Торговельна назва:

7.7.1.6. Препарати фтору

• Натрію фторид (Sodium fluoride) [П] *, **

Фармакотерапевтична група: А01АА01 — мінеральні добавки. Препарати фтору.

Основна фармакотерапевтична дія: стимулює мінералізацію твердих тканин зуба, сприяє визріванню і затвердінню зубної емалі, а також її стійкості до дії кислоти, зменшує продукцію кислоти бактеріями і спричиняє бактерицидну дію щодо мікроорганізмів, які спричиняють карієс зубів, гальмує утворення молочної кислоти з вуглеводів, стимулює остеобласти і поповнює дефіцит фтору в організмі.

Показання для застосування ЛЗ: у складі комплексу лікувально-профілактичних заходів у дітей віком від 2 до 14 років для профілактики карієсуБНФ,ВООЗ і для покращання формування твердих тканин постійних зубів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: доза залежить від віку дитини і концентрації фтору у воді (призначають при вмісті фтору у воді менше 0,7 мг/л); рекомендується приймати перед сном після чищення зубів; табл. необхідно повільно розжувати і запити водою; дітям віком від 2 до 6 років — по ½ табл. (1,1 мг) на добу, з 6 до 14 років по 1 табл. (2,21 мг) на добу; курс лікування — щонайменше 250 днів на рік, щороку до 14-річного віку.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР, реакції гіперчутливості, включаючи дерматит, кропив’янка, стоматит, утворення виразок у роті; головний біль, гіперемія шкіри, підвищена стомлюваність, нудота, диспепсичні явища, біль у ногах та суглобах, можливі прояви гіпотиреозу; хр. токсичність у вигляді флюорозу зубів та підвищеній щільності кісток.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; концентрація фтору в питній воді більше ніж 0,7 мг/л; тяжкі захворювання печінки та нирок; загострення виразкової хвороби шлунка та ДПК; порушення функції підшлункової залози.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 1.1 мг.

Торговельна назва:

7.7.1.7. Препарати стронцію

• Стронцію ранелат (Strontium ranelate) [П] (див. п. 8.7.3.2. розділу «РЕВМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.7.1.8. Анаболічні стероїди

(див. п.2.17.2.1. розділу «Кардіологія. Лікарські засоби»)

7.7.2. Симптоматична терапія

7.7.2.1. Анальгетики

(див. п.5.2.10. розділу «Психіатрія, наркологія. Лікарські засоби», п.8.8. розділу «Ревматологія. Лікарські засоби»,

п.10.3.. розділу «Анестезіологія, реаніматологія. Лікарські засоби»)

7.7.2.2. Нестероїдні протизапальні засоби

(див. п.8.7.1. розділу «Ревматологія. Лікарські засоби»)

7.7.2.3. Міорелаксанти

(див. п.8.10. розділу «Ревматологія. Лікарські засоби»)

7.8. Інші лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні ендокринологічних захворювань

7.8.1. Дофаміноміметики

• Бромокриптин (Вromocriptine) [П] (див. п. 11.5.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Каберголін (Cabergoline) (див. п. 11.5.1. розділу «АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.9. Невідкладна допомога при гострих ендокринологічних станах

Найбільше клінічне значення мають невідкладні стани при ЦД і криз при г. недостатності наднирникових залоз.

До г., невідкладних станів при ЦД належать різні види коматозних станів. При ЦД виділяють гіпоглікемічну кому й три види діабетичної коми: гіперкетонемічну (кетоацидотичну, власне діабетичну), гіперосмолярну (некетотичну, акетотичну, неацидемічну, діабетичну кому без кетозу) та лактацидемічну (лактатацидоз). Перші два види діабетичної коми являють собою крайні ступені порушень метаболізму, властиві ЦД, й часто поєднуються або трансформуються один в одного у процесі перебігу. Лактат-ацидоз не є специфічним для діабету с-мом, розвивається частіше як ускладнення тяжких загальних захворювань на фоні ЦД.

7.9.1. Гіпоглікемічна кома

Гіпоглікемічна кома — крайній ступінь гіпоглікемії — небезпечного, г. стану, що розвивається внаслідок швидкого зниження рівня глюкози в крові й утилізації її мозком. Гіпоглікемія розвивається у хворих на ЦД найчастіше при невідповідності дози інсуліну, що вводиться, або значно рідше сульфаніламідних препаратів, та споживаної їжі, особливо вуглеводної. Інсулінові гіпоглікемії трапляються в 40% хворих на ЦД. Найчастіше гіпоглікемії і гіпоглікемічні коми виникають у хворих з тяжким, лабільним першим типом ЦД, при якому визначити зовнішню причину раптового підвищення чутливості до інсуліну неможливо. Дуже часто інсулінова гіпоглікемія виникає, якщо введення інсуліну не супроводжувалось адекватним прийманням їжі відразу після ін’єкції і через 2-3 год в період максимального ефекту інсуліну короткої дії.

При лікуванні препаратами продовженої дії ці реакції можуть наставати в другій половині дня і вночі. Причиною гіпоглікемії може бути посилена утилізація глюкози при інтенсивному м’язовому навантаженні, різних емоційних станах, інфекціях, г. захворюваннях, родах, частіше в період виходу з цих ситуацій, що супроводились тимчасовою інсулінорезистентністю. Нерідко настання компенсації ЦД підвищує чутливість до інсуліну, що потребує своєчасного зниження дози. Порушення функції печінки, кишок, ендокринного статусу, розвиток ниркової недостатності, що супроводять ЦД, можуть створювати схильність до гіпоглікемій.

Сульфаніламідні препарати також можуть спричиняти гіпоглікемічні реакції, особливо у хворих похилого віку при поєднанні ЦД з захворюваннями нирок, печінки або на фоні явищ СН, а також при голодуванні або недостатності харчування. Застосування деяких ЛЗ у поєднанні з гіпоглікемізуючими сульфаніламідами, може провокувати коматозний стан.

Хр. алкоголізм, а також епізодичне вживання алкоголю можуть сприяти гіпоглікемічній комі у хворих на ЦД, оскільки під дією алкоголю зменшується надходження глюкози з печінки в кров і потенціюється дія сульфаніламідів. Коматозні стани можуть виникати у хворих з порушеною толерантністю до глюкози і невиявленим легким ЦД, внаслідок наявності в цих хворих на початку розвитку хвороби гіперінсулінемії.

У патогенезі гіпоглікемічної коми основне значення має зниження утилізації глюкози клітинами головного мозку, оскільки мозок найчутливіший до зниження постачання глюкозою. Внаслідок нестачі глюкози в клітинах мозку настає г. гіпоксія з наступним порушенням їхньої функції, а при глибокій і тривалій гіпоглікемії дегенерація і загибель.

Гіпоглікемію до певної міри можна розглядати як своєрідну пристосувальну реакцію на надмірну кількість інсуліну, за якої в разі збереження гіпофізарно-надниркових функцій негайно починають діяти захисні, компенсаторні механізми, зокрема підвищується тонус симпато-адреналової системи, вивільняються в кров контрінсулінові гормони: адреналін, адренокортикотропний гормон, кортизол, соматотропний гормон. Ці механізми супроводжуються підвищенням глікогенолізу в печінці, стимуляцією неоглюкогенезу. У легких випадках мобілізація цих чинників може усунути гіпоглікемію без відповідних терапевтичних заходів.

Гіпоглікемічна кома розвивається гостро. Зазвичай їй передує короткочасний період провісників. Іноді він такий малий, що кома починається практично раптово.

Симптоматика гіпоглікемії, що передує стадії гіпоглікемічної коми, поліморфна й зумовлена двома головними механізмами: зменшенням вмісту глюкози в мозку й реакціями, пов’язаними із збудженням симпатоадреналової системи.

Характерні різні порушення поведінки, неврологічні розлади, непритомність, судоми й, нарешті, кома. Реакції, зумовлені збудженням симпатичної вегетативної нервової системи, характеризуються клінікою різних вегетативних порушень, тахікардією, спазмом судин, пиломоторною реакцією, потовиділенням, відчуттям напруження, неспокою, страху. Часто настає дезорієнтація, стан хворого може нагадувати алкогольне сп’яніння, характеризується агресивністю, немотивованими вчинками, негативізмом, відмовленням від їжі. У цей період настають розлади зору, ковтання, мови, які переходять в афазію. Якщо в цей час не здійснюються заходи для усунення гіпоглікемії, а власні компенсаторно-пристосувальні механізми виявляються недостатніми, сплутаність свідомості змінюється руховим збудженням, з’являються клонічні й тонічні судороги, які можуть переходити в великий епілептичний напад. У міру поглиблення гіпоглікемії психомоторне збудження змінюється оглушеністю й непритомністю, розвивається кома. Хворий у гіпоглікемічній комі блідий, шкіра волога, спостерігається тахікардія, дихання рівне, тургор очних яблук звичайний, язик вологий, немає запаху ацетону. У разі затяжної гіпоглікемічної коми дихання стає поверхневим, артеріальний тиск знижується, настають брадікардія, гіпотермія, м’язова атонія, гіпо- й арефлексія. Зіниці вузькі, реакції на світло й корнеальних рефлексів немає. Гіпоглікемічна кома може ускладнитись порушенням кровообігу, інсультом, геміплегією, інфарктом, погіршенням перебігу ретинопатії, крововиливом у сітківку.

Основним біохімічним критерієм, який дає змогу діагностувати гіпоглікемію, є низький рівень цукру в крові. При зниженні його вмісту до 3,33-2,77 ммоль/л (60-50 мг%) настають перші гіпоглікемічні прояви. При рівні цукру 2,77-1,66 ммоль/л (50-30 мг%) з’являються всі типові ознаки гіпоглікемії. Не завжди ступінь зниження глікемії корелює з вираженістю клінічної симптоматики. Інші лабораторні дані при гіпоглікемічній комі неспецифічні.

Якщо хворий непритомний або приймання солодкого чаю не дало ефекту, йому треба в/в струминно ввести 40-80 мл 40% р-ну глюкози. Якщо свідомість хворого не відновлюється, вливання глюкози повторюють. Для активації глікогенолізу показане п/ш введення епінефрину (1 мл 0,1% р-ну), а також глюкагону 1-2 мл в/м. У разі недостатньої ефективності названих заходів необхідне в/в краплинне введення 5% р-ну глюкози, яке продовжується до нормалізації глікемії. Таке введення проводиться в разі необхідності в поєднанні з подрібненими дозами інсуліну під контролем глікемії, яка підтримується на рівні 8,0-13,0 ммоль/л. Одночасно з початком в/в вливання глюкози вводять 75-100 мг гідрокортизону або 30-60 мг преднізолону. Хворому вводять 100 мг кокарбоксілази, 5 мл 5% р-ну кислоти аскорбінової, при необхідності симптоматичні засоби, кисень. У випадках затяжної коми для профілактики набряку мозку вводять в/в 5-10,0 мг 25% р-ну манію сульфату, в/в краплинно 15% або 20% р-ну манітолу (0,5-1,0 г/кг маси тіла).

• Глюкагон (Glucagon) **
• Глюкоза (Glucose) (див. п. 7.2. розділу «ЕНДОКРИНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.9.2. Гіперглікемічна кома

7.9.2.1. Гіперглікемічна кетоацидотична кома

Діабетична кома розививається частіше від інших коматозних станів і залишається найтяжчим г. ускладненням ЦД. Основною причиною (у 25%) діабетичного кетоацидозу й коми можна вважати, особливо в молодих людей, несвоєчасну діагностику маніфестного ЦД; далі йдуть похибки в інсулінотерапії (самовільне припинення введення або неадекватне зменшення дози) або, рідше, у прийманні пероральних цукрознижуючих засобів, грубі порушення дієти й режиму, стресові ситуації, нескореговані відповідною зміною дози інсуліну, травми, інфекції, інтеркурентні захворювання, оперативні втручання, вагітність, роди.

Патогенетичною основою діабетичного кетоацидозу й коми є відносна нестача інсуліну, г. зростання потреби в ньому. Дефіцит інсуліну супроводжується зниженням утилізації глюкози тканинами, в основному м’язовою і жировою. Це зумовлює наростанням гіперглікемії, що ускладнюється посиленням глікогенолізу й глюконеогенезу в печінці і м’язах. Гіперглікемія і пов’язана з нею глюкозурія, прогресуючий осмотичний діурез супроводжуються втратою води, іонів калію, натрію, хлору, внутрішньоклітинною дегідратацією, гемоконцентрацією, гіперосмолярністю. Ці чинники спричинюють недостатність периферичного кровообігу внаслідок різкого зменшення об’єму циркулюючої крові, розвитку шоку. Ці порушення супроводжуються гіпотонією, яка призводить до зниження ниркової течії крові і розвитку анурії. Паралельно дефіцит інсуліну провокує ліполіз, спустошуються жирові депо, в печінці з нестерифікованих жирових кислот утворюються ліпопротеїни дуже низької щільності. У зв’язку з неповним окисленням жирів у печінці (тільки до стадії ацетил-КоА), посилюються кетогенез (утворення ацетооцтової і b-оксимасляної кислот) при зниженні утилізації кетонових тіл м’язовою тканиною. Накопичення органічних кислот, ацетоацетату, b-оксибутирату, ацетону призводить до різкого зменшення лужних резервів, зниження рН крові, розвивається некомпенсований метаболічний ацидоз. Кетонемія й ацидоз у клінічній симптоматиці супроводжуються розвитком характерного глибокого «дихання Куссмауля» — специфічної ознаки настання коми. Висока кетонемія супроводжується виділенням кетонових тіл з сечею, що зменшує вміст зв’язаних основ, веде до втрати натрію. Білковий обмін характеризується посиленням катаболічної спрямованості, збільшенням глюконеогенезу, підвищенням концентрації азоту в сечі, дегідратацією клітин, втратою іонів калію. Ці порушення супроводжуються надмірною секрецією контрінсулінових гормонів. Високий вміст неестерифікованих жирових кислот, контрінсулінових гормонів, ацидоз є причинами, що сприяють порушенню гормнально-рецепторних взаємодій, розвиткові інсулінорезистентності.

Клінічна картина діабетичної коми розвивається, як правило, поступово протягом кількох днів, іноді год на фоні прогресуючої декомпенсації ЦД. Якщо своєчасно не усуваються причини, які спровокували кетоз, немає адекватної терапії, патологічний процес прогресує і розвивається стадія клінічно вираженого кетоацидозу або прекоми, а далі коми.

Стан вираженого кетоацидозу, прекоми може продовжитись кілька днів, а іноді й год. При огляді хворого з клінічною картиною діабетичної коми в початковому періоді відзначають руховий неспокій. Його мучить головний біль, є позиви на блювання, г. біль в епігастральній ділянці і спастичний біль у животі. Можуть бути клонічні судороги. Ці симптоми характеризують ранні прояви мозкових розладів при діабетичній комі й відображують надмірну збудливість усіх відділів головного мозку. У міру прогресування метаболічних розладів хворий стає дедалі байдужішим, з трудом відповідає на запитання, оглушений, настає деяка сплутаність свідомості. Потім розвивається сонливість, хворий впадає в сопорозний стан, з якого його можна вивести тільки сильними подразненнями, після чого він непритомніє і настає кома. Шкіра суха, холодна, тургор її знижений, часто злущується, нерідко на ній виявляються ксантоми, фурункули, розчухи, екзема та інші трофічні зміни. У разі прогресуючого порушення кислотно-лужної рівноваги (рН 7,2 і нижче), дихання стає прискореним, глибоким і гучним («дихання Куссмауля» — характерний симптом діабетичної коми). Це компенсаторна реакція організму — посилена вентиляція, спрямована на виведення СО2, що накопичується в крові, усунення ацидозу. У термінальних стадіях діабетичної коми дихання Куссмауля переходить у поверхневе, а надалі спонтанне дихання припиняється. У повітрі, яке видихає хворий, різкий запах ацетону, який відчувається при вході в кімнату, де лежить хворий. Очні яблука внаслідок втрати тонусу очних м’язів при надавлюванні м’які. Тонус м’язів кінцівок знижений. Температура тіла нормальна або знижена. Підвищення температури тіла свідчить про наявність супровідної інфекції.

СС система при діабетичній комі уражується найбільше. Пульс частий, малого наповнення, м’який, частіше ритмічний. Тони серця глухі. АТ тиск спадає. Язик сухий, шершавий, яскраво-малиновий, обкладений коричневим нальотом. Живіт здутий, нерідко болючий і напружений в епігастральній ділянці. Шлунок розтягнутий, в ньому багато рідини, часто з домішкою крові. Часті явища парезу шлунка і кишок, симптоми подразнення очеревини. Буває блювання, іноді з домішкою крові (блювання «кавовою гущею»). Іноді розвивається симптомокомплекс з сильним болем у животі й напруженням черевних м’язів, що нагадує г. живіт. Сечовипускання часте, при глибокій комі — мимовільне. Поліурія зумовлена високою гіперглікемією й «осмотичним діурезом». Поряд з цим трапляються випадки з затримкою сечі, аж до анурії, зумовленої спадом тонусу м’язів сечового міхура. Анурія є грізним симптомом, що розвивається на фоні зменшення об’єму циркулюючої крові, спаду артеріального тиску, колапсу й припинення ниркової фільтрації.

Виявляються різні порушення неврологічного статусу, зумовлені ацидозом, гіпоксією, електролітними порушеннями, енергетичним дефіцитом і дегідратацією клітин ЦНС і периферичної нервової системи.

Провідними біохімічними показниками гіперглікемічної коми є виражені гіперглікемія, глікозурія, кетонемія і відповідна кетонурія. Розвиваються порушення водно-електролітного балансу. Особливо прогресуючий дефіцит калію. Спостерігається азотемія зниження лужного резерву.

Основними напрямками лікування хворого з гіперкетонемічною комою є інсулінотерапія, регідратація, корекція електролітних розладів і порушень кислотно-основної рівноваги. Крім цих основних методів лікування здійснюють заходи щодо профілактики ускладнень коматозного стану — інфекції, набряку мозку, тромбозу.

• Інсулін (Insulin) *
• Натрію хлорид (Sodium chloride) [П] * (див. п. 10.5.6. розділу «АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ ТА РЕАНІМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Натрію гідрокарбонат (Sodium hydrocarbonate) [П]

Фармакотерапевтична група: В05ХА02 — розчини для внутрішньовенного введення. Натрію бікарбонат.

Основна фармакотерапевтична дія: засіб для відновлення лужного стану крові та корекції метаболічного ацидозу; при дисоціації натрію гідрокарбонату вивільнюється бікарбонатний аніон, він зв’язує іони водню з утворенням вуглецевої кислоти, яка потім розпадається на воду та вуглекислий газ, що виділяється при диханні; р-н, доведений до показника рН 7,3 — 7,8, попереджує стрибкоподібне залужнювання та забезпечує плавну корекцію ацидозу при одночасному збільшенні лужних резервів крові; препарат збільшує також виділення із організму іонів натрію та хлору, підвищує осмотичний діурез, залужнює сечу, попереджає осад сечової кислоти в сечовидільній системі; всередину клітин бікарбонатний аніон не проникає.

Показання для застосування ЛЗ: некомпенсований метаболічний ацидоз БНФ,ВООЗ, що може виникнути при інтоксикаціях різної етіології, в тому числі отруєння слабкими органічними кислотами (барбітурати, ацетилсаліцилова кислота), тяжкому перебігу післяопераційного періоду, великих опіках, шоку, діабетичній комі, тривалій діареї, нестримному блюванні, гострих масивних крововтратах, тяжкому ураженні печінки та нирок, тривалих пропасних станах, тяжкій гіпоксії новонароджених; абсолютним показанням є зниження рН крові нижче 7,2.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: 4,2% р-н: дорослим і дітям старше 1 року, в/в крап. зі швидкістю 1,5 ммоль/кг/год. (3 мл/годину), під контролем рН крові і показників кислотно-лужного та водно-електролітного балансу; новонародженим вводять в/в у дозі 1-2 мл на 1 кг маси тіла за один раз; у разі коригування метаболічних ацидозів дозування визначається з урахуванням рівня розладу балансу кислот та основ, доза вираховується залежно від показників газів крові за формулою: об’єм 0,5-молярного буферованого гідрокарбонату натрію 4,2% у мл = дефіцит баз (-ВЕ) х кг маси тіла хворого х 0,3 х 2 (фактор 0,3 відповідає частці позаклітинної рідини порівняно з загальною рідиною); МДД для дорослих — 300 мл (при підвищеній масі тіла — 400 мл) на добу, для дітей, залежно від маси тіла, від 100 до 200 мл; 4% р-н: дорослим в/в (зі швидкістю приблизно 60 кр./хв., до 200 мл/добу, по 100 мл 2р/ день) або ректально крап.; дітям — в/в крап. (новонародженим в дозі 4-5 мл/кг маси тіла, дітям інших вікових груп — у дозі 5-7 мл/кг маси тіла), залежно від ступеня вираженості ацидозу препарат застосовують нерозведеним або розведеним р-ном глюкози 5% у співвідношенні 1:1, МДД для дорослих — 200 мл на добу, для дітей, залежно від маси, не більше 7 мл/кг маси тіла; 8,4% р-н: в/в крап. без розведення або розведеним в ін. інфузійних р-нах, середня доза для дорослих становить від 2 до 5 ммоль/кг (2 — 5 мл/кг), вводять протягом 4 — 8 год., для дітей доза становить 1 ммоль/кг (1 мл/кг) при повільному введенні; недоношеним та новонародженим дітям вводять розведений 1:1 з 5% розчином глюкози; при зупинці серця первинна доза для дорослих становить 1 ммоль/кг, після чого — 0,5 ммоль/кг кожні 10 хв.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, анорексія, біль у шлунку, головний біль, неспокій, АГ, мозковий крововилив, набряки, гіпокаліємія, гіпернатріємія, молочно-лужний синдром, алкалоз, судоми.

Протипоказання до застосування ЛЗ: метаболічний або респіраторний алкалоз, гіпокаліємія, гіпернатріємія; ниркова недостатність, застійна серцева недостатність, еклампсія, артеріальна гіпертензія.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — не визначена, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ

Торговельна назва:

• Антибактеріальні засоби
• Вітаміни групи В
• Кислота аскорбінова (Ascorbic acid) [П] * [тільки таблетки] (див. п. 20. розділу « ВІТАМІНИ ТА МІНЕРАЛИ»)
• Неостигмін (Neostigmine) [П] * (див. п. 6.6.1. розділу «НЕВРОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Метоклопрамід (Metoclopramide) [П] * (див. п. 3.5. розділу «ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Гепарин (Heparin) [П] * [тільки мазь та гель] (див. п. 13.8.1.2. розділу «ГЕМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

7.9.2.2. Гіперосмолярна некетоацидотична кома

Гіперосмолярна кома — особливий вид діабетичної коми, що характеризується крайнім розладом метаболізму при ЦД без кетоацидозу, з високою гіперглікемією. Кардинальними симптомами такої коми є висока гіперглікемія, що досягає 55 ммоль/л і вище, різке обезводнення, клітинний ексікоз, гіпернатріємія, гіперхлоремія, азотемія без кетонемії й кетонурії.

Гіперосмолярна кома розвивається в основному у хворих на легкий і середньотяжкий 2-й тип ЦД, компенсованого невеликими дозами сульфаніламідів або дієтою. В основному це особи старші 50 років.

Основним провокуючим фактором гіперосмолярної коми є дегідратація на фоні механізмів, які посилюють відносну інсулінову недостатність. Інтеркурентні захворювання, інфекції, опіки, травми, г. порушення мозкового і коронарного кровообігу, гастроентерити, панкреатити, що супроводяться блюванням, поносом, призводять до дегідратації і гіперосмолярності. Розвиткову гіперосмолярного с-му сприяють крововтрати різного походження, в тому числі при хірургічних втручаннях. Іноді ця кома виникає як ускладнення на фоні лікування діуретиками, глюкокортикоїдами, імунодепресантами, введення великих кількостей сольових, гіпертонічних р-нів, манітолу, проведення гемодіалізу і перитонеального діалізу. Ці механізми посилюються на фоні введення глюкози, надмірного вживання вуглеводів.

Провідну роль у патогенезі гіперосмолярної коми відіграють клітинна дегідратація (церебральна й екстрацеребральна) внаслідок масивного осмотичного діурезу, що спричиняється високою гіперглікемією, а також електролітні порушення. Гіперосмолярність поряд із високою гіперглікемією є головною характерною особливістю цього виду коми. В основі гіперосмолярності при ЦД лежить інсулінова недостатність, яка сприяє декомпенсації ЦД й наростанню глікемії. Фактори, що провокують дегідратацію, у поєднанні з гіперглікемією, й осмотичним діурезом утворюють порочне коло, яке призводить до прогресуючого згущення крові, накопичення осмотично активних речовин, клітинної дегідратації. Гіперосмолярності сприяє гіпернатріємія, яка розвивається у відповідь на підвищення секреції кортизолу, альдостерону, зниження канальцевої реабсорції води внаслідок зменшення секреції антидіуретичного гормона. Високий осмотичний діурез призводить до швидкого розвитку гіповолемії, дегідратації клітин і міжклітинного простору, судинного колапсу зі зниженням течії крові в органах і тканинах. Загальне обезводнення органів і тканин супроводиться дегідратацією головного мозку, зниженням лікворного тиску, розвитком внутрішньомозкових і субдуральних крововиливів. Те, що при гіперосмолярній комі немає кетозу, пояснюється передусім тим, що цей с-м розвивається, як правило, в осіб з 2-м типом ЦД з відносною інсуліновою недостатністю без схильності до кетозу. Невелика кількість ендогенного інсуліну, очевидно, достатня для пригнічення ліполізу й кетогенезу, тим більше, що ці процеси інгібіруються дегідратацією, глибоким порушенням функції печінки, а також надмірно високою концентрацією глюкози в крові, що гальмує утворення кетонових тіл.

Клінічна картина гіперосмолярної коми розвивається поступово. Характерно, що при всій тяжкості клінічної симптоматики звичайно немає диспетичних проявів, характерних для кетоацидозу.

У клінічному статусі превалюють симптоми дегідратації: сухість слизових оболонок, запалі, м»які очні яблука, різке зниження м»язового тонусу. Хворий часто, поверхнево дихає. Стан його прогресивно погіршується, розвивається виражена дегідратація, падає артеріальний тиск, настає тахікардія, нерідкі розлади серцевого ритму (миготлива тахіаритмія або екстрасистолія), значний на початку діурез швидко падає й розвивається анурія, поступово настає картина гіповолемічного шоку. Іноді буває пастозність або навіть набряк нижніх кінцівок, мошонки. Дуже характерні порушення неврологічного і психічного статусу. Свідомість сплутана від схильності до збудження до загальмованості й коми. На відміну від діабетичної коми глибокий розлад свідомості розвивається у термінальних стадіях або взагалі не настає. Часті гіперрефлексія або арефлексія, патологічні рефлекси, спастичний геміпарез або тетрапарез, парез черепно-мозкових нервів, дисфагія, вестибулярні порушення, менінгеальні знаки, епілептиформні судороги, анізокорія і квола реакція зіниць. Часто буває висока гарячка, зумовлена дегідратацією гіпоталамічних вегетативних утворів.

Кардинальними лабораторними ознаками гіперосмолярної коми є надзвичайно висока гіперглікемія — 35-55 ммоль/л, однак при тяжкій супровідній патології вона може бути нижчою (20-25 ммоль/л).

Інші специфічні симптоми — значна гіперосмолярність плазми (іноді до 400 мосм/л) і нормальна кетонемія, ацетону в сечі немає. Ці специфічні ознаки дають змогу без особливих труднощів поставити діагноз. Крім цих особливостей у більшості хворих буває гіпернатріємія (понад 140-150 ммоль/л), хоч іноді вміст натрію і крові може бути нормальним. Підвищені рівні хлору й сечовини в крові. Рівень бікарбонатів у крові й рН крові звичайно нормальні. Вміст калію в крові на перших етапах може бути підвищений, але під впливом терапії в міру зниження глікемії й настання ефекту розведення він може знизитись до гіпокаліємії. Ліпемія і вміст неестерифікованих жирових кислот у крові помірно підвищені. У сечі виявляють високу глюкозурію, реакція сечі на ацетон негативна або слабо позитивна. Гіперосмолярний с-м без кетонемії й ацетону в сечі, характерна клінічна картина, відсутність дихання Куссмауля дають змогу діагностувати гіперосмолярну кому.

Основні принципи лікування гіперосмолярної коми подібні до принципів лікування при діабетичній комі і зводяться до регідратації та інсулінотерапії. Особливістю лікування при цій комі є те, що у зв»язку з вираженою гіперосмолярністю й гіпернатріємією (понад 145-150 ммоль/л) регідратацію на перших етапах лікування здійснюють не ізотонічним, а гіпотонічним (0,45% або 0,6%) р-ном натрію хлориду Після зниження вмісту натрію в сироватці крові до 145 ммоль/л дегідратацію можна робити ізотонічним р-ном натрію хлориду. Надмірна вираженість дегідратації при гіперосмолярній комі потребує більшого введення загальної кількості рідини, ніж при кетоацидозі. Інсулінотерапію проводять переважно в режимі малих доз, беручи до уваги ту особливість гіперосмолярної коми, що їй у більшості випадків не характерна інсулінорезистентність. Основним принципом лікування при гіперосмолярній комі є своєчасна і адекватна регідратація і зниження осмолярності. Паралельно проводять профілактику гіпокаліємії в/в введенням калію так, як і при гіперкетонемічній комі. Здійснюють симптоматичну терапію, аналогічну заходам при діабетичній комі.

• Натрію хлорид (Sodium chloride) [П] * (див. п. 10.5.6. розділу «АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ ТА РЕАНІМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Інсулін (Insulin) *
• Глюкоза (Glucose) (див. п. 7.2. розділу «ЕНДОКРИНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Гепарин (Heparin) [П] * [тільки мазь та гель] (див. п. 13.8.1.2. розділу «ГЕМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Антибактеріальні засоби

7.9.2.3. Гіперлактацидемічна кома

Гіперлактацидемічна кома (гіперлактатацидемія, лактатацидоз) — с-м, не специфічний тільки для ЦД, він може розвиватись при ряді інших тяжких патологічних станів, коли створюються передумови для підвищеного утворення й накопичення в крові і тканинах лактатної кислоти. Цими передумовами є передусім захворювання, що супроводяться тканинною гіпоксією, яка посилює анаеробний гліколіз з надмірним утворенням і накопиченням у тканинах лактатної кислоти. СН, ДН і ниркова недостатність, захворювання печінки з порушенням її функції, нирок, крововтрата, сепсис, с-м тривалого здавлення можуть провокувати розвиток лактатацидозу.

При ЦД, особливо декомпенсованому, є механізми, зокрема гіпоксія й гепатоцелюлярна недостатність, які можуть змістити нормальний метаболізм лактатної кислоти в бік накопичення її в крові й тканинах. Інсулінова недостатність пригнічує піруватдегідрогеназу, яка каталізує перетворення піровиноградної кислоти до кінцевих продуктів, що супроводжується посиленим перетворенням пірувату в лактат.

Нормальне співвідношення концентрації лактат і піруват в сироватці крові (10:1) зміщується в бік лактату. Особливо небезпечним є таке порушення метаболізму у хворих, які приймають бігуаніди. На фоні приймання бігуанідів (фенформіну) може розвиватись блокада утилізації лактату печінкою і м»язами, що веде до розвитку гіперлактатацидемії і тяжкого метаболічного ацидозу.

Гіперлактатацидемічна кома хоч і рідкий, проте дуже тяжкий стан, летальність при якому коливається від 50 до 90%. При ЦД трапляється переважно в осіб похилого віку, уражених тяжкими захворюваннями серця, легень, печінки, нирок. Розвивається зазвичай швидко, протягом кількох год. Провісників, як правило, немає, або вони не характерні. Хворий може відчувати м»язевий біль, біль за грудиною, диспептичні явища, прискорене дихання, апатія, сонливість або безсоння. Проте на фоні загального тяжкого стану цих хворих, зумовленого наявною у них патологією, ці симптоми залишаються непоміченими. Стан прогресивно погіршується, в міру наростання ацидозу може з»являтися біль у животі, посилюється блювання. Спостерігається поліморфна неврологічна симптоматика від арефлексії до спастичних парезів і гіперкінезів. У зв»язку з тим, що лактатацидоз супроводжується вираженим метаболічним ацидозом, у хворих перед розвитком повної коми настає гучне дихання Куссмауля. Зазвичай має місце брадикардія або брадиаритмія, рідше виражена тахікардія, гіпотензія, розвивається колапс з оліго-, а потім анурією, гіпотермією. На цьому фоні прогресує ДВЗ-с-м, нерідкі внутрішньосудинні тромбози з геморагічними некрозами пальців рук і ніг.

Діагноз лактатної коми ставлять на підставі клінічної картини тяжкого метаболічного ацидозу без кетозу й вираженої гіперглікемії з гіперлактатацидемією і підвищенням відношення лактат/піруват. Різко знижений вміст гідрокарбонатних іонів без гіперкетонемії і кетонурії, буває спад рН крові нижче 7,3. Виявляють гіперазотемію, гіперліпідемію. При дослідженні сечі визначають аглюкозурію, ацетону в сечі не має.

Провідне значення в терапії лактатацидозу мають заходи щодо усунення ацидозу. Паралельно роблять корекцію інших метаболічних розладів, борються з шоком, анемією, гіпоксією. В/в краплинно вводять 2,5% р-н натрію гідрокарбонату в кількості 1-2 л/добу (1 л вводять протягом 3 год). У разі крайніх ступенів ацидозу (рн крові 7-6,8) вводять в/в струминно повільно 45-50 мл 8,4% р-ну гідрокарбонату. Усуненню ацидозу сприяє метиленовий синій, що зв»язує іони водню, який вводять в/в краплинно в кількості 50-100 мл 1% р-ну (з розрахунку 1-5 мг/кг маси тіла). Для боротьби з ацидозом використовують також трисамін (трис-буфер, триоксиметаламінометан).

Трисамін діє швидше, ніж бікарбонат, тому його доцільно вводити на початку лікування при різко зниженому рН крові, особливо у хворих з вираженою СН. Як допоміжний захід переливають кров, плазмозамінні р-ни, вводять гідрокортизон (до 250-500 мг). Пресорні агенти неефективні, а катехоламіни протипоказані, оскільки посилюють накопичення лактату в тканинах. Інсулінотерапію проводять малими дозами, у поєднанні з 5% глюкозою у зв»язку з невисокими рівнями глікемії. У тяжких випадках, при рівнях рН крові 7 і нижче, показане застосування перитонеального діалізу або гемодіалізу з безлактатним діалізатом.

Гемодіаліз

• Натрію гідрокарбонат (Sodium hydrocarbonate) [П] (див. п. 7.9.2.1. розділу «ЕНДОКРИНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Інсулін (Insulin) *
• Глюкоза (Glucose) (див. п. 7.2. розділу «ЕНДОКРИНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Антибіотикотерапія
• Глюкокортикоїди
• Протишокова терапія

7.9.3. Кома при гострій недостатності наднирникових залоз

Г. недостатність наднирникових залоз (г. недостатність кори наднирникових залоз) — ургентний клінічний с-м, який розвивається внаслідок раптового та значного зниження функціональної активності коркового шару наднирникових залоз (супроводжується виразним зниженням вмісту у крові глюко- та мінералкортикоїдів).

Г. недостатність наднирникових залоз (ГННЗ) виникає як первинно-гостра недостатність наднирникових залоз або як декомпенсація хр. недостатності наднирникових залоз (ХННЗ).

Розрізняють наступні причини розвитку ГННЗ:

декомпенсація ХННЗ;

с-м відміни глюкокортикостероїдів при довготривалій терапії;

первинно-гостра недостатність наднирникових залоз:

а) двобічний крововилив у наднирники при менінгококцемії (с-м Уотерхауса-Фредеріксена), при порушеннях системи згортання крові;

б) адреналектомія.

г. гіпофізарна недостатність;

декомпенсація уродженої дисфункції кори наднирникових залоз;

застосування ЛЗ, що пригнічують утворення кортикостероїдів (мітотан, кетоконазол) або таких, що прискорюють їх метаболізм (фенітоїн, ріфампіцин).

Принципи ведення хворих з г. недостатністю наднирникових залоз:

невідкладна масивна замісна терапія препаратами гормонів кори наднирникових залоз;

регідратація хворих та корекція електролітних порушень (р-ни декстрози, сольові р-ни);

етіотропна та симптоматична терапія (при лихоманці, за виключенням станів зневоднення, антибіотикотерапія).

Лікування починають невідкладно, не очікуючи результатів лабораторних тестів (при можливості проводять попереднє визначення у крові концентрацій кортизолу, кортикотропіну, електролітів, біохімічні, клінічні аналізи), з в/в введення р-нів натрію хлориду та декстрози. Натрію хлорид, 0,9% р-н, вводять крапельно зі швидкістю 500 мл/год, під контролем показника гематокриту, гемодинамічних параметрів, загального стану хворого (у випадках колаптоїдних станів р-н вводять струменево) до 2000 — 3000 мл/доби. Глюкоза, 5-10% р-н, вводиться в/в крапельно, 500-1000 мл/добу. Протипоказано введення калійвмісних, гіпотонічних р-нів, діуретиків.

Також невідкладно починають в/в введення гідрокортизону по 100 мг 4-6 р/добу. У подальшому, при наявності позитивної динаміки (стабілізація гемодинамічних показників) доза препарату зменшується до 150-200 мг/добу (при стабільних показниках гемодинаміки вводиться в/м орієнтовно по 75 мг ранком, 50 мг вдень, 25 мг ввечері) протягом 2-ї та 3-ї доби. У подальшому доза гідрокортизону складає 30 мг/добу (20 мг та 10 мг). Паралельно з лікуванням контролюють показники гематокриту, електролітів, вмісту глюкози у крові, гемодинамічні параметри (ЧСС, АТ), частоту дихання, аускультативну картину легень.

ЧАСТИНА 7

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!