У 2017 р. відповідно до показників оцінки бідності за абсолютним критерієм та показників, які характеризують доходи населення, загалом відбулися позитивні зрушення у ситуації з бідністю в Україні. Проте показники бідності за відносними критеріями демонструють тенденції до зростання. Про це йдеться у звіті Рахункової палати України про результати аналізу виконання заходів з реалізації Стратегії подолання бідності.
Розпорядженням від 16 березня 2016 р. № 161-р Уряд схвалив Стратегію подолання бідності. Її метою є поетапне зниження в Україні масштабу бідності, соціального відчуження та запровадження нових механізмів її запобіганню.
«Стратегія подолання бідності, затверджена Кабінетом Міністрів, має термін дії з 2016 по 2020 р. Намічено низку ключових індикаторів, виконання яких мало б забезпечити достатній рівень життя і подолання того рівня бідності, який існує. Динаміка показників свідчить, що найвищий рівень бідності ми мали у 2014–2016 рр., зараз деякі показники мають тенденцію до покращання. В абсолютних показниках рівень бідності відносно знизився в 2017 р., але відносні показники бідності, які стосуються витрат людей і вимірюються за шкалою ЄС, мають, на жаль, не таку позитивну тенденцію», — зазначив відповідальний за проведення аудиту член Рахункової палати Василь Невідомий.
Він відзначив, що відмінність діючої Стратегії від попередніх програмних документів з цього питання полягає в розширенні розуміння бідності до немонетарних аспектів та соціального відчуження. З 2015 р. здійснюється оцінка рівня бідності за немонетарним критерієм за 4 з 9 депривацій згідно з методологією ЄС. Державною службою статистики України, як і раніше, проводиться оцінка за 4 з 18 ознак.
В. Невідомий зауважив, що класичний підхід — монетарний, коли межу бідності проводять у грошах. Якщо у людини немає таких поточних доходів, вона бідна. Нові підходи, які Європа давно застосовує, не монетарні. Усе вимірюється не грошима, а певним набором благ. Країни ЄС визначили 9 позицій благ. Якщо з них відсутні 3 — то це люди депривовані. Якщо 4 — це крайня депривація. Для порівняння рівень матеріальної депривації для 28 країн ЄС за підсумками 2016 р. становив 16%, а глибокої матеріальної депривації — 8%. В Україні ці показники у 2017 р. становили 42 та 27% відповідно.
Як у країнах ЄС, так і в Україні, населення найбільше потерпало від неможливості дозволити собі неочікувані необхідні витрати за рахунок власних ресурсів. Однак значення цього показника в Україні було в 1,6 раза вищим (60% проти 36% у країнах ЄС). За іншими ознаками депривація населення в Україні була в 2–7 разів вища, ніж у країнах ЄС.
Найбільше потерпали від економічної напруги особи, які входять до складу багатодітних господарств, населення віком 60 років і старше, сільське населення.
Аналіз Рахункової палати засвідчив, що у 2017 р. 9% населення потерпали від усіх трьох форм бідності — за відносним критерієм за витратами, за доходами нижче фактичного прожиткового мінімуму та ознаками депривації.
Переважна більшість українців не могли дозволити собі здійснювати непередбачувані витрати, більше половини не мали можливості відпочивати разом з родиною принаймні впродовж одного тижня на рік.
Третьою за поширеністю (але, можливо, головною за значенням) проблемою населення України визначає недоступність якісних послуг охорони здоров’я. Так, 31,7% населення не мали коштів для купівлі призначених ліків та медичного приладдя, а 30% — для оплати послуг лікаря та лікування в стаціонарі без проведення хірургічної операції.
Аудитори відзначають, що частка витрат на харчування в бюджеті середньостатистичної сім’ї є вкрай чутливим індикатором купівельної спроможності та рівня життя в цілому. Якщо у 2015 р. частка витрат середньостатистичного господарства на харчування становила 53,1%, у 2016 р. — 49,8%, то у 2017 р. знизилася до рівня 47,9%. Частка домогосподарств, які витрачають на харчування більше 60% сукупних витрат, помітно зменшилася — з 43,1% у 2015 р. до 31,8% у 2016 р. та до 26,1% у 2017 р.
Аналіз виконання Плану заходів на 2016–2017 рр. з реалізації Стратегії показав, що фактично станом на 1 січня 2018 р. із 159 заходів у повному обсязі виконано лише 59 (у 2,2 раза менше, ніж зазначено Мінсоцполітики в інформаціях Кабінету Міністрів); 77 заходів виконані частково, не досягнуто індикатора виконання та/або відсутня повна інформація про виконання заходу, 17 заходів не виконано, за 6 заходами інформація співвиконавцями не надана.
«Рівень бідності визначається не тільки грошима, а й створенням належних умов для людей щодо доступності до благ — медицини, освіти, тепла. І держава мала б створити належні умови», — зауважив В. Невідомий.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим