Законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення мінімумів місячного доходу педагогічним та медичним працівникам»

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПОДАННЯ

Відповідно до частини першої статті 93 Конституції України, частини першої статті 12 Закону України «Про статус народного депутата України» та статті 89 Регламенту Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи вноситься народними депутатами від депутатської групи «Воля народу» на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення мінімумів місячного доходу педагогічним та медичним працівникам».

Доповідати зазначений законопроект на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України Бандуров В.В.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення мінімумів місячного доходу педагогічним та медичним працівникам

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Розробка даного законопроекту зумовлена нагальною потребою покращення соціального становища педагогічних та медичних працівників, що працюють у державних та комунальних закладах. Рівень оплати зазначеної категорії працівників залишається впродовж багатьох років на вкрай низькому рівні і є навіть нижчим, ніж середня заробітна плата не тільки по країні в цілому, а й в тому регіоні, де здійснює свою професійну діяльність працівник.

Незважаючи на впровадження єдиної тарифної сітки та незначного підвищення мінімальної заробітної плати у 2015 році, рівень оплати праці педагогічних та медичних працівників на сьогодні залишається навіть нижчим, ніж у працівників багатьох сфер економіки.

За даними Державної служби статистики за січень 2016 року, при середній заробітній платі в Україні у 4362 грн., заробітна плата у сфері освіти становить 3178 грн., а охорони здоров’я — 2909 грн. В регіональному розрізі різниця цих показників ще більша. Тобто фактично, робота вчителів та медиків стала однією з найменш оплачувальних по країні, що є причиною падіння рівня надання послуг в сфері освіти та охорони здоров’я, а також передує відтоку висококваліфікованих фахівців та зниження престижності роботи у даних сферах.

В реальності, на сьогодні більша половина вчителів отримують за свою роботу менше 3 тисяч гривень у місць, крім того 80% з них проживають лише за рахунок коштів, які отримують за педагогічну діяльність. Інші, окрім основного місця роботи, отримують доходи за рахунок наукових досліджень, репетиторства та викладання у інших установах за своєю профільною діяльністю. Для порівняння: американські спеціалісти середнього рівня отримують біля 2500 доларів у місяць, а досвідчені викладачі технічних спеціальностей більше 3000 доларів, що майже в 20 разів більше, аніж отримують українські колеги. Для США цього є достатнім для оренди житла, оплати рахунків та забезпечення нормальної життєдіяльності.

Не краща ситуація у медичній галузі. За останні 20 років на сферу охорони здоров’я загалом виділялося не більш ніж 3,5% від ВВП, коли у європейських країнах цей показник становить близько 7% ВВП. У зв’язку із зменшенням та помісячною розбивкою медичної субвенції у 2016 році, більша частина медичних працівників отримують заробітну плату близько 2000 гривень, що недостатньо навіть для оплати комунальних послуг та придбання продуктів харчування.

Тому, вкрай необхідним є забезпечення з боку держави гідного рівня оплати праці педагогічних та медичних працівників, які своєю працею забезпечують добробут народу України.

2. Мета законопроекту

Метою законопроекту є підвищення заробітних плат та встановлення гарантованих державою мінімумів місячних доходів педагогічних та медичних працівників на рівні середньомісячної заробітної плати у тому регіоні, де здійснює свою професійну діяльність працівник.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується доповнити окремі норми Законів України «Про освіту» та «Основи законодавства України про охорону здоров’я» нормами щодо встановлення загального місячного доходу педагогічних (науково-педагогічних) та медичних (фармацевтичних) працівників у розмірі, не меншому середній заробітній платі у тому регіоні, де здійснює свою професійну діяльність працівник. Розрахунки щодо розмірів середньомісячної заробітної плати по регіонах, здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

У даній сфері правового регулювання діють Конституція України, Закони України «Про освіту» та «Основи законодавства України про охорону здоров’я».

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Законопроект на момент внесення не потребує коштів з Державного бюджету України, проте для його реалізації необхідне додаткове фінансування, починаючи з 2016 року. У зв’язку з цим, Прикінцевими положеннями проекту доручається Кабінету Міністрів України щороку передбачати відповідні видатки у Державному бюджеті України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

З прийняттям проекту буде встановлені гарантовані державою мінімуми місячного доходу педагогічних та медичних працівників.

Проект

від 23.03.2016 р. реєстраційний № 4292

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до деяких законів України
щодо встановлення мінімумів місячного доходу педагогічним та медичним працівникам

Верховна Рада України постановляє:

I. Доповнити п.2 статті 57 Закону України «Про освіту» (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, № 34, ст. 451) реченням наступного змісту:

«Загальний місячний дохід педагогічного або науково-педагогічного працівника повинен бути не меншим розміру середньої заробітної плати у тому регіоні, де здійснює свою професійну діяльність працівник. Розрахунки щодо розмірів середньомісячної заробітної плати по регіонах, здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.»

IІ. Доповнити п. ж) статті 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст.19) словами наступного змісту:

«при цьому загальний місячний дохід медичного або фармацевтичного працівника повинен бути не меншим розміру середньої заробітної плати у тому регіоні, де здійснює свою професійну діяльність працівник. Розрахунки щодо розмірів середньомісячної заробітної плати по регіонах, здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики;»

ІІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

2. Кабінету Міністрів України щороку під час підготовки проекту закону про державний бюджет України на відповідний рік передбачати видатки на підвищення заробітних плат педагогічним (науково-педагогічним) та медичним (фармацевтичним) працівникам.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення мінімумів місячного доходу педагогічним та медичним працівникам»

ВИСНОВОК

Головного науково-експертного управління на проект Закону України «Про внесення змін додеяких законів України щодо встановлення мінімумів місячного доходу педагогічним та медичним працівникам»

(реєстр. № 4292 від 23.03.2016 р.)

від 04.05.2016 р.

У законопроекті пропонується внести зміни до Закону України «Про освіту» та Основ законодавства України про охорону здоров‘я, згідно із якими загальний місячний дохід педагогічного, науково-педагогічного, медичного або фармацевтичного працівника «повинен бути не меншим розміру середньої заробітної плати у тому регіоні, де здійснює свою професійну діяльність працівник. Розрахунки щодо розмірів середньомісячної заробітної плати по регіонах, здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики».

Головне науково-експертне управління підтримуючи ідею законопроекту щодо підвищення оплати праці вказаних категорій працівників, вважає за доцільне зауважити про вразливість запропонованого способу вирішення порушеного питання.

Зокрема, слід зазначити, що питання «встановлення мінімумів місячного доходу», а також загалом доходів громадян виходить за межі предмету регулювання Закону України «Про освіту», Основ законодавства України про охорону здоров‘я, а також базового закону в оплаті праці працівників – Закону України «Про оплату праці». У цьому зв’язку необхідно звернути увагу, що термін «дохід» є більш ширшим за обсягом поняттям, ніж заробітна плата працівника, і включає гроші або матеріальні цінності, одержувані особою внаслідок якої-небудь діяльності (виробничої, комерційної, посередницької і т. ін.).

З огляду на зазначене в рамках норм вказаних законів при визначенні рівня оплати праці цих працівників більш прийнятним було б виходити з мінімальних розмірів їх посадових окладів, що складають основну заробітну плату. На думку Головного управління, найбільш прийнятним критерієм для встановлення мінімального розміру посадового окладу доцільно застосовувати один із видів державних соціальних гарантій для працюючого населення, а саме – величину мінімальної заробітної плати, що визначається нормами законів про державний бюджет на відповідний рік. Такий показник сприятиме більш прозорому і доступному регулюванню умов праці у цих сферах. За приклад варто взяти, зокрема, положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р., згідно з яким мінімальний розмір посадового окладу найнижчої групи оплати праці у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, не може бути менше двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

__________

¹ Великий тлумачний словник сучасної української мови. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005.

Крім того, зважаючи на положення Конституції України, відповідно до яких всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст. 21), є рівними перед законом (ст. 24), не зовсім обґрунтованим є виокремлення вказаних у проекті Закону категорій осіб, щодо яких пропонується здійснити певні новації.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні законопроект потребує доопрацювання.

До р. № 4292 від 23.03.2016 р.

н.д. В.Бандуров, І.Молоток

та інші

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ВИСНОВОК

Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення

від 11.05.2016 р.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» та доручення Голови Верховної Ради України Гройсмана В.Б. Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення на своєму засіданні 11 травня 2016 року розглянуто проект Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення мінімумів місячного доходу педагогічним та медичним працівникам (реєстр. № 4292 від 23.03.2016 р.), поданий народними депутатами України Бандуровим В.В., Молотком І.Ф. та іншими.

Законопроектом пропонується внести зміни до законів України «Про освіту» та «Основи законодавства України про охорону здоров’я», передбачивши, що загальний місячний дохід педагогічного, науково-педагогічного, медичного або фармацевтичного працівника повинен бути не меншим розміру середньої заробітної плати у тому регіоні, де працівник здійснює свою професійну діяльність.

Комітет, підтримуючи мету авторів даної законодавчої ініціативи щодо покращення матеріального забезпечення педагогічних, науково-педагогічних, медичних та фармацевтичних працівників, вважає за необхідне висловити деякі зауваження до проекту Закону.

Перш за все варто зазначити, що поняття «загальний місячний дохід» є значно ширшим, ніж поняття «заробітна плата», оскільки включає в себе, крім зарплати, й інші отримувані особою доходи: спадщина, подарунки, виграші, призи, винагороди за цивільно-правовим договором, страхові виплати, проценти, дивіденди, роялті, доходи від продажу чи надання в оренду майна, від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю тощо (підпункт 14.1.54. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, практична реалізація законодавчої пропозиції щодо забезпечення мінімуму місячного доходу вказаних категорій працівників вбачається дуже сумнівною, оскільки потребуватиме значних фінансових затрат і залучення додаткових людських ресурсів для щомісячного адміністрування усіх доходів цих працівників та оперативного контролю за виплатами, а також, можливо, регулярної звітності педагогічних, науково-педагогічних, медичних та фармацевтичних працівників про отримані доходи.

Якщо ж автори проекту під загальним місячним доходом мають на увазі лише заробітну плату працівників у навчальних і медичних закладах та установах за основним місцем роботи, то запропоновані новації призведуть до розбалансування системи оплати праці та порушення принципу рівності винагороди за виконання однакової роботи при однакових умовах праці (стаття 2¹ Кодексу законів про працю України).

При цьому варто зауважити, що Комітетом і Рахунковою палатою України неодноразово наголошувалося на необхідності системного, комплексного та на єдиних засадах упорядкування умов оплати праці працівників бюджетної сфери з метою уникнення випадків встановлення нерівних умов оплати праці працівників, які виконують однакову за складністю та функціональними ознаками роботу.

Також законодавча пропозиція не узгоджується з вимогами статті 8 Закону України «Про оплату праці» та статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», відповідно до яких умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Крім того, за орієнтовними розрахунками Міністерства фінансів України, реалізація законопроекту потребуватиме додаткового бюджетного фінансування у обсязі понад 27,5 млрд. грн. на рік. Проте, в порушення статті 91 Регламенту Верховної Ради України та статті 27 Бюджетного кодексу України авторами проекту не надано фінансово-економічного обґрунтування до законопроекту (включаючи відповідні розрахунки).

Слід відмітити, що Міністерство соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров’я України, а також галузеві профспілки:  Профспілка працівників освіти і науки України та Профспілка працівників охорони здоров’я України не підтримали дану законодавчу ініціативу.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України вважає, що за результатами розгляду в першому читанні законопроект потребує доопрацювання.

Враховуючи вищезазначене, Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення прийняв рішення рекомендувати Верховній Раді України поданий народними депутатами України Бандуровим В.В., Молотком І.Ф. та іншими проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення мінімумів місячного доходу педагогічним та медичним працівникам (реєстр. № 4292) включити до порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України VIII скликання і, керуючись пунктом третім частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України, за наслідками розгляду в першому читанні повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Співдоповідачем на пленарному засіданні Верховної Ради України з цього питання від Комітету визначено Голову Комітету з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення Денісову Л.Л.

Проект Постанови Верховної Ради України додається.

ВИСНОВОК

від 11.05.2016 р.

щодо результатів здійснення антикорупційної експертизи проекту нормативно-правового акта

Назва проекту акта: проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення мінімумів місячного доходу педагогічним та медичним працівникам.

Реєстр. № 4292 від 23 березня 2016 р.

Суб’єкт права законодавчої ініціативи: народні депутати України Бандуров В.В., Молоток І.Ф. та інші.

Головний комітет з підготовки і попереднього розгляду – Комітет з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення.

У проекті акта не виявлено корупціогенних факторів – проект акта відповідає вимогам антикорупційного законодавства (рішення Комітету від 11 травня 2016 року, протокол № 72).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!