Конструктивний діалог із владою та спільне вирішення нагальних питань: сподівання АПАУ

Аптеки й аптечні мережі в Україні сьогодні працюють і розвиваються відповідно до вимог часу та запиту громадян. Ними підтримуються всі урядові програми, вони створюють і втілюють у життя власні соціальні проекти, у них є досвід, репутація, сформовані колективи досвідчених провізорів та фармацевтів. Разом з тим, уже традиційно, наше суспільство в усіх бідах, які відбуваються у фармацевтичній галузі, звинувачує саме аптечні заклади. Ціни підвищилися на ліки — питання до аптек, ліки не постачаються вчасно — питання до аптек, та чи інша державна програма не працює через відсутність, наприклад, фінансування, знову ж таки, хто винен — аптеки. Прагнення нової влади внести реальні й суттєві зміни в усі сфери нашого життя вселяють надію. Але чи прислуховуються вже сьогодні нові реформатори до тих, хто займається аптечною справою професійно, чи намічені перші кроки співпраці, які питання у вітчизняних аптекарів на часі, на що вони сподіваються і чим нині живуть — про це в розмові з директором ГС «Аптечна професійна асоціація України (АПАУ)», професором, доктором фармацевтичних наук Володимиром Руденком.

— Володимире Васильовичу, нещодавно на сайті АПАУ опубліковано відкритий лист до голови Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування (далі — Комітет) Михайла Радуцького щодо налагодження діалогу стосовно підготовки змін до законодавства у сфері охорони здоров’я. Про які зміни йде мова?

— Почну з того, що ГС «АПАУ» є найбільшим в Україні професійним об’єднанням аптек та аптечних мереж.

Ми співпрацюємо з державними органами та організаціями у сфері аналізу й розробки рекомендацій стосовно нових проектів законів, інших нормативно-правових актів, змін та допов­нень до чинного законодавства, що стосуються порядку ліцензування, усіх аспектів обігу лікарських засобів та супутніх товарів, які можуть реалізовуватися через аптечні заклади, організовуємо та проводимо круг­лі столи, зустрічі з представниками органів державної влади з метою розгляду питань, що виникають у суб’єктів господарювання при веденні господарської діяльності, тощо.

Наразі АПАУ окреслені актуальні та спірні питання, які виникають на фармацевтичному ринку й потребують обговорення.

Саме з метою підготовки якісних узгоджених змін до законодавства та подальшої діяльності аптечних закладів ми пропонуємо провести круглий стіл за участю членів Комітету, представників Міністерства охорони здоров’я України та членів АПАУ.

Для того щоб був результат — треба діяти спільно. АПАУ завжди підтримує мудрі, цікаві пропозиції з боку влади, сподіваємося, і вона нарешті готова почути нас. Розмова ця необхідна ще й тому, що останнім часом дуже багато звернень посипалося на адресу Президента, Уряду, того ж таки Комітету. І не всі вони є достатньо аргументованими, мають сенс, тому нам важливо бути почутими саме зараз.

— А що, на Ваш погляд, як людини з великим досвідом, нині найбільше турбує аптечний сектор? На чому хотіли б акцентувати увагу в розмові з представниками влади?

— Перш за все, є питання до Закону «Про лікарські засоби». Так, чинна редакція діє ще з 1996 р. з багатьма доповненнями й змінами. Дійсно, на часі внести деякі нові зміни, незважаючи на те, що закон чинний. Тобто питання його оновлення якраз актуальне.

До речі, варто зазначити, що АПАУ брала участь у робочих групах, які працювали над новою редакцією цього законопроекту. Нами було внесено багато суттєвих поправок, пропозицій. Якщо буде створена нова група, то радо попрацюємо і в ній, бо маємо що запропонувати й цього разу.

А взагалі, якщо говорити про законодавчу базу в цілому, то насправді неважливо, скільки в нашій країні буде прийнято нових законів або підзаконних актів, яких сфер вони торкатимуться. Головне, щоб усі ці закони працювали й держава була голов­ним контролером щодо їх виконання.

— Ви згадали про звернення на адресу влади, які стосуються питань фармацевтичної галузі. Окремі з них оприлюднені. І в багатьох з них йдеться про аптечну монополію та її вплив на формування цін на лікарські засоби.

— Давайте розділимо питання про монополію та формування ціни на різні частини.

Щодо монополії. Так, в останні роки дійсно відмічається незначне збільшення частки мережевих аптек.

На сьогодні в Україні налічується близько 21 тис. аптек та аптечних пунктів. Найбільша аптечна мережа займає на ринку 4% загальної кількості аптек і 15% — загального товарообігу. Частка топ-3 аптечних мереж становить 11% загальної кількості аптек і 28% — загального товарообігу, топ-10 — 40 і 22% відповідно, топ-100 — 75 і 42% відповідно.

Одним словом, проблеми демонополізації просто не існує. Вона є надуманою.

У той же час частка оптових поставок першої трійки дистриб’юторів лікарських засобів досяг­ла 85%: ТОВ «БаДМ» — 38%, «Оптіма-Фарм, ЛТД» — 32%, ТОВ «Вента.ЛТД» — 15%.

Тепер про ціни на лікарські засоби. Чітку відповідь на дане питання було дано ще на початку роботи програми «Доступні ліки». В Україні тоді вперше було впроваджено систему референтного ціноутворення. Це той випадок, коли Міністерство охорони здоров’я шляхом порівняння цін у 5 референтних країнах встановлює граничні ціни для виробника, які визначаються за певною формулою і не повинні бути вищими, ніж у референтних країнах.

Після впровадження такої системи ціноутворення виробниками лікарських засобів були знижені ціни на 5–70%, тоді як роздрібна націнка аптеки залишалася фіксованою — до 15%.

Днями вийшов наказ МОЗ № 2072, який затверджує Реєстр граничних оптово-відпускних цін на деякі лікарські засоби, що закуповуються за бюджетні кошти. І що ми бачимо? Так, на деякі лікарські препарати переліку, наприклад, діа­зепам, референтна ціна становить 4,25 грн. за ампулу, у той час як наразі поставляється за ціною 45,28 грн. Морфін у реєстрі — 6,72 грн. за ампулу, поставляється за ціною 60,84 грн. Фентаніл у реєстрі — 4,47 грн., наразі — 64,62 грн. Тобто ціна постачальника відрізняється в 10 разів, і аптека в цьому процесі взагалі участі не бере.

Я думаю, що такі приклади ставлять крапку у питанні, хто диктує ціну на ліки в країні. Ціни залежать від виробника.

А взагалі хочеться відмітити, що середня роздрібна націнка в аптеках протягом кількох останніх років не перевищує 19%, і аптеки серйозно конкурують одна з одною.

Також хочу спинитися на двох важливих питаннях, які сьогодні обговорюються, щодо впливу на ціни на лікарські засоби — це маркетинг і реклама.

В Україні зареєстровано дуже багато лікарських засобів з однією діючою речовиною (аналоги) різних виробників: панкреатин — 36, ібупрофен — 65, парацетамол — 36, диклофенак — 106, амброксол — 47, натрію хлорид — 57, цефтріаксон — 53, силденафіл — 118 і т.д. Аптека фізично не може викласти на полицю всі ці препарати, а отже, задовольнити вимоги всіх їх виробників. Найпопулярніші лікарські засоби виробники продовжують випускати, розширюючи їх асортимент, хоча деякі препарати аптека взагалі не може закупити для пацієнтів внаслідок їх відсутності на ринку України. Отже, в основному укладення маркетингових угод ініціюється саме виробниками, оскільки вони є інструментом їх конкуренції між собою.

Це я до того, що систему стимулювання продажу власних лікарських засобів шляхом проведення певних маркетингових дій серед лікарів, фармацевтів та аптек створили виключно виробники для просування своїх генеричних препаратів.

Сьогодні у ЗМІ різними спікерами озвучуються різні цифри щодо оплати таких послуг. Це і 30, і 40, і 50%.

З метою уникнення будь-яких маніпулювань щодо маркетингу у 2018 р. Антимонопольний комітет України надавав Міністерству охорони здоров’я обов’язкові до розгляду рекомендації щодо розроблення та прийняття нормативно-правових актів зі встановлення чітких і прозорих правил промоції та маркетингу лікарських засобів для всіх учасників ринку. До цього часу такі правила не розроблені, хоча в деяких випадках є необхідними.

Ми пропонували виробникам знизити ціни так званого маркетингу на 40% і продавати свої ліки без цієї надбавки. Впевнені, що препарати з такою знижкою будуть конкурентоспроможними.

Також слід звернути увагу ще на один важливий чинник, який значною мірою впливає на ціну виробника, але про який опоненти чомусь також замовчують.

За інформацією аналітичних компаній, витрати виробників ліків в Україні на рекламу у 2017 р. становили більше 607 млн дол. США. У 2018 р. інвестиції в рекламу лікарських засобів збільшилися ще на 53%. Тобто можна зробити висновок, що виробники за рахунок реклами лікарських засобів підвищили їх вартість приблизно до 25% (при тому, що у 2017 р. в Україні було реа­лізовано лікарські засоби на суму більше 2,6 млрд дол.).

Отже, гадаю, варто переглянути механізм та порядок реклами лікарських засобів, що також суттєво вплине на їх вартість. Зазначу, що наша асоціація, з метою зниження цін на лікарські засоби пропонує на весь Націо­нальний перелік основних ліків, а це майже 5 тис. найменувань, запровадити референтне ціноутворення за прикладом програми «Доступні ліки», розширити перелік лікарських засобів, які беруть участь у програмі реімбурсації, збільшити кількість нозологій.

Попередній склад МОЗ щодо зазначених вище питань такі зміни напрацьовував, але не довів їх до логічного завершення. Головне тепер і далі рухатися в цьому напрямку, бо всі ці кроки призведуть у результаті до здешевлення ліків.

— Прокоментуйте, будь ласка, зміни в законодавстві щодо впровадження реєстраторів розрахункових операцій (РРО). Слід зазначити, що думки в суспільстві з цього приводу різні.

— Наша асоціація є членом Української ради бізнесу, яка й була ініціатором внесення таких змін. Ми підтримуємо ці нововведення, особ­ливо при реалізації лікарських засобів, аби всі суб’єкти господарювання, незалежно від того, юридична це особа чи фізична особа — підприємець, працювали в однакових умовах і однаково сплачували податки. При цьому хочу наголосити, що АПАУ не проти малого бізнесу.

— Володимире Васильовичу, днями у ЗМІ з’явилася інформація щодо створення робочої групи з подальшого вдосконалення українського законодавства у сфері обігу лікарських засобів. АПАУ отримала запрошення увійти до її складу? Якщо так, то над чим вже вдалося попрацювати, які плани роботи намітили?

— Так, дійсно, нещодавно під головуванням радника міністра охорони здоров’я в МОЗ відбулося перше засідання цієї робочої групи, де були присутні й представники АПАУ.

Основне питання, на якому зроблено особ­ливий акцент, — це виконання програми Президента й Уряду щодо дерегуляції фармгалузі та затвердження програми діяльності. Мова йшла й про імплементацію європейських директив, розробку належної аптечної практики, прийняття законопроекту «Про лікарські засоби» тощо.

Щодо дерегуляції та імплементації європейських директив та закону про лікарські засоби. Ми їх підтримуємо. І я неодноразово на цьому наголошував. А на питанні розробки належної практики та інших питаннях зупинюся більш детальніше.

Як показує досвід ЄС, належна аптечна практика (НАП, GРP) — це рекомендовані, але не обов’язкові стандарти діяльності аптек у краї­нах ЄС.

Належна аптечна практика — сукупність правил з роздрібної реалізації лікарських засобів, їх зберігання, контролю якості, виготовлення в умовах аптек, відпуску, раціонального використання та економічної доступності в інтересах пацієнтів, дотримання яких забезпечує якість лікарських засобів на всіх етапах їх закупівлі, виготовлення, збереження та роздрібної реалізації. Також передбачає реалізацію відповідального самолікування. У настанові «Належна аптечна практика: стандарти якості аптечних послуг», яка затверджена наказом МОЗ від 30.05.2013 р. № 445, не встановлено національних стандартів щодо впровадження такої практики. Ці стандарти, на мою думку, значною мірою вже впроваджені діючими нормативними документами — Ліцензійними умовами, наказами та розпорядженнями МОЗ, інших державних органів. Тобто, мабуть, просто необхідно оновити цей наказ з посиланням на вже діючі розпорядження й документи МОЗ, а ті, що неефективні, вилучити або внести зміни до них. Чи, як варіант, за допомогою професійних організацій та асоціацій відпрацювати перелік стандартних операційних процедур для кожного аптечного закладу краї­ни з метою імплементації GРP.

Щодо акредитації аптек як закладів охорони здоров’я. Свою негативну оцінку таким ініціативам АПАУ вже давала. Очевидно ж, що це чергова корупційна годівниця, яка не вписується в загальну ідею дерегуляційної реформи. Тим більше, що останнім часом про низьку ефективність і наявність корупційної складової територіальних підрозділів контролюючих служб не говорить тільки лінивий.

— Зараз піднімається питання щодо професійної освіти та якості підготовки фахівців, які працюють в аптеках. Ви тут бачите певні проблеми?

Закладів вищої освіти для навчання фахівців, які б у майбутньому працювали в аптеках, на мій погляд, в Україні достатньо. Про їх рівень, матеріальну базу, викладачів наразі не готовий говорити, бо не вивчав цю проблематику.

Стосовно якості підготовки, то тут кожен заклад отримав відповідну ліцензію, а отже, кожен має відповідати певним ліцензійним вимогам. Питання стосується більше Міністерства освіти і науки (МОН) України, яке повинно все це конт­ролювати.

Недоречною є й дискусія щодо дистанційної форми навчання, адже така форма існує в багатьох країнах Європи. А от долю заочної форми освіти як елементу дистанційної форми мають вирішити спільно МОЗ і МОН. Слід нарешті визначити, хто має право таким чином здобувати освіту, та поставити в цьому питанні крапку.

— Нині активно впроваджується система еHealth (електронна система охорони здоров’я). Чи готові аптеки до участі в цій програмі?

— Одним із пріоритетів нової влади є створення електронної е-країни, тобто мінімізації участі фізичної особи у відносинах з державою. Певні кроки в цьому напрямку вже зроблені або роб­ляться. Для нас позитивним тут є впровад­ження електронного рецепта, який цього року почав дія­ти в програмі «Доступні ліки». На жаль, можу констатувати, що Національною службою здоров’я України (НСЗУ) та медичними інформаційними системами не вирішено ще ряд «дитячих хвороб», але, попри все, за цим майбутнє. Аптеки мають бажання долучитися до еHealth. А це і отримання ліцензії, і договірні відносини з лікувальними закладами, НСЗУ, пілотний проект з 2D-кодування ліків тощо.

Наразі багато розмов щодо відпуску лікарських засобів (Rx) без рецепта лікаря. Лікарі не хочуть виписувати, а фармацевти, аби уникнути конфліктних ситуацій з пацієнтами, їх не завжди вимагають. Ми пропонуємо якнайшвидше внести зміни до наказу МОЗ № 360 «Про затверд­ження Правил виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків» та зобов’язати лікарів виписувати рецепти на такі препарати в електронній формі, а провізорів — відпускати ліки за такими рецептами.

І найголовніше — таку форму е-рецепта слід впровадити вже найближчим часом, наприклад, у 2020 р. Почати поетапно з препаратів предметно-кількісного обліку та кодеїновмісних тощо.

— Окрім вирішення проблем, озвучених під час розмови, АПАУ вже традиційно розпочала підготовку до Аптечного саміту України–2019. Якій основній темі буде присвячено цьогорічний захід?

— Я вже говорив, що курс Президента та Уряду нині спрямований на спрощення і дерегулювання. А фармацевтична діяльність — у трійці найбільш зарегульованих галузей в Україні. Хочемо поділитися своїми думками щодо цього, почути думки про ціни, монополію та ін. Тому запрошуємо до нашої розмови всіх — нову владу, учасників фармацевтичного ринку. Слоган ГС «АПАУ» — сила в єдності. Тож хай ці слова стануть об’єднуючими у вирішенні назрілих проб­лем і для всіх учасників цьогорічного Аптечного саміту.

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи