Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення надання першої допомоги»

Верховна Рада України
ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України в порядку законодавчої ініціативи вносимо на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення надання першої допомоги».

Доповідати проект закону на пленарному засіданні Верховної Ради України буде Гопко Г.М.

 


Народні депутати України
Г.М. Гопко
О.А. Корчинська
П.Я. Унгурян
С.В. Висоцький
О.М. Петренко
О.П. Продан
І.І. Савка
А.А. Романова
І.В. Сисоєнко
С.П. Заліщук
І.В. Луценко

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення надання першої допомоги»

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Клітини мозку людини можуть прожити без кисню усього декілька хвилин. В умовах міста навіть найшвидшій бригаді реаніматорів потрібно 10–15 хвилин аби дістатися до місця події. Проте, якщо протягом цього часу хтось буде наповнювати легені постраждалого повітрям та ритмічно стискати грудну клітину, шанси людини дожити до прибуття реаніматорів суттєво зростають.

Станом на сьогодні, в Україні перша допомога до прибуття бригади невідкладного реагування практично не надається, тим самим зводячи нанівець в багатьох випадках шанси постраждалого на виживання.

Як свідчить практика, окрім відсутності медичної освіти та базових знань із рятування людей, другою за рахунком причиною, чому люди не намагаються врятувати інше життя, є страх юридичних наслідків та майбутньої відповідальності в разі негативних результатів докладених зусиль.

Після подій 2013–2014 років в Україні значно зросло число осіб, які пройшли курси із надання першої допомоги та володіють навичками серцево-легеневої реанімації. Але навіть маючи відповідні знання, чимало з них, зупиняться перед обличчям екстреної ситуації, побоюючись можливої кримінальної відповідальності, адже свідомість людини у першу чергу в будь-якій ситуації направлена на власну небезпеку.

Всесвітня Організація Охорони Здоров’я рекомендує звільняти від відповідальності осіб, які надають допомогу постраждалому, аби стимулювати та збільшити мотивацію до початку та проведення невідкладних заходів.

У більшості штатів США, Канаді та Австралії діє законодавча база, що регулює право на надання першої допомоги та правовий стан особи, яка таку допомогу надає. Головна умова закону — постраждалий не може подати позов за неправильно надану першу допомогу, якщо вона надавалася сумлінно, з найкращих міркувань та без очікування можливої компенсації.

Законодавство Австрії, Німеччини та Швейцарії також містить схожі норми, які звільняють від відповідальності дії особи, спрямовані на усунення крайньої небезпеки, яка загрожує життю людини.

З метою стимулювання осіб, що можуть брати участь у невідкладних заходах, Україна також потребує створення законодавчої бази, здатної захистити людину, що надає допомогу від можливого покарання.

2. Цілі та завдання проекту Закону

Створення законодавчої бази, яка буде стимулювати пересічних громадян надавати першу допомогу в екстрених ситуаціях, що загрожують життю іншої людини, тим самим збільшуючи її шанси на виживання.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Законопроектом пропонується внести зміни до Кримінального кодексу України, до Кодексу цивільного захисту України, до Основ законодавства України про охорону здоров’я, до Закону України «Про екстрену медичну допомогу», до Закону України «Про дорожній рух», До Закону України «Про автомобільний транспорт», до Закону України «Про Національну поліцію».

Пропоновані зміни стосуються розширення поняття «першої допомоги» та запровадження поняття «імунітету від відповідальності».

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Правовідносини регулюються Кримінальним кодексом України, Кодексом цивільного захисту України, Основами законодавства України про охорону здоров’я, Законом України «Про екстрену медичну допомогу», Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про автомобільний транспорт», Законом України «Про Національну поліцію».

5. Фінансово-економічне обґрунтування проекту Закону

Прийняття проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону

У результаті прийняття цього Закону громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що на знаходяться на території України, в разі необхідності екстреної медичної допомоги, отримують реальний шанс на виживання завдяки додатковій законодавчій мотивації пересічних громадян, які зможуть надати першу допомогу без страху подальшого покарання.


Народні депутати України
Г.М. Гопко
О.А. Корчинська
П.Я. Унгурян
С.В. Висоцький
О.М. Петренко
О.П. Продан
І.І. Савка
А.А. Романова
І.В. Сисоєнко
С.П. Заліщук
І.В. Луценко

Проект

зареєстрований в Парламенті

19.12.2018 р. за № 9427

ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення надання першої допомоги»

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів:

1. Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 25–26, ст. 131 із наступними змінами) доповнити статтею 491 такого змісту:

«Стаття 491. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з наданням першої допомоги.

Особа, яка при наданні першої допомоги людині у невідкладному стані, спричинила їй середнє, тяжке тілесне ушкодження або смерть, звільняється від кримінальної відповідальності за таке діяння, якщо його вчинення не охоплювалося умислом або злочинною самовпевненістю такої особи.

Примітка 1. У цій статті під особами, які надають першу допомогу, слід розуміти всіх осіб, і тих, які володіють навичками надання першої допомоги згідно з затвердженими в установленому порядку стандартами та надають таку допомогу у передбачених законом випадках та таких осіб, які не володіють спеціальними навичками та не проходили спеціальне навчання з надання першої допомоги.

2. Діяннями, що спричинили середнє, тяжке тілесне ушкодження або смерть людини відповідно до цієї статті, вважаються злочини, передбачені статтями 115, 119, 121, 122 та 128 цього Кодексу.

ІІ. Внести до Кодексу цивільного захисту України (Відомості Верховної Ради України, 2013, № 34–35, ст. 458 із наступними змінами) такі зміни:

1. У підпункті 3 пункта 2 статті 21 слова «домедичної допомоги» замінити словами «першої допомоги».

2. У підпункті 3 пункта 5 статті 27 слова «домедичної допомоги» замінити словами «першої допомоги».

3. У підпункті 9 пункта 1 статті 36 слова «домедичної допомоги» замінити словами «першої допомоги».

4. У підпункті 2 пункта 2 статті 39 слова «домедичної допомоги» замінити словами «першої допомоги».

5. У пункті 4 статті 110:

1) у підпункті 2 слово «домедичної» замінити словом «першої»;

2) у підпункті 4 слова «домедичної допомоги» замінити словами «першої допомоги»;

3) у підпункті 5 слова «домедичної допомоги» замінити словами «першої допомоги».

ІІІ. Внести до Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 4, ст.19 із наступними змінами) такі зміни:

1. У частині першій статті 3:

1) виключити термін «домедична допомога»;

2) доповнити з урахуванням алфавітного порядку термінами такого змісту:

«перша допомога — невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти»;

2. доповнити статтею 251 такого змісту:

«Стаття 251. Надання першої допомоги

З метою запобігання смертності та настання інвалідності людей внаслідок невідкладного стану держава сприяє створенню можливостей для надання населенню першої допомоги.

Особами, які за своїми службовими обов’язками зобов’язані надавати першу допомогу, є особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівники аварійно-рятувальних служб і формувань будь-якої форми власності та підпорядкування, поліцейські, військовослужбовці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань за відповідними посадами згідно затвердженого ними переліку, фармацевтичні працівники, провідники пасажирських вагонів, стюарди, бортпровідники та інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти практичними навичками з надання першої допомоги.

За особами, які за своїми службовими обов’язками зобов’язані надавати першу допомогу, зберігається місце роботи, займана посада і середня заробітна плата протягом всього періоду проходження ними підготовки та/або підвищення кваліфікації з надання першої допомоги.

Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів забезпечують осіб, на яких покладено обов’язок з надання першої допомоги, аптечкою першої допомоги на робочому місці відповідно до вимог, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Вимоги до аптечки першої допомоги поліцейських, військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань за відповідними посадами встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням відповідно Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, до аптечки першої допомоги бортпровідників — центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.

Вимоги щодо рівня знань та перелік практичних навичок (стандарти) надання першої допомоги для осіб, які за своїми службовими обов’язками зобов’язані надавати таку допомогу, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, для бортпровідників — центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.

Порядок підготовки та підвищення кваліфікації осіб, які за своїми службовими обов’язками зобов’язані надавати першу допомогу, встановлюються Кабінетом Міністрів України, бортпровідників — центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.

Особа, яка відповідно до своїх службових обов’язків надавала першу допомогу, не несе цивільної, адміністративної, дисціплінарної або кримінальної відповідальності за завдання шкоди життю, здоров’ю або майну людини внаслідок надання їй першої допомоги, якщо така допомога надавалася відповідно до затверджених в установленому порядку стандартів її надання, за виключенням випадків наявності у діях такої особи умислу або недбалості, а за завдання шкоди майну, — лише за наявності її умислу.

Особи, які володіють навичками надання першої допомоги відповідно до затверджених в установленому порядку стандартів, мають право за можливості надавати таку допомогу відповідно до рівня знань і практичних навичок, добровільно та без очікування винагороди до надання медичної допомоги або доставлення людини до закладу охорони здоров’я, у якому може бути забезпечено надання необхідної медичної допомоги.

Перша допомога надається за усною згодою повнолітньої дієздатної особи, а щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) або визнаної в установленому законом порядку недієздатною — за усною згодою її законного представника, за виключенням випадків наявності ознак прямої загрози життю особи за умови неможливості отримання з об’єктивних причин такої згоди від самої особи чи її законного представника.

Особа, яка виявила людину у невідкладному стані, зобов’язана, за виключенням випадків наявності небезпеки для власного життя та здоров’я, залишатись на місці події до прибуття медичних працівників або до організації перевезення такої людини до закладу охорони здоров’я, у якому може бути забезпечено надання необхідної медичної допомоги.

Вимоги щодо рівня знань та перелік практичних навичок (стандарти) надання першої допомоги затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Порядок організації навчання населення наданню першої допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Особа, яка надавала першу допомогу, не несе цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності за завдання шкоди життю, здоров’ю або майну людини внаслідок надання їй першої базової допомоги, якщо така допомога надавалася відповідно до затверджених в установленому порядку стандартів її надання, за виключенням випадків наявності у діях такої особи умислу або недбалості, а за завдання шкоди майну, — лише за наявності її умислу.

Набуття теоретичних знань і практичних навичок надання першої допомоги включається до стандартів середньої, професійно-технічної та вищої освіти в порядку, визначеному законодавством.»

ІV. Внести до Закону України «Про екстрену медичну допомогу» (Відомості Верховної Ради України, 2013, № 30, ст.340 із наступними змінами) такі зміни:

1. У пункті 1 статті 1 замінити термін «домедична допомога» на термін «перша допомога» і викласти в такій редакції:

«4) перша допомога — невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які не мають медичної освіти, а також особами, які за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії та заходи».

2. У абзаці другому пункті 3 статті 3 слова «яка зобов’язана надавати домедичну допомогу» замінити на слова «яка може або зобов’язана надавати першу допомогу».

3. Статтю 12 викласти в такій редакції:

«Стаття 12. Організація надання першої допомоги

1. Організація надання першої допомоги здійснюється відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я.»

4. у підпункті 1 статті 15 слова «домедичної допомоги» замінити словами «першої допомоги»;

V. Внести до Закону України «Про дорожній рух» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 31, ст.338 із наступними змінами) такі зміни:

1. У абзаці шостому частини п’ятої статті 14:

1) доповнити після слів «у випадках, визначених» словами «Основами законодавства України про охорону здоров’я»;

2) слова «домедичну допомогу» замінити словами «першу допомогу».

2. У статті 48:

1) назву статті викласти у редакції:

«Підготовка з надання першої допомоги водіїв, поліцейських і посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України»;

2) частину першу доповнити після слів «Водії транспортних засобів» словами «за посадою»;

3) у частині другій слова «медичних аптечок» замінити словами «аптечок надання першої допомоги»;

4) у частині третій слова «домедичної і медичної допомоги» замінити словами «першої допомоги».

VI. У Законі України «Про автомобільний транспорт» (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 22, ст.105 із наступними змінами) у абзаці шостому частини першої статті 34 слова «домедичної допомоги» замінити словами «першої допомоги».

VII. Внести до Закону України «Про Національну поліцію» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 40–41, ст.379 із наступними змінами) такі зміни:

1) у підпункті 4 пункта 1 статті 18 слова «домедичну і медичну, допомогу особам» замінити словами «першу допомогу особам».

2) у підпункті 14 пункта 1 статті 23 слова «домедичної і медичної, допомогу особам» замінити словами «першу допомогу особам».

VIII. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності чим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання надання першої допомоги»
Зміст положення (норми) чинного акта законодавства Зміст відповідного положення (норми) проекту акта
Кримінальний кодекс України
Відсутня.

Стаття 491. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з наданням першої допомоги.

Особа, яка при наданні першої допомоги людині у невідкладному стані, спричинила їй середнє, тяжке тілесне ушкодження або смерть, звільняється від кримінальної відповідальності за таке діяння, якщо його вчинення не охоплювалося умислом або злочинною самовпевненістю такої особи.

Примітка

1. У цій статті під особами, які надають першу допомогу, слід розуміти всіх осіб, і тих, які володіють навичками надання першої допомоги згідно з затвердженими в установленому порядку стандартами та надають таку допомогу у передбачених законом випадках та таких осіб, які не володіють спеціальними навичками та не проходили спеціальне навчання з надання першої допомоги.

2. Діяннями, що спричинили середнє, тяжке тілесне ушкодження або смерть людини відповідно до цієї статті, вважаються злочини, передбачені статтями 115, 119, 121, 122 та 128 цього Кодексу.

Кодекс цивільного захисту України
Стаття 21. Права та обов’язки громадян у сфері цивільного захисту

2. Громадяни України зобов’язані:

3) вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх виникнення, надання домедичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту;

Стаття 21. Права та обов’язки громадян у сфері цивільного захисту

2. Громадяни України зобов’язані:

3) вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх виникнення, надання першої допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту;

Стаття 27. Добровільні формування цивільного захисту

5. Громадяни, які виконують завдання із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільного формування цивільного захисту, зобов’язані:

3) вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій, надання домедичної допомоги, правила користування засобами захисту.

Стаття 27. Добровільні формування цивільного захисту

5. Громадяни, які виконують завдання із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільного формування цивільного захисту, зобов’язані:

3) вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій, надання першої допомоги, правила користування засобами захисту.

Стаття 36. Медичний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення

1. Медичний захист і забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення включає:

9) навчання населення способам надання домедичної допомоги та правилам дотримання особистої гігієни;

Стаття 36. Медичний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення

1. Медичний захист і забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення включає:

9) навчання населення способам надання першої допомоги та правилам дотримання особистої гігієни;

Стаття 39. Організація навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях

2. Організація навчання діям у надзвичайних ситуаціях покладається:

2) дітей дошкільного віку, учнів та студентів — на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, який розробляє та затверджує навчальні програми з вивчення заходів безпеки, способів захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних надзвичайними ситуаціями, з надання домедичної допомоги за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Стаття 39. Організація навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях

2. Організація навчання діям у надзвичайних ситуаціях покладається:

2) дітей дошкільного віку, учнів та студентів — на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, який розробляє та затверджує навчальні програми з вивчення заходів безпеки, способів захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних надзвичайними ситуаціями, з надання першої допомоги за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Стаття 110. Права та обов’язки рятувальника

4. Рятувальники зобов’язані:

2) активно проводити аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, гасіння пожеж та вживати всіх необхідних заходів для рятування населення, надання йому домедичної та іншої допомоги, не допускати невиправданого ризику;

4) у разі виявлення у позаслужбовий час пожежі або іншої надзвичайної ситуації повідомити про неї аварійно-рятувальному (пожежно-рятувальному) підрозділу і до його прибуття взяти на себе рятування населення, керівництво аварійно-рятувальними роботами або гасінням пожежі та організувати надання домедичної допомоги постраждалим;

5) проходити періодичну підготовку з питань надання домедичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій;

Стаття 110. Права та обов’язки рятувальника

4. Рятувальники зобов’язані:

2) активно проводити аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, гасіння пожеж та вживати всіх необхідних заходів для рятування населення, надання йому першої та іншої допомоги, не допускати невиправданого ризику;

4) у разі виявлення у позаслужбовий час пожежі або іншої надзвичайної ситуації повідомити про неї аварійно-рятувальному (пожежно-рятувальному) підрозділу і до його прибуття взяти на себе рятування населення, керівництво аварійно-рятувальними роботами або гасінням пожежі та організувати надання першої допомоги постраждалим;

5) проходити періодичну підготовку з питань надання першої допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій;

Основи законодавства України про охорону здоров’я
Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров’я

У цих Основах та інших актах законодавства про охорону здоров’я основні поняття мають таке значення:

здоров’я — стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад;

домедична допомога — невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії та заходи;

Відсутній.

Відсутній.

рідкісне (орфанне) захворювання — захворювання, яке загрожує життю людини або яке хронічно прогресує, призводить до скорочення тривалості життя громадянина або до його інвалідності, поширеність якого серед населення не частіше ніж 1:2000;

Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров’я

У цих Основах та інших актах законодавства про охорону здоров’я основні поняття мають таке значення:

здоров’я — стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад;

перша допомога — невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події та/або під час перевезення такої людини до закладу охорони здоров’я особами, які не є медичними працівниками та/або не провадять медичну практику;

рідкісне (орфанне) захворювання — захворювання, яке загрожує життю людини або яке хронічно прогресує, призводить до скорочення тривалості життя громадянина або до його інвалідності, поширеність якого серед населення не частіше ніж 1:2000;

Відсутня.

Стаття 251. Надання першої допомоги

З метою запобігання смертності та настання інвалідності людей внаслідок невідкладного стану держава сприяє створенню можливостей для надання населенню першої допомоги.

Особами, які за своїми службовими обов’язками зобов’язані надавати першу допомогу, є особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівники аварійно-рятувальних служб і формувань будь-якої форми власності та підпорядкування, поліцейські, військовослужбовці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань за відповідними посадами згідно затвердженого ними переліку, фармацевтичні працівники, провідники пасажирських вагонів, стюарди, бортпровідники, які не є медичними працівниками, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з надання першої допомоги.

За особами, які за своїми службовими обов’язками зобов’язані надавати першу допомогу, зберігається місце роботи, займана посада і середня заробітна плата протягом всього періоду проходження ними підготовки та/або підвищення кваліфікації з надання першої допомоги.

Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів забезпечують осіб, на яких покладено обов’язок з надання першої допомоги, аптечкою першої допомоги на робочому місці відповідно до вимог, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Вимоги до аптечки першої допомоги осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників аварійно-рятувальних служб і формувань будь-якої форми власності та підпорядкування, поліцейських, військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань за відповідними посадами встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я та за погодженням відповідно Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, до аптечки першої кваліфікованої допомоги бортпровідників — Кабінетом Міністрів України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.

Вимоги щодо рівня знань та перелік практичних навичок (стандарти) надання першої допомоги для осіб, які надають таку допомогу, та викладачів (викладачів-інструкторів) з навчання першій допомозі затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, для бортпровідників та викладачів (викладачів-інструкторів) з навчання бортпровідників першій кваліфікованій допомозі — центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.

Порядок підготовки та підвищення кваліфікації осіб, які надають першу допомогу, та викладачів (викладачів-інструкторів) з навчання першій допомозі встановлюються Кабінетом Міністрів України, бортпровідників та викладачів (викладачів-інструкторів) з навчання бортпровідників першій допомозі — центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.

Особи не при виконанні своїх службових обов’язків, які володіють навичками надання першої допомоги відповідно до затверджених в установленому порядку стандартів, мають право за можливості надавати першу допомогу відповідного виду згідно з рівнем знань і практичних навичок, добровільно та без очікування винагороди до надання медичної допомоги або доставлення людини до закладу охорони здоров’я, у якому може бути забезпечено надання необхідної медичної допомоги.

Перша допомога надається за усною згодою повнолітньої дієздатної особи, а щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) або визнаної в установленому законом порядку недієздатною — за усною згодою її законного представника, за виключенням випадків наявності ознак прямої загрози життю особи за умови неможливості отримання з об’єктивних причин такої згоди від самої особи чи її законного представника.

Особа, яка виявила людину у невідкладному стані, зобов’язана, за виключенням випадків наявності небезпеки для власного життя та здоров’я, залишатись на місці події до прибуття медичних працівників або до організації перевезення такої людини до закладу охорони здоров’я, у якому може бути забезпечено надання необхідної медичної допомоги.

Вимоги щодо рівня знань та перелік практичних навичок (стандарти) надання першої допомоги та викладачів (викладачів-інструкторів) з навчання першій допомозі затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Порядок організації навчання населення наданню першої допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Набуття теоретичних знань і практичних навичок надання першої допомоги відповідного виду включається до стандартів середньої, професійно-технічної та вищої освіти в порядку, визначеному законодавством.

Особа, яка відповідно до своїх службових обов’язків надавала першу допомогу у передбачених законом випадках, не несе цивільної, адміністративної або дисциплінарної відповідальності за завдання шкоди життю, здоров’ю або майну людини внаслідок надання їй такої допомоги, за виключенням випадків наявності у діях такої особи умислу або недбалості, а за завдання шкоди майну, — лише за наявності її умислу.

Особа, яка не при виконанні своїх службових обов’язків надавала першу допомогу у передбачених законом випадках, не несе цивільної, адміністративної відповідальності за завдання шкоди життю, здоров’ю або майну людини внаслідок надання їй такої допомоги, за виключенням випадків наявності у діях такої особи умислу або недбалості, а за завдання шкоди майну, — лише за наявності її умислу.

Особа, яка при наданні першої допомоги відповідного виду людині у невідкладному стані, спричинила їй середнє, тяжке тілесне ушкодження або смерть, звільняється від кримінальної відповідальності за таке діяння з підстав, передбачених Кримінальним кодексом України.

Закон України «Про екстрену медичну допомогу»
Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

4) домедична допомога — невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії та заходи;

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

4) перша допомога — невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які не мають медичної освіти, а також особами, які за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії та заходи;

Стаття 3. Право на екстрену медичну допомогу та загальні засади її надання

3. У разі виявлення людини у невідкладному стані, яка не може особисто звернутися за наданням екстреної медичної допомоги, та за відсутності медичних працівників на місці події громадянин України або будь-яка інша особа, які виявили таку людину, зобов’язані:

негайно здійснити виклик екстреної медичної допомоги або повідомити про виявлену людину у невідкладному стані та про місце події працівників найближчого закладу охорони здоров’я чи будь-яку особу, яка зобов’язана надавати домедичну допомогу та знаходиться поблизу місця події;

Стаття 3. Право на екстрену медичну допомогу та загальні засади її надання

3. У разі виявлення людини у невідкладному стані, яка не може особисто звернутися за наданням екстреної медичної допомоги, та за відсутності медичних працівників на місці події громадянин України або будь-яка інша особа, які виявили таку людину, зобов’язані:

негайно здійснити виклик екстреної медичної допомоги або повідомити про виявлену людину у невідкладному стані та про місце події працівників найближчого закладу охорони здоров’я чи будь-яку особу, яка може або зобов’язана надавати першу допомогу та знаходиться поблизу місця події;

Стаття 12. Особи, які зобов’язані надавати домедичну допомогу

1. Особами, які зобов’язані надавати домедичну допомогу людині у невідкладному стані, є: рятувальники аварійно-рятувальних служб, працівники державної пожежної охорони, поліцейські, фармацевтичні працівники, провідники пасажирських вагонів, бортпровідники та інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти практичними навичками надання домедичної допомоги.

2. Порядок підготовки та підвищення кваліфікації з надання домедичної допомоги осіб, які зобов’язані її надавати, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Організація надання першої допомоги

1. Організація надання першої допомоги здійснюється відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я.

Стаття 15. Відповідальність за порушення законодавства у сфері надання екстреної медичної допомоги

1. Особи, винні у порушенні положень цього Закону, у порядку, встановленому законом, несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну або цивільно-правову відповідальність за:

ненадання без поважних причин на місці події домедичної допомоги або необґрунтовану відмову у її наданні;

Стаття 15. Відповідальність за порушення законодавства у сфері надання екстреної медичної допомоги

1. Особи, винні у порушенні положень цього Закону, у порядку, встановленому законом, несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну або цивільно-правову відповідальність за:

ненадання без поважних причин на місці події першої ї допомоги або необґрунтовану відмову у її наданні;

Закон України «Про дорожній рух»
Стаття 14. Учасники дорожнього руху

…Учасники дорожнього руху зобов’язані:

у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Стаття 14. Учасники дорожнього руху

Учасники дорожнього руху зобов’язані:

у випадках, визначених Основами законодавства України про охорону здоров’я, Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну першу допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Стаття 48. Медична підготовка водіїв поліцейських і посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

Водії транспортних засобів, поліцейські і відповідні посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України зобов’язані володіти практичними навичками з надання домедичної і медичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод, періодично проходити відповідну підготовку за програмами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Водії зобов’язані стежити за наявністю на транспортних засобах спеціальних медичних аптечок, їх укомплектуванням.

Поліцейські, посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, які здійснюють безпосередній нагляд за дорожнім рухом, зобов’язані стежити за укомплектуванням закріплених за ними патрульних автомобілів і приміщень стаціонарних постів медичним майном і медикаментами для надання домедичної і медичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод згідно з переліком, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 48. Підготовка з надання першої кваліфікованої допомоги водіїв, поліцейських і посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

Водії транспортних засобів за посадою, поліцейські і відповідні посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України зобов’язані володіти практичними навичками з надання першої допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод, періодично проходити відповідну підготовку за програмами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Водії зобов’язані стежити за наявністю на транспортних засобах спеціальних аптечок надання першої допомоги, їх укомплектуванням.

Поліцейські, посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, які здійснюють безпосередній нагляд за дорожнім рухом, зобов’язані стежити за укомплектуванням закріплених за ними патрульних автомобілів і приміщень стаціонарних постів медичним майном і медикаментами для надання першої допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод згідно з переліком, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Закон України «Про автомобільний транспорт»
Стаття 34. Вимоги до автомобільного перевізника

Автомобільний перевізник повинен:

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

Стаття 34. Вимоги до автомобільного перевізника

Автомобільний перевізник повинен:

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання першої допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

Закон України «Про Національну поліцію»
Стаття 18. Основні обов’язки поліцейського

1. Поліцейський зобов’язаний:

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я;

Стаття 18. Основні обов’язки поліцейського

1. Поліцейський зобов’язаний:

4) надавати невідкладну, зокрема першу допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я;

Стаття 23. Основні повноваження поліції

1. Поліція відповідно до покладених на неї завдань:

14) вживає всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров’я;

Стаття 23. Основні повноваження поліції

1. Поліція відповідно до покладених на неї завдань:

14) вживає всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема першої, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров’я;


Народні депутати України
Г.М. Гопко
О.А. Корчинська
П.Я. Унгурян
С.В. Висоцький
О.М. Петренко
О.П. Продан
І.І. Савка
А.А. Романова
І.В. Сисоєнко
С.П. Заліщук
І.В. Луценко

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи