СЛІДЧІ ДІЇ
Під час засідання члени Комітету розглянули питання проведення слідчих дій у закладах охорони здоров’я в межах розслідування фактів можливого привласнення бюджетних коштів, виділених на програму медичних гарантій.
Як зазначив голова Комітету Михайло Радуцький, підставою для включення цього питання до порядку денного стала суспільна дискусія, що виникла після появи в медіа інформації про масові обшуки у медичних закладах. З огляду на резонансність ситуації, до участі в засіданні були запрошені представники правоохоронних органів, щоб поінформувати народних депутатів про хід досудових розслідувань та обставини проведення слідчих дій.
Начальник відділу протидії злочинам у медичній галузі Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції, полковник поліції Олександр Радецький повідомив, що протидія злочинам у сфері охорони здоров’я є одним із пріоритетних напрямів роботи підрозділу. За його словами, системне відпрацювання дотримання законності під час реалізації програми медичних гарантій триває вже понад 3 роки та охоплює всі регіони країни.
Він поінформував, що наразі триває досудове розслідування понад 200 кримінальних проваджень у медичній сфері, з яких близько 120 стосуються порушень, допущених під час надання медичних послуг. В умовах, коли на фінансування медичних послуг у 2026 р. передбачено понад 190 млрд грн, які розподіляються між більш ніж 6300 закладами охорони здоров’я різних форм власності, питання ефективного контролю за використанням коштів набуває особливої актуальності.
За словами О. Радецького, попри наявні механізми контролю, окремі медичні заклади використовують можливості електронної системи охорони здоров’я для отримання максимального фінансування, іноді з ознаками кримінальних правопорушень. Найпоширенішими схемами є внесення недостовірних даних в систему, зокрема декларування фіктивних послуг, завищення пролікованих випадків, створення фіктивних направлень, а також внесення спотвореної інформації щодо діагнозів і медичних втручань.
Окрему увагу він звернув на порушення умов контрактування, зокрема щодо кадрового забезпечення та матеріально-технічної бази, а також на випадки примушування пацієнтів до оплати послуг, які повинні покриватися державою. За його оцінкою, саме це є одним із найбільш чутливих питань у сфері охорони здоров’я.
У 2025 р. розслідувалося 110 кримінальних проваджень, у межах яких повідомлено про підозру 53 особам, з них 30 — у складі організованих груп. До суду було направлено 55 обвинувальних актів, а загальна сума встановлених збитків становила близько 250 млн грн. Водночас лише за І кв. 2026 р. сума встановлених збитків перевищила 140 млн грн, оголошено 36 підозр, а загальна кількість проваджень демонструє тенденцію до зростання.
Стосовно виявлення організованих схем заволодіння коштами, які передбачають створення стійких груп із чітким розподілом ролей, то такі групи забезпечують легалізацію коштів через фіктивні фінансово-господарські операції. Серед типових прикладів — проведення сумнівних платежів на користь пов’язаних фізичних осіб — підприємців.
Окремі випадки, як зазначив він, свідчать про можливе залучення посадових осіб органів місцевого самоврядування до сприяння реалізації таких схем. За результатами проведених у березні 2026 р. заходів повідомлено про підозру 18 особам, а встановлені збитки перевищили 100 млн грн. Додатково протягом останніх днів ще 5 особам повідомлено про підозру у справах із загальними збитками понад 14 млн грн.
Окремо О. Радецький зупинився на проблемі примушування пацієнтів до оплати безоплатних послуг і зазначив, що наразі відсутній належний стримувальний механізм для запобігання таким порушенням. У зв’язку з цим правоохоронними органами ініційовано законопроєкт щодо посилення кримінальної відповідальності, зокрема шляхом внесення змін до статті 184 Кримінального кодексу України. Оскільки чинна редакція статті передбачає надто м’яку відповідальність, яка не співмірна з потенційною вигодою від правопорушень, а також не дозволяє застосовувати повноцінні інструменти досудового розслідування, зокрема негласні слідчі дії. Це, своєю чергою, суттєво ускладнює документування таких злочинів.
М. Радуцький, коментуючи це питання, повідомив, що відповідний законопроєкт уже розіслано членам Комітету для ознайомлення. За його словами, попередньо документ отримав підтримку в профільному правоохоронному комітеті. Очікується, що після реєстрації законопроєкт буде розглянуто на одному з найближчих засідань Комітету.
Представник Офісу генерального прокурора Олег Поліпюк зазначив, що розслідування фактів заволодіння бюджетними коштами є постійним пріоритетом для правоохоронної системи, і медична сфера не є винятком. За його словами, такі провадження здійснювалися й раніше, щороку фіксувалися відповідні випадки, оголошувалися підозри та передавалися справи до суду, а розміри збитків були різними.
Він звернув увагу, що інформація, оприлюднена 20 березня, стала результатом синхронізованої роботи правоохоронних органів як на центральному, так і на регіональному рівнях. Йшлося не про зростання чи зменшення кількості правопорушень, а про узагальнення результатів за певний період, що дозволило подати комплексну картину замість окремих повідомлень з регіонів. Водночас, за словами О. Поліпюка, ризики маніпулювання інформацією про результати роботи правоохоронних органів залишаються, однак це не скасовує об’єктивності зафіксованих фактів. Він підкреслив, що виявлення таких правопорушень триватиме й надалі, а зусилля держави мають бути спрямовані на мінімізацію можливостей для незаконного заволодіння коштами, зокрема через удосконалення механізмів верифікації та контролю.
Заступник міністра охорони здоров’я Євген Гончар, коментуючи ситуацію, наголосив, що останні події є серйозним сигналом про наявність системних проблем у сфері охорони здоров’я. Він підкреслив необхідність чіткого розмежування трьох категорій порушень: технічних помилок у документації, порушень умов договорів та свідомого шахрайства.
За його словами, помилки мають визнаватися і виправлятися самими закладами охорони здоров’я, тоді як порушення договірних умов повинні підлягати контролю та санкціонуванню з боку Національної служби здоров’я України (НСЗУ). Водночас у випадках умисного внесення неправдивих даних, імітації медичної допомоги або перекладання вже оплачених витрат на пацієнта має реагувати правоохоронна система, оскільки йдеться про свідомі протиправні дії.
Є. Гончар також акцентував увагу на необхідності захисту пацієнтів, підкресливши, що послуги, визначені державою як безоплатні, повинні фактично залишатися такими для громадян. Якщо заклад уже отримав оплату за послугу, повторне стягнення коштів із пацієнта є неприпустимим. Водночас важливим завданням є захист доброчесних закладів охорони здоров’я, які становлять більшість і працюють у межах законодавства.
Він підкреслив, що шахрайство підриває довіру до всієї системи, тому необхідно не лише реагувати на окремі випадки, а й посилювати профілактику, аналітичні інструменти та контроль за аномаліями в даних, а також забезпечувати невідворотність відповідальності за умисні порушення. У цьому контексті Міністерство охорони здоров’я підтримує позицію Національної поліції та готове сприяти її роботі в межах своїх повноважень.
Окремо спікер висловив підтримку законодавчим ініціативам щодо посилення кримінальної відповідальності, зазначивши, що відповідний проєкт змін до Кримінального кодексу опрацьовувався спільно з правоохоронними органами. Водночас він наголосив, що проблема вимагання коштів із пацієнтів має не лише фінансовий, а й соціальний вимір, оскільки частина пацієнтів через такі практики відмовляються від необхідного лікування. Це, своєю чергою, безпосередньо впливає на їхній стан здоров’я, зокрема у випадках складних операцій або лікування серйозних захворювань.
Голова НСЗУ Наталія Гусак повідомила, що після посилення моніторингових механізмів, зокрема автоматичної верифікації даних в електронній системі охорони здоров’я, служба має змогу чітко виявляти аномалії. У випадках, коли йдеться про свідоме внесення викривлених даних або шахрайство, відповідні матеріали передаються до правоохоронних органів, паралельно застосовуються заходи для повернення коштів до державного бюджету.
За її словами, у 2025 р. НСЗУ було визнано потерпілою стороною у 25 справах, а у 2026 р. — вже близько 16, при цьому лише за поточний рік опрацьовано понад 500 запитів від правоохоронних органів. Вона підкреслила, що у фокусі діяльності служби залишаються пацієнти та їхні права, а також забезпечення справедливості у функціонуванні системи охорони здоров’я.
Водночас Н. Гусак наголосила, що попри наявність порушень, переважна більшість надавачів медичних послуг працює добросовісно, виконує умови договорів із НСЗУ та забезпечує належну медичну допомогу.
Членкиня Комітету Вікторія Вагнер, аналізуючи запропоновані зміни до Кримінального кодексу, висловила підтримку загальній ідеї посилення відповідальності, водночас застерігши щодо можливих ризиків. На її думку, в умовах існування розриву між фактичною собівартістю медичних послуг і тарифами, а також нечіткої межі між безоплатними та платними послугами, запропонована редакція може виявитися надмірно жорсткою.
Вона зазначила, що законопроєкт дійсно посилює захист пацієнтів і унеможливлює маскування неформальних платежів під добровільні внески, однак без паралельного врегулювання системних проблем може створити додаткові ризики для медичних працівників і закладів. Зокрема, тарифна модель програми медичних гарантій має бюджетно-розрахунковий характер і не завжди покриває реальну собівартість складних випадків, що на практиці іноді призводить до неформальних доплат.
На її погляд, у разі відсутності чіткого розмежування між безоплатними та платними послугами існує ризик, що правозастосовна практика може поширитися не лише на очевидні випадки зловживань, а й на спірні організаційні ситуації. Це може призвести до зростання страху персональної відповідальності серед медичних працівників, небажання брати складних пацієнтів, посилення адміністративного тиску на керівників закладів, а також збільшення кількості конфліктів і кримінальних проваджень.
В. Вагнер також звернула увагу на те, що проєкт не містить достатньо чіткого визначення суб’єкта злочину, що на практиці може призвести до покладання відповідальності не на організаторів схем, а на виконавців нижчого рівня. У зв’язку з цим вона запропонувала доопрацювати текст законопроєкту, щоб уникнути потенційних негативних наслідків для системи охорони здоров’я.
Членкиня Комітету Оксана Дмитрієва підкреслила, що, попри загальну підтримку необхідності реагування на такі правопорушення, виключно каральними інструментами проблему розв’язати неможливо. За її словами, масштабні перевірки та значна кількість обшуків у медичних закладах свідчать про наявність не лише поодиноких зловживань, а системних недоліків у функціонуванні галузі. У цьому контексті вона акцентувала увагу на необхідності відповісти на ключові питання, зокрема щодо достатності фінансування програми медичних гарантій, чіткості розмежування безоплатних і платних послуг, а також управлінських і фінансових стимулів для керівників закладів.
Народна депутатка зауважила, що без усунення системних причин існує ризик перекладання відповідальності виключно на лікарів або адміністрацію закладів, тоді як першопричини залишатимуться невирішеними. Тому, на її думку, посилення відповідальності має супроводжуватися аналізом і корекцією системних проблем, зокрема шляхом внесення змін до законодавства. Водночас вона підтримала підхід щодо розмежування технічних помилок, порушень умов договорів та кримінальних правопорушень, наголосивши, що лише останні мають бути предметом реагування правоохоронних органів.
М. Радуцький, коментуючи висловлені застереження, наголосив на необхідності чіткого розмежування між технічними порушеннями та свідомими злочинами. За його словами, законопроєкт стосується саме випадків незаконної вимоги оплати за послуги, які вже профінансовані державою. Подібні дії не можуть бути виправдані недоліками фінансування або технічними проблемами системи, оскільки йдеться про свідоме отримання неправомірної вигоди. Водночас він погодився з необхідністю доопрацювання законопроєкту, зокрема в частині уточнення технічних аспектів і запобіжників, однак наголосив, що це не повинно стати підставою для ігнорування очевидних кримінальних правопорушень.
Член Комітету Дмитро Гурін у своєму виступі звернув увагу на фінансові та структурні проблеми системи охорони здоров’я, зокрема недостатність фінансування стаціонарної допомоги. Він зазначив, що однією з причин цього є надмірно розгалужена мережа закладів, частина з яких не забезпечує належної якості медичних послуг, але при цьому споживає значну частину бюджетних коштів.
На його думку, оптимізація мережі закладів є необхідною як з фінансової, так і з клінічної точки зору, оскільки у малонавантажених лікарнях рівень смертності може бути суттєво вищим через недостатній досвід медичного персоналу. Водночас він наголосив, що відсутність чітких критеріїв може призвести до масового відкриття кримінальних проваджень за заявами пацієнтів, що, своєю чергою, може спричинити відтік кадрів із системи охорони здоров’я. У зв’язку з цим було запропоновано додатково опрацювати законопроєкт разом з представниками правоохоронного комітету, щоб уникнути можливих зловживань у правозастосуванні.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що до його офісу надходить значна кількість звернень громадян щодо порушення права на безоплатну медичну допомогу та неправомірного стягнення коштів. Водночас він підтримав позицію про те, що лише посилення кримінальної відповідальності не є достатнім для розв’язання проблеми. На його думку, необхідно також підвищувати рівень фінансування системи охорони здоров’я, зокрема забезпечувати гідний рівень оплати праці медичних працівників, і лише паралельно з цим посилювати відповідальність за порушення.
Виконавча директорка Благодійного фонду «Пацієнти України» Інна Іваненко попросила розглянути можливість включення до законопроєкту окремої норми, яка б посилювала відповідальність за незаконне використання благодійних коштів та гуманітарної допомоги у сфері охорони здоров’я з метою отримання прибутку.
Голова Профспілки працівників охорони здоров’я Сергій Кубанський зазначив, що ця ситуація має кілька сторін. З одного боку, за його словами, важливо забезпечити невтручання у діяльність Міністерства охорони здоров’я, НСЗУ та правоохоронних органів, а також гарантувати невідворотність покарання для осіб, винних у порушенні законодавства чи умисних протиправних діях, особливо в умовах воєнного стану.
Водночас він звернув увагу на інший аспект — інформаційний супровід перевірок і слідчих дій, який, на його думку, сформував у суспільстві викривлене сприйняття ролі медичних працівників. За його словами, активне медійне висвітлення, зокрема подій березня, сприяло поширенню уявлення, що саме медичні працівники є основними порушниками, тоді як питання управлінських рішень та відповідальності керівництва закладів залишилися поза належною увагою.
С. Кубанський підтримав позицію щодо необхідності чіткого розмежування між технічними помилками, порушеннями умов договорів і умисними правопорушеннями. Як приклад, він навів ситуації, коли через особливості роботи електронної системи охорони здоров’я або людський фактор окремі медичні втручання можуть бути некоректно відображені в документації, що не повинно автоматично трактуватися як порушення.
ЗАХИСТ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ у 2025 Р.
Під час засідання Комітету було заслухано доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за 2025 р. з акцентом на питаннях, що стосуються відання Комітету.
Як повідомив Д. Лубінець, у 2025 р. до нього надійшло 152 592 звернення від громадян України, що свідчить про суттєве зростання порівняно з попередніми роками. Найбільше звернень надходило від членів сімей військовополонених, внутрішньо переміщених осіб, військовослужбовців, дітей, а також 750 звернень отримано від народних депутатів України.
У межах напряму забезпечення конституційного права на охорону здоров’я особливу увагу приділено захисту прав вразливих категорій населення, зокрема дітей, осіб із рідкісними (орфанними) захворюваннями, людей з інвалідністю, ветеранів війни, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, військовослужбовців, а також осіб, які перебувають у системі Державної кримінально-виконавчої служби.
За результатами моніторингу, у 2025 р. виявлено низку системних проблем у сфері забезпечення медичною допомогою пацієнтів з орфанними захворюваннями. Зокрема, встановлено відсутність чітких строків проведення централізованих закупівель лікарських засобів, що призводить до ситуацій, коли регіони забезпечуються препаратами, закупленими за потребами попереднього року, без урахування актуальних потреб пацієнтів. Також зафіксовано недостатній рівень фінансування: наприклад, у Львівській обл. забезпечення становило лише 35% від заявленої потреби.
Окремо звернуто увагу на проблему доступу до лікарських засобів для дітей із рідкісними захворюваннями, оскільки відсутність окремих препаратів у Національному переліку основних лікарських засобів унеможливлює їх закупівлю за бюджетні кошти.
Ще одним напрямом, якому приділена увага, стало забезпечення права на біологічне батьківство і материнство в умовах воєнного стану. За словами Д. Лубінця, відповідні послуги переважно доступні лише у приватних медичних закладах і відсутні щонайменше в 10 областях України. Крім того, чинне законодавство не дозволяє одному з подружжя реалізувати це право у випадку, якщо інший вважається зниклим безвісти. У зв’язку з цим надано рекомендації щодо створення умов у закладах охорони здоров’я для надання таких послуг у межах програми медичних гарантій, а також щодо проведення інформаційної роботи серед населення.
У доповіді також приділено значну увагу реформі медико-соціальної експертизи. За результатами моніторингових візитів, встановлено відсутність чітко визначених строків перегляду рішень експертних команд, а також значні затримки у розгляді скарг, які на практиці можуть тривати до 5–6 міс. Серед інших проблем — дефіцит кадрів у профільних командах та неналежне оформлення медичної документації.
Окремо зазначено, що ветерани війни стикаються з тривалим очікуванням рішень щодо встановлення інвалідності або перегляду відповідних висновків, що потребує нормативного врегулювання. Відповідні рекомендації включені до щорічної доповіді Уповноваженого.
У сфері захисту прав дитини у 2025 р. проведено 826 виїзних та 110 безвиїзних моніторингових візитів. За їх результатами виявлено системні порушення у закладах інституційного догляду, зокрема випадки використання госпіталізації як форми покарання, застосування психотропних препаратів для стримування поведінки дітей. У закладах охорони здоров’я зафіксовано порушення принципу добровільної згоди на лікування, зокрема випадки госпіталізації дітей за відсутності медичних показань до стаціонарного лікування. Також виявлено неналежні умови перебування у психіатричних відділеннях.
За підсумками проведеного моніторингу Уповноваженим надано відповідні рекомендації органам державної влади, зокрема МОЗ України, з метою усунення виявлених порушень і забезпечення належного рівня дотримання прав людини у сфері охорони здоров’я.
ПЕРЕХІД УСТАНОВ НАМН ДО ПРОГРАМИ МЕДИЧНИХ ГАРАНТІЙ
Під час засідання Комітету заслухано також звіт НАМН України щодо інтеграції їх установ в єдиний медичний простір.
М. Радуцький нагадав, що наприкінці березня відбулися загальні збори НАМН України, а також наради з керівниками та медичними директорами державних установ академії. Під час цих заходів підбито підсумки діяльності за 2025 р. та визначено ключові пріоритети розвитку. Основну увагу приділено спроможності установ надавати спеціалізовану медичну допомогу в умовах трансформації системи охорони здоров’я та нових підходів до контрактування за Програмою медичних гарантій.
Перший віцепрезидент НАМН України Олександр Усенко повідомив, що всі установи академії, які мають клінічну базу, у 2025 р. долучилися до Програми медичних гарантій. Водночас фінансові результати виявилися неоднорідними: лише 2 установи отримали позитивний ефект, тоді як 9 забезпечили лише половину необхідного фінансування, а 17 виявилися фінансово неефективними. За його словами, основними причинами є низькі тарифи НСЗУ, а також дефіцит або відсутність дороговартісних медичних виробів і препаратів, необхідних для проведення складних втручань. Зокрема, обсяги забезпечення кардіовиробами суттєво не відповідають реальній кількості проведених операцій. У підсумку, за оцінками НАМН України, у 2025 р. інститути недоотримали понад 1 млрд грн.
О. Усенко також звернув увагу на ситуацію з фінансуванням у 2026 р. За прогнозами НАМН, навіть із залученням додаткових ресурсів від платних послуг частина установ залишатиметься збитковою, що ставить під загрозу їхню діяльність. Водночас моделювання показало, що у разі реорганізації в державні некомерційні підприємства або об’єднання установ більшість із них зможе досягти фінансової стабільності. У зв’язку з цим уже ухвалено рішення про реорганізацію 8 установ: 4 — шляхом злиття та ще 4 — шляхом перетворення.
Є. Гончар зазначив, що установи НАМН України вже другий рік працюють у межах Програми медичних гарантій із використанням перехідного фінансування, яке компенсує різницю між новою моделлю та попередніми бюджетами. За його словами, частина закладів уже змогла відмовитися від такого механізму та працює виключно за рахунок пакетів Програми медичних гарантій, демонструючи кращі фінансові результати, ніж раніше. Він повідомив про поступове скорочення перехідного фінансування, що має стимулювати заклади до підвищення ефективності. Також відзначено, що для менш спроможних установ розроблено план трансформації, реалізація якого має покращити їхній фінансовий стан.
У ході обговорення члени Комітету наголосили на необхідності поступового скасування практики перехідних пакетів фінансування для установ НАМН, оскільки тривале їх використання не стимулює заклади повноцінно інтегруватися в нову модель фінансування.
Також під час засідання ухвалено рішення рекомендувати Верховній Раді прийняти проєкт Постанови Верховної Ради України № 15127 «Про Заяву Верховної Ради України з нагоди 20-річчя ратифікації Україною Рамкової Конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну». Прийняття документа підтвердить відданість України виконанню міжнародних зобов’язань у сфері громадського здоров’я, відзначить досягнутий прогрес у боротьбі проти тютюну та ключові напрями подальшого вдосконалення державної політики захисту здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну і нікотину.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим