|
Як пояснила керівник відділу ліцензування і контролю за виконанням Ліцензійних умов Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення Світлана Зброжек, відповідно до п. 19 Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах (далі — Правила торгівлі), затверджених постановою КМУ від 17.11.2004 р. № 1570, у сільській місцевості у разі відсутності аптеки роздрібна торгівля ЛЗ може здійснюватися фельдшерськими пунктами, ФАП, СЛА за переліком, що встановлюється МОЗ України, на підставі договорів, укладених з аптекою, та за письмовим погодженням органів місцевого самоврядування. Таким чином, зазначеним нормативно-правовим актом не передбачено наявності у фельдшерських пунктів, ФАП, СЛА ліцензій на провадження діяльності з роздрібної торгівлі ЛЗ.
Заступник начальника відділу методологічного забезпечення фармацевтичної діяльності та моніторингу Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення Яніна Толкачова надала інформацію щодо організації торгівлі ЛЗ у ФАП та СЛА.
Так, для здійснення роздрібної торгівлі працівник ФАП або СЛА отримує дозвіл сільської ради на розміщення аптечного пункту. У податковій інспекції реєструється ця торгова точка, а також книга обліку розрахункових операцій та розрахункові квитанції, за якими проводиться відпуск ЛЗ покупцеві.
Слід зазначити, що, оскільки саме надання медичної допомоги, а не торгівля ЛЗ є призначенням ФАП та СЛА, вони можуть здіснювати відпуск ЛЗ та виробів медичного призначення за дорученням центральної районної аптеки (ЦРА) у разі відсутності аптечних закладів. Тому ініціатива стосовно покращання забезпечення ЛЗ сільського населення на комерційній основі має бути реалізована шляхом створення аптек та їх структурних підрозділів. Відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР діяльність з роздрібної торгівлі ЛЗ здійснюється тільки за наявності торгового патенту. Торговий патент потрібно придбати для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки).
Пільговий торговий патент видається суб’єктам підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:
– готові ЛЗ, а також перев’язувальні матеріали та інше медичне приладдя;
– препарати для застосування у ветеринарії, туалетний папір, зубні пасти та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони та інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження).
Що стосується правил проведення розрахункових операцій, то згідно з постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336 роздрібна торгівля медичними та фармацевтичними товарами на території села може здійснюватися з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій. Якщо ФАП або СЛА отримали пільговий торговий патент, то вони діють згідно із Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР. Відповідно до нього реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному КМУ за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику, у разі, коли такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством.
Слід зазначити, що постановою № 1336 встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (75 тис. грн. на один структурний підрозділ), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов’язковим.
Відповідно до п. 33 Правил торгівлі у фельдшерських пунктах, ФАП та СЛА роздрібну торгівлю ЛЗ можуть здійснювати особи з медичною освітою.
Роздрібна торгівля ЛЗ здійснюється на підставі трудової угоди та договору про матеріальну відповідальність між адміністрацією ЦРА та працівником ФАП або СЛА. За заявкою останнього за накладною відпускаються ЛЗ під реалізацію, за роздрібними цінами аптеки.
Виручка здається за прибутковим касовим ордером до каси аптеки. Крім того, щомісяця складається звіт до бухгалтерії аптеки про залишок товару, а також звіт до податкових органів. Заробітна плата працівнику ФАП або СЛА нараховується у процентному відношенні до виторгу.
З метою покращання забезпечення та доступності ЛЗ і виробів медичного призначення для населення сільської місцевості наказом МОЗ України від 27.09.2005 р. № 495 «Про затвердження мінімального обов’язкового асортименту лікарських засобів і виробів медичного призначення для фельдшерсько-акушерських пунктів» затверджено мінімальний обов’язковий асортимент для всіх ФАП.
Отже, сьогодні нормативно-правове забезпечення реалізації ЛЗ у ФАП у сільській місцевості дозволяє:
– реалізацію ЛЗ із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій;
– у разі отримання пільгового торгового патенту розрахунки з покупцями можуть проводитися без реєстраторів розрахункових операцій та розрахункової книжки, якщо асортимент товарів у ФАП відповідає встановленим вимогам.
Чи однакові можливості ФАП та СЛА щодо забезпечення сільського населення ЛЗ — на це запитання відповів завідувач сектору розвитку сімейної медицини Департамента розвитку медичної допомоги МОЗ України Костянтин Надутий:
— Працівник ФАП має право реалізовувати тільки препарати безрецептурної групи, тоді як працівник амбулаторії (лікар) може здійснювати торгівлю препаратами рецептурної групи. Таким чином, у СЛА більше можливостей щодо забезпечення сільського населення ЛЗ за умови наявності кадрів.
— Яка частина ФАП та СЛА на сьогодні здійснює торгівлю ЛЗ? Чи доцільно розширювати цю практику?
— За оперативними даними МОЗ України, у 2006 р. близько 70% ФАП та СЛА здійснювали торгівлю ЛЗ. Оптимальною була б ситуація, за якої сільське населення мало б можливість придбати ЛЗ у будь-якому фельдшерському пункті або сільській амбулаторії. Особливо це стосується препаратів для лікування гострих захворювань та деяких хронічних. На сьогодні доводиться констатувати, що рівень та обсяги медичної допомоги у сільській місцевості не відповідають потребам населення.
— Які пріоритетні напрями роботи з поліпшення доступності ЛЗ для сільського населення?
— Необхідно створювати мотивацію перш за все для працівників СЛА, які мають право реалізовувати препарати рецептурної групи. Разом з цим система мотивації первинної ланки охорони здоров’я повинна бути направлена на профілактику захворювань та планову роботу.
Крім того, слід звернути увагу на оперативні дані моніторингу, що здійснюється згідно з указом Президента України щодо забезпечення сільського населення ЛЗ. Кількість амбулаторій, у штаті яких є лікарі, дорівнює кількості амбулаторій, що здійснюють реалізацію препаратів. Отже, забезпечення доступності ЛЗ для сільського населення тісно пов’язане із кадровим потенціалом СЛА. n
Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»
Коментарі