Первинна ланка медицини перейде на нову систему фінансування з ІІ кв. 2018 р.

Спікер зауважив, що держава витрачає близько 3% ВВП, що є не так багато, але ще стільки ж докладають зі своїх кишень самі громадяни (витрати на ліки, неформальні платежі і т.д.). Тому, коли розроблялася реформа охорони здоров’я, за її допомогою планувалося досягти двох цілей. По-перше, закласти такі основи системи охорони здоров’я, за яких тягар витрат людей на охорону здоров’я з часом знижуватиметься і перекладатиметься на державний бюджет. По-друге, підвищити рівень надання медичних послуг. Для цього потрібно стимулювати пожвавлення ринку, щоб лікарні були зацікавлені у пацієнтах.

Тому ідеологія проста: перекласти фінансові ризики на державу і зробити так, щоб постачальники медичних послуг конкурували за пацієнтів. Для цього в основу реформи покладено принцип «гроші ходять за пацієнтом», який полягає у праві вибору постачальника медичних послуг, що дає медичним закладам розуміння, що за надані ними послуги держава сплачуватиме кошти. Наразі це прекрасно розуміють приватні медичні заклади, але вже скоро почнуть розуміти й заклади державної та комунальної форми власності.

Для цього передбачається, по-перше, провести автономізацію медичних закладів, відповідно до якої їх організаційно-правова форма зміниться на некомерційні підприємства, які залишатимуться в державній власності або у власності громад. Тобто вони матимуть статус підприємств. Це зроблено, щоб заклади змогли отримувати дохід, яким би вони самі розпоряджалися. По-друге, з такими закладами планується укласти договори про надання громадянам медичних послуг. У зв’язку із цим у законодавстві з’являється поняття «медична послуга» і «тарифи на медичні послуги». Тому за новим типом відносин держава перетворюється в замовника медичних послуг, а лікарня — в їх постачальника. Таким чином, в Україні працюватиме так звана «британська модель» оплати послуг, коли для цього кошти залучаються із загальних податків.

Також передбачається створення Національної служби здоров’я України, яка виконуватиме роль замовника, подібно до страхових компаній, однак без функцій утримання грошей, вона лише здійснюватиме контракт-менеджмент, тобто укладатиме договори про надання медичних послуг з медичними закладами (прим. ред.:  проектом бюджету України на 2018 р. передбачено виділення коштів на функціонування Національної служби здоров’я України в розмірі 13,494 млрд грн.).

Окрім цього, доповідач зауважив, що не бачить ризиків у тому, що сільська місцевість залишиться без лікарень у зв’язку з впровадженням реформи охорони здоров’я, оскільки оплата за надані послуги в селах проводитиметься за тими ж тарифами, що й у містах.

Однак, на думку заступника міністра охорони здоров’я, наразі існує ризик, що відбуватиметься подвійна оплата за надані послуги, коли першу оплату зробить держава, а потім від пацієнта вимагатимуть неформальні платежі. Наразі такі платежі є величезними і подолати їх буде важко, бо вони глибоко вкорінилися в систему. Тому потрібно розрахувати економічно обґрунтовані тарифи, щоб оплатити лікарням всі їх витрати на надані послуги. У 2020 р., коли закінчиться впровадження реформи на всіх ланках медицини, необхідно буде оплачувати всі медичні послуги за ринковими тарифами і тоді вдасться побороти неформальні платежі в системі охорони здоров’я.

Також П. Ковтонюку було задано кілька питань. Зокрема щодо того, чому не створити кілька національних служб здоров’я, щоб постачальники медичних послуг отримали можливість обирати з них, з ким укладати договори. Оскільки існує ризик того, що лікарні укладуть договори з єдиним замовником медичних послуг, а в підсумку не зможуть отримати від нього кошти, через те що від них вимагатимуть за це відкати.

У відповідь доповідач запевнив, що за новим підходом фінансування, якщо лікарня надасть послуги, а Національна служба здоров’я України відмовиться оплачувати їх, то лікарня зможе звернутися до суду з метою стягнення недоотриманих коштів за надані послуги. Також він звернув увагу на те, що завдяки акумулюванню коштів в одному місці вдасться покрити дороговартісні медичні послуги, бо в іншому випадку в однієї­ з можливих національних служб здоров’я просто не вистачило б коштів.

Також було поставлено запитання, чи вистачить державі коштів, оскільки Ольга Богомолець, голова парламентського комітету з питань охорони здоров’я, на своїй сторінці у мережі Facebook розмістила прайс-лист на хірургічні операції, і ціни лише на них сягають до 300 тис. грн.

На це заступник міністра відповів, що наразі ці медичні послуги й так сплачуються, однак не державою, а пацієнтами. Для цього планується до 2020 р. встановити для всіх медичних послуг вартість, і лікарні надсилатимуть за них рахунки не пацієнтам, а Національній службі здоров’я України. При цьому він зауважив, що в згаданому прайс-листі вказано ціни для пілотного проекту з Національною академією медичних наук, який розроблено для відпрацювання цього механізму оплати послуг з боку держави. Однак Національна академія медичних наук відноситься до третинної (високоспеціалізованої) ланки медицини, тому проводить складні та дороговартісні операції, а такі операції проводяться в невеликій кількості і не стосуються районних лікарень, у яких ціни на послуги будуть нижчими і наближеними до ринкових.

Крім того, у П. Ковтонюка запитали, як контрактуватимуться заклади охорони здоров’я до створення Національної служби здоров’я України і чи встигнуть укласти договори з постачальниками медичних послуг, якщо реформа стартує з 1 січня 2018 р. На це заступник міністра зауважив, що наразі в плани МОЗ входить лише реформа первинної ланки медицини, а це близько 1200 закладів, з якими потрібно укласти договори, і для цього в прийнятому Законі «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» передбачено перехідний механізм. Згідно з ним, до того часу, поки Національну службу здоров’я України не буде створено, фінансування цих закладів здійснюватиметься в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у якому де-факто буде закладено такий же принцип, що існує зараз, тобто фінансування за рахунок медичних субвенцій. І орієнтовно з ІІ кв. 2018 р. такі заклади перейдуть на фінансування за договорами про надання медичних послуг (прим. ред.: на сьогодні питання, яким буде рівень фінансування галузі, залишається відкритим, адже текст закону «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» наразі не оприлюднено, і його остаточна редакція невідома).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!