Терміново: все про руйнацію державних та комунальних медичних закладів

Саме про це йде мова в законопроєкті від 19.12.2019 р. № 2635 «Про внесення змін і доповнень до деяких законів України з метою вдосконалення цивільного законодавства». На цей законопроєкт можна було б не звертати уваги, але 18.03.2020 р., у самий розпал епідемії в Украї­ні, Комітет Верховної Ради України з питань бюджету фактично схвалив цей документ як такий, що «…матиме опосередкований вплив на показники бюджету…».

Немає сенсу розглядати осіб, що є авторами цього законопроєкту, усі вони є членами однойменної політичної сили. Однак дивує верх цинізму не лише авторів цього документа, але й осіб, які його підтримують. Для яких голов­ним є лише те, що він «…матиме опосередкований вплив на показники бюджету…». Народних обранців не цікавлять здоров’я та життя громадян, у той же час лікарі державних та комунальних медичних закладів сьогодні ведуть боротьбу з епідемією. Усім зрозуміло, що лише наявність мережі державних та комунальних закладів охорони здоров’я дозволяє утримувати ситуацію під контролем.
Ми не чули про виконання соціальних функцій щодо боротьби з епідемією з боку приватних медичних гігантів. Проте всі знають, у яких жахливих умовах, навіть без страхування власного здоров’я та життя, працюють лікарі медичних закладів, що здійснюють свою діяльність у державних та комунальних некомерційних підприємствах.
Нагадаю, що свого часу відповідно до Закону України від 06.04.2017 р. № 2002-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я» було прийнято рішення щодо реорганізації державних та комунальних медичних закладів як бюджетних установ у підприємства відповідно казенні та комунальні некомерційні.

А вже Закон України від 19.10.2017 р. № 2168-VIII «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» поставив крапку в існуванні державних та комунальних медичних закладів як бюджетних установ.

Так, відповідно до цього закону Національна служба здоров’я України з 2020 р. закуповує (тобто фінансує) медичні послуги у закладах охорони здоров’я усіх рівнів надання медичної допомоги, крім бюджетних установ. А, як відомо, реформа вторинної та третинної медичної допомоги повинна запрацювати з квітня 2020 р., і для отримання фінансування всі державні й комунальні медичні заклади реорганізовані в некомерційні (казенні) підприємства.

До речі, первинна медична допомога (сімейні лікарі) уже здійснюється лише через саме такі підприємства, серед таких суб’єктів здійснюють діяльність і приватні медичні заклади, як правило, у формі товариств з обмеженою відповідальністю. Ключовою є фраза «обмежена відповідальність».

Усе, мишоловка зачинилася! Хтось запитає: «А в чому справа?». А справа в тому, що законопроєкт № 2635 взагалі виключає в ч. 2 ст. 167 та ч. 2 ст. 169 Цивільного кодексу України такі поняття, як державні та комунальні підприємства, а разом, щоб виключити несподіванки, скасовує Господарський кодекс України, у якому регламентується більш детально діяльність державних та комунальних підприємств.

Ми не будемо поки що розглядати наслідки скасування Господарського кодексу в цілому, наше завдання — проаналізувати шанси подальшого існування державних та комунальних медичних закладів при реалізації цього законопроєкту.

Варіанти існування є, але вже без фінансування з боку Національної служби здоров’я України і взагалі без будь-якого фінансування. Єдиний шлях, що пропонують самі автори законопроєкту, це привести до 01.01.2021 р. організаційно-правову форму у відповідність з нормами Цивільного кодексу України, а це можуть бути лише підприємницькі товариства, такі як акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне і командитне товариство, — і все. Але справа в тому, що всі ці види товариств здійснюють діяльність лише з метою отримання прибутку, тобто вже не можуть виконувати соціальні функції. Крім того, створення такого товариства має на увазі його приховану приватизацію, це вже буде не комунальний або державний медичний заклад, це буде повноцінний суб’єкт приватного права.

Між тим, відповідно до Прикінцевих положень законопроєкту невідповідність організаційно-правової форми юридичної особи нової редакції Цивільного кодексу України з 01.01.2021 р. є підставою для припинення діяльності юридичної особи.

Тут також можна згадати колишнього міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі з підготовленим під його керівництвом групою юристів законопроєктом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я», основною новелою цього документа було питання реорганізації державних і комунальних медичних закладів, у тому числі в господарські товариства (підприємницькі товариства), тобто в повноцінні комерційні підприємства. З цього приводу свого часу мною була висловлена точка зору на шпальтах «Щотижневика АПТЕКА». У ті часи під натиском обуреної медичної спільноти Міністерство охорони здоров’я зробило «відкат» назад, і через деякий очільником МОЗ була призначена інша особа.

При цьому, на жаль, реорганізація медичних закладів у непідприємницькі товариства відповідно до ст. 85 Цивільного кодексу України прос­то неможлива.
Є ще один шлях, це створення відповідно до норм Бюджетного кодексу України бюджетної установи. Саме як це і було до реорганізації державних та комунальних медичних закладів згідно із законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я» та «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».
Тобто що залишається? Це повернення назад і створення бюджетної установи, але в такому разі Національна служба здоров’я України вже не буде фінансувати таку установу. Або інший, більш вірогідний варіант, це створення підприємницького товариства, тобто фактична його комерціалізація та приватизація. Отже, вимальовується така картина.

По-перше, протягом 2017 р. приймаються рішення щодо реорганізації державних та комунальних медичних закладів (які здійснювали діяльність як бюджетні установи) у державні (казенні) та комунальні некомерційні підприємства під страхом припинення їх фінансування з боку Національної служби здоров’я України. Як наслідок, до березня 2020 р. усі державні та комунальні медичні заклади були реорганізовані у підприємства. По-друге, перед безпосереднім запровадженням другого етапу реформи фінансування охорони здоров’я для вторинної та третинної ланки 18.03.2020 р. без зайвого ажіотажу в комітетах Верховної Ради України розглядається законопроєкт про ліквідацію таких підприємств.

При цьому він повинен набути чинності наступного дня після оприлюднення. Про те, що цей документ буде прийнятий, навіть не доводиться сумніватися. Більш того, про внесення змін до Цивільного кодексу неодноразово наголошував один із керманичів Верховної Ради України, відомий правознавець. Справа лише в закінченні карантину і все, включається «турборежим». До речі, така сама доля очікує всі державні та комунальні організації, що втратили статус бюджетних установ.
Розглянемо окремі державні підприємства, що знаходяться у сфері управління МОЗ та Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками.
Наприклад, візьмемо державне підприємство «Державний експертний центр МОЗ України». Головне завдання цього підприємства — підготовка матеріалів для реєстрації лікарських засобів, експертиза реєстраційних матеріалів.

Уявімо на хвилинку, що це підприємство стало підприємницьким товариством згідно з нормами Цивільного кодексу і, як наслідок, було приватизоване. Боюся навіть уявити, які ліки будуть реєструватися в Україні та яким стане основ­ний мотив для їх реєстрації.

Подібне питання виникає щодо державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», основ­ним завданням якого є підготовка Державної Фармакопеї України та стандартизація лікарських засобів, лікарської рослинної сировини, фармакопейний контроль якості лікарських засобів. При цьому науковці центру затребувані не лише на теренах СНД, а й в державах — членах ЄС та США. Зрозуміло, що приватизація цього центру потягне за собою руйнацію фармацевтичної науки і системи контролю якості лікарських засобів.

Чи розуміють самі «автори» законопроєкту зміст цього документа і наслідки його прийняття? Навіть стислий огляд авторів дозволяє висловлювати свої сумніви щодо цього. Хоча автори документа всупереч юридичній техніці, можливо, віддалено розуміючи абсурдність ситуації, вирішили зняти з себе відповідальність і в Прикінцевих положеннях доручили Кабінету Міністрів Украї­ни протягом 6 міс з дня набрання чинності цим законом розробити та подати до Верховної Ради України проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям цього документа.

У цьому сенсі хотілося б згадати, скільки років після прийняття Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» потребувалося Кабінету Міністрів України, щоб розробити звичайні підзаконні акти, умови ліцензування? Нагадаю: близько 2 років.
А в нашому випадку мова йде про фундаментальні законодавчі акти.

Тобто зрозуміло, що у сфері охорони здоров’я все буде просто зруйновано. Що буде з іншими галузями національної економіки, нас поки що не цікавить, це вже є предметом інших досліджень.

Отже, яка основна причина прийняття такого законопроєкту?

Це визначають його розробники в пояснювальній записці, а саме: «…підвищити рівень інвестиційної привабливості держави, вивести так званий державний та комунальний сектори економіки з міжнародної економічної ізоляції». Тобто звичайна приватизація через так зване інвестування.
Цікаво те, що розгляд даного законопроєкту на Комітеті Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування взагалі не передбачається. А лише на комітетах з питань економічного розвитку, з питань правової політики, з питань бюджету, з питань антикорупційної політики, з питань інтеграції України з Європейським Союзом. Хоча це нічого б не змінило.

І нам лише залишається дивитися на руйнування існуючої системи охорони здоров’я. А чи встигнемо ми побудувати іншу?

Віталій ПАШКОВ,
доктор юридичних наук, професор

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Алла 24.03.2020 6:24
Шановний пане Віталію! Ви дійсно маєте мужність реально оцінити масштаб руйнації . Ваш професіоналізм застерігає від можливих негативних наслідків. Шановні законотворці ! Прислухайтесь !Нам всім тут , в Україні, жити .
Віталій 25.03.2020 1:22
Дякую за розуміння
GREG007 30.03.2020 11:38
Уважаемый господин В. Пашков! Как доктор юридических наук Вы полностью и правильно описали ГРЯДУЩИЕ РАЗРУШИТЕЛЬНЫЕ ИЗМЕНЕНИЯ в медицинской системе. Но именно как доктор Юридических наук, Вы должны были бы знать закон В. Лехан, который гласит: "при капитализме бесплатной медицинской помощи не бывает!". Второй закон В. Лехан гласит: "Для пациента в условиях капитализма может бы бесплатной только та медицинская помощь, на которую правительства - представители правящего класса (при капитализме - капиталисты) выделили деньги. Известен и еще один закон "При капитализме - каждый сам за себя - один Бог за всех!!!" и "Человек человеку ВОЛК!!!". ПОЭТОМУ выходящий из под пера столь грамотного юриста, доктора наук - ПЛАЧ ЯРОСЛАВНЫ НЕУМЕСТЕН !!! С уважением Г. С, Аляев. Не доктор наук, а просто врач!!!
Алёна 06.06.2020 2:36
Посмотрите, сколько денег выделяют капиталисты на медицину в мире, от 6 до 20% ввп. Бюджетных денег. Читайте Гугл, в конце конце, пан доктор

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті