«Людина та ліки» — Україна 2015: актуально, сучасно та ефективно!

10–11 вересня 2015 р. у київському Будинку кіно відбувся VІІІ Міжнародний конгрес «Людина та ліки» — Україна (далі — конгрес). Головною ознакою конгресу в цьому році стало те, що у заході разом із відомими українськими спеціалістами своїми знаннями та напрацюваннями поділилися поважні гості з близького зарубіжжя та визнані метри світового масштабу. На конгресі розглядалися як «вічні» питання, які, на жаль, навряд чи втратять свою актуальність найближчими роками, так і проблеми, які гостро постали перед медичною спільнотою порівняно недавно та потребують якнайшвидшого вирішення.

Усі роки свого існування цей потужний мультидисциплінарний медичний форум об’єднує тисячі лікарів з різних регіонів України, вітчизняну та світову наукову спільноту, відомі фармацевтичні компанії, виробників сучасного діагностичного обладнання та виробів медичного призначення. Протягом 2 днів роботи конгресу вітчизняним лікарям було представлено результати сучасних досліджень в різних галузях медичної науки, надано поради щодо ефективного лікування соціально важливих хвороб, вибір яких має базуватися на стандартах доказової медицини.

Цьогорічна наукова програма конгресу включала пленарні та секційні засідання, лекції, науково-практичні дискусії, інтерактивні майстер-класи, тематичні наукові симпозіуми та сесії. У програмі конгресу особливий акцент було зроблено на наступних напрямках:

  • нові можливості діагностики та лікування респіраторних бактеріальних інфекцій та принципи вибору раціональної антибіотикотерапії;
  • лікування захворювань органів травлення;
  • актуальні питання фармаконагляду;
  • підходи до лікування та профілактики з використанням природних ноу-хау;
  • питання оптимізації вакцинопрофілактики поліомієліту в Україні;
  • особливості фармакотерапії в осіб літнього віку.

Вагому частину наукової програми склала одна з найважливіших та глобальних проблем медицини, — боротьба з антибіотикорезистентністю, основним механізмом якої є раціональний вибір антибактеріального препарату. Саме цій темі були присвячені сателітні симпозіуми «Раціональна антибіотикотерапія: шляхи досягнення цілі» та «Вибір антибіотика для лікування позалікарняних інфекцій дихальних шляхів: бета-лактами, фторхінолони чи макроліди?». Слід відзначити, що формат сателітного симпозіуму був широко представлений цього року у програмі конгресу, і це абсолютно виправдано, адже саме в такій камерній атмосфері кожен бажаючий може задати запитання, що його хвилюють, поділитися власним досвідом та подискутувати з колегами.

Значна увага у програмі конгресу приділялася темі сімейної медицини та особливостям фармакотерапії в осіб літнього віку, які дозволили висвітлити широкий спектр актуальних питань для лікарів різних спеціальностей.

Цікавою знахідкою став круглий стіл «Лікування та реабілітація в Угорщині. Природні та медичні ноу-хау», який дозволив учасникам конгресу відкрити для себе іншу країну та нові підходи до ведення пацієнта.

«Людина та ліки» — Україна 2015: актуально, сучасно та ефективно!

У рамках конгресу відбулася нарада з оптимізації вакцинопрофілактики поліомієліту та епідеміологічного нагляду за гострими в’ялими паралічами/поліомієлітом, в ході якої обговорювалися актуальні питання визначення поліомієлітоподібних захворювань, сучасних підходів до епідеміологічного нагляду за поліомієлітом в Україні, нових підходів його діагностики. У нараді взяли участь провідні фахівці у цій сфері.

Як зазначили в оргкомітеті, головною метою конгресу є створення середовища, яке містить професійно необхідну інформацію для практичної діяльності спеціалістів сфери охорони здоров’я. Саме тому оргкомітет за рекомендаціями Інституту геронтології НАМН України та «Української асоціації міждисциплінарної медицини» акцентував увагу на інтерактивному форматі заходів у рамках конгресу та включив до науково-практичної програми майстер-клас з прогнозування обсягів продажу фармпродукції та лекцію-тренінг, присвячену проблемам ефективного спілкування в умовах стресу.

Таким чином, протягом 2 днів учасники мали можливість взяти участь у найрізноманітніших заходах, під час яких було презентовано найновіші досягнення у сфері охорони здоров’я, зокрема, методів діагностики й лікування основ­них захворювань. Окремі секційні засідання були присвячені таким темам:

  • комплексне лікування болю;
  • лікування кардіоваскулярної патології та метаболічний синдром;
  • перспективи лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ);
  • сучасні підходи до лікування інфекцій дихальних шляхів.

Велику зацікавленість з боку учасників конгресу викликала виставка, що проходила в рамках заходу. У ній взяли участь багато зарубіжних та вітчизняних компаній — виробників сучасних лікарських засобів, виробів медичного призначення, а також спеціалізовані видання. Її роль складно переоцінити, адже лікарям надзвичайно важливо орієнтуватися у широкому спектрі лікарських засобів, що є на українському фармацевтичному ринку, розбиратися в особливостях їх застосування та профілі безпеки, отримувати актуальні відомості щодо їх ефективності, ґрунтуючись на даних доказової медицини.

Пропонуємо увазі читачів окремі доповіді, які пролунали під час першого пленарного засідання конгресу.

Роман Сулік, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології і рефлексотерапії Націо­нальної медичної академії післядипломної освіти (НМАПО) імені П.Л. Шупика, представив доповідь на тему «Комплексне лікування болю», присвячену актуальній сьогодні проблемі болю в шиї, його діагностуванню, причинам розвитку у пацієнтів залежно від віку та, звичайно, методам лікування. Так, доповідач підкреслив, що залежно від віку причина розвит­ку больового синдрому в шиї може відрізнятися. У пацієнтів віком до 20 років розвиток болю в шийному відділі хребта часто обумовлений роботою у незручному положенні або може виникати при хлистовій травмі. У віці 22–30 років в нормі вже розвивається остеохондроз, біль у цьому випадку, як правило, має рефлекторний характер. У 30–40 років може розвиватися грижа міжхребцевих дисків, найчастіше вона локалізується на рівні СV–СVI і СVI–СVII хребців. Може формуватися схильність до розвитку фасеточного синдрому, розростання остеофітів. Пізніше у віці 40–50 років формуються дорзолатеральні екзостози — кісткові нарости, які можуть компресувати шийні корінці. У 50–60 років йде розростання цих екзостозів латерально у напрямку хребетної артерії. У віці 60–70 років розвиваються фіброзний анкілоз та значне обмеження рухливості. Характерно, що в цей період больовий синдром, як правило, минає.

Р. Сулік розповів про методи та підходи, що використовуються з метою визначення причини розвитку болю у шийному відділі хребта. Особливу увагу було приділено методам огляду пацієнтів, що можуть застосовувати не тільки лікарі-неврологи, а й сімейні лікарі та терапевти.

Лікування болю в шиї залежно від причини і тяжкості захворювання може бути консервативним або хірургічним. Консервативне лікування включає іммобілізацію на 2 тиж шийного відділу хребта (включаючи ніч), лікувальну фізкультуру, медикаментозну терапію. У разі відсутності динаміки можливе хірургічне втручання. Р. Сулік порекомендував починати лікування сильного болю з призначення сильного анальгетику, наприклад такого, як диклофенак. При цьому краще спочатку призначити курс внутрішньом’язових ін’єкцій, а потім перейти на капсульні форми диклофенаку пролонгованої дії. Важливо відмітити, що диклофенак разом з хорошим знеболювальним та протизапальним ефектом має прийнятний профіль безпеки, зокрема щодо ускладнень з боку нирок, серцево-судинної системи. При цьому у разі потреби довготривалого прийому нестероїдних протизапальних препаратів перевагу краще віддати селективним інгібіторам ЦОГ-2, наприклад таким, як мелоксикам. Також при лікуванні шийного болю можуть застосовуватися прегабаліни — у разі нейропатичного болю, та вітаміни групи В.

Доповідь, присвячену темі застосування патогенетичного підходу у лікуванні кардіоваскулярної патології, представив Геннадій Кочуєв, кандидат медичних наук, доцент кафедри загальної практики — сімейної медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти. Доповідач звернув увагу присутніх на те, що лікування серцево-судинної патології є надзвичайно актуальним, адже наразі 57% випадків смерті в країнах, що розвиваються, є наслідком кардіоваскулярної патології. Це найпоширеніша причина смерті у всьому світі. Україна, на жаль, не є винятком з цієї сумної статистики. Одними із найпоширеніших причин смерті в нашій країні серед серцево-судинних захворювань є ішемічна хвороба серця та інсульти. Згідно з невтішною статистикою протягом 10 років з моменту досягнення 55-річного віку у одного з 4 виникне серцево-судинне захворювання.

Це робить питання вибору медикаментозної терапії при різних серцево-судинних захворюваннях, яка б максимально знижувала смертність та серцево-судинний ризик, дуже актуальним. Серед таких препаратів увагу привертають інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту ІІ (іАПФ) та блокатори бета-адренорецепторів. Блокатори бета-адренорецепторів продемонстрували ефективність при ішемічній хворобі серця, цукровому діабеті та хронічній серцевій недостатності, а іАПФ — ще й при артеріальній гіпертензії. У розвитку серцево-судинної патології велике значення має порушення функціонування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Ангіотензин ІІ задіяний у низці важливих ефектів та грає ключову роль в ураженні органів при артеріальній гіпертензії, тому іАПФ є однією з груп препаратів, рекомендованих при цій патології. Інгібування АПФ призводить до зниження рівня ангіотензину ІІ, вазодилатації та зниження загального периферичного опору з одного боку, а з іншого — знижується рівень альдостерону, підвищується виділення води та натрію нирками, зменшується об’єму циркулюючої крові. Все це разом зумовлює зниження артеріального тиску.

Інша поширена хвороба, що часто є причиною смерті, — хронічна серцева недостатність. Це важлива медико-соціальна та економічна проблема, адже видатки, пов’язані з нею, дуже великі. Тому однією зі стратегічних задач лікування хронічної серцевої недостатності є уповільнення прогресування цієї патології, зменшення кількості госпіталізацій та тривалості перебування хворих у стаціонарі. На жаль, наразі, попри всі старання лікарів, прогноз при хронічній серцевій недостатності залишається невтішним. Так, смертність становить 10–60% залежно від тяжкос­ті захворювання, і тенденції до зниження цього показника не відмічено. Слід зазначити, що найчастішою причиною смерті серед пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю є несподівана смерть внаслідок розвитку аритмії, що відбувається, серед іншого, внаслідок надмірної депозиції колагену у міокарді, яка призводить до порушення електропровідності.

Усім хворим з хронічною серцевою недостатністю показані іАПФ незалежно від етіології та стадії процесу. Крім того, вони попереджують розвиток цього захворювання, покращують клінічну симптоматику, якість життя, уповільнюють прогресуваннях хвороби, покращують прогноз хворих. При цьому іАПФ ефективні як на ранніх, так і на пізніх стадіях захворювання. Тому чим раніше починається лікування, тим більше шансів на успіх та подовження життя пацієнта.

Г. Кочуєв окремо зупинився на класифікації іАПФ, а також розповів про способи дозування різних іАПФ, у тому числі лізиноприлу, детально розглянувши його профіль безпеки та ефективність. Друга група лікарських засобів, застосування яких при серцево-судинній патології знижує ризик смерті, включає, як вже згадувалося, блокатори бета-адренорецепторів. Спікер розповів про переваги застосування селективних блокаторів β1-адренорецепторів, їх класифікацію та звернув увагу, яких цільових показників частоти серцевих скорочень необхідно досягати.

У рамках наступного сателітного симпозіуму Володимир Чернявський, кандидат медичних наук кафедри факультетської терапії № 1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, представив доповідь «Перспективи лікування ГЕРХ». ГЕРХ — це перманентний стан, що розвивається, коли рефлюкс шлункового вмісту зумовлює появу симптомів, які викликають занепокоєння або ускладнення. Поширеність ГЕРХ становить 10–20% в країнах Заходу, при цьому печія, що впливає на якість життя, відмічається у 6% населення.

Метою лікування ГЕРХ є загоєння слизової оболонки стравоходу, усунення симптоматики, а у довгостроковій перспективі — попередження появи ускладнень — розвитку аденокарциноми або стравоходу Барретта, а також рецидивів.

Далі доповідач зупинився на основних методах діагностики ГЕРХ та диференціації цього стану від інших захворювань, які також можуть супроводжуватися печією.

Терапевтичною мішенню при лікуванні ГЕРХ є секреція соляної кислоти, при цьому на вираженість симптоматики, такої як печія, вливають тонус нижнього стравохідного сфінктера та уповільнена евакуація із шлунка.

Наразі загальноприйнятим алгоритмом лікування ГЕРХ вважають стратегію step down, згідно з якою спочатку пацієнту з ГЕРХ призначають інгібітори протонної помпи (ІПП) у повній дозі, потім — ½ дози. Курс лікування становить 8 тиж. Після цього у разі рецидиву прийом ІПП здійснюється за потребою. ІПП приймають перед першим прийомом їжі, для підсилення ефекту можливо приймати другу дозу препарату перед обідом.

Одним з найбільш потужних кислотосупресорів, дія якого починається з першого дня лікування, є препарат рабепразол. Відомо, що на ефективність та тривалість дії ІПП можуть впливати генетичні особливості пацієнта. Виділяють так званих швидких метаболізаторів, які завдяки генетичному поліморфізму CYP 2C19 можуть швидше метаболізувати ліки в печінці, що знижує їх ефективність та тривалість дії. На відміну від них, такі генетичні особливості майже не вливають на печінковий метаболізм рабепразолу. Крім того, цей препарат не впливає на загоєння ерозії слизової оболонки стравоходу.

Серед загальних рекомендацій для пацієнтів з ГЕРХ слід виділити необхідність зменшення маси тіла, виключення з дієти продуктів, від яких у пацієнта розвивається печія, та дотримуватися принципів здорового харчування.

Велику увагу в ході конгресу було прикуто до доповідей в рамках сателітного симпозіуму «Раціональна антибіотикотерапія: шляхи досягнення цілі».

Першу доповідь, присвячену стратегії та тактиці раціонального призначення антибіотиків, представив Ігор Карпов, доктор медичних наук, професор, головний позаштатний інфекціоніст міністерства охорони здоров’я Білорусі, завіду­вач кафедри інфекційних хвороб Білоруського державного медичного університету. Наразі проб­лема антибіотикорезистентності є дуже актуальною. В Україні антибіотики є другим за частотою призначення лікарським засобом. При цьому найбільш поширеним діагнозом, при якому призначаються антибіотики, є гострий бронхіт. З метою боротьби з підвищенням поширеності антибіотикорезистентності необхідно пропагувати раціональне застосування антибіотиків.

Доповідач представив концепцію розумного застосування антибіотиків SMART USE:

  • Standard — урахування національних стандартів;
  • Mind — виявлення найбільш частого збудника того чи іншого захворювання;
  • Adequate — адекватне дозування;
  • Resist — урахування локальних даних щодо резистентності мікроорганізмів до антибіо­тиків;
  • Time — своєчасний початок терапії, дотримання необхідної тривалості курсу лікування.

Таким чином, основними принципами є:

  • визначення природи інфекції (внутрішньо- або позалікарняна);
  • визначення спектра можливих збудників (здебільшого емпірично);
  • урахування даних щодо локальної структури резистентності.

Питання емпіричного визначення можливих збудників було розглянуте на прикладі тонзилофарингіту, який майже в половині випадків має вірусну природу, ще в 40% випадків причиною хвороби є стрептококи групи А, зокрема Streptococcus pyogenes, а в 12% — стрептококи груп С та G.

Пневмонія зазвичай викликається пневмококом (Streptococcus pneumoniae), в деяких випадках представниками атипової мікрофлори — хламідіями, мікоплазмами та легіонелами.

Таким чином, необхідно обирати антибіотики, які б були ефективними по відношенню до цих збудників.

Василь Попович, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри оториноларингології, офтальмології з курсом хірургії голови та шиї ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет», головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Оториноларингологія», відмітив, що до найбільш поширених захворювань ЛОР-органів належать гострий риносинусит, гострий отит та гострий тонзиліт, які разом акумулюють близько 40% в структурі патології ЛОР-органів. При цьому здебільшого всі ці захворювання мають вірусну природу, однак віруси можуть створювати сприятливий фон для розвитку вторинної бактеріальної інфекції, яка є показанням до застосування антибіотиків. Тому дуже важливо вчасно починати лікування інфекційних захворювань ЛОР-органів вірусної природи, це дозволить попередити розвиток бактеріальної інфекції. Звичайно, лікування вірусних інфекцій не передбачає використання антибіотиків. Слід зазначити, що лише у 5–8% пацієнтів вірусний риносинусит трансформується в бактеріальний. Аналогічна ситуація і щодо інших поширених захворювань ЛОР-органів.

Доповідач повідомив, як за симптоматикою визначити, яку природу має інфекційне захворювання ЛОР-органів — вірусну чи бактеріальну. При бактеріальній інфекції призначення антибіотиків є обов’язковим. Антибіотикотерапія в цьому разі може бути раціональною (коли збудник відомий) або емпіричною (коли збудник невідомий). На практиці зазвичай немає часу на визначення збудника, адже терапію необхідно починати якнайшвидше, тому значно поширена емпірична антибіотикотерапія. У цьому випадку при призначенні антибіотиків враховуються типові збудники, що зазвичай викликають інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів, а саме — Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis. Атипова мікрофлора, звичайно, може відмічатися, але клінічного значення вона не має.

Тому бета-лактамні антибіотики є препаратами вибору для лікування більшості інфекцій ЛОР-органів. Але ці типові мікроорганізми часто здатні продукувати лактамази, що робить пеніциліни та цефалоспорини незахищеними перед ними. Тому препаратом вибору у такому разі є амоксицилін, захищений клавулановою кислотою. При інфекціях ЛОР-органів антибіотики призначають здебільшого перорально.

В. Попович звернув увагу присутніх на наявність клінічних маркерів можливої наявності атипової флори. У такому випадку рекомендується застосовувати макроліди, при цьому підтримуючи їх дію призначенням додаткової патогенетичної терапії.

Що стосується лікування гострого бактеріального тонзиліту, то його здебільшого викликає бета-гемолітичний стрептокок групи А. Тому для терапії цього захворювання слід призначати бета-лактамні антибіотики, зокрема пеніциліни.

Галина Бекетова, доктор медичних наук, професор, завідуюча кафедрою дитячих і підліткових захворювань НМАПО імені П.Л. Шупика, розповіла про принципи вибору антибіотиків для застосування у дітей. Вона підкреслила важливість раціонального призначення антибіотиків, адже підвищення резистентності антибіотиків особливо небезпечне саме для дитячої аудиторії, а вибір препаратів, що можуть застосовуватися у дітей, наразі досить обмежений.

Педіатри дуже часто призначають антибіотики. Їм належить 2-ге місце у структурі препаратів, які призначають дитячі лікарі.

Доповідач відмітила, що в педіатрії амоксицилін також є препаратом першої лінії при терапії респіраторних інфекцій бактеріального генезу. При цьому важливо пам’ятати, що у дітей віком до 5 років, як правило, не визначаються представники атипової мікрофлори. Тому призначення макролідів має сенс у разі наявності атипової флори, починаючи з 5-річного віку.

Тему застосування антибіотиків у дітей в рамках окремого сателітного симпозіуму продовжила Марина Маменко, доктор медичних наук, професор кафедри педіатрії № 2 НМАПО імені П.Л. Шупика. Доповідач підкреслила, що 80–90% всіх інфекцій ЛОР-органів у дітей мають вірусну природу. Згідно з результатами клінічних досліджень антибіотик, що був призначений у перші 3 дні вірусної інфекції, не попереджує розвиток бактеріального процесу та створює умови для формування резистентності власної мікрофлори дитини.

М. Маменко повідомила, яким чином можна розпізнати природу інфекції верхніх дихальних шляхів у дитини, керуючись симптоматикою та перебігом захворювання. Доповідач детально зупинилася на особливостях розвитку найпоширеніших інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів у дітей, звернувши увагу на можливих збудників та підходи до вибору того чи іншого антибіотика з урахуванням того, викликано захворювання атиповою чи типовою мікрофлорою. Так у разі запалення легень, викликаного типовою мікрофлорою, рекомендується призначати бета-лактамні антибіотики, при атиповій — макроліди. Тонзилофарингіт також може викликатися типовою чи атиповою мікрофлорою, у першому випадку рекомендується призначати пеніциліни (амоксицилін) або цефалоспорини, в другому — макроліди. Серед макролідів особливу увагу привертає азитроміцин завдяки своїй ефективності, мало вираженій резистентності до нього мікроорганізмів та особливостям курсу прийому.

На жаль, у рамках цієї публікації неможливо висвітлити всі питання, що розглядалися в ході конгресу. Але завдяки організатору заходу — компанії «Нью Віво» — найцікавіші доповіді будуть доступними широкій медичній громадськості. Використання сучасних інформаційних технологій робить людей ближчими, адже надає можливість участі в цьогорічному конгресі лікарям, які з різних причин не мають змоги особисто відвідувати такий широкомасштабний захід.

«Людина та ліки» — Україна 2015: актуально, сучасно та ефективно!

Під час конгресу відбулася пряма інтернет-трансляція засідань та інших заходів, а після закінчення найцікавіші та найактуальніші доповіді будуть розміщені у відкритому доступі на сайті віртуального конгресу http://www.chil.com.ua. Таким чином, усі бажаючі зможуть ще раз прослухати доповіді, які їх зацікавили найбільше. Ця послуга безкоштовна і доступна у форматі 24/7/365. Завдяки цьому кожен лікар у зручний для себе час може детально вивчити потрібні лекції та доповіді, пропущені за браком часу. Адже за 2 дні дуже складно охопити всю наукову програму конгресу.

Конгрес «Людина та ліки» за багато років свого існування став традиційним та пріоритетним майданчиком для професійного спілкування, отримання нових знань, ознайомлення з сучасними препаратами та перевіреними підходами лікування. При цьому нова і, безумовно, цікава для широкого професійного кола лікарів різних спеціальностей інформація подається у зручній формі із застосуванням сучасних технологій. Тому конгрес для багатьох українських лікарів — це чудова можливість регулярно отримувати повну та актуальну інформацію для покращення здоров’я та збереження життя своїх пацієнтів, користуючись методами сучасної доказової медицини.

Євгенія Лук’янчук,
фото Сергія Бека

Цікава інформація для Вас:

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті