Відкриваючи захід, Юрій Ковбасюк, президент Національної академії державного управління при Президентові України, підкреслив актуальність проведення науково-експертного зібрання та зазначив, що головною складовою реформування системи охорони здоров’я є людські ресурси. Він відзначив роль академії в реалізації державної кадрової політики у контексті підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів для державної служби й органів місцевого самоврядування. Президент Національної академії ознайомив учасників зібрання з особливостями навчання слухачів в Інституті державної служби та місцевого самоврядування, Інституті вищих керівних кадрів та Вищій школі державного управління Національної академії.
Ю. Ковбасюк підкреслив, що з метою підготовки для органів державного управління, органів місцевого самоврядування фахівців, які ефективно реалізуватимуть функції держави у галузі охорони здоров’я, в Національній академії, починаючи з 2016 р., здійснюється підготовка управлінців за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» (спеціалізація «Управління у сфері охорони здоров’я»). У процесі навчання слухачі отримають спеціальні знання та навички, які дозволять їм ефективно впроваджувати публічну політику й здійснювати управління для вирішення проблем, пов’язаних із демографічною кризою, незадовільним станом громадського здоров’я.
Олександр Квіташвілі, міністр охорони здоров’я України, відзначив роль Національної академії у підготовці висококваліфікованих й компетентних управлінців для органів державної влади у контексті європейського вибору України. За словами міністра, враховуючи сучасні тенденції розвитку кадрового потенціалу галузі охорони здоров’я, необхідно докорінно змінити підходи у системі охорони здоров’я задля чіткого розмежування управлінських (державні службовці, менеджери, юристи) та лікарських посад. О. Квіташвілі зазначив, що керівник закладу охорони здоров’я в першу чергу має бути гарним менеджером та створювати сприятливі умови для роботи медичних працівників.
«Провідною проблемою системи охорони здоров’я є невідповідність діючої в Україні старої радянської моделі охорони здоров’я, призначеної для функціонування в умовах планової економіки, що не відповідає сучасним реаліям», — зауважив О. Квіташвілі.
На його думку, реформування національної системи охорони здоров’я потребує підготовки нового покоління висококваліфікованих управлінських кадрів, які ефективно реалізуватимуть функції держави у даній сфері. У цьому контексті міністр відзначив необхідність спеціальних знань та навичок управлінців для ефективної роботи в умовах сучасних соціальних і галузевих змін, зокрема володіння інноваційними методами управління.
Акцентуючи увагу на ролі Національної академії у підготовці висококваліфікованих й компетентних управлінців для органів державної влади у контексті європейського вибору України, О. Квіташвілі підкреслив необхідність здобуття професійної освіти. «Керівники органів державної влади, місцевого самоврядування повинні пройти професійну підготовку. Національна академія дає не тільки теоретичні знання, а й практичні навички, які необхідні управлінцям для ефективного виконання професійних обов’язків», — підкреслив міністр.
Василь Князевич, завідувач кафедри управління охороною суспільного здоров’я Національної академії, наголосив на першочергових завданнях кадрової політики щодо підвищення ефективності системи охорони здоров’я України в умовах реформування галузі. Він підкреслив, що кар’єрний розвиток має бути конкурентоспроможним, прозорим та базуватися на результатах.
«Основною метою діяльності кафедри є підготовка нової генерації фахівців для органів державного управління, місцевого самоврядування та галузі охорони здоров’я, які б сприяли удосконаленню та впровадженню державної політики і державного управління, спрямованих на вирішення проблем, пов’язаних із демографічною кризою, незадовільним станом громадського здоров’я, суспільною готовністю до запровадження медичних послуг, низькою економічною ефективністю діяльності галузі, незадоволенням значної частини громадян станом охорони здоров’я та медичного забезпечення, необхідністю розвитку міжгалузевої співпраці з охорони громадського здоров’я в Україні», — повідомив спікер.
За його словами, протягом 15 навчальних років на кафедрі підготовлено понад 350 фахівців за спеціалізацією «Управління охороною здоров’я». Серед них працівники органів державного управління всіх рівнів, місцевого самоврядування, керівники органів та закладів охорони здоров’я, викладачі ВНЗ, науковці, працівники недержавних організацій та ін.
В. Князевич підкреслив необхідність прийняття на державному рівні Концепції розвитку кадрової політики у сфері охорони здоров’я в Україні, а також розробки й затвердження Стратегії підготовки керівних кадрів та менеджерів для системи охорони здоров’я в Україні.
У ході науково-експертного зібрання обговорено питання сучасних викликів і проблем людських ресурсів у сфері охорони здоров’я, світових стандартів планування кадрів у системі охорони здоров’я, прогнозування потреб у медичних кадрах в Україні, особливості підготовки управлінських та наукових кадрів для системи охорони здоров’я.
Тетяна Грузєва, завідувач кафедри організації охорони здоров’я та соціальної медицини Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, виступила з доповіддю на тему «Сучасні стратегії підготовки кадрів для сфери громадського здоров’я: національний та європейський контекст». Т. Грузєва підкреслила необхідність в інвестуванні в здоров’я на всіх етапах життя людини з розширенням її прав та можливостей, вирішення найактуальніших проблем регіону (наприклад боротьби з інфекційними хворобами), запровадження орієнтованої на людину системи охорони здоров’я, готовність до надзвичайних ситуацій, епідемічного нагляду та відповідного реагування, а також підвищення важливості місцевих громад.
Спікер зазначила, що основними сучасними проблемами запровадження громадської охорони здоров’я в деяких країнах Європи є відсутність загального розуміння того, що належить до служби громадського здоров’я, неоднорідні професійні навички та інфраструктура, обмежена здатність вирішувати сучасні проблеми громадського здоров’я, стримування його розвитку через брак політичної прихильності, недостатні інвестиції в розвиток кадрового потенціалу.
При цьому основними оперативними функціями громадської охорони здоров’я Т. Грузєва назвала епідеміологічний нагляд та оцінку стану здоров’я та добробут населення, моніторинг та реагування на небезпеку для здоров’я при надзвичайних ситуаціях, захист здоров’я із забезпеченням безпеки навколишнього середовища, праці, харчових продуктів, профілактика хвороб, включаючи раннє виявлення порушень здоров’я, забезпечення в достатній кількості сфери громадської охорони здоров’я кваліфікованими кадрами, забезпечення ними організаційних структур тощо.
На відміну від переліку спеціальностей Європейського Союзу медичних фахівців (EUMS), в Україні відсутня спеціальність «громадське здоров’я» в Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвердженому Постановою КМУ від 29.04.2015 р. № 266 «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти».
Володимир Стасюк, директор Івано-Франківського медичного базового коледжу, зупинився на деяких проблемних питаннях підготовки медичних фахівців, а саме — молодших медичних спеціалістів для потреб системи охорони здоров’я в Україні. Зокрема, він зазначив, що необхідно покращити навчальні програми та плани підготовки молодших спеціалістів. Так, порівнюючи українську навчальну програму підготовки медичної сестри за рівнем бакалавра з польською, доповідач звернув увагу на вдосконалений підхід стосовно кількості необхідних дисциплін, яка майже на третину більша в Україні, та безпосередньо за напрямками, наприклад, «Хірургія і медсестринство в хірургії», «Педіатрія і медсестринство в педіатрії», «Внутрішні хвороби і медсестринство у внутрішніх хворобах» тощо.
«Необхідно вивчати основи дисциплін та такі спеціальності, які безпосередньо пов’язані з діяльністю медичної сестри», — підкреслив В. Стасюк.
На думку директора коледжу, така розбіжність у кількості дисциплін та академічних годин за умови однакового терміну навчання — 3 роки, потребує перегляду та вдосконалення українських навчальних планів з урахуванням досвіду європейських країн.
Василь Михальчук, завідувач кафедри управління охороною здоров’я Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, розповів про підготовку управлінських кадрів для галузі охорони здоров’я. Він зазначив, що недостатній рівень знань у сфері теорії та практики управління змушував головних лікарів покладатися виключно на власний практичний досвід та обмежуватися тільки забезпеченням норм законодавства, зокрема нормативно-правових актів, які визначали діяльність закладів охорони здоров’я. «Але не всі вміють і мають змогу відповідати на виклики часу, враховувати у повсякденній діяльності потреби пацієнтів, громади та персоналу та належним чином позиціонувати свій заклад на ринку медичних послуг», — підкреслив спікер.
За його словами, у процесі зміни господарського статусу медичних закладів та здобуття автономії вимоги до керівників таких закладів лише зростатимуть. Це необхідно враховувати при їх підготовці, а також при розробці кваліфікаційної характеристики спеціаліста з управління охороною здоров’я, а саме керівника закладу охорони здоров’я будь-якої форми власності та організаційно-правової форми здійснення діяльності.
Слід зазначити, що види діяльності управлінця — це, насамперед, завдання та обов’язки, що ґрунтуються на визначених компетенціях (базова, управлінська, стратегічно-бізнесова, результативна та інноваційна) спеціаліста з управління охороною здоров’я. Крім того, наразі перед фахівцями з управління охороною здоров’я, що працюють на керівних посадах, постають наступні важливі комплексні завдання:
- управління власне наданням послуг;
- управління змінами, що значною мірою посилилися останнім часом;
- управління протиріччями, що супроводжують процес реформування медичної галузі.
Також В. Михальчук наголосив на важливості та необхідності постійного та безперервного професійного розвитку медичного спеціаліста, в тому числі того, який обіймає керівну посаду.
Костянтин Надутий,помічник-консультант народного депутата України Олега Мусія, зазначив, що наразі в МОЗ України та Комітеті Верховної Ради з питань охорони здоров’я знаходяться документи, запровадження яких значно покращить організацію медичного обслуговування та забезпечення відповідними професійними кадрами заклади охорони здоров’я. Зокрема, він наголосив на важливості розробки та введення в дію закону про лікарське та фармацевтичне самоврядування.
«В останньому законопроекті визначена така важлива складова, що визнана в усьому світі, як безперервний професійний розвиток та навчання», — зауважив К. Надутий.
Підбиваючи підсумок, учасники заходу підкреслили, що в Україні завдання розбудови ефективної кадрової політики мають дві ключові проблеми: по-перше, відсутність єдиної стратегії кадрової політики у сфері охорони здоров’я, по-друге, наявність певної невідповідності офіційної звітності про якість кадрового потенціалу країни реальному стану справ. Для розробки ефективної державної політики кадрових ресурсів необхідно провести ретельний аналіз ситуації з виявленням основних досягнень, проблем, можливостей та загроз для її реалізації.
За результатами конференції прийнято резолюцію, в якій сформовано рекомендації щодо прийняття Концепції розвитку кадрової політики у сфері охорони здоров’я України, а також Стратегії підготовки керівних кадрів та менеджерів для системи охорони здоров’я в нашій державі.
РЕЗОЛЮЦІЯ щорічної всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Державне управління людськими ресурсами у сфері охорони здоров’я в Україні»,
яка відбулася 23 березня 2016 р. в Національній академії державного управління при Президентові України (далі — Національна академія).
На конференції обговорено актуальні питання людських ресурсів у сфері охорони здоров’я в сучасних умовах України, розроблені практичні рекомендації щодо удосконалення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців для сфери охорони здоров’я.
Учасники конференції: представники Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України (МОН), Міністерства соціальної політики України (Мінсоцполітики), органів місцевого самоврядування, вищих медичних навчальних закладів, Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Національної академії медичних наук України, міжнародних організацій (ВООЗ, Світовий банк), громадських організацій у сфері охорони здоров’я, медичної спільноти, громадських об’єднань, професорсько-викладацький склад, аспіранти й докторанти Національної академії — заслухали та обговорили виступи за напрямами:
- визначення сучасних викликів і проблем людських ресурсів у сфері охорони здоров’я як економічній категорії;
- врахування актуальних питань європейського досвіду з розвитку кадрового забезпечення системи охорони здоров’я;
- аналіз нормативно-правового забезпечення кадрової політики системи охорони здоров’я;
- визначення особливостей підготовки керівних кадрів системи охорони здоров’я (державних службовців, менеджерів, лідерів): спільні риси та відмінності;
- становлення та розвиток професійного медичного самоврядування в Україні;
- визначення пріоритетів оновлення навчальних програм додипломної та післядипломної освіти медичних кадрів, а також управлінської освіти у сфері охорони здоров’я, побудованих на компетентнісному підході;
- визначення підходів до державного замовлення на підготовку фахівців сфери охорони здоров’я;
- запровадження лікарської резидентури в Україні;
- підготовка медсестринських кадрів відповідно до міжнародних стандартів (підготовка магістрів за спеціальністю «Сестринська справа» в Україні і світі).
Учасники конференції зазначили, що ефективна кадрова політика системи охорони здоров’я є однією з найважливіших складових реформування галузі, оскільки лише якісно підготовлені фахівці можуть здійснювати реформи в системі охорони здоров’я відповідно до сучасних викликів на шляху до євроінтеграції України.
Важливою складовою ефективного кадрового забезпечення процесу реформ є докорінна зміна підготовки керівних кадрів для системи охорони здоров’я — через запровадження сучасних підходів, європейських програм у навчальний процес.
В Україні завдання розбудови ефективної кадрової політики мають дві ключові проблеми: по-перше, відсутність єдиної стратегії кадрової політики у сфері охорони здоров’я, по-друге, наявність певної невідповідності офіційної звітності про якість кадрового потенціалу країни реальному стану справ.
Тенденції розвитку кадрового потенціалу галузі характеризуються поступовим скороченням загальної чисельності як лікарів, так і середнього медичного персоналу. Дефіцит кадрів існує, перш за все, у первинній ланці, особливо в сільській місцевості. Залишаються проблемними питання укомплектованості лікарських посад у фтизіатричній, патолого-анатомічній, рентгенологічній, лабораторній, педіатричній і санітарно-епідеміологічній службах. Отже, сьогодні українська охорона здоров’я стоїть на порозі кадрової катастрофи.
Слід вказати на вкрай незадовільну ситуацію з кадровим забезпеченням управлінської ланки сфери охорони здоров’я. Тут ситуація характеризується не стільки браком фізичних осіб — управлінців, скільки невідповідним рівнем їх підготовки. Необхідно оновити вимоги до управлінських кадрів: управлінські посади у сфері охорони здоров’я повинні займати особи, які пройшли відповідну підготовку з питань економіки, фінансування, публічного управління тощо.
Тож проблеми кадрового забезпечення системи охорони здоров’я мають багатоаспектний комплексний міжгалузевий характер.
Серед невідкладних завдань, що стоять перед системою охорони здоров’я України, на перший план виступає вдосконалення кадрової політики. Забезпечення ефективної кадрової політики можливе лише за умови прийняття Концепції нової національної системи охорони здоров’я, Стратегії розвитку як шляху до мети та конкретного плану дій з чітким визначенням відповідальних, виконавців та критеріїв моніторингу результативності.
Ефективна кадрова політика спрямована на покращення результативності діяльності як окремого медичного працівника, так і системи охорони здоров’я в цілому.
Обговоривши коло важливих для реформування сфери охорони здоров’я України питань кадрового забезпечення, учасники конференції рекомендують:
1. Кабінету Міністрів України та МОЗ України прийняти Концепцію розвитку кадрової політики у сфері охорони здоров’я України.
2. Розробити Стратегію підготовки керівних кадрів та менеджерів для системи охорони здоров’я в Україні, реалізація якої на основі використання ціннісно-цільового і компетентнісного підходів забезпечить налагодження системної роботи в процесі підготовки керівних кадрів та менеджерів для галузі.
3. Створити міжгалузеву робочу групу у складі науково-педагогічних працівників Національної академії та учасників конференції. Прийняти проект Стратегії на конференції у березні 2017 р.
4. Удосконалити механізм залучення громадських організацій, асоціацій професійного самоврядування медичних працівників та саморегулівних організацій — надавачів медичної допомоги до прийняття рішень щодо підтвердження фахової кваліфікації медичних працівників та всіх аспектів післядипломної освіти (МОЗ України, МОН України).
5. Запровадити новітні підходи в післядипломній медичній освіті, безперервний професійний розвиток та поетапне скасування лікарських кваліфікаційних категорій згідно з терміном їх дії відповідно до директиви Євросоюзу (2005/36/ЕС) та стандартів Всесвітньої федерації медичної освіти (МОЗ України, МОН України).
6. Запровадити резидентурну форму післядипломної освіти, що базується на принципах рівності випускників контрактної та бюджетної форм навчання (МОЗ України, МОН України).
7. Запровадити підготовку магістрів за спеціальністю «Громадське здоров’я» та внести відповідні зміни до кваліфікаційних характеристик професій працівників (МОЗ України, МОН України, Мінсоцполітики України).
8. Запровадити навчальні програми підготовки середнього медичного персоналу для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра і магістра з медсестринства; затвердити наукову спеціальність «Медсестринство» та створення спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій за науковою спеціальністю «Медсестринство» (МОЗ України, МОН України).
9. Реорганізувати систему планування, підготовки та розподілу кадрового потенціалу сфери реабілітації з урахуванням базових державних стандартів реабілітації (офіційно визнаних моделей реабілітації) на основі сучасних тенденцій до інтеграції реабілітаційних технологій, передбачивши держзамовлення на підготовку відповідних фахівців (МОЗ України, Мінсоцполітики України).
10. Створити в Україні мережу університетських клінік та лікарень, створення яких має розглядатися як складова масштабнішого процесу — реформування системи охорони здоров’я України в цілому і як поєднання лікувальної практики, науки та навчання.
11. Забезпечити підготовку лікарів загальної практики/сімейної медицини виключно через навчання в інтернатурі (3 роки).
12. Удосконалити нормативно-правову базу щодо діючої системи безперервної післядипломної освіти фахівців фармації; її механізмів реалізації, послідовності видів та форм навчання тощо, а також переглянути та сформувати єдині кваліфікаційні вимоги для фахівців фармації в усіх ланках фармацевтичної галузі (включаючи виробничі фармацевтичні підприємства, наукові установи, службу контролю якості лікарських засобів тощо).
13. Національній академії здійснити розсилку резолюції органам державної влади та місцевого самоврядування, вищим навчальним медичним закладам І–ІV рівнів акредитації, а також учасникам конференції.
фото Сергія Бека
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим