Сьомий випуск Державного формуляра лікарських засобів. Частина 15

ЧАСТИНА 14

16. ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

16.1. Засоби, що застосовуються при захворюваннях вуха

16.1.1. Засоби для видалення сірчаної пробки

16.1.2. Засоби для лікування зовнішнього отиту

16.1.2.1. Лікарські засоби з в’яжучою, протизапальною, знеболюючою та припікаючою дією

16.1.2.2. Комбінації глюкокортикоїдів з антибактеріальними або протигрибковими засобами

16.1.2.3. Антибактеріальні та антисептичні засоби

16.1.2.4. Протигрибкові засоби

16.1.2.5. Комбінації протигрибкових, антибактеріальних засобів, місцевих анестетиків та глюкокортикоїдів

16.1.3. Засоби для лікування середнього отиту

16.1.4. Засоби для лікування кохлеовестибулярних розладів

16.2. Лікарські засоби, що застосовуються при захворюваннях носа та навколоносових синусів

16.2.1. Засоби для лікування ринітів та синуситів

16.2.1.1. Лікарські засоби для місцевого застосування

16.2.1.1.1. Антибактеріальні лікарські засоби для місцевого застосування

16.2.1.1.2. Комбінації антибактеріальних засобів з глюкокортикоїдами та адреноміметиками

16.2.1.1.3. Симпатоміметики для місцевого застосування

16.2.1.1.3.1. Прості лікарські засоби

16.2.1.1.3.2. Симпатоміметики у комбінації з іншими лікарськими засобами

16.2.1.1.4. Антигістамінні засоби для місцевого застосування

16.2.1.1.5. Глюкокортикоїди для місцевого застосування

16.2.1.1.6. Стабілізатори мембран опасистих клітин

16.2.1.1.7. Засоби елімінаційної терапії при захворюваннях носа

16.2.1.2. Лікарські засоби для системного застосування

16.2.1.2.1. Симпатоміметики для системного застосування та їх комбінації з Н1-блокаторами

16.2.1.2.2. Антигістамінні засоби

16.2.1.2.3. Глюкокортикоїди для системного застосування

16.2.1.2.4. Протизапальні засоби

16.2.1.2.5. Імуномодулятори

16.2.2. Засоби для лікування поліпозної риносинусопатії

16.2.3. Засоби для лікування носової кровотечі

16.2.4. Засоби для лікування атрофічного риніту

16.3. Лікарські засоби, що застосовуються при захворюваннях глотки

16.3.1. Антисептичні засоби

16.3.1.1. Прості антисептичні засоби

16.3.1.2. Комбіновані антисептичні засоби

16.3.2. Рослинні лікарські засоби

16.3.3. Муколітичні засоби

16.3.4. Інші засоби

16.4. Засоби, що застосовуються при захворюваннях гортані

16.4.1. Засоби для лікування ларингіту

16.4.2. Засоби для лікування набряку гортані

16.1. Засоби, що застосовуються при захворюваннях вуха

16.1.1. Засоби для видалення сірчаної пробки

Вушна сірка — нормальний продукт життєдіяльності сірчаних залоз, що містяться в зовнішньому слуховому ході. Зазвичай вушна сірка евакуюється з вуха самостійно. При порушенні самостійного видалення сірки утворюються сірчані пробки. Коли сірчана пробка призводить до порушення слуху, її або видаляють за допомогою вимивання, або з допомогою інструментів. Для вимивання використовують шприц Жане, воду, підігріту до t° тіла або р-н 0,02% фурациліну, 0,1% р-н калію перманганату. У хворих з перфорацією барабанної перетинки та у пацієнтів, які перенесли операції на вусі, сірчані пробки видаляють лише інструментально. За необхідності пробку розм’якшують перед промиванням за допомогою вушних крапель: 5% р-ну гідрокарбонату натрію, 3% р-ну перекису водню. Для розм’якшення щільних пробок краплі можна застосовувати протягом кількох днів.

16.1.2. Засоби для лікування зовнішнього отиту

Після збирання анамнезу проводять огляд вушної раковини, зовнішнього слухового проходу та барабанної перетинки. За необхідності виконують туалет зовнішнього слухового проходу з видаленням патологічних виділень та беруть мазок для мікробіологічного дослідження.

ЛЗ вводять у зовнішній слуховий прохід шляхом вливання крап. з наступним їх нагнітанням у глибокі відділи за рахунок натиснення на козелець (хворий при цьому нахиляє голову в бік, протилежний хворому вуху, або ж крап. вводять в положенні лежачи на боці), інсуфляції — вдування порошку, змазування шкіри мазями за допомогою зонду з ватою. Подовження дії ЛЗ можна досягнути за рахунок введення у зовнішній слуховий прохід марлевої турунди, просоченої р-ном препарату, або маззю.

Для лікування зовнішнього отиту бактеріального походження застосовують місцеві АБЗ, частіше їх комбінують із системними АБЗ. Якщо має місце перфорація барабанної перетинки, ототоксичні антибіотики протипоказані. Щоб запобігти розвитку грибкової флори, курс лікування АБЗ для місцевого застосування не повинен перевищувати 7–10 діб. При вираженому запаленні шкіри слухового проходу й особливо екзематозних змінах доцільне застосування місцево комбінації АБЗ та ГК.

Препарати 3–5% р-ни срібла протеїнату або срібла нітрату застосовують для зменшення запалення шкіри. Грануляції та поліпи припікають згаданими препаратами, але у вищих їх концентраціях. Призначають такж ваготіл.

З метою знеболення додатково призначають неопіоїдні анальгетики, наприклад парцетамол.

При інфекції, викликаній резистентними стафілококами, препаратами вибору є мупіроцин, оксацилін та стафілококовий бактеріофаг. У хворих з імунодефіцитом та ЦД збудником часто є P.aeruginosa, тому їм показані ципрофлоксацин, цифран, таривід, інцесті-бактеріофаг; місцево — хлоргексидин.

При опіках вушної раковини і зовнішнього слухового проходу призначають дерматол 1,0 г з ланоліном та вазеліном по 5,0 г; ацетат алюмінію з дистильованою водою 2:100.

При екземі шкіри вушної раковини та зовнішнього слухового проходу призначають ГК-креми та мазі (див. розділ «Дерматовенерологія. Лікарські засоби»), при цьому віддається перевага дермозолону, проте не допускати довготривалого його застосування.

При відмороженні вушної раковини місцево застосовують наступні склади: іхтіол з ланоліном 1:1, рідина Бурова, алюмінію ацетату 8% р-н (1 ч. л. на 50 мл води).

При підозрі на грибкове ураження шкіри зовнішнього слухового проходу беруть матеріал для мікологічного дослідження. При ураженні плісеневими грибами (наприклад, Aspergillus) основу місцевої терапії складають нафтифін, фукорцин. Якщо висіваються гриби Candida, ефективними є клотримазол, біфоназол, нізорал, мікозолон; при поєднаному грибковому та бактеріальному ураженні застосовують ізоконазол, циклопірокс, нафтифін, кандибіотик. За недостатньої ефективності місцевого протигрибкового лікування призначають системну терапію.

16.1.2.1. Лікарські засоби з в’яжучою, протизапальною, знеболюючою та припікаючою дією

Комбіновані препарати

• Феназон + лідокаїн (Phenazone + lidocaine) [П] **

Визначена добова доза (DDD): не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

16.1.2.2. Комбінації глюкокортикоїдів з антибактеріальними або протигрибковими засобами

(також див. розділ «Офтальмологія. Лікарські засоби»)

16.1.2.3. Антибактеріалептичні засоби

• Офлоксацин (Ofloxacin) [П] * (див. п. 17.2.11. розділу «ПРОТИМІКРОБНІ ТА АНТИГЕЛЬМІНТНІ ЗАСОБИ»)

Фармакотерапевтична група: S03АА — засоби, що застосовуються в офтальмології та отології. Протимікробні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: належить до групи фторхінолонів; у клітинах бактерій він інгібує ДНК-топоізомеразу ІІ роду — ензим, необхідний для дуплікації та транскрипції ДНК бактерій; має широкий антибактеріальний спектр дії; після введення у вухо разової дози крап. 0,3% р-ну концентрація препарату у сироватці була у 1000 разів нижча, ніж після перорального введення; концентрація препарату в отореї була високою і наближалася до концентрації введеного препарату (3 г/л).

Показання для застосування ЛЗ: лікування бактеріальних інфекцій, спричинених патогенами, чутливими до офлоксацину, у дорослих і дітей віком від 12 років, для лікування зовнішнього отиту, хр. гнійного середнього отиту (з перфорацією барабанної перетинки), та у дорослих — для профілактики при проведенні вушної хірургії; для лікування дітей віком від 3 до 11 років застосовують при зовнішньому отиті і г. середньому отиті з тимпаностомією.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: краплі треба вводити у зовнішній слуховий прохід вуха у положенні пацієнта лежачи, хворим вухом догори, у такому положенні пацієнт повинен перебувати принаймні протягом 5 хв після введення препарату, введення холодного р-ну уникати, бо це може спричинити термічну реакцію (запаморочення), рекомендується перед застосуванням зігріти фл., потримавши його у долоні впродовж 1–2 хв, для успішного введення крап. до середнього вуха потрібно під час введення відтягнути козелок вуха назовні, у напрямку обличчя; дорослі і діти віком від 12 років: звичайно при лікуванні зовнішнього отиту вводять 10 крап. двічі на день протягом 10 днів, при лікуванні хр. гнійного середнього отиту з хр. перфорацією барабанної перетинки рекомендована доза становить 10 крап. двічі на день протягом 14 днів; діти віком від 3 до 11 років: спосіб застосування і дозування для дітей повинні спеціально призначатися отоларингологом, а весь період лікування повинен проводитися під його наглядом в амбулаторному відділенні, рекомендована доза при лікуванні зовнішнього отиту і г. середнього отиту з тимпаностомією становить 5 крап. двічі на день впродовж 10 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: свербіння вуха та гіркий присмак у роті; екзема, парестезія, запаморочення, шум та біль у вусі, відчуття сухості в роті.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до фторхінолонів; інфекційні запалення зовнішнього слухового проходу чи внутрішнього вуха, спричинені стійкими до офлоксацину штамами бактерій, дитячий вік до 3 років.

Визначена добова доза (DDD): не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Ципрофлоксацин (Ciprofloxacin) [П] * (див. п. 17.2.11. розділу «ПРОТИМІКРОБНІ ТА АНТИГЕЛЬМІНТНІ ЗАСОБИ»)

Фармакотерапевтична група: S03АА07 — засоби для застосування в офтальмології та отології; протимікробні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: належить до групи фторхінолонів; має широкий антибактеріальний спектр дії; виявляє високу активність відносно більшості аеробних Гр(-) м/о, включаючи Pseudomonas aeruginosa; ефективний відносно аеробних Гр(+) м/о (стафілококи і стрептококи)

Показання для застосування ЛЗ: г. отит зовнішнього вуха, г.отит середнього вуха з дренажем ч/з тимпаностомічну трубку, спричинені штамами бактерій, чутливими до ципрофлоксацину.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для дорослих доза 4 крап. у вушний прохід 2 р/день; для пацієнтів, яким потрібне застосування вушних тампонів, дозу можна подвоїти тільки при першому застосуванні, тривалість лікування 5–10 днів, у деяких випадках лікування можна подовжити, але рекомендується перевірити чутливість місцевої флори, у разі супутньої терапії іншими місцевими ЛЗ дотримуватись інтервалу 10–15 хв між їх застосуванням; діти: безпека та ефективність ципрофлоксацину, крапель вушних 3 мг/мл, при застосуванні в отології встановлені тільки для дітей віком від 1 року, доза 3 крап. у вушний прохід 2 р/добу, для дітей, яким потрібне застосування вушних тампонів, дозу можна подвоїти тільки при першому застосуванні (6 крап.); щоб запобігти забрудненню кінчика флакона та р-ну, бути обережними і не торкатися вушної раковини або зовнішнього слухового проходу, прилеглих ділянок або інших поверхонь кінчиком флакона, прочистити зовнішній слуховий прохід; щоб запобігти вестибулярній стимуляції, вводити р-н кімнатної to або to тіла, пацієнт повинен лежати на протилежному відносно ураженого вуха боці, бажано перебувати у такому положенні протягом 5–10 хв, також після місцевого очищення у слуховий прохід можна вводити змочений тампон із марлі або із гігроскопічної вати на 1–2 дні, але його необхідно змочувати для насичення препаратом 2 р/ день.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: плаксивість, головний біль, порушення з боку органів слуху та лабіринту: біль у вусі, закладеність вуха, оторея, свербіж у вусі, дзвін у вухах, порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дерматит, порушення загального характеру та реакції у місці введення: гіпертермія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до ципрофлоксацину, інших хінолонів або до будь-якого компоненту препарату.

Визначена добова доза (DDD): не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Норфлоксацин (Norfloxacin) (див. п. 17.2.11. розділу «ПРОТИМІКРОБНІ ТА АНТИГЕЛЬМІНТНІ ЗАСОБИ»)

Фармакотерапевтична група: S03AA — засоби, що застосовуються в офтальмології та отології. Протимікробні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: антимікробна дія; належить до групи фторхінолонів; пригнічує активність ДНК-гіраз бактерійної клітини та реплікацію ДНК бактерій; має широкий спектр антимікробної дії щодо переважної бiльшостi грамнегативних мікроорганізмів. До дії препарату нечутливі анаеробні бактерії, малочутливі Enterococcus i Acinetobacter.

Показання для застосування ЛЗ: інфекції зовнішнього та середнього вуха (зовнішні отити, хр. гнійні середні отити).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим і дітям віком від 15 років при захворюваннях вуха призначають у вухо по 5 крапель 3 р/добу, краплі повинні мати температуру тіла, перед застосуванням крапель провести санацію зовнішнього слухового проходу, пацієнтові лягти на бік або нахилити голову, щоб полегшити закапування, після інстиляції голову тримати у цьому положенні приблизно 2 хв, у зовнішній слуховий прохід можна покласти ватну турунду, коли симптоми захворювання зникають, застосування препарату продовжити протягом наступних 48 год.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР з боку шкіри зовнішнього вуха, свербіж у вусі, дзвін у вухах; неприємний присмак у роті.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до фторхінолонів; вагітність і лактація; дитячий та підлітковий вік до 15 років; вірусні та грибкові захворювання вух.

Торговельна назва:

• Декаметоксин (Decamethoxin)

Фармакотерапевтична група: S02АА — засоби для застосування в отології. Протимікробні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: антисептична, бактерицидна, спороцидна, фунгіцидна дії; широкий спектр антимікробної дії відносно грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів (гноєтворні коки, у тому числі стафілококи з множинною антибіотикостійкістю, ентеробактерії, коринебактерії дифтерії), найпростіших, дріжджоподібних грибів роду Candida, дерматоміцетів та вірусів; підвищує чутливість бактерій до АБ, потенціює дію традиційних антимікробних засобів при комплексному лікуванні.

Показання для застосування ЛЗ: лікування бактеріальних і грибкових г. і хр. зовнішніх і середніх неперфоративних отитів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: у кожне вухо закапують по 2–3 крап. 3–4 р/добу; тривалість курсу лікування залежить від тяжкості захворювання і досягнутого ефекту.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: при місцевому застосуванні: скороминуче печіння, а також реакцiя мiсцевого подразнення вуха при гіперчутливостi до препарату.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, діти до 12 років.

Торговельна назва:

• Мірамістин (Myramistin) *, ** (див. п. 15.1.1.3. розділу «ОФТАЛЬМОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Комбіновані препарати

• Фуксин + кислота борна + фенол + ацетон + резорцин + етанол (Fuxinum + boric acid + phenol + acetone + resorcin + ethanol)

16.1.2.4. Протигрибкові засоби

Для лікування зовнішнього отиту грибкової етіології застосовуються традиційні антифунгінозні ЛЗ — біфоназол, клотримазол, еконазол, хлор нітрофенол, нафтифін — (див. розділ «Дерматовенерологія. Лікарські засоби»)

16.1.2.5. Комбінації протигрибкових, антибактеріальних засобів, місцевих анестетиків та глюкокортикоїдів

• Хлорамфенікол + клотримазол + беклометазон + лідокаїн (Chloramphenicol + clotrimazol + beclametazon + lidocain)

16.1.3. Засоби для лікування середнього отиту

При г. середньому отиті у дітей найчастіше етіологічне значення мають пневмококи, гемофільна паличка, моракселла, у дорослих — також β-гемолітичні стрептококи, стафілококи, змішана флора. Під час епідемічного спалаху грипу можлива вірусна етіологія захворювання.

Основу лікування становлять АБЗ, які значно знижують ризик порушення слуху та ймовірність переходу процесу в хр. форму. Засоби лікування г. середнього отиту бактеріального походження залежать від стадії захворювання, віку хворого, інших чинників та застосовуються місцево, системно або місцево і системно одночасно. На стадії ексудації застосовують хірургічне лікування — парацентез. При захворюванні середньої тяжкості у дітей протягом перших діб призначають симптоматичне лікування (неопіоїдні анальгетики та топічні деконгестанти, якщо порушене носове дихання). За відсутності позитивної динаміки протягом 24 год необхідне призначення АБЗ. Діти до 2 років практично завжди потребують їх призначення. Препарати місцевої дії (краплі в вухо) чинять виражену знеболюючу дію при отитах.

Вибір АБЗ відбувається з урахуванням даних про поширеність клінічно значимих збудників та їх резистентність (див. розділ «Протимікробні та антигельмінтні засоби»). Для системної терапії зазвичай застосовують амоксицилін, амоксицилін/клавуланат, рокситроміцин, азитроміцин, цефуроксим, цефтриаксон, діоксидин та метронідазол. Якщо з’явилась перфорація барабанної перетинки, місцево застосовують 20% р-н сульфацетаміду, 0,5% р-н діоксидину, рифампіцин. Застосування ототоксичних а/б категорично протипоказане. З метою відновлення або покращення функцій слухової труби застосовують судинозвужуючі засоби (нафазолін, ксилометазолін та ін.) у вигляді крап. в ніс 3–4 р/добу. При вірусній етіології є доцільним призначення грипферону у вигляді крап. в ніс та при катетеризації слухової труби. Хворого попередити, щоб він сякався з відкритим ротом, не сильно й не одночасно через обидві ніздрі. Нормалізації функції слухової труби сприяє також її продування за Політцером (можливе лише після купірування запалення в носі та носоглотці) або за допомогою вушного катетера з введенням через просвіт катетера лікарської суміші, яка містить р-н а/б та ГК (наприклад, гідрокортизону або дексаметазону).

З протизапальних засобів, які зменшують набряк і секрецію в просвіт барабанної порожнини та слухової труби застосовують фенспірид

Для місцевого лікування при г. середньому отиті застосовують вушні крап. або вводять в зовнішній слуховий прохід марлеві турунди, просочені р-н ЛЗ.

Вибір ЛЗ залежить від форми та стадії захворювання: при катаральному середньому отиті та на початковій (неперфоративній) стадії г. гнійного середнього отиту показаний ендауральний мікрокомпрес з р-ном, який містить суміш рівних частин 96% етилового спирту та гліцерину. У перфоративній стадії з метою видалення гною із слухового апарату та барабанної порожнини необхідно 2–3 р/добу проводити туалет вуха (краще — після закапування 2–3 крап. 3% р-ну перекису водню, який через 1–2 хв видаляють). Потім у вухо вливають р-ни, попередньо підігріті до 37 оС. Більш ефективним буде транстимпанальне нагнітання ЛЗ, що сприяє їх кращому проникненню у барабанну порожнину і контакту зі слизовою оболонкою середнього вуха.

Коли оторея припиняється та закривається перфорація барабанної перетинки, з метою попередження утворення спайок та рубців у барабанній порожнині починають продування слухової труби за Політцером або через катетер та пневмомасаж барабанної перетинки. З тією ж метою призначають протеолітичні ферменти (гіалуронідаза, трипсин, хімотрипсин), які застосовують місцево методом електрофорезу або вводять у вигляді р-ну через просвіт слухової труби при її катетеризації. Ферментні препарати застосовують також при ексудативному та адгезивному середньому отиті. Їх ефект більше виражений у початковій стадії патологічного процесу.

При хр. гнійному середньому отиті провідним є хірургічний метод лікування, проведення якого є ефективнішим у ранні строки з метою попередження розвитку подальшого рубцювання звукопровідного апарату середнього вуха та, як результат, прогресуючої туговухості та тяжких внутрішньочерепних ускладнень. Медикаментозне лікування показане в період загострення з метою попередження затримки гною у середньому та зовнішньому вусі. Перед початком місцевого та системного застосування АБЗ визначають чутливість мікрофлори. Місцево можна використовувати 0,5–1% р-н діоксидину, 0,05% р-н хлоргексидину.

В разі виникнення АР підбирають інші АБЗ та ГЛ. ЛЗ вводять шляхом вливання або транстимпанального нагнітання крап. у вухо.

Протипоказане використання ототоксичних АБЗ. Для розрідження в’язкого секрету перед застосуванням ЛЗ вводять ферментні препарати (трипсин, хімотрипсин, еластолітин). Великі грануляції та поліпи видаляють за допомогою вушного конхотому, кюретки або вушної петлі.

При повторному мікотичному ураженні середнього вуха місцево застосовують натаміцин у вигляді крему, анауран, нітрофунгін, діоксидин, хлоргексидин (0,05% р-н).

• Рифаміцин (Rifamycin) [П]

Фармакотерапевтична група: S02AA12 — препарат для застосування в отології. Протимікробні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: антимікробна дія; активний відносно широкого спектра грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, які спричиняють розвиток інфекційно-запальних захворювань середнього вуха; механізм дії пов’язаний з утворенням стабільного комплексу з ДНК-залежною РНК-полімеразою, який перешкоджає росту бактерій.

Показання для застосування ЛЗ: загострення хр. середнього отиту (у тому числі при наявності стійкої перфорації барабанної перетинки); ізольовані гнійні ураження барабанної перетинки; стан після оперативного втручання на середньому вусі.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим закапують у зовнішній слуховий прохід по 5 крап. 2 р/добу, або вводять турунду, змочену р-ном, на декілька хв. 2 р/добу; використовується для промивання барабанної порожнини через атикову канюлю; дітям закапують у зовнішній слуховий прохід по 3 крап. 2 р/добу або вводять турунду, змочену р-ном, на декілька хв. 2 р/добу; тривалість лікування — не більше 7 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: оскільки препарат містить сульфіти, існує ризик АР, включаючи анафілаксію та бронхоспазм, можливе рожеве забарвлення барабанної перетинки (яке можна побачити при отоскопії).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Визначена добова доза (DDD): не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

16.1.4. Засоби для лікування кохлеовестибулярних розладів

Лікування сенсоневральної приглухуватості (СНП) має проводитися з урахуванням відомих ланок патогенезу і стану органів і систем, пов’язаних зі слуховою системою, а при можливості — впливом на етіологічні чинники, з залученням при необхідності відповідних спеціалістів а також обов’язковим системним і індивідуальним підходом. При цьому обов’язковим є врахування стану церебральної гемодинаміки, серцевої діяльності і ЦНС.

При лікуванні СНП застосовуються: 1. Дезінтоксикаційна терапія (з цих заходів починається курс лікування при наявності ознак інтоксикації — реосорбілакт, р-н глюкози та ін. (див.розділ «Невідкладна допомога при гострих отруєннях», «Анестезіологія та реаніматологія. Лікарські засоби»). 2. Спазмолітичні препарати (при наявності спазму та підвищеного тонусу мозкових судин, наприклад, папаверин, бендазол (див. розділ «Неврологія. Лікарські засоби»). 3. Препарати, які стабілізують АТ. 4. Протизапальні, десенсибілізуючі, антибактеріальні та противірусні препарати (у разі наявності запального процесу, розвитку СНП на фоні ГРВІ). 5. Препарати, які покращують мозковий кровообіг. Оскільки порушення мозкового кровообігу мають місце у переважної більшості хворих на СНП незалежно від етіології та стадії (г. чи хр.), препарати цієї групи входять у базисний курс. В залежності від виявлених змін у церебральній гемодинаміці застосовуються: при підвищеному тонусі мозкових судин — папаверин, цинаризин, при утрудненні венозного відтоку — ніцерголін (див.розділ «Неврологія. Лікарські засоби»). 6. При запамороченні, підвищенні внутрішньо-лабіринтного тиску застосовуються бетагістину, цинаризин. 7. Препарати, які сприяють покращенню функціонального стану ЦНС (застосовуються у базисному курсі, особливо при наявності змін у центральних відділах слухового аналізатору) — ноотропні препарати та препарати, що стимулюють метаболізм мозкової тканини. 8. Антиоксиданти (аскорбінова кислота — див.розділ «Невідкладна допомога при гострих отруєннях»). 9. Заспокійливі засоби (при цьому враховується АТ). 10. Препарати, які покращують реологічні властивості крові. 11. Препарати метаболічної, нейропротекторної дії (триметазидин, АТФ, триметилгідразиній пропіонат — див. розділ «Кардіологія. Лікарські засоби»). 12. У випадку г. та загострення хр. СНП — ендауральний електрофорез з стрептокіназою, гепарином (за показаннями).

• Бетагістин (Betahistine) [П] (див. п. 6.5.6. розділу «НЕВРОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

16.2. Лікарські засоби, що застосовуються при захворюваннях носа та навколоносових синусів

16.2.1. Засоби для лікування ринітів та синуситів

Підхід до лікування різних форм ринітів залежить від їх етіопатогенетичних особливостей. Вибір ЛЗ ґрунтується перед усім на визначенні наявності алергічної або інфекційної природи захворювання та має певні відмінності у дорослих та дітей.

Г. інфекційний риніт зазвичай є одним із проявів ГРВІ, що передбачає застосування препаратів з противірусною дією (інтерферон людський лейкоцитарний у вигляді крап. водного р-ну, римантадин, амізон див. розділ «Антимікробні та антигельмінтні ЛЗ»), які є найбільш ефективними на ранній стадії захворювання; протизапальних засобів (НПЗЗ — див. розділ «Ревматологія.ЛЗ», фенспірид — див.розділ «Пульмонологія. ЛЗ, що застосовуються при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів»); ЛЗ, які підвищують імунний захист організму (див. розділ «Імуномодулятори та протиалергічні ЛЗ»). При появі герпетичних висипань призначають ацикловір (див. розділ «Антимікробні та антигельмінтні ЛЗ»). Високу детоксикаційну та противірусну активність має поліоксидоній, гепон, імуномакс (див. розділ «Імуномодулятори та протиалергічні ЛЗ»). При інфекційних ринітах бактеріального походження та бактеріальному ускладненні риніту при ГРВІ застосовують місцеві (фраміцетін, фузафунжін, мупіроцин) та системні АБ засоби (див. розділ «Протимікробні та антигельмінтні ЛЗ»)

Найважливіший фактор лікування при г. риніті у грудних дітей — відновлення носового дихання на періоди годування груддю. Перед годуванням груддю необхідно аспірувати балончиком слиз із кожної половини носа. За 5 хв до годування ввести в ніс по 2 крап. р-ну адреналіну в розведенні 1:5000 й по 2 крап. 2% водного р-ну борної кислоти. Між годуваннями 4 р/добу в ніс дитині вливають по 4 крап. 2% р-ну колоїдного срібла (коларголу).

Оскільки затруднення носового дихання є однією з основних ознак різних форм риніту в терапії даної патології широко застосовуються топічні та системні деконгестанти. Назальні крап. та спреї, які містять деконгестанти у вигляді монопрепаратів (ксилометазолін, нафазолін, оксиметазолін, тетризолін) та їх комбінацій застосовують на протязі нетривалого часу (зазвичай 3–7 днів). При частому та тривалому застосуванні топічних деконгестантів створюються умови для розвинення медикаментозного риніту. Системні деконгестанти чинять виражену судиннозвужуючу дію на слизові оболонки ВДШ, але застосування їх обмежується порівняно частими випадками побічної дії на нервову та СС системи. Призначення системних деконгестантів протипоказане особам, які мають супутню патологію СС системи, гіпертиреоз, ЦД, закрито кутову глаукому, доброякісну гіперплазію передміхурової залози, при наявності феохромоцитоми та дітям у віці до 12 років.

Медикаментозна терапія алергічного риніту включає в себе застосування:

антигістаміних препаратів місцевої та системної дії;

гормональних препаратів місцевої та системної дії;

препаратів групи кромолін-натрія;

топічних та системних деконгестантів.

Найефективнішим методом лікування атопічних захворювань є специфічна імунотерапія (СІТ) або алерговакцинація. СІТ — єдиний метод лікування, здатний зупинити формування тяжких форм захворювання, знизити потребу в протиалергічних ЛЗ, зберегти ефект ремісії на протязі тривалого часу після закінчення лікування, а також попередити розширення спектру алергенів, до яких може розвинутися сенсибілізація (див. розділ «Імуномодулятори та протиалергічні засоби»).

При г. риніті, хр. атрофічному та алергічному ринітах для гігієни порожнини носа та як елімінаційні засоби застосовують ЛЗ, що містять 0,9% р-н натрію хлориду або очищену морську воду.

Ефективність застосування деяких ЛЗ при певних формах риніту наведено у таблиці: Ефективність застосування при різних формах риніту

Основою лікування г. та загострення хр. синуситу є місцеве та системне застосування АБЗ. При первинному призначенні АБЗ вибирають емпірично з урахуванням даних про переважання та резистентність мікрофлори, яка має етіологічне значення при захворюваннях ВДШ у даному регіоні. Вибір певного АБЗ також ґрунтується на важкості перебігу захворювання та інформації щодо застосування хворим ЛЗ на протязі 4–6 тижнів, які передували даній патології. Найбільш поширеними збудниками синуситу є S.pneumoniae, H.influenzae та M. catarrhalis, яким властива висока чутливість до амінопеніцилінів, цефалоспоринів та респіраторних фторхінолонів (гатифлоксацин, моксіфлоксацин). При катаральному синуситі можливе застосування місцево а/б фузафунгіну. При легкому перебігу захворювання препаратами вибору є ампіцилін, амоксицилін, амоксицилін/клавуланат, цефуроксиму аксетил, цефаклор, які призначаються перорально. У випадку наявності алергії до вище згаданих АБЗ або інших протипоказань до їх застосування призначають а/б групи макролідів, які також доцільно використовувати за наявності ознак хламідійної або мікоплазмової інфекції. Курс лікування — 7–10 діб. При середньотяжкому синуситі, окрім вказаних вище препаратів, доцільно призначати респіраторні фторхінолони III та IV поколінь (левофлоксацин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, гатифлоксацин).

При тяжкому синуситі й розвитку риногенних ускладнень показане в/м або в/в введення цефотаксиму, цефтриаксону, цефепіму, амоксициліну/клавуланату, в/в інфузії а/б з групи фторхінолонів III та IV поколінь. Фторхінолони не рекомендують призначати дітям й людям похилого віку, а також пацієнтам з порушенням функції печінки й нирок (високий ризик побічних реакцій). За відсутності покращення в перші 3 доби від початку застосування АБЗ необхідна корекція терапії. З метою локалізації інфекційного запалення додатково до системних антибактеріальних засобів доцільно застосовувати фузафунгін місцево.

У дітей а/б-терапія синуситу будується за тими ж принципами, що й у дорослих (див. таблицю доз а/б для дітей віком старше 1 місяця). Препарати вибору: амоксицилін/клавуланат або цефуроксиму аксетил. Макроліди (азитроміцин, кларитроміцин) рекомендують при АР на β-лактами та при доведеній пневмококовій етіології синуситу.

При тяжкій нозокоміальній інфекції використовують карбапенеми (іміпенем/циластатин та меропенем) і фторхінолони III та IV поколінь (левофлоксацин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, гатифлоксацин). При клінічних ознаках анаеробної інфекції у навколоносових синусах доцільно застосовувати амоксицилін/клавуланат, до комплексної АБ-терапії включати метронідазол або фторхінолони IV покоління (моксифлоксацин, гатифлоксацин). Часто можливе призначення ступеневої терапії, при якій лікування починають з в/в або в/м введення АБ засобів протягом 3–4 діб, а потім переходять на довший (10–14 діб) пероральний прийом того ж або подібного за спектром активності препарату.

Тривалість АБ-терапії рецидивуючого та загострень хр. синуситу може бути збільшена до 3 тижнів, особливо у хворих, які раніше приймали ГК або цитотоксичні засоби. Після отримання результатів мікробіологічного дослідження проводять відповідну корекцію а/б-терапії.

Серед протизапальних засобів, що призначаються для лікування синуситів, які зменшують прояви запалення, набряк, секрецію та покращують функцію слизової оболонки призначається фенспірид.

Для покращення дренування навколоносових пазух призначають адреноміметики для місцевого застосування. Вливання судинозвужуючих крапель в ніс або змазування слизової оболонки в області середнього носового ходу забезпечує розкриття сполучень синусів з носом та кращий дренаж вмісту. Також застосовують назальні спреї, які містять АБЗ (фраміцетин, полідекса із фенілефрином), фенспірид. Для евакуації патологічного секрету із навколоносових пазух виконують їх пункцію (найчастіше пунктують верхньощелепну та лобну пазухи) з промиванням р-ном антисептика (фурацилін 1:50000, 5% р-н діоксидину) або 0,9% р-ном хлориду натрію. Разом з антисептиками в пазуху вводять протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин кристалічний), які розщеплюють некротизовані тканини, розріджують в’язкий секрет, ексудат, згустки крові.

16.2.1.1. Лікарські засоби для місцевого застосування

16.2.1.1.1. Антибактеріальні лікарські засоби для місцевого застосування

• Фузафунгін (Fusafungine) [П]

Фармакотерапевтична група: R02АB03 — препарати, які застосовуються при захворюваннях горла. Антибіотики.

Основна фармакотерапевтична дія: антибіотик для місцевого застосування з протизапальними властивостями; чинить антибактеріальну дію, що свідчить про потенційну активність in vivo щодо таких м/о як стрептококи групи А, пневмококи, стафілококи, деякі штами Neisseria, анаеробні організми, Candida albicans, Mycoplasma pneumoniae

Показання для застосування ЛЗ: протизапальне та антибактеріальне лікування г. запальних процесів ВДШ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим, дітям старше 11 років та пацієнтам літнього віку призначають по 4 інгаляції ч/з рот та/або по 2 інгаляції в кожний носовий хід 4 р/день. Дітям віком від 2,5 до 11 років — по 2 інгаляції ч/з рот та/або по 1 інгаляції в кожний носовий хід 4 р/день. Якщо симптоми захворювання не зменшуються ч/з тиждень лікування, терапія має бути переглянута. Застосовувати через ніс та через рот, використовуючи відповідні насадки.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сухість у носі або горлі, чихання, поколювання, покашлювання, нудота, неприємний смак у роті, почервоніння очей; АР; БА, бронхоспазм, диспное, ларингоспазм або едема; висип, свербіж, кропивниця, ангіоедема; анафілактичний шок.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату, діти віком до 2,5 років (ч/з ризик виникнення ларингоспазму).

Визначена добова доза (DDD): не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Мупіроцин (Mupirocin) (див. п. 9.1.3.1. розділу «ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Фармакотерапевтична група: D06AХ09 — антибіотики для місцевого застосування.

Основна фармакотерапевтична дія: спектр антибактеріальної активності включає Staphyloccocus aureus (включаючи метицилінрезистентні штами), Staphyloccocus epidermidis, видів Streptococcus та певних Гр(-) бактерій, у тому числі Haemophilis influenza та Escherichia coli. Інші Гр(-) бактерії є менш чутливі, а Pseudomonas aeruginosa є резистентною. Він є головним антибактеріальним компонентом групи структурно залежних метаболітів, що продукується шляхом ферментації Pseudomonas fluorescens; має новий механізм дії шляхом пригнічення бактеріальної ізолейцил-трансфер-РНК-синтетази, завдяки чому перехресна резистентність з іншими а/б не очікується.

Показання для застосування ЛЗ: місцеве лікування інфекційно-запальних захворювань порожнини носа, які викликані Staphylococcus aureus, включаючи метіциллінрезистентні штами БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі, діти старше 12 років та пацієнти літнього віку: невелику кількість мазі вводять у кожний носовий хід 2 р/добу на протязі 5 днів БНФ. Після застосування мазі закрити ніс пальцями, притискаючи декілька разів крила носа з обох боків, та м’яко потираючи його для кращого розподілення мазі всередині носа. Звільнення порожнини носа від збудників зазвичай відбувається ч/з 3–5 днів лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: шкірні реакції гіперчутливості; реакції з боку слизової оболонки носа: свербіж, відчуття печіння, почервоніння, нежить, чхання, закладеність носа, кашель, фарингіт; головний біль, зміна смакових відчуттів.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до мупіроцину або іншого компоненту препарата.

Торговельна назва:

16.2.1.1.2. Комбінації антибактеріальних засобів з глюкокортикоїдами та адреноміметиками

Препарати застосовують у ІІ-ІІІ стадії г. риніту при затяжному перебігу захворювання, наявності алергічного компоненту та при супутньому синуситі.

16.2.1.1.3. Симпатоміметики для місцевого застосування

Сприяють зменшенню набряку слизової оболонки та покращують дренування навколоносових синусів. Крап/ в ніс вводять у положенні хворого лежачи зі злегка закинутою й повернутою в бік головою. Після вливання крапель необхідно зберігати горизонтальне положення ≥ 30–60 секунд. При введенні аерозолю голову тримати прямо з невеликим нахилом вперед.

16.2.1.1.3.1. Прості лікарські засоби

• Ксилометазолін (Xylometazoline) [П]

Фармакотерапевтична група: R01AA07 — засоби, що застосовуються при захворюваннях порожнини носа. Симпатоміметики, прості препарати.

Основна фармакотерапевтична дія: похідне імідазолу, є симпатоміметичною діючою речовиною з альфа-адренергічною дією; чинить судинозвужувальну дію, зменшуючи набряк слизової оболонки; полегшує носове дихання, знижуючи набряк слизової оболонки та покращуючи виведення секрету. Початок дії спостерігається зазвичай ч/з 5–10 хв.; при назальному застосуванні абсорбованої кількості інколи може виявитися достатньо для спричинення системних ефектів (проявів з боку ЦНС та ССС).

Показання для застосування ЛЗ: зменшення набряку слизової оболонки носа при г. нежиті БНФ, симптоматичне лікування закладеності носа при застуді, сінній пропасниці, при інших алергічних ринітах, синуситах; для полегшення відтоку секрету при захворюваннях придаткових пазух носа; допоміжна терапія у випадках середнього отиту (для усунення набряку слизової оболонки); для полегшення проведення риноскопії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим призначають 1 впорскування 0,1% дозованого спрею або 1–2 краплі 0,1% р-н до 3 р/добу; тривалість лікування становить 3–5 днівБНФ, окрім випадків, коли це рекомендовано лікарем. Перед введенням препарату ретельно прочистити носову порожнину. Краплі назальні 0,05%, застосовують дітям віком від 1 до 11 років. Краплі назальні 0,1%, застосовують дорослим та дітям віком від 12 років. Краплі назальні 0,05% : застосовують дітям віком від 1 до 5 років (під наглядом дорослих) по 1–2 краплі у кожну ніздрю 1–2 р/добу, але не більше 3 разів у кожен носовий хід на добу; застосовують дітям віком від 6 до 11 років (під наглядом дорослих) по 2–4 краплі в у кожен носовий хід 2–3 р/добу. Застосовувати не більше 3 разів у кожен носовий хід на добу. Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання і не має перевищувати 7 днів поспіль. Краплі назальні 0,1% : застосовують дорослим та дітям віком від 12 років по 2–4 краплі у кожен носовий хід 3 р/ добу. Застосовувати не більше 3 разів у кожен носовий хід на добу. Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання і не має перевищувати 10 днів поспіль. Спрей назальний, дозований 0,1%, застосовують дорослим та дітям віком від 12 років: перед застосуванням препарату ретельно прочистити носову порожнину, по 1 вприскуванню (що відповідає 0,14 мг ксилометазоліну) у кожен носовий хід 3 р/добу, застосовувати не більше 3 разів у кожен носовий хід на добу. Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання і не має перевищувати 10 днів поспіль. Гель для носа 0,05% застосовують діти віком від 3 до 12 років; гель для носа 0,1% діти віком від 12 років та дорослі − по 1 натисканню у кожний носовий хід ч/з кожні 8 — 10 год.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: реактивна гіперемія; відчуття пекучості, сухості слизової оболонки носа; носова кровотеча, чхання. Системні: головний біль, безсоння, підвищена втомлюваність; галюцинації, переважно у дітей; системні ефекти симпатоміметиків (прискорене серцебиття, прискорений пульс, підвищення АТ); аритмія; судоми, особливо у дітей; реакції гіперчутливості, транзиторне погіршення зору.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якої складової речовини препарату; сухий риніт; одночасне лікування або лікування інгібіторами МАО протягом 2-х тижнів до початку застосування крапель; після гіпофізектомії або хірургічного втручання на твердій мозковій оболонці; закритокутова глаукома; г. коронарні захворювання; коронарна астма; гіпертиреоз.

Визначена добова доза (DDD): назально — 0,8 мг.

Торговельна назва:

• Нафазолін (Naphazoline) [П] **

Фармакотерапевтична група: R01AA08 — протинабрякові препарати для місцевого застосування при захворюваннях порожнини носа. Симпатоміметики

Основна фармакотерапевтична дія: стимулює симпатичну нервову систему і діє на а-адренорецептори; внаслідок судинозвужувальної дії зменшується набряк, гіперемія, ексудація, що сприяє полегшенню носового дихання при ринітах; сприяє відкриттю і розширенню вихідних протоків придаткових пазух носа і євстахієвих труб, що покращує відтік секрету і запобігає осіданню м/о; при місцевому застосуванні повністю всмоктується. Терапевтична дія настає ч/з 5 хв. і триває 4 — 6 год.

Показання для застосування ЛЗ: г. риніт, запалення придаткових пазух носа, євстахіїт, запалення середнього вуха; для зменшення набряку при діагностичних і лікувальних процедурах.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим від 15 років закапують по 1–3 крап. або по 1–3 зрошування 0,1% р-ну у кожен носовий хід 3 р/добу з інтервалом не менше 4 год.; 0, 05% р-н дітям від 3 до 6 років закапують по 1 крап., дітям від 6 до 15 років — по 2 крап. у кожен носовий хід; дорослим від 15 років закапують по 1 — 3 крап. у кожен носовий хід 3 р/день з інтервалом не менше 4 год. З діагностичною метою до носової ендоскопії закапують по 3 — 4 крап. у кожний носовий хід після очищення носа або можна поставити в носовий хід тампон, змочений у р-ні препарату та залишити його там на 1 — 2 хв. Не можна застосовувати більше 1 тижня дорослим та більше 3 днів — дітям.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: печіння, сухість слизової оболонки носа, АР, набряк Квінке; відчуття сильної закладеності носа; системні побічні ефекти (нервозність, підвищена пітливість, головний біль, тремор, тахікардія, відчуття серцебиття. АГ) виникають переважно після передозування препарату; застосування препарату більше тижня або дуже часте застосування може викликати звикання до препарату.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до компонентів препарату; сухе запалення слизової оболонки носа; дитячий вік до 15 років (0,1% р-н), дитячий вік до 3 років (0,05% р-н).

Визначена добова доза (DDD): назально — 0,4 мг.

Торговельна назва:

• Оксиметазолін (Oxymetazoline) [П] **

Фармакотерапевтична група: R01AA05 — протинабрякові та інші назальні препарати для місцевого застосування при захворюваннях порожнини носа. Симпатоміметики.

Основна фармакотерапевтична дія: чинить симпатоміметичну та судинозвужувальну дію, усуваючи набряк слизової оболонки носа; звужує судини у місці нанесення, зменшує набряк слизової оболонки носа та ВДШ, зменшує виділення з носа, відновлює носове дихання; сприяє відновленню аерації придаткових пазух, порожнини середнього вуха, що запобігає розвитку бактеріальних ускладнень (гаймориту, синуситу, середнього отиту); чинить противірусну, протизапальну, імуномодулюючу та антиоксидантну дію. Дія препарату починається ч/з декілька хвилин.

Показання для застосування ЛЗ: гострі респіраторні захворювання, що супроводжуються закладеністю носа; алергічний риніт; вазомоторний риніт; для відновлення дренажу та носового дихання при захворюваннях придаткових пазух порожнини носа, євстахіїту, середньому отиті; для усунення набряку перед діагностичними маніпуляціями у носових ходах.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: краплі назальні 0,01%, призначають немовлятам віком до 4 тижнів по 1 краплі у кожний носовий хід по 2–3 р/добу; дітям з 5-го тижня життя до 1 року — 1–2 крап. у кожний носовий хід 2–3 р/добу. 0,025% р-н застосовують дітям віком від 1 року. Дорослим і дітям віком від 6 років — 0,05% р-н у кожний носовий хід 2–3 р/добу; препарат застосовують 5–7 днів. Спрей призначають дорослим та дітям старше 6 років по 1 впорскуванню у кожний носовий хід 2–3 рази на день.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сухість і відчуття печіння у слизовій оболонці носа, сухість у роті або у глотці; втома, головний біль, неспокій; нудота, збудження, пальпітація, тахікардія, підвищення АТ, порушення сну; при тривалому застосуванні можливі явища реактивної гіперемії слизової оболонки носа, носова кровотеча, апное у новонароджених та дітей молодшого віку; висипи, свербіж, ангіоневротичний набряк.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до компонентів препарату, атрофічний риніт. Застосування препарату можливе тільки після ретельної оцінки користь/ризик: при застосуванні інгібіторів МАО та інших препаратів, що сприяють підвищенню АТ; підвищений внутрішньоочний тиск, закритокутова глаукома; тяжкі СС захворювання (ІХС, АГ); метаболічні порушення (гіпертиреоз, ЦД, порфірія); гіпертрофія простати; феохромоцитома; дитячий вік до 1 року — для крапель 0,025%; дитячий вік до 6 років — для 0,05%.

Визначена добова доза (DDD): назально — 0.4 мг., назально — дитяча добова доза не визначена, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Тетризолін (Tetryzoline) **

Фармакотерапевтична група: R01AA06 — засоби, що застосовуються при захворюваннях порожнини носа. Симпатоміметики, прості препарати.

Основна фармакотерапевтична дія: симпатоміметик, що безпосередньо стимулює альфа-адренергічні рецептори симпатичної нервової системи; не впливає, або майже не впливає на β-адренергічні рецептори; після потрапляння на слизову оболонку носа виявляє судинозвужувальні та протинабрякові властивості, що призводить до звуження дрібних артеріол носових ходів, зменшення набряку слизової оболонки носа та зниження секреції; дія розпочинається приблизно через 1 хв. після застосування і триває протягом 4 — 8 год.

Показання для застосування ЛЗ: для зменшення набряку слизової оболонки носа при риніті, фарингіті, синуситі, сінній гарячці, а також для зменшення набряку слизової оболонки носа під час проведення діагностичних та лікувальних процедур.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: у дорослих та дітей (віком старше 6 років) по 2 — 4 крап. 0,1% р-ну у кожний носовий хід; для дітей віком від 2 до 6 років (0,05% р-н) — по 2 — 3 крап.; використовувати при потребі, але не частіше, ніж один раз у 4 год (зазвичай дія триває до 8 год); не застосовувати більш ніж 3 — 5 днів, за винятком випадків, коли інший режим застосування рекомендований лікарем; повторне застосування можливе тільки ч/з кілька днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: реактивна гіперемія, відчуття печіння слизової оболонки, хронічний набряк слизової оболонки при тривалій терапії, іноді можливі загальні реакції (тахікардія, головний біль, тремтіння, слабкість, пітливість, підвищення АТ).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; сухий риніт; глаукома; 0,1% р-н не застосовують у дітей віком до 6 років; застосування у дітей віком до 2 років заборонено.

Торговельна назва:

• Фенілефрин (Phenylephrine) **

Фармакотерапевтична група: R01AA04 — протинабрякові та інші назальні препарати для місцевого застосування. Симпатоміметики, прості препарати.

Основна фармакотерапевтична дія: стимуляція a-адренорецепторів судин слизової носа; синтетичний адреноміметик; стимулюючи α-адренорецептори судин, він сприяє вираженій судинозвужувальній дії, що проявляється зменшенням припливу крові, зниженням набряку слизових оболонок носа, придаткових пазух і євстахієвої труби; локальне звуження судин слизових оболонок носа і придаткових пазух настає через 3–5 хв після введення препарату у порожнину носа; протинабрякова дія триває до 4–6 год.

Показання для застосування ЛЗ: г. риніт, зумовлений застудними захворюваннями, грипом, АЗ, синусити; г. отит (як допоміжний засіб).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: краплі назальні (0,125%): дітям віком від 2 місяців до 1 року по 1 краплі, від 1 до 2 років — по 1–2 краплі, дітям від 2 до 6 років — 2 — 3 крап. у кожний носовий хід, повторювати не раніше ніж через 4 год, але не частіше 4 р/добу. Спрей назальний (0,25%): дітям віком від 2 до 6 років — 1–2 дози спрею або 1–2 краплі (перегорнувши флакон) у кожний носовий хід, не частіше ніж через 6 год; дітям віком 6–12 років — по 2–3 дози спрею або 2–3 краплі у кожний носовий хід, не частіше ніж через 4 год. У вертикальному положенні флакона при його стисканні р-н виділяється у вигляді спрею, у перегорнутому — по краплях. Курс зазвичай не перевіщує 3-х днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: відчуття печіння, поколювання у носі, відчуття припливу крові до обличчя, можливі порушення серцевого ритму, підвищення АТ, запаморочення, відчуття страху, АР, перехресні реакції при алергії на інші симпатоміметики, що можуть проявлятися у вигляді висипань, свербежу, ангіоневротичного набряку.

Протипоказання до застосування ЛЗ: АР, значне підвищення АТ, тахісистолічні порушення серцевого ритму, декомпенсована СН, порушення серцевої провідності, ниркова недостатність, тиреотоксикоз, г. панкреатит, гепатит, атрофічний риніт, одночасне застосування з інгібіторами МАО або протягом 15 днів після припинення лікування інгібіторами МАО.

Торговельна назва:

16.2.1.1.3.2. Симпатоміметики у комбінації з іншими лікарськими засобами

• Диметинден + фенілефрин (Dimetindene + рhenylephrine) **

Визначена добова доза (DDD): назально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

16.2.1.1.4. Антигістамінні засоби для місцевого застосування

• Азеластин (Azelastine) [П] **

Фармакотерапевтична група: R01AC03 — протинабрякові та антиалергічні препарати.

Основна фармакотерапевтична дія: селективний блокатор гістамінових Н1-рецепторів; похідне фталазинону нової структури; виявляє пролонговану антиалергічну дію; пригнічує синтез або вивільненняя хімічних медіаторів, що беруть участь на ранніх і пізніх стадіях АР, таких як лейкотрієни, гістамін, інгібітори PAF і серотонін; при багаторазовому введенні доз клінічно значущий вплив на QT-інтервал відсутній. При місцевому застосуванні препарату зазнає системної абсорбції.

Показання для застосування ЛЗ: сезонні і щорічні алергічні риніти БНФ, несезонні цілорічні алергічні риніти.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендовано упорскувати по одній дозі (0,14 мг/0,14 мл) у кожний носовий хід 2 р/добу БНФ, що відповідає добовій дозі 0,56 мг; прийом триває до зникнення симптомів, але не більше 6 місяців.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: подразнення слизової оболонки носа, печіння, свербіж і чхання; дуже рідко — носова кровотеча; шкірний висип, свербіж, кропив’янка; втомлюваність, слабкість, реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції, вертиго, дисгевзія, нудота, поява гіркого присмаку у роті.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; вагітність (особливо І триместр), лактація; діти до 6 років.

Визначена добова доза (DDD): назально — 0,56 мг.

Торговельна назва:

• Лоратадин (Loratadine) [П] ** (див. п. 18.3.1.2. розділу «ІМУНОМОДУЛЯТОРИ ТА ПРОТИАЛЕРГІЧНІ ЗАСОБИ»)

Фармакотерапевтична група: R01AC — протинабрякові та інші препарати для місцевого застосування, що застосовуються при захворюваннях порожнини носа. Протиалергічні засоби, за винятком кортикостероїдів.

Основна фармакотерапевтична дія: антиалергічна, антиексудативна та протисвербіжна дія; антигістамінний препарат для місцевого застосування; основним активним інгредієнтом гелю є лоратадин, який селективно блокує Н1-гістамінові рецептори; виявляє місцеву протиалергічну дію, зменшує набряклість слизової оболонки носа, ексудацію, свербіж, відновлює прохідність носа, полегшує дихання; не чинить седативної дії, не викликає звикання.

Показання для застосування ЛЗ: симптоматичне лікування алергічного риніту.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим і дітям (старшим 2 років) препарат наносять на слизову оболонку носа 2 р/добу (за необхідності 3–4 р/добу); лікування продовжують до досягнення терапевтичного ефекту (в середньому від 2 до 5 днів).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: реакції гіперчутливості, подразнення слизової оболонки носа, збільшення кількості виділень з носа, свербіж, сухість у роті, розлади ШКТ.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; вагітність, лактація; дитячий вік до 2 років.

Визначена добова доза (DDD): назально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

16.2.1.1.5. Глюкокортикоїди для місцевого застосування

ГК є найбільш ефективними засобами для лікування алергічного риніту та високоефективними при неалергічному еозинофільному риніті. Топічні ГК зменшують набряк слизової оболонки та її секрецію, знижують обструкцію, викликану носовими поліпами, подовжують період ремісії після їх хірургічного видалення. Застосування для лікування алергічного риніту у хворих на БА дозволяє досягати зменшення вираженості симптомів БА.

За здатністю зменшувати симптоми закладеності носа, ринореї, чхання та свербіння очей мають перевагу над антигістамінними засобами п/о. Не дивлячись на відмінності фармакокінетики та фармакодинаміки, у порівняльних дослідженнях не вдалося виявити достовірної різниці у клінічній ефективності різних препаратів з групи і/н ГК. На основі даних про безпеку для довготривалого застосування можна рекомендувати мометазон і флютиказон (див.розділ «Пульмонологія. ЛЗ, що застосовуються при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів»). Їхній ефект починає розвиватися, в середньому, через 12 год після першого введення. Максимальний ефект — через 7–14 діб.

При сезонній алергії вприскування ГК для місцевого застосування рекомендують починати за 1–2 тижні до ймовірного контакту з алергеном. Препарати застосовувати регулярно. Після отримання ефекту інтервали між введеннями збільшують до досягнення мінімальної добової дози, яка дозволяє контролювати симптоми риніту.

Ефективність терапії залежить від дотримання правильної техніки застосування спрею. Пацієнту нахилити голову вперед й направити струмінь спрею від перегородки носа на носові раковини. При такому методі введення рідше виникає подразнення слизової оболонки та свербіж.

Побічні дії. Найчастіше: подразнення слизової оболонки, закладення носа, сухість в носі та роті, носова кровотеча, чхання, відчуття дискомфорту в горлі, нудота, головний біль, запаморочення. Рідко: підвищення ВТ, порушення смаку та нюху, риніт та фарингіт, викликані C.albicans, виразкування слизової оболонки носа, перфорація носової перегородки. Є повідомлення про АР, які виявляються набряком обличчя, висипом, бронхоспазмом та ін. При застосуванні нових препаратів системні побічні дії (див. розділ «Ендокринологія. Лікарські засоби») не спостерігаються.

Запальні захворювання носа, післяопераційний період при хірургічних втручаннях в порожнині носа (до загоєння), легеневий туберкульоз. У пацієнтів, які застосовують ГК системно, після переходу на парентеральне введення можливе загострення симптомів. У дітей при довготривалому застосуванні необхідно спостерігати за ростом, а у випадку його сповільнення звернутися до педіатра.

Характеритстика ЛЗ, що містяь ГК для місцевого застосування — беклометазону, флютиказону, будесоніду, мометазону — див. розділи «Пульмонологія. ЛЗ, що застосовуються при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів» та «Імуномодулятори та протиалергічні засоби».

• Беклометазон (Beclometasone) *, ** (див. п. 4.2.1. розділу «ПУЛЬМОНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ ОБСТРУКТИВНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ»)

Фармакотерапевтична група: R01AD01 — протинабрякові та інші препарати для місцевого застосування при захворюваннях порожнини носа. Кортикостероїди.

Основна фармакотерапевтична дія: має сильну протизапальну та судинозвужувальну дію; беклометазону дипропіонат гідролізується за допомогою ферментів естерази до активного метаболіту, який має високу місцеву протизапальну активність; при застосуванні до дії алергенів попереджує гарячку.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика та лікування цілорічного та сезонного алергічного риніту БНФ

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначається лише для інтраназального застосування; перед застосуванням збовтати; дорослим рекомендована доза — по 2 розпилення у кожний носовий хід 2 р/добу або 1 розпилення у кожний носовий хід 3 — 4 р/добу; МДД не повинна перевищувати 8 розпилень (400 мкг) БНФ; для повного терапевтичного ефекту необхідне регулярне застосування препарату — після перших кількох розпилень не можна досягти максимального полегшення стану. Не застосовувати понад 3 місяці без консультації лікаря.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: реакції гіперчутливості, включаючи висипання, кропив’янку, свербіж, почервоніння та набряк очей, обличчя, губ і горла, анафілактоїдні реакції, бронхоспазм, анафілактичні реакції, відчуття неприємного смаку, запаху, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома або катаракта, сухість і подразнення носа та горла, носова кровотеча, кашель, парадоксальний бронхоспазм, випадки перфорації носової перегородки, диспное, при довготривалому застосуванні беклометазону, особливо у великих дозах, можливий кандидоз, зниження функції кори надниркових залоз, остеопороз, затримка росту у дітей.

Протипоказання до застосування ЛЗ: відома гіперчутливість до препарату; туберкульоз, кандидомікоз, тяжкі напади БА, I триместр вагітності. Препарат не призначений для застосування дітям.

Торговельна назва:

• Будесонід (Budesonide) (див. п. 4.2.1. розділу «ПУЛЬМОНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ ОБСТРУКТИВНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ»)

Фармакотерапевтична група: R01AD05 — засоби, що застосовуються при захворюваннях порожнини носа. Кортикостероїди.

Основна фармакотерапевтична дія: препарат з вираженою місцевою протизапальною, протиалергічною, антиексудативною дією; при застосуванні в терапевтичних дозах майже не чинить резорбтивної дії; не має мінералокортикоїдної активності, добре переноситься при тривалому лікуванні; протизапальна дія зумовлена впливом на метаболізм арахідонової кислоти, а саме пригніченням утворення медіаторів запалення; препарат інгібує вивільнення біологічно активних речовин, що зумовлюють розвиток і підтримують запальну реакцію; підвищує кількість бета-адренорецепторів гладкої мускулатури.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика та лікування сезонного та цілорічного алергічного риніту БНФ, неалергічних ринітів; назальні поліпи БНФ

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі та діти старше 6 років: початкова доза становить 400 мкг/добу: 2 дози по 50 мкг будесоніду (2 натискування) у кожну ніздрю 2 р/добу; звичайна підтримуюча доза становить 200 мкг/добу: 1 дозу по 50 мкг будесоніду у кожну ніздрю 2 р/добу або 2 дози в кожну ніздрю 1 р/добу; підтримуюча доза повинна бути найнижчою ефективною дозою, що усуває симптоми риніту; максимальна разова доза — 200 мкг (по 100 мкг в кожну ніздрю), МДД — 400 мкг, курс лікування — не більше 3 місяців; якщо прийом дози був пропущений, її прийняти якомога скоріше, але не менш як за 1 год. до прийому наступної дози; при припиненні прийому препарату дозу знижують поступово.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: кропив’янка, висипання, свербіж, дерматит, набряк Квінке, глаукома, катаракта (при тривалому лікуванні), виділення з носа та утворення кірок на початку лікування; біль у носі, подразнення слизової оболонки носа (чхання, печіння і сухість), незначна геморагічна секреція, носова кровотеча (одразу після застосування), кашель; утворення виразки слизової оболонки носа, перфорація носової перегородки, задишка, свистяче дихання, охриплість голосу, кандидоз та атрофія слизової оболонки, сухість у роті, сухість у горлі; системні побічні ефекти: пригнічення функції надниркових залоз, пригнічення росту у дітей і підлітків, зменшення мінеральної щільності кісток, симптоми гіперкортицизму (гіперфункції кори надниркових залоз), втомлюваність, запаморочення, нудота і втрата нюху, анафілактичні реакції, синдром Кушинга, втрата нюху, серцебиття.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; нелікована грибкова, бактеріальна та вірусна інфекція дихальної системи; активна форма туберкульозу легенів; субатрофічний риніт; діти до 6 років.

Торговельна назва:

• Мометазон (Mometasone) [П] (див. п. 4.2.1. розділу «ПУЛЬМОНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ ОБСТРУКТИВНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ», п. 9.1.2. розділу «ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Фармакотерапевтична група: R01AD09 — протинабрякові та інші препарати для місцевого застосування при захворюваннях порожнини носа. Кортикостероїди.

Основна фармакотерапевтична дія: чинить виражену протизапальну дію; локальна протизапальна дія мометазону фуроату виявляється в дозах, при яких не виникає системних ефектів; в основному механізм протизапальної та протиалергічної дії мометазону фуроату пов’язаний з його здатністю пригнічувати виділення медіаторів АР; зменшує синтез/вивільнення лейкотрієнів із лейкоцитів пацієнтів, які страждають на алергічні захворювання.

Показання для застосування ЛЗ: лікування сезонного або цілорічного алергічного риніту у дорослих БНФ та дітей віком від 2 років; профілактичне лікування алергічного риніту БНФ середнього і тяжкого перебігу рекомендується за 4 тижні до передбачуваного початку сезону пилкування; як допоміжний терапевтичний засіб при лікуванні а/б г. епізодів синуситів у дорослих (у тому числі літнього віку) і дітей віком від 12 років; лікування симптомів г. риносинуситу без ознак тяжкої бактеріальної інфекції у дорослих і дітей віком від 12 років; лікування назальних поліпів БНФ та пов’язаних з ними симптомів, включаючи закладеність носа та втрату нюху, у пацієнтів віком від 18 років.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: лікування сезонного або цілорічного алергічного риніту: дорослим і підліткам віком від 12 років рекомендована профілактична і терапевтична доза препарату становить 2 впорскування (по 50 мкг) у кожну ніздрю 1 р/добу (загальна добова доза — 200 мкг) БНФ; після досягнення лікувального ефекту для підтримуючої терапії доцільне зменшення дози до 1 впорскування в кожну ніздрю 1 р/добу (загальна добова доза — 100 мкг); якщо послаблення симптомів захворювання не вдається досягти застосуванням препарату в рекомендованій терапевтичній дозі, добова доза може бути збільшена до максимальної: по 4 впорскування у кожну ніздрю 1 р/добу (ЗДД — 400 мкг). Після послаблення симптомів захворювання рекомендується зниження дози; початок дії препарату клінічно відзначається протягом 12 год після першого застосування препарату; для дітей віком 2 — 11 років рекомендована терапевтична доза становить 1 впорскування (50 мкг) у кожну ніздрю 1 р/добу (загальна добова доза — 100 мкг) БНФ; допоміжне лікування г. епізодів синуситів — дорослим (у тому числі літнього віку) і дітям віком від 12 років рекомендована терапевтична доза становить 2 впорскування (по 50 мкг) у кожну ніздрю 2 р/добу (ЗДД — 400 мкг); якщо послаблення симптомів захворювання не вдається досягти застосуванням препарату в рекомендованій терапевтичній дозі, добова доза може бути збільшена до 4 впорскувань у кожну ніздрю 2 р/добу (ЗДД — 800 мкг); після послаблення симптомів захворювання рекомендується зниження дози; лікування г. риносинуситу — дорослим і дітям віком від 12 років рекомендована терапевтична доза становить 2 впорскування (по 50 мкг) у кожну ніздрю 2 р/добу (ЗДД — 400 мкг); назальні поліпи — для пацієнтів віком від 18 років рекомендована доза становить 2 впорскування (по 50 мкг) у кожну ніздрю 2 р/добу БНФ (ЗДД — 400 мкг); після досягнення клінічного ефекту рекомендовано зменшити дозу до 2 впорскувань у кожну ніздрю 1 р/добу (загальна добова доза — 200 мкг).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, носові кровотечі, фарингіт, відчуття печіння в носі, подразнення, виразкові зміни слизової оболонки носа; АР негайного типу (наприклад, бронхоспазм, диспное), анафілактична реакція та ангіоневротичний набряк; поодинокі випадки розладів смаку та нюху; випадки перфорації носової перегородки чи підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, катаракта.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, при наявності нелікованої локалізованої інфекції із залученням слизової оболонки носової порожнини; через те, що кортикостероїди мають ефект пригнічення загоєння рани, пацієнтам, яким нещодавно робили операцію у носовій порожнині або у яких були травми, не можна застосовувати назальний кортикостероїд, поки не відбудеться загоєння.

Визначена добова доза (DDD): назально — 0,2 мг.

Торговельна назва:

• Флютиказон (Fluticasone)

Фармакотерапевтична група: R01AD08 — протинабрякові та інші засоби для місцевого застосування при захворюваннях порожнини носа. Кортикостероїди.

Основна фармакотерапевтична дія: має виражену протизапальну та протиалергійну дію; при місцевому застосуванні не виявляє системної активності. Зменшує продукцію медіаторів запалення, простагландинів, цитокінів та інших біологічно активних речовин під час ранньої та пізньої фази АР; чинить швидку протизапальну дію на слизову оболонку носа; протиалергічна дія спостерігається ч/з 2 — 4 год. після першого застосування. Зменшує чхання, свербіж, ринорею, закладеність носа, неприємні відчуття, полегшує очні симптоми, пов‘язані з ринітом; зменшення симптомів зберігається протягом 24 год. після застосування препарату в дозі 200 мкг.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика та лікування цілорічних і сезонних алергічних ринітів, включаючи сінну пропасницю; хворим на алергічний риніт — БНФ при появі симптомів болю та відчуття тиску у носових пазухах.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі та діти старше 12 років: по 2 уприскування у кожну ніздрю 1 р/добу, БНФ бажано вранці; у деяких випадках — 2 уприскування у кожну ніздрю 2 р/добу; МДД — по 4 уприскування в кожну ніздрю; дітям 4–12 років — 1 уприскування у кожний носовий хід 1 р/добу БНФ, бажано вранці, в деяких випадках може бути необхідне 1 уприскування у кожну ніздрю 2 р/добу, МДД — по 2 уприскування у кожну ніздрю; для отримання повного терапевтичного ефекту необхідно регулярне застосування препарату; максимальний терапевтичний ефект настає через 3–4 дні від початку лікування, цим пояснюється відсутність негайного терапевтичного ефекту.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: реакції гіперчутливості, анафілаксія/анафілактичні реакції, бронхоспазм, шкірний висип, набряк обличчя або язика; головний біль, неприємний присмак і запах; глаукома, підвищення внутрішньоочного тиску, катаракта; носові кровотечі; сухість і подразнення носа та горла; перфорація носової перегородки, виразки шкіри.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, дітям до 4 років.

Визначена добова доза (DDD): назально — 0,2 мг.

Торговельна назва:

• Флютиказону фуроат (Fluticasone furoate)

Фармакотерапевтична група: R01AD12 — протинабрякові препарати для місцевого застосування при захворюваннях носа. Кортикостероїди.

Основна фармакотерапевтична дія: синтетичний фторований кортикостероїд з дуже високим рівнем спорідненості до рецепторів глюкокортикостероїдів та сильною протизапальною дією.

Показання для застосування ЛЗ: симптоматичне лікування алергічних ринітів БНФ

Спосіб застосування та дози ЛЗ: лише для інтраназального застосування; дорослі та діти віком від 12 років: рекомендована початкова доза — по 2 впорскування (27,5 мкг на одне впорскування) у кожну ніздрю 1 р/добу БНФ (загальна добова доза — 110 мкг); підтримуюча доза препарату може бути зменшена до 1 впорскування у кожну ніздрю 1 р/добу (загальна добова доза — 55 мкг); діти віком від 6 до 11 років: рекомендована початкова доза — по 1 впорскуванню у кожну ніздрю 1 р/добу (загальна добова доза — 55 мкг); у разі недостатнього контролю за симптомами риніту при впорскуванні в кожну ніздрю 1 р/добу (загальна добова доза — 55 мкг) доза може бути збільшена до 2 впорскувань у кожну ніздрю 1 р/добу (загальна добова доза — 110 мкг); після досягнення контролю за симптомами риніту рекомендується зменшувати дозу до 1 впорскування у кожну ніздрю 1 р/добу (загальна добова доза — 55 мкг); для отримання повного терапевтичного ефекту необхідно регулярно застосовувати препарат; початок дії спостерігається через 8 год після першого застосування, однак максимальний терапевтичний ефект настає через декілька днів від початку лікування і тому хворі повинні бути проінформовані, що ефект від лікування буде спостерігатись при регулярному застосуванні препарату; тривалість лікування повинна бути обмежена періодом впливу алергену.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: носові кровотечі, поява виразок у носі, реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, висипання та кропив’янку, біль у носі, дискомфорт (включаючи печіння, подразнення, болісність у носі), сухість у носі, головний біль, транзиторні порушення зору, затримка росту.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого компонента препарату, дітям до 6 років.

Торговельна назва:

16.2.1.1.6. Стабілізатори мембран опасистих клітин

Ринорею, чхання та свербіж зменшує кромогліциєва кислота (див. розділ «Імуномодулятори та протиалергічні засоби»). Для отримання максимального ефекту препарат призначати до виникнення алергічних виявів й застосовувати регулярно протягом усього періоду ймовірного контакту з алергеном. Ефект розвивається через 2–4 тижні після початку лікування.

16.2.1.1.7. Засоби елімінаційної терапії при захворюваннях носа

• Натрію хлорид (Sodium chloride) [П] *, ** (див. п. 10.5.6. розділу «АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ ТА РЕАНІМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Фармакотерапевтична група: R01AX10 — засоби, що застосовуються при захворюваннях порожнини носа.

Основна фармакотерапевтична дія: зволожуюча, замісна дія; ефективно зволожує слизову оболонку носа, розріджує рясний слиз, розм’якшує сухі кірочки в носі і сприяє їх легкому видаленню; високоочищений стабілізований 0,65% р-н натрію хлориду максимально відповідає природному назальному секрету; покращує нюх та транспортну функції миготливого епітелію, сприяє відновленню носового дихання, скорочує період реабілітації і дозволяє знизити дозу і частоту використання судинозвужуючих засобів місцевої дії.

Показання для застосування ЛЗ: застосовується для немовлят, дітей та дорослих: для гігієнічного догляду за порожниною носа, профілактики й комплексного лікування захворювань слизової оболонки носа та придаткових пазух, що супроводжуються сухістю слизової оболонки носа або утворенням слизу (атрофічний, алергічний, інфекційний, медикаментозний риніти); як допоміжний засіб при застосуванні локальних судинозвужувальних засобів; для усунення сухості слизової оболонки носа, зумовленої роботою кондиціонерів, у тому числі автомобільних, або радіаторів центрального опалення, під час повітряних перельотів; після операційних втручань у порожнині носа та носових пазухах.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: краплі назальні: дорослим — по 2 крап.; дітям віком від 1 р. — по 1–2 крап.; дітям до 1 р. — по 1 крап. у кожен носовий хід 3–4 р./добу з лікувальною метою, з гігієнічною метою — 1–4 р./добу; спрей назальний: немовлятам і дітям застосовувати по одному, дорослим — по два розпилення в кожну ніздрю, 3–4 рази протягом доби.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: у осіб з індивідуальною непереносимістю компонентів препарату можливі АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату.

Визначена добова доза (DDD): не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

16.2.1.2. Лікарські засоби для системного застосування

16.2.1.2.1. Симпатоміметики для системного з1-блокаторами

• Трипролідин + псевдоефедрин (Triptolidine + pseudoephedrine) [П] **

• Цетиризин + псевдоефедрин (Cetirizine + pseudoephedrine)

16.2.1.2.2. Антигістамінні засоби

Див. також розділи «Пульмонологія. ЛЗ, що застосовуються при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів» та «Імуномодулятори та протиалергічні засоби». Антигістамінні препарати для перорального прийому усувають свербіж, чхання, ринорею і симптоми алергічного кон’юнктивіту, який часто є супутником алергічного риніту. Практично не впливають на закладеність носа, окрім дезлоратадину.

Основна перевага антигістамінних препаратів — швидкий розвиток ефекту, що дозволяє зменшити симптоми вазомоторного риніту. Для отримання максимального ефекту їх призначати для профілактики перед контактом із алергеном й застосовувати регулярно в період загострення захворювання. Препарати можна призначати для лікування алергічного риніту хворим на БА, проте у зв’язку із підвищенням в’язкості мокроти їх не приймати в період нападу.

Недоліками антигістамінних препаратів є низька ефективність у багатьох хворих, зниження ефективності при довготривалому застосуванні, приєднання вторинної інфекції та поліпоз носа. При зниженні ефективності можлива заміна на Н1-блокатор з іншої групи.

Антигістамінні препарати для ін’єкційного введення не мають багатьох побічних ефектів пероральних препаратів.

16.2.1.2.3. Глюкокортикоїди для системного застосування

Див. також розділ «Ендокринологія. Лікарські засоби». Застосовуються при тяжкому перебігу алергічного риніту, якщо симптоми захворювання не вдається контролювати за допомогою антигістамінних пероральних засобів, симпатоміметиків та ін’єкційних ГК. Призначають курсами по 10–14 днів у розпал сезону алергії. Короткий курс преднізолону 30 мг/добу з наступним зниженням дози через 10 діб може бути рекомендований додатково до ін’єкційних ГК на початковому етапі лікування неалергічного запального риніту у хворих із вираженою набряковістю слизової оболонки.

16.2.1.2.4. Протизапальні засоби

• Фенспірид (Fenspiride) [П] (див. п. 4.3.2. розділу «ПУЛЬМОНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ ОБСТРУКТИВНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ»)

Фармакотерапевтична група: R03DX03 — засоби, що діють на респіраторну систему. Інші засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях респіраторної системи

Основна фармакотерапевтична дія: протизапальна дія, блокатор Н1-рецепторів гiстаміну та α1-адренорецепторів має антибронхоконстрикторні та протизапальні властивості; фармакологiчнi властивості зумовлені складним механізмом дії; має антигістамінну, спазмолітичну дію на гладку мускулатуру бронхів та запобігає розвитку набряку, зменшує виділення слизу з носа та кількість бронхіального секрету; протизапальну дію, яка є результатом гальмування утворення та секреції факторів запалення (цитокiнiв, TNFa, похiдних арахiдонової кислоти, простагландинів, лейкотрієнів, тромбоксану, вiльних радикалiв); інгібує a1-адренорецептори, які стимулюють секрецію в’язкого слизу.

Показання для застосування ЛЗ: г. та хр. запальні процеси ЛОР-органів (отит, синусит, риніт, ринофарингіт); сезонний та цілорічний алергічний риніт та інші прояви алергії з боку ЛОР-органів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: табл., вкриті оболонкою рекомендовано до перорального застосування дорослим; застосовувати перед їдою; звичайна рекомендована добова терапевтична доза для лікування хр. запальних процесів становить 2 табл./на добу (вранці та ввечері); для посилення ефекту i/або у разі г. захворювань — 3 табл./добу (вранці, вдень i ввечері); у формі сиропу дітям старше 2 років рекомендовано приймати в добовій дозі 4 мг/кг (2 мл/кг), розділену на 2–3 прийоми, приймати перед їдою; рекомендовану добову дозу призначати з урахуванням маси тіла та віку, але вона не повинна перевищувати рекомендовану добову дозу; дітям з масою до 10 кг — 20–40 мг/добу (10–20 мл/добу або 2–4 ч.л.), з масою понад 10 кг — 60 -120 мг/добу (30 — 60 мл або 2–4 ст.л.); дорослим та дітям з 12 років — 90 -180 мг/добу (45 — 90 мл або 3–6 ст.л.); тривалість лікування залежить від показання до застосування та перебігу захворювання.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: розлади травлення, нудота, біль у шлунку, діарея, блювання; запаморочення, сонливість, астенія, втома; помірна синусова тахікардія, яка зменшується у разі зниження дози; пальпітація, вірогідно пов’язана з тахікардією; артеріальна гіпотензія, вірогідно пов’язана з тахікардією; еритема, фіксована пігментна еритема, висип, кропив’янка, ангіоедема, свербіж, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість (алергія) до активної речовини або до будь-якого з компонентів препарату; дитячий вік до 2 років у вигляді сиропу; лікарську форму табл. не застосовують у педіатричній практиці.

16.2.1.2.5. Імуномодулятори

Див. також розділ «Імуномодулятори та протиалергічні засоби». Для підвищення ефективності лікування, профілактики рецидивів захворювання та загострень хр. риносинуситу застосовують імуномодулятори, як синтезовані (наприклад, поліоксидоній), так і природного походження (ІРС 19, деринат та ін.).

16.2.2. Засоби для лікування поліпозної риносинусопатії

Місцеві та системні кортикостероїди на сьогодні є основними препаратами в лікуванні поліпозу носа. Клінічний ефект кортикостероїдів при поліпозній риносинусопатії обумовлений їх вираженою протизапальною дією. При наявності у хворого з назальними поліпами алергічного риніту застосовувати відповідні схеми протиалергічного лікування (див. також розділ «Імуномодулятори та протиалергічні засоби» та п.2.1. даного розділу). Враховуючи певну роль мікроорганізмів в етіопатогенезі хр. гнійно-поліпозного риносинуситу, до комплексної їх терапії залучають антимікотичні та антибактеріальні засоби (див. також розділ «Протимікробні та антигельмінтні ЛЗ) та п.2.1. даного розділу).

У випадку поліпів, які обтурують порожнину носа, на початку лікування застосовують системні кортикостероїди у вигляді короткого курсу. Ендоназальне застосування кортикостероїдів у формі дозованих аерозолів (беклометазон, флютиказон, мометазон) дозволяє досягти значного зменшення розміру поліпів. Для попередження рецидивів поліпозу носа після хірургічного лікування проводять довготривалі (до 4 місяців) повторні курси інгаляцій ГК.

16.2.3. Засоби для лікування носової кровотечі

Носова кровотеча у більшості випадків є симптомом системних захворювань, рідше розвиток цієї патології обумовлен різними порушеннями в порожнині носа та навколоносових синусах. Для зупинки кровотечі використовують різні маніпуляції:

притискання крил носа до носової перегородки;

припалювання зони кровотечі;

передня, задня тампонада порожнини носа;

перев’язка зовнішньої сонної артерії;

ендоваскулярні методи.

Припалювання здійснюється трихлороцтовою кислотою чи проводиться кріодеструкція. Залишки кислоти нейтралізують 2–5% р-ном натрію гідрокарбонату.

З гемостатичною метою застосовують етамзілат, амінокапронову кислоту, р-н гідрохлориду кальцію (див. розділ «Гематологія. Лікарські засоби»). При захворюваннях крові використовують різні фактори згортання, в залежності від патології. У хворих з носовою кровотечею, що мають підвищений АТ застосовують антигіпертензивну терапію, поряд з іншими заходами (див. розділ «Кардіологія. Лікарські засоби»).

16.2.4. Засоби для лікування атрофічного риніту

Основне значення в лікуванні атрофічного риніту має постійне застосування різноманітних ендоназальних засобів, дія яких направлена на зволоження та пом’якшення слизової оболонки носа, стимуляцію її регенерації, зменшення запальних проявів. Для видалення кірок з носа роблять промивання порожнини носа 0,9% р-ном хлориду натрію з додаванням у нього на 200 мл 6–8 крап. 10% йоду. Застосовують місцево олію шипшини, оливкову або персикову олію, р-н Люголю з гліцерином (йоду 1 частина, калію йодиду 2 частини, гліцерину 94 частини, води 3 частини), 1% олійний р-н цитралю, р-н ретинолу ацетату в олії, йодинол. З метою зволоження й туалету слизової оболонки носа застосовують засоби елімінаційної терапії (див.п. 2.1.1.7.). Окрім місцевої терапії застосовуються системні муколітичні засоби.

16.3. Лікарські засоби, що застосовуються при захворюваннях глотки

Запальні захворювання глотки поділяють у зв’язку з переважним ураженням її слизової оболонки або мигдаликів. Запальний процес слизової оболонки глотки визначають як фарингіт (г. або хр.); захворювання лімфоїдних утворень глотки (у більшості випадків піднебінних мигдаликів) — як тонзиліт, котрий також може бути г. (ангіна) або хр..

Засоби для лікування фарингіту

Г. фарингіт часто пов’язаний з г. запаленням ВДШ. Хр. фарингіт пов’язаний з довготривалим місцевим подразненням слизової оболонки глотки. Нерідко причиною є захворювання СС системи, ШКТ, захворювання печінки та ін. Лікування залежить від форми хр. фарингіту (катаральна, гіпертрофічна або атрофічна).

Лікування при г. фарингіті та загостренні хр. фарингіту починають з обмеження подразливої їжі. Назначають інгаляції, пульверизацію або полоскання теплими лужними та антибактеріальними р-нами. Широко використовують антибактеріальні засоби (фузафунжин-див. розд. а/б) та антисептичні засоби для місцевого застосування (амбазон, гексетидін та ін.), протизапальні засоби (фенспірид).

При хр. гіпертрофічному фарингіті для змащування задньої стінки глотки або обробки гранул на ній використовують в’яжучі та припікаючі засоби (коларгол, протаргол, 5–10% р-н срібла нітрата)

Засоби для лікування тонзиліту

Основними ЛЗ для лікування ангіни є АБ-засоби. При катаральній ангіні застосовують фузафунжин. При фолікулярній, лакунарній та більш важких формах ангіни одночасно призначається системна АБ-терапія. Частіше призначають пеніциліни (феноксіметилпеніцилін, оксацилін, амоксицилін, амоксицилін/клавуланат), а також макроліди, тетрацикліни, цефалоспорини I-II покоління (див. розділ «Протимікробні та антигельмінтні лікарські засоби»). Курс лікування триває не менше 10–12 днів. Перевагу віддають пероральним препаратам, в/м вводять лише при тяжкому та ускладненому протіканні ангіни. Якщо має місце виражена температурна реакція (вище 39ºС), застосовують жарознижуючі засоби (див. розділ «Ревматологія. Лікарські засоби»). Місцево призначають полоскання р-нами антисептиків в певній пропорції (див. далі), настоянками календули, ромашки; використовують йокс, гексорал, гівалекс, септолете та ін. (див. нижче). При утворенні паратонзилярного абсцесу або парафарингіта показано хірургічне лікування — розкриття абсцесу, за наявності показів — абсцестонзилектомія. Призначають також протизапальні засоби (фенспірид).

Для стимуляції захисних сил організму та підвищення місцевого імунітету слизової оболонки ВДШ у хворих на ангіну та хр. тонзиліт використовують комплексний рослинний препарат Імупрет, імуномодулятор імудон, тонзилотрен, тонзипрет. Важливим елементом комплексного лікування хр. тонзиліту є промивання тонзилярних лакун р-нами діоксидина, мірамістіна, хлорофіліпта, йодинола (див.нижче).16.3.1. Антисептичні засоби

16.3.1.1. Прості антисептичні засоби

• Гексетидин (Hexetidine) [П] **

Фармакотерапевтична група: A01AB12 — Засоби для застосування в стоматології. Протимікробні та антисептичні засоби для місцевого застосування.

Основна фармакотерапевтична дія: протимікробна, антисептична дія; є протимікробним засобом широкого спектра дії; ефективний проти Гр(+) та Гр(+) бактерій, дріжджів (Candida albicans) та грибів.

Показання для застосування ЛЗ: бактеріальні інфекції ротової порожнини; кандидоз та інші грибкові захворювання глотки БНФ, як допоміжний засіб для профілактики та лікування гінгівіту; при лікуванні болю в горлі та рецидивуючих афтозних виразок; для усунення неприємного запаху з рота; до і після проведення хірургічних операцій в ротовій порожнині.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: Дорослі і діти віком від 6 років: спрей застосовувати 2р/добу, бажано зранку і ввечері, після їди; р-ном промивати рот або полоскати горло 15 мл нерозведеного р-ну протягом ½ хвилини 2–3 р/добу. Тривалість лікування визначає лікар залежно від ступеня тяжкості та особливостей перебігу захворювання.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: виразки на слизовій оболонці, алергічний контактний дерматит, ангіоневротичний набряк; зміна смакових відчуттів протягом 48 год. (відчуття «солодкого» може двічі змінюватися на відчуття «гіркого»); чутливість слизової оболонки: печіння, відчуття оніміння; подразнення (болісність, відчуття жару, свербіж) язика та/або слизової оболонки ротової порожнини, зниження чутливості; гіперчутливість; оборотна зміна кольору зубів і язика; при випадковому проковтуванні препарату можуть виникнути шлунково-кишкові розлади, насамперед нудота і блювання.

Протипоказання до застосування ЛЗ: розчин: діти молодше 6 років, гіперчутливість до препарату, атрофічний фарингит; спрей протипоказаний: діти молодше 6 років, БА або будь-які інші захворювання дихальних шляхів, пов’язані з їх гіперчутливістю (інгаляція може викликати бронхоконстрикцію), гіперчутливість до препарату, атрофічний фарингит.

Торговельна назва:

• Декаметоксин (Decamethoxin) [П] **

Фармакотерапевтична група: R02AA20 -препарати, що застосовуються при захворюваннях горла. Різні антисептики.

Основна фармакотерапевтична дія: антисептична дія; належить до групи бісчетвертичних амонієвих сполучень; є поверхнево-активною речовиною, що змінює проникність мікробної клітини, приводячи до її деструкції та загибелі м/о; має широкий спектр антимікробної дії відносно грампозитивних (стафілококи, стрептококи, пневмококи) і грамнегативних (менінгококи, гонококи) коків, коринебактерій, ентеробактерій, псевдомонад, найпростіших, дерматофітів, дріжджеподібних грибів роду Candida, хламідій і вірусів, діє на антибіотикорезистентні штами стафілококу; при терапії препаратом резистентні форми м/о формуються повільно; ускладі комплексної терапії потенціює дію інших антимікробних засобів; у концентрації 0,01–8,0 мкг/мл діє бактерицидно на коринебактерії дифтерії; у концентрації 0,03–0,1 мкг/мл пригнічує утворення екзотоксину, а в бактерицидній концентрації впливає на екзотоксин коринебактерій дифтерії; на мікробні клітини препарат діє бактерицидно, спороцидно і фунгіцидно; не пригнічує специфічну і неспецифічну імунологічну реактивність організму людини.

Показання для застосування ЛЗ: у складі комплексної терапії захворювань порожнини рота, глотки, гортані (гінгівіт, пародонтит порожнини рота, стоматит, кандидоз слизової оболонки порожнини рота, фарингіт, ларингіт, тонзиліт, початкова стадія ангіни); санація порожнини рота, глотки, носоглотки у носіїв патогенного стафілококу, дифтерійної палички, кандиди; антимікробна профілактика після хірургічних втручань у порожнині рота, зіві, гортані.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: після попереднього полоскання рота таблетку класти за щоку і тримати у порожнині рота до повного розсмоктування. Дорослим — по 1 табл. 4–6 р/добу; тривалість лікування не повинна перевищувати 7 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: алергічні реакції, у т. ч. шкірні висипання, шкірний свербіж. Можлива гіперсалівація, що зникає після розсмоктування табл.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Визначена добова доза (DDD): не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Фенол (Phenol) **

Фармакотерапевтична група: R02AA19 — препарати, що застосовуються при захворюваннях горла. Антисептики. Фенол.

Основна фармакотерапевтична дія: належить до ароматичних спиртів, а їх р-ни у концентрації 0,5–1,5% чинять антисептичну, а також короткочасну слабку знеболювальну дію (за рахунок блокування виникнення та проведення нервових імпульсів внаслідок зменшення проникності мембран для іонів натрію); вони діють бактеріостатично відносно вегетативних форм Гр(+) і Гр(+) м/о та деяких вірусів, а також дуже повільно діють на спори та кислотостійкі бактерії.

Показання для застосування ЛЗ: як болезаспокійливий та антисептичний засіб: при інфекційно-запальних захворюваннях ротової порожнини та глотки (ангіна, фарингіт, тонзиліт, стоматит, гінгівіт, пародонтит); після проведених маніпуляцій у порожнині рота та глотки, стоматологічних операцій; при користуванні зубними протезами або ортодонтичними апаратами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим та дітям віком старше 12 років разова доза становить 5 аерозольні випуски; дітям від 2 до 12 років разова доза — 3 аерозольні випуски під наглядом дорослих; повторювати розпилення необхідно кожні 2–4 год. або відповідно до рекомендацій лікаря; тривалість лікування визначає лікар індивідуально, враховуючи клінічний ефект та переносимість препарату.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР у вигляді шкірних висипань, кропив’янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, місцевий набряк горла.

Протипоказання до застосування ЛЗ: діти до 2-х років; гіперчутливість до препарату, а також запальні захворювання з поширеним ураженням слизових оболонок; значні порушення функції печінки або нирок; не застосовувати фенол у вигляді спрею для горла хворим із запаленням надгортанника.

Торговельна назва:

• Флурбіпрофен (Flurbiprofen)

Фармакотерапевтична група: R02AX01 — препарати, що застосовуються при захворюваннях горла. Флурбіпрофен. М01АЕ09 — нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Флурбіпрофен.

Основна фармакотерапевтична дія: анальгезуюча та протизапальна дія; симптоматичний засіб для полегшення болю у горлі при інфекційно-запальних захворюваннях глотки; дія обумовлена інгібуванням ферменту циклооксигенази та пригніченням синтезу простагландинів; проявляє периферійну, а не центральну активність; однаково пригнічує дію PGE2 та PGF2a завдяки інгібуванню ендопероксидази.

Показання для застосування ЛЗ: симптоматичне лікування болю в горлі при інфекційно-запальних захворюваннях ротової порожнини та глотки (вірусна, бактеріальна або грибкова інфекції, а також неінфекційні фактори, що провокують запальний процес); послаблення болю та запалення після хірургічного втручання в отоларингології.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі та діти старше 12 років — по 1 табл. для розсмоктування кожні 2 — 3 год. до полегшення болю; максимальна добова доза становить 5 табл.; не застосовувати більше 3-х діб; перорально: дорослі та діти старше 15 років приймають препарат внутрішньо по 50 — 100 мг 2–3 р. на добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: неспецифічна алергічна реакція та анафілаксія; БА, загострення БА, бронхоспазм, задишка; свербіж, кропив’янка, набряк Квінке, ексфоліативні та бульозні дерматити (включаючи епідермальний некроліз та мультиформну еритему); шлунково-кишкові розлади: болі в животі, диспепсія та нудота, діарея, метеоризм, запор та блювання, виразкова хвороба, перфорація або кровотеча з травного тракту, що можуть у деяких випадках призвести до летального наслідку, особливо в осіб літнього віку, загострення виразкового коліту та хвороби Крона, виразковий стоматит, гастрит; неврологічні розлади: головний біль, асептичний менінгіт; розлади з боку сечовидільної системи: г. ниркова недостатність, папілонекроз, особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням рівня сечовини у сироватці крові та набряком; розлади з боку гепатобіліарної системи: порушення з боку печінки; порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: розлади системи кровотворення (анемія, у тому числі гемолітична та апластична, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенiя, агранулоцитоз), першими ознаками є висока температура, біль у горлі, виразки у ротовій порожнині, симптоми грипу, тяжка форма виснаження, нез’ясована кровотеча та синці; порушення з боку кардіоваскулярної і цереброваскулярної системи: набряки, АГ та СН були зареєстровані при лікуванні НПЗЗ; розлади зору, неврит зорового нерва, ротові парестезії, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, дзвін у вухах, запаморочення, нездужання, стомлюваність та сонливість, мелена, блювання кров’ю, відчуття тепла або поколювання в роті при розсмоктуванні льодяника; гепатит, холестаз, інтерстиціальний нефрит, безсоння, нефротичний синдром; підвищення ризику появи артеріальних тромботичних подій (ІМ або інсульт).

Протипоказання до застосування ЛЗ: табл. для розсмоктування: підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату; виразкова хвороба шлунка у фазі загострення; БА та риніт на фоні застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ; дитячий вік до 12 років; вагітність. Таб. для перорального застосування: підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату; гіперчутливість до флурбіпрофену, ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ, яка проявлялася астмою, г. ринітами, ангіоневротичним набряком, кропив’янкою або іншими АР; пептична виразка або шлунково-кишкові кровотечі; запальні захворювання кишечнику; дитячий вік до 15 р.; вагітність та період годування груддю.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,2 г.

Торговельна назва:

• Фузафунгін (Fusafungine) [П] (див. п. 16.2.1.1.1. розділу «ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Холіну саліцилат (Choline salicylate) **

Фармакотерапевтична група: A01AD11 — засоби для місцевого застосування у стоматології.

Основна фармакотерапевтична дія: анальгезуюча та протизапальна, слабка бактерицидна дія; похідне саліцилової кислоти (нестероїдний протизапальний засіб з аналгетичним і жарознижуючим ефектом); протизапальний ефект залежить від пригнічення активності циклооксигенази, що відіграє головну роль у зменшенні синтезу циклічних супраоксидів і медіаторів запалення; аналгетичний ефект зумовлений двома механізмами: центральним (через пригнічення підкоркових структур) і периферичним (шляхом зменшення больової чутливості у нервових закінченнях); жарознижуючий ефект залежить також від пригнічення синтезу простагландинів; наявність холіну збільшує слиновиділення, що також сприяє протизапальному ефекту препарату.

Показання для застосування ЛЗ: інфекційно-запальні захворювання горла БНФ — стоматит, гінгівіт, періодонтит, фарингіт.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі та підлітки від 12 років — по 1 табл. 4 — 6 р/добу; якщо симптоми не зменшуються протягом 1–2 днів, переглянути лікування; курс лікування визначається індивідуально.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР (почервоніння або висип на шкірі, кашель, закладеність носа, набряк обличчя, утруднення ковтання та дихання); ушкодження слизової оболонки ШКТ (біль у животі, блювання, шлунково-кишкові кровотечі); дуже рідко при застосуванні саліцилатів дітям віком до 12 років можливе виникнення синдрому Рейє.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до саліцилатів, НППЗ; варикозно розширені вени стравоходу (через ризик виникнення кровотечі); діти до 12 років.

Торговельна назва:

16.3.1.2. Комбіновані антисептичні засоби

Одиниця будь-якої лікарської форми містить амілметакрезолу — 0.6 мг, 2,4-дихлорбензилового спирту — 1.2 мг.

• Амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт + лідокаїн (Amilmethacrezole + spiriti dichlorbenzolici + lidocaine) **

• Декваліній + кислота аскорбінова (Decvalinium + ascorbic acid) **

• Йод + Гліцерин + Калію йодид (Iodine + Glycerol + Potassium iodide) **

• Біклотимол + лізоцим + еноксолон (Biclothymol+Lysozyme + enoxolone) [П] **

Визначена добова доза (DDD): не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Стрептоцид + норсульфазол + тимол + олія евкаліптова + олія м’яти перцевої (Streptocide + norsulphasol + timol + eucalyptus vitaminalis + mentha piperita) [П] **

Визначена добова доза (DDD): не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Хлорбутанол + камфора + ментол + олія евкаліптова (Chlorambutanol + camphora + menthole + eucalyptus vitaminalis) [П] **

Визначена добова доза (DDD): не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Хлоргексидин + лідокаїн + тиротрицин (Chlorhexidine + lidocaine + tirotricine)

16.3.2. Рослинні лікарські засоби

• Хлорофіліпт (Chlorophyllipt) [П] **

Фармакотерапевтична група: R02AA20 — препарати, що застосовуються при захворюваннях горла. Антисептики.

Основна фармакотерапевтична дія: протимікробна дія; є сумішшю хлорофілів з листя евкаліпта; має антибактеріальну (бактерицидну і бактеріостатичну) та етіотропну дію відносно антиобіотикостійких і антибіотикозалежних стафілококів, чинить регулюючий вплив на імунологічні реакції, стимулюючи гуморальний та фагоцитарний захист організму; має здатність елімінувати плазміди стійкості різних збудників бактеріальної інфекції до а/б, збільшує вміст кисню в тканинах, чинить виражену детоксикуючу дію; виявлений тропізм даного препарату до легеневої тканини і відсутність будь-якого канцерогенного, мутагенного, тератогенного і ембріотоксичного ефектів.

Показання для застосування ЛЗ: захворювання верхніх дихальних шляхів (тонзиліти, фарингіти, ларингіти), а також афтозні та виразкові стоматити.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при захворюваннях ЛОР-органів дорослим призначають табл. по 12,5 мг або 25 мг залежно від ступеня тяжкості патологічного процесу, а також віку хворого; табл. не ковтати і не розжовувати, а тримати у порожнині рота до повного розсмоктування; добова доза для дорослих — 25 мг 5 р/добу; кратність прийому — 1 табл. (12,5 мг або 25 мг) кожні 4 — 5 год.; курс лікування — 7 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР (свербіж, висипання, ангіоневротичний набряк, гіперемія); подразнення слизової оболонки ротової порожнини, нудота, блювання; головний біль, запаморочення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Визначена добова доза (DDD): перорально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

16.3.3. Муколітичні засоби

Див. розділ «Пульмонологія. Лікарські засоби, що застосовуються при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів».

16.3.4. Інші засоби

• Прополіс (Propolis) **

Фармакотерапевтична група: D03AX -Засоби для лікування ран та виразкових уражень. Препарати, які сприяють загоюванню ран. А01А В11 — протимікробні та антисептичні препарати для місцевого застосування у стоматології.

Основна фармакотерапевтична дія: прополіс (бджолиний клей) — продукт життєдіяльності бджіл, який містить ряд біогенних речовин: ефірні олії, суміш смол, віск, флавоноїди, флавони, похідні коричної кислоти та інші. Має протизапальні, протимікробні (відносно грампозитивних бактерій) та аналгезуючі властивості (спричиняє аналгезію слизових оболонок і шкіри, знижує болісність уражених тканин), сприяє росту грануляцій, прискорює процес регенерації і епітелізації ранових поверхонь; стимулює метаболічні процеси. Ефективний як у ранні терміни, так і при гнійно-некротичному процесі, що розвинувся.

Показання для застосування ЛЗ: отит, фарингіт, гайморит; місцеве лікування запальних захворювань (катаральний, афтозний, виразковий стоматит) і поверхневих ушкоджень слизової оболонки ротової порожнини, катарального гінгівіту, тонзиліту, глоситів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: настойку застосовують місцево дорослим та дітям віком від 3-х років у вигляді аплікацій, полоскання, промивання, а також призначають у формі інгаляцій; під час лікування зовнішнього гнійного отиту, після туалету слухового проходу, у вухо вводять тампон, змочений настойкою (на 1–2 хвилини 2–3 рази на добу) або закапують по 1–2 краплі настойки 3–4 рази на добу; при фарингіті, тонзиліті настойкою змазують слизові оболонки глотки та мигдаликів 1 — 2 р/день; при тонзиліті настойку застосовують для приготування інгаляційного спиртово-водного розчину у співвідношенні 1:20, проводять 1–2 інгаляції на добу; у разі хронічного гаймориту промивають гайморові пазухи розчином, приготовленим із настойки і 0,9% розчину натрію хлориду (у співвідношенні 1:10) 2 рази на добу; тривалість курсу лікування до 14 днів; спрей застосовувати дорослим і дітям віком від 12 років місцево на слизову оболонку порожнини рота шляхом зрошування, тривалість розпилювання -1–2 секунди, зрошувати 2–3 р/добу у г. періоді запального процесу і 1–2 р/добу при зниженні його вираженості, курс лікування — 3–7 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: кропив’янка, локальний свербіж шкіри, локальний набряк, почервоніння шкіри, пухирі, везикулярні висипання, сухість і тріщини шкіри, особливо на кистях та інших частинах тіла, що контактують з препаратом; запаморочення; підвищення температури тіла; задишка; можливі місцеві реакції (числі відчуття печіння язика, сухість у роті), ларингоспазм, задишка, набряк Квінке, нудота.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до препарату або індивідуальна непереносимість, особливо в осіб із захворюваннями печінки або нирок; алергічні реакції на продукти бджільництва, екзема, кровотечі з ушкоджених ділянок шкіри і слизових оболонок, дитячий вік до 12 років (спрей).

Визначена добова доза (DDD): не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

16.4. Засоби, що застосовуються при захворюваннях гортані

16.4.1. Засоби для лікування ларингіту

Ларингіти — запалення слизової оболонки гортані, що, як правило, вражається вторинно і рідко буває самостійним захворюванням. Розрізняють г. та хр. форми ларингіту. У свою чергу г. ларингіт розподіляється на катаральну, набряково-інфільтративну та флегмонозну форми. Хронічний — на катаральну, гіперпластичниу та атрофічну форми. Основними симптомами ларингітів є — кашель, біль у горлі, відчуття стороннього тіла, осиплість голосу, що нерідко призводить до афонії.

Незалежно від форми ларингіту всім хворим рекомендується голосовий режим, дієта, що виключає гостру, кислу, а також гарячу та холодну їжу. Забороняється прийом алкогольних та тютюнових виробів.

Медикаментозна терапія, в залежності від етіологічного чинника, складається з антибактеріальної (захищенні пеніцеліни, цефалоспоріни ІІ-ІІІ покоління, макроліди), протинабрякової (кортикостероїдні, діуретичні препарати), муколітичної (лазолван, АЦЦ, синупрет та інш.), антігістамінної (ІІ покоління) терапії.

Застосовують вливання в гортань лікових речовин (суміші антибіотиків, масляні суміші, гідрокортизон, адреналін) які проводяться гортанним шприцем. Дуже широко використовується фізіотерапевтичні методи лікування — фонофорез з гідрокортизоном, УВЧ на ділянку гортані, інгаляції: лужні, лужно-олійні, чи інгаляції індивідуальним інгалятором (наприклад «Біопарокс)

• Фенспірид (Fenspiride) [П] (див. п. 4.3.2. розділу «ПУЛЬМОНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ ОБСТРУКТИВНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ», п. 16.2.1.2.4. розділу «ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Фузафунгін (Fusafungine) [П] (див. п. 16.2.1.1.1. розділу «ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

16.4.2. Засоби для лікування набряку гортані

Набряк гортані може призводити до розвитку стенозу гортані, при швидкому його розвитку може виникати загроза життю хворого. В такій ситуації необхідно вживати екстрених заходів, аж до виконання конікотомії, трахеотомії. Набряк гортані, який не викликає тяжкого стенозу (І та ІІ ступеня), в умовах стаціонару лікують із застосуванням ЛЗ — медикаментозне дестенозування. При запальній природі набряку призначають інтенсивну а/б-терапію (парентеральне введення). Для зменшення набряку використовують дегідратуючі та сечогінні засоби: в/в 40% р-н глюкози з аскорбіновою кислотою, 10% р-н кальцію хлориду або глюконату кальцію, фуросемід, манітол. Виражені протизапальні, гіпосенсибілізуючі та протинабрякові засоби мають ГК. Преднізолону гемісукцинат вводять в/м або в/в в дозі від 30 до 120 мг одномоментно, ін’єкцію можна повторити через 5–6 год. При наявності кашлю, вираженій густій мокроті або кірках в гортані й трахеї призначають муколітики — ацетилцистеїн, карбоцистеїн і бромгексин; в гортань вливають суміш а/б (пеніцилін на 0,9% р-ні NaCl) та суспензію гідрокортизону.

ЧАСТИНА 16

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!