Законопроект «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань фінансування закладів охорони здоров’я»

04 Травня 2017 10:02 Поділитися

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 89 Регламенту Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи вноситься на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства України з фінансування охорони здоров’я».

Вважаю цей законопроект альтернативним до проекту Закону «Про внесення змін до Бюджетного кодексу» за № 6329 від 10.04.2017 року, внесеного на розгляд Кабінетом Міністрів України.

Доповідати проект на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України Мусій Олег Степанович.

Народний депутат України
О.С. Мусій

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань фінансування закладів охорони здоров’я»

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Національна система охорони здоров’я в Україні не задовольняє потреби населення у сфері охорони здоров’я та ігнорує міжнародні тенденції зміцнення систем охорони здоров’я, що в свою чергу, обмежує доступ усіх громадян до надання медичної допомоги належної якості. До 90% домогосподарств вказують, що не можуть користуватися медичним обслуговуванням через відсутність коштів для оплати медичної допомоги, яка згідно з 49 статею Конституції України надається безоплатно. Тіньовий і напівтіньовий обіг коштів у сфері охорони здоров’я на сьогодні сягає понад половину з загального обсягу коштів, що втитрачає держава і населення у цій сфері.

Фінансові ризики громадян у звязку із втратою здоров’я практично не захищені. Невдоволення населення щодо розбіжностей між декларативними гарантіями у сфері охорони здоров’я і реальним їх забезпеченням досягло критичної межі.

Дані доказового менеджменту свідчать, що концентрація фінансових ресурсів, які держава спрямовує на охорону здоров’я є обов’язковою умовою їх справедливого розподілу та ефективного використання, засобом усунення штучних перешкод у доступі до медичного обслуговування кращої якості. Усвідомлення провідної ролі держави за забезпечення гарантій у сфері охорони здоров’я в усьому європейському регіоні, а також у інших країнах з ефективними системами охорони здоров’я, у останні десятиліття відбивається у підвищенні рівня участі держави у фінансовому забезпеченні сфери охорони здоров’я та відповідній централізації фінансування цієї сфери.

Подрібнення фінансових пулів охорони здоров’я, яке відбувалось в Україні у останні 2 роки, доведено веде до погіршення керованості медичного обслуговування та обмеження прав громадян, визначених у Конституції України та Основах законодавства України про охорону здоров’я. Зокрема, передача коштів медичної субвенції у розпорядження громад найнижчого рівня об’єктивно обмежує право громадянина на вибір лікувального закладу, що є порушенням ст. 24 Конституції України, практично унеможливлює ефективне функціонування контрактної моделі стосунків між замовником і надавачем медичної допомоги, а відтак управління якістю медичного обслуговування. Це створює ризики для здоров’я населення, а відтак суперечить статті 3 Конституції України, якою здоров’я і життя людини визначене як найвища цінність.

Водночас процеси децентралізації влади супроводжуються справедливим прагненням місцевих громад впливати на розвиток і діяльність сфери охорони здоров’я, підвищувати кадровий і матеріально-технічний потенціал закладів, що знаходяться у їх власності. Отже громадам має належати право додавати до рівного для усіх відповідно до Конституції обсягу державних гарантій у сфері охорони здоров’я у міру своїх можливостей і пріоритетів, конкуруючи таким чином між собою у соціальній сфері у питаннях зміцнення людського потенціалу адміністративної території, а відтак сприяння її економічному зростанню. Це право повинно бути підкріплено ресурсами.

Запропоновані законопроектом зміни передбачають чітке закріплення відповідальності за державою за фінансове забезпечення державних зобов’язань у сфері охорони здоров’я та створення сприятливих умов для функціонування контрактної моделі стосунків між суб’єктами програми державних гарантій у сфері охорони здоров’я: державою, як замовником і надавачами послуг у сфері охорони здоров’я, усунення штучних фінансових бар’єрів щодо доступу до послуг кращої якості за рахунок реалізації принципу «гроші йдуть за пацієнтом».

Передбачена законопроектом програма державних гарантій дозволить чітко визначити обсяги безоплатної медичної допомоги, реімбурсації та послуг громадського здоров’я та законодавчо гармонізувати таким чином положення 49 та 95 статті Конституції України, розкрити можливості для прозорого багатоджерельного фінансування в охороні здоров’я, у т.ч. реалізувати потенціальні можливості добровільного медичного страхування, а також визначити економічні орієнтири для наступного запровадження обов’язкового державного соціального медичного страхування.

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони передбачає посилення співпраці у сфері охорони здоров’я між Україною та ЄС з метою підвищення рівня його безпеки та захисту здоров’я людини як передумови сталого розвитку та економічного зростання (глава 22 «Громадське здоров’я»).

Таке співробітництво, зокрема, має охоплювати зміцнення системи охорони здоров’я України та її потенціалу.

Стратегія сталого розвитку «Україна-2020», затверджена Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015, також передбачає здійснення реформи системи охорони здоров’я. Так, пункт 7) розділу 3 передбачає, що метою державної політики у цій сфері є кардинальне, системне реформування, спрямоване на створення системи, орієнтованої на пацієнта, здатної забезпечити медичне обслуговування для всіх громадян України на рівні розвинутих європейських держав. Орієнтиром у проведенні реформи є програма Європейського Союзу «Європейська стратегія здоров’я — 2020»;

Крім того, необхідність реформування сфери охорони здоров’я передбачена проектом Світового Банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі людей», Меморандумом між Україною та Міжнародним валютним фондом про економічну та фінансову політику, укладеним у зв’язку з підписанням чотирьохрічної розширеної угоди в рамках Механізму розширеного фінансування (EFF) Міжнародного валютного фонду (лютий-березень 2015 року), Національною стратегією побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2020 років, іншими нормативно-правовими актами та програмними документами щодо реформування охорони здоров’я в Україні.

Запропонований у законопроекті підхід до фінансування сфери охорони здоров’я спирається на рекомендації ВООЗ для України та висновки експертів Світового банку.

2. Мета і шляхи її досягнення

Основною метою та завданням цього законопроекту є створення умов для чіткого визначення державних зобов’язань у сфері охорони здоров’я відповідно до положень Конституції України, які вказують що «Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм», впровадження прозорого багатоджеререльного фінансування охорони здоров’я та контрактної моделі стосунків між державою та громадами і надавачами послуг у сфері охорони здоров’я та, водночас, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, а держава прагне до збалансованості бюджету України.

Проект Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань фінансування охорони здоров’я» розроблено для реалізації положень проекту Закону України Про державні фінансові гарантії забезпечення населення необхідною медичною допомогою, лікарськими засобами та послугами системи громадського здоров’я.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Законопроектом передбачається внесення змін до Бюджетного кодексу України з метою врегулювання питань концентрації ресурсів на забезпечення державних зобов’язань у сфері охорони здоров’я та їх цільове спрямування на реалізацію відповідної програми державних гарантій відповідно до абзацу другого статті 49 Конституції України. Державні гарантії доповнюються та можуть бути розширені за рахунок місцевих програм у сфері охорони здоров’я, що фінансуються з місцевих бюджетів.

Серед основних положень законопроекту варто виокремити такі:

  • у законопроекті вводиться поняття програми державних гарантій у сфері охорони здоров’я, структурованої за видами медичної допомоги (визначеними у Основах законодавства України про охорону здоров’я), та іншими напрямками фінансування до числа яких додається стоматологічна медична допомога, реімбурсація та послуги громадського здоров’я;
  • з понятійного апарату Бюджетного кодексу вилучаються, як об’єкти фінансування, найменування закладів охорони здоров’я та застарілі поняття такі як «амбулаторно-поліклінічна допомога»;
  • передбачається можливість фінансування місцевих програм у сфері охорони здоров’я з бюджетів усіх рівнів;
  • Кабінету Міністрів України доручається під час підготовки проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та в подальшому забезпечити розробку програми державних гарантій у сфері охорони здоров’я.

Реалізація реформи медичного обслуговування та положень цього законопроекту потребуватиме також внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я, що передбачено законопроектом «Про державні фінансові гарантії забезпечення населення необхідною медичною допомогою, лікарськими засобами та послугами системи громадського здоров’я».

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері бюджетного фінансування охорони здоров’я, є Конституція України, Бюджетний кодекс України, Основи законодавства України про охорону здоров’я, Закони України про Державний бюджет на відповідний рік.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття проекту Закону не потребує додаткових витрат з Державного та місцевих бюджетів України. Прогнозні обсяги видатків на охорону здоров’я за їх джерелами на період до 2021 року наведено у фінансовому обґрунтуванні.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проектів Закону.

Реалізація законопроекту повинна створити умови для чіткого визначення обсягу державних гарантій у сфері охорони здоров’я шляхом законодавчої гармонізації положень 49 і 95 статей Конституції України, сприяти запровадженню прозорого багатоджерельного фінансування охорони здоров’я та контрактної моделі відносин між державою і громадами, як замовниками послуг у сфері охорони здоров’я, і надавачами послуг у цій сфері. Ці заходи сприятимуть підвищенню доступності і якості медичного обслуговування та захисту громадян від фінансових ризиків, пов’язаних з втратою здоров’я, а відтак підвищенню рівня соціальної стабільності і благополуччя у державі, запорукою покращення перспектив її соціально-економічного зростання. Водночас справедливий розподіл видатків з бюджетних джерел між державним бюджетом — щодо забезпечення рівного для всіх доступу до послуг системи охорони здоров’я і місцевими бюджетами — щодо реалізації власних амбіцій і особливих потреб у сфері охорони здоров’я забезпечить баланс між загальнонаціональним і місцевим контекстом охорони здоров’я.

Народний депутат України
О.С. Мусій

Проект

від 25.04.2017 р. № 6329-1

Закон УкраЇни
Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства України з фінансування охорони здоров’я

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести до Бюджетного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 50—51, ст. 572) такі зміни:

1. Підпункт 8) пункту 1. статті 87 викласти у такій редакції:

«8) охорону здоров’я — програму державних гарантій у сфері охорони здоров’я, затверджену Кабінетом Міністрів України, яка включає:

а) екстрену медичну допомогу;

б) первинну медичну допомогу;

в) вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу;

г) третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу;

ґ) паліативну допомогу;

д) медичну реабілітацію;

е) стоматологічну медичну допомогу;

є) реімбурсацію;

ж) послуги громадського здоров’я;

з) інші програми в охороні здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком (342-2002-п), затвердженим Кабінетом Міністрів України).»

2. Підпункт 3) пункту 1 статті 89 виключити.

3. Підпункт 3) пункту 1 статті 90 виключити.

4. У пункт 1. статті 91 додати підпункт 4) такого змісту:

4) охорону здоров’я — місцеві програми у сфері охорони здоров’я:

а) первинну медичну допомогу, вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, паліативну допомогу, медичну реабілітацію, стоматологічну медичну допомогу та інші програми в охороні здоров’я;

б) програми медико-санітарної освіти;

в) інші програми та заходи медичної та санітарної допомоги;

г) інші програми і заходи у сфері охорони здоров’я.

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

під час підготовки проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», а також у наступні роки, забезпечити підготовку проекту програми державних гарантій у сфері охорони здоров’я;

у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

а) привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

б) забезпечити перегляд та приведення відповідними центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань фінансування закладів охорони здоров’я»

БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 5, ст.52 з наступними змінами)
Чинна редакція Редакція, що пропонується
Стаття 87. Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України
1. До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на:…8) охорону здоров’я:а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);в) санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів Великої Вітчизняної війни);

г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);

ґ) інші програми в галузі охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

Стаття 87. Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України
1. До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на:…8) охорону здоров’я — програму державних гарантій у сфері охорони здоров’я, затверджену Кабінетом Міністрів України, яка включає:
а) екстрену медичну допомогу;

б) первинну медичну допомогу;

в) вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу;

г) третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу;

ґ) паліативну допомогу;

д) медичну реабілітацію;

е) стоматологічну медичну допомогу;

є) реімбурсацію;

ж) послуги громадського здоров’я;

з) інші програми в охороні здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком (342-2002-п), затвердженим Кабінетом Міністрів України).»
Стаття 89. Видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад
1. До видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на:…
Стаття 89. Видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад
1. До видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на:…
3) охорону здоров’я:
а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, спеціалізовані медико-санітарні частини, пологові будинки, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, а також дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти, центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги);
б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров’я і заходи з санітарної освіти);
в) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (територіальні медичні об’єднання, центри медичної статистики, автопідприємства санітарного транспорту, інші програми і заходи);
Підпункт 3) виключається.
Стаття 90. Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів…3) охорону здоров’я:
а) консультативну амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення), центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станції екстреної (швидкої) медичної допомоги;
б) спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для ветеранів війни, будинки дитини, станції переливання крові);
в) санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації);
г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, територіальні медичні об’єднання, автопідприємства санітарного транспорту, бази спецмедпостачання, центри здоров’я і заходи санітарної освіти, регіональні заходи з реалізації державних програм, інші програми і заходи);
Стаття 90. Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів…Підпункт 3) виключається.
Стаття 91. Видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів
1. До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на:…
Стаття 91. Видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів
1. До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на:…4) охорону здоров’я — місцеві програми у сфері охорони здоров’я:
а) первинну медичну допомогу, вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, паліативну допомогу, медичну реабілітацію, стоматологічну медичну допомогу та інші програми в охороні здоров’я;

б) програми медико-санітарної освіти;

в) інші програми та заходи медичної та санітарної допомоги;

г) інші програми і заходи у сфері охорони здоров’я.
Стаття 103-4. Медична субвенція
1. Медична субвенція спрямовується на видатки місцевих бюджетів, передбачені у пункті 3 частини першої статті 89 та пункті 3 частини першої статті 90 цього Кодексу, і використовується закладами охорони здоров’я на оплату поточних видатків.У разі забезпечення у повному обсязі потреби у поточних видатках на бюджетний період за рахунок зазначеної субвенції та за умови відсутності простроченої бюджетної заборгованості за захищеними видатками закладів охорони здоров’я ця субвенція може спрямовуватися на їх капітальні видатки.Зазначена субвенція може спрямовуватися на здійснення заходів з оптимізації мережі закладів охорони здоров’я.
2. У законі про Державний бюджет України затверджуються обсяги медичної субвенції окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів і районних бюджетів, міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджетів та бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
3. Медична субвенція розподіляється між відповідними бюджетами на основі формули, яка розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та затверджується Кабінетом Міністрів України і має враховувати, зокрема, такі параметри:
1) кількість населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
2) коригуючі коефіцієнти, що враховують відмінності у вартості надання медичної допомоги;
3) особливості надання медичної допомоги у гірських населених пунктах.При цьому у складі зазначеної субвенції передбачається резерв коштів, обсяг якого не може перевищувати 1 відсотка загального обсягу субвенції, для здійснення видатків, що не могли бути враховані при застосуванні формули.
4. Залишки коштів за медичною субвенцією на кінець бюджетного періоду зберігаються на рахунках відповідних місцевих бюджетів і можуть використовуватися у наступному бюджетному періоді з урахуванням цільового призначення субвенції, у тому числі на оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я.
Стаття виключається
Народний депутат України
О.С. Мусій

Верховна Рада України

ВИСНОВОК

Комітету Верховної Ради України з питань бюджету

від 07.06.2017 р.

Про розгляд законопроектів

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на своєму засіданні 07.06.2017 року (протокол № 101) розглянув проекти законів про внесення змін до Бюджетного кодексу України за реєстр. № 6329 (доопрац.) від 06.06.2017 року, поданий Кабінетом Міністрів України, та альтернативний (щодо удосконалення законодавства України з фінансування охорони здоров’я) за реєстр. № 6329 – 1 від 25.04.2017 року, поданий народним депутатом України Мусієм О.С.

Законопроекти про внесення змін до Бюджетного кодексу України (далі-Кодекс) за реєстр. №№ 6329 (доопрац.) та 6329 – 1 містять зміни щодо розмежування видатків на охорону здоров’я між державним і місцевими бюджетами та порядок фінансового забезпечення медичних закладів в рамках здійснення реформи у сфері охорони здоров’я.

Доопрацьований Урядовий законопроект за реєстр. № 6329, як зазначається у пояснювальній записці до нього, розроблено відповідно до Концепції розвитку системи громадського здоров’я, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 1002–р., та Концепції реформи фінансування охорони здоров’я, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. №1013–р, загальною метою якої визначено створення та запровадження нової моделі фінансування, що передбачає серед іншого чіткі гарантії держави щодо обсягу безоплатної медичної допомоги.

У законопроекті за реєстр. № 6329, зокрема, встановлюється, що:

1) до видатків на охорону здоров’я, що здійснюються з державного бюджету, належать видатки на:

– державні програми громадського здоров’я та заходи боротьби з епідеміями;

– інші програми в галузі охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, державні програми розвитку та підтримки закладів охорони здоров’я, що перебувають у державній власності (згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

– медичні послуги та лікарські засоби, пов’язані з наданням первинної медичної допомоги в межах державного гарантованого пакета, крім видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров’я;

– медичні послуги та лікарські засоби, пов’язані з наданням вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої), екстреної та паліативної медичної допомоги в межах державного гарантованого пакета, крім видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров’я;

2) до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на:

– оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров’я,

місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я (оновлення матеріально-технічної бази, капітальний ремонт та реконструкція),

місцеві програми надання населенню медичних послуг понад державний гарантований пакет;

– місцеві програми громадського здоров’я;

3) до видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів, належать видатки на

– регіональні програми громадського здоров’я;

– оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров’я,

місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я (оновлення матеріально-технічної бази, капітальний ремонт та реконструкція),

регіональні програми надання населенню медичних послуг понад державний гарантований пакет.

4) медична субвенція, починаючи з 1 січня 2020 року, скасовується. Протягом 2018–2019 років медична субвенція може надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України для фінансового забезпечення окремих видів медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних із наданням вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої), екстреної, паліативної та санаторно-реабілітаційної медичної допомоги, а також окремих державних програм медичної допомоги та громадського здоров’я. Її розрахунок здійснюється за окремою методикою, а стаття 103-4 Кодексу, що містить чинний порядок надання медичної субвенції, виключається.

При цьому пропонується запровадити новий підхід до забезпечення первинної медичної допомоги з 1 січня 2018 року, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги – з 1 січня 2020 року.

Слід звернути увагу, що основні вимоги щодо запровадження та реалізації нової моделі державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів встановлюються в іншому Урядовому законопроекті за реєстр. № 6327, згідно з яким, зокрема, визначається, що:

– у межах державного гарантованого пакета держава гарантує пацієнтам оплату за рахунок коштів Державного бюджету України в обсязі, встановленому законом, необхідних медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних з наданням екстреної медичної допомоги, первинної медичної допомоги, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, паліативної допомоги;

– держава гарантує пацієнтам повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних з наданням екстреної медичної допомоги, первинної медичної допомоги та паліативної допомоги;

– невід’ємною частиною державного гарантованого пакета є деталізований опис, у якому визначається перелік конкретних видів медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України, та обсяг такої оплати. В деталізованому описі також може зазначатися перелік видів медичних послуг та лікарських засобів, які не входять до державного гарантованого пакета та надання яких не підлягає оплаті за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відтак, зважаючи, що законопроект за реєстр. № 6329 системно пов’язаний та є похідним від іншого урядового законопроекту за реєстр. № 6327, що є базовим щодо впровадження нової моделі державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів, його розгляд з метою узгодження правових норм має відбуватися після прийняття Верховною Радою позитивного рішення щодо базового законопроекту. На такому у своєму висновку до законопроекту робить наголос також Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України (далі – ГНЕУ) /лист від 06.06.2017р. №16/3-451/6329(131945) додається на 2 аркуш./, зазначаючи, що обидва законопроекти мають розглядатися одночасно.

Поряд з тим, ГНЕУ, поділяючи позицію авторів законопроекту щодо необхідності забезпечення належного й системного фінансування медичної галузі, звертає увагу на:

– необхідність додаткового обґрунтування порядку, доцільності та можливості здійснення видатків з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, а також з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів (ст. 89, 90 БК України) у період протягом 2018-2019 років та після 2019 року;

– відсутність належної інформації про прогнозні зміни показників бюджету, яких можна очікувати в результаті прийняття законопроекту.

З приводу положень законопроекту слід зауважити, що з метою уникнення правових колізій окремі з них потребують узгодження з вимогами та структурою Кодексу. Наприклад, у змінах до статей 89 та 90 Кодексу запропоновані видатки однакового змісту без розмежування закладів, що зумовлює порушення вимог статті 85 Кодексу, зокрема:

видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров’я, хоча зазначені статті стосуються бюджетів різних рівнів;

на місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я (оновлення матеріально-технічної бази, капітальний ремонт та реконструкція), хоча таке не відповідає завданням бюджетів, що визначені у статті 90.

Тому зміни до статей 89 та 90 потребуватимуть додаткового обґрунтування та уточнення.

Крім того, належить зауважити, що до законопроекту не надано належного фінансово-економічного обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки), що не відповідає вимогам частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України та частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України.

На час розгляду у Комітеті з питань бюджету висновок Міністерства фінансів України щодо законопроекту за реєстр. №6329 не надійшов. Водночас, на засіданні Комітету заступник Міністра фінансів України повідомив позицію Міністерства про підтримку законопроекту за реєстр. №6329 від 06.06.2017 року (доопрац.), поданого Кабінетом Міністрів України.

У альтернативному законопроекті за реєстр. № 6329-1, що згідно з пояснювальною запискою до нього розроблено для реалізації положень законопроекту про державні фінансові гарантії забезпечення населення необхідною медичною допомогою, лікарськими засобами та послугами системи громадського здоров’я за реєстр.№ 6327-1, внесеного цим же автором, передбачається, що:

1) до видатків на охорону здоров’я, що здійснюються з державного бюджету належать видатки на програму державних гарантій у сфері охорони здоров’я, затверджену Кабінетом Міністрів України, яка включає: екстрену медичну допомогу; первинну медичну допомогу; вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу; третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу; паліативну допомогу; медичну реабілітацію; стоматологічну медичну допомогу; реімбурсацію; послуги громадського здоров’я; інші програми в охороні здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком затвердженим Кабінетом Міністрів України.

2) до видатків, що здійснюються з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на місцеві програми у сфері охорони здоров’я: первинну медичну допомогу, вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, паліативну допомогу, медичну реабілітацію, стоматологічну медичну допомогу та інші програми в охороні здоров’я; програми медико-санітарної освіти; інші програми та заходи медичної та санітарної допомоги; інші програми і заходи у сфері охорони здоров’я.

Оскільки запропоновані зміни до Кодексу є похідними від іншого законопроекту за реєстр. № 6327-1, їх розгляд має відбуватися після прийняття Верховною Радою позитивного рішення щодо базового законопроекту. ГНЕУ у своєму висновку до законопроекту /лист від 07.06.2017р. №16/3-457/6329-1(132840) додається на 2 аркуш./ звертає увагу, що такі законопроекти мають розглядатися одночасно.

Поряд з тим ГНЕУ відмічає, що до законопроекту належало надати додаткове обґрунтування щодо можливостей фінансового забезпечення з місцевих бюджетів запропонованих місцевих програм у сфері охорони здоров’я.

Законопроект за реєстр. №6329-1 не узгоджується з положеннями чинного Кодексу, насамперед, в частині надання медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, та потребує техніко-юридичних поправок, про що також зауважило ГНЕУ.

Міністерство фінансів України згідно з висновком не підтримує прийняття законопроекту за реєстр. №6329-1, зазначаючи, що Урядом подано до Верховної Ради законопроекти за реєстр. №№6327 та 6329, що визначають державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів.

На час розгляду законопроектів висновки комітетів Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції (щодо проведення антикорупційної експертизи законопроектів) і з питань європейської інтеграції (щодо оцінки відповідності законопроектів міжнародно – правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції) до Комітету не надійшли.

За наслідками розгляду Комітет ухвалив рішення: розглянувши проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України (реєстр. № 6329 (доопрац.) від 06.06.2017 року), поданий Кабінетом Міністрів України, та альтернативний проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства України з фінансування охорони здоров’я (реєстр. № 6329-1 від 25.04.2017 року), поданий народним депутатом України Мусієм О.С., рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду у першому читанні прийняти за основу законопроект за реєстр. № 6329 (доопрац.), доручивши Комітету Верховної Ради України з питань бюджету доопрацювати зазначений законопроект з урахуванням зауважень і пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи та внести його на розгляд Верховної Ради України у другому читанні після прийняття в цілому проекту Закону України про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів (реєстр. № 6327 (доопрац.) від 06.06.2017 р.) /проект відповідної постанови Верховної Ради України додається на 1 арк./.

Співдоповідачем на сесії Верховної Ради України з цього питання пропонується голова підкомітету з питань бюджетної політики та удосконалення положень Бюджетного кодексу України Комітету з питань бюджету Іщейкін Костянтин Євгенович.

Голова комітету А. В. Павелко

ВИСНОВОК

Головного науково-екпсертного управління

від 07.06.2017 р.

на проект Закону України «Про внесення змін до

Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства України з фінансування охорони здоров’я»

У законопроекті шляхом внесення змін до Бюджетного кодексу України (далі ‒ БК України) пропонується визначити новий порядок бюджетного фінансування медичної галузі, а саме:

визначити перелік видатків, що здійснюються з Державного бюджету України на охорону здоров’я ‒ програму державних гарантій у сфері охорони здоров’я, затверджену Кабінетом Міністрів України, яка включає: екстрену медичну допомогу; первинну медичну допомогу; вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу; третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу; паліативну допомогу; медичну реабілітацію; стоматологічну медичну допомогу; реімбурсацію; послуги громадського здоров’я;   інші програми в охороні здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком (342-2002-п), затвердженим Кабінетом Міністрів України);

визначити перелік видатків, що здійснюються з усіх місцевих бюджетів на охорону здоров’я – місцеві програми у сфері охорони здоров’я, які включають: первинну медичну допомогу,  вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, паліативну допомогу, медичну реабілітацію, стоматологічну медичну допомогу та інші програми в охороні здоров’я; програми медико-санітарної освіти; інші програми та заходи медичної та санітарної допомоги; інші програми і заходи у сфері охорони здоров’я

виключити положення, які визначають порядок надання медичної субвенції з держбюджету місцевим бюджетам.

Внесений законопроект, згідно з Пояснювальною запискою до нього, підготовлений з метою «створення умов для чіткого визначення державних зобов’язань у сфері охорони здоров’я відповідно до положень Конституції України» та є альтернативним до урядового законопроекту (реєстр. № 6329).

Головне управління, поділяючи позицію авторів законопроекту щодо необхідності забезпечення належного й системного фінансування медичної галузі, одночасно  звертає увагу на наступне.

  1. Додаткового обґрунтування потребує запропонований у проекті склад видатків, що здійснюються з усіх місцевих бюджетів з огляду на можливість фінансування передбачених проектом місцевих програм у сфері охорони здоровся безпосередньо з цих бюджетів та зважаючи на пропозицію законопроекту не надавати медичну субвенцію місцевим бюджетам з держбюджету. Звертаємо увагу на те, що відповідно до вимог частини 3 статті 91 Регламенту Верховної Ради України та частини 1 статті 27 Бюджетного кодексу України до проекту слід надати належне фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки).
  2. Окремі положення проекту потребують належного узгодження. Зокрема, у законопроекті пропонується виключити статтю 1034 БК України, у якій визначено порядок надання медичної субвенції місцевим бюджетам з
    Державного бюджету України. Водночас, у БК України залишаються положення, які передбачають в переліку міжбюджетних трансфертів даний вид субвенції та визначають особливості її застосування (п. 5 ч. 5 ст. 41, ч. 2 ст. 77, п.8 ч. 1 ст. 97, ч. 2 ст. 108, пп. 2 п. 38 «Прикінцевих та перехідних положень» БК України).
  3. Оскільки згідно з пунктом 1 розділу ІІ проекту цей Закон (у разі його схвалення Верховною Радою України) набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, то реалізація пропозицій законопроекту потребує внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік». До проекту такі пропозиції не надано.
  4. Належного редагування потребують положення п. 2 розділу ІІ проекту, в яких містяться доручення Кабінету Міністрів України.
  5. Ураховуючи те, що поданий законопроект системно пов’язаний із проектом Закону України «Про державні фінансові гарантії забезпечення населення необхідною медичною допомогою, лікарськими засобами та послугами системи громадського здоров’я» (реєстр. № 6327-1 від 25.04.2017), Головне управління вважає, що обидва проекти мають розглядатися одночасно.
Керівник Головного управління В.І. Борденюк

 

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті