Режим воєнного стану: стосується кожного

12 Червня 2015 10:25 Поділитися
8 червня 2015 р. був підписаний Президентом України та 10 червня 2015 р. офіційно опублікований в парламентській газеті «Голос України» Закон України № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі — Закон про воєнний стан). Цей закон набув чинності 11 червня — наступного дня після його опублікування, він спрямований на законодавче врегулювання правового режиму воєнного стану з урахуванням обставин, що виникли у зв’язку із зовнішньою агресією і проведенням антитерористичної операції на сході України.

Слід визнати, що для більшості з нас поняття «воєнний стан» хоча й було досі невід’ємною частиною інформаційної «картини» дня, але безпосередньо не стосувалося нашого життя та безпеки, а також ще не торкнулося кола наших прав та обов’язків.

Проте незвична, зокрема для киян, «телекартинка» у будь-який час може стати реальністю, отже, кожен з нас повинен знати свої нові права та обов’язки, якщо в Україні або в окремих її місцевостях буде введено воєнний стан, а також зрозумілі обмеження прав, які він накладає.

Правовий режим: розширення обов’язків та обмеження прав

Оголошення воєнного стану здійснюється Президентом України шляхом підписання та оприлюднення відповідного указу, який має бути затверджений Верховною Радою. Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту Законом про воєнний стан збільшено перелік та деталізовано зміст заходів воєнного стану, зокрема, встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, але виключно в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану.

При цьому у місцевості, де ведуться бойові дії, запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану покладається безпосередньо на військове командування та військові адміністрації.

Серед найбільш істотних обмежень прав фізичних та юридичних осіб, які можуть запроваджуватися військовими, слід виділити такі:

  • запровадження трудової повинності для працездатних осіб, що не задіяні безпосередньо в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення, на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер;
  • примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об’єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку. Законом не визначено, які види майна можуть бути вилучені — тобто це може бути як рухоме (автотранспортні засоби, устаткування), так і нерухоме майно (будівлі, споруди тощо). Слід мати на увазі, що у разі примусового відчуження обов’язково має видаватися документ встановленого зразка.Зазначений документ покликаний підтвердити факт примусового відчуження майна та в майбутньому буде підставою для відшкодування його вартості. Втішає те, що стосовно майна державних підприємств застосовується процедура вилучення майна без будь-якого відшкодування в майбутньому;
  • запровадження трудової повинності;
  • повноваження військових використовувати потужності та трудові ресурси юридичних осіб усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їх роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності. Зазначене обмеження фактично передбачає можливість отримання повного контролю військового командування над підприємством, а в разі невиконання його вимог керівник підприємства може бути усунений з посади, а на його місце буде призначений виконуючий обов’язки (за вибором командування чи військової адміністрації).

Що стосується фармацевтичної галузі, то Законом про воєнний стан передбачено встановлення особливого режиму у сфері виробництва та реалізації лікарських засобів, які містять наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, інші сильнодіючі речовини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію принципу «все для фронту, все для перемоги!» військові наділені, зокрема, такими повноваженнями:

  • використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їх роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю;
  • примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та вилучати майно державних підприємств для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку;
  • залучати працездатних осіб в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту;
  • встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу органів і підрозділів цивільного захисту, евакуйованого населення та розміщення військових частин, підрозділів і установ;
  • перевіряти документи у громадян, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян;
  • забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів;
  • усувати з посад керівників підприємств, установ і організацій за неналежне виконання ними своїх обов’язків, призначати виконуючих обов’язки керівників зазначених підприємств, установ і організацій.

Окремо Законом про воєнний стан визначено правомочність військових щодо ЗМІ: регулювати їх роботу, використовувати потужності та забороняти діяльність. Зрозуміло, що заборона того чи іншого ЗМІ буде залежати від конкретного випадку та ситуації.

Згідно з останнім абзацом пояснювальної записки до законопроекту прийняття Закону про воєнний стан сприятиме, окрім запровадження та здійснення військовими адміністраціями заходів правового режиму воєнного стану, «створенню умов для нормалізації ситуації та забезпечення безперервності реалізації публічної влади на території, де введено воєнний стан, та, як наслідок, для надання послуг населенню відповідних адміністративно-територіальних одиниць, зупиненню розвит­ку кризових тенденцій у господарському секторі та суспільно-політичній ситуації».

Проте, незалежно від того, чи буде в Україні або на окремих її територіях введено воєнний стан, важливими залишаються юридичні аспекти, пов’язані із призовом до військової служби — з мобілізацією.

Кого це стосується?

Оскільки до минулого року в Україні не було мобілізації із 1945 р., в законодавчих актах України саме поняття «мобілізований» не було чітко визначено, а головне — не був врегульований весь спектр прав та обов’язків особи, яку призвали до військової служби, та гарантії її прав з боку роботодавця та держави.

Перш за все, в Україні повістки й мобілізаційні розпорядження можуть одержати лише військовозобов’язані особи.

Згідно із Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі — Закон про військовий обов’язок), до категорії військовозобов’язаних належать особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до ст. 27 Закону про військовий обов’язок у запас зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров’я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі (за загальним правилом, 65 років для чоловіків та 50 — для жінок). Вони перебувають на військовому обліку у військових комісаріатах та інших військових формуваннях.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 р. № 389 «Про затвердження Положення про військові комісаріати» військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.

Завданням військових комісаріатів є проведення призову громадян на військову службу у мирний і воєнний час, забезпечення добору кандидатів для прийняття на військову службу за конт­рактом, участь у доборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення заходів з підготовки та ведення територіальної оборони, інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Мобілізації підлягають військовозобов’язані, які перебувають на обліку у військкоматі. Ті, кого призвали (отримали повістку), зобов’язані з’явитися у військкомат, також цим особам з моменту оголошення мобілізації забороняється без дозволу військового комісара змінювати місце проживання. Ті, кого не призвали на військову службу, можуть бути залучені до робіт, пов’язаних із обороною (наприклад будівництво оборонних споруджень, риття окопів, догляд за хворими в якості санітара, заготовка продуктів), або зараховані в спеціальні формування.

За відхилення від мобілізації особі загрожує позбавлення волі від 2 до 5 років (ст. 336 Кримінального кодексу України).

Категорії осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII (далі — Закон про мобілізацію) до таких категорій належать, зокрема:

  • заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями;
  • визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до 6 міс;
  • чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
  • жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину віком до 18 років;
  • жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є інвалідом I чи II групи, до досягнення нею 23 років;
  • усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років (достатньо однієї дитини);
  • зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
  • народні депутати України, депутати Верхов­ної Ради АРК;
  • студенти та аспіранти, які навчаються на денній формі навчання.

Згідно з постановою Кабміну № 673 поважними причинами, які дозволяють особі не з’явитися у військкомат на збори, можуть бути смерть близького родича, яка трапилася менше ніж за тиждень до початку зборів, хвороба, а також необхідність доглядати за хворим чоловіком, дитиною або батьками, які живуть разом із військовозобов’язаним (якщо більше нікому). Також неявка не загрожує кримінальною відповідальністю чоловіку, якщо він перебуває під слідством, здає державні іспити у ВНЗ або не з’явився через надзвичайну ситуацію. Кожна з цих причин має бути підтверджена документально.

Окремо до категорій осіб, які підлягають виключенню з військового обліку, зокрема, належать особи, які:

  • досягли граничного віку перебування в запасі;
  • припинили громадянство України;
  • раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого/особливо тяжкого злочину;
  • направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
  • не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності,
  • визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Оскільки питання визнання військово-лікарськими комісіями осіб непридатними до військової служби стосується цілого спектру юридичних та медичних аспектів, ми зупинимося на них детальніше в наступній частині статті, де розглянемо також приклади правозастосовної практики розгляду адміністративних справ, пов’язаних із оскарженням висновків (постанов) військово-лікарських комісій про (не)придатність до військової служби.

Ірина Кириченко,
юрист ЮФ «Ілляшев та партнери»
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті