Система глобальної охорони здоров’я: на що очікувати у майбутньому?

wpid-fip_fmt.jpegwpid-fip_ua_fmt.jpegФармація, як і більшість інших наук сьогодні, знаходиться в постійному розвитку та намагається якнайповніше відповідати потребам сучасного пацієнта. Проте якими є ці проблеми та як їх вирішувати? Саме про те, що таке антибіотикорезистентність та як з нею боротися, яка роль фармацевта в процесі імунізації, як уберегти навколишнє середовище від негативного впливу лікарських засобів, йшла мова на щорічному 76-му Світовому конгресі з фармації та фармацевтичних наук (76th World Congress of pharmacy and pharmaceutical sciences — Конгрес FIP) Міжнародної фармацевтичної федерації (International Pharmaceutical Federation — FIP).

У попередніх публікаціях ми уже розповідали про те, як українців зустрічали в Аргентині та які питання розглядали на засіданні Ради FIP (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 34 (1055) від 05.09.2016 р.), як вітали зі Все­світнім днем фармацевта у міжнародній спільноті (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 36 (1057) від 19.09.2016 р.) та що обговорювали у ході особистої зустрічі з генеральним секретарем FIP та віце-президентом FIP представники української делегації (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 35 (1056) від 12.09.2016 р.). Далі піде мова про основні проб­леми, які обговорювалися у рамках секційних засідань Конгресу.

Антибіотикорезистентність

З моменту відкриття пеніциліну в 1928 р. протимікробні засоби дали початок багатьом видатним відкриттям у медицині. Пеніцилін з його чудовою безпекою та ефективністю врятував життя багатьох людей під час Другої світової війни. Без антибіотиків такі процедури, як оперативні втручання, стали б значно небезпечнішими із підвищенням загрози розвитку сепсису.

Антибіотики, або, точніше, протимікробні активні речовини синтетичного або природного походження, знищують мікроорганізми (бактерії, віруси, гриби і паразити), вбиваючи їх (бактерицидна дія), чи пригнічуючи здатність розмножуватися (бактеріостатична дія).

Стійкість до антибіотиків — антибіотикорезистентність (antimicrobial resistance — AMR) — є природним процесом. Виникає AMR у разі, коли мікроорганізми розвиваються/мутують таким чином, що можуть протистояти лікам, які використовували для боротьби з ними. Мікроорганізми виживають та навіть ростуть за наявності концентрації антибіотика, достатньої для пригнічення росту чи їх знищення за нормальних умов. Цю важливу особливість мікроорганізмів передбачав ще Олександр Флемінг (Alexander Fleming), який у своїй промові під час отримання Нобелівської премії в галузі медицини за відкриття пеніциліну попередив про можливість утворення стійких мікроорганізмів, якщо антибіотики використовуватимуться безвідповідально.

Вчені вважають, що AMR виникла разом з появою можливості масового застосування антибіотиків, тобто з моменту їх промислового виробництва.

AMR є однією з найсерйозніших загроз, що стоять перед людством. Необхідно уже зараз докладати усіх можливих зусиль для того, щоб вирішити цю проблему. Різноманітні програми вже існують або сформульовані на міжнародному, регіональному та національному рівнях. Фармацевти все частіше беруть участь в розробці, оцінці та запровадженні програм боротьби з AMR. Це відображено у Глобальному плані боротьби з AMR Всесвітньої організації охорони здоров’я — ВООЗ (World Health Organization Global Action Plan to tackle antimicrobial resistance), згідно з яким необхідна участь госпітальних та роздрібних аптек.

Фармацевти працюють для захисту і зміцнення здоров’я, безпеки та благополуччя пацієнтів і громадськості, роблячи їх більш стійкими до інфекцій. Коли потрібні антибіотики, фармацевт, в ідеалі за наявності необхідних діагностичних засобів, видає антибіотики у конкретних юридично визначених випадках або радить звернутися до лікаря чи спеціаліста. Фармацевти є експертами у сфері лікарських засобів. Саме в їх консультативній допомозі й полягає їх клінічна роль у попередженні AMR та забезпеченні оптимального застосування препаратів.

Така допомога включає призначення та/або застосування антибіотиків відповідно до показань, дозування, тривалості прийому, корекції дози, а також взаємодію з іншими лікарськими засобами та мінімізацію побічної дії.

В останній доповіді ВООЗ «Antimicrobial resistance — Global report on surveillance 2014» представлено оцінку економічного навантаження на бюджети країн, що несе AMR. Тільки у ЄС вартість лікування резистентних патогенів оцінюється приблизно в 1,5 млрд євро на рік. Управління з оцінки технологій (Office of Technology Assessment), США, підрахувало, що витрати на управління AMR в Сполучених Штатах становлять 0,1–10 млрд дол. США на рік.

Викликав AMR також розвиток торгівлі та мобільності людей, зумовлених глобалізацією. У 1990-ті роки, наприклад, стійкість до пневмококу, вперше виявлена в Іспанії, швидко поширилася в Аргентині, Бразилії, Чилі, Китаї (Тайвань), Колумбії, Малайзії, Мексиці, Філіппінах, Республіці Корея, Південній Африці, Таїланді, США й Уругваї.

Більш свіжим прикладом є Нью-Делі стійкий ген метало-β-лактамази (metallo-β-lactamase resistant gene), який був вперше виявлений у 2008 р. в Klebsiella pneumonia, ізольованій з пацієнта, що прибув до Швеції після лікування у Нью-Делі, Індія. Такий тип стійких пневмококових бактерій швидко поширився по всій Європі, Африці, Азії, Австралії, вважається, що зараз присутній в усіх країнах світу.

AMR також побічно впливає на лікування неінфекційних захворювань, роблячи його більш складним. Наприклад, сучасні методи лікування раку часто пригнічують імунну систему пацієнтів, що знижує їх здатність боротися з інфекціями. Без ефективної антимікробної терапії для профілактики або лікування інфекції хіміотерапія раку стає неетичною. За даними ВООЗ, очікується, що протягом наступних 35 наступних років близько 300 млн осіб передчасно помруть через AMR, а її економічні наслідки для світової економіки становитимуть близько 100 трлн дол., якщо не буде вжито заходів. Поява AMR є складною проблемою, що залежить від безлічі взаємопов’язаних факторів, зокрема, надмірного і неправильного застосування протимікробних препаратів в усьому світі.

Розглядаючи дані споживання антибіотиків для системного застосування, наприклад в Європі, опубліковані Європейським центром з профілактики та контролю захворювань (European Centre for Disease Prevention and Control) у 2013 р., слід зазначити, що діапазон застосування варіює від 10,8 встановлених добових доз (defined daily dose — DDD) на 1000 жителів на добу (Нідерланди) до 32,0 DDD на 1000 жителів на добу (Греція). Загальне споживання антибіотиків населенням ЄС становило 22,4 DDD на 1000 жителів на добу, що відображає значне зростання застосування протимікробних засобів протягом останніх 5 років для ЄС в цілому.

Хоча безвідповідальне застосування лікарських засобів є основною причиною розвитку AMR, відповідно до вищезгаданої доповіді ВООЗ, існують й інші важливі чинники, які необхідно враховувати. Такими є, наприклад, сільськогосподарська практика та тваринництво. Так, антибіотики дають тваринам не як лікарські засоби, а як стимулятори росту чи кормові добавки. Резистентні до протимікробних препаратів бактерії, що виникають в результаті сільськогосподарської діяльності, потрапляють до людини через їжу та до навколишнього середовища взагалі, створюючи тим самим можливість для антибіотикорезистентних бактерій перетинати національні кордони.

Більшість споживання антибіотиків відбувається за межами лікарні. Лікарні, за своєю природою, є також однією з основних рушійних сил для розвитку та поширення резистентності бактерій, що виникає через постійне застосування різних протимікробних препаратів у стінах закладів охорони здоров’я.

Боротьба з AMR вимагає глобальних дій щодо просвітницької та інформаційної роботи. Настанови та довідкові матеріали можуть надати необхідні інструменти для лікарів і фармацевтів для того, щоб навчити пацієнтів відповідальному застосуванню протимікробних препаратів і важливості дотримання призначеної схеми лікування. Ці інструменти також дозволять забезпечити пацієнтів ліками, що відповідати­муть їх індивідуальним клінічним потребам, в необхідному дозуванні протягом достатнього періоду і за доступної вартості. Спостереження і раціональне застосування антибіотиків в медичних, аптечних, стоматологічних і ветеринарних закладах вкрай важливі та необхідні. Зростання ініціатив щодо розробки нових протимікробних лікарських засобів також може бути частиною рішення.

Провізори часто є першою контактною точкою пацієнта з працівниками охорони здоров’я, і вони відіграють значущу роль у консультуванні хворих із незначними недугами, направляючи їх в разі потреби до лікаря.

Така ситуація дає фармацевтам унікальну можливість запропонувати ефективне управління лікарською терапією та консультування з питань споживання лікарських засобів, а також залучати пацієнтів до належного, ефективного, безпечного і відповідального застосування ліків і за рахунок консультацій і співпраці з лікарями забезпечити оптимальне й відповідальне застосування антибіотиків.

Профілактика та контроль інфекцій є важливою стратегією для боротьби з ними та подальшим зменшенням застосування антибіотиків. Це передбачає програму інформування суспільства щодо належної гігієни (в тому числі миття рук), навичок щодо правильної поведінки під час чхання/кашлю, ізоляції інфікованих пацієнтів від здорових людей тощо. У таких стратегіях профілактики фармацевти мають брати безпосередню участь.

Якість лікарських засобів є одним із вирішальних факторів запобігання AMR. Контрафактні лікарські засоби являють собою серйозну загрозу для здоров’я населення, й антибіотики є однією з груп, яку фальсифікують найбільше. Підроблені ліки можуть не мати терапевтичного ефекту взагалі чи навіть бути токсичними. До того ж, якщо ліки мають правильну діючу антимікробну речовину, але в недостатній кількості, це сприяє розвитку AMR. Фармацевтичні фахівці мають захищати цілісність ланцюга поставок і закупівлі лікарських засобів, бути уважними до відмінностей в якості упаковки, маркування або анотації та у фізичних показниках ліків.

Саме для того, щоб допомогти у всесвітній боротьбі з AMR, FIP розроб­лено довідник «Fighting antimicrobial resistance: The contribution of pharmacists» (Боротьба з антибіотикорезистентністю: внесок фармацевтів), в якому висвітлено поширення AMR у різних країнах, обсяги застосування протимікробних засобів, програми щодо боротьби з AMR здобутки та досвід різних країн світу у цьому питанні.

Імунізація

Роль фармацевтів у сфері імунізації та вакцинації значно відрізняється в усьому світі. В деяких країнах фармацевти в основному беруть участь в забезпеченні безпечного зберігання та відпуску вакцин, тоді як в інших країнах вони відіграють більш вагому та активну роль, оскільки є юридично уповноваженими організовувати та реалізовувати національні програми щеплення. Стратегічне та інтегроване партнерство між працівниками охорони здоров’я стає все більш поширеним, і роль фармацевтів в якості просвітян, координаторів набуває більшої популярності.

Кілька країн санкціонували вакцинацію в аптеках та/або фармацевтами (наприклад Аргентина, Австралія, Філіппіни, Південна Африка, Великобританія і США). Цю практику розпочали в більшості випадків з фармацевтичними препаратами для вакцинації проти грипу, а потім розширили за рахунок імунізації від інших хвороб. Звичайно, це супроводжується спеціальними вимогами до навчання фармацевта, ведення звітності щодо вакцинації, специфікації на приміщення, обладнання та поводження з відходами.

Вважається, що близько 10 млн життів на рік можна було б врятувати шляхом підвищення доступу до ліків і вакцин. Щонайменше 940 млн осіб живуть в країнах, де понад 193 тис. роздрібних аптек потенційно можуть запропонувати доступ до послуг з вакцинації, згідно з новим дослідженням FIP. У масштабі світового населення у 7,4 млрд осіб це являє собою щонайменше доступ до імунізації для кожної восьмої людини.

Дослідження, проведене Партнерським центром FIP в Університетському коледжі Лондона (FIP Collaborating Centre at University College London), Великобританія, виявило, що з поміж 45 країн світу, що брали участь в дослідженні, майже у половині (44%) роздрібних аптек проводиться імунізація, що демонструє поширення та зростаюче визнання у світі можливостей аптеки у питанні імунізації. Дедалі більше країн впроваджують право імунізації спеціально для фармацевтів. У 13 із 45 країн фармацевти самі мають право введення вакцин і, отже, потенціально збільшують кількість щеплених приблизно на 655 млн осіб.

Результати цього дослідження були опубліковані в глобальній доповіді «An overview of current pharmacy impact on immunisation» (Огляд поточного впливу аптечної імунізації), прийнятій на Раді Конгресу.

Доктор Хелена Росадо (Helena Rosado), науковий співробітник Фармацевтичної школи Університетського коледжу Лондона і співавтор доповіді, наголосила, що, за оцінками ВООЗ, вакцинація рятує 2–3 млн життів щороку. Це один з найбезпечніших, найефективніших і економічно вигідних заходів щодо запобігання, обмеження та ліквідації загрозливих для життя інфекційних захворювань. Доступність і розповсюдженість роздрібних аптек роблять їх першою точкою контакту з пацієнтом, забезпечуючи прекрасну можливість для вирішення низького рівня охоплення щепленнями.

Звіт включає поглиблені тематичні дослідження з Австралії, Аргентини, Бельгії, Франції, Ірландії, Філіппін, Португалії, Південної Африки, Швейцарії, Великобританії та США, з прикладами просування імунізації в аптечних закладах, що можуть взяти за основу інші країни при розробці національної стратегії імунізації, в яку активно залучатимуть фармацевтів. Результати дослідження також підкреслюють, що в деяких країнах введення вакцини (імунізація) є частиною навчальної програми студентів фармацевтичного профілю, що забезпечує якісну підготовку у наданні такої фармацевтичної послуги.

105837

У деяких країнах, наприклад в Канаді, рівень вакцинації проти грипу різко підвищився внаслідок підвищення доступності та зручності послуг вакцинації за рахунок залучення у цей процес аптек. У Португалії за перший рік реалізації програми близько 40% усіх проданих вакцин проти грипу вводили в аптеках. В США через 10 років після впровадження вакцинації на основі аптек рівень вакцинації підвищився більше ніж у 2 рази.

Тенденція наділяти фармацевтів правом робити щеплення, щоб забезпечити прямий доступ до імунізації, дозволяє отримати додаткову можливість розвитку та укріплення національних систем охорони здоров’я. Несподівані спалахи інфекційних захворювань, які можна попередити (від звичайного грипу до H1N1), повторюватимуться через якийсь проміжок часу в якомусь куточку світу, і фармацевти повинні розглядатися як незамінні учасники процесу імунізації разом з медичними фахівцями в наданні доступу та введенні вакцин, особливо під час надзвичайних ситуацій.

Таким чином, існують доведені переваги розширених можливостей фармацевтів у питанні імунізації та вакцинації, включаючи підвищення їх доступності та рівня охоплення населення у національній перспективі.

Освіта та професійний розвиток

Фармація, фармацевтична освіта та професійний розвиток повинні постійно удосконалюватися, щоб відповідати потребам галузі охорони здоров’я, разом з провідними організаціями охорони здоров’я для задоволення орієнтованих на пацієнта потреб на місцевому, регіональному та міжнародному рівнях.

Освітній підрозділ FIP (FIP Education — FIPEd) підготував ряд адаптаційних систем, інструментів і навігаційних посібників, щоб сприя­ти розвитку якісної професійної підготовки кваліфікованої робочої сили у глобальній доповіді «Transforming Our Workforce» (Трансформування нашої робочої сили).

Роль та обов’язки фармацевтів еволюціонували за останні 2 десятиліття від орієнтованих на продукт до орієнтованих на пацієнта. Розвиток професійної освіти, науки та практики є ключовими факторами для того, щоб фахівці в галузі охорони здоров’я мали змогу позитивно впливати на результати лікування, підвищувати якість життя пацієнтів та допомогти людям залишатися здоровими.

Фармація та фармацевтична освіта в усьому світі, як і раніше, стикаються з багатьма проблемами, включаючи швидке збільшення кількості фармацевтичних навчальних закладів в деяких країнах і регіонах, які кидають виклик якості викладання і навчання.

Олег Клімов, голова правління ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата», зазначив: «Система фармацевтичної освіти в Україні потребує значних змін. У всьому світі людина, що має вищу фармацевтичну освіту, називається фармацевтом. В Україні ж — провізор. А фармацевтами є особи із середньою фармацевтичною освітою, які, за міжнародними стандартами, не мають права безпосередньо контактувати з пацієнтом, приймати рішення щодо того, який препарат відпустити хворому, а ще такі фахівці не несуть індивідуальної відповідальності. У нашій державі, на превеликий жаль, фармацевтів допускають до роботи за першим столом».

Розуміння того, якою має бути сучасна фармацевтична освіта, та факторів, що впливають на неї, мають важливе значення для майбутнього покращання глобальної системи охорони здоров’я та забезпечення кваліфікованої якісної фармацевтичної послуги та доступності лікарських засобів. Необхідно забезпечити якісну освіту, яка відповідає національним і світовим стандартам, та такої, що задовольнятиме потреби окремих пацієнтів і суспільства в цілому. Крім того, має бути чітка відповідність між результатами фармацевтичної освіти та загальними потребами галузі охорони країни на націо­нальному рівні. Саме тому в листопаді цього року в Нанкіні, Китай, буде проводитися перша в своїй історії Всесвітня конференція з фармації та фармацевтичної освіти (Global Conference on Pharmacy and Pharmaceutical Sciences Education), на якій розроблятиметься єдина всесвітня концепція фармацевтичної освіти.

Сергій Хільченко, член правління ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата», акцентував увагу на питанні форм навчання фармацевтів. Так, у світовій практиці розвинених країн підготовка фармацевтичних фахівців (вища спеціальна освіта) із заочною формою навчання відсутня, а дистанційна є можливою лише за наявності базової вищої освіти. Розповсюдженість та популярність заочної форми фармацевтичної освіти, на думку делегата Конгресу FIP, є пережитком минулого, а з минулим, як всім відомо, необхідно вміти вчасно прощатися.

Безперервний професійний розвиток (Continuing Professional Development — CPD) чи безперервна освіта (Continuing Education — CE)

У 2002 р. FIP визначив CPD як «відповідальність окремих фармацевтів щодо систематичної підтримки, розвитку і розширення знань, навичок і підходів, щоб забезпечити постійну професійну компетентність протягом всієї своєї кар’єри». Для підтримки компетентності як фармацевта фахівець і професія повинні включати наступні принципи CPD: визнач, сплануй, зроби, оціни (Reflect, Plan, Act, Evaluate). Ця концепція полягає в тому, що спочатку слід визначити можливість та ціль; потім сформувати чіткий план досягнення поставлених цілей або цілей навчання; після чого продемонструвати безпосередню участь у навчальній діяльності, досягненні мети; та насамкінець оцінити результати навчальних заходів відносно того, як це вплинуло на досягнення поставлених цілей чи прогрес у цьому.

Дослідження показують, що в той час як фармацевти розуміють необхідність використання CPD/CE для переатестації (поновлення ліцензії), вони часто обмежені в часі, ресурсах, інтере­сі, мотивації, підтримці або структурі акредитації для того, щоб реально навчатися. Крім того, системи безперервної освіти варіюють від країни до країни, навіть від однієї медичної професії до іншої.

Для того щоб забезпечувати належну фармацевтичну практику, фахівцям необхідно постійно оновлювати свої професійні знання, адже наука постійно розвивається, а потреби пацієнта розширюються. Необхідно також пам’ятати про важливість співпраці між різними спеціалістами системи охорони здоров’я. Лише таким чином можна досягти найбільш результативної роботи відносно покращання стану глобальної охорони здоров’я. При цьому необхідно підтримувати не тільки неперервність навчання, а й постійно оновлювати навчальні програми відповідно до стану та розвитку фармацевтичних наук.

Михайло Півнюк, заступник голови правління ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата», підкреслив важливість неперервності як фармацевтичної освіти зокрема, так і освіти в цілому. «Світ змінюється, разом з ним змінюються і люди, їх потреби, навички та інформація, якою вони можуть оперувати. Для того щоб якісна фармацевтична допомога стала можливою, необхідно постійно підвищувати рівень кваліфікації фармацевтичного фахівця та переглянути підходи до післядипломної освіти фармацевтів в Україні відповідно до світових стандартів та вимог», — наголосив делегат Конгресу FIP.

Необхідно, окрім навчальних закладів, залучати також і професійні самоврядні організації для забезпечення незалежного контролю якості освіти, що отримується. Адже без кваліфікованого професіонала подальша робота галузі у цілому просто неможлива, що унеможливлює і надання якісної фармацевтичної допомоги та покращання стану глобальної охорони здоров’я.

Green pharmacy

Ліки є важливим інструментом запобігання або лікування різних захворювань, але з’являється все більше доказів того, що залишки лікарських препаратів знаходять у воді, атмосфері та ґрунті, що може негативно впливати на навколишнє середовище та здоров’я людей. Крім того, діяльність, пов’язана з дослідженням, розробкою, виробництвом, розподілом і відпуском лікарських засобів, також може негативно впливати на навколишнє середовище.

Вкрай важливо, щоб зусилля щодо здійснення заходів з охорони навколишнього середовища не ставили під загрозу наявність ліків та їх доступність для пацієнтів. Адже потреби пацієнта мають першорядне значення.

Вплив медикаментів на навколишнє середо­вище є глобальною проблемою, в яку окремі фармацевти і їх професійні асоціації можуть внести зміни. Для цього необхідно, щоб фармацевти взяли професійну відповідальність за весь процес застосування лікарських засобів, а також за пом’якшення екологічного ризику, пов’язаного з лікарськими засобами. Ця відповідальність поширюється на весь ланцюг обігу лікарських засобів: виробництво, розподіл, призначення, фармацевтичну допомогу, утилізацію невикористаних препаратів, і, насамкінець, зниження скидання речовин через стічні води у навколишнє середовище.

Незалежно від місця або країни працевлаштування фармацевти повинні прагнути змінити процес медикаментозного лікування таким чином, щоб звести до мінімуму негативний вплив лікарських засобів, речовин тощо на навколишнє середовище.

Визнаючи роль фармацевта і приймаючи професійний виклик, пов’язаний зі зниженням впливу на навколишнє середовище препаратів, професія фармацевта може забезпечити лідерство в цій галузі, яка в даний час практично не займається цим видом діяльності. FIP вважає, що його члени (організаційні та індивідуальні) можуть забезпечити це необхідне лідерство у вирішенні багатьох питань, пов’язаних із впливом фармацевтичних препаратів на навколишнє середовище.

На цьому тлі FIP рекомендує екологічні аспекти, інтегровані в:

  • навчальні програми фармацевтичної освіти;
  • процеси наукових досліджень і розробки нових лікарських засобів;
  • адміністративні та законодавчі процеси, що стосуються лікарських засобів;
  • різні сфери практики фармацевтів.

Крім того, організаційні члени повинні:

  • взяти на себе провідну роль щодо підвищення загального рівня обізнаності громадськості та інших фахівців у сфері охорони здоров’я з цього питання;
  • разом з індивідуальними фармацевтами забезпечити лідерство у вирішенні екологічних питань, пов’язаних з лікарськими засобами та їх застосуванням;
  • займатися питанням розробки і просування Концепції зелених офісів і утилізації фармацевтичних відходів з боку споживачів, а також програм зворотного збору для відходів для фармацевтичної продукції;
  • стимулювати запровадження та проведення відповідної оцінки екологічного ризику при процесі реєстрації лікарського засобу;
  • працювати з різними професіоналами охорони здоров’я для заохочення раціональних практик призначення, таких як початкова доза, лімітування кількості призначених і відпущених доз.

Фармацевтичні факультети (навчальні заклади) повинні включити вивчення зелених принципів, відповідальності фармацевтів і ролі фармацевта в навчанні пацієнтів з утилізації відходів як частини фармацевтичної допомоги.

Уся інформація щодо питання зеленої фармації зосереджена в офіційній програмній заяві FIP «Environmentally sustainable pharmacy practice: Green pharmacy», що в перекладі українською означає «Екологічно раціональна аптечна практика: Зелена аптека», та довідковому матеріалі «Green pharmacy practice: taking responsibility for the environmental impact of medicines» (Зелена аптечна практика: беручи на себе відповідальність за вплив лікарських засобів на навколишнє середовище).

«Ця програмна заява визнає глобальне завдання шкідливого впливу лікарських засобів на навколишнє середовище. FIP вважає, що фармацевти і фармацевтичні вчені достатньо підготовлені для того, щоб взяти у свої руки лідерство у вирішенні цієї проблеми, та спонукає представників фармації усіх ланок, національні професійні організації та уряди забезпечити безпеку лікарських засобів для навколишнього середовища без збитків для доступності ліків», — заявила віце-президент FIP пані Єва Терасалмі (Eeva Teräsalmi), Фінляндія.

 

Далі буде…

Ірина Бондарчук,
фото автора та надані прес-службою FIP

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи