Хто є хто, або Роль фармацевтичного працівника в реформі охорони здоров’я

Світова професійна спільнота досить давно визначила, що фармацевтичний спеціаліст має критично важливе значення у системі охорони здоров’я. Він є не лише головним консультантом пацієнта та лікаря, а найчастіше знаходиться на «передовій» надання медичної та фармацевтичної допомоги. Тому від кваліфікації такого спеціаліста залежать здоров’я та життя пацієнта. У сучасному розвиненому світі роль фармацевта давно вийшла за рамки простого відпуску лікарських засобів та поширюється на виписування рецептів, надання фармацевтичної допомоги, проведення діагностичних процедур, пропагування здорового способу життя, консультації інших спеціалістів сфери охорони здоров’я та ін. Саме тому 12 березня Національний медичний університет (НМУ) імені О.О. Богомольця та ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» (ГО «ВФП») спільно провели відкритий діалог «Роль фармацевта в реформі охорони здоров’я». У заході взяли участь викладачі та студенти фармацевтичного факультету університету, представники практичної фармації — члени ГО «ВФП» з м. Київ, Кіровоградської, Чернігівської, Київської, Черкаської, Волинської, Львівської, Чернівецької, Полтавської, Одеської, Рівненської та Дніпропетровської областей, декани фармацевтичних факультетів Одеського національного медичного університету, Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Харківської медичної академії післядипломної освіти, Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.

Олег Клімов, голова ГО «ВФП», відкриваючи захід, зазначив, що тема ролі фармацевта чи провізора сьогодні в Україні — критична. На жаль, все більше аптек залучають до роботи осіб, що не мають належної підготовки та, як наслідок, не можуть надавати належну фармацевтичну допомогу. «Фармацевтичний бізнес все більше забуває про соціальну функцію фармації та її «людське обличчя». Із 22 600 аптек, що нині функціонують в Україні, лише невелика частка відповідає нормальному розумінню поняття «аптека». Не кажучи про те, що лише близько 2500 з них беруть участь у державних соціальних програмах чи займаються екс­темпоральним виготовленням ліків», — зазначив О. Клімов.

Не останню роль, на думку доповідача, відіграє в цьому наявність заочної форми фармацевтичної освіти, яка є абсолютно незрозумілою для кваліфікованого спеціаліста та просто відсутня в розвинених країнах світу. Така форма отримання вищої фармацевтичної освіти по суті — це дискредитація фармацевтичної освіти як такої. Необхідність приведення кваліфікаційних вимог, у тому числі до підготовки кадрів, у відповідність з міжнародними стандартами — одне з головних завдань на сьогодні. Адже якими можуть бути реформи, якщо ті, хто їх проводить, не мають належної освіти та кваліфікації?

«Аптека — не місце з продажу ліків, а місце з надання професійної фармацевтичної допомоги. Провізор — це перш за все представник професії публічної довіри. У країнах сталої економіки немає ліцензії на будівлю. Аптека — це місце з відповідального відпуску ліків, а фармацевтичний спеціаліст має персональну ліцензію з надання фармацевтичної допомоги. Ми сповідуємо ідею запровадження персональної відповідальності фармацевтичного працівника за надання неякісних фармацевтичних послуг. Також для нас важливою є професійна підготовка спеціалістів, яка не має жодного значення для тих, хто є власниками «місць з продажу ліків». Адже назвати по-іншому добру частку існуючих аптек в Україні майже неможливо. Ми прагнемо, щоб бути фармацевтом чи провізором в Україні стало престижно та працюємо над поверненням професії її колишньої слави», — наголосив О. Клімов.

«В Україні сьогодні відбувається докорінна трансформація системи охорони здоров’я. Зрозуміло, що йде мова не про підмальовування бордюрчика перед якимось важливим політичним заходом у країні. Трансформація, що сьогодні проходить, докорінно та кардинально змінює систему. У тому числі зміни торкнуться не лише лікарні, а й аптеки. Адже аптека — це перш за все заклад охорони здоров’я, а фармацевт — працівник сфери охорони здоров’я. Ми маємо покласти край негативній тенденції, коли аптеки працюють як крамнички з продажу ліків, а фармацевти, не маючи достатньої кваліфікації, працюють мерчандайзерами, які «штовхають» пацієнтам дорогі брендові препарати, які не завжди є ліками», — зазначив Роман Ілик, доктор медичних наук, заступник міністра охорони здоров’я України.

Як повідомив заступник міністра, наразі триває плідна робота разом з профільними асоціаціями над політиками, що мають повністю змінити правила функціонування аптечного ринку та роль фармацевта. Вони стосуються насамперед створення більш жорстких правил регулювання для протидії прихованій монополізації ринку, розширення географії аптек, обмеження кількості закладів у мережі, сприяння аптекам, що виготовляють ліки, реалізовують підконтрольні препарати, спеціалізовані лікарські засоби та беруть участь у державних програмах, зокрема в урядовій програмі реімбурсації «Доступні ліки».

При цьому належна та якісна фармацевтична освіта для топ-менеджера, керівника аптечного закладу, має стати обов’язковою. «Для аптечних мереж може бути встановлено соціальне навантаження. Якщо, наприклад, власник має 10–20 аптек, то він зобов’язаний відкрити аптеку і в сільській місцевості. Це має бути визначено законодавчо і чітко зафіксовано. Зрозуміло, що бізнес у селі рідко є прибутковим, і досягти там фінансових результатів доволі складно», — зазначив Р. Ілик.

Щоб припинити практику лобізму більш дорогих препаратів, за словами спікера, МОЗ України розглядає введення двох підходів — інструмент регресивних націнок на лікарські засоби (встановлення граничного відсотка прибутку аптеки за упаковку препарату залежно від його ціни — чим дорожчий лікарський засіб, тим нижча націнка) та оплату за фармацевтичну послугу (чітка вартість послуги фармацевта за кожну реалізовану упаковку). «Нині на законодавчому рівні врегульовані питання відпуску рецептурних препаратів виключно за рецептом. Вод­ночас аптеки часто порушують ці правила і продають рецептурні ліки без рецепта. Посиленням цього контролю нині займається Державна служба України з лікарських засобів та контро­лю за наркотиками (Держлікслужба). Зі свого боку, МОЗ працює над вирішенням цієї проб­леми стратегічно — через впровадження електронного рецепта та обов’язкового кодування і маркування кожної упаковки лікарського засобу. Завдяки електронній системі охорони здоров’я та конт­ролю всього шляху препарату — від потрапляння на ринок до кінцевого споживача — у майбутньому відпуск без рецепта стане неможливим», — підкреслив Р. Ілик.

Що важливо, у заході брали участь не лише спеціалісти сфери охорони здоров’я, а й ті, у кого такий шлях попереду. Саме тому враженнями від заходу вирішили поділитися студенти 4-го курсу фармацевтичного факультету НМУ імені О.О. Богомольця.


Валерія ФедоренкоВалерія Федоренко: «Тематика зустрічі щодо ролі фармацевтичного працівника в реформуванні системи охорони здоров’я нині дуже актуальна. Лекція фахівців високого рівня мала пізнавальне значення й практичне спрямування, була змістовно насичена й логічно продумана. Як найголовнішу особливість слід відзначити її професійно-практичну основу. Хочу висловити вдячність за організацію даного заходу, адже особисто для мене як майбутнього фахівця це було дуже цікаво, у першу чергу з професійного боку. А повна аудиторія слухачів свідчить про те, що проблеми, які обговорювалися, й відповіді на поставлені питання були дійсно важливими».

Поліна ВасилюкПоліна Василюк: «Дуже цікаво було дізнатися про основні напрямки реформування фармації в Україні, особливо з перших вуст — заступника міністра охорони здоров’я України. Я думаю, що багато ініціатив, таких як електронний рецепт і нові вимоги до маркування ліків стали б у нагоді і в моїй рідній країні».

Ярослав ГолікЯрослав Голік: «Мені було дуже приємно, що такі поважні й цікаві спікери ділилися з нами, студентами, своїм баченням щодо розвитку системи охорони здоров’я. Мене особисто зацікавили питання, що стосуються фармацевтичної освіти, та проблеми роздрібного фармацевтичного ринку. Я сподіваюся, що разом ми зможемо змінити ситуацію на краще та зробити так, щоб професія провізора (фармацевта) була шанованою у нашому суспільстві».

Стосовно питання освіти заступник міністра зазначив, що актуальною нині є нова комплекс­на оцінка знань студента — Єдиний державний кваліфікаційний іспит (ЄДКІ), який вже влітку складатимуть студенти-медики 3-го року навчання. Зокрема, студенти-фармацевти 19 червня 2019 р. складатимуть КРОК 1 та екзамен з іноземної мови професійного спрямування. Перескладати кожен компонент ЄДКІ, за словами Р. Ілика, можна один раз за власний кошт — у серпні 2019 р. Якщо студент повторно не складе один з компонентів ЄДКІ, він буде відрахований відповідно до статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

У 2019 р. також вводиться мінімальний конкурсний бал для вступу на спеціальність «Фармація, промислова фармація» — 130 балів для другого (хімія або біологія) та третього (математика або фізика) сертифікатів. «Понад 87% роботодавців незадоволені якістю підготовки фармацевтичних кадрів. І це не дивно, адже понад  2/3  студентів за фахом «Фармація» навчаються заочно. Фармацевт, провізор, завідувач аптеки — це особи, які приймають рішення, що впливають на здоров’я пацієнта. І коли йдеться про фаховість цих працівників, компромісів бути не може. Тому вимоги до вступу та якості освіти ми підвищуємо й тут», — повідомив Р. Ілик.

«На сьогодні в Україні діють єдині Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджені Постановою КМУ від 30 листопада 2016 р. № 929. У них прописані вичерпні вимоги до матеріально-технічного оснащення аптек, яким повинні відповідати ліцензіати, а також кваліфікаційні вимоги до персоналу. Звичайно, з постійною зміною світу та, зокрема, системи охорони здоров’я, змін потребують і Ліцензійні умови. Так, ми постійно працюємо над їх удосконаленням. Проте, на жаль, сьогодні є деякі упущення в тому, як їх дотримуються різні ліцензіати. Як стверджували попередні спікери, аптечні заклади повинні бути закладами охорони здоров’я, а не «магазинами». Вкрай жалюгідна ситуація, що склалася з аптеками з виготовлення лікарських засобів, демонструє, що є ще багато напрямів, за якими необхідно вдосконалювати роботу», — зазначив Олександр Кропивний, представник Держлікслужби України.

Спікер також звернув увагу на те, що важлива роль у розвинених країнах в фармацевтичному секторі відводиться громадським організаціям. Саме вони займаються такими важливими питаннями, як підвищення кваліфікації фармацевтів, беруть участь у регулюванні діяльності аптечних закладів, особливих умов роботи (вихідні дні, свята), підборі персоналу та здійснюють персональне ліцензування фахівців. «Дуже приємно, що в Україні уже є організації, що відстоюють такі інтереси. На мою думку, ГО «ВФП» — яскравий приклад того, що Україна, хоч і маленькими кроками, але рухається у напрямку практик розвинених країн світу», — підкреслив О. Кропивний.

Розглядаючи проблеми розвитку фармацевтичної освіти, Ірина Ніженковська, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри фармацевтичної, біологічної та токсикологічної хімії НМУ імені О.О. Богомольця, зазначила, що кількість необхідних кредитів для підготовки спеціалістів регламентується законом «Про вищу освіту». Проте для формування компетентності випускника мало надати якісні знання, необхідно навчити кожного з них у певних клінічних умовах якісно та кваліфіковано їх застосовувати.

І. Ніженковська розповіла про основні сучасні тренди в галузі освіти у цілому та фармацевтичній зокрема, які виділяють експерти на сьогодні. Серед таких, безумовно, є застосування сучасних технологій, структурні зміни, економічність та культура. «Концепція постійно компетентних фармацевтичних кадрів знаходиться в центрі уваги професійної громадськості та зацікавлених сторін. Так, Міжнародна фармацевтична федерація (International Pharmaceutical Federation — FIP) є глобальною платформою для об’єднання світових лідерів фармацевтичного сегменту для визначення майбутніх етапів розвитку фармації в цілому і фармацевтичної освіти зокрема», — зазначила професор.

За словами доповідача, не так давно FIP після довготривалих консультацій і процедур перевірки підготувала ряд положень щодо того, як виглядає ефективна система фармацевтичної освіти для задоволення локальних і глобальних потреб. Ці очікування та вимоги згруповані в 8 кластерів: загальне глобальне бачення, професійні навички, набір студентів, фундаментальна підготовка і лідерство, емпірична освіта, ресурси й академічний персонал, забезпечення якості, безперервний професійний розвиток. «Національним професійним і науковим асоціаціям, урядам і академічним установам варто співпрацювати і використовувати національні ресурси і ресурси, розроблені FIP, для забезпечення підготовки професійних кадрів відповідно до міжнародних стандартів і національних потреб. Адже світ змінюється, і ми повинні швидко змінюватися разом з ним».

О. Клімов наприкінці заходу подякував присутнім за їхній інтерес та жваву дискусію та зазначив: «Необхідно всім, хто зайнятий у роздрібному фармацевтичному сегменті, бути чесним перед пацієнтом і не змішувати протилежні речі, а саме: фармацевтичну справу і фармацевтичний бізнес. Зрозуміло, що економіка існує завдяки своїм законам, але бізнес має поважати етичні та професійні основи, на яких ґрунтується фармацевтична справа і порушення яких призведе до небажаних і незворотних наслідків. Закликаю всіх небайдужих представників фармспільноти, яких хвилює майбутній розвиток фармації в Україні, до діалогу та спільного вирішення проблемних питань задля покращання взаємин між усіма учасниками фармринку». Після завершення заходу відбулося щорічне засідання членів правління ГО «ВФП», на якому обговорювалися нагальні питання, що хвилюють представників аптечного сегменту, шляхи їх вирішення та плани подальшої роботи.

Ірина Бондарчук

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи