Регіональній конференції ВООЗ та FIP в Україні бути!

Доступ пацієнтів до медичної допомоги є ключовим пріоритетом для більшості країн, а доступ до медичної допомоги є основним правом людини та одним із основних принципів більшості систем охорони здоров’я поряд з безпекою, якістю та доступністю ліків. На жаль, це не є реальністю для всіх. З точки зору пацієнта, системи охорони здоров’я часто не задовольняють потреби пацієнтів із хронічними станами. Фрагментація догляду є головною проблемою для хворих, яким часто доводиться «боротися із системою», щоб отримати необхідну допомогу. Розробляю­чи будь-які зміни, інколи ми звертаємося до вже існуючих практик, які успішно імплементували та які на сьогодні добре функціонують. Враховуючи, що Україна обрала шляхом розвитку для себе євроінтеграцію, то, безумовно, досвід країн саме європейського регіону є пріоритетним для нас у виборі стратегії подальшого розвитку та руху. Про проблеми, які обговорювалися фармацевтичною спільнотою на регіональній конференції Міжнародної федерації фармацевтів (International Pharmaceutical Federation — FIP) для Європейського регіону «Delivering primary health care: Pharmacists taking the next leap forward», яка пройшла 23–25 жовтня у м. Анкара, Туреччина, розповів Олег Клімов, голова правління ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» (далі — ГО «ВФП»).

— Олеже Івановичу, світові конгреси FIP з фармації та фармацевтичних наук досить добре відомі представникам української фармації, адже ГО «ВФП» уже не один рік бере в них участь та Ви постійно висвітлюєте цей захід. Проте регіональні конференції — це щось нове.

— Дійсно, регіональні конференції — це досить новий формат для FIP. Перша регіональна конференція федерації минулого року відбулася в м. Астана, Казахстан. Цьогорічна конференція в Анкарі є першим заходом FIP такого формату для Європейського регіону. Чому обрано саме такий формат конференцій? Справа в тому, що під час щорічного конгресу всі політики, що обговорюються в його рамках (перспективні чи вже імплементовані), розглядаються в глобальному ракурсі. А регіональна конференція дозволяє сфокусувати увагу на питаннях, які на світовому конгресі визначено як пріоритетні, саме в розрізі потреб та особливостей конкретного регіону.

Головна ідея, що невидимою червоною лінією відслідковувалася протягом усієї конференції — роль фармацевтичного працівника в системі надання первинної медико-санітарної допомоги. Як показують статистичні дані Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у світі відзначається чітка тенденція — проблема нестачі кваліфікованих медичних кадрів. Тому ВООЗ та FIP розробили нову стратегію чи місію, де чітко розділяються роль та відповідальність лікаря і фармацевта.

Таким чином, відмічається розвиток філософії у сфері охорони здоров’я, за якої лікар та фармацевт — члени однієї команди. І робота в цій команді має базуватися на довірі спеціалістів один до одного, а саме до їх кваліфікації. Тому одним з фундаментальних пріоритетів, який визначено в Анкарі, є мінімізація розриву між освітніми програмами, які проходить молодий спеціаліст, та реальним запитом практики. Адже, як ми бачимо, на сьогодні в нас у багатьох речах це не прос­то розрив, це прірва.

— Під освітньою програмою Ви маєте на увазі той матеріал, що викладають у закладах вищої освіти?

— Програму викладають усім майже однакову. Питання, як ця програма засвоюється. І не останню роль (не в позитивному ключі, звісно ж) грають і заклади вищої освіти, що відкриваються на кожному кутку з досить сумнівним викладацьким складом, і заочна форма навчання. Адже якщо ми йдемо шляхом євроінтеграції, то без приведення у відповідність системи професійної освіти та системи допуску до професії про які кроки може йти мова?

Щоб наш диплом та професія мали відповідний рівень, необхідні фундаментальні зміни. Хочу сказати, що на сьогодні рівень допуску до фармацевтичної професії в тих же африканських країнах реалізовано приблизно на рівні розвинених країн, а саме США. А на якому рівні ми? Навіть не одразу можу знайти відповідь на це питання.

Що стосується ролі фармацевта. На моє глибоке переконання, саме це поняття є тим величезним майданчиком для побудови сервісу післядипломної освіти. А саме: фармацевтична справа, фармацевтична допомога і фармацевтичний сервіс. Тому особливо важливо працювати над зміною системи післядипломної освіти в частині навчання наших колег та власників аптек у наданні сервісу.

Як ГО «ВФП» ми вже декілька років говоримо про те, що фармацевтична послуга повинна оплачуватися. У більшості розвинених країн медична та фармацевтична послуги — це складові одного лікувального процесу та всі вони належним чином компенсуються. На мій погляд, саме за рахунок фармацевтичного сервісу наша післядипломна освіта може переродитися як фенікс з попелу в частині надання знань. І потрібно, щоб самі фармацевти приходили та просили дати їм такі знання. А це стане можливим лише тоді, коли саме фармацевтична послуга стане маркером ефективності функціонування того чи іншого аптечного закладу.

А тут виникає інше питання. Функціонує хто, аптека чи її працівники? Тому що заклад — це стіни, які не надають сервіс. Стіни — це місце, де можна надавати професійні послуги. У розвинених країнах існує свідоцтво/ліцензія про відповідність цих стін належним умовам практики, а далі — приходять ті ж лікарі, кожен з яких має індивідуальну ліцензію на надання медичних послуг. Те ж саме стосується і фармацевтів.

Тобто ми говоримо про те, що необхідно при зміні законодавчої бази змінювати підходи до мислення та здійснення діяльності. І в першу чергу треба починати із себе. З розуміння того, що аптека має виживати не за рахунок націнки, а завдяки наданню фармацевтичної послуги чи сервісу. І тоді власник аптечного закладу в першу чергу буде зацікавлений в якості своїх співробітників та їх відповідності тим завданням, які сьогодні-завтра вони мають виконувати.

Інше важливе питання, яке варто розглянути в цьому контексті, — це інтернатура. У тому вигляді, у якому вона існує на сьогодні в нашій країні, — це повністю спотворений процес, що не має права на існування. Необхідна докорінна трансформація підходу до надання післядип­ломної освіти, у тому числі й інтернатури. Якщо наші освітяни запропонують альтернативні сьогоднішнім підходам, що ґрунтуються на кращому міжнародному досвіді, ми з радістю їх підтримає­мо. Адже з належної підготовки кадрів починається обговорення нормального функціонування будь-якої сфери діяльності.

— Керівництво FIP після цьогорічного світового конгресу направило від імені організації листа на адресу Президента України щодо шляхів вирішення основних проблем фармацевтичної галузі в Україні. Чи не обговорювали Ви цей лист в Анкарі?

— Звичайно ж це питання ми не залишили поза увагою. Хочу зазначити, що така підтримка глобальної професійної організації є поки безпрецедентним явищем для української Фарми. Окрім іншого, Домінік Джордан (Dominique Jordan), президент FIP, зазначив, що мав розмову з генеральним секретарем ВООЗ та погодив, що разом дві організації починаючи з 2020 р. включають Україну у фокус своєї уваги в розрізі приведення у відповідність стандартів професійної освіти, належних практик і т.д. І на І кв. 2021 р. в Україні запланована наступна регіональна конференція FIP, що проводитиметься під егідою ВООЗ та фокусуватиме увагу на ролі фармацевта в таких глобальних проблемах, як боротьба з антибіотикорезистентністю, вакцинація, імунізація та підготовка фармацевтичних кадрів.

У зв’язку з цим після повернення з Туреччини я мав особисту зустріч з міністром охорони здоров’я України Зоряною Скалецькою. Так, 8 листопада ми обговорили проблему монополізації аптечного ринку, яка руйнує систему роздрібної реалізації лікарських засобів. Було відзначено, що власники мережевих аптек фактично перетворилися на самозваних регуляторів фармринку України. Адже, зловживаючи монопольним становищем, підприємці чинять тиск на виробників та постачальників, вимагаючи «відкати» (у розмірі до 60% від номінальної вартості деяких лікарських засобів) за появу препаратів на полицях своїх кіосків. Це, у свою чергу, унеможливлює забезпечення доступними, ефективними та безпечними лікарськими засобами громадян Украї­ни та призводить до банкрутства сільських, малих та комунальних аптек.

Окрему увагу під час зустрічі ми звернули на скорочення у 2020 р. фінансування Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, яке створює ризики в діяльності системи контролю якості ліків. Також обговорили проблеми у сфері підготовки фармацевтів, від рівня професіоналізму яких залежить подальший успіх медичної реформи. Я повідомив пані міністру про намір проведення у І кв. 2021 р. Регіональної конференції FIP у Києві.

З боку З. Скалецької отримано позитивну оцінку нашої професійної діяльності та запевнення в підтримці МОЗ України проведення в 2021 р. Регіональної конференції FIP в Україні.

Ми з великим ентузіазмом та надією дивимося на подальшу роботу та розвиток фармацевтичної галузі в Україні та сподіваємося, що той досвід, про який ми дізнаємося, відвідуючи такі заходи, найближчим часом стане реальністю і на території нашої країни.

Ірина Бондарчук

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!