Проект постанови КМУ «Про внесення змін до Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів»

Проект

оприлюднений на сайті

Мінекономрозвитку 07.03.2018 р.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

Про внесення змін до Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Внести до Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів,  затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833 (Офіційний вісник України,  2006 р., № 25, ст. 1818), зміни, що додаються.2. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім пункту 1 змін, затверджених цією постановою, який набирає чинності через вісімнадцять місяців після набрання чинності цією постановою.

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

ЗМІНИ,

що вносяться до Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів

1. Пункт 9 доповнити абзацом такого змісту:

«Будівлі (приміщення) для провадження діяльності у сфері торгівлі і ресторанного господарства повинні бути пристосовані до потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення відповідно до державних будівельних норм, крім випадків, передбачених законом.»;

2. Абзац другий пункту 23 викласти в такій редакції:

«Касир та інший працівник,  які  мають  право  одержувати  від споживача  гроші  за  проданий  товар, зобов’язані  приймати  без обмежень банкноти і  монети усіх номіналів, які випускає в обіг Національний банк (у тому числі розмінні, обігові монети, пам’ятні та зношені банкноти і монети), що є платіжними засобами і не викликають сумніву в їх справжності та платіжності, за номінальною вартістю, а також забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі (крім тих, карбування та випуск в обіг яких припинено Національним банком).».

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ

до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів»

1. Визначення проблеми

В сучасних умовах розвитку країни державна політика направлена на створення умов рівності осіб з інвалідністю з іншими верствами населення, доведення стану життєвого середовища і його інфраструктури до сучасного європейського рівня.

На сьогодні в Україні налічується 2,8 млн. осіб з інвалідністю. Тобто на кожну 1000 населення припадає 61 особа з інвалідністю. Це близько 6,1% від загальної кількості населення

Тільки у 2016 році 136,3 тис. осіб визнано інвалідами, з яких 118,2 тис. припадає на осіб віком 18-59 років, у тому числі з хворобою кістково-м’язової системи та сполучної тканини – 13,4 тис. осіб, хворобою ока та придаткового        апарату – 3,4 тис. осіб. Інвалідів з числа військовослужбовців зареєстровано 8,2 тис. осіб.

Кількість осіб з інвалідністю, які мають у користуванні технічні та інші засоби реабілітації, становить 590,4 тис., у тому числі учасників АТО – 983 особи, інвалідів з дитинства – 65,6 тис. осіб.

Також на сьогодні організацій, що займаються потребами інвалідів налічується:

– 667 територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

– 287 будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю;

– 111 закладів для бездомних осіб, центрів соціальної адаптації осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

Близько 68 тис. громадян похилого віку та осіб з інвалідністю отримують соціальні послуги від фізичних осіб згідно з Порядком призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 558 (зі змінами).

Вартість соціальної послуги обчислюється з урахуванням собівартості послуги, адміністративних витрат і податку на додану вартість відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2005 року № 268 «Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги» та Методичних рекомендацій розрахунку вартості соціальних послуг, затверджених наказом Мінсоцполітики від 07.12.2015 № 1186.

Ураховуючи велику кількість осіб з інвалідністю та інших маломобільних громадян, державою приділяється увага створенню в суспільстві реальних умов щодо забезпечення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, що є одним з основних елементів визнання рівності прав на їхнє повноцінне життя у суспільстві, реабілітацію та соціальну інтеграцію.

Реалізація державної політики передбачає забезпечення прав осіб з інвалідністю на максимальну участь в економічному і соціальному житті суспільства та можливість жити гідно, зокрема створення безбар’єрного середовища – необмежене пересування і розширення сфери діяльності цієї категорії громадян.

Наразі склалася складна ситуація зі створенням безперешкодного середовища для осіб з інвалідністю. Громадські організації інвалідів занепокоєні тим, що держава не вживає належних заходів щодо впливу на приватний бізнес в питаннях створення доступного середовища для людей з інвалідністю. Банки, магазини, готелі, кінотеатри, спортивні споруди та заклади ресторанного господарства для людей з обмеженими можливостями в своїй більшості залишаються фізично недоступними.

Інший важливий аспект, який вимагає уваги всього суспільства – ставлення до особливих людей. Сучасне суспільство – толерантне та піклується про всіх без винятку. Сучасне місто та оселя мусять бути зручними для всіх мешканців держави Україна.

Необхідність вирішення цього питання вже давно назріла, а тим більше вона посилюється внаслідок проведення антитерористичної операції в Україні за рахунок збільшення чисельності людей з порушеннями опорно-рухового апарату та зору.

Відповідно до статті 9 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, ратифікованою Україною в 2009 році, Україна взяла на себе зобов’язання вживати належних заходів для забезпечення соціального захисту осіб з інвалідністю, зокрема щодо ефективного доступу осіб з інвалідністю на рівні з іншими особами до об’єктів громадського і цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу, транспорту та інформації, зв’язку. При цьому, ці заходи повинні включати виявлення й усунення перепон і бар’єрів, що перешкоджають доступності за принципами універсального дизайну, і поширюватися на будинки, дороги, транспорт, інші внутрішні та зовнішні об’єкти.

Зазначене питання вже врегульовано чинним законодавством України в частині створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших  маломобільних груп населення, а саме:

Законом України «Про архітектурну діяльність» (абзац 11 частини першої статті 2);

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (пункт 10¹ частини першої статті 2);

Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»            (стаття 27).

Так, відповідно до статті 27 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» планування і забудова населених пунктів, формування мікрорайонів, проектування, будівництво і реконструкція об’єктів фізичного оточення без пристосування для використання інвалідами не допускаються.

Зазначена діяльність здійснюється з урахуванням думки громадських організацій інвалідів.

На сьогодні значна частина будівель, споруд та об’єктів як були, так і залишаються непристосованими до потреб осіб з інвалідністю.

Це зумовлено, у тому числі, тим, що відповідні положення законодавства, так само як державні будівельні норми, містять лише певний комплекс вимог для створення безперешкодного середовища для людей з інвалідністю, при цьому вони стосуються тільки нового будівництва, капітального ремонту та реконструкції.

За таких обставин встановлення вимоги щодо пристосованості будівель (приміщень) для провадження діяльності у сфері торгівлі і ресторанного господарства до потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення спрямоване на забезпечення доступності територій населених пунктів, житлових та громадських будинків і споруд, а також на виконання будівельних норм при здійсненні будівельної, містобудівної, архітектурної діяльності.

Слід зазначити, що сучасною особливістю розміщення об’єктів громадського призначення, зокрема підприємств торгівлі та ресторанного господарства, яких налічується в Україні близько 36 000, в існуючій забудові стала динамічна зміна власників і орендаторів окремих вбудовано-прибудованих приміщень, пов’язана з бажанням отримати бізнесові преференції в умовах швидкої зміни попиту і привабливості закладів. В таких умовах виникає спокуса облаштування закладу відповідно своїх уявлень, в яких, як правило, відсутня необхідність передбачати доступність закладу для всіх верств населення.

Крім того, суб’єкти господарювання створюють об’єкти торгівлі та ресторанного господарства шляхом реконструкції або нового будівництва для пристосування існуючого об’єкту або закладу під нове призначення.

У разі створення такого закладу в процесі нового будівництва, реконструкції, реставрації або капітального ремонту повинна спрацьовувати законодавчо визначена необхідність виконання вимог чинних будівельних норм, яким передбачена обов’язковість забезпечення доступності закладу незалежно від його призначення і форми власності.

Процедура супроводжується розробленням проекту, отриманням відповідної дозвільної документації, супроводженням виконання робіт авторським і технічним наглядом, оформленням Декларації про готовність об’єкта до експлуатації або Актом готовності об’єкта до експлуатації. На всіх етапах мають бути задіяні сертифіковані професійні виконавці, кваліфікація яких повинна бути запорукою забезпечення нормативно передбаченої доступності.

_________________

¹Державна служба статистики України. Статистичний бюлетень. Мережа роздрібної торгівлі підприємств (юридичних осіб) станом на 01.01.2017 р.

Фактична ситуація свідчить про можливість гальмування суб’єктами господарювання зазначеного механізму, домінування професійної некомпетентності виконавців або їх уступок вимогам замовника, зацікавленого у зменшенні вартості проведених заходів за рахунок виключення забезпечення доступності.

Питання доступності було порушене перед Комітетом ООН з прав людей з інвалідністю під час розгляду першої доповіді представників України 19 і 20 серпня 2015 року. Відповідно Комітет ООН з прав людей з інвалідністю під час свого 223-го засідання 31 серпня 2015 року прийняв Заключні зауваження стосовно першої доповіді України, в яких зокрема, рекомендував здійснювати план «Україна без кордонів» та вести моніторинг імплементації стандартів доступності, зокрема шляхом застосування ефективних санкцій до тих, хто не застосовує стандарти доступності.

Незадовільні результати щодо забезпечення продекларованого державою рівня безбар’єрності в нашому суспільстві свідчать про доцільність найскорішого вжиття комплексу заходів, аналогічних зазначеним європейським, ураховуючи європейський вектор подальшого розвитку держави.

Так, Регламентом (ЄС) № 305/2011 прямо вказано на необхідність забезпечення доступності для маломобільних груп населення. Відповідно будівельні споруди мають бути спроектовані і побудовані таким чином, щоб вони не представляли недопустимого ризику нещасних випадків або пошкоджень при технічному обслуговуванні або експлуатації, такі як ковзання, падіння, зіткнення, опіки, ураження електричним струмом, травми від вибуху і зламу. Зокрема, будівельні споруди мають бути спроектовані і побудовані з урахуванням доступності і зручності використання особами з інвалідністю.

Європейський досвід визначає такі критерії доступності:

можливість безперешкодного і зручного руху маломобільних відвідувачів земельною ділянкою або закладом обслуговування;

доступність входів до будинків, дверних і відкритих прорізів, ширини внутрішніх сходів, проходів до різного обладнання і меблів;

безперешкодний рух комунікаційними шляхами, приміщеннями і просторами як у будинку, так і на земельній ділянці;

можливість своєчасно скористатися місцями відпочинку, очікування і супутнього обслуговування тощо.

Однак, в Україні, для повноцінного пересування за межами власного будинку для інвалідів створено не так багато умов. Дуже часто можна зустріти сходинки, високі пороги або просто непрохідні для інвалідного візка ділянки. Пандуси для інвалідів – це якраз те рішення, яке може забезпечити сприятливі умови в будь-яких складно прохідних місцях. Виготовлення пандусів вимагає ретельного розрахунку всіх можливих типів перешкод, які можуть зустрітися на шляху людини в інвалідному візку.

Довідково. Під пандусом мається на увазі похила поверхня, призначена для переміщення людей з обмеженими здібностями. У більшості випадків конструкція має пряму траєкторію підйому, набагато рідше зустрічаються гвинтові екземпляри. Існують дві групи споруд для вертикального переміщення інвалідів – знімні і стаціонарні (незнімні). Останні, в свою чергу, поділяються на стаціонарні і відкидні.

1.Стаціонарний пандус для інвалідів – це допоміжний пристрій, що монтується окремим заїздом або поверх сходи і знаходиться там постійно. Цей варіант підходить для новобудов, де зазвичай присутня достатня кількість місця для інсталяції такого обладнання. Стаціонарний пандус для інвалідів облаштовується на вході в будівлі і інші місця громадського користування (спуски в метро і переходи) і може бути фіксованим або відкидним.

Знімні пандуси не зафіксовано в одному місці, їх монтаж здійснюється на тимчасовій основі в міру необхідності та зберігається у спеціальному приміщенні.  При необхідності, знімні вироби приносять і встановлюють на сходи. Після завершення експлуатації знімні конструкції прибираються в сховище. Розрізняють такі типи знімних пандусів: телескопічні (розсувні), рампи, відкидні, висувні, ролл-пандуси.

2. Підйомник для інвалідних колясок – пристосування, яке працює за принципом рол-системи і автоматично запускає роботу підйому коляски на верхню сходинку сходів. Візуально цей процес схожий на підйом по гладкому ескалатору.
3. Відкидний пандус – спеціальна конструкція такого пристрою забезпечує можливість використовувати його навіть в місцях, де сходи досить вузькі або мало місця в під’їзді. У періоди відсутності необхідності в допоміжному пристрої, пандуса практично не видно.
4. Мобільні пандуси для інвалідів – це пандуси, які мають кілька варіацій своєї конструкції, і головна їх суть в тому, що їх можна в будь-який момент інсталювати або деінсталювати.

Так, на сьогодні, державними будівельними нормами 2.2-17:2006 «Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення» передбачено загальні вимоги до будинків та споруд, зокрема щодо наявності як мінімум одного виду, пристосований для маломобільних груп населення, з поверхні землі і з кожного доступного для маломобільних груп населення підземного або надземного переходу, з’єднаного з цим будинком; діаметр зони для самостійного розвороту на 90-180° інваліда на кріслі-колясці слід прий­мати не менше 1,5 м; біля столів, прилавків і інших місць обслуговування, біля настінних приладів, апаратів і прист­роїв для інвалідів слід передбачати вільний простір розмірами в плані не менше 0,9 м х 1,5 м; ширини маршу сходів, доступних маломобільним групам населення, повинна бути не менше 1,35 м. При розрахунковій ширині маршу сходів 2,5 м і більше слід передбачати додаткові розділові поручні тощо.

Також, максимальна висота одного підйому (маршу) пандуса не повинна перевищувати 0,8 м при уклоні не більше 8%. При перепаді висот підлоги на шляхах руху 0,2 м і менше допускається збільшувати уклон пандуса до 10%. У виняткових випадках допускається передбачати гвинтові пандуси.

Встановлення конструкцій, які відповідатимуть зазначеним вище вимогам, вдається не завжди. Причин для цього може бути безліч, наприклад:

ремонт ганку або будівлі;

брак вільного простору;

наявність перешкод на шляху руху тощо.

З цих та інших причин, встановлення звичайної моделі може виявитися неможливою. Щоб виправити ситуацію, іноді встановлюються ненормативні конструкції. Звичайно, вони можуть не відповідати багатьом вимогам, однак дають можливість особам інвалідам потрапити в будівлю.

У деяких випадках немає технічної можливості для встановлення стаціонарної моделі. Наприклад, головний ганок на ремонті, а відвідувачі потрапляють через додатковий вхід, де немає похилої конструкції для інвалідів. У подібних випадках, місця для входу повинні облаштовуватися знімними пандусами та кнопкою виклику. При натисканні на неї, співробітник отримує сигнал, виходить і встановлює пандус. Відповідно, після підйому або з’їзду інваліда, особа прибирає конструкцію. При цьому, кнопки для виклику повинні відповідати наступним вимогам:

рекомендована висота – 85-100 см;

мінімальна відстань від найближчої виступаючої частини ганку або сходи (наприклад, першої сходинки) – 40 см;

місце для установки необхідно вибрати таким чином, щоб інваліда можна було побачити, не виходячи з будинку (наприклад, виглянувши у вікно);

щоб уникнути актів вандалізму, кнопка повинна знаходитися в захисному кожусі;

конструкція повинна маркуватися значком-піктограмою «Інвалід» (людина на кріслі-каталці);

робоча напруга – 220 В.

Водночас, для забезпечення повноцінного доступу до приміщення, встановлення одних пандусів не достатньо. Чинним законодавством передбачено наступний перелік ознак доступності об’єктів для осіб з інвалідністю:

1. Безпроблемне пересування по прилеглій території.
2. Наявність визначених місць для паркування автомобілів осіб з інвалідністю найближче до входу у будинок.
3. Доступний заїзд у приміщення, сходи/пандуси.
4. Входи/виходи, двері.
5. Відсутність порогів, широкі двері, широкі коридори.
6. Доступність до усіх поверхів у приміщенні (ліфти, ескалатори, підйомники).
7. Наявність доступного і пристосованого для маломобільних груп населення туалету.
8. Ознаки місцезнаходження (піктограми).

Крім того, статтею 2 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю передбачено визначення – «розумне пристосування», що означає внесення, коли це потрібно в конкретному випадку, необхідних і підхожих модифікацій і коректив, що не становлять непропорційного чи невиправданого тягаря, для цілей забезпечення реалізації або здійснення особами з інвалідністю нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод.

Щодо деяких проблемних питань, які виникають у суб’єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю лікарськими засобами (аптеки).

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджених постановою КМУ  від 30 листопада 2016 р. № 929, суб’єкти господарювання повинні створити необхідні умови для доступності особам з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до приміщень відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів (пункт 165).

При цьому представниками Аптечної професійної асоціації наголошено на неможливості облаштування пандусів до спеціалізованих магазинів, що здійснюють торгівлю фармацевтичними товарами з наступних причин: торгівельне приміщення найчастіше орендоване і тому власники, у більшості випадків не погожуюються здійснювати перебудову приміщення;  неможливість встановлення пандусу, оскільки, це не передбачено при будівництві самого будинку і приміщення в ньому; занадто великий кошторис встановлення пандусу (близько 29 000 грн.); невирішене питання з під’їзними  шляхами до будинку; недосконалість чинного законодавства; відсутній механізм реалізаціїї принципу розумного пристосування.

У випадку наявності приміщення у власності ліцензіата, виникає необхідність у організації проведення дозвільно-погоджувальних процедур, що в середньому          триває – 6 місяців (на облаштування пандуса,  пошуку виконавця робіт, оплата виконаних робіт тощо).

Ураховуючи вищевикладене, доповнення Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів  (далі – Порядок і правила) нормою щодо пристосованості будівель (приміщень) для провадження діяльності у сфері торгівлі і ресторанного до потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення відповідно до державних будівельних норм обумовлене необхідністю подальшого та всеохоплюючого забезпечення соціального захисту осіб з інвалідністю, зокрема щодо їх безперешкодного доступу до об’єктів торгівлі та ресторанного господарства  і виконанням пункту 7 Плану заходів з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях, наданих Комітетом ООН з прав осіб з інвалідністю, до першої доповіді України про виконання Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1073-р.

Основні групи (підгрупи), на які проблема має вплив:

Врегулювання зазначених проблемних питань не може бути здійснено за допомогою ринкових механізмів, оскільки такі питання регулюються виключно нормативно-правовими актами.

Діючим законодавством порушені питання врегульовані лише в частині встановлення вимог до нового будівництва, капітального ремонту та реконструкції. Питання пристосування вже збудованих об’єктів залишилось поза увагою, оскільки чинним законодавством фактично не врегульовані.

2. Цілі державного регулювання

Метою державного регулювання є:

забезпечення доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до об’єктів торгівлі та закладів ресторанного господарства;

підвищення якості обслуговування осіб з інвалідністю;

покращення міжнародного іміджу держави.

ІІІ. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення цілей

1. Визначення альтернативних способів

2. Оцінка вибраних альтернативних способів досягнення цілей

Оцінка впливу на сферу інтересів держави:

Оцінка впливу на сферу інтересів громадян (осіб з інвалідністю):

Оцінка впливу на сферу інтересів суб’єктів господарювання*:

Оцінка впливу здійснюватиметься відносно 190 318 суб’єктів господарювання, оскільки припускається, що іншими суб’єктами господарювання дані вимоги вже виконані враховуючи те, що об’єкти інфраструктури побудовані після 2007 року пристосовані для потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення відповідно до державних будівельних норм.

*За інформацією експертних досліджень.

ІV. Вибір найбільш оптимального альтернативного способу досягнення цілей

V. Механізми та заходи, які забезпечать розв’язання визначеної проблеми

Для розв’язання проблеми, визначеної у пункті 1 цього аналізу регуляторного впливу, передбачається доповнити пункт 9 Порядку і правил нормою щодо забезпечення пристосованості будівель (приміщень) для провадження діяльності у сфері торгівлі і ресторанного господарства до потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення відповідно до державних будівельних норм із застосуванням перехідного періоду.

Організаційні заходи для впровадження регулювання

Прийняття та оприлюднення постанови у встановленому порядку забезпечить доведення його вимог до відома суб’єктів господарювання, споживачів та органів виконавчої влади.

Реалізація такого регуляторного акта забезпечить вирішення визначених  проблем, відповідатиме міжнародним зобов’язанням, зокрема рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях, наданих Комітетом ООН з прав осіб з інвалідністю, до першої доповіді України про виконання Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю на період до 2020 року.

Заходи, які необхідно здійснити суб’єктам господарювання:

1) ознайомитися з вимогами регулювання (пошук та опрацювання регуляторного акту в мережі Інтернет);

2) переглянути внутрішні операційні та управлінські процеси для забезпечення виконання вимог регулювання;

3) організувати виконання вимог регулювання;

4) забезпечити процес перевірок.

VI. Оцінка виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні проваджувати або виконувати ці вимоги

Реалізація регуляторного акта не потребуватиме додаткових бюджетних витрат і ресурсів на адміністрування регулювання органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування.

Державне регулювання не передбачає утворення нового державного органу (або нового структурного підрозділу діючого органу).

Відповідно, розрахунок витрат на виконання вимог регуляторного акта для органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування згідно з додатком 3 до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта не проводився.

Витрати великих та середніх суб’єктів господарювання не передбачаються, а тому розрахунок витрат згідно Додатку 2 до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта не проводився, оскільки, регулювання стосуватиметься виключно суб’єктів малого підприємництва.

Здійснено розрахунок витрат на запровадження державного регулювання для суб’єктів малого підприємництва згідно з додатком 4 до Методики проведення аналізу впливу  регуляторного акта (Тест малого підприємництва), додається.

Прийняття регуляторного акту дозволить вжити заходів щодо забезпечення можливості особам з інвалідністю та іншим маломобільним групам населення самостійно придбавати товари (послуги) в підприємствах торгівлі та закладах ресторанного господарства.

Реалізація регуляторного акту також сприятиме реалізації міжнародних зобов’язань, зокрема рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях, наданих Комітетом ООН з прав осіб з інвалідністю, до першої доповіді України про виконання Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю на період до 2020 року, а також покращенню міжнародного іміджу держави.

Прийняття та оприлюднення регуляторного акту у встановленому порядку забезпечить доведення його вимог до відома суб’єктів господарювання, споживачів та органів виконавчої влади.

Досягнення цілей не передбачає додаткових організаційних заходів.

Прийняття постанови не призведе до неочікуваних результатів і не потребуватиме  додаткових витрат з державного бюджету.

Можлива шкода у разі очікуваних наслідків дії акта не прогнозується.

Державний контроль за додержанням вимог цього регуляторного акта буде здійснюватися органами виконавчої  влади  та  органами  місцевого самоврядування у межах їх компетенції відповідно до законодавства.

VII. Обґрунтування запропонованого строку дії регуляторного акта

Строк дії цього регуляторного акта встановлюється на необмежений строк.

Зміни набирають чинності через вісімнадцять місяців з дня, наступного за днем опублікування постанови.

VIII. Визначення показників результативності дії регуляторного акта

Прогнозними значеннями показників результативності регуляторного акта є:

1. 1. Розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов’язаних із дією акта – додаткових надходжень не передбачається.
2. Кількість суб’єктів господарювання, на яких поширюється дія акта – орієнтовно 190 318.
3. Розмір коштів і час, що витрачатимуть суб’єкти господарювання, пов’язані з виконанням вимог акта – середній:

1) час, який необхідно буде витратити одному суб’єкту господарювання – орієнтовно 300 годин;

2) кошти, які необхідно буде витратити одному суб’єкту господарювання – орієнтовно 24 658 грн.

4. Кількість об’єктів роздрібної торгівлі до яких забезпечено доступ особам з інвалідністю.
5. Кількість закладів ресторанного господарства до яких забезпечено доступ особам з інвалідністю.
6. Витрати осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення на доставку товарів та продуктів харчування.
7. Кількість звернень осіб з інвалідністю щодо відсутності доступу до об’єктів роздрібної торгівлі.
8. Рівень інформованості суб’єктів господарювання та (або) фізичних осіб із основ8ими положеннями проекту регуляторного акта – високий, оскільки зазначений проект акта розміщений на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку (www.me.gov.ua) в розділі «Документи» підрозділ «Обговорення проектів документів».

Після прийняття регуляторного акта він буде опублікований у засобах масової інформації та розміщений на Урядовому порталі.

Визначення результативності регуляторного акта передбачається шляхом моніторингу звернень суб’єктів господарювання та громадян, на яких поширюється дія Порядку і правил.

IX. Визначення заходів, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності дії регуляторного акта

Відстеження результативності регуляторного акта здійснюватиметься шляхом проведення базового та повторного відстежень показника результативності акта, визначеного під час проведення аналізу впливу регуляторного акта.

Базове відстеження результативності цього регуляторного акта здійснюватиметься після набрання ним чинності, для цього використовуватимуться статистичні показники, а також соціологічні показники, отримані від організацій, які займаються потребами осіб з інвалідністю.

Повторне відстеження результативності регуляторного акта здійснюватиметься через рік з дня набрання чинності цим регуляторним актом, але не пізніше двох років після набрання ним чинності. За результатами даного відстеження відбудеться порівняння показників базового та повторного відстеження.

У разі надходження пропозицій та зауважень щодо вирішення неврегульованих або проблемних питань буде розглядатись необхідність внесення відповідних змін.

Відстеження результативності регуляторного акта буде здійснюватися Міністерством протягом усього терміну його дії шляхом розгляду пропозицій та зауважень, які надійдуть до Міністерства.

Строк виконання заходів 30 робочих днів.

Додаток

ТЕСТ 

малого підприємництва (М-Тест)

1. Консультації з представниками мікро- та малого підприємництва щодо оцінки впливу регулювання

Консультації щодо визначення впливу запропонованого регулювання на суб’єктів малого та мікропідприємництва та визначення детального переліку процедур, виконання яких необхідно для здійснення регулювання, проведено  розробником у період з 17.10. 2017 року по 12.02.2018 року.

2. Вимірювання впливу регулювання на суб’єктів малого підприємництва (мікро- та малі):

кількість суб’єктів малого(мікро) підприємництва, на яких поширюється регулювання: 237897 суб’єктів господарювання;

питома вага суб’єктів малого підприємництва у загальній кількості суб’єктів господарювання, на яких проблема справляє вплив 100%.

3. Розрахунок витрат суб’єктів малого підприємництва на виконання вимог регулювання буде здійснюватися відносно 190 318 суб’єктів господарювання, оскільки припускається, що іншими суб’єктами господарювання дані вимоги вже виконані враховуючи те, що об’єкти інфраструктури побудовані після 2007 року пристосовані для потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення відповідно до державних будівельних норм.

Примітки:

1. 1. Джерело отримання інформації:

– щодо вартості улаштування пандусу вхідного ганку адмінбудівлі (для осіб з інвалідністю): https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-11-15-000480-b;

– пандус для інвалідного візка (комплект з чотирьох секцій): https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-10-27-001376-b;

– роботи по капітальному ремонту по влаштуванню пандуса для маломобільних груп населення: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-10-23-000474-b;

– конструкції та конструкційні матеріали Пандус: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-10-06-001694-b.

Фінансові витрати по оплаті виконання робіт по встановленню пандусів в середньому складають 21660 грн.

2. У розрахунку вартості 1 часу роботи використано вартість 1 часу роботи, яка відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», з 1 січня 2018 року становить – 22,41 гривні. Джерело отримання інформації:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1801-19

3. Подання та узгодження проектно-дозвільної документації:

Строк: від 1 місяця до 6 місяців

4. Джерело отримання інформації: Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/extractedr).

Припущено, що кількість суб’єктів господарювання, що повинні виконати вимоги регулювання у перший рік (стартовий рік впровадження регулювання), та наступний рік дорівнює кількості суб’єктів господарювання, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань та є суб’єктами малого (у тому числі мікро-) підприємництва станом на 10.10.2017.

5. Первинна інформація про вимоги регулювання може бути отримана за результати пошуку Закону України «Про архітектурну діяльність» на офіційному веб-сайті Верховної Ради України (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/687-14), Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17), Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17) та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 929 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)» http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/929-2016-п.
6. Інформація про розмір часу, який витрачається суб’єктами на отримання зазначеної інформації є оціночною, та отримана за результатами проведених консультацій (наведено у таблиці розділу 1).

Бюджетні витрати на адміністрування регулювання суб’єктів малого підприємництва

* Вартість витрат, пов’язаних з адмініструванням процесу регулювання державними органами, визначається шляхом множення фактичних витрат часу персоналу на заробітну плату спеціаліста відповідної кваліфікації та на кількість суб’єктів, що підпадають під дію процедури регулювання, та на кількість процедур за рік.

Державне регулювання не передбачає утворення нового державного органу (або нового структурного підрозділу діючого органу).

3. Розрахунок сумарних витрат суб’єктів малого підприємництва, що виникають на виконання вимог регулювання грн.

4. Розроблення корегуючих (пом’якшувальних) заходів для малого підприємництва щодо запропонованого регулювання

Україною взято на себе зобов’язання впровадження дотримання прав для осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення, однак для зменшення навантаження на суб’єктів господарювання запроваджено компенсаторний механізм у прийнятті нормативно-правового акту та вступі його в законну силу через 18 місяців. Це дозволить зекономити суб’єктам господарювання в перший рік регулювання близько 828 млн. грн., якщо здійснювати розрахунок за методом дисконтування. Так, за даними Національного банку України, середня ставка за депозитами юридичних осіб в національній валюті становить 10% річних, відповідно відстрочка у півтора роки складатиме економію до 15% від загальної суми.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!